Рішення

від 01.03.2024 по справі 495/13130/23

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/13130/23

Номер провадження 2/495/1898/2024

01 березня 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Анісімової Н.Д.,

при секретарі судового засідання Коліниченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгород-Дністровський цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Перша Білгород-Дністровська державна нотаріальна контора Одеської області про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності на спадкове майно, суд

ВСТАНОВИВ:

05.12.2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Перша Білгород-Дністровська державна нотаріальна контора Одеської області про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності на спадкове майно, у якому з урахуванням уточнених вимог просить суду:

- визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 11.11.2022 року, що видане на ім`я ОСОБА_4 державним нотаріусом Першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Садановим О.В., на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі за № 1606 та свідоцтво про право на спадщину за законом від 11.11.2022 року, видане на ім`я ОСОБА_4 державним нотаріусом Першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Садановим О.В., на нерухоме майно - 11/100 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано в реєстрі за № 1605.

- визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.08.2023 року, видане на ім`я ОСОБА_2 , державним нотаріусом Першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Садановим О.В., на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі за № 1673 та свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.08.2023 року, видане на ім`я ОСОБА_2 , державним нотаріусом Першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Садановим О.В., на нерухоме майно - 11/100 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано в реєстрі за № 1672.

- перерозподілити спадкове майно, визнавши за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та на 1/2 частину 11/100 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , зменшивши частку ОСОБА_2 в спадковому майні щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 та 11/100 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 до 1/2 її частини.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До заміжжя з батьком позивача, ОСОБА_6 , тобто у дівоцтві прізвище ОСОБА_5 було « ОСОБА_7 ».

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та після її смерті відкрилася спадщина у вигляді нерухомого майна, а саме:

- квартири за адресою АДРЕСА_1 , яка належала матері на праві власності; та

- 11/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач разом з матір`ю постійно проживав у будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Оскільки позивач на час відкриття спадщини постійно проживав з матір`ю-спадкодавицею та він не заявляв про відмову від спадщини, він, у силу положень ст. 1268 ЦК України, є таким, що прийняв спадщину.

Тобто позивач є спадкоємцем першої черги спадкування після смерті матері, постійно проживав разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини, протягом строку, встановленого законом не відмовився від спадщини, а тому є таким, що прийняв спадщину після смерті матері.

Звернувшись до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину, позивачу стало відомо, що таке свідоцтво на все спадкове майно, що належало покійній матері позивача, видано на ім`я брата позивача, ОСОБА_4 .

Як стверджує позивач, його брат приховав від нотаріуса, той факт, що окрім нього, у першій черзі спадкування є ще позивач, ОСОБА_1 , який постійно проживав з матір`ю на момент відкриття спадщини та ще й є особою інвалідністю І групи безстроково.

Отже, ОСОБА_4 , звертаючись до державного нотаріуса із заявою про отримання спадкового майна після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідомо не повідомив нотаріуса про наявність іншого спадкоємця першої черги спадкування ОСОБА_1 та прийняв спадщину, оформивши на себе право власності на усе спадкове майно.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер брат позивача, ОСОБА_4 .

Після його смерті усе майно, що належало братові позивача і, як наслідок, те майно, що брат, ОСОБА_4 , успадкував після смерті матері, успадкувала його донька ОСОБА_2 /відповідач/.

Ще за життя брата позивач намагався з ним домовитися про деякий перерозподіл спадщини, визначивши кожному з спадкоємців по 1/2 частині спадкового майна, просив його внести зміни до свідоцтва про право на спадщину, на що ОСОБА_4 завжди заперечував. На даний момент, коли законну 1/2 частину спадкового майна, що мала б перейти позивачу за законом успадкувала відповідач, тобто донька ОСОБА_4 , після смерті її батька, вважає вимогу про внесення змін до первісного свідоцтва про право на спадщину (яке було видано на ім`я брата) неналежним способом захисту моїх прав.

Так як брат позивача фактично вів нотаріуса в оману, а сам нотаріус не впевнився у тому, що відповідач не є єдиними спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 , та тим самим позбавив позивача спадкових прав. На даний момент, коли донька померлого брата успадкувала за ним його майно, у тому числі ту частину майна, яка за законом має належати позивачу, при цьому також отримала свідоцтво про право на спадщину, вважає, свої права порушеними та такими, що підлягають захисту у судовому порядку, тому і звернувся до суду з позовом.

Процесуальні дії у суді

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.12.2023 року провадження по справі було відкрито, розгляд вирішено проводити за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою також витребувано від Першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та від «Білгород-Дністровського бюро технічної інвентаризації» довідку про те, на кого зараз зареєстроване нерухоме майно (правовстановлюючі документи), а саме: квартира за адресою: АДРЕСА_3 , та 11/100 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.12.2023 року заяву позивача про забезпечення позову була частково задоволено та заборонено відповідачу відчужувати квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , та 11/100 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 до вирішення справи по суті.

21.12.2023 року від Першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області надійшли витребувані судом копії спадкових справ.

27.12.2023 року від «Білгород-Дністровського бюро технічної інвентаризації» надійшла витребувана інформація.

12.01.2024 року від завідувача Першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.02.2024 року підготовче провадження по справі було закрито, а справа призначена до розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи шляхом направлення судових повісток, у судові засідання не з`являлася, причину неявки суду не повідомила, відзиву чи клопотань суду не надала.

Суд розглядає справу за відсутність позивача та відповідача, належним чином повідомлених про день та час судового розгляду справи, відповідно до наданої заяви, за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи зазначене, суд вважає можливим у даній цивільній справі ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи та в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_8 є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00033416599 від 29 жовтня 2021 року.

До заміжжя з ОСОБА_6 прізвище ОСОБА_5 було «Абрамова», що підтверджується також копією її свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 27.07.1959 року Веселеновським районним бюро РАГС та копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 26.07.1967 року.

ОСОБА_5 є також матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00037482877 від 11 листопада 2022 року, що міститься у матеріалах спадкової справи.

Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є братами, що підтверджується вищевказаними матеріалами.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 02.10.2021 року Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що було складено актовий запис № 1101.

ОСОБА_5 була власником квартири АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 26.09.1996 року, яке було зареєстровано Білгород-Дністровським міжміським бюро технічної інвентаризації 26.09.1996 року в реєстровій книзі № 180 за реєстровим № 47. Вказане підтверджується копією свідоцтва про право особистої власності на кооперативну квартиру, що міститься у матеріалах спадкової справи.

Також ОСОБА_5 була власником 11/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 08.09.2021 року, розпорядженням органу приватизації № 11154 від 08.09.2021 року та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Отже, після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді:

- 11/100 часток житлового будинку АДРЕСА_2 , на земельній ділянці. На вказаній земельній ділянці знаходиться, в цілому, житловий будинок - літ. «А», загальною площею 363,7 кв. м., житловою площею 224,0 кв. м. та надвірні будівлі: сараї - літ. «Б», «Д», «Ж», «Є», вбиральня - літ. «Г», споруди № 1- 5. Вищевказана частка житлового будинку належала спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації державного житлового фонду виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області 08.09.2021 року, згідно з розпорядженням органу приватизації від 08.09.2021 року № 11154, дублікати яких видані 06.10.2022 року; та

- квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 50,5 кв. м, житловою площею 29,5 кв. м, що належала спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на кооперативну квартиру АДРЕСА_5 , виданого виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради Одеської області 26.09.1996 року, на підставі рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 19.09.1996 року № 997, право власності на яку зареєстровано Білгород-Дністровським міжміським бюро технічної інвентаризації 26.09.1996 року, в книзі: 180, номер запису: 47.

ОСОБА_5 проживала у будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Вказаний факт підтверджується довідкою № 357 від 22.10.2021 року, виданою КП «ЖЕО № 1» у якій вказується, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 10.03.1975 року по день її смерті. За вказаною адресою також проживає та зареєстрований ОСОБА_1 , що підтверджується відміткою у його паспорті.

09.12.2021 року ОСОБА_4 звернувся до Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про прийняття спадщини за законом. Вказаною заявою ОСОБА_4 повідомив державного нотаріуса, що він є спадкоємцем першої черги на все спадкове майно, що залишилося після смерті спадкодавця ( ОСОБА_5 ) та те, що інших спадкоємців, які передбаченні чинним законодавством України, немає.

11 листопада 2022 року до Першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_4 звернулася його представник за довіреністю ОСОБА_2 , яка повідомила державного нотаріуса, що її довіритель є спадкоємцем першої черги спадкування та те, що інших спадкоємців немає.

11 листопада 2022 року на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на 11/100 часток житлового будинку АДРЕСА_2 , на земельній ділянці та на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 50,5 кв. м, житловою площею 29,5 кв. м.

ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 10 лютого 2023 року.

ОСОБА_9 (син ОСОБА_4 ) подав до нотаріальної контори заяву про відмову у прийнятті спадщини, що залишилися після смерті його батька, у той час як донька ОСОБА_4 ОСОБА_2 звернулася із заявою про прийняття спадщини та повідомила державного нотаріуса, що окрім неї іншими спадкоємцями майна померлого ОСОБА_4 є його син ОСОБА_9 .

Факт родинних відносин ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підтверджується:

- копією свідоцтва про народження ОСОБА_10 (серії НОМЕР_5 від 05.02.1994 року), у якому її батьком записаний відповідно ОСОБА_4 ; та

- копією свідоцтва про шлюб (серії НОМЕР_6 від 15.10.2016 року), яким встановлено, що після заміжжя ОСОБА_10 змінила прізвище на « ОСОБА_11 ».

24 серпня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті її батька, ОСОБА_4 :

- квартири АДРЕСА_4 ;

- 11/100 часток житлового будинку АДРЕСА_2 .

11 листопада 2022 року на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на 11/100 часток житлового будинку АДРЕСА_2 , на земельній ділянці та на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 50,5 кв. м, житловою площею 29,5 кв. м.

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Спадкування за законом здійснюється у разі, зокрема, відсутності заповіту.

У разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України (ч.2 ст.1223 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).

Спадкоємцями першої черги спадкоємців за законом відповідно до статті 1261 ЦК України до майна померлої ОСОБА_5 були її сини: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.3 ст.1268 ЦК України).

Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, був її син ОСОБА_1 , який до того ж не заявляв про відмову від спадщини. Отже, спадкоємець ОСОБА_1 у силу положень частини 3 статті 1268 ЦК України вважався спадкоємцем, який прийняв спадщину.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (ч.2 ст.1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

Спадкоємець ОСОБА_4 не був спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, оскільки мав відмінне зареєстроване місце проживання і тому звертався до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини у межах строку для її прийняття.

Згідно з ч. 1 ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Таким чином, враховуючи те, що спадковим майном ОСОБА_5 є:

- квартири АДРЕСА_4 ;

- 11/100 часток житлового будинку АДРЕСА_2 , то при рівному їх поділі між двома спадкоємцями-синами, частка кожного у спадщині мала складати: 1/2 квартири АДРЕСА_4 та 11/200 часток житлового будинку АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 1300 ЦК України, за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

На момент вирішення справи спадкоємець ОСОБА_4 вже помер, що унеможливлює видачу йому нотаріусом нового свідоцтва про право на спадщину, а тому застосування такого правового механізму в цій справі є необґрунтованим.

Статтею 1301 ЦК України визначено механізм визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Так, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року у справі № 335/13418/18 (провадження № 61-15300св20) вказано, що: «у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише про відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставамивизнання свідоцтванедійсним можутьбути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення узв`язкуз видачеюсвідоцтва проправо наспадщину правінших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини, тощо».

Суд зауважує, що під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

З`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Європейський суд з прав людини не раз наголошував на необхідності ефективного захисту. Наприклад, у п.75 рішення від 5 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» зазначено, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади.

Конституційний Суд у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути відповідним наявним обставинам.

Таким чином, враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, рішення ЄСПЛ, розглядаючи справу, суд повинен з огляду на зміст та обґрунтування позовних вимог, не порушуючи принцип рівності сторін, визначитися із ефективним способом захисту права позивача, який забезпечить поновлення порушеного права.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Правильність визначення часток у спірній квартирі щодо померлої ОСОБА_5 має значення для подальшого оформлення спадщини її спадкоємцями, з огляду на неможливість корегування судом записів у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а також неможливість внесення змін щодо розміру часток у нього. Таке визначення часток померлого брата у спірній квартирі та житловому будинку, на думку суду, сприятиме найбільш ефективному захисту прав іншого співвласника ОСОБА_1 , як титульного власника, який прийняв спадщину, але не оформив її.

Цим рішенням суд вважає правильним визначити, що частка ОСОБА_4 у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на момент його смерті мала становити 1/2 частки, а на житловий будинок АДРЕСА_6 часток (1/2 від 11/100 часток).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 498/2021, відкритої Білгород-Дністровською міською державною нотаріальною конторою Одеської області 09.12.2021 року, після смерті ОСОБА_5 , то її син ОСОБА_4 батько відповідача, звертаючись до державного нотаріуса, власною заявою від 09.12.2021 року повідомив про відсутність інших спадкоємців за законом, знаючи про існування іншого спадкоємця - позивача.

Надалі, як встановлено судом, Першою Білгород-Дністровською державною нотаріальною конторою Одеської області було оформлено свідоцтво про право на спадщину за законом на все спадкове нерухоме майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_4 .

При цьому, заяви про відмову позивача, ОСОБА_1 , від прийняття спадщини після його померлої матері ОСОБА_5 , спадкова справа не містить.

З огляду на спадкову справу № 117/2023, що заведена після смерті брата позивача ОСОБА_4 , то вбачається, що серед спадкової маси померлого ОСОБА_12 наявним є спірне нерухоме майно: квартира АДРЕСА_4 та 11/100 часток житлового будинку АДРЕСА_2 .

При цьому, відповідачка ОСОБА_2 , будучи на її думку, єдиною спадкоємицею померлого ОСОБА_12 , звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, зазначивши про існування серед інших спадкоємців майна померлого лише свого брата, який подав заяву про відмову від спадщини.

Згодом, як встановлено судом, на ім`я ОСОБА_2 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на 11/100 часток житлового будинку АДРЕСА_2 , на земельній ділянці та на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 50,5 кв. м, житловою площею 29,5 кв. м.

Як встановлено судом, померлий ОСОБА_12 та відповідачка, подаючи заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, діючи недобросовісно зазначили, що окрім них у спадкодавця інших спадкоємців немає.

При цьому, як не містять матеріали вищевказаних спадкових справ, так і відповідач не надав нотаріусу та суду належних і допустимих доказів про відмову позивача від прийняття спадщини або усунення його від спадкування.

Статтею 1301 ЦК України визначено механізм визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Так, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року у справі № 335/13418/18 (провадження № 61-15300св20) вказано, що: «у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише про відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставамивизнання свідоцтванедійсним можутьбути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення узв`язкуз видачеюсвідоцтва проправо наспадщину правінших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини, тощо».

В цій справі, враховуючи смерть спадкоємця ОСОБА_4 , суд вважає доцільним застосувати механізм, визначений у ст. 1301 ЦК України та визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину, виданого на ім`я ОСОБА_4 в частині визначення його частки у спадковому майні.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.11.2022 року, видане на ім`я ОСОБА_4 , державним нотаріусом Першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області Саданова О.В., на нерухоме майно 11/100 часток житлового будинку АДРЕСА_2 , зареєстровано в реєстрі за №1605, та свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.11.2022 року, видане на ім`я ОСОБА_4 , державним нотаріусом Першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області Саданова О.В., на нерухоме майно - квартири АДРЕСА_4 , зареєстровано у реєстрі за № 1606.

А свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.08.2023 року, видані на ім`я ОСОБА_2 державним нотаріусом Першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області Саданова О.В., на це ж саме майно підлягають також визнанню частково недійсними, з огляду на те, що суд виходить з того, що батько відповідачки, ОСОБА_2 , як встановлено судом мав право на половину спадкового майна, що дісталася після смерті ОСОБА_5 , а саме 1/2 частки на квартиру АДРЕСА_4 , та на житловий будинок АДРЕСА_6 часток (1/2 від 11/100 часток). Тому сама відповідачка приймаючи спадщину після смерті свого батька, має право на рівно ту ж саму частину майна, що йому і належала, а не на усю сукупність майна у цілому.

Згідно із ч. 1 ст. 1280 ЦК України, якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

Статтею 1301 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Відтак, судовий захист права позивача може здійснюватись шляхом визнання таких свідоцтв про право на спадщину частково або повністю недійсним та визнання за ними права на відповідну частину спадкового майна.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного суду України від 06.06.2012 року по справі за №6-32цс12, що у відповідності до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковими для застосування усіма судами України.

Перерозподіл спадщини це повторний розподіл спадщини між спадкоємцями у тому випадку, коли після первісного її розподілу в натурі спадщина була прийнята іншими спадкоємцями. Здійснення первісного розподілу пов`язане із видачею спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину. Якщо ж первісний розподіл спадщини не відбувся, наприклад, у разі, коли спадкоємці прийняли спадщину, але не отримали свідоцтв про право на спадщину, не може бути проведений і перерозподіл спадщини.

Перерозподіл стосується спадщини, яка вже розділена між спадкоємцями в натурі, тобто спадкові відносини припинилися. Аналогічне за змістом положення міститься у правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 20 жовтня 2020 р. у справі № 748/72/20-ц (провадження № 61-13144св20). Тому специфіка такої конструкції, як перерозподіл спадщини, полягає в тому, що вона створює ефект «повернення» до спадкових правовідносин, які на момент перерозподілу припинені.

Правило проперерозподіл спадщинизастосовується уразі: визначення спадкоємцеві додаткового строку для прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК); визнання заповіту недійсним (ст. 1257 ЦК); визнання свідоцтвапро правона спадщинунедійсним (ст.1301ЦК); визнання договору про зміну черговості одержання права на спадкування недійсним (ч. 1 ст. 1259 ЦК).

У частині 1 ст. 1280 ЦК закріплено два способи перерозподілу спадщини:

1) передання частини спадкового майна в натурі;

2) сплата грошової компенсації.

Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2020 р. у справі № 727/1571/15-ц (провадження № 61-47830св18) наголосив, що у разі ж продажу (відчуження іншим способом) спадкового майна особою, на користь якої було видано свідоцтво про право на спадщину, як спосіб захисту інтересів спадкоємців судом може бути застосовано передання їм частки в натурі шляхом перерозподілу майна, що збереглося, або сплати грошової компенсації.

Перерозподіл спадщини завершується видачею нотаріусом нових свідоцтв про право на спадщину та може здійснюватись:

1. Нотаріусом або в сільських населених пунктах - уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини на підставі заяв спадкоємців, які дійшли згоди стосовно перерозподілу спадщини (ч. 1 ст. 1300 ЦК). Причому правова природа правовідносин, що виникають при цьому, не є договірною, зважаючи на закритий (вичерпний) перелік договорів, що можуть укладатися у сфері спадкового права.

2.Судом зана вимогуодного ізспадкоємців (ч.2ст.1300ЦК). Перерозподіл спадщини проводиться судом лише утому випадку,коли міжспадкоємцями відсутнявзаємна згодащодо внесеннязмін досвідоцтв проправо наспадщину,тобто маємісце спірпро право. Якщо ж суд здійснюватиме перерозподіл спадщини за наявності згоди між спадкоємцями з цього питання, він виконуватиме невластиві йому функції нотаріату. З цього приводу Верховний Суд у постанові від 06 вересня 2021 р. у справі № 274/1166/19 (провадження № 61-7607св21) підкреслив, що правила ст. 1300 ЦК врегульовують можливість внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за умов, відповідно, відсутності (ч. 1) та наявності (ч. 2) спору між спадкоємцями. Якщо спору між спадкоємцями не існує, то питання про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину вирішує нотаріус за місцем відкриття спадщини за згодою всіх спадкоємців, що прийняли спадщину. У випадку ж відсутності такої згоди, тобто, за наявності спору, питання про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину на вимогу одного із спадкоємців вирішується судом.

На момент вирішення справи спадкоємець ОСОБА_4 вже помер, що унеможливлює видачу йому нотаріусом нового свідоцтва про право на спадщину, а тому застосування такого правового механізму в цій справі є недоцільним.

Тому суд доходить до висновку, що також підлягають задоволенню вимоги про перерозподіл спадкового майна, шляхом визнання за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та на 1/2 частину 11/100 часток (11/200 часток) житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , зменшивши частку ОСОБА_2 в спадковому майні щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 та 11/100 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 до 1/2 її частини.

Висновки суду

Враховуючи те, що при вирішенні цієї справи, судом встановлено неправильність у оформленні спадщини після смерті ОСОБА_5 і її розподілу між спадкоємцями (її синами), що вимагає судового захисту прав позивача ОСОБА_1 і дотримання максимального балансу між його правами та правами інших заінтересованих осіб, суд вважає правильною вимогу позивача щодо перерозподілу спадкового майна та визнанні за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та на 1/2 частину 11/100 часток (11/200 часток) житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , зменшивши частку ОСОБА_2 в спадковому майні щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 та 11/100 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 до 1/2 її частини.

Задовольняючи позов, суд також виходить з того, що батько відповідача, ОСОБА_2 , як встановлено судом мав право на половину спадкового майна, що дісталася після смерті ОСОБА_5 , а саме 1/2 частки на квартиру АДРЕСА_4 , та на житловий будинок АДРЕСА_6 часток. Тому сама відповідачка приймаючи спадщину після смерті свого батька, має право на рівно ту ж саму частину майна, що йому і належала.

Отже, свідоцтва про право на спадщину за законом, що видані на їх імена є частково недійсними.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1258, 1259, 1268, 1280, 1301 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 169, 212-215,223 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати частково недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 11 листопада 2022 року, видане на ім`я ОСОБА_4 державним нотаріусом Першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Садановим О.В., на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі за № 1606 та Свідоцтво про право на спадщину за законом від 11 листопада 2022 року, видане на ім`я ОСОБА_4 державним нотаріусом Першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Садановим О.В., на нерухоме майно - 11/100 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано в реєстрі за № 1605.

Визнати частково недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 24 серпня 2023 року, видане на ім`я ОСОБА_2 , державним нотаріусом Першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Садановим О.В., на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі за № 1673 та Свідоцтво про право на спадщину за законом від 24 серпня 2023 року, видане на ім`я ОСОБА_2 , державним нотаріусом Першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Садановим О.В., на нерухоме майно - 11/100 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано в реєстрі за № 1672.

Перерозподілити спадкове майно, визнавши за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та на 1/2 частину 11/100 часток (11/200 часток) житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , зменшивши частку ОСОБА_2 в спадковому майні щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 та 11/100 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 до 1/2 її частини.

Заочне рішення може бути переглянуте Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін по справі:

Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса місця проживання: АДРЕСА_7 , паспорт НОМЕР_8 , виданий Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області 23.11.2000 року).

Відповідач ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Н.Д. Анісімова