Рішення

від 28.03.2024 по справі 300/127/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2024 р. справа № 300/127/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування рішення за №091630014676 від 20.11.2023 та зобов`язання зарахувати до стажу роботи періоди навчання та роботи, а також поновити виплату пенсії за віком з 20.11.2023, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також відповідач, Головне управління ПФУ в області, Управління, орган пенсійного забезпечення), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 20.11.2023 за №091630014676 (надалі по тексту також оскаржуване рішення) про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, передбаченої статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період навчання і роботи з 01.09.1980 по 01.06.1986 в повному обсязі, періоди роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Гіпократ" (надалі по тексту також - ТзОВ "Гіпократ", Товариство) з 01.07.1995 по 26.04.2013, зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 01.08.1983, та поновити виплату пенсії за віком з 20.11.2023.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 03.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також Закон №1058-IV), в результаті розгляду якої позивачу призначено пенсію за віком. Однак, рішенням Управління від 20.11.2023 за №091630014676 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії, оскільки страховий стаж останнього становить 24 роки 4 місяці 4 дні. До страхового стажу позивача не враховано період роботи, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , з 01.07.1995 по 26.04.2013 в ТзОВ "Гіпократ", оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату організацією страхових внесків, починаючи з 01.01.2000. Згідно довідок Головного управління ПФУ в області від 18.10.2023 за №0900-0604-5/51934 та від 15.11.2023 за №9000-0604-5/57617, ТзОВ "Гіпократ" не нараховувало внески/збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з01.07.1996 по 31.12.2001, за період з 01.07.1995 по 30.06.1996 документи про нарахування страхових внесків/збору не збереглися, за період з 01.01.2002 по 31.12.2003 відсутня інформація про нарахування страхових внесків/збору. Також до страхового стажу позивача не враховано період навчання згідно диплому серії НОМЕР_2 та записів трудової книжки НОМЕР_1 з 01.09.1980 по 04.06.1985, оскільки він перетинається з періодом роботи з 04.11.1983 по 05.07.1985 та відсутня інформація про те, що навчання проходило за денною формою навчання.

На переконання позивача, відмова органу пенсійного забезпечення у призначення пенсії за віком є протиправною, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство страхувальник, так як здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. За переконаннями ОСОБА_1 , внаслідок невиконання ТзОВ "Гіпократ" обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України останній, як застрахована особа, позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим і як наслідок суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо періодичності та повноти сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для неврахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

Щодо неврахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1980 по 15.06.1983 позивач зазначає, що пунктом "д" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ (надалі по тексту також Закон №1788-ХІІ), який діяв на час спірних правовідносин, встановлено, що до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Також, ОСОБА_1 звертає увагу на положення частини 3 статті 24 Закону №1058-IV, за змістом яких страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Відтак, позивач вважає, що період навчання у Львівському політехнічному інституті та трудовий стаж за період з 01.09.1980 по 05.07.1985 враховується в одинарному розмірі, а тому неврахування періоду навчання з 01.09.1980 по 15.06.1983 є протиправним.

З наведених підстав ОСОБА_1 просить позов задовольнити повністю, визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області за №091630014676 від 20.11.2023 та зобов`язання зарахувати до стажу роботи періоди навчання і роботи, а також поновити виплату пенсії за віком з 20.11.2023.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами (а.с.33-34).

19.01.2024 на адресу суду надійшли пояснення ОСОБА_1 (а.с.41-42). Позивач зазначає, що 26.05.1995 Виконавчим комітетом міської ради зареєстровано ТзОВ "Гіпократ", засновниками якого виступили: ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 . За період з 01.07.1995 по 26.04.2013 позивач, як директор ТзОВ "Гіпократ", проводив діяльність по обліку, нарахуванню та сплаті податків. Як зазначає ОСОБА_1 на початку 2000 року співвласниця ОСОБА_2 виїхала за кордон на постійне місце проживання, бухгалтер звільнився з роботи, а ТзОВ "Гіпократ" припинило свою діяльність. З 2000 року в податкові органи подавалися звіти з нульовим балансом, а з 2003 року товариство переведено на спрощено систему оподаткування.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву від 24.01.2024 за №0900-0903-7/4751, реєстрацію якого в суді із відповідними доказами здійснено 29.01.2024 (а.с.61-108). Управління не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, вказує на їх безпідставність та вважає, що такі не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За доводами відповідача 03.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до органу пенсійного забезпечення із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV. В ході опрацювання заяви спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і Головного управління Пенсійного фонду України Чернівецькій області позивачу призначено пенсію, розмір якої обчислено в сумі 2 093,00 гривень (розпорядження від 13.03.2023). Однак, в ході повторної перевірки матеріалів електронної пенсійної справи Управлінням встановлено, що до страхового стажу ОСОБА_1 враховано стаж, який не підлягав зарахуванню, а саме період роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , з 01.07.1995 по 26.04.2013 в ТзОВ "Гіпократ", оскільки, в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату організацією страхових внесків.

Як зазначає Управління страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Відповідно до положень статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа, оскільки, здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Отже, на переконання відповідача, відповідальність за своєчасну сплату внесків (збору) на соціальне страхування покладається на директора підприємства. Головне управління ПФУ в області звертає увагу, що згідно запису №23 трудової книжки НОМЕР_1 , з 01.07.1995 ОСОБА_1 прийнятий на посаду директора в ТзОВ "Гіпократ". З огляду на зазначене відповідач вважає, що позивач як керівник підприємства був єдиною особою, відповідальною за нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи та їх перерахунок до відповідного фонду, а тому обґрунтування, викладені в позові є безпідставними.

Орган пенсійного забезпечення зазначає, що період навчання, згідно диплому НОМЕР_2 та записів трудової книжки НОМЕР_1 , з 01.09.1980 по 04.06.1985, не враховано до страхового стажу, оскільки, останній перетинається із періодом роботи з 04.11.1983 по 05.07.1985 та відсутністю інформації про проходження навчання за денною формою. Також, відповідач звертає увагу суду на те, що архівна довідка від 22.03.2023 за №69-43-144, видана Національним університетом "Львівська політехніка", не надавалась Управлінню та не розглядалась останнім.

Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, які не підлягають задоволенню.

Позивач подав відповідь на відзив, яка зареєстрована в суді 05.02.2024 (а.с.110-114). ОСОБА_1 вважає, що страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний із сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове держане пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01.01.2004, до 01.01.2004 стаж вимірюється періодом роботи (трудовий стаж). Таким чином до 01.01.2004 трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці) автоматично зараховуються як страховий стаж.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.03.2023 звернувся до Головного управління ПФУ в області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV (а.с.70-71).

Як свідчить протокол про призначення пенсії від 10.03.2023 рішенням від 13.03.2023 за №091630014676 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, розмір пенсії позивача обчислено в сумі 2 093,00 гривень (а.с.66).

Страховий стаж ОСОБА_1 становив 32 роки 8 місяців 19 днів (коефіцієнт стажу 0,32667).

Середньомісячний заробіток для обчислення розміру пенсії становив 5 162,06000 (зважаючи на коефіцієнт заробітку 0,42185), в розрахунок якого за періоди з 01.07.2000 по 31.12.2003 суми заробітку занесено з нульовими цифровими значеннями, а з 01.01.2010 по 31.01.2023 зараховано за даними персоніфікованого обліку (а.с.66, 67-69).

До стажу не було зараховано період навчання з 01.09.1980 по 03.11.1983 та період роботи в ТзОВ "Гіпократ" з 01.01.2004 по 26.04.2013, про що свідчить Форма РС-право (зворотній бік а.с.66).

Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 01.08.1983 (а.с.15- зворотній бік а.с.16), суд встановив, що позивач:

-у період з 15.06.1983 по 29.07.1983 працював учнем зварювальника на машинах контактної зварки в цеху №3 Кременчуцького колесного заводу (записи трудової книжки №№1-3);

-у період з 04.11.1983 по 05.07.1985 працював слюсарем 2 та 3 розряду в цеху випробування машин Дослідного виробництва фізико-механічного інституту імені Г.В. Карпенка АН УРСР (записи трудової книжки №№4-6);

-у період з 01.09.1980 по 26.06.1985 навчався в Львівському політехнічному університеті (записи трудової книжки №№7-8);

-у період з 01.07.1995 по 26.04.2013 працював на посаді директора ТзОВ "Гіпократ" (запис трудової книжки №№ НОМЕР_3 ).

Як свідчить протокол перерахунку пенсії від 17.03.2023 (а.с.86) позивачу 15.03.2023 здійснено перерахунок пенсії ("Допризначення у зв`язку з долученням додаткових документів"), розмір пенсії з надбавками становив 2 760,00 гривень.

Середньомісячний заробіток для обчислення розміру пенсії визначено в сумі 5 269,74000 (зважаючи на коефіцієнт заробітку 0,43065), в розрахунок якого за періоди з 01.07.2000 по 31.12.2003 суми заробітку занесено з нульовими цифровими значеннями, а з 01.01.2010 по 31.01.2023 зараховано за даними персоніфікованого обліку (а.с.87-89).

До страхового стажу позивача зараховано період навчання з 01.09.1980 по 14.06.1993 та з 30.07.1983 по 29.07.1983 (а.с.86-зворотній бік а.с.86), у зв`язку з чим страховий стаж (повний) становив 35 років 10 місяців 22 дні (коефіцієнт стажу 0,35833).

Рішенням Головного управління ПФУ в області від 20.11.2023 за №091630014676 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії, оскільки страховий стаж останнього становить 24 роки 4 місяці 4 дні. Стаж роботи, який дає право на призначення пенсії, з урахуванням пункту 31 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, повинен складати 24 роки 8 місяців 14 днів.

До страхового стажу позивача не враховано:

- період роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 з 01.07.1995 по 26.04.2013 в ТзОВ "Гіпократ", оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату організацією страхових внесків, починаючи з 01.01.2000;

- період навчання згідно диплому НОМЕР_2 та записів трудової книжки серії НОМЕР_1 з 01.09.1980 по 04.06.1985, так як такий перетинається з періодом навчання з 04.11.1983 по 05.07.1985 та у зв`язку із відсутністю інформації про те, що навчання проходило за денною формою навчання (а.с.11-12).

Згідно довідок Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області від 18.10.2023 за №0900-0604-5/51934 та від 15.11.2023 за №0900-0604-5/57617 (зворотній бік а.с.102-а.с.103):

- ТзОВ "Гіпократ" за період з 01.01.2000 по 31.12.2001 "не нараховувало внески/збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- за період з 01.01.2002 по 31.12.2003 "відсутня інформація про нарахування внесків/збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- за період з 01.07.1995 по 30.06.1996 "документи про нарахування страхових внесків/збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування не збереглися";

- за період з 01.07.1996 по 31.12.1999 Товариство "не нараховувало внески/збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком згідно Закону №1058-IV, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.

Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон №1058-IV набрав чинності 01.01.2004, до цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ.

Згідно частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, за приписами пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 56 Закону №1788-ХІІ визначено види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.

Так, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 3 Закону №1788-ХІІ у редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин, право на трудову пенсію мали особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів (далі іменуються - підприємства та організації, якщо не обумовлено інше), - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Таким чином, до набрання чинності 01.01.2004 Законом №1058-IV, періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, тобто відповідно до статті 3 та 56 Закону №1788-ХІІ на підставі трудової книжки, диплому про період стаціонарного навчання, військового квитка та інших документів, які підтверджують періоди роботи, а з 01.01.2004 - згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку пропорційно до сплати страхових внесків.

Пунктами 2 та 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 за №794 "Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування" доручено пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією забезпечити з 1 жовтня 1998 року впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку.

Згідно приписів статті 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 (надалі по тексту також - Порядок №637) регламентовано, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В силу правового регулювання, визначеного приписами пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, суд погоджується із твердженням позивача, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Однак, суд зазначає, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, а перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону №1058-ІV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

За змістом статті 14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 за №2464-VI (надалі по тексту також Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є роботодавці.

Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду (частина 5 та 6 статті 20 Закону №1058-IV).

Як слідує із приписів частини 12 статті 20 Закону №1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

При цьому, у частині 10 статті 20 Закону №1058-IV зазначено, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до положень статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

У досліджуваному випадку суд керується нормами матеріального права, чинними на час спірних правовідносин, зокрема, за період з 1995 року по 2013 рік.

Так, в первинній редакції Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 09.07.2003, мало місце наступне правове регулювання.

По перше, страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону (підпункт "а" пункту 1 частини 1 статті 14 Закону №1058-IV).

По друге, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків (частина 1 статті 20 Закону №1058-IV).

По третє, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12 і 15 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 2 статті 20 Закону №1058-IV);

По четверте, страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом є:

для страхувальників, зазначених у пунктах 1-4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць;

для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.

При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).

У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.

У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань (частина 6 статті 20 Закону №1058-IV).

По п`яте, органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках (частина 1 статті 21 Закону №1058-IV).

По шосте, персональна облікова картка застрахованої особи повинна містити відомості в частині: відображення страхового стажу, заробітної плати (доходу) та розміру сплачених страхових внесків; розміру страхового внеску до Пенсійного фонду за відповідний місяць; суми сплачених страхових внесків до Пенсійного фонду за відповідний місяць; суми заробітної плати (грошового забезпечення, доходу), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць(пункт 2 частини 2 статті 21 Закону №1058-IV).

По сьоме, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок; страховий стаж обчислюється в місяцях (частини 1 і 3 статті 24 Закону №1058-IV).

В свою чергу, з 05.07.1991 в первинній редакції Закон України "Про пенсійне забезпечення ", врегульовував наступним чином спірні правовідносини.

По перше, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України (підпункт а частини1 статті 3 Закону №1788-XII).

По друге, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків (частини 1, 2, пункт "а" частини 3 статті 56 Закону №1788-XII).

По третє, у заробіток для обчислення пенсій включаються всі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески (частина 1 статті 66 Закону №1788-XII).

У вказаний період дів пункт "б" частини 1 статті 110 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту також КЗпП України), за змістом якого при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці, зокрема, розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що у випадку несплати підприємством страхових внесків до органу пенсійного фонду відповідальність за таку несплату несе саме підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа, оскільки саме на страхувальника покладено обов`язок здійснювати відрахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи та їх перерахунок до відповідного фонду, а відтак саме роботодавець є тією особою, яка згідно закону повинна сплачувати страхові внески.

Повертаючись до фактичних обставин справи суд зазначає наступне.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 01.08.1983 №№23-24 позивач з 01.07.1995 по 26.04.2013 перебував у трудових відносинах з ТзОВ "Гіпократ" та за весь вказаний період обіймав посаду директора Товариства (зворотній бік а.с.16).

Суд звертає увагу, запис про звільнення з роботи у трудовій книжці ОСОБА_1 підписаний останнім як директором ТзОВ "Гіпократ" (зворотній бік а.с.16)

Позивач у поясненнях, які надійшли на адресу суду зазначив, що 26.05.1995 Виконавчим комітетом міської ради зареєстровано ТзОВ "Гіпократ", засновниками якого виступили: ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 . За період з 01.07.1995 по 26.04.2013 позивач як директор ТзОВ "Гіпократ" проводив діяльність по обліку, нарахуванню та сплаті податків. Як зазначає ОСОБА_1 на початку 2000 року співвласниця ОСОБА_2 виїхала за кордон на постійне місце проживання, бухгалтер звільнився з роботи, а ТзОВ "Гіпократ" припинило свою діяльність. З 2000 року в податкову подавалися звіти з нульовим балансом, а з 2003 року Товариство переведено на спрощено систему оподаткування (а.с.41-42).

Окрім цього, як слідує з публічних (відкритих) відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 був директором та одночасно засновником юридичної особи ТзОВ "Гіпократ" із внеском у статутному капіталі 190,00 гривень, розмір якого становив 50% статутного капіталу (а.с.38-39).

Позивачем представлена складена Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську довідка "Про результати позапланової перевірки ТзОВ "Гіпократ" код за ЄДРПОУ 22188843 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 08.05.2013" від 23.05.2013 за №3747/22-5/22188843, із змісту якої слідує, що ОСОБА_1 одночасно поєднував виконання обов`язків директора і бухгалтера Товариства (а.с.46).

Визначаючи обсяг нормативно-правового врегулювання, яке має відношення до досліджуваного випадку, суд також застосовує й інші закони України, чинні в період з 1995 року по 2013 рік.

Зокрема, частиною 2 статті 14 Закону України "Про підприємства в Україні" від 27.03.1991 за №887-XII (надалі по тексту також Закон №887-XII) найняття (призначення, обрання) керівника підприємства є правом власника (власників) майна підприємства і реалізується безпосередньо або через уповноважені ним органи.

Приписами частин 1, 2 статті Закону №887-XII визначалося, що керівник підприємства наймається (призначається) власником або обирається власниками майна.

При найнятті (призначенні, обранні) власником або уповноваженим ним органом керівника підприємства на посаду з ним укладається контракт (договір, угода), в якому визначаються права, строки найняття, обов`язки і відповідальність керівника підприємства перед власником та трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом (договором, угодою) та законодавством України.

Керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком віднесених статутом до компетенції інших органів управління даного підприємства. Власник майна не має права втручатися в оперативну діяльність керівника підприємства.

В той же час, в період з 2003 по 2013 рік частинами 1, 3 і 5 статті 65 Господарського кодексу України в редакції від 16.01.2003 за №436-IV (надалі по тексту також ГК України №436-IV) визначалося:

- управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу;

- для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства;

- керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Є очевидним, що в період з 1995 року по 2013 рік ТзОВ "Гіпократ", очолюване ОСОБА_1 , у відношенні до того ж самого позивача, в розумінні КЗпП України, ГК України №436-IV, Закону №887-XII, було "власником або уповноваженим ним органом", "власником підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган", "власником підприємства", "власником" та "роботодавцем".

У контексті порушеного питання, сторонам варто мати на увазі таке:

адміністративно-господарські функції (обов`язки) - це обов`язки з управління або розпорядження майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо); такими повноваження в повному обсязі в першу чергу наділені керівники підприємства;

організаційно-розпорядчі функції (обов`язки) - це обов`язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності; такі функції виконують в повному обсязі в першу керівник підприємства.

В зв`язку із наведеним, суд зазначає, що позивач в першу чергу як директор, в тому числі один із засновників ТзОВ "Гіпократ", був єдиною посадовою особою, яка займала посаду, пов`язану із повноваженнями здійснювати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції в частині правильність і повноту обліку, нарахування та сплати страхових внесків із заробітної плати всіх застрахованих осіб, які перебували в трудових відносинах із Товариством.

Особливим у досліджуваному випадку є те, що у відносинах між найманим працівником в особі директора і ТзОВ "Гіпократ" за період з 1995 року по 2013 рік судом не встановлено інших посадових осіб Товариства, відповідальних за правильність і повноту обліку, нарахування та сплати страхових внесків із заробітної плати самого ж позивача. Відтак, ОСОБА_1 був єдиною особою, яка відповідала за такий обсяг повноважень у відношенні до самого себе. А тому, покликання колишнього і єдиного (незмінного за спірний період) директора Товариства на відсутність в нього вини щодо не сплати роботодавцем ("власником або уповноваженим ним органом", "власником підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган", "власником підприємства", "власником") страхових внесків за досліджуваний період, є, щонайменше, безпідставним.

Не ініціювання та не вирішення органом пенсійного забезпечення питання про притягнення Товариства як роботодавця (страхувальника) та його відповідальної посадової особи до встановленої законом відповідальності за не нарахування і не сплату страхових внесків із заробітної плати директора, не змінює коментовані вище висновки суду у даній справі.

З урахуванням вказаного є не релевантними висновки, сформовані Верховним Судом у постановах від 20.03.2019 у справі №688/9474/17, від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а і від 09.10.2020 у справі №341/460/17, на застосування яких наполягає позивач.

У коментованих постановах суд касаційної інстанції не надавав правової оцінки наявності чи відсутності права на зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії особі за період її роботи на посаді директора суб`єкта господарської діяльності, яке за період обіймання посади такою особою, не сплатило як страхувальник за останнього (особу, яка в силу вимог закону підлягала страхуванню) внески на загальнообов`язкове держане пенсійне страхування чи єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Так, згідно оскаржуваного рішення від 20.11.2023 за №091630014676 до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.07.1995 по 26.04.2013 в ТзОВ "Гіпократ", оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків, починаючи з 01.07.2000 (а.с.11-12).

За змістом довідок Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області від 18.10.2023 за №0900-0604-5/51934 та від 15.11.2023 за №0900-0604-5/57617 (зворотній бік а.с.102-а.с.103) ТзОВ "Гіпократ":

- за період з 01.01.2000 по 31.12.2001 "не нараховувало внески/збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- за період з 01.01.2002 по 31.12.2003 "відсутня інформація про нарахування внесків/збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- за період з 01.07.1995 по 30.06.1996 "документи про нарахування страхових внесків/збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування не збереглися";

- за період з 01.07.1996 по 31.12.1999 "не нараховувало внески/збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

На переконання суду, той факт, що "документи про нарахування страхових внесків/збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з 01.07.1995 по 30.06.1996 не збереглись" не можуть достеменно свідчити про не сплату таких внесків, а відтак не може бути підставою для відмови позивачу у зарахування до страхового стажу періоду з 01.07.1995 по 30.06.1996.

Таким чином, відповідач за такий період (з 01.07.1995 по 30.06.1996) не довів належними та допустимими доказами обставину не сплату страхових внесків за період роботи ОСОБА_1 в ТзОВ "Гіпократ". У зв`язку з цим, недоведені такого факту, який ґрунтуються на сумнівах суб`єкта владних повноважень, не можуть вважатися правовою підставою не зарахування згаданого періоду роботи до страхового стажу позивача.

Разом з тим, на переконання суду, чітке підтвердження із баз обліку суб`єктів господарювання в органах Пенсійного фонду України та індивідуальних відомостях про застраховану особу щодо "не нараховування страхових внесків" (за періоди з 01.07.1996 по 31.12.1999 і з 01.01.2000 по 31.12.2001) і "відсутності інформації про сплату страхових внесків" (за період з 01.01.2002 по 31.12.2003), є тим доказом, який засвідчує обставину не сплати страхових внесків за такий період роботи ОСОБА_1 в ТзОВ "Гіпократ", незважаючи на те, що позивач протягом усього спірного періоду був директором Товариства, а відтак відповідальною особою за нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи, в тому числі самому собі.

Беручи до уваги викладене, та те, що саме в спірному випадку право на зарахування страхового стажу є залежним від сплати страхових внесків, суд дійшов висновку про відсутності правових підстав для зарахування ОСОБА_1 до його страхового стажу періоду роботи на посаді директора в ТзОВ "Гіпократ" з 01.07.1996 по 02.07.2013.

Вирішуючи позовні вимоги про зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання і роботи з 01.09.1980 по 01.06.1986 в повному обсязі, суд керується такими мотивами.

До стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (пункт "д" частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ).

Як вже відзначено із посиланням на статтю 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Порядку №637 при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Приписами пунктом 8 Порядку №637 передбачено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (надалі по тексту також - Інструкція №162), яка була чинною в період навчання позивача, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.

Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів, та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції №162).

Відтак, із аналізу вищенаведеної норми сліду, що до трудової книжки особи вноситься записи про час навчання виключно на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів.

Повертаючись до фактичних обставин справи, суд зазначає, що відповідно до рішення Головного управління ПФУ в області від 20.11.2023 за №091630014676 до страхового стажу ОСОБА_1 не враховано період навчання з 01.09.1980 по 04.06.1985, оскільки такий період навчання перетинається з періодом роботи позивача з 04.11.1983 по 05.07.1985 та відсутня інформація про проходження навчання за денною формою (а.с.11-12).

Згідно відомостей, внесених до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 01.08.1983 (а.с.15- зворотній бік а.с.16), копія якої міститься в матеріалах справи, позивач:

-у період з 15.06.1983 по 29.07.1983 працював учнем зварювальника на машинах контактної зварки в цеху №3 Кременчуцького колісного заводу (записи трудової книжки №№1-3);

-у період з 04.11.1983 по 05.07.1985 працював слюсарем 2 та 3 розряду в цеху випробування машин Дослідного виробництва фізико-механічного інституту імені Г.В. Карпенка АН УРСР (записи трудової книжки №№4-6);

-у період з 01.09.1980 по 26.06.1985 навчався в Львівському політехнічному інституті (записи трудової книжки №№7-8).

Судом встановлено, що вищевказані записи про навчання в Львівському політехнічному інституті з 01.09.1980 по 26.06.1985 вчинено відповідно до вимог Інструкції №162

Окрім трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.1983, період навчання ОСОБА_1 в Львівському політехнічному інституті підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 від 04.06.1985 (а.с.13). Диплом засвідчує, що позивач в 1980 році вступив до Львівського ордена Леніна політехнічного університету імені Ленінського комсомолу і в 1985 році закінчив повний курс названого Інституту за спеціальністю обладнання та технологія зварювального виробництва.

Дійсно, в дипломі не внесені відомості про форму навчання.

Разом з тим, позивачем з адміністративним позовом надано суду архівну довідку Національного університету "Львівська політехніка" від 22.03.2023 за №69-43-144 (а.с.14), зміст якої підтверджує, що ОСОБА_1 навчався в Львівському політехнічному університеті на денній формі механіко-машинобудівного факультету за спеціальністю "Обладнання та технологія зварювального виробництва" з 01.09.1980 згідно наказу №1444-4-01 від 25.08.1980 та 26.06.1985 згідно наказу №1390-4-03 від 26.06.1985 відрахований з Інституту у зв`язку із закінченням теоретичного курсу навчання. Позивачу видано диплом серії НОМЕР_2 реєстраційний №2365 з присвоєнням кваліфікації інженер-механік.

Суд зазначає, що архівна довідка Національного університету "Львівська політехніка" від 22.03.2023 за №69-43-144 не надавалася позивачем відповідачу та не розглядалася останнім. Така довідка суттєво в сукупності доповнює дані, занесені в трудову книжку, втім дана обставина є суттєвою при вирішення справи за тими позовними вимогами, які визначені ОСОБА_1 , про що зазначено нижче.

Однак, як вже зазначалося вище по тексту судового рішення із аналізу норм Інструкції №162 сліду, що до трудової книжки особи вноситься записи про час навчання виключно на денних відділеннях, відтак доводи відповідача про відсутність інформація про проходження навчання за денною формою є безпідставними.

Щодо доводів Управління про перетинання періоду навчання ОСОБА_1 з роботою, суд звертає увагу на те, що навчання у вищому навчальному закладі не позбавляє особу можливості поєднувати таке навчання з роботою.

На переконання суду, робота позивача з 15.06.1983 по 29.07.1983 учнем зварювальника на машинах контактної зварки в цеху №3 Кременчуцького колісного заводу та з 04.11.1983 по 05.07.1985 слюсарем 2 та 3 розряду в цеху випробування машин Дослідного виробництва фізико-механічного інституту імені Г.В. Карпенка АН УРСР не може бути підставою для неврахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1980 по 26.06.1985.

Згідно частини 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

В позовній заяві ОСОБА_1 просить зобов`язати Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати до стажу роботи позивача періоди навчання і роботи з 01.09.1980 по 01.06.1986 в повному обсязі.

Однак, спірний період навчання і роботи позивача тривав з 01.09.1980 (початок навчання в Львівському політехнічному університеті) по 05.07.1985 (звільнення з роботи слюсарем 3 розряду в цеху випробування машин Дослідного виробництва фізико-механічного інституту імені Г.В. Карпенка АН УРСР).

Відтак, з урахуванням записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.1983, диплому серії НОМЕР_2 від 04.06.1985, архівної довідки Національного університету "Львівська політехніка" від 22.03.2023 за №69-43-144 та приписів чинного законодавства, суд вважає, що період роботи та навчання ОСОБА_1 з 01.09.1980 по 05.07.1985 підлягає зарахуванню до страхового стажу останнього в одинарному розмірі.

Щодо поновлення виплату пенсії за віком з 20.11.2023, суд зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Згідно наявного в матеріалах пенсійної справи паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 від 11.02.1999 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак 60-річного віку досягнув 18.01.2023 (а.с.73-75).

За змістом протоколу перерахунку пенсії від 20.11.2023 страховий стаж позивача становить 24 роки 4 місяці 4 дні (а.с.19).

До страхового стажу позивача зараховано періоди роботи з 15.06.1983 по 29.07.1983 та з 04.11.1983 по 05.07.1985, що перетинаються із періодом навчання ОСОБА_1 з 01.09.1980 по 26.06.1985 (а.с.20).

Відтак, навіть беручи до уваги висновки суду про зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання та роботи з 01.09.1980 по 05.07.1985 (період з 15.06.1983 по 29.07.1983 та з 04.11.1983 по 05.07.1985 вже враховані до страхового стажу позивача) в одинарному розмір та періоду роботи позивача з 01.07.1995 по 30.06.1996 в ТзОВ "Гіпократ", у ОСОБА_1 немає достатнього страхового стажу для призначення (поновлення) пенсії за віком.

Суд звертає увагу, що згідно частини 2 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.

Також, для осіб, у яких немає достатнього страхового стажу для призначення пенсії, існує передбачений законом спосіб здобуття такого стажу, а саме приписами частини 5 статті 10 Закону №2464-IV встановлено, що договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року).

Сума сплаченого єдиного внеску за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок на дату укладення договору, помножений на коефіцієнт 2.

В усіх випадках ця сума не може бути більшою за суму єдиного внеску, обчисленого виходячи з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої на дату укладення договору.

Одноразова сплата особою єдиного внеску за попередні періоди, передбачена цією частиною, може бути здійснена за окремим договором, укладеним у порядку, передбаченому частинами першою, третьою та четвертою цієї статті.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до оскаржуваного рішення від 20.11.2023 за №091630014676 в ході повторного перегляду електронної пенсійної справи та заяви ОСОБА_1 , який 03.03.2023 звернувся за призначенням пенсії за віком, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно Закону №1058-IV, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с.11-12).

Однак, відповідач не надав суду жодного рішення чи іншого розпорядчого документу, на підставі якого скасовано рішення від 13.03.2023 за №091630014676 про призначення пенсії чи припинено виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Попри вказане, суд зазначає, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини 1 статті 58 Закону №1058-IV пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

В той же час, згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за №28-2тазареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

З аналізу наведеного слідує, що на даний час Головні управління ПФУ відповідно до покладених на них завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Так, питання призначення (поновлення) пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Згідно частина 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).

Безпідставне не врахування і виключення відповідачем із страхового стажу періодів навчання та роботи позивача з 01.09.1980 по 05.07.1985 та з 01.07.1995 по 30.06.1996 свідчить про протиправність рішення від 20.11.2023 за №091630014676 в цілому.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде:

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання і роботи з 01.09.1980 по 05.07.1985 в одинарному розмірі, період роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Гіпократ" з 01.07.1995 по 30.06.1996;

- зобов`язання повторно вирішити питання із прийняттям рішення про наявність чи відсутність у ОСОБА_1 права на призначення пенсії на підставі заяви від 03.03.2023 про призначення пенсії за віком, із врахуванням висновків суду.

Підсумовуючи свої висновки, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні .

Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 1 211,20 гривень, підтвердженням чого є наявний в матеріалах справи квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №38 від 04.01.2024 (а.с.8).

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, то з останнього підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 605,60 гривень, що пропорційно становить 50 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 20.11.2023 за №091630014676 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, передбаченої статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання і роботи з 01.09.1980 по 05.07.1985 в одинарному розмірі, період роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Гіпократ" з 01.07.1995 по 30.06.1996 та повторно вирішити питання із прийняттям рішення про наявність чи відсутність у ОСОБА_1 права на призначення пенсії на підставі заяви від 03.03.2023 про призначення пенсії за віком, із врахуванням висновків суду.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) сплачений судовий збір в розмірі 605,60 гривень (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ), АДРЕСА_1 ;

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018.

Суддя Чуприна О.В.