Рішення

від 26.03.2024 по справі 320/24152/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2024 року № 320/24152/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІАРТС» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування розпорядження,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІАРТС» звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження №195-рл про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту реєстраційний номер 990208202200065, виданої 06.10.2022 ТОВ «ВІАРТС», прийняте ГУ ДПС у м. Києві 10.05.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «ВІАРТС» про забезпечення позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначає, що підставою для прийняття спірного розпорядження став акт про неможливість проведення фактичної перевірки, у зв`язку з відсутністю ТОВ «ВІАРТС» та/або його уповноважених представників за своїм місцезнаходженням. На переконання позивача, спірне розпорядження прийнято з порушенням діючого законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Зокрема, позивач наголошує, що відповідач, всупереч п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України, не додав до акту про неможливість проведення фактичної перевірки матеріалів, що підтверджують факти, наведені в акті. Окрім того, позивач вважає, що спірне розпорядження № 195-рл, витяг з якого отримано ТОВ «ВІАРТС» через Електронний кабінет, сформоване та надіслано відповідачем без дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та " Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги ", положень п. 42.4 ст. 42; п. 42-1.2. ст. 42-1 ПК України, п. 18 Порядку функціонування Електронного кабінету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 637, що призвело до не вручення належним чином спірного розпорядження, що, в свою чергу, відповідно до положень ст. 15 Закону України № 481/95-ВР, свідчить про те, що ліцензія не анульована та є дійсною.

Відповідач відзив на адміністративний позов не подав, хоча був повідомлений належним чином про відкриття провадження у цій справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі наказу від 11.04.2023 № 1513-п «Про проведення фактичних перевірок» здійснено виїзд (вихід) за адресою: м. Київ, вул. Осиповського, буд. 3Б, з метою проведення фактичної перевірки TOB «ВІАРТС» з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

За результатами перевірки складено Акт від 20.04.2023 № 1764/26-15-09-01/44839712 про неможливість проведення фактичної перевірки ТОВ «ВІАРТС», у зв`язку з відсутністю підприємця та його посадових осіб, в якому зазначено, що під час виїзду (виходу) встановлено, що за адресою: м. Київ, вул. Осиповського. буд. 3Б ТОВ «ВІАРТС» відсутній та/або його уповноважені представники за вказаною адресою не знаходяться, тому провести фактичну перевірку не має можливості.

На підставі складеного акту податковим органом 10.05.2023 прийнято розпорядження № 195-рл проанулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) реєстраційний номер 990208202200065, термін дії з 06.10.2022 до 06.10.2027, виданої ТОВ «ВІАРТС» 06.10.2022. Відповідно до розпорядження № 195-рл ліцензія анульована відповідно до статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних документ сигаретах», у зв`язку з встановленням факту відсутності суб`єкта господарювання за місцезнаходження та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії.

Як зазначає представник позивача, про існування розпорядження № 195-рл ТОВ «ВІАРТС» стало відомо 07 липня 2023 року при перегляді інформації в електронному кабінеті.

Розпорядження № 195-рл в адміністративному порядку не оскаржувалось.

Позивач, вважаючи вказане розпорядження протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодексу України.

За приписами пп.20.1.4, 20.1.8, 20.1.10 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів та під час проведення перевірок перевіряти документи, що підтверджують посаду посадових осіб та/або осіб, які фактично здійснюють розрахункові операції.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п. 80.1 статті 80 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

З аналізу підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України вбачається, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального є самостійною підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

У цьому випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального).

Тобто, норма зазначеного вище підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" покладені на відповідача.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 20 липня 2023 року у справі № 160/9720/22.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України врегульовані Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі Закон України № 481/95-ВР).

Положеннями статті 1 вказаного Закону, визначено, що анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Абзацом 12 частини 52 статті 15 Закону України № 481/95-ВР, передбачено, що ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі: встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку (частина 53 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального").

Отже, підставою для анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) є встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії.

Суд наголошує, що при вирішенні цього спору визначальним є факт відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцезнаходженням, який і слугував підставою для винесення оскаржуваного розпорядження.

Судом встановлено, що ТОВ «ВІАРТС» (код ЄДРПОУ: 44839712) є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19.08.2022.

Основним видом діяльності ТОВ «ВІАРТС», що визначений в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є: 46.34 Оптова торгівля напоями.

Згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, місцезнаходженням ТОВ «ВІАРТС» є адреса: 04123, м. Київ, вул. Осиповського, 3-Б.

Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі наказу від 11.04.2023 № 1513-п «Про проведення фактичних перевірок» здійснено виїзд (вихід) за адресою: м. Київ, вул. Осиповського, буд. 3Б, з метою проведення фактичної перевірки TOB «ВІАРТС» з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

При виході на вказану у ліцензії адресу Товариства, відповідачем встановлено відсутність суб`єкта господарювання та/або його уповноваженого представника за місцезнаходженням.

У зв`язку з відсутністю позивача за вказаною адресою ГУ ДПС у м. Києві складено Акт від 20.04.2023 № 1764/26-15-09-01/44839712 про неможливість проведення фактичної перевірки ТОВ «ВІАРТС».

Розпорядженням ГУ ДПС у м. Києві від 10.05.2023 № 195-рл про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту, реєстраційний номер 990208202200065, виданої 06.10.2022 ТОВ «ВІАРТС», дія зазначеної ліцензії анульована у зв`язку з встановленням факту відсутності суб`єкта господарювання за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії.

Водночас, окрім акта про неможливість проведення фактичної перевірки ТОВ «ВІАРТС», будь-які інші докази, які б підтверджували факт відсутності позивача за зазначеною адресою, до акту не додано, у той же час, єдиною підставою для прийняття спірного розпорядження, яким анульовано ліцензію став акт про неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю суб`єкта господарювання за місцезнаходженням та/або місцезнаходженням провадження діяльності, а також посадових осіб ТОВ «ВІАРТС» за такою адресою.

Згідно з абзацом 4 пунктом 81.2. статті 81 ПК України у разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Наказом ДПС України від 04.09.2020 року №470 затверджено Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, що додаються (із змінами і доповненнями, далі також Методичні рекомендації).

Так, пунктом 1.4.5 розділу І Методичних рекомендації передбачено організацію порядку роботи у разі неможливості проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням.

У разі коли при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення (у тому числі у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за податковою адресою та/або адресою об`єктів оподаткування) посадовими (службовими) особами територіального органу ДПС/апарату ДПС, невідкладно складається у двох примірниках у довільній формі та підписується акт про неможливість проведення перевірки, що засвідчує цей факт.

У такому акті рекомендується зазначати інформацію про дату встановлення факту та причини неможливості проведення перевірки (у тому числі у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за податковою адресою та/або адресою об`єктів оподаткування, у зв`язку з отриманням інформації оператора поштового зв`язку щодо неможливості вручення платнику податків або повернення без вручення письмового запиту територіальному органу ДПС/апарату ДПС про надання пояснень та їх документальних підтверджень, надісланого такому платнику податків з метою організації перевірки тощо), податкова адреса та/або адреса об`єктів оподаткування платника податків, за якою встановлено відсутність платника, інформацію про підстави для проведення перевірки (реквізити наказу, направлень тощо - зазначаються у випадку, якщо факт неможливості проведення перевірки встановлено після їх оформлення) та інші фактичні обставини, що засвідчують такі факти. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені у такому акті.

Зазначений акт не пізніше наступного робочого дня після його складання реєструється у електронному Спеціальному журналі реєстрації актів.

У такому ж порядку реєструються інші передбачені Методичними рекомендаціями акти (крім актів (довідок) перевірок).

Датою акта є дата реєстрації акта в електронному Спеціальному журналі реєстрації актів у територіальному органі ДПС/апараті ДПС структурним підрозділом, який склав такий акт (довідку).

При складанні акта йому присвоюється номер, який містить, зокрема, але не виключно, порядковий номер з єдиного електронного Спеціального журналу реєстрації актів у межах територіального органу ДПС/апарату ДПС, який склав акт, індекс структурного підрозділу органу ДПС, який склав акт (довідку) та індекс справи за номенклатурою.

Другий примірник акта про неможливість проведення перевірки разом з копіями матеріалів надсилається територіальним органом ДПС/апаратом ДПС платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

При цьому підрозділ органу ДПС, який здійснює (очолює) перевірку та встановив неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за податковою адресою, протягом 2 робочих днів з дня, наступного за днем складання цього акта, доповідною запискою повідомляє про це керівника (його заступника) відповідного органу ДПС та готує запит на встановлення місцезнаходження платника податків.

До запиту додаються копія акта про неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків за податковою адресою, копія наказу про проведення перевірки (у разі його складання) та інші документи (або їх копії), що підтверджують відсутність платника податків за місцезнаходженням.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу ДПС, працівники якого здійснюють (очолюють) перевірку, реєструється та направляється у загальновстановленому порядку, визначеному відповідним нормативно-правовим актом до відповідного органу.

Зразок форми запиту наведено у додатку 5 до цих Методичних рекомендацій.

При отриманні органом ДПС від відповідного органу інформації щодо встановлення місцезнаходження платника податків, структурним підрозділом, який здійснює (очолює) перевірку (ініціатором запиту), вживаються заходи з організації та проведення перевірки платника податків.

Згідно з роз`ясненнями ДПС України на офіційному сайті за посиланням https://rv.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/print-412427.html, підрозділ органу ДПС, який здійснює (очолює) перевірку та встановив неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням, протягом двох робочих днів з дня, наступного за днем складання цього акта, доповідною запискою повідомляє про це керівника (його заступника або уповноважену особу) органу ДПС та передає запит на встановлення місцезнаходження платника податків до оперативного підрозділу відповідного територіального органу ДПС за основним місцем обліку платника податків. Якщо внаслідок заходів, вжитих працівниками оперативного підрозділу, не встановлено місцезнаходження платника податків, такий підрозділ повідомляє про це структурний підрозділ органу ДПС, який ініціював проведення заходів на встановлення місцезнаходження платника податків, та передає керівнику (його заступнику або уповноваженій особі) відповідного органу ДПС службову записку та матеріали про проведену роботу. Рішення про припинення заходів щодо встановлення місцезнаходження платника податків приймає керівник органу ДПС, працівники якого вживали такі заходи, на підставі службової записки начальника оперативного підрозділу за погодженням з підрозділом (або органом ДПС), що є ініціатором запиту.

Отже, остаточному висновку про відсутність платника податків за місцезнаходженням передує направлення контролюючим органом запиту на встановлення місцезнаходження платника податків із повідомлення керівника цього органу про відсутність платника податків за його місцезнаходженням.

У свою чергу, винесення спірного розпорядження, згідно з наданими позивачем доказами, ґрунтується лише на складеному посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві Акті від 20.04.2023 № 1764/26-15-09-01/44839712, без здійснення подальших дій щодо з`ясування місцезнаходження позивача.

Також, в ході розгляду справи, відповідачем не долучено до матеріалів справи витяг з ЄРДПОУ щодо внесення змін щодо місцезнаходження юридичної особи.

Зокрема, суд зауважує, що у матеріалах справи наявна копія договору № 32-08/22-про суборенди нежитлових приміщень, укладений 19.08.2022 між позивачем та ТОВ «ФМ ТРАНС», терміном дії з 19.08.2022 до 19.08.2023, та акт приймання-передачі нерухомого майна від 19.08.2022 до цього договору.

Відповідачем під час судового розгляду не спростовано факту користування позивачем об`єктом оренди під час здійснення господарської діяльності.

Отже, зазначення в акті про неможливість проведення фактичної перевірки інформації про відсутність ТОВ «ВІАРТС» (уповноважених представників) за місцезнаходженням та/або місцезнаходженням провадження діяльності за вказаною у ліцензії адресою не є належним доказом відсутності за місцезнаходженням та, у цьому випадку, не може слугувати підставою для анулювання ліцензії на підставі ст. 15 Закону України № 481.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем у встановленому порядку не доведено факту відсутності позивача за місцезнаходженням, а тому, у відповідача були відсутні підстави для анулювання ліцензії саме на цій підставі та за саме такої доказової бази.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Натомість, зазначеним критеріям оскаржене розпорядження не відповідає, оскільки воно прийняте необґрунтовано, за відсутності передбачених законодавством підстав для анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата; виникнення конкретних адміністративно-правових обов`язків, обумовлених цими актами. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами.

З огляду на викладене, оскаржуване розпорядження не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Суд не приймає до уваги доводи позивача, як підстави для скасування спірного розпорядження, про те, що порушення відповідачем вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", положень п. 42.4 ст. 42; п. 42-1.2. ст. 42-1 ПК України, п. 18 Порядку функціонування Електронного кабінету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 637, під час формування у Електронному кабінеті та надіслання ТОВ «ВІАРТС» спірного розпорядження за допомогою Електронного кабінету, призвело до не вручення належним чином спірного розпорядження, що, в свою чергу, відповідно до положень ст. 15 Закону України № 481/95-ВР, свідчить про те, що ліцензія не анульована та є дійсною, оскільки у цій справі дослідженню підлягають обставини щодо правомірності прийняття відповідачем спірного розпорядження, а не обставини щодо анулювання або дії ліцензії, тобто такі доводи не входять до предмета спору у справі, яка розглядається.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження №195-рл про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту реєстраційний номер 990208202200065, видану 06.10.2022 Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІАРТС», прийняте ГУ ДПС у м. Києві 10.05.2023.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІАРТС» (код ЄДРПОУ: 44839712) судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ: 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.