Рішення

від 28.03.2024 по справі 400/7224/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2024 р. № 400/7224/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенко В. В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання, відповідно до ст. 262 КАС України, адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю " ВОЗКО ", вул. Київська, 287А/1,Вознесенськ,Миколаївська область,56501, до Миколаївської митниці, вул. Маріупольська, 57А,м. Миколаїв,54017, провизнання протиправним та скасування рішення від 31.05.2023 року № UA 504000/2023/000012/2,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Возко" звернулось до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № UA 504000/2023/000012/2 від 31.05.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 504070/2023/000028.

Свій позов підприємство обґрунтувало тим, що ним було пред`явлено до митного оформлення товар (трьохсекційний барабан Unimatic, Unik-Pel 6000 SA, 2014 року випуску, повністю відремонтований, придбаний у фірми " OFFICINI MECCANICA TADDEI S.к.I" (Італія). Для підтвердження митної вартості позивачем у відповідності до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України разом з митною декларацією було надано пакет документів : контракт від 28.03.2023 №380/VOZ-41, комерційний інвойс від 22.05.2023 №238, платіжна інструкція №403JBKLN4 від 04.04.2023 та №406JBKLN5 від 22.05.2023, договір №1 1МТР від 22.07.2018, рахунок на оплату №359 від 30.05.2023, платіжна інструкція №7062 від 31.05.2023 року, міжнародна ТТН (CMR) 688975. Однак, відповідач протиправно скоригував митну вартість товару у зв`язку з тим, що подані документи, містять розбіжності, неточності , не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу, не надано всі відомості щодо ціни товару. На переконання позивача, надані ним для митного оформлення товару документи не містять розбіжностей, в них відсутні ознаки підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, та що підтверджують можливість визначення митної вартості за першим методом (ціною договору).

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Обгрунтовуючи свою позицію в письмовому відзиві, відповідач вказав, що митницею не було визнано митну вартість визначеною методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з тим, що подані документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, декларантом не надано документальне обгрунтування формування митної вартості з урахуванням її числових значень, подані документи містили розбіжності, а саме: відсутня інформація щодо страхування товарів, до митної вартості декларантом додані витрати на навантаження у сумі 200 грн та витрати на транспортування у сумі 27344,25 грн, які документально не підтверджені та розбіжні з інформацією, яка вказана в рахунку на оплату, відсутнє документальне підтвердження витрат на навантаження, надані документи не містять технічної інформації щодо року виготовлення, терміну експлуатації. Митним органом витребовувались додаткові документи, передбачені ст. 53 МК України, однак листом від 31.05.2023 декларантом повідомлено про не надання документів. У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів.

Суд розглянув справу 28.03.2024 в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання відповідно до ст.262 КАС.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Возко" уклало зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № 380/VOZ-41 від 28.03.2023 з фірмою "OFFICINA MECCANICA TADDEI S.r.l." (Італія) на купівлю трьохсекційного барабану Unimatic, Unik-Pel 6000 SA, повністю відремонтованого і з гарантією.

31.05.2023 позивачем було подано митну декларацію №23UA504070201693U0, до якої долучені: контракт від 28.03.2023 № 380/VOZ-41, комерційний інвойс від 22.05.2023 №238, платіжна інструкція №403JBKLN4 від 04.04.2023 та №406JBKLN5 від 22.05.2023, договір №1МТР від 22.07.2018 (експедиційні послуги), рахунок на оплату №359 від 30.05.2023, платіжна інструкція №7062 від 31.05.2023, міжнародна товарно0-транспортна накладна (CMR) 688975.

Під час митного оформлення товару ТОВ "ВОЗКО" визначено його митну вартість відповідно до ст.58 Митного кодексу України за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На етапі перевірки митної вартості, відповідач повідомив, що подані документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості: в поданих документах відсутня інформація щодо витрат на страхування товару, надані документи містять розбіжності, а саме : до митної вартості декларантом додані витрати на навантаження у сумі 200 грн та витрати на транспортування у сумі 27344,25 грн, які документально не підтверджені та розбіжні з інформацією, яка зазначена у рахунку на оплату від 30.05.2023 №359, відсутнє документальне підтвердження виділення із ціни транспортних послуг після ввезення товару, відсутнє документальне підтвердження витрат на навантаження, відсутнє документальне підтвердження щодо фізичного зносу обладнання. У зв`язку з цим, керуючись ч.3 ст.53 МК України, для підтвердження митної вартості товару відповідач просив надати 1) виписку з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості (транспортування, навантаження, страхування); 2) каталоги, специфікації, прейскуранти, 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару з урахуванням фізичного зносу та стану оцінюваного обладнання.

31.05.2023 Миколаївською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 504000/2023/000012/2 , відповідно до якого скориговано ціну в розмірі 24642,72 євро.

Також, Миколаївською митницею 31.05.2023 прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 504070/2023/000028.

Позивач, на підставі ст. 55 МК звернувся до відповідача про випуск товару у вільний обіг під гарантійне зобов`язання та подав МД №23UA504070201718U7 від 01.06.2023, в якій митну вартість товару зазначив відповідно до вказаного рішення відповідача про коригування митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються не застосовується, у зв`язку з тим, що подані документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості: в поданих документах відсутня інформація щодо витрат на страхування товару, надані документи містять розбіжності, а саме : до митної вартості декларантом додані витрати на навантаження у сумі 200 грн та витрати на транспортування у сумі 27344,25 грн, які документально не підтверджені та розбіжні з інформацією, яка зазначена у рахунку на оплату від 30.05.2023 №359, відсутнє документальне підтвердження виділення із ціни транспортних послуг після ввезення товару, відсутнє документальне підтвердження витрат на навантаження, відсутнє документальне підтвердження щодо фізичного зносу обладнання.

Відповідно до ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не надані кількісно і достовірні та відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Згідно з п.3 ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформлені товарів за заявленою декларантом вартістю за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать Законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі ґрунтується на раніше визнаних митними органами митних вартостях.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч.2 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в України відповідно до режиму імпорт є метод за ціною договору (контракту), тобто за ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Частинами 1, 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості у разі 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Рішення митного органу про відмову у митному оформленні за ціною договору та коригуванні митної вартості повинно відповідати критеріям, передбаченим ч.3 ст.2 КАС України.

Оцінюючу зазначену ситуацію, суд доходить висновку, що відповідач прийняв оспорюване рішення не обґрунтовано.

Під час митного оформлення товарів, митницею вмотивовано рішення про коригування: в поданих документах відсутня інформація щодо витрат на страхування товару, надані документи містять розбіжності, а саме : до митної вартості декларантом додані витрати на навантаження у сумі 200 грн та витрати на транспортування у сумі 27344,25 грн, які документально не підтверджені та розбіжні з інформацією, яка зазначена у рахунку на оплату від 30.05.2023 №359, відсутнє документальне підтвердження виділення із ціни транспортних послуг після ввезення товару, відсутнє документальне підтвердження витрат на навантаження, відсутнє документальне підтвердження щодо фізичного зносу обладнання.

Так, відповідно до умов контракту від 28.03.2023, оплата здійснюється у формі 50% передоплати та 50% - оплати залишку, коли товар готовий до відправлення. Остаточна ціна 20000 Євро. Згідно платіжних інструкцій від 04.04.2023 та від 22.05.2023 позивачем сплачено за товар 20000 Євро. Транспортування здійснювалось на підставі договору №1МТР від 22.06.2018 року. Згідно рахунку на оплату №359 від 30.05.2023 вартість послуг транспортування складає 39348,93 грн, в тому числі й 200 грн навантажувальних робіт та 27344,25 грн транспортні перевезення за маршрутом Італія-Україна, 11804,68 грн - перевезення в межах України. Вказаних рахунок сплачено позивачем згідно платіжної інструкції № 7062 від 31.05.2023. Усі технічні характеристики товару зазначені у Специфікації від 28.03.2023.

Надані позивачем документи не містять розбіжностей, наявних ознак підробки та містить всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час митного оформлення були надані усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору.

Суд не знайшов підтвердження наведених у рішенні розбіжностей щодо транспортування товару, оскільки, згідно рахунку на оплату №359 від 30.05.2023 вартість послуг транспортування складає 39348,93 грн, в тому числі 200 грн навантажувальних робіт та 27344,25 грн транспортні перевезення за маршрутом Італія-Україна, 11804,68 грн - перевезення в межах України. Вказаних рахунок сплачено позивачем згідно платіжної інструкції № 7062 від 31.05.2023.

Ненадання позивачем додаткових документів на вимогу митниці не може вважатись обставиною, що не дає можливості підтвердити числові значення заявленої митної вартості товару, що поставлявся.

Умовами контрактів не передбачено страхування товару, тому позивач не мав можливості надати документи щодо страхування товару.

Для підтвердження витрат на транспортування до митної декларації позивачем надавались довідки про вартість транспортування, рахунок на оплату та банківську платіжну інструкція на оплату транспортно-експедиційних послуг.

Отже, позивачем надано всі необхідні документи, за якими можна визначити вартість товару за ціною контракту.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у Миколаївської митниці в даному випадку не було ніяких підстав заперечувати можливість визначення митної вартості за ціною договору, з мотивів не надання всіх документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, оскільки ТОВ "Возко" надав відповідачу всі можливі у цьому випадку документи та пояснення.

Відповідно до вимог ст.244 КАС України суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 26.03.2019 по адміністративній справі №814/921/17, від 04.09.18 по справі №814/2659/16, по справі №814/3790/14, 814/1204/15, 814/1216/16, 814/1253/14, від 26.08.2018 по справі №814/1996/15, від 27.08.2020 по справі №814/2840/16, від 21.08.2020 по справі №814/1521/16, від 06.08.2020 по справі №814/694/16, від 15.04.2020 по справі №814/1439/15, від 26.03.2020 по справі №814/1047/16, від 23.01.2020 по справі №814/4204/15 та багатьох інших, відповідно до якої, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому полягають такі розбіжності, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх застосування не може бути визначена вартість, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Позов задовольнити повністю.

Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2684 гривень підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також, позивачем заявлено про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 3500 грн. та надані відповідні докази: договір про надання правової допомоги , укладений між ТОВ "ВОЗКО" та адвокатом Вуїв О.В., ордер та свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, рахунок №09-1/06/23 від 09.06.2023, квитанція до прибуткового касового ордера б/н від 09.06.2023 на суму 3500 грн.

Частиною 2 ст. 134 КАС України передбачено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

Положеннями ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічні правові позиції, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17 та від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Досліджуючи надані позивачем документи, судом встановлено, відповідно до розрахунку, адвокатом надані послуги на суму 3500 грн, що включає в себе: збір та правовий аналіз інформації, документів, матеріалів, надання усний та письмових консультацій, складання необхідних документів, скарг, заяв, тощо, представництво в судах.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст. 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 3500,00 грн є цілком розумною та співмірною, виходячи з предмету розгляду даної справи, виконаних послуг. Фактичне понесення позивачем суми витрат на правову допомогу підтверджено наявними у справі доказами.

Таким чином, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю " ВОЗКО " (вул. Київська, 287А/1,Вознесенськ,Миколаївська область,56501 39679325) до Миколаївської митниці (вул. Маріупольська, 57А,м. Миколаїв,54017 44017652) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської про коригування митної вартості товарів № UA 504000/2023/000012/2 від 31.05.2023 року.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні Миколаївської митниці Державної митної служби України № UA504070/2023/000028 від 31.05.2023 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці (вул. Маріупольська, 57А,м. Миколаїв,54017 44017652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " ВОЗКО " (вул. Київська, 287А/1,Вознесенськ,Миколаївська область,56501 39679325) судові витрати в розмірі 6184 (шість тисяч сто вісімдесят чотири) гривень.

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 28.03.2024