Постанова

від 18.07.2024 по справі 400/7224/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/7224/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Осіпова Ю.В.,

Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Миколаївської митниці на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року, прийняте у складі суду судді Біоносенка В.В. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЗКО» до Миколаївської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЗКО» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці, в якому просило суд про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № UA 504000/2023/000012/2 від 31.05.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 504070/2023/000028.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю ««ВОЗКО» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської про коригування митної вартості товарів № UA 504000/2023/000012/2 від 31.05.2023 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови у митному оформленні Миколаївської митниці Державної митної служби України № UA504070/2023/000028 від 31.05.2023 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Миколаївська митниця звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції були проігноровані доводи митниці щодо розбіжностей між довідкою від 30.05.2023 № 116/23 та рахунком на оплату № 359 від 30.05.2023, які містили різну інформацію щодо розподілу транспортних послуг та послуг на навантаження товару. Апелянт вважає, що вищенаведена довідка про вартість витрат на транспортування за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа та вона носить лише інформаційний характер. Апелянт звертає увагу, що декларантом 31.05.2023 о 14 год. 51 хв. був досланий рахунок на оплату транспортних витрат за тим же номером (№ 359) та датою (30.05.2023), що і попередньо наданий при митному оформленні та зазначений у графі 44 МД, але з іншими відомостями, при цьому попередньо наданий рахунок на оплату не був анульований. Крім того, апелянт наголошує, що товар по справі, поданий до митного оформлення, був заявлений таким, що знаходився у використанні, а по митній декларації, що є предметом даного спору, було винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, то, відповідно, у рішенні про коригування митної вартості було зазначено митну декларацію, на рівні з якими було визначено митну вартість товару з АСМО "Інспектор".

Представником позивача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Возко" уклало зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № 380/VOZ-41 від 28.03.2023 з фірмою "OFFICINA MECCANICA TADDEI S.r.l." (Італія) на купівлю трьохсекційного барабану Unimatic, Unik-Pel 6000 SA, повністю відремонтованого і з гарантією.

31.05.2023 позивачем було подано митну декларацію №23UA504070201693U0, до якої долучені: контракт від 28.03.2023 № 380/VOZ-41, комерційний інвойс від 22.05.2023 №238, платіжна інструкція №403JBKLN4 від 04.04.2023 та №406JBKLN5 від 22.05.2023, договір №1МТР від 22.07.2018 (експедиційні послуги), рахунок на оплату №359 від 30.05.2023, платіжна інструкція №7062 від 31.05.2023, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) 688975.

Під час митного оформлення товару ТОВ "ВОЗКО" визначено його митну вартість відповідно до ст.58 Митного кодексу України за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На етапі перевірки митної вартості, відповідач повідомив, що подані документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості: в поданих документах відсутня інформація щодо витрат на страхування товару, надані документи містять розбіжності, а саме : до митної вартості декларантом додані витрати на навантаження у сумі 200 грн та витрати на транспортування у сумі 27344,25 грн, які документально не підтверджені та розбіжні з інформацією, яка зазначена у рахунку на оплату від 30.05.2023 №359, відсутнє документальне підтвердження виділення із ціни транспортних послуг після ввезення товару, відсутнє документальне підтвердження витрат на навантаження, відсутнє документальне підтвердження щодо фізичного зносу обладнання. У зв`язку з цим, керуючись ч.3 ст.53 МК України, для підтвердження митної вартості товару відповідач просив надати 1) виписку з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості (транспортування, навантаження, страхування); 2) каталоги, специфікації, прейскуранти, 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару з урахуванням фізичного зносу та стану оцінюваного обладнання.

31.05.2023 Миколаївською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 504000/2023/000012/2, відповідно до якого скориговано ціну в розмірі 24642,72 євро.

Також, Миколаївською митницею 31.05.2023 прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 504070/2023/000028.

Позивач, на підставі ст. 55 МК звернувся до відповідача про випуск товару у вільний обіг під гарантійне зобов`язання та подав МД №23UA504070201718U7 від 01.06.2023, в якій митну вартість товару зазначив відповідно до вказаного рішення відповідача про коригування митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються не застосовується, у зв`язку з тим, що подані документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості: в поданих документах відсутня інформація щодо витрат на страхування товару, надані документи містять розбіжності, а саме : до митної вартості декларантом додані витрати на навантаження у сумі 200 грн та витрати на транспортування у сумі 27344,25 грн, які документально не підтверджені та розбіжні з інформацією, яка зазначена у рахунку на оплату від 30.05.2023 №359, відсутнє документальне підтвердження виділення із ціни транспортних послуг після ввезення товару, відсутнє документальне підтвердження витрат на навантаження, відсутнє документальне підтвердження щодо фізичного зносу обладнання.

Не погодившись із правомірністю картки відмови у митному оформленні та рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем надано всі необхідні документи, за якими можна визначити вартість товару за ціною контракту, тому у Миколаївської митниці в даному випадку не було ніяких підстав заперечувати можливість визначення митної вартості за ціною договору, з мотивів не надання всіх документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, оскільки позивач надав відповідачу всі можливі у цьому випадку документи та пояснення.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі МК України).

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом зокрема, у постановах від 13 лютого 2020 року (справа №812/1325/17), від 11 лютого 2020 року (справа №520/9544/18), від 12 лютого 2019 року (справа №808/1801/18), від 26 червня 2018 року (справа №814/1996/15), від 22 травня 2018 року (справа №808/178/16), від 23 жовтня 2018 року (справа №820/1761/17), постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року (справа № 21-127а15), від 30 червня 2015 року (справа № 21-591а15), в яких зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як встановлено колегією суддів, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, апелянт послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності.

Щодо посилань апелянта на наявність розбіжностей між довідкою від 30.05.2023 № 116/23 та рахунком на оплату № 359 від 30.05.2023, які містили різну інформацію щодо розподілу транспортних послуг та послуг на навантаження товару, колегія суддів зазначає наступне.

Так, як встановлено судом першої інстанції, транспортування здійснювалось на підставі договору №1МТР від 22.06.2018 року. Згідно рахунку на оплату №359 від 30.05.2023 вартість послуг транспортування складає 39348,93 грн, в тому числі й 200 грн навантажувальних робіт та 27344,25 грн транспортні перевезення за маршрутом Італія-Україна, 11804,68 грн - перевезення в межах України. Вказаних рахунок сплачено позивачем згідно платіжної інструкції № 7062 від 31.05.2023.

Судом встановлено, що згідно п 3.4 Контракту № 380/VOZ-41 від 28.03.2023, умови поставки FCA Castelfranco di Sotto (Pi), Італія

Згідно із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) термін FCA (FREE CARRIER (...named place) «франко-перевізник» (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При цьому, вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі

Пунктом А.3 Інкотермс за умовами поставки FCA передбачено, що покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем відповідно до статті А.З "а". Також, за вказаних умов продавець зобов`язаний у відповідності до договору купівлі-продажу надати покупцю товар, рахунок-фактуру або еквівалентне йому електронне повідомлення, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть знадобитись за умовами договору купівлі-продажу.

Таким чином, враховуючи те, що згідно положень ч.10, 11 ст. 58 МК України, до витрат на транспортування включаються виключно вартість транспортного перевезення за маршрутом Італія-Україна у розмірі 27344,25 грн., суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт понесення витрат на транспортування та їх розмір та не вбачає розбіжності, на які посилається апелянт.

Крім того, апелянт наголошує, що товар по справі, поданий до митного оформлення, був заявлений таким, що знаходився у використанні

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про ненадання декларантом усіх необхідних документів, а саме пов`язаних із перебування товару у використанні, так як такі документи згідно з ч.2 ст.53 МК України не є обов`язковими, а враховуючи, що надані декларантом документи підтверджували всі складові митної вартості, не містили розбіжностей та/або явних ознак підробки, тому у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідно до положень ст. 53 МК України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, при цьому надані позивачем до митного органу документ підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять, що свідчить про протиправність картки відмови у митному оформленні.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач визначив митну вартість товару позивача за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України).

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.09.2018 року у справі №818/1186/17 року, відповідно до яких формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Крім того, Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

При цьому, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні, чого в даному випадку не вбачається, відповідачем було протиправно застосовано резервний метод визначення митної вартості, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЗКО» до Миколаївської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: В.О. Скрипченко