Постанова

від 20.03.2024 по справі 826/10808/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10808/17 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

за участю секретаря Кірієнко Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвест еліт груп" про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, за апеляційною скаргою приватного підприємства Інженерно-будівельний центр "Споруда" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІНВЕСТ ЕЛІТ ГРУП», в якому просив:

- визнати дії Відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови у видачі містобудівних умов та обмежень ОСОБА_1 на будівництво Комплексу садової забудови площею 1,3 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 3210900000:01:174:7563) та площею 0,5525 по АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 3210900000:01:174:7564) протиправними;

- зобов`язати Відділ містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області надати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження на будівництво Комплексу садової забудови площею 1,3 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 3210900000:01:174:7563) та площею 0,5525 по АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 3210900000:01:174:7564).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2018 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови у видачі містобудівних умов та обмежень ОСОБА_1 на будівництво Комплексу садової забудови площею 1,3 га по АДРЕСА_1 , що прилягає до території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (кадастровий номер земельної ділянки 3210900000:01:174:7563) та площею 0,5525 по АДРЕСА_1 , що прилягає до території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (кадастровий номер земельної ділянки 3210900000:01:174:7564) згідно поданого пакета документів.

Зобов`язано Відділ містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області надати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження на будівництво Комплексу садової забудови площею 1,3 га по АДРЕСА_1 , що прилягає до території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (кадастровий номер земельної ділянки 3210900000:01:174:7563) та площею 0,5525 по вул. Ф. Кричевського, 4 у селі Стоянка Київської області, що прилягає до території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (кадастровий номер земельної ділянки 3210900000:01:174:7564), відповідно до містобудівного законодавства, згідно поданих позивачем документів.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2018 залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019.

Постановою Верховного Суду від 12.12.2023 касаційну скаргу приватного підприємства Інженерно-будівельний центр "Споруда" задоволено частково. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 скасовано, а справу № 826/10808/17 направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховним Судом вказано, що питання впливу рішення суду першої інстанції на права та інтереси ПП «Споруда», а відтак і наявність у останнього права на апеляційне оскарження, залишилось невирішеним. Також зазначено, що вирішення питання впливу рішення суду першої інстанції на права та інтереси ПП «Споруда» має ключове значення для правильного вирішення спору, оскільки в разі, якщо буде встановлено, що позивач у цій справі намагається отримати містобудівні умови та обмеження для забудови земельних ділянок, які накладаються на земельну ділянку ПП «Споруда», це може мати значення для вирішення питання можливості видачі на них містобудівних умов та обмежень.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Будінвест еліт груп" на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 12.09.2016 на праві приватної власності належать земельні ділянки:

- з площею 0,5525 га, кадастровий номер 3210900000:01:174:7564 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31493278 від 21.09.2016);

- з площею 1,3 га, кадастровий номер 3210900000:01:174:7563 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31494119 від 21.09.2016).

25.10.2016 між ТОВ "Будінвест еліт груп", з однієї сторони, та фізичною особою ОСОБА_1 , з іншої сторони, укладено Договір про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), зареєстрований у ДРРП 27.10.2016 (номер запису про речове право 17198535), строком дії до 01.11.2021, предметом якого є надання права користування позивачу вказаними земельними ділянками для будівництва та подальшої експлуатації на них об`єктів нерухомості, інших господарських будівель і споруд, необхідних для їх обслуговування.

Позивач 05.06.2017 звернувся до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області із заявами на: видачу містобудівних умов та обмежень на будівництво Комплексу садової забудови площею 0,5525 га по АДРЕСА_1 , згідно із доданими містобудівними розрахунками; видачу містобудівних умов та обмежень на будівництва Комплексу садової забудови площею 1,3 га вул. Ф. Кричевського, 6 у с. Стоянка, Ірпінського району, Київської області, згідно з доданими містобудівними розрахунками.

Листами від 29.06.2017 №№ 136 та 137 Відділ містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області відмовив позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень на нове будівництво Комплексу садової забудови, площею 1,3 га та 0,5525 га по АДРЕСА_1 , що прилягає до території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Відмову Відділ містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області мотивував тим, що відповідно до генерального плану села Дмитрівка Києво-Святошинського району Київської області, затвердженого рішенням Дмитрівської сільської ради 31 сесії шостого скликання від 28.03.2014, вказані земельні ділянки розташовані за межами території, на яку розроблено містобудівну документацію, тому Відділ містобудування і архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області не має можливості видати містобудівні умови та обмеження на нове будівництво Комплексу садової забудови.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, оскільки порушені права на забудову земельних ділянок по АДРЕСА_1 , позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що правові підстави для відмови позивачу в отриманні містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки згідно поданого пакету документів, та з огляду на відсутність передбачених законом підстав для відмови в наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний надати містобудівні умови та обмеження забудови вказаної земельної ділянки.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (Закон № 3038-VI в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме статтею 1 закріплені терміни, що в ньому вживаються, зокрема: містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Частиною 2 ст. 2 Закону № 3038-VI визначено, що інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

Статтею 26 Закону № 3038-VI передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до положень статті 29 Закону № 3038-VI (в редакції чинній на дату подання позивачем заяви на видачу містобудівних умов та обмежень), містобудівні умови та обмеження є однією із основних складових вихідних даних.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва (ч. 2 ст. 29 Закону № 3038-VI).

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі (ч. 3 ст. 29 Закону № 3038-VI).

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (ч. 4 ст. 29 Закону № 3038-VI).

Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.

Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (ч. 5 ст. 29 Закону № 3038-VI).

Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури (ч. 7 ст. 29 Закону № 3038-VI).

10.06.2017 до Закону № 3038-VI було внесено зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» від 17.01.2017 року № 1817-VIII та викладено статтю 29 Закону в новій редакції.

Так, частиною 4 статті 29 Закону № 3038-VI встановлено, що підставами для відмови у надання містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Крім того, Судом встановлено, що станом на час виникнення спірних правовідносин, процедуру надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, було визначено Порядком надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109 (далі - Порядок).

Згідно пункту 1.2. Порядку, у ньому вживаються наступні терміни, зокрема:

замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву;

містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією;

містобудівний розрахунок - розрахунок щодо граничнодопустимих параметрів забудови, умови ув`язки архітектурно-планувального та об`ємно-просторового рішення, системи обслуговування, інженерних комунікацій, транспортного обслуговування та благоустрою з існуючою забудовою із дотриманням чинних нормативних документів.

Відповідно до пункту 2.1. Порядку, містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому «.

За правилами п. 2.2. Порядку, для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються:

- засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою;

- ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі);

- викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

- кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності);

- черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру);

- фотофіксація земельної ділянки (з оточенням);

- містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва.

Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні (абзац 2 пункту 2.4. Порядку).

Відмова у видачі містобудівних умов та обмежень або внесення змін до них з відповідним обґрунтуванням надається уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, визначений пунктом 2.1 цього розділу (абзац 3 пункту 2.4. Порядку).

Виходячи з наведених норм містобудівного законодавства, підставами для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень, станом на виникнення спірних правовідносин були:

1) неподання визначених частиною третьою статті 29 Закону № 3038-VI документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Будь-яких інших підстав містобудівним законодавством не закріплено.

Посилання відповідача на те, що земельні ділянки розташовані за межами території на яку розроблена містобудівна документація сприймається судом критично, оскільки, відповідно до Закону 3038-VI та Порядку, дана обставина не є підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.

Суд першої інстанції цілком обґрунтовано вказав, що доводи відповідача про неможливість видачі містобудівних умов та обмежень на нове будівництво Комплексу садової забудови в зв`язку з відсутністю розробленої містобудівної документації на зазначену територію є необґрунтованим та такими, що не відповідають вимогам містобудівного законодавства, оскільки Законом № 3038-VI не передбачено відсутність такої документації, як підстави для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень.

Вказане свідчить про наявність у позивача права на отримання містобудівних умов та обмежень, в тому числі з метою виконання зобов`язань передбачених укладеним між позивачем та Товариством договору суперфіцію.

Відповідачем не надані суду належні та допустимі докази невідповідності намірів позивача щодо забудови відповідної земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні або інші докази того, що у відповідача були обґрунтовані підстави для відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень.

У зв`язку з відсутністю доказів невідповідності намірів позивача щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні та інших, передбачених містобудівним законодавством підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, позивач має право на отримання містобудівних умов та обмежень на забудову земельних ділянок.

Стосовно розташування земельних ділянок, то судом встановлено, що згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 28-10-0.19-314/124-17 від 10.08.2017 відповідно до наявних в управлінні планово-картографічних матеріалів, наданих листом від 19.03.2014 року № 06.1.2/223 ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», а саме, викопіювання з проекту формування території Ірпінської міської ради Київської області, земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:174:7564, 3210900000:01:174:7563 знаходяться за межами міста Ірпеня.

Таким чином, земельні ділянки не знаходяться на території міста Ірпеня, у той же час, виходячи з листів Відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 137 та № 136 від 29.06.2017, якими було відмовлено у видачі позивачу містобудівних умов та обмежень на нове будівництво Комплексу садової забудови, земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:174:7564, 3210900000:01:174:7563 знаходяться на території Києво-Святошинського району Київської області, проте, на них не розроблена містобудівна документація.

Відмовивши у видачі містобудівних умов та обмежень Відділ містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації підтвердив, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:174:7564, 3210900000:01:174:7563 знаходяться саме на території Києво-Святошинського району Київської області

Так, на Києво-Святошинську районну державну адміністрацію Законом № 3038-VI покладені повноваження щодо видачі містобудівних умов та обмежень на території Києво-Святошинського району Київської області. Водночас відділ містобудування та архітектури, як структурний підрозділ Києво-Святошинської районної державної адміністрації, реалізує такі повноваження.

В контексті викладеного, колегія суддів погоджується з тим, що правові підстави для відмови позивачу в отриманні містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки по вул. Ф. Кричевського 4 у с. Стоянка, Ірпінського району, Київської області та вул. Ф. Кричевського, 6 у с. Стоянка, Ірпінського району, Київської області згідно поданого пакету документів - відсутні.

Водночас, правова позиція приватного підприємства Інженерно-будівельний центр "Споруда" в межах спірних правовідносин мотивована тим, що внаслідок задоволення позовних вимог у цій справі, відповідача зобов`язано видати позивачу містобудівні умови та обмеження на земельні ділянки, які накладаються на земельну ділянку, яка перебуває у його користуванні, та на яку уже видано містобудівні умови та обмеження. Також вказано, що позивач не є користувачем земельних ділянок, на які бажає отримати містобудівні умови та обмеження, оскільки такі земельні ділянки сформовані з порушеннями.

Судова колегія враховує доводи скаржника стосовно того, що спірне рішення зачіпає інтереси приватного підприємства Інженерно-будівельний центр "Споруда", що підтверджується зокрема: відповіддю КП «Ірпінське земельно - кадастрове бюро» від 28.12.2016 № 74/02 (із додатками: Схемою розташування земельної ділянки; Схемою формування земельної ділянки; Зведеним планом земельних ділянок); висновком експертного дослідження за результатами проведення земельно-технічного дослідження від 29.11.2018 № 1977/2232/2233/2234/2235/18-25; відповіддю Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 25.10.2018 № 07-26/2918 тощо.

Водночас, суд звертає увагу апелянта на те, що предметом даного спору є саме перевірка правових підстав для відмови позивачу в отриманні містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки згідно поданого пакету документів, які, як вже було зазначено вище, є документом, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Спір, який підлягає розгляду адміністративним судом, - це публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, та який виник у зв`язку з виконанням (рішення, дія), неналежним виконанням (рішення, дія) або невиконанням (бездіяльність) такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів, яка, за загальним правилом, встановлюється у суді першої інстанції за заявою однієї із сторін; такий спір є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин; метою вирішення такого спору є захист прав, свобод та інтересів особи або суспільних інтересів у сфері публічно-правових відносин шляхом впливу в межах закону на належного відповідача; такий спір повинен бути реальним (результат вирішення спору безпосередньо впливатиме на ефективний захист особи або суспільного інтересу у конкретних публічно-правових відносин) та існуючим на момент звернення з позовом; законом може бути визначено спеціальний порядок вирішення публічно-правового спору або встановлено обмеження стосовно суб`єкта звернення з відповідним позовом за умови наявності альтернативного суб`єкта з повною адміністративною процесуальною правоздатністю.

Таким чином, містобудівні умови та обмеження не є документом, який встановлює право користування, володіння земельною ділянкою, а отже доводи апелянта стосовно накладання земельних ділянок не можуть бути підставою для скасування спірного рішення, в межах якого досліджується саме правомірність дій суб`єкта владних повноважень при відмові у видачі містобудівних умов та обмежень.

Відповідно до статті 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Крім того, частинами першою та третьою статті 106 Земельного кодексу України передбачено, що спосіб закріплення спільних меж між земельними ділянками визначається за згодою власників таких земельних ділянок. Витрати на встановлення спільних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

Власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.

Зі змісту положень статей 103, 106 Земельного кодексу України вбачається, що питання стосовно порядку та умов використання спільних меж земельних ділянок вирішуються за домовленістю між власниками таких земельних ділянок. При цьому у разі недосягнення згоди між власниками суміжних земельних ділянок щодо використання спільних меж таких ділянок спір вирішується у порядку цивільного судочинства, зокрема, відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, яка визначає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд зазначає, що апелянт обрав неналежний спосіб захисту свого права, та вказує, що належним способом захисту у цьому випадку було б звернення позивача до суду для вирішення спору щодо порядку використання спірних земельних ділянок, якщо приватне підприємство Інженерно-будівельний центр "Споруда" вважає, що ОСОБА_1 може використовувати згадані земельні ділянки, порушуючи його права та інтереси.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, про що вірно вказано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга приватного підприємства Інженерно-будівельний центр "Споруда" не містить.

Доказів, які б відповідали вимогам ст. ст. 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу приватного підприємства Інженерно-будівельний центр "Споруда" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвест еліт груп" про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Повний текст постанови складено 26.03.2024.