Рішення

від 21.03.2024 по справі 902/1500/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" березня 2024 р.Cправа № 902/1500/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЕКСКАВАЦІЯ-В" (вул. Айвазовського, 26, м. Вінниця, 21022)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Інвестгруп Вінниця" (вул. В. Копитка, 62А, м. Липовець, Вінницька область, 22500)

про стягнення 1 336 175,82 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЕКСКАВАЦІЯ-В" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Інвестгруп Вінниця" про стягнення основного боргу в розмірі 1 130 615,60 грн та пені в розмірі 205 560,22 грн .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2023, вказану позовну заяву розподілено судді Матвійчуку В.В.

У зв`язку із встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд, ухвалою від 11.12.2023 постановив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЕКСКАВАЦІЯ-В" залишити без руху та встановив позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Заявою № б/н від 15.12.2023, що надійшла через підсистему "Електронний суд" 18.12.2023 (вх. №01-34/12083/23), позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Суд, ухвалою від 18.12.2023 за вказаним позовом відкрив провадження у справі №902/1500/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначив на 16.01.2024.

27.12.2023 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 27.12.2023 (вх. № 01-34/12430/23 від 27.12.2023).

10.01.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання № б/н від 10.01.2024 (вх. № 01-34/338/24 від 10.01.2024) представника позивача про долучення документів до матеріалів справи.

У визначену судом дату (16.01.2024) судове засідання у справі № 902/1500/23 не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у Вінницькій області.

Суд ухвалою від 16.01.2024 призначив підготовче судове засідання на 01.02.2024.

У визначену судом дату (01.02.2024) справу знято з розгляду з підстав перебування головуючого судді на лікарняному, по закриттю якого, суд, ухвалою від 05.02.2024 продовжив строк підготовчого провадження по справі №902/1500/23 на 30 днів та призначив підготовче засідання на 29.02.2024.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 21.03.2024, про що 29.02.2024 постановлено відповідну ухвалу.

На визначену судом дату представники сторін правом участі в засіданні не скористалися. При цьому суд зважає, що учасники судового процесу про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином ухвалою суду від 29.02.2024, яка відповідно до сформованих в КП "ДСС" довідок про доставку електронного листа була доставлена до електронних скриньок сторін - 05.03.2024 о 21:17 год., та у відповідності до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 06.03.2024.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення учасників про дату, час та місце судового слухання.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від учасників до суду не надійшло.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

За наслідками судового засідання 21.03.2024 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 08.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал Інвестгруп Вінниця» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрекскавація В» (Підрядник) було укладено Договір підряду №1, за яким останній зобов`язався за завданням Замовника своїми та/або залученими силами та засобами на свій ризик якісно виконати земляні роботи з влаштування очисних споруд на об`єкті: ТОВ «Арсенал Інвестгруп Вінниця» в м. Липовець, Вінницької обл, договірна ціна по яким узгоджена Сторонами в Додатку № 1 і становить 2503140 грн..

Відповідно до п. 5.2. Договору після його укладення Замовник перераховує на поточний рахунок Підрядника аванс у сумі 500000,00 грн., що було виконано Замовником.

26.05.2023 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору підряду № 1 від 08.03.2023, відповідно до якої сторони змінили обсяги робіт, що входять до Договірної ціни (Додатку № 1), змінили терміни виконання робіт та визначили загальну вартість робіт по Договору в сумі 3926625,66 грн.

З моменту підписання Договору та Додаткової угоди № 1 Виконавцем було виконано роботи на суму 3926625,66 грн., на підтвердження чого сторонами підписано Акти виконаних робіт: за березень 2023 року на суму 300600,00 грн.; за квітень 2023 на суму 751500,00 грн.; за травень 2023 на суму 1243270,20 грн.; за червень 2023 на суму 1631225,40 грн..

В свою чергу, відповідач зобов`язання за Договором не виконав, виконані роботи належним чином не оплатив, в зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 1130615,60 грн.

Відповідач заперечив проти позову. Суть заперечень, наведених у відзиві на позовну заяву, зводиться до того, що позивачем не долучено до позовної заяви жодних доказів отримання відповідачем від позивача рахунків-фактур, які відповідно до умов Договору є підставою для проведення оплати. Вказаним відповідач обґрунтовує ненастання строку для оплати вартості наданих послуг і вказує, що звернення позивача до суду із позовною заявою є передчасним.

Також відповідач вважає, що з огляду на відсутність факту порушення строку виконання зобов`язання з оплати вартості робіт, стягнення з відповідача пені є безпідставним. При цьому факт виконання робіт та вартості послуг відповідачем не заперечується.

В заперечення доводів відзиву, позивач подав клопотання № б/н від 10.01.2024 (вх. № 01-34/338/24 від 10.01.2024), про долучення до матеріалів справи доказів, зокрема копій рахунків фактур, що виставлялись відповідачу відповідно до Договору підряду № 1 від 08.03.2023, а також докази листування засобами електронного зв`язку з використанням електронних адрес сторін справи у правовідносинах, які виникли з укладення та виконання Договору підряду № 1 від 08.03.2023, що є предметом даного спору.

Дослідивши клопотання № б/н від 10.01.2024 (вх. № 01-34/338/24 від 10.01.2024), судом встановлено, що в якості доказів листування ТОВ "Укрекскавація-В" з ТОВ "Арсенал Інвестгруп Вінниця" позивачем надано світлокопії електронних листів з електронної пошти. Втім, суд зазначає, що вказані докази, у розумінні ст.ст.76, 77, 96 ГПК України, не є належними та допустимими доказами, а тому не приймаються судом до розгляду. Водночас, щодо долучення до матеріалів справи рахунків-фактури, суд, з метою повного, об`єктивного, всебічного розгляду справи, задовольнив клопотання в цій частині, долучивши копії рахунків-фактури до матеріалів справи та прийнявши їх до розгляду.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 08.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал Інвестгруп Вінниця» (далі по тексту Замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрекскавація В» (далі по тексту Підрядник, позивач) було укладено Договір підряду № 1 (далі по тексту Договір), за яким Підрядник зобов`язався за завданням Замовника своїми та/або залученими силами та засобами на свій ризик якісно виконати земляні роботи з влаштування очисних споруд на об`єкті: ТОВ «Арсенал Інвестгруп Вінниця» в м. Липовець, Вінницької обл.. відповідно до вимог державних будівельних норм (ДБН), а також інших вимог чинного законодавства України для таких видів робіт, договірна ціна по яким узгоджена Сторонами в Додатку № 1 і становить 2503140 грн..

Відповідно до п. 2.3. Договору договірна ціна (загальна вартість робіт) (Додаток №1) може змінюватись у наступних випадках: шляхом укладення додаткової угоди до цього Договору лише у таких випадках - за взаємною згодою Сторін; узгодження Сторонами зміни обсягів та/або складу робіт, шляхом внесення змін до Кошторису.

У розділі 3 Договору Сторони узгодили строк виконання робіт та визначили наступне: строк виконання робіт, вказаних розраховується згідно Графіка виконання робіт (додаток №2 до Договору, що його невід`ємною частиною) з дати отримання Підрядником авансу, згідно п.5.2 цього Договору (п. 3.1.); Підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт не пізніше 5 робочих днів з дня отримання Підрядником авансу згідно п.5.2 цього Договору (п.3.2.); загальний строк виконання робіт згідно Договору становить 60 календарних днів (п. 3.3.); Підрядник має право достроково виконати роботи передбачені цим Договором, за письмовою згодою Замовника (п. 3.4.); загальний строк виконання робіт може бути змінений шляхом укладання Сторонами додаткової угоди до цього Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору розрахунки за цим Договором здійснюються Замовником в безготівковій формі, шляхом переказу коштів на поточний рахунок Підрядника в наступному порядку:

після укладення цього Договору Замовник перераховує на поточний рахунок Підрядника аванс в розмірі 500 000,00 (п`ятсот тис грн. 00 коп) в тому числі ПДВ (п. 5.2.);

виконані роботи Замовник оплачує Підряднику на підставі Актів приймання передачі виконаних робіт протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня підписання Сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт та отримання Замовником відповідного рахунку-фактури, з пропорційним урахуванням раніше перерахованого авансу (п.5.3.)

У пункті 7.2. Договору Сторони узгодили, що за прострочення строку оплати виконаних робіт, з вини Замовника, останній сплачує Підряднику пеню у розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми несвоєчасно сплачених коштів за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 11.1. Договору, він набирає чинності з моменту підписання і діє до моменту виконання Сторонами зобов`язань згідно з цим Договором, включаючи гарантійні зобов`язання Підрядника.

26.05.2023 Сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору підряду № 1 від 08.03.2023, відповідно до якої сторони змінили обсяги робіт, що входять до Договірної ціни (Додатку № 1), змінили терміни виконання робіт та визначили загальну вартість робіт по Договору в сумі 3926625,66 грн.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку Договір не оспорено та не визнано недійсним, доказів розірвання Договору матеріали справи не містять. Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

За доводами позивача, на виконання умов Договору, Підрядником було виконано роботи на суму 3926625,66 грн., про що Сторонами складено наступні Акти виконаних робіт:

за березень 2023 року на суму 300600,00 грн.;

за квітень 2023 на суму 751500,00 грн.;

за травень 2023 на суму 1243270,20 грн.;

за червень 2023 на суму 1631225,40 грн..

Проте, як зауважує позивач, відповідачем взяті на себе зобов`язання по оплаті виконаних робіт за Договором виконано частково, а саме сплачено 2795980,00 грн., що підтверджується випискою банку по рахунку, що долучена до матеріалів справи та розрахунком боргу.

У зв`язку з несплатою коштів відповідачем у добровільному порядку, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За своєю правовою природою укладений між cторонами Договір є договором підряду, до регулювання правовідносин якого застосовуються положення глави 61 ЦК України (підряд).

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до статті 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Приписами статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини 1,3 статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Положеннями частин 1-3 статті 844 ЦК України передбачено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. (частина 4 статті 882 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, та не заперечується сторонами, факт виконання робіт підтверджується Актами виконаних робіт: за березень 2023 року на суму 300 600,00 грн.; за квітень 2023 на суму 751 500,00 грн.; за травень 2023 на суму 1 243 270,20 грн.; за червень 2023 на суму 1 631 225,40 грн.

Зазначені Акти виконаних робіт підписано Замовником та Підрядником та скріплено печатками Сторін, чим фактично підтверджено належним чином виконане зобов`язання зі сторони Підрядника та прийняття його Замовником.

Відповідно до п. 5.1. Договору розрахунки за цим Договором здійснюються Замовником в безготівковій формі, шляхом переказу коштів на поточний рахунок Підрядника в наступному порядку:

після укладення цього Договору Замовник перераховує на поточний рахунок Підрядника аванс в розмірі 500 000,00 (п`ятсот тис грн. 00 коп) в тому числі ПДВ (п. 5.2.);

виконані роботи Замовник оплачує Підряднику на підставі Актів приймання передачі виконаних робіт протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня підписання Сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт та отримання Замовником відповідного рахунку-фактури, з пропорційним урахуванням раніше перерахованого авансу (п.5.3.)

З метою оплати відповідачем виконаних позивачем робіт за Договором останнім сформовано наступні рахунки-фактури: № 33 від 03.04.2023 на суму 300 600,00 грн; № 41 від 28.04.2023 на суму 751 500,00 грн.; № 43 від 31.05.2023 на суму 1 243 270,20 грн.; № 54 від 10.07.2023 на суму 1 631 225,40 грн.

За наявними матеріалами справи, на виконання умов Договору відповідач 17.03.2023 перерахував на рахунок позивача аванс у розмірі 500 000,00 грн. В подальшому відповідачем проведено оплату за виконані роботи в розмірі 2 295 980,00 грн, а саме: 13.04.2023 сплачено 240 480,00 грн; 25.04.2023 175 500,00 грн; 09.06.2023 600 000,00 грн; 16.06.2023 200 000,00 грн; 19.06.2023 200 000,00 грн; 22.06.2023 300 000,00 грн; 10.07.2023 120 000,00 грн; 08.08.2023 260 000,00 грн; 04.09.2023 200 000,00 грн.

При цьому, виконані позивачем роботи на суму 1 130 615,60 грн залишено відповідачем без оплати.

Заперечуючи проти позову відповідач вказує на ненастання строку для оплати вартості виконаних робіт з огляду на відсутність доказів отримання ним від позивача рахунків-фактур.

Суд відхиляє наведені доводи відповідача з огляду на наступне.

Так, як зазначено вище, у пункті 5.3. Договору сторони погодили, що виконані роботи Замовник оплачує Підряднику на підставі Актів приймання передачі виконаних робіт протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня підписання Сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт та отримання Замовником відповідного рахунку-фактури.

Як встановлено судом Акт виконаних робіт за березень підписано Сторонами 31.03.2023, Акт виконаних робіт за квітень 28.04.2023, Акт виконаних робіт за травень 31.05.2023, Акт виконаних робіт за червень - 30.06.2023.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документом, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов`язання з виконання робіт за завданням відповідача так і факт виникнення у останнього зобов`язання з їх оплати, є Акт виконаних робіт, який має бути сторонами належним чином оформлений та підписаний без будь - яких зауважень.

Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість виконаних робіт.

Таким чином, підписання та узгодження Замовником (відповідачем) Актів виконаних робіт, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, виходячи з приписів чинного законодавства та умов Договору є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконані позивачем роботи.

Вищенаведене в сукупності дає підстави стверджувати, що виконаний позивачем обов`язок щодо виконання робіт за замовленням відповідача, кореспондує обов`язок відповідача як замовника із підписання актів наданих послуг в разі відсутності відмови від їх прийняття та своєчасної оплати виконаних підрядником робіт.

При цьому відсутність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем рахунків-фактур на оплату виконаних робіт не звільняє Замовника (відповідача) від виконання зобов`язання по оплаті таких робіт, позаяк враховуючи положення ст. 854 ЦК України, умова Договору по направленню Підрядником Замовнику рахунку-фактури не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується від дати остаточної здачі роботи, а не від дати отримання рахунку.

До того ж, згідно зі сталою правовою позицією Верховного Суду, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер (постанови Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19, від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18).

Більше того, здійснюючи часткову оплату за виконані позивачем роботи в сумі 2 295 980,00 грн відповідач фактично визнав той факт, що строк виконання зобов`язання по оплаті є таким, що настав.

За наведеного вище, у його сукупності, суд дійшов висновку про порушення відповідачем господарського зобов`язання внаслідок його неналежного виконання, зокрема неоплати виконаних позивачем робіт відповідно до умов укладеного між сторонами Договору.

З урахуванням встановлених судом обставин, та виходячи з положень наведених вище норм, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 1 130 615,60 грн. боргу за Договором.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 205 560,22 грн пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період 09.06.2023 06.12.2023.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, законодавець передбачив право сторін визначати в договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Пунктом 7.2. Договору сторони узгодили, що за прострочення строку оплати виконаних робіт, з вини Замовника, останній сплачує Підряднику пеню у розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми несвоєчасно сплачених коштів за кожний день прострочення.

За таких обставин, заявлена позивачем вимога щодо стягнення пені відповідає умовам укладеного Договору та чинного законодавства України, відтак є правомірною та обґрунтованою.

При цьому судом враховується, що нарахування пені позивачем проведено з урахуванням положень статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

При перевірці розрахунку пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE судом встановлено, що зазначені нарахування обраховано арифметично вірно, у відповідності до положень п. 7.2. Договору. Виходячи з викладеного та враховуючи порушення відповідачем зобов`язань за Договором в частині оплати виконаних робіт, що є підставою для застосування відповідальності у вигляді штрафних санкцій, позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 205 560,22 грн за період прострочення з 09.06.2023 по 06.12.2023, визнаються судом обґрунтованими та законними.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Звертаючись до суду з позовною заявою у справі № 902/1500/23 позивачем наведено орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, які складаються з судового збору в сумі 16 034,12 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 65 000,00 грн.

В силу приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 16 034,11 грн.

Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат,необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду: копію договору про надання правової №235/23 від 28.11.2023, укладеного між позивачем та адвокатами Мишковською Т.М. і Ткачук В.В.; рахунок-фактуру №1 від 28.11.2023 на суму 30 000,00 грн, платіжну інструкцію №2937 від 29.11.2023 на суму 30 000,00 грн.

Згідно з предметом договору про надання правової №235/23 від 28.11.2023 Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання на юридичний супровід, представництво та захист його інтересів в порядку та на умовах, визначених цим Договором, в усіх судових установах, органах державної влади, правоохоронних органах, інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форм власності, з усіма правами, які надані законом позивачеві, відповідачеві, третій особі і потерпілому, свідку, підозрюваному, обвинуваченому, у тому числі з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення суду, а Клієнт зобов`язується оплатити такі послуги.

За надання послуги з правової допомоги Клієнт сплачує Адвокатові плату у формі гонорару в розмірі 65000 (шістдесят п`ять тисяч) гривень. 00 коп. (п. 4.1.)

Оплата за даним договором здійснюється в безготівковій формі на протязі 3-х (трьох) робочих днів після отримання рахунку в розмірі зазначеному в рахунку, шляхом перерахування коштів на рахунок Адвоката зазначений в реквізитах в кінці договору. (п. 4.2.)

За наявними матеріалами справи, 28.11.2023 Адвокатом Мишковською Т.М. виставлено позивачу рахунок № 1 на оплату правничої допомоги за договором № 235/23 від 28.11.2023 року, в т.ч. підготовка та подання позову про стягнення боргу в розмірі 30 000,00 грн, який останнім оплачено 29.11.2023 згідно платіжної інструкції № 5937.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду (постанова від 12.05.2020 у справі №904/4507/18), що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

При цьому суд зважає на наступні положення договору № 235/23 від 28.11.2023.

Так, у пункті 4.3. договору сторони погодили, що факт виконання робіт підтверджується Актом приймання-здачі наданих послуг.

Адвокат направляє Клієнту на підпис акт приймання-здачі наданих послуг. Клієнт зобов`язаний протягом 3-х робочих днів підписати відповідний Акт та направити його Адвокату, у іншому разі на протязі 3-х робочих днів направити мотивовану відмову від підписання Акту. У разі не підписання Акту та не надходження такої відмови, послуги вважаються наданими в тому обсязі, що вказані в Акті і підлягають оплаті згідно умов договору. (п. 4.3.1.)

Акт приймання-здачі наданих послуг на суму сплачену в якості авансу підписується по факту надання послуг загальною вартістю, що відповідає розміру авансу. (п. 4.3.2.)

Проте матеріали справи не містять, і позивачем не надано акт приймання-передачі наданих послуг, як те узгоджено умовами укладеного між сторонами договору. Заяви представника позивача про намір подати такі докази після ухвалення рішення також до суду не надійшло.

Отже, з наведеного вбачається, що позивачем надано суду належні докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в межах цієї справи у розмірі 30 000,00 грн. Тоді як витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000,00 грн не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited" проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд враховує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів частини п`ятої статті 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З огляду на вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на відсутність в матеріалах справи відповідного акту приймання-здачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги № 235/23 від 28.11.2023 та відсутність заяви представника позивача про намір подати такий доказ після ухвалення рішення, суд дійшов висновку, що правомірним буде покладення на відповідача витрати позивача на правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Інвестгруп Вінниця" (вул. В. Копитка, 62А, м. Липовець, Вінницька область, 22500; код ЄДРПОУ 43835680) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЕКСКАВАЦІЯ-В" (вул. Айвазовського, 26, м. Вінниця, 21022; код ЄДРПОУ 33088925) 1 130 615 грн. 60 коп. основного боргу; 205 560 грн. 22 коп. пені; 16 034 грн. 11 коп. - витрат зі сплати судового збору та 30 000 грн. 00 коп. - витрат на правничу допомогу.

Примірник повного судового рішення направити сторонам та представнику позивача - адвокату Мишковській Т.М. до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 28 березня 2024 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи