Постанова

від 06.06.2024 по справі 902/1500/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року Справа № 902/1500/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Інвестгруп Вінниця" на рішення Господарського суду Вінницької області від 21 березня 2024 року (повний текст складено 28.03.2024) у справі №902/1500/23 (суддя Матвійчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекскавація-В"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Інвестгруп Вінниця"

про стягнення 1 336 175,82 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 21 березня 2024 року у справі №902/1500/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекскавація-В" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Інвестгруп Вінниця" про стягнення 1336175,82 грн задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Інвестгруп Вінниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЕКСКАВАЦІЯ-В" 1 130615 грн 60 коп - основного боргу; 205 560 грн 22 коп - пені; 16 034 грн 11 коп - витрат зі сплати судового збору та 30 000 грн 00 коп - витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ТОВ "Арсенал Інвестгруп Вінниця" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 150 000,00 грн основного боргу, 205 560,22 грн пені скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Інвестгруп Вінниця" на рішення Господарського суду Вінницької області від 21 березня 2024 року у справі №902/1500/23. Призначено справу №902/1500/23 до розгляду на 06 червня 2024 року об 12:00 год.

Відповідач в додаткових поясненнях вважає нарахування за період з 09.06.2023 по 06.12.2023 в сумі 205560,22 грн правомірним. Щодо платежу в розмірі 150 000 грн, що був сплачений відповідачем 05.02.2024 згідно рах. №50 від 12.06.2023 з призначенням: оплата за земляні роботи, вказує, що враховуючи, що платіж не мав посилання на договір, бухгалтером його не було зараховано до з`ясування за якою угодою ці кошти мають бути зараховані, а тому позивач не міг своєчасно повідомити свого представника про надходження зазначених коштів. При цьому зазначає, що скаржник, як учасник справи, мав можливість повідомити суд першої інстанції про часткове погашення заборгованості за договором підряду №1 з наданням відповідних доказів.

В судове засідання представники сторін не з`явились. При цьому, від представника позивача до апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал Інвестгруп Вінниця" (замовник/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрекскавація В" (підрядник/позивач) був укладений договір підряду №1 (далі - договір), згідно умов якого підрядник зобов`язувався за завданням замовника своїми та/або залученими силами та засобами на свій ризик якісно виконати земляні роботи з влаштування очисних споруд на об`єкті: ТОВ "Арсенал Інвестгруп Вінниця" в м. Липовець, Вінницької обл.. відповідно до вимог державних будівельних норм (ДБН), а також інших вимог чинного законодавства України для таких видів робіт, договірна ціна по яким узгоджена сторонами в Додатку №1 і становить 2503140 грн.

Відповідно до п.2.3. договору, договірна ціна (загальна вартість робіт) (Додаток №1) може змінюватись у наступних випадках: шляхом укладення додаткової угоди до цього договору лише у таких випадках - за взаємною згодою сторін; узгодження сторонами зміни обсягів та/або складу робіт, шляхом внесення змін до Кошторису.

У розділі 3 договору сторони узгодили строк виконання робіт та визначили наступне: строк виконання робіт, вказаних розраховується згідно Графіка виконання робіт (додаток №2 до договору, що його невід`ємною частиною) з дати отримання підрядником авансу, згідно п.5.2 цього договору (п.3.1.); підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт не пізніше 5 робочих днів з дня отримання підрядником авансу згідно п.5.2 цього договору (п.3.2.); загальний строк виконання робіт згідно договору становить 60 календарних днів (п.3.3.); підрядник має право достроково виконати роботи передбачені цим договором, за письмовою згодою замовника (п.3.4.); загальний строк виконання робіт може бути змінений шляхом укладання сторонами додаткової угоди до цього договору.

Відповідно до п.5.1. договору, розрахунки за цим договором здійснюються замовником в безготівковій формі, шляхом переказу коштів на поточний рахунок підрядника в наступному порядку:

- після укладення цього договору замовник перераховує на поточний рахунок Підрядника аванс в розмірі 500 000,00 (п`ятсот тис грн. 00 коп) в тому числі ПДВ (п.5.2.);

- виконані роботи замовник оплачує підряднику на підставі Актів приймання передачі виконаних робіт протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт та отримання замовником відповідного рахунку-фактури, з пропорційним урахуванням раніше перерахованого авансу (п.5.3.)

У пункті 7.2. договору сторони узгодили, що за прострочення строку оплати виконаних робіт, з вини замовника, останній сплачує підряднику пеню у розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми несвоєчасно сплачених коштів за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 11.1. договору, останній набирає чинності з моменту підписання і діє до моменту виконання сторонами зобов`язань згідно з цим договором, включаючи гарантійні зобов`язання підрядника.

26 травня 2023 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору підряду №1 від 08.03.2023, відповідно до якої сторони змінили обсяги робіт, що входять до Договірної ціни (Додатку №1), змінили терміни виконання робіт та визначили загальну вартість робіт по договору в сумі 3926625,66 грн.

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Як встановлено судами обох інстанцій, позивачем на виконання умов договору було виконано роботи на суму 3 926 595,60 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами виконаних робіт за березень 2023 року на суму 300 600,00 грн, за квітень 2023 року на суму 751 500,00 грн, за травень 2023 року на суму 1 243 270,20 грн та за червень 2023 року на суму 1 631 225,40 грн, підписаними обома сторонами без будь-яких зауважень чи (або) заперечень щодо змісту (складу), обсягів (виду) виконаних робіт та їх вартості. та скріпленими печатками обох сторін.

Натомість, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань, оплату за виконані роботи здійснив частково, а саме на загальну суму 2 795 980,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку по рахунку.

Внаслідок таких неправильних дій відповідача, останнім створена заборгованість в розмірі 1 130 615,60 грн (3 926 595,60 - 2 795 980,00).

На претензію позивача від 01.09.2023 з вимогою в добровільному порядку ліквідувати наявний борг відповідач відповіді не дав, розрахунків не здійснив.

При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 130 615,60 грн обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 837, 843, 844, 875, 879 ЦК України.

Пунктом 7.2. договору сторони узгодили, що за прострочення строку оплати виконаних робіт, з вини замовника, останній сплачує підряднику пеню у розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми несвоєчасно сплачених коштів за кожний день прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору та зважаючи, що п.7.2 договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції правомірно задоволив пеню в розмірі 205 560,22 грн за період прострочення з 09.06.2023 по 06.12.2023.

При цьому, доводи скаржника про ненастання строку для оплати вартості виконаних робіт з огляду на відсутність доказів отримання ним від позивача рахунків-фактур, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Як вже зазначалося вище, у пункті 5.3. договору сторони погодили, що виконані роботи замовник оплачує підряднику на підставі Актів приймання передачі виконаних робіт протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт та отримання замовником відповідного рахунку-фактури.

Як встановлено судами обох інстанцій, Акт виконаних робіт за березень підписано сторонами 31.03.2023, Акт виконаних робіт за квітень - 28.04.2023, Акт виконаних робіт за травень - 31.05.2023, Акт виконаних робіт за червень- 30.06.2023.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, з урахуванням положень укладеного між сторонами договору, документом, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов`язання з виконання робіт за завданням відповідача, так і факт виникнення у останнього зобов`язання з їх оплати, є Акт виконаних робіт, який має бути сторонами належним чином оформлений та підписаний без будь - яких зауважень/заперечень.

Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість виконаних робіт.

Таким чином, підписання та узгодження замовником (відповідачем) Актів виконаних робіт, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, виходячи з приписів чинного законодавства та умов договору є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконані позивачем роботи.

Виконаний позивачем обов`язок щодо виконання робіт за замовленням відповідача, кореспондує обов`язок відповідача як замовника із підписання актів наданих послуг в разі відсутності відмови від їх прийняття та своєчасної оплати виконаних підрядником робіт.

При цьому, відсутність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем рахунків-фактур на оплату виконаних робіт не звільняє замовника (відповідача) від виконання зобов`язання по оплаті таких робіт, позаяк враховуючи положення ст.854 ЦК України, умова договору по направленню підрядником замовнику рахунку-фактури не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується від дати остаточної здачі роботи, а не від дати отримання рахунку.

До того ж, згідно зі сталою правовою позицією Верховного Суду, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

Більше того, здійснюючи часткову оплату за виконані позивачем роботи в сумі 2 295980,00 грн відповідач фактично визнав той факт, що строк виконання зобов`язання по оплаті є таким, що настав.

Разом з тим, апеляційним судом не надається оцінка долученому до апеляційної скарги доказу, а саме, копії платіжної інструкції №36 від 05.02.2024, з огляду на наступне.

Згідно вимогГПКУкрани кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовий розгляд справи базується на принципах рівності та змагальності.

Згідно із приписами частини третьоїстатті 80 ГПК Українивідповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до п.1 ч.1ст.178 ГПК України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову;

Відповідно до ч.ч. 1-3ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз статей80,178,269 ГПК Українисвідчить про те, що докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на відповідача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з відзивом на позовну заяву. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача).

Надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції (додані до апеляційної скарги) без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції є порушенням вимог статей 80 та 269 ГПК України. Вказане з урахуванням положень статті 282 ГПК України означає, що суд апеляційної інстанції, приймаючи додаткові докази, має викладати мотивувальну частину своєї постанови із зазначенням відповідного обґрунтування заявником неможливості їх подання до суду першої інстанції та з оцінкою апеляційною інстанцією такого обґрунтування (Постанова КГС ВС від 23.07.2019 у справі №917/2034/17).

Приймаючи від сторони у справі нові докази у справі, суд апеляційної інстанції задля дотримання принципу рівності та змагальності сторін повинен надати оцінку поясненням та доводам іншої сторони у справі щодо нових доказів.

Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms"), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.

Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27.10.1993 та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996).

Як вбачається, Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЕКСКАВАЦІЯ-В" до апеляційної скарги було додано копію платіжної інструкції №36 від 05.02.2024.

З матеріалів господарської справи вбачається, що відповідач до суду першої інстанції доказів часткової сплати заборгованості, а саме, платіжної інструкції №36 від 05.02.2024, не надавав.

Разом з тим, апелянт надаючи вказаний доказ, враховуючи, що копію платіжної інструкції №36 від 05.02.2024 подано лише в суді апеляційної інстанції, тобто є новим доказом, не подав клопотання про прийняття вказаного доказу, як і не обгрунтував неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а відтак вказаний доказ не може бути прийнятий та оцінений судом апеляційної інстанції в силуст.269 ГПК України, оскільки його прийняття буде порушенням принципу рівності усіх учасників процесу перед законом і судом.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, то апеляційний суд зазначає, що скаржник не навів в апеляційній скарзі доводів щодо незгоди із рішенням суду в цій частині, а тому суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ч.1 ст.269 ГПК України, переглянув рішення суду першої інстанції лише в оскаржуваній частині.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Інвестгруп Вінниця" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 21 березня 2024 року у справі №902/1500/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складений "11" червня 2024 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.