Рішення

від 25.03.2024 по справі 904/5877/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2024м. ДніпроСправа № 904/5877/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В. В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Шевченка, буд. 148, кв. 51, ідентифікаційний код 36723685)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Молодіжна, буд. 30-А, приміщення 3, ідентифікаційний код 39376858)

про стягнення 1 468 539,00 грн. заборгованості за виконані роботи, 318 454,25 грн. пені, 32 914,56 грн. 3% річних, 39 786,59 грн. інфляційних втрат

Представники:

від позивача: Вакуленко Д.О., адвокат

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

За допомогою системи "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 07.11.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованості на загальну суму 1 789 531,08 грн., з яких:

- 1 468 539,00 грн. заборгованість за виконані роботи;

- 266 067,54 грн. пеня за загальний період 15.07.2022 по 24.10.2023;

- 24 225,35 грн. 3% річних за загальний період з 14.07.2022 по 24.10.2023;

- 30 699,19 грн. інфляційні втрати за загальний період з липня 2022 року по вересень 2023 року.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплату судового збору у сумі 26 842,98 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на виконання робіт №3/66 від 23.02.2021 щодо своєчасної та повної оплати за роботи виконані на загальну суму 1 468 539,00 грн., за наступними актами приймання-передачі наданих послуг:

- № 52 від 30.06.2022 на суму 176 010,00 грн.;

- № 71 від 15.09.2022 на суму 90 000,00 грн.;

- № 72 від 19.10.2022 на суму 108 672,00 грн.;

- № 20 від 02.05.2023 на суму 91 635,00 грн.;

- № 21 від 02.05.2023 на суму 112 200,00 грн.;

- № 22 від 02.05.2023 на суму 57 090,00 грн.;

- № 23 від 02.05.2023 на суму 50 910,00 грн.;

- № 24 від 02.05.2023 на суму 42 150,00 грн.;

- № 25 від 02.05.2023 на суму 42 150,00 грн.;

- № 26 від 02.05.2023 на суму 72 900,00 грн.;

- № 27 від 02.05.2023 на суму 101 352,00 грн.;

- № 28 від 02.05.2023 на суму 83 730,00 грн.;

- № 36 від 14.06.2023 на суму 439 740,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/5877/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено підготовче засідання на 04.12.2023 о 15:45 год.

За допомогою системи "Електронний суд" відповідачем 30.11.2023 до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача та відмовити позивачу у задоволенні вимог щодо покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач зазначає, що перебуває в стадії будівництва гірничо-збагачувального комплексу та не здійснює виробництво та реалізацію продукції, відповідно не має доходу. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та запровадженням з 24.02.2022 воєнного стану згідно з Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, стало неможливим повноцінне здійснення підприємницької діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат". Крім того, в зв`язку з наказом Держгеонадра №178 від 28.03.2023 "Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами та внесення змін до наказів Держгеонадра", на виконання ст.57 Кодексу України про надра, зупинено проведення робіт, роботу структурних підрозділів відповідача частково зупинено, оголошено простій. Через скрутне фінансове становище, діяльність підприємства відповідача є збитковою, що підтверджується балансом (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2023 та звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2023 року.

Також відповідач зазначає, що сторонам договору не встановлювалась сплата боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних. До того ж і чинне законодавство прямо не зобов`язує кредитора вимагати від боржника сплати боргу з урахуванням штрафних санкцій. Отже, відповідач стверджує, що позивачем безпідставно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат по договору про виконання робіт №3/66 на виконання робіт від 23.02.2021, так як належне виконання відповідачем зобов`язання з оплати виконаних робіт виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили.

Підготовче засідання 04.12.2023 відкладено на 08.01.2024 о 11:00 год.

За допомогою системи "Електронний суд" позивачем 11.12.2023 до суду подано відповідь на відзив в якій зазначає, що відповідачем в період з лютого 2022 року по теперішній час не направлялося на адресу позивача письмове повідомлення щодо настання для їхнього підприємства як сторони за договором обставин непереборної сили (форс-мажор), так само не направлявся і сертифікат Торгово-промислової палати України на підтвердження факту настання форс-мажорних обставин саме для відповідача, як сторони за договором та учасника договірних відносин.

Позивач стверджує, що відповідач, в повній мірі володіючи інформацією про наявність заборгованості перед позивачем за фактично виконані роботи, не спромігся жодним чином забезпечити вжиття комплексу конкретних дієвих заходів для вирішення в досудовому порядку спірної ситуації, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням своїх договірних зобов`язань, визначених умовами договору.

Також позивач зазначає, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, розміщений на веб-сайті ТПП не може вважатись сертифікатом про форс-мажорні обставини, виданим Торгово-промисловою палатою України відповідачу, і, як наслідок, доказом дії обставин непереборної сили. Навіть якщо є сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, він не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (Постанови Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №911/589/21, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.11.2021 у справі №905/55/21).

Позивач наголошує, що при настанні форс-мажорних обставин необхідно неухильно дотримуватися умов договору про повідомлення іншої сторони про їх настання, підтвердити настання обставин шляхом отримання відповідного сертифікату ТПП та мати можливість довести їх надзвичайність та невідворотність, а також підтвердити причинно-наслідковий зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та обставинами непереборної сили.

Позивач вважає, що введений воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати чи отримувати від інших суб`єктів господарювання грошові кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток господарської діяльності суб`єктів господарювання з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). У випадку неможливості відповідачем через введення воєнного стану в державі здійснювати господарську діяльність, останній не був позбавлений реальної можливості, узгодивши відповідні дії з позивачем, змінити умови договору щодо порядку та строків проведення оплати за фактично отриманий товар, в частині відповідальності за невиконання умов договору тощо.

Крім того, позивач вважає, що відповідач не забезпечив надання суду жодних доказів відносно того, що позивач перебуває в кращому фінансовому становищі порівняно з відповідачем з огляду на запровадження в державі воєнного стану, адже не дивлячись на щоденні артилерійські обстріли території міста Нікополя та Нікопольського району Дніпропетровської області, що здійснюються військами Російської Федерації, позивач намагається забезпечувати організацію проведення господарської діяльності. Не проведення вже тривалий час відповідачем на адресу позивача оплати вартості фактично виконаних робіт відповідно до умов укладеного договору, не дає реальної можливості позивачу здійснювати оплату у встановленому порядку до бюджету держави відповідних сум податків, зборів та обов`язкових платежів за результатами здійснення господарської діяльності, а також необхідністю забезпечення здійснення виплати працівникам позивача заробітної плати відповідно до приписів положень Кодексу України про працю.

Також позивач наголошує на тому, що будь-яка сторона за договором має право здійснювати стягнення з іншої сторони, якою було допущено прострочення виконання зобов`язань фінансового характеру, визначених умовами укладеного договору, 3% річних та інфляційних витрат, оскільки положення статті 625 Цивільного кодексу України є нормою прямої дії та не ставляться у залежність щодо відображення положень зазначеної статті Цивільного кодексу України в договорі, який укладається між сторонами.

За допомогою системи "Електронний суд" позивачем 04.01.2024 до суду подана заява про збільшення розміру позовних вимог відповідно до якої позивач просить суд станом на 04.01.2024 стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 1 859 694,40 грн., з яких:

- 1 468 539,00 грн. заборгованість за виконані роботи;

- 318 454,25 грн. пеня за загальний період 15.07.2022 по 04.01.2024;

- 32 914,56 грн. 3% річних за загальний період з 14.07.2022 по 04.01.2023;

- 39 786,59 грн. інфляційні втрати за загальний період з липня 2022 року по листопад 2023 року.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплату судового збору у сумі 27 895,42 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 12.02.2024 об 11:30год.

Підготовче судове засідання, призначене на 12.02.2024 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Бондарєва Е.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 підготовче засідання призначено на 26.02.2024 о 16:00 год.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 25.03.2024 о 15:00 год.

Представник відповідача у судові засідання не з`явився. Про день, час та місце судового засідання відповідач повідомлявся належним чином.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Ухвали Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/5877/23 направлені до електронного кабінету відповідача в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, відповідач, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, отримав ухвали суду, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 25.03.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши в судових засіданнях представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - замовник, відповідач) укладено договір про виконання робіт №3/66 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручив, а виконавець зобов`язався виконати роботи, пов`язані з поточним та капітальним ремонтом (далi - ПР), пyско-налагоджувальні роботи i діагностику вузлiв i агрегатiв автомобільної, кар`єрної i дорожньо-будівельної технiки замовника (далі - техніка), що належить замовнику (далi - роботи), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу на умовах договору.

Характер робіт, обсяг, гарантія, термін виконання та умови оплати зазначаються у відповідних специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору місце виконання робіт узгоджується сторонами додатково у специфікаціях.

Строк виконання робіт зазначається у кожній конкретній Специфікації у календарних днях та обчислюється, рахуючи з дати передачі техніки. Виконавець має право достроково виконати роботу (п.2.5 договору).

Здавання виконаних робіт виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється Актом приймання-передачі виконаних робіт, який складається у двох екземплярах та підписується повноважними представниками сторін. При наявності зауважень, або виявлені недоліків, складається двосторонній акт, в якому перераховуються недоліки і вказуються терміни їх усунення (п.2.6 договору).

За умовами пункту 3.2 договору загальна сума договору складається з суми усіх підписаних сторонами Специфікацій по договору, оформлених належним чином та підписаних з обох сторін, але в будь якому разі не може перевищувати 5 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ 833 333,33 грн.

Вартість робіт, які виконуються, вказується для кожного окремого виду робіт в Специфікаціях (п.3.3 договору).

Згідно з п. 3.4 договору оплата за виконані роботи, запасні частини і використовувані матеріали здійснюється на умовах зазначених в Специфікаціях або додаткових угодах, які є невід`ємною частиною договору. Оплата за договором здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківські реквізити виконавця, вказані в рахунку.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п.3.5 договору).

У Специфікаціях сторони визначили, що термін сплати за надані послуги протягом 10 календарних днів з дати підписання акту виконаних робіт та реєстрації податкових накладних.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх обов`язків за договором. У випадку якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати закінчення договору письмово не заявить іншій стороні про намір його припинити/змінити, дія договору вважається автоматично продовженою строком на один календарний рік (п.11.1 договору).

Доказів визнання недійсним зміни, розірвання або припинення вказаного договору сторонами суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору виконавцем протягом 2022 - 2023 р.р. були виконані роботи з проведення поточного та капітального ремонту, пуско-налагоджувальні роботи і діагностику вузлів і агрегатів автомобільної, кар`єрної і дорожньо-будівельної техніки, що належить замовнику, по результатами проведення яких сторонами складено наступні Акти приймання-передачі виконаних робіт на загальну суму 1 468 539,00 грн.:

- № 52 від 30.06.2022 на суму 176 010,00 грн.;

- № 71 від 15.09.2022 на суму 90 000,00 грн.;

- № 72 від 19.10.2022 на суму 108 672,00 грн.;

- № 20 від 02.05.2023 на суму 91 635,00 грн.;

- № 21 від 02.05.2023 на суму 112 200,00 грн.;

- № 22 від 02.05.2023 на суму 57 090,00 грн.;

- № 23 від 02.05.2023 на суму 50 910,00 грн.;

- № 24 від 02.05.2023 на суму 42 150,00 грн.;

- № 25 від 02.05.2023 на суму 42 150,00 грн.;

- № 26 від 02.05.2023 на суму 72 900,00 грн.;

- № 27 від 02.05.2023 на суму 101 352,00 грн.;

- № 28 від 02.05.2023 на суму 83 730,00 грн.;

- № 36 від 14.06.2023 на суму 439 740,00 грн.

Вказані акти підписані позивачем та відповідачем та скріплені їх печатками без будь-яких зауважень. Також позивачем протягом 2022 2023р.р. було забезпечено реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних за фактом виконання на адресу відповідача як замовника робіт відповідно до умов договору на виконання робіт за №3/66 від 23.02.2021 відповідно до складених актів.

Таким чином, як зазначає позивач, ним взяті на себе зобов`язання щодо виконання робіт (надання послуг) були виконані у повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості та обсягу виконаних робіт (наданих послуг) відповідач з моменту їх надання і до теперішнього часу не висловлював, в свою чергу відповідачем взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт на суму 1 468 539,00 грн. були порушені - виконані позивачем роботи оплачені відповідачем не були, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 1 468 539,00 грн., що і стало причиною звернення позивача позовом із позовом до суду. Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 318 454,25 грн. пені за загальний період 15.07.2022 по 04.01.2024, 32 914,56 грн. 3% річних за загальний період з 14.07.2022 по 04.01.2023 та 39 786,59 грн. інфляційних втрат за загальний період з липня 2022 року по листопад 2023 року.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору на виконання робіт, строку його дії, порядок та строки виконання робіт, факт виконання робіт, загальна вартість виконаних робіт, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, наявність підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи визначені сторони умови оплати, приймаючи до уваги їх прийняття відповідачем за відповідними Актами приймання виконаних робіт на загальну суму 1 468 539,00 грн., строк оплати є таким, що настав.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження оплати виконаних робіт на суму 1 468 539,00 грн. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 1 468 539,00 грн.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 6.3 договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати, крім попередньої оплати, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від загальної суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 6.3 договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 15.07.2022 по 04.01.2024 в сумі 318 454,25 грн.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також правильно. Отже, розрахунок пені, долучений позивачем до заяви про збільшення розміру позовних вимог, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищезазначене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення пені в сумі 318 454,25 грн.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 32 914,56 грн. 3% річних за загальний період з 14.07.2022 по 04.01.2023 та 39 786,59 грн. інфляційних втрат за загальний період з липня 2022 року по листопад 2023 року.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, зробленого позивачем та встановлено, що під час їх проведення позивачем було правильно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунки проведено також правильно.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 32 914,56 грн. 3% річних та 39 786,59 грн. інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача суд зазначає таке.

У розділі 8 договору сторонами були визначені умови щодо форс-мажорних обставин.

Так, у пункті 8.3 договору сторони погодили, що сторона, для якої виявиться неможливим виконання своїх зобов`язань за договором внаслідок обставин, вказаних у пунктах 8.1., 8.2. договору, повинна повідомити іншу сторону в письмовій формі про виникнення та припинення дії вищевказаних обставин не пізніше 10 днів з моменту їх початку або припинення. Повідомлення повинно містити відомості про дату виникнення (припинення) характер обставин та їх можливих наслідків. У випадку невиконання вимог даного пункту, а також пункту 8.4 договору, сторони не вправі посилатись на форс-мажорні обставини, як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за договором.

Доказів виконання вказаних вище умов відповідачем матеріали справи не містять.

Слід також відзначити, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан та дані Балансу (звіту про фінансовий стан) на 30.09.2023, Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за 9 місяців 2023 року в контексті наявності форс-мажорних обставин.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору №3/66 на виконання робіт від 23.02.2021, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань за вказаним договором.

Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо).

Відповідач не надав доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Відтак, аргументи відповідача судом відхиляються.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача у розмірі 22 316,33 грн.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 2 684,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Ціна позову, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, становить 1 859 694,40 грн., отже, сума судового збору за подання позову через систему "Електронний суд" складала 22 316,33 грн. (1 859 694,40 *1,5%* 0,8).

Разом з тим, позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 27 895,43 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №5925 від 01.11.2023 на суму 26 842,98 грн. та №6182 від 04.01.2024 на суму 1 052,45 грн.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 5 579,10 грн., як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.

Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір не подано, господарський суд при ухваленні рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

До закінчення судових дебатів у справі представником позивача зробила заява про те, що докази щодо розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, у зв`язку з чим судом для вирішення питання про судові витрати призначено судове засідання на 15.04.2024 о 16:30 год.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 1 468 539,00 грн. заборгованості за виконані роботи, 318 454,25 грн. пені, 32 914,56 грн. 3% річних, 39 786,59 грн. інфляційних втрат задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Молодіжна, буд. 30-А, приміщення 3, ідентифікаційний код 39376858) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Шевченка, буд. 148, кв. 51, ідентифікаційний код 36723685) 1 468 539,00 грн. заборгованості за виконані роботи, 318 454,25 грн. пені, 32 914,56 грн. 3% річних, 39 786,59 грн. інфляційних втрат та 22 316,33 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 15 квітня 2024 року о 16:30 год. Судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області за адресою: 49600, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1, 2-й поверх, кабінет № 1-102. Явка учасників в судове засідання не є обов`язковою.

Докази щодо розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу мають бути подані протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення у справі.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 28.03.2024.

Суддя Е.М. Бондарєв