Постанова

від 18.12.2024 по справі 904/5877/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2024 року м.Дніпро Справа № 904/5877/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

представники сторін:

від позивача: Вакуленко Д.О.;

представник відповідача у судове засідання не з`явився

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2024 року та додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2024 року у справі № 904/5877/23 (суддя Бондарєв Е.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Шевченка, буд. 148, кв. 51, ідентифікаційний код 36723685)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Молодіжна, буд. 30-А, приміщення 3, ідентифікаційний код 39376858)

про стягнення 1 468 539,00 грн. заборгованості за виконані роботи, 318 454,25 грн. пені, 32 914,56 грн. 3% річних, 39 786,59 грн. інфляційних втрат, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованості на загальну суму 1 789 531,08 грн., з яких:

- 1 468 539,00 грн. заборгованість за виконані роботи;

- 266 067,54 грн. пеня за загальний період 15.07.2022 по 24.10.2023;

- 24 225,35 грн. 3% річних за загальний період з 14.07.2022 по 24.10.2023;

- 30 699,19 грн. інфляційні втрати за загальний період з липня 2022 року по вересень 2023 року.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 26 842,98 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на виконання робіт №3/66 від 23.02.2021 року в частині своєчасної та повної оплати за роботи, виконані на загальну суму 1 468 539,00 грн., які підтверджені наданими суду актами приймання-передачі наданих послуг.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2024 року у справі № 904/5877/23 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Молодіжна, буд. 30-А, приміщення 3, ідентифікаційний код 39376858) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Шевченка, буд. 148, кв. 51, ідентифікаційний код 36723685) 1 468 539,00 грн. заборгованості за виконані роботи, 318 454,25 грн. пені, 32 914,56 грн. 3% річних, 39 786,59 грн. інфляційних втрат та 22 316,33 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про виконання робіт №3/66 від 23.02.2021 року, наявністю основної заборгованості у розмірі 1 468 539,00 грн, що в свою чергу спричинило нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку в частині стягнення 318 454,25 грн. пені, 32 914,56 грн. 3% річних, 39 786,59 грн. інфляційних втрат. Просить в цій частині рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення вказаних сум.

В апеляційній скарзі зазначає, що господарським судом Дніпропетровської області під час розгляду справи № 904/5877/23 було допущено порушення норм матеріального та процесуального справа.

Зокрема, апелянт вказує наступні доводи:

Підприємство перебуває в стадії будівництва гірничо-збагачувального комплексу та не здійснює виробництво та реалізацію продукції.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та запровадженням з 24.02.2022 року воєнного стану згідно з Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, стало неможливим повноцінне здійснення господарської діяльності товариства відповідача.

Апелянт також зазначає про те, що внаслідок обставин непереборної сили, під впливом яких опинилось підприємство, ТОВ "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" не має реальної можливості виконувати свої зобов`язання з проведення оплати вартості фактичного виконаних робіт з незалежних від нього причин внаслідок настання обставин непереборної сили.

Крім того, за твердженням представника відповідача, відповідно до положень договору та норм законодавства України слідує, що між Товариством та позивачем досягнуто взаємної згоди стосовно порядку застосування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов`язань по даному договору.

Зокрема, сторонами договору не встановлювалась сплата боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, крім того, чинне законодавство прямо не зобов`язує кредитора вимагати від боржника сплати боргу з урахуванням штрафних санкцій.

Вважає, що судом першої інстанції не досліджено належним чином обставини справи, не прийнято до уваги вимоги ст. ст. 626, 627 ЦК України;суд першої інстанції критично оцінив посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан в контексті наявності форс-мажорних обставин, а не в якості обґрунтування неможливості виконання ним зобов`язань по договору і як підставу для можливого зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти наведених апелянтом обставин, просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2024 року у справі № 904/5877/23 залишити без змін.

Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2024 року у справі № 904/5877/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Молодіжна, буд. 30-А, приміщення 3, ідентифікаційний код 39376858) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Шевченка, буд. 148, кв. 51, ідентифікаційний код 36723685) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

В решті вимог відмовлено.

Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції здійснив аналіз ціни позову, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу та дійшов висновку, що справа не є складною і є обґрунтованими вимоги позивача в частині відшкодування витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції при винесенні додаткового рішення по справі № 904/5877/23 порушені норми процесуального та матеріального права та не з`ясовані всі обставин, що мають значення для даної справи, що є підставою для скасування цього додаткового рішення.

Вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 15 000,00 грн. є неспівмірним із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже зазначена справа не є складною, так як розглядалась в одноособовому порядку, а не колегіальному у складі трьох суддів, у мережі Інтернет міститься велика кількість практики з аналогічних спорів; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру; при винесенні додаткового рішення судом першої інстанції не прийнято до уваги фінансовий стан відповідача, який перебуває в стадії будівництва гірничо-збагачувального комплексу та не здійснює виробництво та реалізацію продукції, відповідно, не має доходу.

В цій апеляційній скарзі відповідач звертає увагу на наступне:

Внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, стало неможливим повноцінне здійснення підприємницької діяльності ТОВ "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат".

Крім того, в зв`язку з наказами Держгеонадра №178 від 28.03.2023 року та №126 від 18.03.2024 року зупинено проведення робіт, роботу структурних підрозділів відповідача частково зупинено, оголошено простій. Через скрутне фінансове становище діяльність підприємства відповідача є збитковою, що підтверджується балансом (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2023 року.

Апелянт просить скасувати додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2024 року у справі № 904/5877/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні вимог про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення суду позивач заперечує проти наведених апелянтом доводів, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Розгляд обох апеляційних скарг у даній справі об`єднано в одне апеляційне провадження.

У судове засідання 18.12.2024 року апелянт не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Обговоривши доводи апеляційних скарг відповідача, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2024 року у справі № 904/5877/23 оскаржується тільки в частині стягнення на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат, в іншій частині судом апеляційної інстанції воно не переглядається.

З матеріалів справи вбачається, що 23.02.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - замовник, відповідач) укладено договір про виконання робіт №3/66 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручив, а виконавець зобов`язався виконати роботи, пов`язані з поточним та капітальним ремонтом (далi - ПР), пyско-налагоджувальні роботи i діагностику вузлiв i агрегатiв автомобільної, кар`єрної i дорожньо-будівельної технiки замовника (далі - техніка), що належить замовнику (далi - роботи), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу на умовах договору.

Характер робіт, обсяг, гарантія, термін виконання та умови оплати зазначаються у відповідних специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору місце виконання робіт узгоджується сторонами додатково у специфікаціях.

Строк виконання робіт зазначається у кожній конкретній Специфікації у календарних днях та обчислюється, рахуючи з дати передачі техніки. Виконавець має право достроково виконати роботу (п.2.5 договору).

Здавання виконаних робіт виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється Актом приймання-передачі виконаних робіт, який складається у двох екземплярах та підписується повноважними представниками сторін. При наявності зауважень, або виявлені недоліків, складається двосторонній акт, в якому перераховуються недоліки і вказуються терміни їх усунення (п.2.6 договору).

За умовами пункту 3.2 договору загальна сума договору складається з суми усіх підписаних сторонами Специфікацій по договору, оформлених належним чином та підписаних з обох сторін, але в будь якому разі не може перевищувати 5 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ 833 333,33 грн.

Вартість робіт, які виконуються, вказується для кожного окремого виду робіт в Специфікаціях (п.3.3 договору).

Згідно з п. 3.4 договору оплата за виконані роботи, запасні частини і використовувані матеріали здійснюється на умовах зазначених в Специфікаціях або додаткових угодах, які є невід`ємною частиною договору. Оплата за договором здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківські реквізити виконавця, вказані в рахунку.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п.3.5 договору).

У Специфікаціях сторони визначили, що термін сплати за надані послуги протягом 10 календарних днів з дати підписання акту виконаних робіт та реєстрації податкових накладних.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх обов`язків за договором. У випадку якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати закінчення договору письмово не заявить іншій стороні про намір його припинити/змінити, дія договору вважається автоматично продовженою строком на один календарний рік (п.11.1 договору).

Доказів визнання недійсним зміни, розірвання або припинення вказаного договору сторонами суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору виконавцем протягом 2022 - 2023 років були виконані роботи з проведення поточного та капітального ремонту, пуско-налагоджувальні роботи і діагностику вузлів і агрегатів автомобільної, кар`єрної і дорожньо-будівельної техніки, що належить замовнику, по результатами проведення яких сторонами складено Акти приймання-передачі виконаних робіт на загальну суму 1 468 539,00 грн., які наявні у справі і обставини надання робіт, іх вартість відповідачем не заперечується.

Вказані акти підписані позивачем та відповідачем, скріплені їх печатками без будь-яких зауважень.

Відповідач не заперечує порушення ним зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт на суму 1 468 539,00 грн.

Наявність вказаного боргу стала причиною звернення позивача із позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 525, 526 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушення зобов`язання є підставою для нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 6.3 договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати, крім попередньої оплати, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від загальної суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 6.3 договору позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 15.07.2022 року по 04.01.2024 року в сумі 318 454,25 грн.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також правильно.

Колегія суддів звертає увагу, що скаржник не наводить доводів щодо правильності розрахунку позивача в частині пені в сумі 318 454,25 грн.

Отже, розрахунок пені, долучений позивачем до заяви про збільшення розміру позовних вимог, обгрунтовано визнано судом першої інстанції вірним, оскільки він відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Як зазначено вище, позивач нарахував до стягнення також 32 914,56 грн. 3% річних за загальний період з 14.07.2022 року по 04.01.2023 року; 39 786,59 грн. інфляційні втрати за загальний період з липня 2022 року по листопад 2023 року.

Переглядаючи рішення суду в частині стягнення зазначених сум, колегія суддів звертає увагу, що скаржник, вказуючи в апеляційній скарзі на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального справа, не зазначає, які ж саме норми матеріального та процесуального права судом було порушено.

На спростування доводів та аргументів апелянта слід зазначити наступне:

Відповідно до умов п. 8.3, п. 8.4. договору на виконання робіт № 3/66 від 23.02.2021 року передбачено, що сторона, для якої виявиться неможливим виконання своїх зобов`язань за даним договором, внаслідок обставин, вказаних в п. 8.1., п. 8.2 даного договору, повинна повідомити іншу сторону в письмовій формі про виникнення та припинення дії вище вказаних обставин не пізніше 10 (десяти) днів з моменту їх початку або припинення. Повідомлення повинно містити відомості про дату виникнення (припинення), характер обставин та їх можливих наслідках.

У випадку невиконання вимог даного пункту, а також пункту 8.4 даного договору, сторони не мають право посилатись на форс-мажорні обставини як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за даним договором.

Достатнім підтвердженням виникнення і дії вище вказаних обставин є сертифікат, виданий відповідним компетентним органом.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем в період з лютого 2022 року по теперішній час направлялося на адресу позивача письмове повідомлення щодо настання для підприємства скаржника обставин непереборної сили (форс-мажор).

Направлення позивачу сертифікату Торгово-промислової палати України на підтвердження факту настання форс-мажорних обставин саме для відповідача, як сторони за договором та учасника договірних відносин, не доведено.

Згідно з вимогами ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 218 ГК України зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм Цивільного та Господарського кодексів України, звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови, якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов`язань.

Зазначене стосується і припинення зобов`язання неможливістю його виконання згідно ст. 607 ЦК України.

Судова практика приходить до того, що лише посилання на Лист ТПП, про який вказує апелянт - від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", яким Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), не може вважатись безумовним підтвердженням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та для доведення їх наявності, в якості доказу, необхідно надавати сертифікат ТПП.

Постановою Верховного Суду від 30.11.2021 року у справі № 913/785/17 було сформульовано правовий висновок, відповідно до якого форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс- мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В постанові Верховного Суду по справі № 904/3886/21 від 25.01.2022 року, де також зазначається вищезазначене, вказано, що виходячи з ознак форс - мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Колегія суддів погоджується з запереченнями позивача на апеляційну скаргу на рішення суду, що введений воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати чи отримувати від інших суб`єктів господарювання грошові кошти.

Отже, на підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не надано під час судового розгляду справи належних та допустимих письмових доказів відносно того, що у зв`язку з веденням воєнного стану саме для скаржника створилися передумови щодо перешкоджання здійснення його господарської діяльності під час введеного воєнного стану та неможливості проведення у встановленому порядку розрахунків з іншими суб`єктами господарювання за отриману продукцію та/або виконані (надані) роботи (послуги).

Враховуючи вищенаведене, твердження відповідача про порушення ним зобов`язання через вплив обставин непереборної сили є повністю безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За усталеною практикою застосування даної норми права, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Положення ст.625 ЦК України є нормою прямої дії та не ставляться у залежність щодо відображення положень зазначеної статті Цивільного кодексу України в договорі, який укладається між сторонами. Тому доводи скаржника про відсутність підстав для їх стягнення є необгрунтованими.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що всі обставини справи господарським судом Дніпропетровської області з`ясовані всебічно та повно, судом було дотримано норми процесуального права, проведено детальне дослідження та надано належну правову оцінку наданим письмовим доказам, доводам та аргументам кожної із сторін, у зв`язку з чим рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2024 року за результатами розгляду справи № 904/5877/23 є таким, що ухвалено у відповідності до норм матеріального права, з дотриманням процесуальних норм, що свідчить про відсутність підстав для його скасування чи зміни.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення суду у цій справі, необхідно звернути увагу на наступне:

Апелянт вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 15 000,00 грн. є неспівмірним із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та просить повністю відмовити позивачу у їх стягненні.

Така правова позиція скаржника суперечить наступному:

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

До заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем додані докази, що підтверджували, як обсяг виконаних адвокатом робіт, так і оплату зазначених послуг, а саме: оригінал ордеру, завірена копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, завірена копія договору з додатком 1, докази виконання та оплати наданої правової допомоги, зокрема: акт прийому-передачі виконаних робіт від 26.03.2024 року, детальний опис робіт, рахунок-фактура від 26.03.2024 року на сплату правової допомоги, платіжна інструкція № 6490 від 28.03.2024 року з відміткою банку, що підтверджує зарахування сплачених коштів за правову допомогу на рахунок Адвокатського бюро "Вакуленко".

Таким чином, такі витрати позивача були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, надані адвокатом послуги позивачем оплачені, а отже, фактично понесені.

Також необхідно звернути увагу, що позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. Господарським судом Дніпропетровської області було проведено детальне дослідження та надано належну правову оцінку наданим письмовим доказам, доводам та аргументам кожної із сторін по справі, в результаті чого суд зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу до 15 000,00 грн.

Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів поділяє і вважає, що апелянт висновки додаткового рішення суду не спростував.

Які саме норми матеріального та процесуального права було порушено судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення, скаржник не зазначає.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що 24.10.2023 року між Адвокатським бюро "Вакуленко" (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" (далі - Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги (далі договір) відповідно до п.1.1 якого Виконавець бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, а саме: представляти інтереси Клієнта в господарському суді Дніпропетровської області як позивача у справі за позовом ТОВ "ВКК "Альянсремтрактор" до ТОВ "Мотронівський ГЗК" про стягнення заборгованості, а Клієнт зобов`язаний оплатити надану правову допомогу у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що на умовах договору сторони дійшли взаємної згоди, що розмір та порядок оплати правової допомоги визначається між сторонами окремо у Додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

За умовами п. 3.2 договору оплата правової допомоги за договором здійснюється замовником у повному обсязі на підставі виставленого виконавцем рахунку на оплату.

Відповідно до п. 1 Додатку №1 від 24.10.2023 року до договору Виконавець надає Клієнту професійну правничу допомогу, вартість якої (гонорар за надання правової допомоги) обчислюється з врахуванням погодинної оплати роботи Виконавця у розмірі 1 000,00 грн. за 1 годину його роботи.

Вартість правової допомоги, що надається Виконавцем за домовленістю сторін складає 30 000,00 грн., які перераховуються на поточний рахунок Виконавця після винесення рішення господарським судом Дніпропетровської області у справі за позовом ТОВ "ВКК "Альянсремтрактор" до ТОВ "Мотронівський ГЗК" про стягнення заборгованості на підставі виставленого Виконавцем рахунку на оплату (п.2 Додатку №1 від 24.10.2023 року до договору).

За умовами п.3 Додатку №1 від 24.10.2023 року до договору за домовленістю сторін в разі позитивного рішення по вищезазначеній справі на користь клієнта (задоволення позову в частині стягнення заборгованості), крім вартості правової допомоги, зазначеної в п.2 Додатку №1, Клієнт сплачує виконавцю додатково винагороду (гонорар успіху), розмір якої складається з фіксованої суми 20 000,00 грн. та від суми додатково нарахованих за заявою про збільшення розміру позовних вимог (після подачі позовної заяви) штрафних санкцій (3% річних, інфляційних втрат та пені) та стягнених з ТОВ "Мотронівський ГЗК" за рішенням господарського суду Дніпропетровської області. Зазначений в цьому пункті гонорар сплачується виконавцю клієнтом після зарахування стягненої заборгованості та штрафних санкцій на рахунок клієнта.

Згідно з п.6 Додатку №1 від 24.10.2023 року до договору на умовах додатку сторони договору про надання правової допомоги дійшли взаємної згоди про можливість оформлення кінцевих розрахунків Актом приймання-передачі у двох автентичних за змістом екземплярах (за взаємної згоди та повідомлення про необхідність складення акту).

На виконання умов договору 26.03.2024 року між Виконавцем та Клієнтом складено Акт прийому-передачі виконаних робіт, відповідно до якого Виконавець надав, а Клієнт прийняв відповідно до договору про надання правової допомоги від 24.10.2023 року наступну правову допомогу:

- зустріч з Клієнтом, аналіз та вивчення змісту наданих Клієнтом Виконавцю документів, які стосуються підготовки захисту, правової позиції по справі та надання рекомендацій та правових консультацій стосовно стягнення в судовому порядку заборгованості та узгодження правової позиції з клієнтом;

- підготовка позовної заяви до суду про стягнення в судовому порядку заборгованості та інших процесуальних документів: відповіді на відзив на позовну заяву, письмових пояснень по справі, заяви про збільшення розміру позовних вимог, заяви про розгляд справи в режимі відеоконференції;

- участь в судових засіданнях під час здійснення судового розгляду справи.

На підставі виставленого Виконавцем рахунку-фактури від 26.03.2024 клієнтом сплачено 30 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №6490 від 28.03.2024 року.

Також позивачем надано детальний опис робіт (надання правової допомоги) виконаних адвокатом:

1) зустріч з Клієнтом, консультація, ознайомлення з документами з виїздом поза робоче місце адвоката (надання Клієнту консультації з питань стягнення заборгованості, аналіз договору, листування з контрагентом тощо) - 1 500,00 грн.;

2) аналіз судової практики Верховного Суду з питань вирішення спорів у аналогічних справах та вироблення правової позиції (численні Постанови Верховного Суду наведені в позовній заяві та у відповіді на відзив на позовну заяву) - 1 500,00 грн.;

3) зустріч з Клієнтом, консультація та узгодження правової позиції з Клієнтом з виїздом поза робоче місце адвоката (консультація з приводу формування правової позиції у справі, яка стосується його законних прав та інтересів) - 1 000,00 грн.;

4) підготовка, складання та подання позовної заяви про стягнення заборгованості до господарського суду. Підготовка та подання необхідних для розгляду справи процесуальних документів: відповіді на відзив на позовну заяву - 10 000,00 грн.;

5) участь в судових засіданнях господарського суду (два судових засідання) - 2 х 3 000,00 грн. = 6 000,00 грн.

Таким чином, позивач зазначав, що загальна вартість вищезазначеної правової допомоги складає 20 000,00 грн. та просив відшкодувати витрати на правничу допомогу цьому розмірі - 20 000,00 грн.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.ч.3, 4, 5 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Положеннями ч.2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.ч.5, 6 ст. 129 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак, дана обставина відповідачем не доведена.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга на додаткове рішення суду також не доведена і не підлягає задоволенню, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення визначеної судом суми скаржником не спростовано.

Оскільки обидві апеляційні скарги не підлягають задоволенню, згідно ст.129 ГПК України судові витрати за їх розгляд слід покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2024 року та додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2024 року у справі № 904/5877/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2024 року та додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2024 року у справі № 904/5877/23 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 15.01.2025 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков