Ухвала

від 28.03.2024 по справі 910/3574/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

28.03.2024Справа № 910/3574/24

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мукачево Буд" про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мукачево Буд"

до Міністерства юстиції України

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язати вчинити дії.

Представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

25.03.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Мукачево Буд" з вимогами до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України №3896/5 від 09.11.2023 в частині та про зобов`язання Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про прийняті рішення від 28.10.2023 №69958534, №69958514.

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю спірного наказу вимогам закону та наявними порушеннями при його прийнятті.

Разом із позовною заявою від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мукачево Буд" надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України, а також будь-яким органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму), тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо) щодо нерухомого майна:

- майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1. загальною, площею 3586.7 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1942192821104;

- земельна ділянка - кадастровий номер 2110400000:01:003:1002, загальною площею 1, 878 га за адресою : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2278652421104.

- вбудовані приміщення адреса: АДРЕСА_2 приміщення І. загальною площею 510.3 кв.м. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1962120621104.

В обґрунтування необхідності задоволення заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що вказане майно внесене до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мукачево Буд" на підставі нотаріально посвідченого акту приймання-передачі його засновником ОСОБА_1 з приводу чого держаним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітет Мукачівської міської ради Мангуром Робертом Васильовичем ухвалені рішення від 02.11.2023 №№70037612, 70037543 про реєстрацію права власності за товариством. У свою чергу, ОСОБА_1 набув право власності на вище перелічені об`єкти власності на підставі Договору про припинення зобов`язання передаванням відступного, серія та номер: 1024. виданий 05.10.2021 року, видавник: Куркчи Г.І. приватний нотаріус Маріупольського районного округу Донецької області: інший тип договору. Підставою для реєстрації права власності на вищевказане майно також була Заява кредитора про прийняття відступного та здійснення державної реєстрації права власності, серія та номер. 1498. виданий 28.10.2023, видавник ОСОБА_1 . Із договору про припинення зобов`язання передаванням відступного вбачається, що ОСОБА_2 отримав позику від ОСОБА_1 в сумі 4 811 500. 00 грн., підписавши договір позики від 20.12.2019.

На підставі Наказ Міністерства юстиції України № 3896/5 від 09.11.2023, було здійснено реєстраційні дії щодо майна (майновий комплекс, земельна ділянка, група вбудованих приміщень), а саме скасовано рішення від 28.10.2023 №№69958534, 69958514 приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіна Дениса Володимировича та рішення від 02.11.2023 №70037612,70037543 державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області Мангура Роберта Васильовича. Таким чином було відновлено право власності на оспорюване майно за попереднім власником ОСОБА_2 .

За твердженням заявника, набуття ОСОБА_2 права власності на спірне нерухоме майно дозволяє йому здійснити його відчуження, а тому невжиття заходів забезпечення позову про поновлення його права власності на вказане вище майно, який він має намір пред`явити до суду, істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позову. У разі відчуження третіми особами спірного майна, позивачу необхідно буде повторно звертатись до суду за захистом і поновленням своїх прав та інтересів.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, дослідивши позовні матеріали у контексті означеної заяви, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

У разі, коли спір є немайновим, тобто судове рішення у разі задоволення такого позову не вимагатиме його примусового виконання, не повинна досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а досліджується та оцінюється така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 906/1336/19.

Верховний Суд у постанові від 09.11.2022 у справі № 910/19017/21 вказав, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Суд звертає увагу на те, що за змістом статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову застосовується судом, зокрема, якщо їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У Рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 N 5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Інститут забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі.

Виходячи з положень статей 136, 137 Господарського процесуального України при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.07.2020 у справі № 914/2157/19, від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/19, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 08.07.2022 у справі № 904/9691/21.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач вказує, що оспорюваним наказом було скасовано рішення державного реєстратора щодо внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрація права власності.

Суд погоджується з доводами заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості відновлення становища позивача, яке існує наразі, оскільки у випадку виконання оскаржуваного наказу Мін`юсту позивачу доведеться додатково звертатись до суду з додатковими вимогами, що нівелюватиме ефективність судового захисту в межах даної справи.

Оскільки позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що фактичними обставинами спірних правовідносин підтверджується існування реальної загрози нівелювання мети звернення з даним позовом до суду, адже навіть задоволення такого позову може нівелювати ефективність судового захисту, оскільки у разі повного виконання спірного наказу таке задоволення позову не призведе до фактичного відновлення прав та інтересів, з метою захисту яких позивач звернувся з відповідним позовом до суду, так як після скасування реєстраційних дій заявнику доведеться знову звертатися до суду з новими позовами.

Поряд із цим, положеннями пункту 10 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У статті 137 Господарського процесуального кодексу України міститься вичерпний перелік видів заходів забезпечення позову, який може доповнюватися виключно за рахунок певних заходів забезпечення позову, прямо передбачених Законами України або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 910/7451/21.

Частиною першою статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що проведення реєстраційних дій (щодо реєстрації прав/обтяжень прав) зупиняється, зокрема на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

При цьому згідно із частиною другою цієї статті Закону судове рішення або заява власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.

Відповідно до частини третьої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі судового рішення про скасування судового рішення, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій та/або судового рішення про скасування заборони вчинення реєстраційних дій, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстрованих у Державному реєстрі прав.

З огляду на предмет позову у цій справі та фактичні обставини спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що належним, співмірним та адекватним заходом забезпечення позову буде заборона до набрання законної сили рішенням суду в даній справі Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України, а також будь-яким органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму), тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо) щодо нерухомого майна: майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1. загальною, площею 3586.7 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1942192821104; земельна ділянка - кадастровий номер 2110400000:01:003:1002, загальною площею 1, 878 га за адресою : АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2278652421104; вбудовані приміщення адреса: АДРЕСА_2 приміщення І. загальною площею 510.3 кв.м. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1962120621104.

При цьому судом також враховано співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та наслідків зупинення дії наказу і заборони вчиняти дії.

За висновком суду, обрані заходи забезпечення позову, в разі їх застосування до набрання законної сили рішення у даній справі, не призведуть до обмеження прав відповідача чи третіх осіб, натомість забезпечать ефективне поновлення порушених прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Мукачево Буд"; у даному випадку наявний безпосередній зв`язок між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог; у разі невжиття таких заходів існує дійсна імовірність ускладнення поновлення порушених прав позивача чи його охоронюваних законом інтересів. Заявлений захід забезпечення позову передбачений Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно із частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

При цьому, суд, з врахуванням приписів статті 141 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність обставин, з якими законодавець пов`язує необхідність застосування зустрічного забезпечення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мукачево Буд" задовольнити.

2. З метою забезпечення позову до набрання рішенням законної сили заборонити Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України, а також будь-яким органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму), тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо) щодо нерухомого майна:

- майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1. загальною, площею 3586.7 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1942192821104;

- земельна ділянка - кадастровий номер 2110400000:01:003:1002, загальною площею 1, 878 га за адресою : Закарпатська область, м. Мукачево. вул. Шерегіїв братів, 11А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2278652421104;

- вбудовані приміщення адреса: АДРЕСА_2 приміщення І. загальною площею 510.3 кв.м. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1962120621104.

3. Боржником за даною ухвалою є: Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13; ідентифікаційний код 00015622).

4. Стягувачем за даною ухвалою є: Товариствo з обмеженою відповідальністю "Мукачево Буд" (89600, Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачево, вулиця Шерегіїв Братів, будинок 11А, ідентифікаційний код 45278594).

5. Ухвала про вжиття заходів до забезпечення позову набирає законної сили з 28.03.2024, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 28.03.2027.

Суддя Наталя Борисівна Плотницька