Рішення

від 28.03.2024 по справі 910/705/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.03.2024Справа № 910/705/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін господарську справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Еталон" (61060, м. Харків, проспект Льва Ландау, буд. 171)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРТ ГРУП" (04053, Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77, оф. 214)

про стягнення 182 070,60 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Еталон" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРТ ГРУП" про стягнення 182 070,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Еталон" зазначає, що 24.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Еталон" (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВЕРТ ГРУП" (надалі - відповідач) було укладено договір підряду № 22/9, на виконання вимог якого, позивачем було здійснено перерахування на рахунок відповідача авансового платежу на виконання робіт у розмірі 182070,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № від 19.10.2022 № 1694. Проте, відповідачем так і не було виконано роботи за вказаним договром, у зв`язку з чим, позивач звертався до відповідача з кредиторськими вимогами про погашення грошових коштів у сумі 182 070,60 грн за договром підряду. Оскільки, відповідачем роботи за договром підряду не виконано, як і не повернуто, на вимогу позивача авансовий платіж, останній звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/705/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.01.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв`язку до суду з поміткою "за закінченням терміну зберігання".

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 26.01.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

24.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Еталон" (надалі - замовник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВЕРТ ГРУП" (надалі - підрядник/відповідач) було укладено договір підряду № 22/09 (надалі - договір), відповідно до умов якого підрядник зобов`язується на свій страх і ризик виконати за завданням замовника роботу з вогнезахисної обробки металевих конструкцій на об`єкті: Реконструкція відкритих розподільчих пристроїв 330 кВ (інв. № 2371),110 кВ (інв. № 2377) та 35 кВ. (інв. № 2372) ПС 330/110/35/6 кВ за адресою: м. Харків, вул. Ковтуна, буд. 4, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботу.

За умовами пункту 2.1. договору підрядник зобов`язався почати роботи у строки вказані у Додатку № 1 до цього договору.

Строки виконання робіт можуть бути змінені сторонами шляхом підписання відповідної додаткової угоди (п. 2.2. договору).

Згідно з п. 4.1. договору вартість робіт та порядок розрахунків визначається сторонами у Додатку № 1 до цього договору.

Даний договір відповідно до п. 14.2. набирає чинності з дня підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2021 р. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язання за договром.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами 24.09.2021 затверджено Додаток №1 до договору підряду № 22/09, яким визначили, зокрема, що строк робіт за договором становить 30 (тридцять) календарних днів з моменту оплати авансу та за умови надання актів на приховані роботи по ґрунтуванню.

Загальна вартість договору складає 617 102,40 грн, що відображається в Додатку № 2, який є невід`ємною частинною до даного додатку та договору (п. 1.4. Додатку № 1).

Пунктом 1.5. Додатку № 1 визначено порядок оплати, а саме: замовник сплачує авансовий платіж в розмірі 50% відсотків від вартості матеріалів - 1282 070,60 грн, протягом п`яти днів з дати підписання договору та 50% від вартості матеріалів - 182 070,60 грн, за 10 робочих днів до дати початку робіт.

Дата початку робіт визначається замовником додатково та повідомляється підряднику за 15 робочих днів до її настання.

30% від вартості робіт - 75 888,36 грн протягом 3 (трьох) робочих днів з дати початку робіт.

Остаточний розрахунок - 177 072,84 проводиться замовником протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

За доводами позивача, замовником 19.10.2021 здійснено авансовий платіж на виконання робіт у сумі 182 070,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.101.2021 № 1694, проте відповідачем не виконано роботи за договором підряду.

Також позивач зазначає, що звертався до відповідача з вимогою кредитора від 14.11.2023, коли відповідач перебував у статусі ліквідації, про погашення грошової заборговані у розмірі 182 070,60 грн.

Проте, станом на момент подачі позову до суду, статус відповідача скасований та він продовжує вести діяльність, у зв`язку з чим позивачем пред`явлений позов про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 182 070,60 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як встановлено судом вище, позивачем в межах виконання умов договору сплачено відповідачу авансовий платіж у сумі у сумі 182 070,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.101.2021 № 1694.

Також суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів виконання робіт за договором, в тому числі, станом на дату ухвалення даного рішення.

Згідно з приписам частин 1 та 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частинами 1 та 2 ст. 849 ЦК України визначено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Проаналізувавши вказані вище норми суд зазначає, що ч. 2 ст. 849 ЦК України не передбачено права замовника на повернення сплачених коштів у якості попередньої оплати за договором підряду у випадку не виконання робіт, а передбачено саме право замовника відмовитися від договору та вимагати від виконавця відшкодування збитків.

Враховуючи те, що зобов`язання сторонами за договором не виконано останній в силу положень пункту 14.2 є діючим.

У відповідності до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо у договорі та можуть бути узалежнені від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено, зокрема положеннями частин 2-4 статті 849, частини 2 статті 852, частиною 3 статті 858 Цивільного кодексу України.

Так, права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої: - замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті); - якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті); - якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті); - замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).

У статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16.

Договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін, тому предметом судового дослідження у справі повинно бути, чи мала місце одностороння відмова замовника від договору, чи був повідомлений підрядник про цю відмову, чи оплачена замовником виконана підрядником частина робіт, які правові підстави існують для неповернення підрядником замовнику частини авансу, що перевищує вартість виконаних ним за договором робіт.

Дана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.

Водночас, як встановлено судом вище, в матеріалах справи відсутні докази відмови позивача від договору, яка є безумовною, що в свою чергу виключає можливість стягнення сплачених за цим договором коштів з відповідача як це передбачається ч. 2 ст. 849 ЦК України, що фактично виключає можливість задоволення позову.

Також суд звертає увагу позивача на те, що на другій сторінці позовної заяви (абзац 11) ним самостійно зазначено про наявність у нього права відмовитися в односторонньому порядку від договору та вимагати відшкодування збитків, з посиланням на ч. 2 ст. 849 ЦК України, однак суд зазначає, що доказів реалізації позивачем такої відмови у визначеному законом порядку, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 654 ГПК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Також суд звертає увагу, що припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання у разі порушення зобов`язання, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України може бути застосовано якщо це встановлено договором або законом, що в даному випадку відсутнє.

Що стосується правового характеру заявлених позивачем до стягнення коштів, суд зазначає, що враховуючи положення ч. 2 ст. 849 ЦК України, кошти сплачені позивачем (у тому числі у якості авансу) на виконання договору підряду можуть стягуватися з підрядника на користь замовника у якості збитків або ж на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Дана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.

Виходячи з наведеного та вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту спричинення збитків, обґрунтування їх розміру, доведення безпосереднього причинного зв`язку між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір збитків. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності та враховуючи, що належних, допустимих та достовірних доказів у відповідності до вищезазначених вимог чинного законодавства, на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог щодо стягнення грошових коштів, позивачем суду не надано, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору а також витрати на правову допомогу, покладаються на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст складено 28.03.2024

Суддя Л.Г. Пукшин