Ухвала

від 21.03.2024 по справі 308/8563/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/8563/23

1-кс/308/4990/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2

у складі учасників справи:

прокурора ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

кримінальне провадження 1-кс/308/4990/24

розглянувши клопотання слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 42023072030000074 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24 травня 2023 року щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Чинадійово, Мукачівського району, Закарпатської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

встановив:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42023072030000074, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 травня 2023 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

В рамках даного клопотання прокурор просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 ..

Так, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2023 року застосовано відносно ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Після затримання підозрюваного і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

Згідно постанови слідчого про відновлення досудового розслідування від 21 березня 2024 року місце знаходження ОСОБА_4 було встановлено. Підозрюваний самостійно з`явився в судове засідання.

Оскільки встановлені під час досудового розслідування обставини та зібрані докази свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України в рамках даного кримінального провадження наявні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а також наявності ухвали слідчого судді від 25 жовтня 2023 року та встановленням місця знаходження ОСОБА_4 , прокурор звернувся до слідчого судді з даним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні проти клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив, просив застосувати більш м`який запобіжний захід, разом з тим зазначив, що підозра була оголошена вже коли ОСОБА_4 виїхав за кордон, ризик сторони обвинувачення не підтверджені.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку свого адвоката.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши та оцінивши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що Ужгородським РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42023072030000074, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 травня 2023 року, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24 травня 2023 року.

Підставою внесення зазначених відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стало те, що відповідно до статуту громадської Організації «Карпатський край» (далі - Організація) ОСОБА_4 являється її засновником та головою правління.

Відповідно до вказаного статуту головною метою Організації є сприяння у реалізації конституційних прав і свобод громадян, що знаходяться у складних життєвих обставинах, сприяння та підтримка військових підрозділів щодо захисту суверенітету держави, задоволення та захист законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, освітніх та інших спільних інтересів членів Організації і т.д.

Так, в період дії воєнного стану у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на отримання прибутку, шляхом продажу ввезених на територію України як гуманітарної допомоги автомобілів, тобто діючи умисно з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог ст.ст. 3, 12 Закону України «Про гуманітарну допомогу» та Постанови КМУ № 174 від 01.03.2022.

Зокрема, у невстановлений час та місці ОСОБА_4 придбав транспортні засоби марки «Mitsubishi Shogun Warrior», номерний знак іноземної реєстрації НОМЕР_1 , він код - « НОМЕР_2 », марки «Mercedes 270 ML CDI», номерний знак іноземної реєстрації НОМЕР_3 , він код - « НОМЕР_4 », та марки «Mitsubishi L 200», номерний знак іноземної реєстрації НОМЕР_5 , він код - «НОМЕР_14» та вирішив направити їх до України в якості гуманітарної допомоги.

Так, згідно поданої ОСОБА_8 (паспорт громадянина України для виїзду закордон НОМЕР_6 ) декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою відправником транспортного засобу марки «Mitsubishi Shogun Warrior», номерний знак іноземної реєстрації НОМЕР_1 , він код - « НОМЕР_2 » являється громада м. Лондон, отримувачем - Громадська організація «Карпатський край», код ЄДРПОУ 45066962, фактичне місце призначення та розвантаження вантажу - МО України, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім цього, згідно поданої ОСОБА_8 декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою відправником транспортного засобу марки «Mercedes 270 ML CDI», номерний знак іноземної реєстрації НОМЕР_3 , він код - « НОМЕР_4 », являється ОСОБА_8 , отримувачем - Громадська організація «Карпатський край», фактичне місце призначення та розвантаження вантажу - АДРЕСА_1 .

Крім того, згідно поданої ОСОБА_9 (паспорт громадянина України для виїзду закордон НОМЕР_7 ) декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою відправником транспортного засобу марки «Mitsubishi L 200», номерний знак іноземної реєстрації НОМЕР_5 , він код - «НОМЕР_14», являється ОСОБА_10 (паспорт громадянина України для виїзду закордон НОМЕР_8 ), отримувачем - Громадська організація « ІНФОРМАЦІЯ_3 », фактичне місце призначення та розвантаження вантажу - МО України, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після чого транспортні засоби марки «Mitsubishi Shogun Warrior», він код - « НОМЕР_2 » поставлено на тимчасовий державний облік на період дії воєнного стану за ГО « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та присвоєно йому державний номерний знак НОМЕР_9 та видано свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_16, примітки - дійсний під час військового стану та 90 днів після, марки «Mercedes 270 ML CDI», він код - « НОМЕР_4 », поставлено на тимчасовий державний облік на період дії воєнного стану за ГО « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та присвоєно йому державний номерний знак НОМЕР_10 та видано свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_11 , примітки - дійсний під час військового стану та 90 днів після, марки «Mitsubishi L 200», він код - «НОМЕР_14» поставлено на тимчасовий державний облік на період дії воєнного стану за ГО «Карпатський край» та присвоєно йому державний номерний знак НОМЕР_12 та видано свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_15, примітки - дійсний під час військового стану та 90 днів після.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 помістив вище вказані транспортні засоби, ввезені в якості гуманітарної допомоги з метою їх подальшої реалізації за адресою АДРЕСА_1 .

Також, за допомогою інтернет - мережі «Фейсбук», а саме використовуючи сторінку « ОСОБА_11 рух опору» де надавався номер мобільного телефону НОМЕР_13 яким користується ОСОБА_4 та з якого за допомогою месенжера «вайбер» надавалась інформація з приводу продажі вказаних транспортних засобів які ввезені в якості гуманітарної допомоги, із зазначенням їх вартості та загальних характеристик.

В подальшому, ОСОБА_4 26.05.2023 за попередньою домовленістю надав до огляду вищевказані, транспортні засоби ОСОБА_12 , який діяв під контролем правоохоронних органів, з метою їх подальшого продажу.

Надалі на виконання свого злочинного умислу ОСОБА_4 , 29.05.2023 близько 14:48 год., перебуваючи на території ресторану «Жетем» який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , здійснив продаж вказаних транспортних засобів ОСОБА_12 за грошові кошти в сумі 14 600 євро, після чого викритий працівниками правоохоронних органів.

Згідно висновків експерта загальна вартість ввезених на територію України як гуманітарна допомога транспортних засобів, що реалізовувалися ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , становить 497 931 гривня (чотириста дев`яносто сім тисяч дев`ятсот тридцять одна гривня), що є значним розміром, оскільки вказана сума у триста п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

25.07.2023 ОСОБА_4 у спосіб передбачений КПК було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

Встановлено, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2023 року застосовано відносно ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Після затримання підозрюваного і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

Згідно постанови слідчого про відновлення досудового розслідування від 21 березня 2024 року місце знаходження ОСОБА_4 було встановлено.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

У Кримінальному процесуальному кодексі України поняття обґрунтованої підозри не визначено, але воно визначено Європейським судом з прав людини. Обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об`єктивних фактах. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справи «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32; «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року; «Тerry v. Ohio», 392 US, 1968) і не може спиратися на голе припущення, що особа може в майбутньому втекти або повторно вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України.

Обставини кримінального правопорушення № 42023072030000074 від 24 травня 2023 року та причетність громадянина України ОСОБА_4 до даного кримінального правопорушення, обґрунтованість підозри підтверджується:

- протоколом обшуку від 29 травня 2023 року;

- матеріалами НСРД;

- протоколами допиту свідків;

- іншими матеріалами кримінального провадження.

Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Враховуючи, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого злочину (ч.5 ст.191 КК України), зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (від 5 до 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна), останній може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Слідчий суддя, беручи до уваги обставини вчиненого правопорушення, вважає, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою дачі, зміни ними показань на його користь.

Також слідчий суддя, вважає доведеним ризик, що ОСОБА_4 шляхом підшукування осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім цього неодноразово вживалися заходи спрямовані на встановлення місця знаходження підозрюваного шляхом відвідування його за місцем проживання та оголошено ОСОБА_4 в міжнародний розшук.

Одночасно із встановленням обставин, що зумовлюють існування зазначених ризиків, чинне законодавство зобов`язує слідчого суддю перевірити також можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу до особи.

Згідно з ч.3 ст.176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Таким чином, закон покладає обов`язок доказування щодо наявності ризиків та недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам на прокурора.

У судовому засіданні з розгляду даного клопотання стороною обвинувачення не доведена недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин, тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

У рішенні у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (§ 80). У рішенні у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року вказаний суд, зокрема, дійшов висновку, що національні суди порушили пункт 1 статті 5 Конвенції, оскільки при ухваленні рішень не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою (§ 29, § 31). У справі «Штегмюллер проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що застосування до особи обмеження волі можливо лише за наявності ризику неявки підозрюваного (обвинуваченого) на судовий розгляд, або інших ризиків, які мають бути реальними та обґрунтованими, тобто не бути загальними та абстрактними, а в справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами. Кримінальний процесуальний кодекс України також покладає вказаний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд врахував наявність ризиків, передбачених пунктами ч.1 ст.177 КПК, а також тяжкість покарання кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 характеризуючі особу підозрюваного дані, а саме: наявність постійного місця проживання, роботи. Разом з тим слідчий суддя зазначає, що підозрюваний ОСОБА_4 самостійно з`явився до суду, покинув території України до оголошення йому підозри, тобто не був з нею обізнаним, самостійно повернувся та прибув до слідчого та суду, що на думку слідчого судді спростовує ризик переховування.

На підставі наведеного, зважаючи на необхідність дотримання цілей та загальних засад кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до переконання, що у клопотанні сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 слід відмовити.

Разом з тим, суд вбачає достатнім обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту та з одночасним покладенням на нього обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.176, 178, 181, 184, 186, 193, 194, 196, 309, 310, 376 КПК України, слідчий суддя,

постановив:

У задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби з 22.00 год. вечора по 06.00 год. ранку наступного дня строком на два місяці до 21 травня 2024 року включно.

Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки:

- не відлучатись за межі Закарпатської області без письмового дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання;

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;

- утриматись від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до ГУ ДМС України в Закарпатській області свій паспорт, паспорти, якщо їх декілька для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України і в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків, покладених судом визначити до 21 травня 2024 року включно.

Строк дії ухвали встановити до 21.05.2024 року включно.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі невиконання вищезазначених обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику та прокурору.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у вказаному кримінальному провадженні.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Повний текст ухвали було виготовлено та оголошено 25.03.2024 року о 16.00 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1