Постанова

від 29.03.2024 по справі 521/6898/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2929/24

Справа № 521/6898/23

Головуючий у першій інстанції Михайлюк O.A.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,

учасники справи:

позивач Житлово-будівельний кооператив «Головчорноморськбуд і ОТТУ»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2023 року у складі судді Михайлюка О.А.,

встановив:

У березні 2023 року ЖБК «Головчорноморськбуд і ОТТУ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, судового збору та витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , а кооператив є балансоутримувачем будинку та виконує функції виконавця, що надає послуги мешканцям будинку, в тому числі забезпечує комунальними послугами, проте відповідач не виконує своїх зобов`язань щодо сплати житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим наявна заборгованість в загальному розмірі 29213,03 грн.

Рішенням Малиновськогорайонного судум.Одеси від26вересня 2023року позовзадоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Головчорноморськбуд і ОТТУ» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 25019, 65 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Головчорноморськбуд і ОТТУ» 2684 грн. в рахунок сплаченого судового збору. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач взагалі не проживає за вказаною адресою після смерті своєї матері, окрім того, починаючи з 2020 року жодним чином фактично не отримує та не користується будь-якими житлово-комунальними послугами у вказаному будинку. Також апелянт зазначив, що позивачем не надано доказів того, що відповідач є членом ЖБК «Головчорноморськбуд і ОТТУ», а також докази отримання відповідачем послуг. Скаржник послався на те, що станом на 24.02.2022 в Україні діє воєнний стан, що є форс-мажорними обставинами та підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, зокрема розповсюджується і на дані спірні правовідносини між сторонами у даній справі.

Справу розглянуто без виклику учасників справи в порядку ст. 369 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків.

Матеріали справи свідчать, що Житлово-будівельний кооператив «Головчорноморськбуд і ОТТУ» є юридичною особою, утвореною шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб, на підставі рішення установчих зборів, з метою забезпечення житлом та/або нежитловими приміщеннями членів кооперативу і членів їх сімей, у тому числі шляхом будівництва багатоквартирних будинків на земельних ділянках, наданих кооперативу в користування (оренду) та/або у власність, а також для подальшої їх експлуатації, обслуговування, управління ними та утримання прибудинкової території, за рахунок внесків членів Кооперативу і за рахунок інших доходів, передбачених законодавством. Місцезнаходження Кооперативу: АДРЕСА_2 .

Відповідно до розділу 2 Статуту Житлово-будівельного кооперативу «Головчорноморськбуд і ОТТУ» метою діяльності Кооперативу є задоволення економічних, соціальних, житлових та інших потреб членів Кооперативу (та членів їх сімей) на основі поєднання їх особистих і колективних інтересів, поділу між ними ризиків та витрат, розвитку їх самоорганізації, самоврядування та самоконтролю. До переліку видів діяльності кооперативу відносяться: комплексне обслуговування об`єктів; управління нерухомістю, експлуатація житлового фонду, інших будівель і споруд; надання мешканцям побутових послуг з ремонту приміщень, систем постачання холодної та гарячої води, тепла, електроенергії; ремонт і реконструкція житлових будинків; будівництво й експлуатація об`єктів спільної власності членів Кооперативу; забезпечення належного утримання будинків і прибудинкової території Кооперативу; забезпечення згоди членів Кооперативу у порядку реалізації своїх прав володіння, користування і розпорядження об`єктами будинку, що знаходиться в спільній власності членів Кооперативу; сприяння мешканцям будинку в отриманні комунальних та інших послуг; захист майнових інтересів членів Кооперативу і їхніх соціальних прав; забезпечення виконання членами Кооперативу вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинкової території.

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 07.09.2020 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживачем за цим законом є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

До комунальних послуг відносяться послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово- комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово- комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений статтею 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором, крім того, споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно із статтею 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", статті 360 Цивільного кодексу України усі власники житлових та нежитлових приміщень зобов`язані, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, сплачувати кошти за спожиті житлово-комунальні послуги.

Обов`язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію встановлені в статті 19 Закону України "Про теплопостачання".

Згідно зі ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що за період з 01.10.2020 по 01.02.2023 позивачем надавалися послуги власнику квартири АДРЕСА_1 з СПДТ, вивіз ТБО та опалення, водночас належних доказів невірності проведених позивачем розрахунків виниклої заборгованості за надані послуги відповідач не надав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення заборгованості у розмірі 25 019, 65 грн.

Крім того, відсутність укладеного між сторонами договору не спростовує фактичного прийняття споживачем наданих до вказаної квартири вказаних послуг; докази відмови у передбаченому законом порядку відповідача, як споживача, від отримання послуг з опалення відсутні.

Частиною 4 статті 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує.

Отже, та обставина, що відповідач не проживає в квартирі багатоквартирного будинку за адресою надання позивачем житлово-комунальних послуг не звільняє останнього від обов`язку сплачувати витрати, які несе позивач за утримання прибудинкової території, вивіз ТБО та опалення.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 N 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Листом від 28.02.2022 Торгово-Промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента N 64/2022 від 28.02.2022 "Про ведення воєнного стану".

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі N 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Матеріали справи свідчать, що заборгованість у відповідача виникла з 01.10.2020, тобто задовго до введення в країні воєнного стану.

Разом з тим доказів того, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання зобов`язань за надані житлово-комунальні послуги з початку введення в країні воєнного стану, відповідачем не надано.

Інші аргументи апеляційної скарги на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції не впливають, його висновків не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.374,375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2023 року в оскарженій частині вимог про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та судових витрат залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: