Ухвала

від 27.03.2024 по справі 279/2469/22

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 279/2469/22 Провадження № 1-кс/279/398/24

У Х В А Л А

27 березня 2024 року

Слідчий суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 , з секретарем ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №42022062350000035 від 22.02.2022 року за ст.190 ч.4 КК України про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області звернувся з клопотанням про арешт майна, в якому вказав, що СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022062350000035 від 22.02.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч.4 ст.190 КК України за фактом незаконного привласнення шляхом шахрайства службовими особами ПОСП « ІНФОРМАЦІЯ_1 », СТОВ «Колос», ПСП «Україна» земельних ділянок комунальної власності на території Коростенського району.

Досудовим розслідуванням встановлено, що рішенням Лугинської селищної ради від 27.02.1997 № 14 колективному сільськогосподарському підприємству «Україна» передано 1931,9 га земель у колективну власність, у тому числі 251,7 га земель загального користування по угіддях згідно додатку, залишено в постійному користуванні 929,6 га земель державної власності по угіддях згідно додатку.

За результатами виготовлення документації по передачі земель КСП«Україна», згідно з Державним актом серія та номер ІІ-ЖТ 000191 від 05.03.1997 про право колективної власності на землі, колективному сільськогосподарському підприємству «Україна» передано у колективну власність для виробництва товарної сільськогосподарської продукції всього 1931,9 га земель на території Лугинської селищної ради.

Розпорядженням голови Лугинської районної державної адміністрації від 28.12.2002 № 368, надано дозвіл на розроблення проектно-технічної документації по організації території земельних часток реформованого КСП«Україна» та на складання державних актів на право власності на землю МКБП «ГЕОРАД».

За актом обстеження земельних угідь реформованого КСП «Україна» Лугинської селищної ради від 20.06.2003, запропоновано вилучити із земель переданих у колективну власність, земельні ділянки які непридатні для сільськогосподарського виробництва в кількості 65,16 га і передати вилучені земельні ділянки в державну власність до земель запасу. Вилучити з земель переданих у колективну власність земельні ділянки під існуючими і запроектованими дорогами в кількості 11,76 га, і передати вилучені земельні ділянки під ними в державну власність в розпорядження райдержадміністрації. Встановити кількісний склад земельних угідь переданих у колективну власність згідно з експлікацією згідно додатку.

Так, за результатами нового геодезичного обстеження земельних угідь, які підлягали розподілу на земельні частки (паї), реформованого КСП«Україна», площа сільськогосподарських угідь становить 1552,26 га, в т.ч. ріллі 1351,52 га, сіножаті 42,27 га, пасовища 131,29 га, та багаторічні насадження 27,18 га.

Таким чином, із загальної площі (1931,9 га) сільськогосподарських угідь, згідно державного акта на право колективної власності на землю, прийнято до розподілу на земельні частки (паї) 1525,08 га. (виключено багаторічні насадження).

Вищевказаний акт обстеження земельних угідь реформованого КСП«Україна», затверджено розпорядженням голови Лугинської районної державної адміністрації 24.06.2003 за № 184.

За наслідками розгляду матеріалів та зазначеної проектно-технічної документації, розпорядженням голови Лугинської районної державної адміністрації від 24.06.2003 № 184, припинено право власності земельними ділянками загальною площею 65,16 га, в тому числі: ріллі 25,66 га, сіножатей 38,51 га, пасовищ 0,99 га, які на протязі останніх років не використовуються в с/г виробництві, класифікувати їх згідно акта обстеження земельних ділянок як: ліси (чагарники) 16,74 га, болота 44,55 га (підстава рішення зборів власника земельних паїв реформованого КСП «Україна» від 26.03.2003) і передати вищевказані площі в державну власність до земель запасу. Припинено право власності земельними ділянками під існуючими та запроектованими дорогами в кількості 11,76 га (підстава рішення зборів власників земельних паїв реформованого КСП «Україна» від 26.05.2003 і рішення Лугинської селищної ради від 18.02.2003) і передати вилучені земельні ділянки під ними в державну власність. Встановлено склад сільськогосподарських угідь що передаються у приватну власність згідно проектно-технічної документації по організації території земельних часток та складанню державних актів на право власності на землю 1525,08 га, в тому числі: ріллі 1351,52 га, сіножаті 12,27 га, пасовищ 131,29 га, взяти до розрахунку по визначенню розміру і вартості земельної частки та розрахувати при організації території земельних часток. Затверджено уточнений розрахунок вартості земельної частки та її розмір в умовних кадастрових гектарах згідно яких: загальна кількість земельних часток становить 480, в тому числі 0 резервних; кількість осіб які мають право на земельну частку становить 480 чоловік; розмір земельної частки, що передаються в приватну власність в умовних кадастрових гектарах становить 3,19 га.

Цим же розпорядженням затверджено проектно-технічну документацію по організації території земельних часток і складанню державних актів на право власності на землю реформованого КСП «Україна». Передано громадянам власникам сертифікатів на право на земельну частку земельні частки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно списку.

Отже, землі на території Лугинської селищної ради, які передавались відповідно до Державного акту серії II-ЖТ №000191 виданого 05.03.1997 у колективну власність КСП «Україна» та підлягали паюванню, відповідно до проектно-технічної документації із землеустрою по складанню проекту організації територій земельних часток (паїв) та виготовленню державних актів на право власності на землю земельні частки (паї) на території вказаної селищної ради реформованого КСП «Україна», були розпайовані між членами реформованого КСП. Щодо земель, які не підлягали паюванню право колективної власності було припинено та передано до земель запасу сільської ради.

Земель, які б залишились не розпайовані або земель, які залишись у спільній власності членів реформованого КСП на території зазначеної сільської ради, не залишилось.

З вищевикладеного вбачається, що уся площа земель, яка відповідно до вимог чинного на той час законодавства підлягала розпаюванню між членами реформованого КСП «Україна» розпайована, на іншу частину земель як малопродуктивних та загального користування право колективної власності припинено.

Підтвердженням зазначеного є в тому числі дані технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель ПСП «Зоря» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту на території Стремигородської сільської ради розробленої у 2021 році ТОВ«Центр топографо-геодезичних технологій».

Так, згідно пояснювальної записки зазначеної технічної документації, під час розроблення документації із землеустрою було проведено комплекс топографо-геодезичних робіт і при цьому встановлено, що територія встановлення меж якої передбачено даною документацією складається із 53 ділянок загальною площею 542,7621 га. Згідно до схеми паювання запроектовані земельні ділянки не потрапляють на ділянки, які підлягають паюванню.

Відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України в редакції від 22.06.1993, що був чинним на час видачі КСП «Зоря» державного акту у грудні 1995 року, суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств.

До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів.

Площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною площею земель, що знаходяться у віданні відповідної Ради і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд тощо) і у власності громадян.

Землі у колективну власність передаються безплатно.

Земельні ділянки загального користування садівницьких товариств поділу не підлягають.

Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

У разі продажу власником своєї земельної частки переважне право на її купівлю мають співвласники.

Землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги та інші ґрунтозахисні насадження, гідротехнічні споруди тощо) колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів та акціонерних товариств, що ліквідуються або збанкрутіли, передаються у відання відповідних місцевих Рад народних депутатів.

Сільські і селищні Ради народних депутатів створюють на своїй території резервний фонд земель за погодженням місце розташування з землекористувачем у розмірі до 15 процентів площі усіх сільськогосподарських угідь, включаючи угіддя в межах відповідних населених пунктів.

Відповідно до ст. 4 Земельного кодексу України в редакції від 22.06.1993, що був чинним на час видачі КСП «Зоря» держакта у грудні 1995 року, не можуть передаватись у колективну та приватну власність: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів), а також землі, надані для розміщення будинків органів державної влади та державної виконавчої влади; землі гірничодобувної промисловості, єдиної енергетичної та космічної систем, транспорту, зв`язку, оборони; землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств; землі водного фонду, за винятком невеликих (до 3 гектарів) ділянок водойм і боліт, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств; землі сільськогосподарських науково-дослідних установ і навчальних закладів та їх дослідних господарств, учбових господарств навчальних закладів, державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, елітно-насінницьких і насінницьких господарств, племінних заводів, племінних радгоспів і конезаводів, господарств по вирощуванню хмелю, ефіроолійних, лікарських рослин, фруктів і винограду.

Указом Президента України від 3 грудня 1999 року №1529/99 Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки передбачалося реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України в редакції від 22.06.1993, що був чинним на час видачі КСП «Україна» держакта у березні 1997 року, колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду

Землі, передані цим господарствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Радгоспи, інші державні сільськогосподарські підприємства, установи і організації одержують земельні ділянки у постійне користування для сільськогосподарського виробництва. Зазначені підприємства, установи і організації можуть додатково брати в оренду або одержувати у тимчасове користування земельні ділянки.

Сільськогосподарським кооперативам, що створюються на базі підрозділів сільськогосподарських підприємств (крім дослідних господарств) і виходять з них, за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у колективну власність земельні ділянки із раніше оброблюваних ними земель.

Площа земельних ділянок, що передаються, визначається виходячи з розміру середньої земельної частки, обчисленої у порядку, передбаченому статтею 6 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Водночас, положення щодо паювання земель сільськогосподарського призначення містить, зокрема, Указ Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95), пунктом 1 якого визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 Указу № 720/95).

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації (пункти 5, 6 Указу № 720/95).

Отже наведені положення свідчать, що паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств.

26.04.2003 набрав чинності Закон України № 675-IV «Про внесення змін до Земельного кодексу України», яким пункт 8 розділу Х Земельного кодексу України доповнено абзацами, згідно з якими члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності ним Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) регламентовано Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Статтями 1 та 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» в редакції від 05.06.2003, визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни- спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Цим Законом повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) надані сільським, селищним, міським радам.

Статтею 7 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» в редакції від 05.06.2003 із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу, виключаються: деградовані, малопродуктивні, а також техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; інші землі, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб.

Отже, відповідно до зазначених указів паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність, зокрема, колективним сільськогосподарським підприємствам. А тому у реформованого КСП«Україна» не могли залишитися спірні землі сільськогосподарського призначення, які не підлягали розпаюванню та не були розпайовані. При цьому передання сільськогосподарських угідь від колективного сільськогосподарського підприємства до власності юридичної особи, землі якої не підлягають розпаюванню відповідно до вказаних указів, спричинило б порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок (вказана правова позиція викладена п. 7.16. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19 з подібними спірними правовідносинами).

Згідно з імперативними вимогами пункту 21 Розділу Х (Перехідні положення) ЗК України (у редакції, чинній з 01.01.2019), з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» (тобто з 01.01.2019) землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Відповідно до ст. 37 ЦК УРСР (у редакції чинній на час припинення КСП, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Таким чином, вимоги зазначеного п. 21 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України стосуються, як юридичних осіб, які станом на 01.01.2019 припиненні шляхом ліквідації, так і тих юридичних осіб, які припинені шляхом реорганізації.

Отже, навіть при умові, якщо б у КСП «Україна» залишились земельні ділянки, які не були розпайовані між членами реформованого КСП«Україна» або не передані до земель запасу Лугинської селищної ради, вони вважалися б власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.

за ПСП «Україна» незаконно зареєстровано право власності на земельні ділянки за наступними кадастровими номерами: 1822855100:03:000:0009; 1822855100:03:000:0008; 1822855100:10:000:0003; 1822855100:10:000:0004; 1822855100:06:000:0038; 1822855100:01:000:0028; 1822855100:03:000:0186.

Разом з тим, у порушення положень вищенаведеного законодавства за ПСП «Україна» незаконно зареєстровано право власності на земельні ділянки за наступними кадастровими номерами: 1822855100:03:000:0009; 1822855100:03:000:0008; 1822855100:10:000:0003; 1822855100:10:000:0004; 1822855100:06:000:0038; 1822855100:01:000:0028; 1822855100:03:000:0186.

Згідно з інформацією наявною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, підставою державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки за ПСП «Україна» є державний акт на право колективної власності на землю, серія II-ЖТ №000191 виданий 05.03.1997 Лугинською селищною радою народних депутатів Лугинського району Житомирської області.

Однак, слід зазначити, що згідно державного акту на право колективної власності на землю серії II-ЖТ №000191 виданого 05.03.1997, у колективну власність передано землі саме КСП «Україна», а не ПСП «Україна».

Відтак, набуття приватним сільськогосподарським підприємством з орендними відносинами «Україна» права приватної власності на вищевказані земельні ділянки в порядку правонаступництва є незаконним.

Клопотав про накладення арешту на земельні ділянки з номерами: 1822855100:03:000:0009; 1822855100:03:000:0008; 1822855100:10:000:0003; 1822855100:10:000:0004; 1822855100:06:000:0038; 1822855100:01:000:0028; 1822855100:03:000:0186, що розташовані на території Лугинської територіальної громади Коростенського району Житомирської області шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування з метою забезпечення збереження речових доказів.

Дослідивши матеріали клопотання судом встановлено, що дані по вказаному в клопотанні факту СВ Коростенського РУП ГУНП України в Житомирській області були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022062350000035 за ст.190 ч.4 КК України.

Відповідно до ст.171,ч.5 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Порушення строків подання клопотання до суду не встановлено.

Відповідно до вимог ст.167 КПК України, вищеназване вилучене майно має статус тимчасово вилученого.

У відповідності до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів.

У відповідностідо ч.3ст.170КПК України,у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Згідно ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.

Судом встановлено, що є всі підстави вважати, що вилучене може бути предметомзлочинного посягання,нести насобі йогосліди,тому може бути використано як доказ факту і обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Повернення вилученого майна може призвести до його зникнення чи знищення.

Суд враховує розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для власника.

Відповідно до ст.173 КПК України суд прийшов до висновку, що слідчим доведено необхідність арешту зазначеного вище майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Враховуючи, що заявлене клопотання містить достатньо даних про майно, та належну обґрунтованість підстав для арешту майна, воно підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.167, 170-173 КПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами: 1822855100:03:000:0009; 1822855100:03:000:0008; 1822855100:10:000:0003; 1822855100:10:000:0004; 1822855100:06:000:0038; 1822855100:01:000:0028; 1822855100:03:000:0186, що розташовані на території Лугинської територіальної громади Коростенського району Житомирської області у у виді заборони розпорядження без обмеження права володіння та користування.

Копію ухвали направити КСП "Україна" (11301, Житомирська область, Коростенський район, с-ще Лугини, вул.Дмитрова, буд.21).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1