Рішення

від 18.03.2024 по справі 402/241/23

ГОЛОВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 402/241/23

Провадження № 2/386/119/24

РІШЕННЯ

Іменем України

18 березня 2024 року

Голованівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Червоненка Д.В.

за участю: секретаря судового засідання Штанько Л.Є,

прокурора - Андронік А.В.,

представника відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Голованівськ Кіровоградської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Голованівської окружної прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_2 , Благовіщенської міської ради про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки,

встановив:

Заступник керівника Голованівської окружної прокуратури Олександр Гайдюк звернувся до суду в інтересах держави з позовом посилаючись на те, що Голованівською окружною прокуратурою в ході здійснення заходів представницького характеру виявлено порушення природоохоронного законодавства.

Так, в ході моніторингу земельних ділянок в адміністративних межах Благовіщенської міської ради встановлено, що на території ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський» знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 3525583600:02:000:5099 площею 2 га, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 .

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер нерухомого майна 2186578335255) ОСОБА_2 набув право власності на вказану земельну ділянку шляхом безоплатної приватизації на підставі рішення Кам`янобрідської сільської ради №630 від 10.09.2020, якому передувало рішення Кам`янобрідської сільської ради №509 від 15.11.2019 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства», а у подальшому право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.10.2020 за №38529708.

Прокурор вказує, що набуття ОСОБА_2 права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3525583600:02:000:5099 відбулося з порушеннями норм статей 20, 84, 116, 122, 149, 150, 1861Земельного кодексу України, статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» статей 7, 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин). Зазначена вище земельна ділянка має особливий статус цільового призначення (особливо цінних земель природно-заповідного фонду), а також згідно положень цивільного законодавства відноситься до земель обмеженої оборотоздатності так як входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський».

Посилаючись на положення частини першої, другої статті 178 ЦК України, зазначає, що території та об`єкти природно-заповідного фонду, землі водного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто належать до обмежено оборотоздатних об`єктів. Розташування земельної ділянки, яку набув відповідач, у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський» за чинним законодавством свідчить про їх віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї ділянки у приватній власності з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Зазначає, що відповідно до пункту «в» частини четвертої статті 83 ЗК України, статей 43, 44 ЗК України, а також статті 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заказники належать до природно-заповідного фонду України, яким законодавець надав особливий, виключний статус, відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підлягають особливій державній охороні.

Посилаючись на частину третю статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», статті 3,4, 5 Закону України «Про екологічну мережу України» зауважує, що території та об`єкти природно-заповідного фонду, землі водного фонду є складовою екомережі, наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі статтею 178 ЦК України належать до обмежено оборотоздатних об`єктів.

Розташування земельної ділянки, яку набув ОСОБА_2 у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський», за чинним законодавством, свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного, що унеможливлює перебування цієї ділянки у приватній власності з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Також зазначає, що при погодженні проекту землеустрою щодо відведення вказаної ділянки допущено порушення частини 8 статті 118, частини 3 статті 186-1 Земельного кодексу України, статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», адже проект землеустрою не був погоджений з Департаментом екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної державної адміністрації, а відтак оспорювані рішення Кам`янобрідської сільської ради прийняті за відсутності висновків уповноваженого органу виконавчої влади Департаменту екології та природних ресурсів.

З огляду на викладене прокурор зазначає, що рішення Кам`янобрідської сільської ради №509 від 15.11.2019 та №630 від 10.09.2020 суперечать законодавству, порушують цивільні права та інтереси, що згідно статей 16, 21 ЦК України, статті 152 ЗК України є підставою для визнання їх недійсними.

Зважаючи на необхідність скасування незаконного рішення про надання вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , посилаючись на положення до частини 1 статті 2, статей 18, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», просить також скасувати державну реєстрацію його права власності на вказану ділянку.

Крім того, на підставі статей 152, 391 ЦК України прокурор також просить зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку Благовіщенській міській раді.

В обґрунтування представництва інтересів держави прокурор вказав, що органи влади або посадові особи, які здійснюють захист державних інтересів у спірних правовідносинах відсутні. У зв`язку з цим прокурор самостійно представляє інтереси держави та звертається до суду як позивач.

Посилаючись на зазначені обставини просить суд:

Визнати недійсним рішення Кам`янобрідської сільської ради №509 від 15.11.2019 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства».

Визнати недійсним рішення Кам`янобрідської сільської ради №630 від 10.09.2020 «Про надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 » .

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3525583600:02:000:5099 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 ;

Зобов`язати ОСОБА_2 повернути територіальній громаді в особі Благовіщенської міської ради земельну ділянку площею 2 га із кадастровим номером 3525583600:02:000:5099.

Стягнути з відповідачів на користь Кіровоградської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 10736 грн.

Представник Благовіщенської міської ради Віталій Довгополий до початку розгляду справи по суті подав заву про визнання позову та просив врахувати це під час розподілу судових витрат.

Представник відповідача ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечувала проти позову з таких підстав.

Вказала,що відповідач ОСОБА_2 отримав земельнуділянку з кадастровим номером 3525583600:02:000:5099 у власність відповідно до норм чинного на той час законодавства, зокрема подав до Кам`янобрідської сільської ради відповідну заяву про дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га. пасовищ для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, до заяви додав необхідні та передбачені законодавством документи, Кам`янобрідська сільська рада надала йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сертифікованим інженером-землевпорядником був розроблений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянку з кадастровим номером 3525583600:02:000:5099, який не містив інформації про обмеження у використанні цієї земельної ділянки, адже земельна ділянка відводилась із земель сільськогосподарського призначення, а не з земель природно-заповідного фонду.

Також зазначає, що межі ландшафтного заказнику «Кам`яногірський» на момент передачі земельної ділянки ОСОБА_2 не встановлювалися, і відповідна землевпорядна документація не розроблялася та не затверджувалася, а знаходження спірної земельної ділянки в межах земель природно-заповідного фонду прокурором не підтверджено.

Просила відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив прокурор наполягав на підставності вимог позову, адже цільове призначення спірної земельної ділянки було незаконно змінено при її передачі у власність. При цьому, незважаючи на те, що призначення земельної ділянки на момент передачі значилося - для ведення особистого селянського господарства, вказана обставина не має правового значення, оскільки статус цієї ділянки першочергово визначається розташуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду, і спеціальним режимом такої території. У зв`язку з викладеним вказав, що спірна земельна ділянка в силу імперативної вказівки законодавця належить до земель природно-заповідного призначення у зв`язку із розташуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду. Також зазначив, що встановлене спірній земельній ділянці цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства - жодним чином не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її дійсного використання за таким призначенням, оскільки з моменту створення у 1993 році ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта.

Щодо відсутності встановлених меж ландшафтного заказника «Кам`яногірський» з огляду на відсутність технічної документації із землеустрою на земельну ділянку прокурор зазначив, що території таоб`єкти природно-заповідного фонду,наділені надважливими функціями і завданнями,мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі статтею 178 ЦК України належать до обмежено оборотоздатних об`єктів. Розташування земельної ділянки у межах заповідного урочища згідно з чинним законодавствомсвідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї ділянки у приватній власності з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

В запереченніна відповідьна відзивпредставник відповідача ОСОБА_1 зазначила про необґрунтованість, хибність позиції прокурора, підтримавши фактично свої доводи, наведені у відзиві на позов.

В судовому засіданні прокурор та представник відповідала наполягали на своїх позиціях, що викладені в заявах по суті справи.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та дійшов наступних висновків.

Так, згідно наданих суду відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер нерухомого майна 2186578335255) ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3525583600:02:000:5099 площею 2 га.

Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.10.2020 за №38529708.

Право власності набуто шляхом безоплатної приватизації на підставі рішення Кам`янобрідської сільської ради №630 від 10.09.2020.

Також встановлено,що рішеннямКам`янобрідської сільськоїради №509від 15.11.2019«Про наданнядозволу нарозробку проектуземлеустрою щодовідведення земельноїділянки сільськогосподарськогопризначення увласність ОСОБА_2 для веденняособистого селянськогогосподарства», ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною загальною площею до 2-х га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у запасі за межами населеного пункту на території Кам`янобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області для ведення особистого селянського господарства.

При цьому, рішенням №183 дев`ятої сесії Кіровоградської обласної Ради 6 скликання 19.08.2011 року «Про оголошення територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» на території Благовіщенської міської ради створений ландшафтний заказник місцевого значення «Кам`яногірський».

Згідно охоронного зобов`язання №МЗланд73-564 від 17.05.2013 року укладеного Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області та Ульяновською РДА органу виконавчої влади ландшафтний заказник місцевого значення «Кам`яногірський» передано під охорону.

Як вбачається з рішення №183 дев`ятої сесії Кіровоградської обласної Ради 6 скликання 19.08.2011 року «Про оголошення територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення», положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Кам`яногірський», інформації б/н «про надання інформації щодо земельних ділянок природно-заповідного фонду» Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації земельна ділянка з кадастровим номером 3525583600:02:000:5099 входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський».

Як вбачається з графічних даних Публічної кадастрової карти (вкладення «Природно-заповідний фонд») земельна ділянка з кадастровим номером 3525583600:02:000:5099 повністю входить в межі території об`єкту природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський».

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю у поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі природо-заповідного та іншого природоохоронного призначення (стаття 19 ЗК України).

Згідно із статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Відповідно до статті 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Аналогічний зміст має частина перша статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 ЗК України).

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду (частини друга - четверта статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Указані статті імперативно відносять землі, яким встановлено статус територій чи об`єктів природно-заповідного фонду, до категорії земель природно-заповідного фонду за фактом знаходження на них об`єктів, які мають спеціальний статус та перебувають під особливою державною охороною.

Згідно інформації Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації земельна ділянка з кадастровим номером 3525583600:02:000:5099 розташована на території ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський».

За таких обставин, ландшафтний заказник місцевого значення «Кам`яногірський», який був створений 19.08.2011, є об`єктом природно-заповідного фонду.

Ураховуючи імперативні положення статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» і статті 43 ЗК України, вказана земля є землями природно-заповідного фонду, перебуває під особливою охороною, щодо неї встановлений спеціальний порядок вилучення (стаття 150 ЗК України), відтворення і використання, а також обмеження щодо її цивільного обороту.

Так, пунктом «в» частини четвертої статті 83 ЗК України визначено, що землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, не можуть передаватись із комунальної у приватну власність.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

З аналізу наданих доказів та встановлених судом обставин вбачається, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює її передачу у приватну власність з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави.

При цьому, передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства із визначенням її категорії за основним цільовим призначенням як землі сільськогосподарського призначення, призводить до фактичної зміни меж ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський» в частині його зменшення.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач довів належними та допустимими доказами, що земельна ділянка, яка була отримана ОСОБА_2 площею 2 га, кадастровий номер 3525583600:02:000:5099, знаходиться в межах земель території ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський», які є землями природно-заповідного фонду та не підлягають передачі у приватну власність.

Ведення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечитиме статусу і завданням ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський», оскільки може перешкоджати його збереженню в природному стані, а тому суд вбачає наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 575/462/21 (провадження № 61-2648св22).

Не заслуговують на увагу суду доводи представника відповідача ОСОБА_2 про те, що позивачем не надано розробленого проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду, з огляду на те, що відсутність розробленої документації із землеустрою зі встановленням у натурі меж земельної ділянки природно-заповідного фонду згідно з частиною четвертою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність об`єкту природно-заповідного фонду, межі якого були визначені рішенням органу місцевого самоврядування.

Зокрема у постановах від 13 серпня 2019 року у справі № 910/11164/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 911/3315/17, від 16 вересня 2022 року у справі № 752/3090/19 Верховний Суд звертав увагу, що до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, що узгоджується із положеннями частини четвертої статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а неналежне оформлення земельної ділянки не змінює її цільового призначення як віднесеної до земель природно-заповідного фонду і не звільняє органи державної влади від обов`язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки.

З огляду на те, що позивачем було надано достатньо доказів, що підтверджують факт знаходження спірної земельної ділянки в межах об`єкту природно-заповідного фонду відсутність розробленої документації із землеустрою зі встановленням у натурі меж земельної ділянки природно-заповідного фонду, не може бути безумовною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Крім того, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України «Пре виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» ід 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти -України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним: чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Конституція України (статті 13,14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14,19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Ураховуючи викладене, положення чинного законодавства та установлені судом обставини справи, суд вважає, що набуття відповідачем земельної ділянки у приватну власність є незаконним, а тому наявні підстави для позбавлення ОСОБА_2 права власності на вказану земельну ділянку.

Отже, зважаючи на те, що набуття права приватної власності на спірну земельну ділянку відбулося з порушеннями норм статей 20, 84, 116, 122, 149, 150, 186-1 Земельного кодексу України, статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» статей 7, 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин) позов підлягає задоволенню, рішення Кам`янобрідської сільської ради №509 від 15.11.2019 та №630 від 10.09.2020 повинні бути визнані недійсними, державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку підлягає скасуванню, а земельна ділянка поверненню територіальній громаді в особі Благовіщенської міської ради.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд вважає решту доводів представника відповідача, що наведені у заявах по суті справи, у тому числі й в додаткових поясненнях, які надані суду 20.02.2024 року, такими що не спростовують висновків суду стосовно фактичних обставин справи, а відтак не потребують наведення додаткових обґрунтувань щодо їх неприйнятності.

Щодо розподілу судових витрат, то суд враховує положення ст.ст. 141, 142 ЦПК України та ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Так, витрати по оплаті судового збору слід стягнути з відповідачів на користь Кіровоградської обласної прокуратури в рівній частині.

Разом із цим, приймаючи до уваги факт визнання позову Благовіщенською міською радою суд вважає за доцільне повернути Кіровоградській обласній прокуратурі з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого за подачу позову, що підлягає стягненню з Благовіщенської міської ради.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 76-83, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов заступника керівника Голованівської окружної прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_2 , Благовіщенської міської ради про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки - задовольнити.

Визнати недійсним рішення Кам`янобрідської сільської ради №509 від 15.11.2019 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства».

Визнати недійсним рішення Кам`янобрідської сільської ради №630 від 10.09.2020 «Про надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 » .

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3525583600:02:000:5099 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 ;

Зобов`язати ОСОБА_2 повернути територіальній громаді в особі Благовіщенської міської ради земельну ділянку площею 2 га із кадастровим номером 3525583600:02:000:5099.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Кіровоградської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 5368 грн. за подачу позову код ЄДРПОУ 02910025, банк - Державна Казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок ІІА848201720343100001000004600, код класифікації видатків бюджету - 2800.

Стягнути з Благовіщенської міської ради на користь Кіровоградської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 2684 грн. за подачу позову код ЄДРПОУ 02910025, банк - Державна Казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок ІІА848201720343100001000004600, код класифікації видатків бюджету - 2800.

Повернути Кіровоградській обласній прокуратурі з державного бюджету 50 відсотків судового збору в сумі 2684 грн., сплаченого за подачу позову.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Д. В. Червоненко