Постанова

від 22.08.2024 по справі 402/241/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2024 року м. Кропивницький

справа № 402/241/23

провадження № 22-ц/4809/990/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Зубіцької Н.В.,

учасники справи:

позивач - Голованівська окружна прокуратура

відповідачі - ОСОБА_1 , Благовіщенська міська рада,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 18 березня 2024 року у складі судді Червоненка Д.В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року заступник керівника Голованівської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Благовіщенської міської ради про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки.

Позов обґрунтований тим, що Голованівською окружною прокуратурою у ході здійснення заходів представницького характеру виявлено порушення природоохоронного законодавства. Так, в ході моніторингу земельних ділянок в адміністративних межах Благовіщенської міської ради встановлено, що на території ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський» знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 3525583600:02:000:5099 площею 2 га, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер нерухомого майна 2186578335255) ОСОБА_1 набув право власності на вказану земельну ділянку шляхом безоплатної приватизації на підставі рішення Кам`янобрідської сільської ради №630 від 10.09.2020, якому передувало рішення Кам`янобрідської сільської ради №509 від 15.11.2019 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства», а у подальшому право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.10.2020 за №38529708.

Прокурор вказує, що набуття ОСОБА_1 права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3525583600:02:000:5099 відбулося з порушеннями норм статей 20, 84, 116, 122, 149, 150, 1861 Земельного кодексу України, статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» статей 7, 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин). Зазначена вище земельна ділянка має особливий статус цільового призначення (особливо цінних земель природно-заповідного фонду), а також згідно положень цивільного законодавства відноситься до земель обмеженої оборотоздатності, так як входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський».

Вказував, що цільове призначення спірної земельної ділянки було змінено при передачі у власність з метою неправомірного позбавлення територіальної громади права власності на землю, однак така незаконна зміна не має правового значення, оскільки її статус першочергово визначається розташуванням на них об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом цих територій.

Також зазначає, що при погодженні проекту землеустрою щодо відведення вказаної ділянки допущено порушення частини 8 статті 118, частини 3 статті 186-1 Земельного кодексу України, статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», адже проект землеустрою не був погоджений з Департаментом екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної державної адміністрації, а відтак оспорювані рішення Кам`янобрідської сільської ради прийняті за відсутності висновків уповноваженого органу виконавчої влади Департаменту екології та природних ресурсів.

Посилаючись на зазначені обставини прокурор просив:

- визнати недійсним рішення Кам`янобрідської сільської ради №509 від 15.11.2019 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства»;

- визнати недійсним рішення Кам`янобрідської сільської ради №630 від 10.09.2020 «Про надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 »;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3525583600:02:000:5099 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути територіальній громаді в особі Благовіщенської міської ради земельну ділянку площею 2 га із кадастровим номером 3525583600:02:000:5099.

Стягнути з відповідачів на користь Кіровоградської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 10736 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 18 березня 2024 року позов задоволено.

Визнано недійсним рішення Кам`янобрідської сільської ради №509 від 15.11.2019 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства».

Визнано недійсним рішення Кам`янобрідської сільської ради №630 від 10.09.2020 «Про надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ».

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3525583600:02:000:5099 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути територіальній громаді в особі Благовіщенської міської ради земельну ділянку площею 2 га із кадастровим номером 3525583600:02:000:5099.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій представник позивача ОСОБА_2 просила скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи та судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.

Вважає твердження про наявність на спірній земельній ділянці об?єкту природно-заповідного фонду «Кам`яногріський» є припущенням, що не підтверджено належними та допустимими доказами. Відсутні також рішення уповноваженого органу про визначення категорії спірної земельної ділянки як такої, що належить до земель природно-заповідного фонду.

Зазначала, що суд першої інстанції послався на рішення № 183 дев`ятої сесії Кіровоградської обласної ради 6 скликання від 19.08.2011 «Про оголошення територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» та графічні дані Публічної кадастровї карти, проте, не звернув уваги, що позивачем не надано розробленого проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду або будь-яких висновків експертизи, відтак, не підтверджено знаходження спірної ділянки в межах земель ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногріський».

Будь-яких доказів перебування земельної ділянки з кадастровим номером 3525583600:02:000:5099 в межах території об?єкту природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Кам?яногірський» прокурором не надано і судом не оцінювалося.

Зазначала, що прокурором не було надано, а судом не надавался оцінка питанню чи було допущено відповідачем будь-яких порушень приватизації земельної ділянки та чи були підстави для позбавлення ОСОБА_1 права власності на вказану земельну ділянку.

Також вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що землі в межах території ландшафтного заказника місцевого значення «Кам?яногірський» є обмеженими у цивільному обороті, а тому не можуть передаватись із комунальної власності у приватну з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, оскільки ним при дослідженні матеріалів справи її та вирішенні було неправильно здійснено тлумачення закону, а саме ст. 178 ЦК України, п. «в» ч. 4 ст. 83 ЗК України.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу заступник керівника Голованівської окружної прокуратури посилаючись на доводи тотожні тим, якими обґрунтовано позов, просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 18 березня 2024 року без змін.

Відзиву на апеляційну скаргу від Благовіщенської міської рада не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини

Згідно наданих суду відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер нерухомого майна 2186578335255) ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3525583600:02:000:5099 площею 2 га.

Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.10.2020 за №38529708.

Право власності набуто шляхом безоплатної приватизації на підставі рішення Кам`янобрідської сільської ради №630 від 10.09.2020.

Також встановлено, що рішенням Кам`янобрідської сільської ради №509 від 15.11.2019 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства», ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною загальною площею до 2-х га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у запасі за межами населеного пункту на території Кам`янобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області для ведення особистого селянського господарства.

При цьому, рішенням №183 дев`ятої сесії Кіровоградської обласної Ради 6 скликання 19.08.2011 року «Про оголошення територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» на території Благовіщенської міської ради створений ландшафтний заказник місцевого значення «Кам`яногірський».

Згідно охоронного зобов`язання №МЗланд73-564 від 17.05.2013 року укладеного Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області та Ульяновською РДА органу виконавчої влади ландшафтний заказник місцевого значення «Кам`яногірський» передано під охорону.

Як вбачається з рішення №183 дев`ятої сесії Кіровоградської обласної Ради 6 скликання 19.08.2011 року «Про оголошення територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення», положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Кам`яногірський», інформації б/н «про надання інформації щодо земельних ділянок природно-заповідного фонду» Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації земельна ділянка з кадастровим номером 3525583600:02:000:5099 входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський».

Як вбачається з графічних даних Публічної кадастрової карти (вкладення «Природно-заповідний фонд») земельна ділянка з кадастровим номером 3525583600:02:000:5099 повністю входить в межі території об`єкту природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський».

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, прокурор заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Представник Благовіщенської міської ради в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що набуття відповідачем земельної ділянки у приватну власність є незаконним, а тому наявні підстави для позбавлення ОСОБА_1 права власності на вказану земельну ділянку.

Також суд вказав, що зважаючи на те, що набуття права приватної власності на спірну земельну ділянку відбулося з порушеннями норм статей 20, 84, 116, 122, 149, 150, 186-1 Земельного кодексу України, статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» статей 7, 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин) позов підлягає задоволенню, рішення Кам`янобрідської сільської ради №509 від 15.11.2019 та №630 від 10.09.2020 повинні бути визнані недійсними, державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку підлягає скасуванню, а земельна ділянка поверненню територіальній громаді в особі Благовіщенської міської ради.

Колегія суддів не повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Конституція України (стаття 13) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі природо-заповідного та іншого природоохоронного призначення (стаття 19 ЗК України).

Згідно із статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Відповідно до статті 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Аналогічний зміст має частина перша статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 ЗК України).

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду (частини друга - четверта статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Указані статті імперативно відносять землі, яким встановлено статус територій чи об`єктів природно-заповідного фонду, до категорії земель природно-заповідного фонду за фактом знаходження на них об`єктів, які мають спеціальний статус та перебувають під особливою державною охороною.

З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення Кам`янобрідської сільської ради №509 від 15.11.2019 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства», ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною загальною площею до 2-х га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у запасі за межами населеного пункту на території Кам`янобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області для ведення особистого селянського господарства. (том 1 а. с. 31).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер нерухомого майна 2186578335255) ОСОБА_1 на підставі рішення Кам`янобрідської сільської ради №630 від 10.09.2020 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3525583600:02:000:5099 площею 2 га. Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.10.2020 за №38529708 (том 1 а.с. 32).

Відповідно до копії рішення №183 дев`ятої сесії Кіровоградської обласної Ради 6 скликання від 19.08.2011 «Про оголошення територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» на території Благовіщенської міської ради створений ландшафтний заказник місцевого значення «Кам`яногірський» площею 293,13 га (том 1 а.с. 34).

Згідно копії Охоронного зобов`язання № МЗланд73-564 від 17.05.2013, Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області передало під охорону Ульяновській районній державній адміністрації заповідний об`єкт - ландшафтний заказник місцевого значення «Кам`яногірський» загальною площею 293,13 га (том 1 а.с. 44-45).

Згідно наданої інформації Голованівській окружній прокуратурі Кіровоградської області Департаментом екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації щодо земельних ділянок природно-заповідного фонду, вбачається, що моніторингом Публічної кадастрової карти України департаментом встановлено, що на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду Кіровоградської області, наявні земельні ділянки, передані у приватну власність (том 1 а.с. 28, 29).

З додатку до вказаного листа вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3525583600:02:000:5099 розташована на території ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський».

Із зазначеного вбачається, що ландшафтний заказник місцевого значення «Кам`яногірський», який був створений 19.08.2011, є об`єктом природно-заповідного фонду.

Ураховуючи імперативні положення статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» і статті 43 ЗК України, земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером 3525583600:02:000:5099 є землями природно-заповідного фонду, перебуває під особливою охороною, щодо неї встановлений спеціальний порядок вилучення (стаття 150 ЗК України), відтворення і використання, а також обмеження щодо її цивільного обороту.

Пунктом «в» частини четвертої статті 83 ЗК України визначено, що землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, не можуть передаватись із комунальної у приватну власність.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

З аналізу наданих доказів та встановлених судом обставин вбачається, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює її передачу у приватну власність з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в частині скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки.

При цьому, передача Благовіщенською міською радою спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства із визначенням її категорії за основним цільовим призначенням як землі сільськогосподарського призначення, призводить до фактичної зміни меж ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський» в частині його зменшення.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами, що земельна ділянка, яка була отримана ОСОБА_1 , площею 2,0000 га, кадастровий номер 3525583600:02:000:5099, знаходиться в межах земель території ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський», які є землями природно-заповідного фонду та не підлягають передачі у приватну власність.

Ведення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечитиме статусу і завданням ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський», оскільки може перешкоджати його збереженню в природному стані, а тому правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 575/462/21 (провадження № 61-2648св22).

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано розробленого проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду не заслуговують на увагу з огляду на те, що відсутність розробленої документації із землеустрою зі встановленням у натурі меж земельної ділянки природно-заповідного фонду згідно з частиною четвертою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність об`єкту природно-заповідного фонду, межі якого були визначені рішенням органу місцевого самоврядування.

У постановах Верховного Суду від 13 серпня 2019 року у справі № 910/11164/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 911/3315/17, від 16 вересня 2022 року у справі № 752/3090/19 зазначено, що до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі, їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, що узгоджується із положеннями частини четвертої статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а неналежне оформлення земельної ділянки не змінює її цільового призначення як віднесеної до земель природно-заповідного фонду і не звільняє органи державної влади від обов`язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки.

З огляду на те, що позивачем було надано достаньо доказів, що підтверджують факт знаходження спірної земельної ділянки в межах об`єкту природно-заповідного фонду відсутність розробленої документації із землеустрою зі встановленням у натурі меж земельної ділянки природно-заповідного фонду, не може бути безумовною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Необгрунтованими також є доводи апеляційної скарги щодо безпідставного посилання суду першої інстанції на Публічну кадастрову карту України, оскільки публічна кадастрова карта - це інформаційний портал, на якому оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру, а її відомості в сукупності з іншими наданими позивачем доказами підтверджують факт знаходження спірної ділянки в межах земель ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногріський».

Не заслуговують на увагу суду і доводи апеляційної скарги про те, що прокурором не було надано, а судом не досліджено питання чи було допущено відповідачем будь-яких порушень приватизації земельної ділянки та чи були підстави для позбавлення ОСОБА_1 права власності на вказану земельну ділянку, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України «Пре виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» ід 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти -України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним: чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14,19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Ураховуючи викладене, положення чинного законодавства та установлені судами обставини справи, суд вважає, що набуття відповідачем земельної ділянки у приватну власність є незаконним, а тому наявні підстави для позбавлення ОСОБА_1 права власності на вказану земельну ділянку.

Разом з цим, неправильними є висновки суду в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення Кам`янобрідської сільської ради № 509 від 15.11.2019 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства» та визнання недійсним рішення Кам`янобрідської сільської ради №630 від 10.09.2020 «Про надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ».

Так, за змістом ст.ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у ч. 2 ст.16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 вказаної статті). За змістом ч. 1 ст. 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б.

Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року.

Отже, якщо спірною земельною ділянкою, на думку прокурора, неправомірно заволоділа інша, ніж їхній власник особа, то вимога про витребування цієї ділянки відповідає належному способу захисту права власника.

З огляду на зазначене, за наявності вимоги про витребування спірної земельної ділянки вимоги про визнання незаконним та скасування рішень Кам`янобрідської сільської ради не є належними.

Близьку за змістом правову позицію висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2023 року у справі № 373/626/17.

Обрання позивачем неналежного, зокрема неефективного, способу захисту прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц, від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19.

Отже, висновок суду першої інстанцій про задоволення вимог про визнання недійсним рішення Кам`янобрідської сільської ради є неправильним.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмови в задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення Кам`янобрідської сільської ради № 509 від 15.11.2019 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства» та визнання недійсним рішення Кам`янобрідської сільської ради №630 від 10.09.2020 «Про надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 » слід скасувати з підстав, передбачених п. п. 2,3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що при подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 16 104,00 грн. з розрахунку за чотири окремі позовні вимоги немайнового характеру по 4026,00 грн. за кожну.

Враховуючи наслідки розгляду справи та вимоги ст. 141 ЦПК України, сплачений відповідачем при подачі апеляційної скарги судовий збір у розмірі 8052,00 грн. підлягає компенсації за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 18 березня 2024 року в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним рішення Кам`янобрідської сільської ради № 509 від 15.11.2019 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства» та визнання недійсним рішення Кам`янобрідської сільської ради №630 від 10.09.2020 «Про надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 » скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким зазначені позовні вимоги залишити без задоволення.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Голованівської окружної прокуратури на користь ОСОБА_1 8052,00 грн. (вісім тисяч п?тдесят дві) в рахунок компенсації сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 23 серпня 2024 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Дуковський

Л.М. Дьомич