Рішення

від 26.03.2024 по справі 643/2563/23

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/2563/23

Провадження № 2/643/68/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2024 м.Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Афанасьєва В.О., за участю секретаря судового засідання Ткаченко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство нерухомості «Естет Сервіс», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна про визнання незаконним і скасування рішення про реєстрацію права власності, визнання неправомірним і скасування рішення приватного нотаріуса, витребування майна із незаконного володіння та поновлення права власності та вселення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів, в якому просять визнати незаконним і скасувати рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 , на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі Договору міни від 11.09.2009р., зареєстроване Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», дата прийняття рішення: 29.09.2009р., номер витягу 23986511, реєстраційний номер І "229611, Номер запису: П-5-17495 в книзі: 1. Визнати незаконним і скасувати рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі Договору міни від 11.09.2009р., зареєстроване Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», дата прийняття рішення: 29.09.2009р., номер витягу 23986511, реєстраційний номер 17229611, Номер запису: П-5-17495 в книзі: 1. Визнати неправомірним та скасувати рішення приватного нотаріуса ІХХгького міського нотаріального округу Анохіної Вікторії Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32213081 від 04.11.2016р. про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенство нерухомості «Естейт- Сервіс» на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , номер запису про право власності: 17270357, Підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 03-24/10-16, виданий 24.10.2016р., видавник: ТОВ «АН Естейт-Сервіс»/Подвезько А.В., ОСОБА_4 . Витребувати із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство нерухомості «Естейт-Сервіс»,( код ЄДРПОУ: 39586791, 03164, м. Київ, вул. Миколи Ушакова, буд. 34 кв. 56), 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 ; Витребувати із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство нерухомості «Естейт-Сервіс», ( код ЄДРПОУ: 39586791, 03164, м. Київ, вул. Миколи Ушакова, буд. 34 кв. 56 ), 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 ; Поновити за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ; Поновити за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ; вселити ОСОБА_1 , в квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; вселити ОСОБА_2 , в квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позову зазначили, що позивачам належала на праві спільної часткової власності квартира АДРЕСА_1 . У 2002 році захворів чоловік ОСОБА_1 , а у 2003 захворіла малолітня онука, діагноз у обох випадках був поставлен - онкозахворювання. На лікування рідних було потрібно великі кошти. За рекомендацією знайомого, 20 грудня 2006 року ОСОБА_1 зустрілася з ОСОБА_3 у приватного нотаріуса ХМНО Гриценко Є.В., де між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені якої вчиняла дію ОСОБА_1 на підставі довіреності від 19.12.2006 року , було укладено договір позики з ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гриценко Є.В. ОСОБА_3 видав ОСОБА_1 25 000 доларів США ( потрібну їй суму ), однак в договорі позики відповідно до п. 1, була зазначена більша сума, з урахуванням майбутніх відсотків за користування коштами, а саме 30900 доларів США. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (позичальники) зобов`язалися повернути ОСОБА_3 (позикодавцю) грошові кошти не пізніше 20 травня 2007 року. Зобов`язання позивачів було забезпечено договором про задоволення вимог, іпотекодержателя, посвідченого 20 грудня 2006 року приватним нотаріусом ХМНО Гриценко Є.В. за № 2689. Відповідно до п. З вказаного договору квартира позивачів передавалася в заставу відповідачу.

Також 20 грудня 2006 року ОСОБА_1 було надано нотаріально посвідчену довіреність на ім`я ОСОБА_3 на право продажу квартири, яка належала Позивачам, довіреність набувала чинності з моменту вчинення виконавчого напису нотаріуса на договорі іпотеки.

Після укладення зазначених вище договорів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжували мешкати в квартирі АДРЕСА_1 .

На передодні 20 травня 2007 року в зв`язку з форс-мажорними обставинами порушення термінів повернення позики, ОСОБА_1 при зустрічі з ОСОБА_3 , було терміново усно обговорено про подовження строку погашення позики, ОСОБА_3 погодився на подовження строку виконання зобов`язань по договору, не закріплюючи це у письмовому вигляді.

Зобов`язання по договору позики ОСОБА_1 та Полянська виконали повністю у лютому 2011 року, отримуючи від ОСОБА_3 розписки, однак на руках є лише частина розписок, так як частина розписок за 2009 і 2010 рока, як доказ виконання зобов`язання були викрадені разом з іншими їхніми особистими речами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 при незаконному заволодінні , 09.11.2016 року квартирою АДРЕСА_1 . З цього приводу за заявою ОСОБА_1 проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні Московським ВП ГУНП в Харківській області передбачене ч.3 ст 185 КК України.

21 січня 2009 року приватним нотаріусом ХМНО Малаховой) Г.І. вчинено нотаріальний напис на договорі про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким запропоновано звернути стягнення на квартиру Позивачів і за рахунок коштів, отриманих від її реалізації, запропоновано задовільнити вимоги ОСОБА_3 в сумі 237930, 00 грн. (еквівалент 30900,00 доларів США).

30 січня 2009 року за договором купівлі-продажу , посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Широковою В.А. і зареєстрованим в реєстрі за №317, ОСОБА_3 на підставі довіреності, виданою ОСОБА_1 20.12.2006 року продав квартиру ОСОБА_5 за 250000,00 грн.

11 вересня 2009 року ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір міни, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Широковою В.А., на підставі якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули право власності по 1/2 частині на квартиру АДРЕСА_1 .

У січні 2014 року, за позовом ОСОБА_1 , в процесі судового розгляду ( справа № 643/16323/14-ц провадження 2/643/572/15) вона дізналася, що у 2013 році за рішенням суду її було знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . Офіційну довідку про факт зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку, вона офіційно отримала 13.08.2014 року в Управлінні державної міграційної служби України і Харківській області.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21.12.2015 року, зміненим рішенням апеляційного суду Харківської області від 25.10.2016 року ( справа № 643/16323/14-ц ) позовні вимоги задоволено частково, а саме Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса від 21.01.2009 року; Визнано недійсним договір куплі-продажу спірної квартири від 30.01.2009 року ; Визнано недійсним договір міни від 11.09.2009 року, на підставі якого право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; В задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 20.12.2006 року та визнання права власності на спірну квартиру за Позивачами - відмовлено.

Оскільки договір купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1 вчинено ОСОБА_3 на підставі довіреності, яка не набула чинності, то він не мав права відчужувати це майно, зокрема і ОСОБА_5 .

Оскільки ОСОБА_5 не набув у визначений законом спосіб право власності на квартиру АДРЕСА_1 , то він не мав права відчужувати це майно за договором міни на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не набули у визначений законом спосіб право власності на квартиру АДРЕСА_1 ', то вони не мали права відчужувати це майно по акту приймання- передачі нерухомого майна, серія та номер : 03-24/10-16, виданий 24.10.2016, видавник ТОВ АН Естейт - Сервіс ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Враховуючи, що визнано недійсним договір міни від 11.09.2009 року, а рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проведено без законних підстав, тобто ОСОБА_3 і ОСОБА_4 набули право власності незаконно, тому це рішення підлягає скасуванню.

На час державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «АН «Естейт-Сервіс» (02 листопада 2016 року) до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на спірну квартиру, 13 січня 2011 року Харківською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на вказану квартиру накладено арешт на підставі постанови про арешт слідчого управління ГУ МВС України в Харківській області від 24 листопада 2010 року.

За клопотанням слідчого СУ ГУНП в Харківській області Балабіної Т.О. від 26.01.2016 року, для забезпечення доказової бази у кримінальному провадженні № 12012220060000084 від 24.11.2012 року, в матеріалах якого вказані об`єкти нерухомості, котрі є безпосереднім предметом кримінальних правопорушень, апеляційний суд Харківської області 11 лютого 2016 року задовільнив апеляційну скаргу, подану прокурором у кримінальному провадженні № 12012220060000084 від 24.11.2012 року, на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 29 січня 2016 року, та постановив ухвалу, якою наклав арешт, на квартири та будівлі зазначені у клопотанні слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 від 26.01.2016 року, у кримінальному провадженні № 12012220060000084 від 24.11.2012 року.

Крім того 29 лютого 2016 року апеляційний суд Харківської області на заяву прокурора прокуратури Харківської області про роз`яснення ухвали апеляційного суду Харківської області від 11 лютого 2016 року постановив ухвалу, якою наклав арешт на зазначені у клопотанні слідчого від 26.01.2016 року квартири та будівлі із забороною вчинення будь -яких дій, в тому числі в рамках виконавчих проваджень.

Серед 21 квартири під АДРЕСА_3 , яка згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.01.2016 на підставі власності належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частинах.

Однак не зважаючи на перебування даного майна під арештом, 24.10.2016р, за актом приймання-передачі нерухомого майна 03-24/10-16, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передали квартиру ТОВ «АН «Естейт-Сервіс».

У провадженні СВ Дніпровського управління поліції в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017100040008816 від 26.06.2017 року, за фактом незаконної перереєстрації нотаріусом ОСОБА_7 права власності на нерухоме майно, за ознаками кримінальних порушень , передбачених ч.1 ст. 365-2 КК України.

Спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як власників квартири, поза їх волею, ТОВ «АН «Естейт-Сервіс», є особою, яка є останнім набувачем вказаного нерухомого майна , відсутність волевиявлення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на відчуження спірного нерухомого майна є підставою про його витребування від ТОВ «АН «Естейт- Сервіс».

Також зазначають, що позивачі є власниками спірного житла і відповідно до статей 321, 391 ЦК України вправі володіти, користуватися і розпоряджатися квартирою, тому їх право власності повинно ти поновлено і підлягає захисту шляхом вселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до квартири за адресою : АДРЕСА_4 , для відновлення їх права на користування житлом.

Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 10.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній цивільній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 20.06.2023 здійснено перехід з розгляду спрощеного позовного провадження без виклику сторін в розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Клопотань від сторін пророзгляд справи в порядку загального позовного провадження не надходило.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження, тощо): не застосовувалися.

Позивачі та їх представник в судове засідання не з`явилися, представник позивачів надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Відповідачами у встановлений строк та станом на момент прийняття рішення по справі не надано відзиву на позовну заяву та доказів, котрими підтверджуються заперечення проти позову.

Третя особа в судове засідання також не з`явилася, пояснень щодо позовних вимог не надала.

Відповідачем ТОВ «АН «Естейт-Сервіс», від імені якого діє директор ОСОБА_3 , подана заява від 01.08.2023р. про застосування наслідків спливу строку позовної давності, у якій зазначено, що спірна квартира була набута ОСОБА_5 у власність за Договором купівлі-продажу 30 січня 2009 року, посвідченим Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А. за № 317. Згодом ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийняли у власність в рівних частинах кожний ( тобто по 1/2 частині) трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , про що між ними був укладений Договір міни, 11 вересня 2009 року посвідчений ПН ХМНО ОСОБА_8 за № 3428. Відповідно до Акту приймання -передачі нерухомого майна в якості внеску до Статутного капіталу ТОВ АН «Естейт-Сервіс» № 03-24/10-16 від 24 жовтня 2016 року відбулись відповідні внески: Учасник Товариства ОСОБА_3 передав Товариству в натурі належну йому 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . Учасник Товариства ОСОБА_4 передала Товариству в натурі належну їй 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . Загалом за цим актом учасники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передали Товариству у власність, і Товариство одержало цілком у натурі трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . На підставі цього Акту 27 жовтня 2016 року ПН КМНО ОСОБА_7 зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ АН. «Естейт-Сервіс». Таким чином ТОВ АН «Естейт-Сервіс» володіє спірною квартирою з 27 жовтня 2016 року. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до цього часу були власниками цієї квартири з 11 вересня 2009 року. ОСОБА_5 до цього року був власником спірної квартири із 30 січня 2009 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд зі своїм позовом 20 березня 2023 року - тобто зі спливом 14 років з моменту вибуття квартири з їхньої власності. Тому відповідач ТОВ «АН «Естейт-Сервіс» з посиланням на ч. 1 ст. 256, 257, ч. 4 ст. 263, 262, 264, 267 ЦК України, ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №914/3224/16 ( провадження № 12 -128гс19), Постанову Великої ПалатиВерховного Суду від24квітня 2019року усправі №523/10225/15-ц , висновки Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені в його постанові від 19 лютого 2020р. у цивільній справі № 490/14627/14-ц (провадження № 61-35157св18), рішення Європейського суду з прав людини від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства, рішення Європейського суду з прав людини від 20 грудня 2007 року за заявою № 23890/02 у справі Фінікарідов проти Кіпру, вважало, що існує презумпція та обов`язок особи знати стан своїх майнових прав, позивачі мали об`єктивну можливість звернутись з позовом раніше, однак цього не зробили, тобто пропустили строк позовної давності і втратили право на задоволення своїх позовних вимог. Тому відповідач ТОВ АН «Естейт-Сервіс» просило застосувати до позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наслідки спливу позовної давності та стягнути з позивачів понесені та документально підтверджені судові витрати на правову допомогу в розмірі 5 120 грн. 00 коп.

Позивачем ОСОБА_1 подане клопотання від 23.08.2023р. про поновлення строку на подачу позовної заяви, у якій зазначено, що відповідно до частин першої та п`ятої ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Зазначає, що позивач ОСОБА_1 довідалася про порушення свого права 15.10.2018 року з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 від 15.10.2018 року, роздрукованої адвокатом Полупановою Ольгою Олександрівною під час підготовки до допиту ОСОБА_1 як потерпілої у кримінальному провадженні. Разом з тим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), а саме : Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

З 01.07.2023 року на всій території України скасований карантин, який був встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. №651 „ Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2

Також Законом від15.03.2022№ 2120-IX внесено зміни до п.19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Воєнний станв Україні дієз 24.02.2022 до 25.04.2022 27 липня Рада ухвалилазакони щодопродовження діївоєнного станута загальноїмобілізації вУкраїні.

Згідно з постановою, термін дії воєнного стану в Україні з 18 серпня продовжується на 90 діб, тобто до 15 листопада 2023 року.

Крім того, позивач ОСОБА_1 посилалась на те, що постанова Верховного Суду України від 21 листопада 2018 року по справу № 643/16323/14-ц була отримана нею 04 лютого 2019 р. в Московському районному суді м.Харкова, після чого вона потрапила до лікарні. Також позивач зазначала, що 03.02.2022 року до Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була подана позовна заява аналогічного змісту, однак вона визнана неподаною та повернута ухвалою суддіОктябрського районногосуду м.Полтави БлажкоІ.О.від 03лютого 2023року посправі №643/1541/22 (Провадження№2/554/3367/2023,2/643/3318/2022). .

Враховуючи викладені обставини, позивач ОСОБА_1 просила поновити строк на подачу позовної заяви.

Відповідачем ТОВ «АН «Естейт-Сервіс», від імені якого діє директор ОСОБА_3 , подано відзив на клопотання про поновлення строку на подачу позовної заяви від 03.10.2023р., в якому зазначено, що про кримінальне провадження № 12012220060000084 від 24.11.2012 року ОСОБА_1 була обізнана принаймі з 2016 року, що підтверджується Ухвалою Апеляційного суду Харківської області по справі № 640/9079/ 13-к від 11.02.2016 року. Розгляд матеріалів за апеляційною скаргою прокурора Харківської прокуратури на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29.01.2016року здійснювався за участю власників майна, серед яких зазначена і ОСОБА_1 . Про цю саме апеляційну скаргу в своїй позовній заяві зазначають і самі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Також, в 2014 році ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , треті особи: ОСОБА_2 , ПН ХМНО ОСОБА_8 , ПН ХМНО ОСОБА_10 , в якій після уточнення позовних вимог просила визнати недійсним договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 30.01.2009 року між ОСОБА_3 , якій діяв від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Широковою В.А., визнати недійсним договір міни квартири АДРЕСА_1 укладеного 11.09.2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Широковою В.А., скасувати державну реєстрацію права власності на вище вказану квартиру, зобов`язати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 документи про права власності на вказану квартиру.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10.07.2014 року по справі № 643/96/14-ц ухвалено позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 23.09.2014 по справі №643/96/14-ц ухвалено задовільнити апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 10.07.2014 року скасувати, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Тоді, в 2015 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , третя особа: приватний нотаріус ХМНО Гриценко Євгеній Вікторович, приватний нотаріус ХМНО Малахова Галина Іванівна, приватний нотаріус ХМНО Широкова Вікторія Анатоліївна, про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання недійсним договору купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 укладеного 30.01.2009 року між ОСОБА_3 , якій діяв від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 , посвідченний приватним нотаріусом ХМНО Широковою В.А, визнання недійсним договору міни квартири АДРЕСА_1 , укладеного 11.09.2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Широковою В.А., та визнання права власності .

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21.12.2015 року по справі № 643/ 16323/14-ц позовну заяву Полянських задоволено. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 25.10.2016 по справі № 643/16323/14-ц ухвалено апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 21.12.2015 року задовольнити частково, та змінити заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 21.12.2015 року. Постановою Верховного Суду від 21.11.2018 року по справі № 643/16323/14-ц прийнято залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 21.12.2015 року та на рішення Апеляційного суду Харківської області від 25.10.2016 року.

Тож про порушення свого права ОСОБА_1 довідалася принаймні з 2014 року, при зверненні до суду за захистом своїх прав.

Отже оскільки зі своєю позовною заявою Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду 20 березня 2023 року, є очевидним, що вони звернулися до суду зі спливом встановленого законом трирічного строку позовної давності для пред`явлення вимог про визнання незаконним і скасування рішення про реєстрацію права власності, про визнання неправомірним і скасування рішення приватного нотаріуса, витребуванням майна із чужого незаконного володіння, поновлення права та вселення.

Позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подана відповідь від 12.10.2023р.на відзив на клопотання про поновлення строку на подачу позовної заяви, поданий відповідачем ТОВ «АН «Естейт-Сервіс», у якій зазначено, що в 2014 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус ХМНО Гриценко Євгеній Вікторович, приватний нотаріус ХМНО Малахова Галина Іванівна, приватний нотаріус ХМНО Широкова Вікторія Анатоліївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання недійсним договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 30.01.2009 року між ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Широковою Вікторією Анатоліївною, визнання недійсним договору міни цієї ж квартири, укладеного 11. 09. 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Широковою Вікторією Анатоліївною, визнання права власності.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21.12.2015 року по справі № 643/16323/14-ц позовну заяву було задоволено. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 25.10.2016 року по справі № 643/16323/14-ц апеляційну скаргу ОСОБА_3 на вказане заочне рішення задоволено частково. Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 21.12.2015 року змінено: скасовано заочне рішення суду та відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого 20.12.2006 року за реєстровим № 2689 приватним нотаріусом ХМНО Гриценко Є.В., укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про передачу ОСОБА_1 під заставу ОСОБА_3 спірної квартири, та в частині визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на квартиру по 1/2 за кожною.

З листопада 2016 року справа № 643/16323/14-ц знаходилась на розгляді у Вищому спеціалізованому суді України, а 23 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду. Позивачі випадково дізналися у січні місяці 2019 року, що по справі винесена постанова Верховного Суду України від 21 листопада 2018 року. По заяві від 15 січня 2019 року постанова Верховного Суду України від 21 листопада 2018 року була отримана ОСОБА_1 04 лютого 2019 року в Московському районному суді м. Харкова, однак того ж дня ОСОБА_1 потрапила до лікарні, про що свідчать медичні довідки від 11.02.2019, 26.04.2019 року. Відповідно ст. 256 ЦК України 03.02.2022 року до Московському районному суді м. Харкова ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство нерухомості «Естейт-Сервіс», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна була подана позовна заява про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання неправомірним і скасування рішення приватного нотаріуса, визнання незаконним і скасування права власності, поновлення права власності, вселення, зобов`язання повернення технічного паспорта на нерухоме майно. Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 08.03.2022 №2/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Московського районного суду м. Харкова на Октябрський районний суд м.Полтави. З офіційного веб-порталу Судової влади України з інформації щодо стану розгляду справ стало відомо, що справа № 643/1541/22 (провадження № 2/643/3318/22) 28.07.2022р. була направлена за підсудністю. 03лютого 2023року суддяОктябрського районногосуду м.Полтави БлажкоІ.О.,розглянувши по справі№643/1541/22 (Провадження№2/554/3367/2023,2/643/3318/2022) позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 встановила, що станом на день надходження справи № 643/1541/22 30.01.2023 до Октябрського районного суду м. Полтави ухвала судді Московського районного суду м. Харкова від 07.02.2022 про залишення позовної заяви без руху позивачами не виконана в повному обсязі, що стало підставою для повернення позовної заяви.

Крім того,відповідачем ТОВ«АН «Естейт-Сервіс»в особідиректора ПодвезькаА.В.подано заявувід 04.10.2023р.про закриттяпровадження усправі,в якійзазначено,що 11січня 2014року ОСОБА_1 звернулася до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , треті особи : ОСОБА_2 , ПН ХМНО ОСОБА_8 , ПН ХМНО ОСОБА_10 , в якому після уточнення позовних вимог просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 11.09.2009 року, скасувати державну реєстрацію права власності на вище вказану квартиру, зобов`язати ОСОБА_3 повернути їй документи про права власності на вказану квартиру та стягнути з нього на її користь судовий збір. Відповідно до заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 10.07.2014 року по справі № 643/ 96/14-ц позов задоволений частково. Визнано недійсним договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 від 30.01.2009 року, витребувано у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вище вказану квартиру, скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на вище вказану квартиру. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 . Судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. 04 серпня 2014 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_11 подав до суду заяву про перегляд заочного рішення та його скасування. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 18.08.2014 року по справі № 643/ 96/14-ц заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_11 - залишено без задоволення. Тому , 28 серпня 2014 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 10.07.2014 року. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 23 вересня 2014 року по справі №643/96/14-ц ухвалено апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_11 задовільнити, та заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 10.07.2014 року скасувати, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Після чого, 24 жовтня 2014 року ОСОБА_1 знову звернулась з позовом до Московського районного суду м. Харкова.

16квітня 2015року ОСОБА_1 уточниласвої позовнівимоги. 24червня 2015року ОСОБА_1 зновууточнила своїпозовні вимоги. 21 вересня 2015 року в Московський районний суд м. Харкова була подана остаточно уточнена позовна заява вже від двох позивачів. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з уточненою позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , третя особа : приватний нотаріус ХМНО Гриценко Євгеній Вікторович, приватний нотаріус ХМНО Малахова Галина Іванівна, приватний нотаріус ХМНО Широкова Вікторія Анатоліївна, про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого 20.12.2006 року за реєстраційним № 2689 приватним нотаріусом ХМНО Гриценко Є. В., укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про передачу ОСОБА_1 під заставу ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 . Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, посвідчений 21.01.2009 року приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г. І. за реєстраційним № 414. Визнати недійсним договору купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 посвідчений 30.01.2009 року приватним нотаріусом ХМНО Широковою В. А. за реєстраційним № 317 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Визнання недійсним договору міни, посвідчений 11.09.2009 року приватним нотаріусом ХМНО Широковою В. А. за реєстраційним № 3428 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , відповідно до якого ОСОБА_12 передав , а ОСОБА_3 , ОСОБА_4 прийняли у власність в рівних частинах кожного ( тобто по 1/2 частині) трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині за кожною на квартиру АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати. За результатами розгляду позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 21 вересня 2015 року, Московським районним судом м. Харкова було ухвалено заочне рішення від 21 грудня 2015 року по справі №643/16323/14-ц , яким позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задоволено. 29 січня 2016 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_11 року звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 21.12.2015 року по справі №643/16323/14-ц і 09 лютого 2016 року ним була подана заява про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 12.03.2016 року по справі № 643/ 96/14-ц заяву представника ОСОБА_3 ОСОБА_11 - залишено без задоволення. Не погодившись з цим рішенням ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 21.12.2015 року. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 25 жовтня 2016 року по справі № 643/96/14-ц ухвалено апеляційну скаргу 2016 року задовільнити частково. Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 21.12.2016 року змінити: в частині визнання недійсним договору про задоволення іпотекодержателя та в частині визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності, по 1/2 частині за кожною, на квартиру АДРЕСА_1 - скасувати і в задоволенні цих вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити. В інший частині рішення залишити без змін. 03 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Апеляційного суду Харківської області з заявою про роз`яснення рішення Апеляційного суду Харківської області від 25.10.2016 року по справі № 643/96/14-ц . Ухвалою Харківського апеляційного суду від 25 червня 2019 року по справі № 643/ 96/14-ц постановою відмовити ОСОБА_1 у роз`ясненні рішення. Не погодившись з рішенням Апеляційного суду Харківської області від 25 жовтня 2016 року по справі № 643/96/14-ц 14 листопада ОСОБА_3 подав касаційну скаргу на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 21.12.2016 року та на рішення Апеляційного суду Харківської області від 25. 10. 2016 року. Постановою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року по справі № 643/16323/14-ц прийнято касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Отже, обставини, на які посилаються позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в обґрунтування своїх вимог, неодноразово були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанції, а також були предметом розгляду суду касаційної інстанції, і з приводу них вже винесені судові рішення, що набрали законної сили. Суди різних інстанцій вже неодноразово перевіряли правомірність вибуття спірної квартири з власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

З огляду на викладене відповідач ТОВ АН «Естейт-Сервіс» просив закрити провадження по справі № 643/ 2563/ 23.

Позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подані заперечення від 12.10.2023р. на заяву про закриття провадження по справі № 643/ 2563/ 23, в яких зазначили, що у справі № 643/2563/23 не збігаються сторони та підстави позову, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, в порівнянні з попередніми позовними вимогами. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів , які характеризують суть конкретного позову, цього зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову. Предмет спору це об`єкт спірних правовідносин , щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстава позову це обставини , якими позивач обґрунтовує свої вимоги . Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову це юридичні факти , на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилення в позовній заяві на закони та нормативно -правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову. Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально правового характеру. Отже предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визнанню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку. Відповідно висновку зробленого в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року у справі № 640/5563/19 , адміністративне провадження № К/9901/28601/19 (ЕДРСРУ № 85742683 ) позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Чинні процесуальні норми ГПК України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 910/15598/19 ( 910/8017/20 ); від 18.03.2021 у справі № 909/783/20 ; від 16.11.2021 у справі № 910/694/21. Отже п. 3 ч.1 ст. 255 ЦПК України не є підставою для постанови судом ухвали про закриття провадження у справі № 643/2563/23 за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання неправомірним і скасування рішення приватного нотаріуса, витребування майна із чужого незаконного володіння та поновлення права власності, про вселення.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідно до них правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

24.03.1995р. Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду видане Свідоцтво про право власності на житло, реєстраційний № НОМЕР_1 , згідно з яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить на праві спільної сумісної власності трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

19.12.2006р. ОСОБА_2 видала довіреність на ім`я ОСОБА_1 , яка посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриценко Є.В., відповідно до якої уповноважила ОСОБА_1 укласти та підписати від її імені договір позики валютних цінностей та договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 , а також продати вказану квартиру на ринкових умовах, здійснити усі необхідні дії та підготувати усі належні документи для вчинення зазначених правочинів. Довіреність видана з правом передоручення строком на один рік та дійсна до 13.12.2007р.

20.12.2006р. ОСОБА_1 , діючи в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності від 19.12.2006р., уклала договір позики грошових коштів з ОСОБА_3 , який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриценко Є.В., на підставі якого ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 30 900 доларів США зі строком повернення грошових коштів не пізніше 20.05.2007р.

20.12.2006 р. ОСОБА_1 , діючи від свого імені та від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 19.12.2006р.,уклала договір про задоволення вимог іпотекодержателя як засіб забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 20.12.2006р. Договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриценко Є.В. Пунктом 1 цього договору передбачено, що при виникненні у Іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодержатель має право за власним вибором продати предмет іпотеки або обернути його у свою власність в рахунок виконання забезпеченого зобов`язання. Відповідно до п.2 цього договору, предметом договору виступає квартира АДРЕСА_1 . У пункті 6 договору іпотеки вказано, що право звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у іпотекодержателя при невиконанні іпотекодавцем зобов`язання щодо повернення позики за договором позики, право звернення на предмет іпотеки виникає у іпотекодержателя після вчинення виконавчого напису нотаріуса на договорі позики, який визначить суму, належну до стягнення.

Також 20.12.2006р. ОСОБА_1 була видана довіреність на ім`я ОСОБА_3 , яка посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриценко Є.В., відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 продати квартиру АДРЕСА_1 , здійснити усі необхідні дії та підготувати усі належні документи для вчинення зазначеного правочину. Довіреність видана з правом передоручення без зазначення строку дії в порядку ч.1 ст.247 Цивільного кодексу України. Довіреність набувала чинності з моменту та на підставі вчинення виконавчого напису нотаріуса на зазначеному вище договорі іпотеки.

Взятих на себе зобов`язань за договором позики ОСОБА_1 не виконала належним чином, сплативши протягом 2007-2008 років ОСОБА_3 5 986 доларів США, що в вбачається з заочного рішення Московського районного суду м.Харкова від 21.12.2015р., рішення Апеляційного суду Харківської області від 25.10.2016р., постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.11.2018р. у справі №643/16323/14-ц.

21.01.2009р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. вчинено виконавчий напис на договорі про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким запропоновано звернути стягнення на квартиру ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , і за рахунок коштів, отриманих від її реалізації, запропоновано задовольнити вимоги ОСОБА_3 в сумі 237930, 00 грн., що еквівалентно 30900 доларів США.

30.01.2009р. за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А. і зареєстрованим в реєстрі за № 317, ОСОБА_3 , діючи від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 20.12.2006р. №2692 та ОСОБА_2 (підстава вчинення дій не зазначена в договорі) продав квартиру ОСОБА_5 за 250000,00 грн.

При цьому, як зазначено в довіреності від 20.12.2006р., виданої ОСОБА_2 , яка посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриценко Є.В., строк її дій закінчився 20.12.2007р., тобто продаж квартири ОСОБА_3 від імені ОСОБА_2 не відповідало закону.

11.09.2009р. ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А., на підставі якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули право власності по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 .

24 жовтня 2016 р. був складений Акт приймання -передачі нерухомого майна в якості внеску до Статутного капіталу ТОВ АН «Естейт-Сервіс» № 03-24/10-16, відповідно до якого:

1. Учасник Товариства ОСОБА_3 передав Товариству в натурі належну йому 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

2. Учасник Товариства ОСОБА_4 передала Товариству в натурі належну їй 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

3. Загалом за цим актом учасники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передали Товариству у власність, і Товариство одержало цілком у натурі трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

27.10.2016р. на підставі вказаного Акту приймання -передачі право власності на квартиру перейшло до ТОВ «АН «Естейт-Сервіс», номер запису про право власності 17270357, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32213081 від 04.11.2016, прийнятим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною Вікторією Михайлівною.

Як вбачається з довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 від 06.07.2021р., на час державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «АН «Естейт-Сервіс», тобто станом на 27 жовтня 2016 року, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на спірну квартиру містилися записи про державну реєстрацію обтяжень у вигляді арешту нерухомого майна: з 13 січня 2011 року запис, внесений Харківською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт слідчого управління ГУ МВС України в Харківській області від 24 листопада 2010 року, а також з 19 квітня 2016 року - запис, внесений Департаментом реєстрації Харківської міської ради на підставі ухвали апеляційного суду Харківської області від 11 лютого 2016 року.

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до судуз позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гриценко Є.В., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Г.І., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Широкова В.А., про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним договору міни, визнання права власності, що вбачається з заочного рішення Московського районного суду м. Харкова, рішення апеляційного суду Харківської області від 25.10.2016р., Постанови Верховного Суду від 21.11.2018р. у справі № 643/16323/14-ц.

21.12.2015р. заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова у справі № 643/16323/14-ц позов задоволено: Поновлено строк ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на звернення до суду з позовом. Визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений 20 грудня 2006 року за реєстраційним номером 2689 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриценком Є.В., між ОСОБА_1 та ОСОБА_13 про передання ОСОБА_1 під заставу ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 . Визнано таким що не підлягає виконанню виконавчий напис, реєстраційний номер 414, посвідчений 21 січня 2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, посвідчений 30 січня2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А., реєстраційний номер 317, укладений між ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 за довіреністю від 20 грудня 2006 року, та ОСОБА_5 .Визнано недійсним договір міни квартири, посвідчений 11 вересня 2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А., укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відповідно до якого ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийняли у власність у рівних частках кожний по 1/2 частині квартири у порядку обміну на 82/100 частини житлового будинку АДРЕСА_5 та 1/2 частину кв. АДРЕСА_6 . Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині за кожною на квартиру АДРЕСА_1 . Стягнуто у рівних частках з відповідачів на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 3 898,60 грн, а з кожного - по 1 299,53 грн.

25.10.2016р. рішенням апеляційного суду Харківської області у справі № 643/16323/14-ц апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова у справі №643/16323/14-ц змінено: в частині визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого 20.12.2006р. за реєстровим номером 2689 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриценком Є.В., укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , про передання ОСОБА_1 під заставу ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 тав частинівизнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності, по 1/2 частині за кожною, на квартиру АДРЕСА_1 - скасовано і в задоволенні цих вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено. В інший частині рішення залишено без змін.

21.11.2018 року Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №643/16323/14-ц (провадження № 61-9477св18) касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 21 грудня 2015 року в нескасованій частині та рішення Апеляційного суду Харківської області від 25 жовтня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гриценко Євген Вікторович, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Галина Іванівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Широкова Вікторія Анатоліївна, про поновлення строку на звернення до суду, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання договорів купівлі-продажу і міни недійсними, залишені без змін.

Остаточне рішення у справі №643/16323/14-ц було винесено 21.11.2018 р. Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

Отже, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності та взаємозв`язку, судом встановлено, що судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі №643/16323/14-ц підтверджено, що вибуття квартири АДРЕСА_1 з власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та перехід квартири у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у 2009 році відбувся незаконним шляхом, тому вказані особи не мали права здійснювати подальші дії щодо розпорядження вказаною квартирою на користь ТОВ «АН «Естейт-Сервіс».

27.10.2016р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32213081 від 04.11.2016р., про державну реєстрацію права власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна з порушенням вимог закону, а саме: при наявності в Державному реєстрі речових правна нерухомемайно таРеєстрі праввласності нанерухоме майно,Державному реєстріІпотек,Єдиному реєстрізаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна інформації про арешт вказаного нерухомого майна.

Так,статтею 328Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частинами першою та другою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.2 статті 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах;

відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

Відповідно до ст.24 вказаного Закону, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

2. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Таким чином, наявні зареєстровані обтяження речових прав, одним з яких є арешт майна, є безумовною підставою для відмови у державній реєстрації прав.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів дотримання такої процедури щодо спірного об`єкту нерухомого майна.

Отже, у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Анохіної Вікторії Михайлівни були відсутні передбачені законодавством підстави для проведення нею державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «АН «Естейт-Сервіс».

Верховний Суд України у правовому висновку, викладеному у Постанові від 01 вересня 2021 року у справі № 643/804/16-ц (провадження № 61-12053св20), зазначив, що за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна, державний реєстратор не мав права здійснюватиреєстраційних дійдопоки такеобтяження небуде зняте.

Крім того, відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі М2 6-2407цст15).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно :

1) було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Набувач визнається добросовісним, якщо при вчинені правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Отже, право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи , за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово- правовому характеру віндикаційного позову та вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 2Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першоїстатті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такий запис вноситься тільки у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18).

Вимога про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності та державної реєстрації права з припиненням відповідного речового права не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідним нерухомим майном, а тому така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування майна із чужого незаконного володіння. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність відповідного рішення без заявлення вимоги про визнання його незаконним та скасування, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Подібні за змістом правові висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс 19).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (частина перша статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Позивачі просили визнати незаконними і скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру. Однак з огляду на наведене вище ці вимоги є неефективним способом захисту прав, оскільки не дозволяють їй реалізувати свої права щодо такого майна.

Належним способом захисту є вимоги про витребування спірного майна (віндикаційний позов), які заявлені позивачами.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 463/3724/18 (провадження № 61-4970св21), від 24 листопада 2021 року у справі № 761/11593/13-ц (провадження № 61-13689св20).

Щодо позовної вимоги про вселення суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, 3 ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

На підставі ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні, власник вправі вимагати захисту порушеного права власності в судовому порядку ( ст. 16 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до частини першої ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ ( майно ) , яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1ст.317ЦК власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Відповідно до ч. 1ст. 383 ЦК Українивласник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до положень норм статей16,391,386 ЦКвласник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Таким чином, відповідачі мають право на вселення до їх квартири.

Щодо строку звернення до суду з позовом необхідно зазначити наступне.

Відповідно до частин першої та п`ятої ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначила позивач ОСОБА_1 , вона довідалася про порушення свого права 15.10.2018 року з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 від 15.10.2018 року, роздрукованої адвокатом Полупановою Ольгою Олександрівною під час підготовки до допиту ОСОБА_1 як потерпілої у кримінальному провадженні.

Копія даної інформаційної довідки долучена до справи разом з клопотанням ОСОБА_1 про поновлення строку на подачу позову.

Відповідачами та третьою особою не надано суду доказів, які б спростували дане твердження позивача ОСОБА_1 .

Крім того, інформація про обізнаність позивачів щодо факту переходу права власності до ТОВ «АН «Естейт-Сервіс» також відсутня у документах, наданих суду позивачами та відповідачем ТОВ «АН «Естейт-Сервіс».

З огляду на те, що ОСОБА_1 довідалась про порушення свого права 15.10.2018р. з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, трирічний строк позовної давності звернення до суду з позовом до ТОВ «АН «Естейт-Сервіс» мав закінчитись 18.10.2021р.

Проте Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності.

І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), а саме: Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

З 01.07.2023 року на всій території України скасований карантин, який був встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2»

Крім того, Законом від15.03.2022№ 2120-IX внесено зміни до п.19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Воєнний стан в Україні введений Указом президентаУкраїни №64/2022від 24.02.2022року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 24.02.2022та дієдо теперішньогочасу.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Питання про розподіл судових витрат, суд вирішує у відповідності до ст. 141 ЦПК України, якою визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями12,13,43,49,76-78,81,141,258-259,263,264,265,273,352 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Витребувати зчужого незаконноговолодіння Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Агенствонерухомості «Естейт-Сервіс»(кодЄДРПОУ:39586791,03164,м.Київ,вул.Миколи Ушакова,буд.34кв.56)у спільнусумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 з поновленням за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права спільної сумісноївласностіна квартиру АДРЕСА_1 .

Вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 .

Вселити ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство нерухомості «Естейт-Сервіс» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судовий збір в сумі 5000 гривень, по 1250 гривень з кожного.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачі:

ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ,

ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_3 , АДРЕСА_7

Відповідачі:

ОСОБА_3 , ІПН: НОМЕР_4 , АДРЕСА_8

ОСОБА_4 , ІПН: НОМЕР_5 , АДРЕСА_9

ОСОБА_5 , ІПН: НОМЕР_6 , АДРЕСА_10

Товариство з обмеженою відповідальністю Агенство нерухомості «Естейт-Сервіс», Код ЄДРПОУ 39586791, 03164 , м. Київ вул. Миколи Ушакова, буд. 34, кв.56

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна, АДРЕСА_11 .

Суддя В.О. Афанасьєв