Рішення

від 20.03.2024 по справі 450/5390/23

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/5390/23 Провадження № 2/450/372/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

з участю представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області про відшкодування майнової та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся в суд з позовом, у якому просив стягнути з відповідача завдану майнову шкоду у розмірі 106117 грн. 13 коп. та моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

Мотивував позовні вимоги тим, що Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 травня 2019 року у справі № 450/1636/18 позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено, вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь позивача аліменти на утримання дітей. Вказане рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 03 липня 2020 року. На підставі виконавчого листа, виданого Пустомитівським районним судом Львівської області, ОСОБА_4 звернулась до виконавчої служби для примусового виконання рішення суду. 16 липня 2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 26 листопада 2019 року відповідачем подано заяву до Пустомитівського відділу ДВС в якій зазначено, що ОСОБА_3 не сплачувались аліменти за період з 16 липня 2019 року по дату подання заяви. У такій просила вжити заходи примусового виконання, а саме обмежити боржника у праві виїзду за кордон, керуванні транспортними засобами, полюванні та володінні вогнепальною зброєю. Крім цього, 03 березня 2020 року ОСОБА_4 подано до Пустомитівського відділу ДВС заяву у якій просила видати довідку про неотримання аліментів за період з 01 вересня 2019 року по 29 лютого 2020 року, оскільки за вказаний період часу боржником ОСОБА_3 аліменти не сплачувались. Вказав, що 20 серпня 2020 року постановою головного державного виконавця Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) Петречко Я.Т., позивача обмежено у праві виїзду за межі України та у праві керування транспортними засобами. 22 вересня 2020 року ОСОБА_4 подано заяву до Пустомитівського відділу ДВС у якій вказано, що на дату подання такої, боржником ОСОБА_3 сплачено аліменти для утримання дітей на її користь у розмірі 4800 грн., а саме 29 липня 2020 року та 10 вересня 2020 року в розмірі по 2400 грн. При цьому, позивачем добровільно сплачувались аліменти на утримання дітей за період з 30 травня 2018 року по липень 2020 року в сумі 51917 грн. 75 коп. шляхом придбання для дітей необхідних товарів, ліків та оплати послуг, що також підтверджується заявою відповідача від 19 листопада 2021 року. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року задоволено позов ОСОБА_3 , визнано протиправними та скасовано постанови Пустомитівського районного відділу ДВС від 12 серпня 2020 року про арешт майна, коштів боржника, а також про накладення штрафу. Постановою Львівського апеляційного суду від 16 травня 2023 року, державного виконавця ОСОБА_5 зобов`язано надати відповідь на заяву позивача від 15 серпня 2022 року та здійснити розрахунок заборгованості по аліментах, враховуючи подану відповідачем заяву від 19 листопада 2021 року. Постановою Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року, державного виконавця ОСОБА_5 зобов`язано провести перерахунок заборгованості ОСОБА_3 по аліментах, з врахуванням поданих відповідачем заяв від 19 листопада 2021 року та 15 серпня 2022 року. 30 серпня 2023 року представником позивача отримано відповідь виконавчої служби, згідно якої заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів перерахована та встановлено відсутність такої. Вказав, що позивач працює на посаді директора ТОВ «Транспортна сервісна компанія» та є його єдиним учасником. В результаті винесення обмеження щодо ОСОБА_3 у керуванні транспортними засобами, останньому довелось запровадити у товаристві посаду водія, сума витрат на утримання працівників склала 138296 грн. 70 коп. З огляду на те, що позивач мав змогу отримувати дивіденди, сума недоотриманих доходів ОСОБА_3 за період з 02 жовтня 2020 року по 03 травня 2022 року склала 106117 грн. 13 коп. Крім цього, позивач був учасником компанії, яка зареєстрована у Республіці Польща і через встановлене обмеження у виїзді за межі України не мав змоги нею управляти, що призвело до закриття такої. Вказана шкода завдана позивачу внаслідок неправдивих заяв відповідача до виконавчої служби про наявність у боржника заборгованості. Крім цього, моральну шкоду завдану позивачу у розмірі 100000 грн. просив стягнути з відповідача. З огляду на вказане просив позовні вимоги задовольнити, а судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2061 грн. 17 коп. та витрат на професійну правничу допомогу, попередній розрахунок яких становить 15000 грн., стягнути з відповідача. Додатково просив витребувати в Управлінні соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області інформацію чи призначалася в період з 2019 року по 2021 рік тимчасова державна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів.

Ухвалою від 02 листопада 2023 року відкрито провадження у справі, розгляд такої вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

07 грудня 2023 року представником відповідача ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, згідно мотивів якого позовні вимоги заперечила, просила відмовити у задоволенні таких, а судові витрати на професійну правничу допомогу, орієнтований розрахунок яких становить 15000 грн., стягнути з позивача. Вказала, що твердження ОСОБА_3 про визнання відповідачем відсутності заборгованості зі сплати аліментів, про що останньою вказано у заяві від 19 листопада 2021 року не відповідають дійсності. Зазначила, що станом на серпень 2021 року заборгованість позивача перед відповідачем за сплату аліментів становила 64365 грн. 56 коп. До вказаного періоду ОСОБА_6 не здійснював жодного платежу зі сплати аліментів. При цьому, представники сторін вели перемовини щодо сплати аліментів в добровільному порядку. В межах даних перемовин відповідачем написано вищезгадану заяву, однак до виконавчої служби така нею не подана, оскільки сторони не досягли домовленостей. Фотографія заяви від 19 листопада 2021 року скерована представнику позивача ОСОБА_1 лише для погодження, яка ним використовувалась в судах без жодних на це повноважень. 19 листопада 2021 року відповідачем написано заяву про повернення виконавчого листа, яка подана нею до виконавчої служби. Заявою від 26 листопада 2021 року ОСОБА_4 просила Пустомитівський відділ ДВС залишити без розгляду її заяву від 19 листопада 2021 року, оскільки домовленостей щодо добровільної сплати аліментів між сторонами не досягнуто. 29 серпня 2022 року листом № 30396 начальник Пустомитівського відділу ДВС надав відповідь на заяву представника позивача ОСОБА_1 , у якій вказав, що 19 листопада 2021 року до виконавчої служби надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа, однак заява про відсутність у боржника заборгованості у відділ не надходила. Зазначила, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 додаткові витрати на утримання дітей, на підставі якого 23 грудня 2022 року видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження № 71679333. Таким чином, позивач стягував з відповідача суму у розмірі 51917 грн. 75 коп., як додаткові витрати на утримання дітей, та паралельно оскаржував дії державного виконавця щодо нездійснення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів. 08 серпня 2023 року державним виконавцем Горбатюк М.Б. здійснено перерахунок заборгованості ОСОБА_3 та видано розрахунок заборгованості, відповідно до якого за червень 2020 року враховано сплату аліментів у розмірі 51917 грн. 75 коп. Зазначила, що вказана сума, яку позивач стягував з відповідача, як додаткові витрати на утримання дітей врахована у заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів, на підставі чого нею подано до Пустомитівського районного суду Львівської області заяву про перегляд заочного рішення від 31 жовтня 2022 року. Зазначила, що факт закриття позивачем фірми у Республіці Польща не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, а сума виплаченої заробітної плати не є сумою втрачених дивідендів в розумінні чинного законодавства України. Зазначила, що стороною позивача не долучено жодного доказу щодо дійсності завданої моральної шкоди, а розмір такої не є співрозмірним з розміром завданої майнової шкоди.

15 січня 2024 року представником відповідача ОСОБА_2 подано клопотання про долучення письмових доказів.

В підготовчому судовому засіданні 17 січня 2024 року представник позивача відмовився від заявленого у позовній заяві клопотання про витребування доказів.

Протокольною ухвалою від 17 січня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 20 березня 2024 року представник позивача надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив таку задовольнити. Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог, надала пояснення, аналогічні викладеним письмово.

Треті особи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явились, явку уповноважених представників не забезпечили, клопотань про відкладення розгляду або про розгляд справи у їх відсутності не подали.

Заслухавши пояснення представників, розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 травня 2019 року вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30.05.2018 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Вказане рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 14 червня 2019 року.

Як вбачається з мотивів позовної заяви, 16 липня 2019 року відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дітей.

З заяви від 26 листопада 2019 року вбачається, що відповідач ОСОБА_4 просила вжити заходи примусового виконання, оскільки боржником ОСОБА_3 не сплачувались аліменти за період з 16 липня 2019 року по дату подання заяви.

03 березня 2020 року ОСОБА_4 подано заяву до Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про видачу довідки про неотримання аліментів за період з 01 вересня 2019 року по 29 лютого 2020 року.

Постановами головного державного виконавця Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Петречко Я.Т. від 12 серпня 2020 року, ОСОБА_3 встановлено тимчасові обмеження у праві виїзду за межі України, полюванні, користуванні вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, керуванні транспортними засобами, які в подальшому скасовані постановами Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 30 серпня 2023 року.

19 листопада 2021 року ОСОБА_4 подано до Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) заяву, згідно мотивів якої просила повернути їй виконавчий лист, оскільки подальша сплата аліментів боржником здійснюватиметься добровільно.

Як вбачається з заяви ОСОБА_4 від 26 листопада 2021 року у такій вона просила залишити без розгляду заяву від 19 листопада 2021 року про повернення виконавчого листа, як помилково подану.

На думку сторони позивача, шкода, яка завдана ОСОБА_3 , спричинена діями відповідача ОСОБА_4 , що виразилось у поданні останньою неправдивих заяв до Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з проханням вжити заходів примусового виконання до боржника, при цьому розуміючи, що заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів відсутня.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

За ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 звернулась до Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з заявою про примусове виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 травня 2019 року.

У відповідності до ч. 4. ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

На виконання вимог вищенаведеної норми, головним державним виконавцем Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Петречко Я.Т. обчислювався розмір заборгованості зі сплати аліментів.

З розрахунку заборгованості, виданого 02 вересня 2021 року головним державним виконавцем Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Петречко Я.Т., вбачається, що станом на 31 серпня 2021 року заборгованість боржника ОСОБА_3 зі сплати аліментів становить 64365 грн. 56 коп.

Як встановлено з розрахунку заборгованості від 14 січня 2022 року, головним державним виконавцем Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Петречко Я.Т. проведено повторний розрахунок заборгованості ОСОБА_3 , відповідно до якого станом на 31 грудня 2021 року така складає 60338 грн. 89 коп.

Відповідно до статті 57 Конституції України, кожному гарантується право знати свої права і обов`язки.

Статтею 19 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

За ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З огляду на вказане, відповідач, як сторона виконавчого провадження, була ознайомлена з матеріалами наданими державним виконавцем. За наданими документами ОСОБА_4 повідомлена про наявність у боржника заборгованості зі сплати аліментів.

Крім цього, як встановлено судом та не заперечується сторонами, сума, яку сплатив ОСОБА_3 у розмірі 51917 грн. 75 коп., не сплачувалась ані на рахунок виконавчої служби, ані на рахунок відповідача. Вказані кошти ОСОБА_3 витратив шляхом придбання для дітей необхідних товарів, ліків та оплати послуг.

Як вбачається з заочного рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2022 року у справі № 450/650/22, ОСОБА_3 звернувся з позовними вимогами до відповідача про стягнення додаткових витрат на утримання дітей. За мотивами позиції позивача з квітня 2021 року ОСОБА_3 сплачує аліменти на рахунок державної виконавчої служби.

З врахуванням викладеного, ОСОБА_4 була переконана, що грошові кошти, які сплачені добровільно ОСОБА_3 шляхом придбання для дітей необхідних товарів, ліків та оплати послуг, не сплачувались на її користь для утримання дітей, як встановлено у тексті рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 травня 2019 року у справі № 450/1636/18, або шляхом зарахування на рахунок виконавчої служби, а такі витрачені ОСОБА_3 добровільно, як додаткові витрати на утримання дітей.

Згідно з частинами першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

З огляду на вказане, судом не встановлено наявність вини відповідача у формуванні заяви про наявність у ОСОБА_3 заборгованості зі сплати аліментів та вжиття заходів примусового виконання, оскільки матеріалами виконавчого провадження така була встановлена.

Частиною 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За п. 2 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодний доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, якими позивач мотивував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у задоволенні таких слід відмовити.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір з відповідача на користь позивача стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 43, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 1166 ЦК України, ст.ст. 1, 19, 28, 71 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 57 Конституції України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 29 березня 2024 року.

Суддя Мусієвський В.Є.