Рішення

від 27.03.2024 по справі 752/19205/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/19205/23

Провадження №2/752/1790/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року м. Київ

Голосіїївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кордюкової Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Оздоровчого комплексу «Люстдорф» про стягнення вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Кравець Анна Григорівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Оздоровчого комплексу «Люстдорф» про стягнення вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 13.08.2019 відповідач припинив трудові відносини з позивачкою на підставі п.5 ч. 1 ст.41 КЗпП України.

З наказом про звільнення від 12.08.2019 №22-1-15 позивачку ознайомили лише 15.08.2019.

У день звільнення відповідач не провів повного розрахунку, не виплатив вихідну допомогу, передбачену ст. 44 КЗпП України, в розмірі 50586,18 грн., та грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки за 2016-2019 роки в кількості 78 днів, що становить 22263,54 грн.

Також з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 25498,74 грн.

Розмір витрат на правову допомогу становить 5000 грн.

Просила стягнути з Оздоровчого комплексу «Люстдорф» на користь ОСОБА_1 :

вихідну допомогу в розмірі 50586,18 грн.;

середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.06.2023 за 62 робочих дні в розмірі 25498,74 грн.;

компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 22263,54 грн.;

судові витрати.

19.09.2023 судом постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

03.10.2023 судом постановлено ухвалу про відкриття провадження та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення(виклику) сторін.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Оздоровчим комплексом «Люстдорф», які були припинені 13.08.2019 за ініціативою відповідача відповідно до п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України, про що видано наказ від 12.08.2019 №22-1-15.

Щодо вимог про стягнення компенсації за 78 днів невикористаної щорічної відпустки суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні приписи містить ч.1 ст. 83 КЗпП України.

Оскільки позивачка була звільнена з роботи, то відповідач мав виплати всі суми, що належать їй від підприємства в день звільнення.

Пунктом 7 розділу IV Порядку встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Представник позивача просила стягнути компенсацію за невикористану відпустку в кількості 78 календарних днів в сумі 22263,54 грн. з розрахунку 411,27 грн. середньоденної заробітної плати за кожен день невикористаної відпустки.

Суд відзначає, що цей розрахунок обчислений без урахування вимог, визначених пунктом 7 розділу IV Порядку.

Для обчислення заробітної плати для розрахунку компенсації за невикористану позивачем відпустку слід брати виплати за 12 останніх місяців, що передують місяцю виплати компенсації за не використані дні відпустки з урахуванням того, за який період у позивача виникло право на відпустку, але відпустка позивачем не використовувалась.

Частиною 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Позивач не надала суду жодних доказів щодо кількості невикористаних днів відпустки та відомостей про заробітну плату, необхідних для проведення розрахунку зазначеної компенсації.

Також з відповідними клопотаннями про витребування зазначених доказів позивач не зверталась.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач не довела належними, допустимими та достатніми доказами правомірність заявлених вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку, що має наслідком відмову в їх задоволенні.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 16.06.2023 за 62 робочих дні в сумі 25498,74 грн. та вихідної допомоги в розмірі 50586,18 грн. суд відзначає наступне.

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (ст. 116 КЗпП України).

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на день звільнення позивачки) встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України (в редакції, що діє з 19.07.2022) встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно відомостей ПФУ про нараховану заробітну плату ОСОБА_2 їй відповідачем була нарахована та виплачена в серпні 2019 року лише заробітна плата.

Трудовий договір з позивачкою був припинений відповідно до п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України, про що видано наказ від 12.08.2019 №22-1-15.

З наказом від 12.08.2019 №22-1-15 позивач була ознайомлена 15.08.2019.

Відтак, з 16.09.2019 почався перебіг строку на звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та вихідної допомоги.

При цьому суд враховує висновок, який зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 в справі № 711/4010/13-ц, згідно з яким вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати такої допомоги) не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Статтею 234 КЗпП України встановлено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 вказано, що встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов`язки сторін.

Слід відзначити, що встановлені статтею 233 КЗпП України строки, є строками звернення до суду, а не строками позовної давності, у зв`язку із чим такі строки звернення до суду мають перевірятися та застосовуватися судом з власної ініціативи.

Відтак, враховуючи, що позивач була звільнена з роботи 13.08.2019, а з вимогами про стягнення вихідної допомоги звернулась до суду 14.09.2023, з клопотанням про поновлення зазначеного строку із зазначенням причин поважності його пропуску вона не зверталась, то позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 16.06.2023 за 62 робочих дні в сумі 25498,74 грн. та вихідної допомоги в розмірі 50586,18 грн. не підлягають задоволенню з огляду на пропуск строку для звернення до суду з такими вимогами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача судові витрати не відшкодовується, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12-13, 76 - 81, 89, 137, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272-273, 354 - 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Оздоровчий комплекс «Люстдорф», місцезнаходження: м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6а, офіс 16, код ЄДРПОУ 03961757.

Рішення складене 27.03.2024.

Суддя Ж. І. Кордюкова