Постанова

від 27.03.2024 по справі 709/690/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 709/690/21Провадження № 22-ц/821/528/24Категорія: 305010000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

за участю секретаря: Винник І.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Гончар Сергій Миколайович

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Стемакс»

представник ОСОБА_2 : адвокат Чакалов Адоніс Костянтинович

третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Чакалова Адоніса Костянтиновича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 листопада 2023 року (ухвалене в приміщенні Придніпровського районногосуду м.Черкаси під головуванням судді Кондрацької Н.М., повний текст рішення складено 27 листопада 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Стемакс», третя особа: ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У ході розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України потерпілою ОСОБА_1 був пред`явлений позов до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 196 581,86 грн.

Вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року вказана сума стягнута із засудженого ОСОБА_2 .

Колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду 20 травня 2021 року вирок Чорнобаївського районного суду від 23 лютого 2021 року відносно ОСОБА_2 скасовано в частині призначення покарання та вирішення цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди позивачу ОСОБА_1 . Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди - направлений на новий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначала, що 23.08.2018 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував відповідач ОСОБА_2 та який, рухаючись від м. Золотоноша в напрямку м. Черкаси, на 12 км + 600 метрів автодороги Золотоноша - Сміла - Умань, порушив вимоги пунктів 2.3 б), 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху, перевищуючи максимально допустиму швидкість у населених пунктах (50 км/год.), не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, в момент об`єктивної спроможності не виявив небезпеку для руху у вигляді мопеду «Honda Tact» без реєстраційного номеру, під керуванням ОСОБА_3 , котрий рухаючись в попутному напрямку, почав виконувати маневр розвороту, внаслідок чого ОСОБА_2 скоїв зіткнення з останнім.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій мопеду «Honda Tact», без реєстраційного номеру, ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких, знаходячись в КНП «Третя Черкаська міська лікарня Черкаської міської ради», помер.

ОСОБА_1 стверджує, що вказаним кримінальним правопорушенням їй, як матері загиблого, заподіяно матеріальну шкоду. Матеріальна шкода полягає у витратах, які вона змушена була понести на організацію поховання та поминальних обідів щодо свого сина, витратах на встановлення надгробного пам`ятника.

Так, нею було сплачено згідно з договором-замовлення № 593 від 25.08.2018 на організацію та проведення поховання - 13 358, 86 грн.; згідно з накладною № 14 від 26.08.2018 за поминальний обід - 11 400 грн.; згідно з рахунком від 31.08.2018 за організацію поминального обіду (9 днів) - 2 280 грн.; згідно з рахунком від 30.09.2018 за організацію поминального обіду (40 днів) - 4 560 грн.; згідно з накладною № 16 від 24.08.2019 за організацію поминального обіду (І рік) - 10 465 грн.

Також відповідно до замовлення-наряду від 29.11.2018 нею було замовлено виготовлення гранітного пам`ятника, загальна вартість якого склала 154 518 грн. З них 75 000 грн. авансу було сплачено, згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру №37 від 29.11.2018, решта - 79 518 грн., згідно з квитанції до прибуткового касового ордеру №45 від 18.08.2019. Загальна сума витрат на поховання, організацію поминальних обідів та виготовлення надгробного пам`ятнику складає 196 581, 86 грн., які позивачка просила стягнути з ОСОБА_2 .

21.01.2022 ОСОБА_1 подала заяву про зменшення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди із 196 581,86 грн. до 151 905,86 грн., вказавши, що Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна іншуранс груп» виплатило їй страхове відшкодування на встановлення надгробного пам`ятнику в розмірі 44 676 грн. З огляду на це, позивач зменшила позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди із 196 581,86 грн. до 151 905, 86 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2021 року за клопотанням представника позивача до участі в справі в якості співвідповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Стемакс».

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.03.2022 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 24.05.2022 апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гончар С.М. задоволено частково, рішення суду від 18.03.2022 змінено, постановлено виключити із мотивувальної частини рішення висновок суду про те, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем. В решті рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 21.09.2022 рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.03.2022 та постанову Черкаського апеляційного суду від 24.05.2022 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.10.2022 цивільну справу прийнято до свого провадження та визначено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2023 року до участі у справі в якості третьої особи залучено ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 листопада 2023 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 151 905,86 грн відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1519,06 грн.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що оскільки позивачкою надано усі підтверджуючі докази понесених витрат на поховання, поминальних обідів та виготовлення надгробного пам`ятника, що в свою чергу, у розумінні норм Закону України «Про поховання та похоронну справу», є витратами на поховання, тому такі витрати підлягають до відшкодування.

Вирішуючи питання щодо особи, яка повинна відшкодувати такі витрати, суд першої інстанції зазначив, що оскільки ОСОБА_2 хоч і перебував у трудових відносинах з ТОВ «Стемакс», проте, відсутні докази того, що ОСОБА_2 на виконання службових обов`язків ТОВ «СТЕМАКС» надавався транспортний засіб або що автомобіль «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_1 , на якому було вчинене ДТП, перебував у власності ТОВ «СТЕМАКС» або перебував на балансі товариства.

Виходячи з викладеного, місцевий суд вважав, що у даних спірних правовідносинах належним відповідачем є саме ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 07 лютого 2024 року, представник ОСОБА_2 -адвокат ЧакаловА.К., вважаючи оскаржуване рішення необґрунтованим, незаконним, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, постановленим з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, просив скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 листопада 2023 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга,зокрема,мотивована тим,що суд першої інстанції порушив норми п. 27.4. ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності» власників наземних транспортних засобів» та не врахував, що витрати позивачці були повністю відшкодовані ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп».

Також стверджує, що судом безпідставно не взято до уваги довідку ФОП ОСОБА_4 щодо середньої вартості пам`ятників у 2018 році, яка становить 25000 грн., тобто вартість пам`ятника, яка зазначена позивачкою ОСОБА_1 завищена у 6 разів.

Вважає, що до відшкодування підлягають лише 25000 грн. на виготовлення та встановлення надгробного пам`ятника та 13358,86 грн. на організацію та проведення поховання, що в сумі становить 38258,86 грн, які вже були відшкодовані позивачці ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп».

Щодо витрат на поминальні обіди зазначено, що такі витрати не є витратами на поховання у розумінні Закону України «Про поховання та похоронну справу» та ст. 1201 ЦК України, а тому не підлягають до відшкодування.

Також особа, що подала апеляційну скаргу вважає, що суд першої інстанції прийшов до неправильного та передчасного висновку з приводу того, що належним відповідачем у даній справі є саме ОСОБА_2 . Суд не врахував, що останній перебував у трудових відносинах з ТОВ «Стемакс» та мав гнучкий режим робочого часу у зв`язку з зайняттям посади торгового представника. В момент вчинення ДТП 23.08.2018 року ОСОБА_2 виконував трудові обов`язки, а тому всю відповідальність за завдану шкоду в період виконання працівником своїх трудових обов`язків несе саме роботодавець, тобто ТОВ «Стемакс».

Відзив на апеляційну скаргу

26 лютого 2024 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 адвокатаГончара С.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній, вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Чакалова А.К. залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду від 16 листопада 2023 року залишити без змін.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з наявних матеріалів справи, вироком Черкаського апеляційного суду від 25.05.2021 року було скасовано вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23.02.2021 року в справі №695/2968/19 щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст.286 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки. Вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року щодо ОСОБА_2 в частині розв`язання цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 - скасовано та призначено в цій частині новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту приведення вироку до виконання. В решті вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року стосовно ОСОБА_2 залишено без змін.

Так, вироком суду в справі №695/2968/19 « ОСОБА_2 визнаний винуватим та засуджений за те, що 23 серпня 2018 року близько 17:08, керуючи автомобілем Chevrolet Aveo (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись від м. Золотоноша в напрямку м. Черкаси на 12 км + 600 м автодороги Золотоноша - Сміла - Умань, що в адміністративних межах с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області, порушив вимоги п.п. 2.3 (б), 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, діючи не обережно, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, перевищуючи максимально допустиму швидкість у населених пунктах (50 км/год), в момент об`єктивної спроможності не виявив небезпеку для руху у вигляді мопеду Ноnda Тасt (без реєстраційного номеру), під керуванням ОСОБА_3 , котрий, рухаючись в попутному напрямку, почав виконувати маневр розвороту, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого скоїв зіткнення з останнім.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) водій мопеду Ноnda Тасt (без реєстраційного номеру) ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких, знаходячись в КНП Третя Черкаська міська лікарня Черкаської міської ради, помер.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля Chevrolet Aveo (д.н.з. д.н.з. НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 , а саме вимог п.п. 2.3 (б), 12.3 та 12.4 ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до висновку судової комплексної фототехнічної та автотехнічної експертизи № 19/12-1/17/18-СЕ/19 від 18 лютого 2019 року знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з виникненням даної ДТП та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілому ОСОБА_3 .

Таким чином, ОСОБА_2 своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

ОСОБА_1 понесено витрати: згідно з договором-замовлення № 593 від 25.08.2018 на організацію та проведення поховання - 13 358, 86 грн.; згідно з накладною № 14 від 26.08.2018 за поминальний обід - 11 400 грн.; згідно з рахунком від 31.08.2018 за організацію поминального обіду (9 днів) - 2 280 грн.; згідно з рахунком від 30.09.2018 за організацію поминального обіду (40 днів) - 4 560 грн.; згідно з накладною № 16 від 24.08.2019 за організацію поминального обіду (І рік) - 10 465 грн.

Також відповідно до замовлення-наряду від 29.11.2018 нею було замовлено виготовлення гранітного пам`ятника, загальна вартість якого склала 154 518 грн. З них 75 000 грн. авансу було сплачено, згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру №37 від 29.11.2018, решта - 79 518 грн., згідно з квитанції до прибуткового касового ордеру №45 від 18.08.2019.

Згідно відповіді ПрАТ «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» від 19.08.2021 № 8380 ОСОБА_1 , враховуючи умови ст. 27 п. 27.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було перераховано 44679 грн. компенсації витрат на встановлення надгробного пам`ятника.

ОСОБА_2 у період з 01.02.2017 та на день вчинення ДТП (23.08.2018) перебував у трудових відносинах із ТОВ «СТЕМАКС», що підтверджується копією розпорядження № SD000000012-0000000245 від 31.01.2017 та відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 .

Станом на 23.08.2018 та згідно з Наказом № 19 від 02.05.2019 року «Про внесення змін до штатного розпису» було змінено структуру підприємства та затверджено Штатний розпис TOB «СМК ДІРЕКТ СІСТЕМ» (протоколом 102 від 15.05.2019 року загальними зборами товариства прийнято рішення про зміну назви на ТОВ «СТЕМАКС»), який введено в дію з 01.05.2018 року, ОСОБА_2 займав посаду представника торговельного. Також, згідно із вищевказаним штатним розписом, в структурі підприємства було виділено Структурний підрозділ «Черкаси». Отже, ОСОБА_2 станом на 23.08.2018 року був співробітником ТОВ «СМК ДІРЕКТ СІСТЕМ» на посаді представника торговельного Структурного підрозділу «Черкаси».

Як вбачається з даних Табелю обліку використання робочого часу по Структурному підрозділу «Черкаси» за звітний період з 01.08.2018 по 31.08.2018 року, у ОСОБА_2 23.08.2018 був робочим днем із тривалістю робочого дня 7 годин, оскільки робочий день передував святковому та неробочому дню День Незалежності України (ст.ст. 53, 73 КЗпП України).

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зіст. 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2ст. 367 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

У статті 1201 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

За загальним правилом, у разі понесення таких витрат на спорудження надгробного пам`ятника, боржником у зобов`язанні щодо їх відшкодування є особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, а кредитором особа, яка здійснила такі витрати. При цьому, у статті 1201 ЦК України не встановлено межі по відшкодуванню витрат на спорудження.

У випадку смерті потерпілого, організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов`язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.

Згідно з пунктом 27.4. статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Отже, у випадку, якщо було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, то у разі понесення таких витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, боржником у зобов`язанні щодо їх відшкодування є страховик (МТСБУ). При цьому, законодавцем встановлено межу щодо розміру відшкодування, і загальний розмір якого стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (пункту 27.4. статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 607/3451/16-ц (провадження № 61-24229сво18).

Позивачка, звертаючись до суду з даним позовом просила відшкодувати витрати:

- виготовлення гранітного пам`ятника, загальна вартість якого склала 154 518 грн.;

- за договором-замовлення № 593 від 25.08.2018 на організацію та проведення поховання - 13 358, 86 грн.;

- згідно з накладною № 14 від 26.08.2018 за поминальний обід - 11 400 грн.;

- згідно з рахунком від 31.08.2018 за організацію поминального обіду (9 днів) - 2 280 грн.;

- згідно з рахунком від 30.09.2018 за організацію поминального обіду (40 днів) - 4 560 грн.;

- згідно з накладною № 16 від 24.08.2019 за організацію поминального обіду (І рік) - 10 465 грн.

Загальний розмір витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника склав 196 581,86 грн.

Проте, враховуючи виплату ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» на користь ОСОБА_1 витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника у розмірі 44 676 грн., що є лімітом відповідальності страховика згідно ст. 27.3.-27.4 Закону, ОСОБА_1 зменшила позовні вимоги з 196 581,86 грн до 151 905,86 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі вказав, що витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника є доведеними та підлягають до відшкодування в повному обсязі.

Проте, колегія суддів вважає помилковими висновку суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача витрат на поминальні обіди з огляду на наступне.

Відповідно до положення статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що в цивільному законодавстві містяться правила відшкодування витрат на спорудження надгробного пам`ятника та ритуальні послуги, пов`язані з організацією поховання.

Зокрема, такими витратами є: оформлення документів, необхідних для поховання; перевезення тіла померлого до місця поховання; виготовлення та доставлення труни, купівля одягу та взуття для померлого, а також інших предметів, необхідних для поховання; підготовка та облаштування місця поховання; поховання або кремація.

Тобто, до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу.

Крім того, колегія суддів акцентує увагу, що витрати на поховання мають бути необхідними, тобто пов`язаними безпосередньо із похованням та такими, що дійсно необхідні.

Що стосується витрат на поминальні обіди, які проводяться після поховання, то такі не є необхідною складовою процесу поховання померлої особи та не належать до витрат на поховання, відшкодовувати які на підставі ст. 1201 ЦК України, винна особа не зобов`язана.

Отже, витрати, здійснені ОСОБА_1 на проведення поминальних обідів після поховання, 9 днів, 40 днів та 1 року на загальну суму 28705,00 грн не підлягають відшкодуванню. Тому суд першої інстанції безпідставно стягнув з ОСОБА_2 вказану вище суму у рахунок відшкодування матеріальної шкоди за поминальні обіди та помилково вважав, що останні є звичаями та традиціями, а тому підлягають відшкодуванню. Такі твердження суду першої інстанції не грунтуються на вимогах закону.

Перевіряючи доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що вартість надгробного пам`ятника, зазначена позивачкою, є завищеною колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження витрат на виготовлення надгробного пам`ятника ОСОБА_1 надано заказ-наряд на виготовлення гранітного пам`ятника від 29.11.2018, укладеного між замовником ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5 . У даному замовленні вказано та погоджено вартість замовлення на суму 154518,00 грн., з яких 75 000 грн. авансу було сплачено згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 37 від 29.11.2018 та 79 518 грн. сплачено згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 45 від 18.08.2019.

П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що витрати на виготовлення пам?ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам?ятників і огорож в даній місцевості.

Зважаючи на те, що чинне законодавство не встановлює критерії щодо визначення граничної вартості стандартних пам?ятників і огорож в даній місцевості, то така вартість встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підтвердження того, що вартість такого виду пам`ятників є зависокою, представник відповідача надав до суду Довідку ФОП ОСОБА_4 щодо середньої вартості гранітного пам`ятника та відмову у наданні відповіді КП «Комбінат комунальних підприємств» щодо середньої вартості гранітного пам`ятника на поховання у м. Черкаси станом на листопад 2018 року.

Згідно наданої довідки, середня вартість гранітного пам`ятника станом на листопад 2018 року становить 25000,00 грн.

Проте, колегія суддів не вбачає обгрунтованих підстав стверджувати, що така довідка ФОП ОСОБА_4 є належним, достатнім та беззаперечним доказом того, що гранична вартість надгробного пам`ятника у листопаді 2018 року становить 25000,00 грн., оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, не надано відомостей стосовно того, що ФОП ОСОБА_4 уповноважена збирати та надавати інформацію щодо граничної вартості стандартних пам`ятників і огорож в даній місцевості. Крім того, апеляційний суд враховує і ту обставину, що розміри гранітного пам`ятника визначені в заказі-наряді від 29.11.2018 та в довідці ФОП ОСОБА_4 різняться. До того ж, довідка ФОП ОСОБА_4 містить лише витрати на виготовлення пам`ятника, а заявлені позивачкою до відшкодування витрати на спорудження пам`ятника включають в себе весь комплекс робіт, починаючи з виготовлення пам`ятника до його встановлення та облаштування місця поховання.

Відтак, об`єктивно стверджувати про те, що вартість пам`ятника, який було замовлено позивачкою, є завищеною порівняно з граничною вартістю таких пам`ятників у даній місцевості, немає підстав.

Інших доказів, які б свідчили про зворотнє, сторонами не надано, як і не заявлено будь-якого клопотання про витребування відповідних доказів чи проведення експертного дослідження з метою визначення дійсної вартості спорудження надгробного пам`ятника.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що витрати на виготовлення та встановлення надгробного пам`ятника є доведеними та обґрунтованими, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Вирішуючи питанняпро належністьвідповідача,який повиненвідповідати зашкоду,завдану внаслідокДТП,суд першоїінстанції вірновиходив зтого,що відповідачемне доведеноналежними тадостатніми доказамитой факт,що вмомент вчиненняДТП,що маламісце близько17год 08хв 23.08.2018на трасів адміністративнихмежах с.Благодатне Золотоніськогорайону Черкаськоїобласті, ОСОБА_2 виконував трудовіобов`язки.У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що на виконання службових обов`язків ОСОБА_2 ТОВ «СТЕМАКС» надавався транспортний засіб, що автомобіль «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_1 , на якому було вчинене ДТП, перебував у власності ТОВ «СТЕМАКС» або перебував на балансі даного товариства.

Сама лише обставина того, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Стемакс» не свідчить про те, що шкоду, завдану злочином, повинен відшкодовувати роботодавець.

За таких обставин, доводи представника скаржника в цій частині є недоведеними та такими, що не знайшли свого об`єктивного підтвердження за наслідками перегляду рішення суду від 16 листопада 2023 року судом апеляційної інстанції.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши оцінку всім доказам у справі, доводам та запереченням сторін, зважаючи на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відшкодування витрат на поминальні обіди у розмірі 28705,00 грн, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, скасування рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 листопада 2023 року з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 на суму 123200, 86 грн.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, то судовий збір підлягає стягненню з ОСОБА_2 пропорційно задоволеним позовним вимогам (81,10%) у розмірі 1232,00 грн на користь держави, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Відповідно, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає компенсації з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 пропорційно задоволеним вимогам (18,9%) у розмірі 430,65 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Чакалова Адоніса Костянтиновича задовольнити частково.

Рішення Придніпровськогорайонного судум.Черкаси від16листопада 2023рокуусправі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Товариства зобмеженою відповідальністю«Стемакс»,третя особа:ПрАТ «Українськастрахова компанія«Княжа ВієннаІншуранс груп»про відшкодуванняматеріальної шкоди,завданої злочином- скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимогиОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 123 200, 86 грн. відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1232,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 430,65 грн. судових витрат за подачу апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначенихЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді В.Г. Бородійчук

Л.І. Василенко

/повний текстпостанови судувиготовлений 29березня 2024року/