Рішення

від 18.09.2023 по справі 128/1395/21

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/1395/21

РІШЕННЯ

Іменем України

18.09.2023 м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді Саєнко О.Б., при секретарі Фольварковій Н.О.,

за участі: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Байдака В.Г.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області «про встановлення факту проживання разом із спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2021 адвокат Байдак В.Г. звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області в інтересах позивача ОСОБА_1 , з вищевказаною позовною заявою, яку обґрунтував тим, що позивач ОСОБА_1 з 2007 року стала проживати разом однією сім`єю з ОСОБА_3 за зареєстрованим місцем її проживання в АДРЕСА_1 , та за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 як чоловік та жінка по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що в них були стабільні сімейні стосунки, вони разом вели спільне господарство та утримували в належному стані будинок АДРЕСА_1 та будинок АДРЕСА_2 , обробляли земельні ділянки, які закріплені за даними будинками, спільно купляли та використовували різні речі, товари та інше, разом працювали в Росії та у Фінляндії. У них був спільний бюджет і отримані кошти вони витрачали на їхні спільні потреби. Зокрема, вони придбали автомобіль «Нісан», холодильник та інші речі, які використовували спільно за призначенням. Крім того, вони зробили капітальний ремонт в будинку АДРЕСА_2 . Шлюб між собою вони не реєстрували, оскільки не бачили в цьому нагальної потреби.

Представник позивача у позові зазначає, що у 2016 році ОСОБА_3 потрапив в дорожньо-транспорту пригоду, внаслідок чого пошкодив 2-й шийний позвонок, що потребувало негайного оперативного втручання. Після отриманої травми ОСОБА_3 важко захворів, у нього було виявлено онкозахворювання, в зв`язку з чим він тривалий час знаходився на стаціонарному лікуванні у Вінницькому онкодиспансері, а після цього лікувався неодноразово амбулаторно за місцем проживання матері позивача в Писарівській дільничній лікарні для підтримки стану його здоров`я та зменшення його страждань. На його лікування та придбання медикаментів позивачем було витрачено значну суму коштів, яка склала понад п`ятдесят тисяч гривень.

Вказує, що протягом тривалого часу позивач в повному обсязі опікувалась, матеріально забезпечувала, надавала всебічну допомогу своєму чоловіку, який через тяжку хворобу був у безпорадному стані. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , помер; на день смерті якого і відповідно на день відкриття спадщини вони проживали як одна сім`я, ОСОБА_1 , були належним чином організовані похорони чоловіка та усі після похоронні заходи, на що вона понесла відповідні витрати.

Також зазначає, що після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на все майно, що належало йому на праві приватної власності, зокрема на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 3,1169 гектара, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Марківської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, однак за життя ОСОБА_3 не склав заповіт і не розпорядився своїм майном та іншими майновими правами на випадок смерті, а тому після його смерті спадкування здійснюється за законом.

В зв`язку з тим, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю з 2007 року по день його смерті, тобто більше 5 років, і є спадкоємицею за законом четвертої черги, вона 12 вересня 2017 року подала до Тиврівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, а 18 травня 2018 року - заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину, на яку отримала відмову нотаріуса в зв`язку з тим, що на час смерті спадкодавця ОСОБА_3 її місце проживання було зареєстроване в АДРЕСА_1 , і вона маю право звернутись до суду з позовною заявою про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем (не менше як 5 років), тому постановою по відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Тиврівської державної нотаріальної контори від 23.04.2021 року № 369/02-31 їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки вона в зареєстрованому шлюбі з померлим не перебувала, не має доказу спільного проживання не менше 5-ти років до дня смерті ОСОБА_3 , оскільки вона зареєстрована в АДРЕСА_1 з 11 січня 2008 року і немає відмітки про зняття її з обліку місця проживання.

Вказує, що ОСОБА_1 з 2007 року постійно проживала разом із спадкодавцем, однією сім`єю до часу відкриття спадщини, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, однак шлюб між ними зареєстрований не був, на час відкриття спадщини місце реєстрації її проживання та місце реєстрації проживання спадкодавця були різними, тому просить суд встановити факт що ОСОБА_1 проживала зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю з 2007 року і до часу відкриття спадщини.

05.10.2022 в судовому засіданні (а.с.115-116) позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав зазначених у ньому та надала суду аналогічні покази. Суду на запитання відповіла, що ще 25 роки потому, вона розірвала шлюб, від якого в неї народився син, більше в офіційному шлюбі не перебувала. Потягом десяти років спільного проживання із ОСОБА_3 вони не зареєстрували офіційно шлюб, оскільки не було в цьому потреби.

Представник позивача адвокат Байдак В.Г. в судовому засіданні також підтримав позов у повному обсязі, просив його задовольнити.

Представника відповідача Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області Ковінько О.Г. у вказане судове зсідання не з`явився, попередньо подав заяву про розгляд справи у відсутності представника, не заперечував щодо задоволення позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилася по невідомим суду причинам; про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлялася судом завчасно та належним чином.

Представник третьоїособи ОСОБА_2 адвокат Киришов О.В. в судовому засіданні 05.10.2022 суду пояснив, що ОСОБА_2 заперечує щодо задоволення позову, скільки вона є єдиною спадкоємицею після смерті батька. Зазначив, що ОСОБА_2 після смерті батька подала заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, про що позивачу достеменно відомо. Оскільки в 2018 році позивач зверталася до Тиврівського районного суду Вінницької області із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту проживання разом із спадкодавцем однією сім`єю, по якій заінтересованими особами були Макарівська сільська рада та ОСОБА_2 , яку суд залишив без розгляду оскільки в справі виник спір про право на спадщину, роз`яснивши заявнику право на подачу позову на загальних підставах. В свою чергу, позивач звернулася із позовом до Вінницького районного суду, при чому відповідачем ОСОБА_2 не вказала. На запитання представника позивача зазначив, що підтвердженням того, що ОСОБА_2 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є свідоцтва про її народження, листи переписки із батьком. Просить суд відмовити в задоволені позову.

28.06.2023до судовогозасідання з`явилисяпредставник позивача-адвокатБайдак В.Г., представник третьої особи ОСОБА_2 адвокат Киришов О.В., свідки- ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ( а.с.166-168)

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні суду показала, що позивач ОСОБА_1 є її подругою, ОСОБА_2 вона не знає. Суду вказала, що позивач познайомилася із ОСОБА_3 , оскільки його тітка жила напроти будинку ОСОБА_1 . Знає, що позивач із ОСОБА_3 жила однією сім`єю приблизно 10-15 років в неофіційному шлюбі, ще коли син позивачці від першого шлюбу був ОСОБА_6 , в них був спільний побут. Зі слів позивача їй відомо, що ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 , придбали машину, робили ремонти, їздили на заробітки за кордон до ОСОБА_7 . Чому вони не одружилися офіційно вона в них не запитувала. Чи були в ОСОБА_3 діти також не запитувала. Також зазначила, що ОСОБА_3 потрапив до ДТП, внаслідок чого отримав травму, а потім захворів на онкологічне захворювання і весь цей час позивач за ним доглядала, купувала ліки (а.с.166 зворотна сторінка, 167).

Свідок ОСОБА_5 в судовомузасіданні судупоказала,що позивачє їїматір`ю.Суду зазначилаколи їйбуло близько15років,її щоматір познайомиласяіз ОСОБА_3 , з яким вона проживала разом близько 10-12 років до дня його смерті, в них був спільний побут, придбали автомобіль, робили ремонти, їздили до ОСОБА_7 на заробітки. Проживала вона з матір`ю та ОСОБА_3 також разом то в с. Сокиринцях то в с. Марківцях. Їй зі слів матері та ОСОБА_3 було відомо, що раніше ОСОБА_3 перебував в офіційному шлюбі, але дітей в нього не було ( а.с.167 зворотна сторінка, 168).

18.09.2023 до судового засідання з`явилися позивач ОСОБА_1 , представник позивача-адвокат Байдак В.Г., свідки- ОСОБА_8 ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_8 в судовомузасіданні судупоказала, що ОСОБА_10 їїчоловік друживз ОСОБА_3 . ОСОБА_1 її сусідкачерез двабудинки повулиці,яка років 10з ОСОБА_11 проживала разом і вс.Сокиринцях,і там в с. Марківцях. Вона їх постійно бачила разом; вона вважала їх чоловіком та дружиною; вони вказували, що зареєстрували шлюб, купували машину. В позивачки є син ОСОБА_12 . Зазначила, що ОСОБА_13 їздив робив ремонти. В будинку де вони мешкали вона не була, в ОСОБА_14 в гостях був її чоловік.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні суду пояснив, що ОСОБА_1 з ОСОБА_11 в ОСОБА_16 разом працювали, проживали, разом купили машину. Коли ОСОБА_17 захворів , ОСОБА_1 за ним доглядала , його лікувала; коли ОСОБА_11 помер, вона його хоронила. Зазначив суду, що ОСОБА_1 вела з ОСОБА_11 спільне господарство; вони жили як сім`я приблизно 10 років.

В дане судове засідання третя особа ОСОБА_2 та її представник - адвокат Киришов О.В., які належним чином були повідомлені судом про дату та час його проведення, не з`явилися з невідомих причин.

З урахуванням вищевказаного, вислухавши міркування позивача та її представника, які не заперечували, суд вважає за можливе провести розгляд справи в відсутності не з`явившихся осіб.

Вислухавши вступне слово позивача та її представника, пояснення свідків, вивчивши позов, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та такими, що підлягає відмові у задоволені, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 48 років помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 25.05.2017 виконавчим комітетом Марківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, актовий запис №3 (а.с.15).

Після його смерті відкрилася спадщина на відповідне спадкове майно, в тому числі на земельну ділянку № НОМЕР_2 , площею 3,1169 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 0524584000:01:002:0001, в межах згідно з планом, розташованої на території Марківської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, яка належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, про що свідчить копія свідоцтва про право на спадщину від 10.09.2016, виданого державним нотаріусом Тиврівської державної нотаріальної контори Заданевич С.А. та зареєстрованого в реєстрі за №931 (а.с.37).

З довідки №225, виданої 16.08.2019 виконавчим комітетом Марківської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, убачається, що гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 06.09.2006 по 24.05.2017 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 ; на день смерті інших зареєстрованих осіб у вищевказаному будинку не було (а.с.22).

Згідно довідок №147 від 26.05.2017 та №228 від 16.08.2019, виданих виконавчим комітетом Марківської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, ОСОБА_1 проживала разом з співмешканцем ОСОБА_3 з березня місяця 2017 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 та здійснила його поховання (а.с.21,23).

Крім цього, згідно актів обстеження фактичного місця проживання від 10.02.2020 та від 24.03.2021, ОСОБА_3 дійсно проживав разом з ОСОБА_1 , однією сім`єю, без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , з 2007 року по момент смерті (а.с.24,25).

ОСОБА_3 хворів, у зв`язку із чим знаходився на стаціонарному лікуванні та потребував стороннього догляду, про що свідчать виписки з медичної картки амбулаторного, (стаціонарного) хворого, а також копія довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА №585773 та заключення ЛКК №345 від 22.03.2017 (а.с.26-32).

З копії ухвали Тиврівського районного суду Вінницької області від 10.04.2018 ( справа № 145/1132/17), яка не була оскаржена в апеляційному поярку та набула законної сили 26.04.2018 , судом встановлено, що заяву ОСОБА_1 в порядку окремого провадження «про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах», за участю заінтересованих осіб: Марківської сільської ради Тиврівського району Вінницької області та ОСОБА_2 , - залишено без розгляду на підставі ч.6 ст.294 ЦПК України, оскільки між сторонами існує спір про право. Так, з вищевказаної ухвали суду, судом убачається, що ОСОБА_1 просила суд встановити факт її спільного проживання із ОСОБА_3 однією сім`єю без шлюбу в період з 2007 по 24.05.2017. В судовому засіданні проти задоволення заяви заперечували заінтересовані особи: представник Макарівської сільської ради та ОСОБА_18 , остання зокрема вказала, що в такому випадку вона як спадкоємець після смерті батька, позбавлена права на подачу зустрічного позову. (а.с.35-36).

Також, звернувшись до суду з даним позовом, представник позивача на підтвердження позовних вимог надав суду: копії закордонних паспортів, виданих на ім`я ОСОБА_19 та ОСОБА_20 (а.с.19,20); заяву ОСОБА_1 адресовану головному лікарю Вінницького районного медичного ЦПМСД про отримання наркотичних засобів, психотропних речовин та/або прекурсорів і виконання призначень лікаря (а.с.33); копію лікарського свідоцтва про смерть №317/1 від 25.05.2017 (а.с.34) та копію свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 20.10.2010 Відділом ДРАЦС Вінницького районного управління юстиції Вінницької області (а.с.128).

З копії спадкової справи №287-2017, заведеної Тиврівською державною нотаріальною конторою до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , судом встановлено, що із заявами про прийняття спадщини за законом звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.79,84).

Судом також встановлено, що постановою державного нотаріуса Тиврівської державної нотаріальної контори Вінницької області Зданевич С.А. №369/02-31 від 23.04.2021 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_2 , у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_3 не перебувала, а також на надано доказів спільного їх проживання не менше 5-ти років, оскільки ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 з 11.01.2008 і немає відмітки про зняття її з обліку місця проживання, про що свідчить вищевказана постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с.18).

Застосовуючи норми матеріального та процесуального права, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч.1 ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

На підставі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно до ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

З матеріалів спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 , судом встановлено, що до Тиврівської державної нотаріальної контори надійшли: 12.09.2017 заява від ОСОБА_1 як цивільної дружини (позивача в даній справі) про прийняття спадщини (а.с.79) та 22.09.2017 заява ОСОБА_2 , як доньки ( третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору по даній справі) (а.с.84).

Згідно роз`яснень, викладених в п.2 Постанови Пленуму ВСУ 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Відповідно роз`яснень, викладених в листі ВССУ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», помилковою є практика тих судів, які в порушення засад диспозитивності цивільного судочинства залишають без руху позовні заяви, у яких, на думку суду неправильно визначено відповідача (наприклад, виконком місцевої ради, нотаріальна контора, бюро технічної інвентаризації (БТІ), територіальні органи Міністерства юстиції України), і надають додатковий строк позивачеві для усунення недоліків. У разі пред`явлення позову до неналежного відповідача суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Судом в даній справі встановлено, що ані позивач ані її представник не заявляли суду клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем (спадкоємця ОСОБА_2 ) чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача (спадкоємця ОСОБА_2 ) не заявляли.

Так, відповідно до сталої практики КЦС ВС в справах, що виникають із спадкових правовідносин, убачається, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Судом вданій справівстановлено,що увстановлений закономстрок спадщинуприйняла донька спадкодавця ОСОБА_3 - ОСОБА_2 ,яка залученадо розглядусправи яктретя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору,і якасвого часув ходірозгляду цивільноїсправи №145/1132/17Тиврівським районнимсудом Вінницькоїобласті заявлялапро існуванняспору міжнею та ОСОБА_1 про правона спадкуванняпісля смертіспадкодавця ОСОБА_3 ,померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ,тож уцьому випадку Вороновицька селищна рада Вінницького району Вінницької області як орган місцевого самоврядування не є належним відповідачем у справі.

Виходячи з наведеного, суд відмовляє в задоволені позову позивачу, оскільки він пред`явлений до неналежного відповідача.

Також, слід роз`яснити позивачу, що згідно до ч.ч.4,7ст.82ЦПК Україниобставини,встановлені рішеннямсуду угосподарській,цивільній абоадміністративній справі,що набралозаконної сили,не доказуютьсяпри розглядііншої справи,у якійберуть участьті саміособи абоособа,щодо якоївстановлено ціобставини,якщо іншене встановленозаконом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Тобто, відмова у задоволені даного позову, не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору (см. правова позиція КЦС ВС в постанові від 22.05.2019 у справі № 640/7778/18).

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Олена САЄНКО