Ухвала

від 26.03.2024 по справі 947/39857/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/39857/23

Провадження № 1-кс/947/4188/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2024 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м.Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023160000001118, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.08.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.204, ч.3 ст.204 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідування №12023160000001118 від 11.08.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 204, ч. 3 ст. 204 КК України.

Так, ОСОБА_5 , за попередньою змовою із ОСОБА_6 , будучи обізнаними про встановлений чинним законодавством порядок обігу пального, переслідуючи корисливий мотив, визначивши вчинення кримінального правопорушення одним із джерел для здобуття коштів і матеріальних благ для свого існування, діючи умисно, посягаючи на встановлені чинним законодавством України суспільні відносини у сфері господарської діяльності, під прикриттям нібито здійснення законної господарської діяльності, не будучі зареєстрованими, як суб`єкти господарської діяльності з серпня 2023 року по 26 грудня 2023 року (дата припинення незаконної діяльності слідчими СУ ГУНП в Одеській області) створили, злочинну групу, до складу якої увійшли ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інші невстановлені в ході досудового розслідування особи, для спільного вчинення протягом тривалого часу злочинів у сфері господарської діяльності, пов`язаних з незаконним придбанням, зберіганням, ям та збутом на території Одеської області незаконно виготовленого пального (дизель).

Так, з метою реалізації злочинного умислу, направленого на організацію незаконного збуту пального (дизелю) на території Одеської області, ОСОБА_6 із ОСОБА_5 розробили і довели до відома усім учасникам групи план їх злочинної діяльності, який охоплював підшукання місць для зберігання, постачальників незаконно виготовленого пального, покупців такого товару, транспортного засобу для їх перевезення та збуту.

Відповідно до єдиного, відомого всім учасникам злочинної групи плану їх злочинної діяльності, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 виконували роль організаторів та керівників групи.

На виконання доручення з Управління служби безпеки України в Одеській області надійшли матеріали, відповідно до яких встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення причетна група осіб, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

12.03.2024 року в ході допиту в якості підозрюваного ОСОБА_5 зазначив, що на підставі договору оренди від 01.07.2023, який він уклав із ОСОБА_9 , він з ОСОБА_6 користувалися зазначеною територією за адресою: АДРЕСА_1 з метою провадження зазначеної протиправної діяльності. В подальшому, 18.07.2023 ним, ОСОБА_5 було укладено договір суборенди на частину зазначеного майнового комплексу: території та будівель за адресою: АДРЕСА_1 із директором ТОВ «Імперіал авто». Однак ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продовжили користуватись частиною території та приміщень за вищевказаною адресою, де зберігали цистерну з дизельним паливом, в якій тимчасово зберігали куплене, та привезене дизельне паливо з метою наступного його перекачування в інші транспортні засоби, які використовувались, як модульні міні АЗС з реалізації пального.

Підозрюваний ОСОБА_5 в ході слідчого експерименту з метою перевірки та уточнення відомостей, відтворив події та обставини привезення, та зберігання та перекачування дизельного палива на території за адресою: АДРЕСА_1 . Так він вказав на розташовані на території металеву ємність об`ємом 3-5 м3 із залишками дизельного палива близько 200 літрів та напівпричеп марки «MAN», д.н. НОМЕР_1 , порожній в задовільному стані, які використовувались ним та ОСОБА_6 для зберігання з метою збуту незаконно придбаного, виготовленого дизельного пального. ОСОБА_5 вказав, де під час протиправної діяльності була розташована цистерна під навісом на зазначеній території, як вона використовувалась, вказав на стаціонарний насос для перекачування пального, який він використовував для перекачування пального з зазначеної металевої цистерни в автомобілі, які використовувались як модульні міні АЗС з реалізації пального.

Таким чином, у органу досудового розслідування виникла необхідність у проведенні огляду території майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 з метою повного та неупередженого розслідування у кримінальному провадженні, виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знарядь та предметів, які могли використовуватися для організації вчинення злочину, виявлення та збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Так, 21.03.2024 на підставі отриманої згоди законного користувача зазначеної території ОСОБА_5 , проведено огляд території майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено речі, які мають вагоме значення для встановлення об`єктивної істини у вказаному кримінальному провадженні, а саме: металева ємність об`ємом 3-5 м3 із залишками дизельного палива 1500 літрів;

Постановою слідчого від 21.03.2024 вище перелічене, вилучене в ході обшуку майно, у відповідності до ст. 98 КПК України, визнано речовими доказами

Слідча звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів, оскільки в органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати що воно є знаряддям протиправних дій та зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, виявити які вдасться лише за допомогою проведення слідчих дій та відповідних експертиз із залученням судових експертів.

Прокурор надав заяву в якій клопотання підтримав, у зв`язку з службовим завантаженням, просив розглянути у його відсутності.

Особа щодо майна якої вирішується питання про накладення арешту повідомлена про дату та час розгляду клопотання за допомогою інтернет месенджеру, що підтверджується довідкою про доставку СМС повідомлення.

Згідно ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

З урахуванням вищевикладеного та з метою дотримання процесуальних строків розгляду такого роду клопотань, вважаю за можливе розглянути останнє у відсутності власника майна.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1, п.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

В судовому засіданні встановлено, що вилучене в ході огляду майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки може містити докази, які входять до предмету досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023160000001118, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.08.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.204, ч.3 ст.204 КК України.

Викладене в повній мірі підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою слідчого про визнання та залучення в якості речових доказів, згідно якої вищезазначене вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

В свою чергу не накладення арешту на зазначене тимчасово вилучене майно може призвести до його знищення, приховання, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження та суттєво ускладнить процес встановлення істини по кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.

Відповідно до ст.ст.89,94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Так, слідчий суддя на даній стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для вирішення питання про арешт майна, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого про накладення арешту на вилучене майно підлягає задоволенню, й, відповідно захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.

Положеннями статей 2,7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3ст. 132 КПК Українизастосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;2) перелік і види майна, що належить арештувати;3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другою статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:1) правову підставу для арешту майна;2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);3) наявність обґрунтованоїпідозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч.3ст.170 КПК України,у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею на даний час встановлено, що майно на яке накладається арешт відповідає критеріям ст.98 КПК України.

У кримінальному провадженні відповідно до ст.91 КПК України підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.

Стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого передбачає ч.3ст.170 КПКУкраїни,не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

Зв`язок даного майна із вчиненням злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.204, ч.3 ст.204 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.

В клопотанні про арешт майна прямо зазначено підставу та мету арешту майна, наведено відповідне обґрунтування, вказано обсяг та вид майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а також зазначено про відповідність цього майна критеріям ст.98 КПК України.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на тимчасово вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.

Керуючись ст. ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023160000001118, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.08.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.204, ч.3 ст.204 КК України задовольнити.

Накласти арешт на металеву ємність об`ємом 3-5 м3 із залишками дизельного палива 1500 літрів.

Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1