Постанова

від 20.03.2024 по справі 910/848/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року м. Харків Справа № 910/848/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Мартюхіна Н.О.

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Є.В.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом)- адвокат Дородних С.В., ордер серія АН № 1167992 від 17.05.2023

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - адвокат Линник Л.С., довіреність б/н від 04.01.2024

від третьої особи- не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "АСД" (вх. №61 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 у справі №910/848/23 (повний текст складено та підписано 22.12.2023 у м. Харків) суддя Калініченко Н.В.

за первісним позовом Приватного підприємства "АСД", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл", м. Київ,

про стягнення коштів, -

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритей", м. Київ,

до Приватного підприємства "АСД", м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Продукти", м. Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "АСД" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл" про стягнення за договором суборенди нежитлового приміщення №010919-Х від 01 вересня 2019 року 769 906,06 грн, з них: 563 225,81 грн - заборгованість з орендної плати за період з березня 2022 року по 26 липня 2022 року, 120 023,87 грн - пеня, 77 107,55 грн - інфляційні втрати, 9 548,83 грн - 3% річних. Також, позивачем заявлено стягнення судових витрат, що складаються з судового збору та 230 971,82 грн витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням (починаючи з березня 2022 року) суборендарем взятих на себе договірних зобов`язань, що визначені пунктом 4.3.5 договору №010919-Х щодо несплати орендної плати. Крім того, керуючись п.5.2 договору та ч. 6. ст. 232 ГК України, позивач нарахував пеню; враховуючи приписи ч. 1 ст. 625 ЦК України нарахував 3% річних та інфляційні збитки за період прострочення орендної плати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 позовну заяву Приватного підприємства «АСД» разом з доданими до неї матеріалами направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Харківської області (т. 1, а.с.63-64).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 у справі №910/848/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ Ритейл» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі №910/848/23 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі №910/848/23 залишено без змін. Справу повернуто до Господарського суду міста Києва (т. 1, а.с.110-112).

25.04.2023 Господарський суд міста м. Києва направив справу №910/848/23 до Господарського суду Харківської області (т. 2, а.с. 1).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18 травня 2023 року, зокрема, прийнято позовну заяву Приватного підприємства "АСД" до розгляду та відкрито позовне провадження у справі №910/848/23, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження (т. 2, а.с. 40-42).

12 вересня 2023 року ухвалою Господарського суду Харківської області прийнято до спільного розгляду із первісним позовом зустрічний позов (вх. № 15295 від 14.06.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл" до Приватного підприємства "АСД" про стягнення переплати у розмірі 162 618,76 грн (м.о., т. 1, а.с. 231-239).

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що в межах правовідносин сторін за договором суборенди у період з 24.02.2022 по 26 липня 2022 року існують підстави для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, а саме: звільнення суборендаря (ТОВ "ВФ Ритейл") від орендної плати за вказаний період, оскільки увесь цей час він не міг користуватися орендованим майном за обставин, за які він не відповідає (відсутність електроенергії та пошкодження приміщення, які стали наслідком воєнних дій на території України). Як зазначає ТОВ "ВФ Ритейл", ним направлявся ПП "АСД" акт звірки взаємних розрахунків за договором суборенди станом на 30.06.2022 року, з якого вбачається, що останні платежі за договором суборенди ТОВ "ВФ Ритейл" здійснило станом на 30.06.2022 в лютому 2022 року. Враховуючи всі оплати, здійснені за цим договором, розмір переплати становить 184 115,76 грн. Позивачем актуалізовано суму переплати з боку ТОВ "ВФ Ритейл", яка станом на 30.04.2023 року становить 162 618,76 грн та підлягає стягненню з ПП "АСД" в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне набуте майно.

12 вересня 2023 року ухвалою Господарського суду Харківської області суд повернувся у справі №910/848/23 на стадію підготовчого провадження, прийняв зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл" до спільного розгляду із первісним позовом у справі №910/848/23 (т. 4, а.с. 43-45).

29 вересня 2023 року ухвалою Господарського суду Харківської області прийнято до розгляду в межах первісного позову із залученням до матеріалів справи документи, що подані разом із клопотанням (вх. №26474 від 29.09.2023 року) відповідача за первісним позовом, Товариством з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл" про долучення доказів (т/ 4, а.с.84-86).

29 вересня 2023 року ухвалою господарського суду залучено в межах зустрічного позову в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Продукти" (61098, місто Харків, вулиця Полтавський Шлях, будинок 148/2; код ЄДРПОУ: 31225998) (т. 4, а.с. 99-101).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 у справі №910/848/23 у задоволенні первісного позову Приватного підприємства "АСД" відмовлено повністю. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл" задоволений частково. Стягнуто з Приватного підприємства "АСД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл" кошти у розмірі 135 000,00 грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 228,16 грн. В іншій частині зустрічного позову відмовлено (т. 5, а.с. 112-133).

Відмовляючи у задоволенні первісного позову суд зазначив, що на підставі наданих сторонами доказів, ТОВ "ВФ Ритейл" доведено, що починаючи з березня 2022 року в орендованому приміщенні була відсутня електроенергія. Відсутність електроенергії не є результатом дій (бездіяльності) ТОВ "ВФ Ритейл", а отже носить об`єктивний характер. Враховуючи цільове призначення приміщення, а саме для розміщення офісу та/або магазину з продажу непродовольчих товарів (п. 1.2. договору), використання ТОВ "ВФ Ритейл" приміщення без електроенергії є неможливим. Встановивши, що електроенергія відсутня з об`єктивних обставин, а відсутність електроенергії тягне за собою неможливість використання приміщення, суд прийшов до висновку про наявність підстав для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України. Тобто, наявні підстави для відмови у задоволенні первісного позову в частині стягнення орендної плати за період з березня 2022 року по липень 2022 року. Відмова у задоволенні вимоги про стягнення орендної плати тягне за собою відмову у задоволенні похідних вимог ПП "АСД".

Відносно зустрічного позову, суд зазначив про те, що 18 липня 2022 року ТОВ "ВФ Ритейл" складено лист №R/22/255 про повернення оплати за оренду приміщення за останній місяць, що не була врахована ПП "АСД". Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Перевіривши надані до суду платіжні доручення та виписку по рахунку, на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення зустрічного позову в частині стягнення 135 000,00 грн, що є сплатою за останній місяць оренди, що не була врахована ПП "АСД". ПП "АСД" мав зарахувати 135 000,00 грн в якості оплати за липень 2022 року, однак судом були встановлені обставини, що свідчать про звільнення ТОВ "ВФ Ритейл" від сплати за цей місяць на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України. При цьому, судом також враховано, що сторонами не заперечується той факт, що за лютий 2022 року (останній місяць фактичного користування приміщенням ТОВ "ВФ Ритейл") орендна плата була сплачена в повному обсязі.

ТОВ "ВФ Ритейл" не доведено наявності переплати у розмірі 27 618,76 грн, періоду її виникнення та правових підстав, що є підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову в цій частини.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням позивач за первісним позовом, Приватне підприємство "АСД" через підсистему "Електронний суд" 03.01.2024 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "АСД" на рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 року у справі №910/848/23.

Зупинити дію рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 року у справі №910/848/23.

Рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 року у справі №910/848/23 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позов ПП "АСД" до ТОВ "ВФ Ритейл" про стягнення задовільнити, а у задоволенні зустрічного позову ТОВ"ВФ Ритейл" до ПП"АСД" - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл".

Апеляційну скаргу розглянути за участю в судовому засідання представника Приватного підприємства "АСД" (т.6, а.с.17-56).

Приватне підприємство «АСД» не погоджується з рішенням Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 року у справі №910/848/23, як в частині відмови у задоволенні первісного позову, так і в частині часткового задоволення зустрічного позову та вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Підставами скасування рішення суду позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) вважає наступні обставини.

Суд безпідставно дійшов висновку про те, що ТОВ «ВФ Ритейл» доведено наявність об`єктивних обставин, що унеможливили використання приміщення у спірний період. Судом першої інстанції проігноровані доводи ПП «АСД», які наведені ним у заявах по суті у справі, та їм не надано належної правової оцінки в оскаржуваному рішенні. ПП «АСД» вважає, що ТОВ «ВФ Ритейл» не доведено та суду не надано доказів того, що воєнний стан, введений на території України, знаходження міста Харкова у Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), встановлюють факт неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством, безпосередньо впливають на можливість ТОВ «ВФ Ритейл» виконувати свої зобов`язання за договором суборенди, у тому числі на обов`язок повідомляти ПП «АСД», як суборендодавця про настання певних обставин, як це передбачено договором. Висновок суду зроблений без повного і всебічного з`ясування дійсних обставин справи, надання належної правової оцінки доказам, що містяться у матеріалах справи, а також без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних відносинах.

Суд першої інстанції з посиланням на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 у справі № 910/7495/16 наголосив на тому, що для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України не обов`язково має бути наявність саме форс-мажорних обставин. Проте, на думку апелянта, такий висновок судом першої інстанції зроблено без врахування розділу 6 договору суборенди («Форс-мажор»), відповідно до якого ТОВ «ВФ Ритейл» мало б засвідчити неможливість використання орендованого приміщення сертифікатом Торгово-промислової палати України, повідомити про настання таких обставин протягом семи календарних днів з моменту настання таких обставин з додаванням до повідомлення сертифікату (або його копії) про форс-мажор. Таким чином, на думку позивача, судом першої інстанції не надана правова оцінка усім наявним у матеріалах справи доказам, наслідком чого стало не встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення спору.

Апелянт вважає, що ТОВ «ВФ Ритейл» не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а саме те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4, на листування з якими посилається ТОВ «ВФ Ритейл», є особами, уповноваженими законом або договором здійснювати представництво ПП «АСД» у відносинах з третіми особами, у тому числі з ТОВ «ВФ Ритейл». На думку апелянта, ТОВ «ВФ Ритейл» та суд першої інстанції помилково ототожнює особу, яка здійснює контроль за виконанням умов договору з представником.

Щодо листів «ТОВ ВФ Ритейл», направлених засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта», апелянт акцентує увагу суду апеляційної інстанції на тому, що договір суборенди не передбачає направлення поштової кореспонденції на ім`я ОСОБА_2 , а навпаки, у пункті 8.5 договору суборенди вказано, що саме сторони даного договору зобов`язуються негайно інформувати одна одну про будь-які зміни, що здатні вплинути на виконання зобов`язань сторін за даним договором. Водночас, на підставі наявних в матеріалах справи доказів неможливо встановити, який саме «лист», «фотографію» та «додаткову угоду» ТОВ «ВФ Ритейл» направило на ім`я ОСОБА_2 30.05.2022 року поштовим відправленням 0101509552348. На думку скаржника, висновок суду першої інстанції про те, що «ТОВ «ВФ Ритейл» направило ПП «АСД» лист №R/22/190 від 30.05.2022 року, у якому з посиланням на ч. 6 ст. 762 ЦК України, ТОВ «ВФ Ритейл» просило не нараховувати орендну плату за період, коли магазин не працюватиме є таким, що не підтверджений доказами та суперечить обставинам справи.

Посилання суду першої інстанції на відсутність електроенергії як самостійну обставину, що повністю унеможливлює використання приміщення за цільовим призначенням, є, на думку апелянта, необґрунтованим. Оскільки відповідачем взагалі не доведено допустимими доказами факту аварії або несправності на зовнішніх інженерних мережах та, як наслідок, відсутності електропостачання на об`єкті суборенди. Апелянт вважає, що лист ТОВ «Продукти» від 23.01.2023 року, підписаний його директором, не є допустимим доказом. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів неможливості використання ТОВ «ВФ Ритейл» об`єкту оренди через відсутність електропостачання.

На думку скаржника, не можна ототожнювати неможливість використання орендованого майна, тобто повну відсутність доступу до майна з неможливістю отримання прибутку в очікуваному розмірі у спірний період, що не підпадає під дію норми частини 6 статті 672 ЦК України.

Акт обстеження пошкодженого майна від 20.06.2022 року, на думку апелянта, не є допустимим доказом на підтвердження обставин, викладених у самому акті. Скаржник, вважає, що копія акту обстеження пошкодженого майна від 20.06.2022 року, в якому містяться підписи свідків, підписи яких не посвідчено нотаріусом, за умов відсутності у матеріалах справи підтвердження свідків про їх обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань, є не належним та недопустимим доказом.

На переконання апелянта, суд першої інстанції безпідставно звільнив ТОВ «ВФ Ритейл» від обов`язку внесення орендної плати за договором за березень - липень 2022 року. Ураховуючи, що обидва позови взаємопов`язані, спростування апеляційним судом висновку суду першої інстанції щодо застосування до правовідносин сторін частини шостої статті 762 ЦК України (звільнення ТОВ «ВФ Ритейл» від обов`язку внесення орендної плати за договором за березень - липень 2022 року), матиме наслідком спростування висновку Господарського суду Харківської області щодо застосування до правовідносин сторін частини першої статті 1212 ЦК України.

Крім того, апелянт зазначив, що сума судових витрат, які ПП «АСД» понесло і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи №910/848/23 Східним апеляційним господарським судом, складає орієнтовно 37360 грн: 13860 грн - витрат зі сплати судового збору та 23500,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2024 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 апеляційну скаргу Приватного підприємства "АСД" на рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 у справі №910/848/23 залишено без руху. Зобов`язано скаржника усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання цієї ухвали, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме до Східного апеляційного господарського суду надати докази сплати судового збору у розмірі 3220,80 грн у встановленому порядку за встановленими реквізитами. Витребувано матеріали справи №910/848/23 із Господарського суду Харківської області.

16.01.2024, у встановлений судом строк, на адресу Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій останній надав платіжне доручення №16 від 11.01.2024 про сплату судового збору у розмірі 3220,80 грн, що свідчить про виконання скаржником вимог ухвали суду від 08.01.2024.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "АСД" на рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 у справі №910/848/23. Встановлено учасникам справи строк до 06.02.2024 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його направлення відповідачу у справі. Запропоновано учасникам справи в строк до 06.02.2024 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Призначено справу до розгляду на "20" березня 2024 р. о 09:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131.

16.01.2024 на виконання вимог ухвали від 08.01.2024 з Господарського суду Харківської області надійшли: справа №922/848/23 - 5 томів та матеріали оскарження ухвали - 2 томи.

05.02.2024 (в межах строку) через «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ Ритейл» надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останній просить:

- прийняти даний відзив та відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПП «АСД» на рішення Господарського суду Харківської області від 18 грудня 2023 року в повному обсязі;

- рішення Господарського суду Харківської області від 18 грудня 2023 року у справі №910/848/23 залишити без змін.

Відповідач не погоджується із висновками скаржника та вважає апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Свою правову позицію обґрунтовує наступним.

Стосовно неможливості використання приміщення у спірний період через військову агресію РФ та введення воєнного стану відповідач, зокрема, зазначає, що 24 лютого 2022 року магазин, що є об`єктом договору суборенди перестав функціонувати, що підтверджується наказом про припинення роботи магазинів №ОД/П-026.3 від 01.03.2022 року. У зв`язку з цим, 30 березня 2022 року на електронну адресу представників ПП «АСД» Бекешко Олени та Ярошенко Діани, які від імені ПП «АСД» протягом дії договору суборенди здійснювали комунікацію з питань, що виникали по договору суборенди, представником відповідача було направлено листа, в якому суборендар повідомив про настання форс-мажорних обставин, просив не нараховувати орендну плату на період поки магазин не буде працювати через обставини, що склалися в м. Харкові. Вказаний лист направлявся тільки на електронну адресу контактних осіб по договору, оскільки офіс суборендаря розташований в місті Києві і через бойові дії поблизу Києва та ризик обстрілів, працівники вимушені були евакуюватись, а тому не мали технічної можливості направити кореспонденцію в паперовому вигляді через Укрпошту в строки, встановлені п. 6.1 договору суборенди. Відповідач вважає, що до правовідносин, які виникли між сторонами договору суборенди, буде правомірно застосувати ч.6 ст. 762 ЦКУ.

Щодо обґрунтування причин неможливості використання приміщень, що є підставою застосування ч.6 ст. 762 ЦКУ, відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що перебування Харківської міської територіальної громади в переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року з 24.02.2022 року і по теперішній час, що несе високий ризик не тільки для здійснення господарської діяльності, а й для життя людей. Пошкодження склопакету вітрини в результаті бойових дій. Відсутність електропостачання, яке суборендар, який не є стороною договору на електропостачання за адресою магазину, не мав можливості відновити самостійно.

Стосовно звільнення від відповідальності через форс-мажор та застосування ч. 6 ст.762 ЦК України відповідач, зокрема зазначив, що питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме воєнних дій, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності, є загальновідомим та нормативно врегульованим, тому додаткового письмового повідомлення сторін договору не потребує, не зважаючи на це, 30.05.2022 року електронним листом ТОВ «ВФ Ритейл» повідомило про настання форс-мажорних обставин де, зокрема зазначило, що настали обставини непереборної сили з відповідними наслідками, а також просило у відповідності до частин 4 та 6 статті 762 Цивільного кодексу України звільнити суборендаря від сплати орендної плати за період поки магазин не буде працювати. В даному випадку, введення воєнного стану, пошкодження електрокабелю, вітрини в результаті бойових дій, істотно впливає на спроможність сторін виконувати свої зобов`язання по договору, а саме виконання суборендарем зобов`язання, передбаченого п.4.3.2. договору суборенди - використовувати приміщення за його цільовим призначенням, визначеним п.1.2. договору суборенди. Крім того, відповідач зазначає, що ні законодавством, ні умовами договору в даному випадку не передбачено умову про те, що сторона, яка прострочила строк повідомлення про настання обставин непереборної сили, позбавляє сторону права посилатись на дані обставини.

Стосовно листування сторін договору відповідач зазначає, що в своєму відзиві на зустрічний позов відповідач за зустрічним позовом, позивач за первісним зазначив про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4, на листування з якими посилається ТОВ «ВФ Ритейл» не є особами, уповноваженими законом або договором здійснювати представництво ПП «АСД» у відносинах з третіми особами, у тому числі з ТОВ «ВФ Ритейл». При цьому, відповідач за зустрічним позовом, позивач за первісним даною заявою протирічить своїм же поясненням, викладеним ним в своїй відповіді на відзив на первісний позов від 23.06.2023 р. на сторінці 34, а саме: «Так, дійсно, пунктом 8.12 договору суборенди нежитлових приміщень ПП «АСД» та ТОВ «ВФ Ритейл» визначили працівників відповідальних за контроль виконання цього договору. Підпункти 8.12.1 та 8.12.2 договору містять прізвища, функції, номера телефонів та адреси електронної пошти цих працівників».

Щодо доведеності факту відсутності електропостачання відповідач вважає за необхідне звернути увагу суду апеляційної інстанції на те, що ТОВ «ВФ Ритейл» намагалось всіма доступними способами зв`язатись з позивачем та встановити причини відсутності електропостачання в орендованому приміщенні для продовження господарської діяльності в ньому. В свою чергу, позивач не вчинив жодних дій для здійснення фіксації відсутності електропостачання, встановлення причин його відсутності та вжиття будь-яких заходів для його відновлення. На думку відповідача, всі дії позивача свідчать про його ухилення та намагання уникнути встановлення даного факту задля того, щоб стягнути з відповідача за весь цей час орендну плату.

Стосовно умов застосування ч.6 ст.762 ЦК України за наявності доступу до майна відповідач зазначає, що ст.762 ЦК України не містить вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження. Відповідач вважає, що ним доказово доведено обставини, які унеможливлюють використання орендарем майна.

Також відповідач стверджує, що ТОВ «ВФ Ритейл» не могло використовувати приміщення, в якому було відсутнє електропостачання. За таких обставин, у позивача не існує безумовного права на нарахування орендної плати у розмірах, визначеним договором суборенди за період з березня 2022 року по липень 2023р.

Стосовно акту обстеження пошкодженого майна, складеного 20.06.2022 відповідач зазначає про те, що той факт, що акт обстеження пошкодженого майна від 20.06.2022 року складений у відсутність представника орендаря не є беззаперечним свідченням того, що він є недопустимим доказом, оскільки він складений в дату та час, на який запрошувався орендар, але з невідомих для суборендаря причин він не забезпечив явку свого представника. Більше того, орендар не повідомив про неможливість забезпечити явку представника на запропонований день та час та не запропонував альтернативну дату. Інші альтернативні інструменти фіксації факту відсутності електропостачання у відповідача відсутні та не визначені жодним нормативно-правовим актом.

Щодо застосування вимог статті 1212 ЦК України, відповідач зазначає те, що сума, яка заявлена до стягнення за зустрічним позовом становить 162 618,76 грн, яка складається з суми орендної плати в розмірі 135 000,00 грн без ПДВ, сплачену суборендарем 24.09.2020 р. відповідно до умов договору, передбачених п. 3.1., та 27 618,76 грн - сума переплати. Сума заявлена до стягнення була отримана позивачем в період дії договору суборенди, але згодом договір припинив свою дію, тобто правова підстава - відпала, за таких обставин вона підлягає стягненню відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України (т.6, а.с.75-90).

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

07.03.2024 до Східного апеляційного господарського суду від представника відповідача, ТОВ «ВФ Ритейл» адвоката Линник Людмили Святославівни надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якому останній просить забезпечити проведення судового засідання по господарській справі №910/848/23 призначене на 20.03.2024 року на 09 год 30 хв., у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), яке ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 задоволено.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав, що наведені в ній та просив суд її задовольнити у повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом), який був присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористалась.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Ураховуючи, що явка учасників справи обов`язковою не визнавалась, наявність в матеріалах справи доказів на підтвердження належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також достатність у матеріалах справи документів для розгляду апеляційної скарги та вирішення даного спору, зважаючи на відсутність передбачених частиною 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, а також з урахуванням вимог ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про закінчення апеляційного розгляду справи у даному судовому засіданні за відсутності інших учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог статей 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши представників сторін, розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 вересня 2019 року між Приватним підприємством "АСД" (орендарем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл" (суборендарем) укладено договір суборенди нежитлового приміщення №010919-Х, відповідно до п. 1.1. якого орендар передає, а суборендар приймає на умовах суборенди в строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 80,1 кв.м., розташовані в будівлі за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, будинок 148/2.

Пунктом 1.2. договору суборенди встановлено, що приміщення передається в оренду суборендарю з метою розміщення офісу та/або магазину з продажу непродовольчих товарів з метою здійснення суборендарем підприємницької діяльності.

Як зазначено у пункті 1.4 договору суборенди, приміщення знаходиться у користуванні орендаря на підставі договору оренди нежитлового приміщення №ПШ-08/19 від 01 серпня 2019 року.

Відповідно до п. 2.1. договору суборендар вступає у строкове платне користування приміщенням з моменту підписання повноважними представниками сторін акту прийому-передачі приміщення в суборенду, якщо інше не буде передбачено цим договором.

Відповідно до пункту 3.1. договору суборенди орендна плата з урахуванням її індексації є фіксованою, підлягає сплаті суборендарем орендарю щомісячно до 05 числа за поточний місяць, та становить 135 000,00 грн, ПДВ не передбачений.

Відповідно до п. 3.4. договору (у редакції додаткової угоди №1 від 01.04.2020 року) до орендної плати не включаються витрати, пов`язані з використанням та утриманням приміщення, як електроенергія, теплова енергія, послуги водопостачання та каналізації, послуги з прибирання прибудинкової території та вивезення ТПВ, а також експлуатаційні послуги у розмірі 6% від вартості спожитих послуг. Зазначені витрати сплачуються до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим, за фактичне споживання, яке визначається на підставі показників приладів обліку, які встановлено у приміщенні.

Згідно з п. 3.6. договору суборенди сторони погодили, що наднормативно переказана суборендарем орендарю сума зараховується в рахунок майбутніх платежів або за домовленістю сторін, підлягає поверненню суборендарю.

Пунктом 4.1.8. договору суборенди встановлено, що орендар зобов`язаний, серед іншого, забезпечити суборендаря наданням наступних комунальних послуг у приміщенні (за наявності): подача електричної та теплової енергії, води та каналізації, не допускаючи припинення надання послуг відповідними службами.

У випадку дострокового припинення дії цього договору повернути суборендарю невикористані суми орендної плати, у тому числі перераховані згідно з цим договором та не спожиті суборендарем за комунальні послуги, за невикористаний період суборенди протягом п`яти банківських днів з дня підписання сторонами акту звірки взаєморозрахунків, за вирахуванням зустрічної заборгованості суборендаря перед орендарем за цим договором (п.4.1.12. договору).

Пунктом 4.1.14. договору сторони погодили, забезпечити електричний ввід до приміщення потужністю не менше 10 кВт, та утримувати лінії електромереж у належному стані відповідно до діючих стандартів.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що Орендар, зокрема, має право:

Своєчасно отримувати орендну плату та інші платежі за договором в розмірі та у строки, передбачені цім договором (пункт 4.2.1. договору).

Контролювати наявний стан та напрямки використання приміщення, дотримання суборендарем вимог протипожежної безпеки, правил експлуатації інженерних мереж, електробезпеки, санітарних норм та правил охорони праці, але не частіше 2 (двох) разів на місяць в присутності представників суборендаря за умови письмового попередження про це суборендаря за 48 годин до дати запланованої перевірки (пункт 4.2.2. договору).

Безперешкодного доступу до приміщення в будь-який час для виконання аварійних робіт з обов`язковим негайним повідомленням про це суборендаря (пункт 4.2.3. договору).

Достроково розірвати даний договір, письмово попередивши про це суборендаря за 15 календарних днів до дня розірвання договору, винятково в наступних випадках: у разі розірвання договору оренди №ПШ-08/19 нежитлового приміщення від 01.08.2019 року; у разі порушення мети використання приміщення згідно п. 1.2 договору (пункт 4.2.4. договору).

Пунктом 4.3. договору визначено, що Суборендар зобов`язаний, зокрема:

Утримувати приміщення у відповідності з правилами експлуатації інженерних мереж, електробезпеки, санітарних норм; правил охорони праці, правил пожежної безпеки (п. 4.3.3 договору).

Своєчасно сплачувати орендну плату та вартість фактично спожитих суборендарем послуг (п.4.3.5. договору).

Своєчасно за власний рахунок ліквідовувати ті пошкодження, що сталися з встановленої та доведеної вини суборендаря. У такому випадку розмір збитків, який був завданий приміщенню з вини суборендаря визначається на підставі Акту комісії, яка складається з уповноважених представників обох сторін, а у разі незгоди однієї із сторін з розміром шкоди, розмір визначає незалежний експерт, котрий має відповідну ліцензію на проведення такої експертизи (п. 4.3.6 договору).

Пунктом 4.4. договору врегульовано, що Суборендар має право, зокрема:

Безперешкодно користуватися приміщенням та комунальними послугами у ньому відповідно до мети оренди та користуватися системами інженерних комунікацій, що перебувають у приміщенні (пункт 4.4.5. договору).

Суборендар звільняється від сплати орендної плати за період часу, протягом якого приміщення не могло бути використане ним за призначенням з встановленої та доведеної вини орендаря (п. 4.4.6. договору).

У відповідності до ст.796 ЦК України, зміст якої сторонам відомий та зрозумілий, суборендарю, пропорційно займаній ним площі, надається право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля, та прилеглою до будівлі земельною ділянкою у розмірі необхідному для досягнення мети оренди (п. 4.4.10. договору).

За умовами пункту 6.1. договору встановлено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов`язань, передбачених цим договором, якщо їх невиконання обумовлене обставинами непереборної сили, які не могли бути передбачені й попереджені сторонами, а саме: стихійні лиха, видання та юридична дія актів нормативного характеру, які безпосередньо перешкоджають сторонам у виконанні їхніх зобов`язань за цим договором; воєнні дії. Терористичні акти, блокади, епідемії, страйки. При цьому сторона, що не може виконати свої договірні зобов`язання через настання форс-мажорних обставин, повідомляє другу сторону письмово про такі обставини протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту їхнього настання та строк виконання зобов`язань відкладається на термін дії таких обставин. Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання стало наслідком дії нездоланної сили, тобто подій настання яких ні суборендар, ні орендар неспроможні були передбачити і попередити (пожежі, повені, землетруси, інші стихійні явища природи, воєнні дії тощо).

Належним доказом наявності вищевказаних обставин і їхнього терміну дії є письмове підтвердження, видане Торгово-промисловою палатою України (п. 6.1.1. договору).

Якщо дані обставини будуть тривати більше 45 (сорока п`яти) календарних днів, кожна зі сторін вправі розірвати даний договір, здійснивши всі розрахунки (п. 6.1. договору).

Пунктом 7.1. договору сторони унормували, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 26 липня 2020 року (включно).

Зміни в цей договір можуть бути внесені лише за взаємною згодою сторін шляхом підписання відповідної додаткової угоди до договору. Одностороння зміна умов договору або відмова від виконання договору не допускається, крім випадків передбачених цим договором та законодавством України (п. 7.3. договору).

Пунктом 7.5. договору сторони унормували, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; дострокового розірвання; банкрутства однієї із сторін; загибелі/знищення об`єкта суборенди - Приміщення; в інших випадках, передбачених цим договором чи законодавством України (п.п.7.5.1-7.5.5 договору).

Строк дії договору може бути продовжено за згодою (у тому числі за мовчазною згодою) сторін (п. 7.6. договору).

Сторони даного договору зобов`язуються негайно, але не пізніше 7 (семи) календарних днів із дня коли відбудеться зміна, інформувати одна одну про будь-які зміни, зокрема поштових і банківських реквізитів, номерів телефонів і телефаксів, податкового статусу, а також про всі інші зміни, що здатні вплинути на виконання зобов`язань сторін за даним договором. Сторона несе повну відповідальність за правильність вказаних нею у цьому договорі реквізитів, а у разі неповідомлення про зміни - несе ризик настання пов`язаних із цим несприятливих наслідків (п. 8.5. договору).

Пунктом 8.12.договору сторони не визначили працівників, відповідальних за контроль виконання умов цього договору (згідно примірника договору позивача, доданого до позовної заяви).

Разом з цим, у примірнику договору, який наданий відповідачем, визначено працівників, відповідальних за контроль виконання умов цього договору: зі сторони орендаря - ОСОБА_1 (контактні дані ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1) ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_2), зі сторони суборендаря - ОСОБА_5, експерт (контактні дані ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , НОМЕР_3) (т.3, а.с.112-115).

В той же час з електронного листування, на яке посилається відповідач, вбачається, що від відповідача листи скеровувалися ОСОБА_3 , яка взагалі не значиться в цьому пункті договору (т.2, а.с.107,109, 112, 127).

Вищевказаний договір суборенди нежитлового приміщення №010919-Х від 01.09.2019 та додаткові угоди до нього підписано з боку орендаря та суборендаря без зауважень та скріплено печатками обох сторін (т.1, а.с.16-21).

26.05.2020 між орендарем та суборендарем укладено додаткову угоду №2 до договору №010919-Х, 2 пунктом якої сторони домовились про продовження строку дії договору до 26 липня 2022 року (т.1, а.с. 25).

На виконання зазначеного договору 01 вересня 2019 року між сторонами було складено та підписано акт прийому-передачі приміщення, за яким ПП "АСД" передало, а ТОВ "ВФ Ритейл" прийняло у користування приміщення за договором. Додатковою угодою №2 від 26 травня 2020 року сторони продовжили строк дії договору та користування приміщенням по 26 липня 2022 року (т. 1,м.о., а.с. 15).

Додатковою угодою № 7 від 13 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 травня 2022 року сторони встановити орендну плату у розмірі 105 000,00 грн за місяць, ПДВ не передбачений (т. 1, а.с.30).

Як свідчать матеріали справи та не заперечується обома сторонами по справі, ТОВ "ВФ Ритейл" здійснило останній орендний платіж за договором суборенди у лютому 2022 року.

В подальшому ТОВ "ВФ Ритейл" не сплачувало орендну плату, вказуючи на неможливість використання орендованого майна відповідно до мети суборенди через відсутність електроенергії, яка обумовлена широкомасштабним вторгненням РФ на територію України та введенням в країні воєнного стану, посилаючись при цьому на ч. 6 ст. 762 ЦК України, положення якої звільняють наймача від сплати за весь час, протягом якого майно не могло бути використано через обставини, за які він не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що 30 березня 2022 року ТОВ "ВФ Ритейл" ел.поштою на адресу орендаря ( ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ) було надіслано лист з посиланням на військову агресію та ч. 6 ст. 762 ЦК України з проханням не нараховувати орендну плату за період, коли магазини не будуть працювати (т.2, а.с.107-108).

08 квітня 2022 року ТОВ "ВФ Ритейл" ел.поштою направлено лист орендарю, що є аналогічним за змістом попереднього листа та додатково надано проект додаткової угоди № 8, яким передбачено звільнення від орендної плати на період воєнного стану (т.2, а.с.109-111).

17 травня 2022 року ТОВ "ВФ Ритейл" ел.поштою було направлено лист, яким повідомлено про пошкодження склопакету, а також про відсутність електропостачання у приміщенні, що унеможливлює використання приміщення за призначенням. При цьому, у цьому ж листі ТОВ "ВФ Ритейл" просить ПП "АСД" усунути ці перешкоди (т. 2, а.с.113-114).

Даний лист був направлений засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" на адресу для листування ПП "АСД", що вказана в Договорі (м. Харків, в`їзд Білостоцький, 3).

Лист аналогічного змісту № R/22/187 від 30.05.2022 року був направлений ПП "АСД" поштою на адресу для листування (т. 2, а.с. 117-121). Також, ТОВ "ВФ Ритейл" направило ПП "АСД" лист №R/22/190 від 30.05.2022 року, у якому, з посилання на ч. 6 ст. 762 ЦК України, ТОВ "ВФ Ритейл" просило не нараховувати орендну плату за період, коли магазин не працюватиме (т. 2, а.с.122).

Всі вищенаведені листи, які були направлені на електронну пошту - залишилися без відповіді, а доказів у вигляді довідки поштової установи про причини повернення/досилання з печаткою та відповідною відміткою, направлених ПП "АСД" на адресу для листування, матеріали справи не містять.

14 червня 2022 року ТОВ "ВФ Ритейл" складено лист №R/22/208 від 14 червня 2022 року, у якому повторно наголошено, що у приміщенні відсутня електроенергія та пошкоджено склопакет та запропоновано ПП "АСД" 20.06.2022 о 10:00 направити представника для фіксації пошкоджень (т. 2, а.с.131).

Цей лист направлений як електронною поштою, так і засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" на адресу для листування ПП "АСД" (т. 2, а.с. 132-134).

20 червня 2022 року було складено акт обстеження пошкодженого майна, у якому зафіксовано, що в об`єкті суборенди за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 148/2 відсутнє електропостачання та пошкоджено склопакет вікна (т. 2, а.с.136-137).

Даний акт підписаний трьома особами, один з яких є стороннім свідком (інших доказів до суду не представлено), а двоє є представниками ТОВ "ВФ Ритейл" (не заперечується представником ТОВ "ВФ Ритейл" у заявах по суті справи). Тобто, ТОВ "ВФ Ритейл" було актом зафіксовано відсутність електроенергії та пошкодження вікна.

23 червня 2022 року о 18:21 від уповноваженої особи ТОВ "ВФ Ритейл" Ярошенко Д. (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_5) надійшов лист, направлений ел.поштою уповноваженій особі ОСОБА_1 у якому зазначено, що за результатами розгляду звернення повідомляє ТОВ "ВФ Ритейл" про необхідність прибуття за адресою приміщення 24.06.2022 об 11:00 з метою перевірки наявності електропостачання (т. 2, а.с.138).

Представник ТОВ "ВФ Ритейл" Ярошенко Д. 24 червня 2022 року о 10:09 повідомила ел.поштою про неможливість забезпечення участі представника ТОВ "ВФ Ритейл", адже лист ПП "АСД" надійшов у неробочий час і має місце загострення ситуації у м. Харкові. Повідомлено, що представник може бути за адресою м. Харків, вул. Полтавський шлях 148/2 - 27.06.2022 об 11:00 год (т. 2, а.с.139).

18 липня 2022 року ТОВ "ВФ Ритейл" склало лист №R/22/254, яким повідомило про планове звільнення приміщення 26.07.2022 року та пропозицію ПП "АСД" з`явитися 26.07.2022 року о 15:00 для фактичної передачі приміщення (т. 2, а.с. 151).

25 липня 2022 року ПП "АСД" листом № 01-07/22 повідомлено ТОВ "ВФ Ритейл", що у зв`язку із закінченням 26 липня 2022 року строку дії Договору останнє має терміново погасити заборгованість у розмірі 443 122,19 грн. 26 липня 2022 року ТОВ "ВФ Ритейл" складено акт прийому-передачі приміщення, що направлений на адресу листування ПП "АСД" (т. 2, а.с. 163).

Також, ТОВ "ВФ Ритейл" складено акт про відсутність сторони при поверненні приміщення з суборенди, яким засвідчено, що 26 липня 2022 року уповноважений представник ПП "АСД" не з`явився за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 148/2 (т. 2, а.с. 167).

ТОВ "Продукти", власник орендованого приміщення, листом від 23 січня 2023 року повідомив, що за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 148/2 відсутнє електропостачання, починаючи з березня 2022 року і по теперішній час через пошкодження кабелю в результаті бойових дій (т. 2, а.с. 149).

Вищенаведені обставини стали підставою звернення Приватного підприємства «АСД» з відповідним первісним позовом до суду.

Спірні правовідносини в даній справі регулюються Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України.

Предметом спору у даній справі є правовідносини, що виникли між сторонами на підставі договору суборенди нерухомого майна щодо стягнення орендарем орендної плати за користування нерухомим майном.

За положеннями ч.ч.1,2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Укладений між сторонами договір суборенди нежитлового приміщення №010919-Х від 01.09.2019 за своєю правовою природою є договором оренди, правовідносини за яким регулюються параграфом 5 Глави 29 Господарського кодексу України та Главою 58 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Сторонами не оспорюється існування між позивачем та відповідачем правовідносин з суборенди нежитлового приміщення загальною площею 80,1 кв.м., розташованого в будівлі за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, будинок 148/2 на підставі договору суборенди нежитлового приміщення №010919-Х від 01.09.2019.

Положення договору свідчать про те, що відповідач зобов`язаний здійснювати оплату орендної плати (п.3.1 договору). Сторони домовились, що протягом 15 робочих днів з моменту підписання Акту прийому-передачі приміщення, суборендар сплачує орендну плату за перший та останній календарні місяці оренди.

Пунктом 4.3.5 договору визначено, що суборендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату та вартість фактично спожитих суборендарем комунальних послуг.

Разом з тим, починаючи з березня 2022 року по 26.07.2022 (дата закінчення строку договору) суборендар не виконує взяті на себе договірні зобов`язання, що визначені пунктом 4.3.5 договору, зокрема, не сплачує орендну плату, внаслідок чого утворилася заборгованість з орендної плати у розмірі 563 225,81 грн.

В свою чергу, відповідач наполягає на тому, що орендоване майно не могло бути використано протягом означеного позивачем часового періоду через загальновідомий факт небезпечної ситуації у регіоні внаслідок військової агресії РФ.

Відповідно до положень частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Колегія суддів критично оцінює доводи відповідача про те, що він звільнений від сплати орендної плати з огляду на розташування магазину на території м. Харків (перебування Харківської міської територіальної громади в переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією) та неможливості використання приміщень, з огляду на таке.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року за №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Торгово-промислова палата України листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчила наявність обставини непереборної сили: військової агресії Російської Федерації проти України (копія листа т. 2, а.с.69).

Даний лист ТПП засвідчує факт непереборної сили, однак такі обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Аналічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 травня 2022 року у справі №922/2475/21.

Також, Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі №910/7679/22 зазначив, що лист від 28.02.2022 ТПП №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом, виданим відповідно до положень статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати» і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2022 року №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Відповідно до наказу Міністерства питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25.04.2022 року «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року» Харківська міська територіальна громада віднесена до територій, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (копія наказу т. 2, а.с. 70-77).

Також наказом Міністерства питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 затверджено Перелік територій, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» та визначено, що датою виникнення можливих бойових дій у Харківській територіальній громаді є 24.02.2022 (копія наказу т. 2, а.с. 78-104).

Згідно з частиною 3 статті 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Колегія суддів на підставі ч. 3 ст. 75 ГПК України визнає загальновідомою обставиною те, що з 24 лютого 2022 року місто Харків та відповідні населені пункти Харківської області (згідно із відповідним наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України) перебувають (перебували) у зоні проведення активних бойових дій через широкомасштабне вторгнення Російської Федерації на територію, що має наслідком пошкодження об`єктів інфраструктури, що певною мірою перешкоджає веденню підприємницької діяльності в цілому на відповідній території.

Поряд з цим, відповідна сторона спору має довести належними, допустимими, достовірними та достатньо вірогідними доказами, що саме в її конкретному випадку мають місце певні обставини, що зумовлені загальновідомими подіями.

Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Поряд з цим, відповідно до ч. 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №910/7495/16 зазначено, що норма статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Крім того, як зазначено у вказаній постанові, обставини, зазначені у ч. 6 статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з ч.6 статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадки, втім не обмежуються ними.

При цьому, за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 статті 617 ЦК України).

Відповідно до статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання зобов`язань в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Відсутність у ч.6 статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

Верховним Судом у постанові від 07.12.2022 у справі №911/1064/21 вказано, що при оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм ч. 6 ст. 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №904/2470/22 та від 31.08.2023 у справі №925/181/20 (925/256/23), від 22.05.2019 у справі №914/1248/18, від 27.08.2019 у справі №914/2264/17, від 21.09.2021 у справі №910/13158/20, від 20.10.2021 у справі №911/3067/20, , від 20.10.2021 у справі №911/654/21.

Також у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №910/14244/20 зроблено правовий висновок, що для застосування ч.6 ст.762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. У такий спосіб підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2024 у справі №922/2258/23 зазначав, що у разі посилання сторони на такі обставини як на підставу неможливості належного виконання сторона має обов`язок довести їх наявність не тільки самих собою, але і те, що вони були саме тими обставинами, які зумовили неможливість використання майна саме для конкретно цього випадку на загальних підстава.

Також Верховний Суд в зазначеній постанові наголосив, що неможливість ведення господарської діяльності у зв`язку з відсутністю трудового потенціалу і прийняттям рішення про призупинення господарської діяльності та/або виходу з ладу виробничого обладнання у зв`язку із зниженням подачі електроенергії не може бути ототожнена з неможливістю використання орендованого майна з незалежних від орендаря причин.

Отже, беручи до уваги наведене, для застосування частини шостої статті 762 ЦК України орендар (суборендар) має довести на загальних підставах, визначених ГПК України, наявність об`єктивних обставин, що унеможливили використання приміщення у спірний період.

Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що територія, на якій розміщена орендоване майно, не була окупована, не знаходиться та знаходилася на непідконтрольній українській владі території.

Орендарем не було надано до суду доказів звернення до орендодавця з вимогою щодо дострокового розірвання договору оренди майна, внесення змін до умов договору в частині вирішення питання щодо сплати орендної плати або його використання тощо.

Статтею 74 ГПК України, яка кореспондується з частиною третьою статті 13 цього Кодексу, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень, лежить саме на неї.

Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов`язковими ознаками, як: допустимість, достовірність, імовірність, вірогідність.

Так, відповідно до статі 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначене поняття «допустимість доказів», яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Як вказано у статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У цьому контексті слід зазначити, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню саме так, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 09.08.2022 у справі №902/1038/21, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Колегія суддів зазначає про те, що позивач як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції наводив аргументи про те, що наявні у справі докази свідчать, що суборендар - ТОВ "ВФ Ритейл" не припиняв користування орендованим приміщенням у спірний період, мав можливість бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, речі відповідача з орендованого приміщеннях ним вивезено не було.

Крім того, позивач зазначав, що відповідач (суборендар) у спірний період не здійснював належним чином повідомлення позивача (орендаря) про настання обставин пошкодження електричного кабелю в спірному приміщенні та можливість суборендаря скористатись своїм правом на звільнення від відповідальності за повне або часткове невиконання його умов та/або розірвання договору у зв`язку з неможливістю його виконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ВФ Ритейл" не надано належних, допустимих та достовірних доказів, які б однозначно свідчили про відсутність у відповідача об`єктивних обставин неможливості використовувати орендоване за договором суборенди приміщення та здійснювати господарську діяльність в ньому, а також спростували б факт знаходження майна відповідача в орендованому приміщенні (докази стосовно вивозу обладнання та іншого майна із спірного приміщення, товаротранспортні накладні, договори перевезення, акти інвентаризації) та споживати електричну енергію у спірний період.

При цьому, надані позивачем докази щодо ненастання для відповідача обставин неможливості використання спірного орендованого приміщення у спірний період за вірогідністю переважають докази відповідача щодо неможливості такого використання.

Так, наданий ТОВ "ВФ Ритейл" акт обстеження пошкодженого майна від 20 червня 2022 року не може вважатися належним доказом відсутності електропостачання в орендованому приміщенні, оскільки складений двома представниками самого ТОВ "ВФ Ритейл" та ще однією сторонньою особою, та не містить підписів працівників електропостачальної організації, що ставить під сумнів достовірність внесених до цього акту даних.

Також, не може вважатися належним та допустимим доказом і лист власника орендованого майна -ТОВ «Продукти» від 23 січня 2023 року, оскільки він не є документом електропостачальної організації, яка є компетентним суб`єктом у сфері електроенергетики.

Окрім цього, пунктом 7.2 договору суборенди передбачено, що суборендар може достроково самостійно та в односторонньому порядку в будь-який час з будь-якої причини розірвати цей договір, попередивши про це орендаря не менш ніж за 60 (шістдесят) календарних днів. У такому випадку договір вважається таким, що припинив дію з 61-го календарного дня від дати відправлення суборендарем рекомендованого листа на адресу орендаря, зазначеною в договорі, додатках до нього або в письмових повідомленнях орендаря, або від дати вручення під розписку уповноваженій особі орендаря відповідного повідомлення.

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ "ВФ Ритейл" через неможливість використовувати орендоване приміщення скористався своїм правом на розірвання в односторонньому порядку договору суборенди та повідомити про це орендаря - ПП "АСД" відповідно пункту 7.2 договору.

Факт знаходження майна суборендаря протягом спірного періоду підтверджується, зокрема, листом самого ТОВ "ВФ Ритейл" за № R/22/254 від 18 липня 2022 року, в якому він повідомляв про планове звільнення приміщення 26.07.2022 року (кінець спірного періоду) та пропозицію ПП "АСД" з`явитися 26.07.2022 року о 15:00 для фактичної передачі приміщення, а також актом від 26.07.2022 ТОВ "ВФ Ритейл" про відсутність сторони при поверненні приміщення з суборенди (т. 2, а.с. 151).

Крім того, слід зазначити, що як на підставу застосування до спірних правовідносин ч. 6 ст. 762 ЦК України, суд першої інстанції помилково посилається на виникнення об`єктивних непереборних обставин для відповідача у вигляді воєнного стану, що унеможливило використання відповідачем об`єкту оренди.

Як на доказ настання для відповідача форс-мажорних обставин останній посилався на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. При чому, до ТПП України з метою підтвердження настання таких обставин відповідач не звертався, що підтвердив у судовому засіданні.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

З огляду на це, помилковим є твердження відповідача, що факт настання форс-мажору підтверджений листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону "Про ТПП в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Водночас, навіть сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставини форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі №905/55/21).

Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними та чи є причинний зв`язок між такими обставинами та неможливістю використання Відповідачем орендованого приміщення.

Будь-якого належного, допустимого, достовірного та вірогідного доказу того, що введений з 24.02.2022 воєнний стан на всій території Україні об`єктивно позбавив можливості відповідача користуватися об`єктом оренди за спірним договором останнім не надано.

За умовами пункту 6.1. договору суборенди встановлено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов`язань, передбачених цим договором, якщо їх невиконання обумовлене обставинами непереборної сили, які не могли бути передбачені й попереджені сторонами, а саме: стихійні лиха, видання та юридична дія актів нормативного характеру, які безпосередньо перешкоджають сторонам у виконанні їхніх зобов`язань за цим договором; воєнні дії. Терористичні акти, блокади, епідемії, страйки. При цьому сторона, що не може виконати свої договірні зобов`язання через настання форс-мажорних обставин, повідомляє другу сторону письмово про такі обставини протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту їхнього настання та строк виконання зобов`язань відкладається на термін дії таких обставин. Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання стало наслідком дії нездоланної сили, тобто подій настання яких ні суборендар, ні орендар неспроможні були передбачити і попередити (пожежі, повені, землетруси, інші стихійні явища природи, воєнні дії тощо).

Доказів звернення до орендаря у встановлений п.6.1 договору строк, відповідач суду не надав.

Сторони договору передбачили, що належним доказом наявності вищевказаних обставин і їхнього терміну дії є письмове підтвердження, видане Торгово-промисловою палатою України (п. 6.1.1. договору).

Також слід зазначити, що введення в Україні воєнного стану та пов`язані із ним обмеження, а також активні бойові дії вплинули не тільки на відповідача, але й на позивача.

Всі суб`єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі в країні та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Щодо надсилання ТОВ "ВФ Ритейл" повідомлень про відсутність електроенергії в орендованому приміщенні слід зазначити про таке.

Верховний Суд в постанові від 24.10.2023 у справі №910/7352/22 зазначив, що суд не заперечує те, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за статтею 7 Цивільного кодексу України.

Однак, відповідно до приписів вищенаведеної статті, цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі. Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується. При цьому, в зазначеній постанові Верховний Суд наголосив на необхідності врахування приписів зазначеної норми та дослідженні питання, чи є таке правило поведінки, як здійснення електронної переписки, усталеним у сфері правовідносин сторін за договором, та чи відповідне правило поведінки не суперечить договору і, відповідно, підлягає застосуванню.

Зі змісту договору суборенди вбачається, що він не містить умов щодо комунікації сторін за допомогою електронної пошти. Поряд з цим у розділі 10 «Реквізити сторін» зазначені поштові адреси сторін для листування і даних щодо електронної пошти сторін даний розділ, як і договір в цілому, не містить.

Таким чином, переписка по електронній пошті, на яку посилається ТОВ "ВФ Ритейл" не може вважатися належним повідомленням іншої сторони про певні обставини в рамках договору суборенди.

Листи відповідача від 08.04.2022 з описом вкладення та копія конверту (трек номер 0101509552348), від 17.05.2022 з описом вкладення та копія конверту (трек номер 01011509552380), від 30.05.2022 з описом вкладення та накладна №0101509576522, направлені на адресу позивача, не є належними доказами повідомлення про наявні об`єктивні обставини, що унеможливлюють використання приміщення через відсутність електропостачання та пошкодження склопакету, оскільки як вбачається з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» дані про відправлення за вищевказаними трек номерами та накладній в базі даних відсутні, тому що не зареєстровані в системі (т.2, а.с.116, 120-121, 124-126, 130-133).

Таким чином, висновок суду про те, що вищеописане листування свідчить про повідомлення ТОВ "ВФ Ритейл" відносно наявності об`єктивних обставин, що унеможливлюють використанням приміщення, а саме: відсутність електропостачання та пошкодження склопакету, є таким, що спростовується умовами договору та недоведеністю відповідачем факту належного повідомлення орендаря про зазначені обставини.

Крім того, представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні зазначив, що контактних осіб по договору у позивача немає, крім директора ПП «АСД».

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що надані до цих листів фотографії не можуть вважатися належними доказами, адже не міститься дати, місця складання, прив`язки до адреси (об`єкту) та інших необхідних реквізитів для ідентифікації фотографії відносно місцезнаходження об`єкта.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ТОВ "ВФ Ритейл" не довело належними, допустимими, достовірними та достатньо імовірними доказами наявності правових підстав застосування до спірних правовідносин частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведення відповідачем за первісним позовом обставин для звільнення від сплати орендної плати згідно ч. 6 ст.762 ЦК України, а відтак помилково відмовив і у задоволенні похідних позовних вимог.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення первісного позову в частині стягнення з ТОВ "ВФ Ритейл" на користь ПП "АСД" 563 225,81 грн заборгованості з орендної плати за період з березня 2022 року по 26 липня 2022 року.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 5.2 договору суборенди в разі порушення з вини суборендаря строків проведення розрахунків з орендарем, зазначених у розділі 3 цього договору, суборендар сплачує орендарю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу за кожний день прострочення.

Колегія суддів, перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної "Ліга. Закон 360" розрахунок пені, інфляційних збитків та 3 % річних, вважає його арифметично правильним та таким, що відповідає умовам договору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення первісного позову в частині стягнення з ТОВ "ВФ Ритейл" на користь ПП "АСД" 120 023,87 грн - пені, 77 107,55 грн - інфляційних втрат, 9 548,83 грн - 3% річних.

Щодо зустрічного позову суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Зустрічний позов ТОВ "ВФ Ритейл" обґрунтовує наявністю підстав для застосування до правовідносин суборенди у період з 24.02.2022 і по 26 липня 2022 року частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України через неможливість суборендаря користуватися орендованим приміщенням у зв`язку із відсутністю електроенергії та пошкодження приміщення, які стали наслідком воєнних дій на території України, а також фактом здійснення ТОВ "ВФ Ритейл" протягом цього періоду платежів у сумі 162 618,76 грн, які підлягають стягненню з ПП "АСД" в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне набуте майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Разом з цим, спірні правовідносини випливають з договору суборенди нежитлового приміщення №010919-Х від 01.09.2019, а тому посилання позивача за зустрічним позовом на норму ст.1212 ЦК України є помилковим. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ВФ Ритейл" 18 липня 2022 року направило ПП "АСД" лист №R/22/255 про повернення оплати за оренду приміщення за останній місяць у сумі 135 000 грн та переплату орендної плати за лютий 2022 у сумі 18 750,00 грн, що не була врахована ПП "АСД" , що підтверджено рекомендованим листом з описом вкладення (т. 2, а.с.152, 160).

Колегія суддів зазначає, що дані про відправлення за трек номером 0101509575127 цього листа відсутні, як вбачається з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта», тому що не зареєстровані в системі.

Оскільки колегією суддів встановлено відсутність достатніх правових підстав для застосування до правовідносин, з яких виник спір у даній справі положень частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, то відсутні і правові підстави для задоволення зустрічного позову в частині стягнення з ПП «АДС» на користь ТОВ «ВФ Ритейл» 135 00,00 грн (оплата за липень 2022 року), який ґрунтується на доводах ТОВ "ВФ Ритейл" щодо необхідності застосування зазначеної норми.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про не доведення ТОВ «ВФ Ритейл» позовних вимог в частині стягнення 27 618,76 грн, періоду її виникнення та правових підстав, що є підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову в цій частині.

Колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 у справі №910/848/23 не відповідає, оскільки ухвалено за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставами для його скасування згідно вимог ч. 1 ст.277 ГПК України.

Місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні первісного позову та часткове задоволення зустрічного позову у розмірі 135 000, 00 грн, а тому рішення суду першої інстанції в зазначеній частині підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, яким первісний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову про стягнення з відповідача суми у розмірі 135 000 грн, слід відмовити. Оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог у розмірі 27 618,76 грн слід залишити без змін.

Судові витрати здійснюються в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись ст.ст. 269, 270, п.2 ст.275, ст. 277, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "АСД" на рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 у справі №910/848/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 у справі №910/848/23 в частині відмови у задоволенні первісного позову Приватного підприємства «АСД» скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги Приватного підприємства «АСД» повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл" (01161, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, код ЄДРПОУ 41457291) на користь Приватного підприємства "АСД" (61072, м. Харків, вул. Єсеніна, буд. 16, код ЄДРПОУ 32436150) 563 225,81 грн заборгованості з орендної плати за договором суборенди нежитлового приміщення №010919-Х від 01 вересня 2019 року, 120 023,87 грн - пені, 77 107,55 грн - інфляційних втрат, 9 548,83 грн 3% річних, 11548,60 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 16 533,79 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 у справі №910/848/23 в частині задоволення зустрічного позову щодо стягнення з Приватного підприємства «АСД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ Ритейл» 135 000 грн - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ Ритейл» про стягнення з Приватного підприємства «АСД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ Ритейл» 135 000 грн відмовити.

5. Рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 у справі №910/848/23 в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ Ритейл» у розмірі 27 618,76 грн залишити без змін.

6. Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 29.03.2024 року.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.О. Мартюхіна