Ухвала

від 02.05.2024 по справі 910/848/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/848/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г. О. - головуюча, Баранець О. М., Кролевець О. А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

колегія суддів: Радіонова О. О., Істоміна О. А., Мартюхіна Н. О.

від 20.03.2024

у справі за первісним позовом Приватного підприємства "АСД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл"

про стягнення коштів,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл"

до Приватного підприємства "АСД",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Продукти",

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "АСД" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл" (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення за договором суборенди нежитлового приміщення № 010919-Х від 01.09.2019 769 906,06 грн, з них: 563 225,81 грн - заборгованість з орендної плати за період з березня 2022 року по 26 липня 2022 року, 120 023,87 грн - пеня, 77 107,55 грн - інфляційні втрати, 9 548,83 грн - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі № 910/848/23 позовну заяву разом з доданими до неї матеріалами направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.05.2023 у справі № 910/848/23 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 910/848/23.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.09.2023 у справі № 910/848/23 прийнято зустрічний позов Відповідача до спільного розгляду із первісним позовом у справі № 910/848/23.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.02.2024 у справі № 910/848/23 у задоволенні первісного позову Позивача відмовлено повністю. Зустрічний позов Відповідача задоволено частково. Стягнуто з Позивача на користь Відповідача кошти у розмірі 135 000,00 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 910/848/23 апеляційну скаргу Позивача на рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 у справі № 910/848/23 задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 у справі № 910/848/23 в частині відмови у задоволенні первісного позову Позивача скасовано. Ухвалено нове рішення, яким повністю задоволено первісні позовні вимоги Позивача. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 563 225,81 грн заборгованості з орендної плати за договором суборенди нежитлового приміщення № 010919-Х від 01 вересня 2019 року, 120 023,87 грн - пені, 77 107,55 грн - інфляційних втрат, 9 548,83 грн 3 % річних, 11 548,60 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 16 533,79 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 у справі № 910/848/23 в частині задоволення зустрічного позову щодо стягнення з Позивача на користь Відповідача 135 000 грн - скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову Відповідача про стягнення з Позивача 135 000 грн відмовлено. Рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 у справі № 910/848/23 в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог Відповідача у розмірі 27 618,76 грн залишено без змін.

11 квітня 2024 року Відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 910/848/23.

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року у сумі 2 684,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом первісного позову у цій справі є стягнення 769 906,06 грн та предметом зустрічного позову є стягнення 162 618,76 грн, що в загальному розмірі становить менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2023 рік (500 х 2 684,00 грн = 1 342 000,00 грн).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України підстав (постанова від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).

При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Скаржник у тексті касаційної скарги зазначає про наявність підстав для перегляду в касаційному порядку оскаржуваних судових рішень у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з підстав передбачених підпунктами "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Обґрунтовуючи підпункт "а" пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник звертає увагу, що деякі суди застосовують до справ у подібних правовідносинах частину четверту статті 762 Цивільного кодексу України (Справа № 910/880/23, де відповідачем є Скаржник) і зменшують розмір орендної плати за період поки приміщення не використовувалось наймачем через обставини, за які він не відповідає. Окремі суди застосовують частину шосту статті 762 Цивільного кодексу України (справа № 910/12605/22) і звільняють орендарів від сплати орендної плати повністю за період, поки приміщення не використовувалось наймачем через обставини, за які він не відповідає.

Також Скаржник зауважує, що у даній категорії справ навіть між суддями Верховного Суду існують розбіжності в позиціях. У справі № 910/7352/22, суддя Кондратова І. Д. висловила окрему думку стосовно застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та форс-мажору.

Водночас Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Згідно з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний вимір ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям (аналогічний висновок міститься в ухвалах Верховного Суду від 23.04.2024 у справі № 910/16021/23, від 18.04.2024 у справі № 910/13554/23, від 11.04.2024 у справ № 911/2298/22, від 25.03.2024 у справі № 914/2382/22, від 25.01.2024 у справі № 908/1621/23).

Аргументи та доводи, викладені Скаржником у касаційній скарзі, не відповідають вказаним вище критеріям, адже вони абстрактні і декларативні і не містять жодних доказів кількісного та якісного виміру щодо наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Разом з тим Скаржник не наводить обґрунтувань, які дозволяють дійти висновку, що при перегляді оскаржуваного судового рішення у даній справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися, що питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або існує необхідність вирішити питання застосування аналогії закону чи права; існує необхідність забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Суд вказує, що наведені у касаційній скарзі доводи щодо оскарження судового рішення у справі № 910/848/23 фактично зводяться до незгоди Скаржника з висновком судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, при цьому, доводи скарги спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку Скаржника, свідчить про наявність підстав для задоволення/відмови у задоволенні позову.

Суд, оцінивши доводи Скаржника, дійшов висновку, що аргументи та мотиви, викладені у касаційній скарзі, не є переконливими, доречними і достатніми, враховуючи критерії, визначені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, що дана справа містить правове питання щодо застосування норми права і її розгляд Верховним Судом є необхідною для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Обґрунтовуючи підпункт "а" пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник зазначає, що справа № 922/6554/15 має виняткове значення для нього як особи, яка подає касаційну скаргу, оскільки, на його думку, відбувається порушення прав добросовісного наймача, на які вплинули обставини, що не залежать від його волі - збройна агресія рф в місті Харкові, де розташовано магазин Скаржника.

Водночас Суд дійшов висновку, що Скаржник у касаційній скарзі не навів вагомих аргументів, які б свідчили про те, що предмет цього спору стосується питань, які мають виняткове для Скаржника значення. Предметом зустрічного позову у цій справі є стягнення 162 618,76 грн, однак Скаржник не обґрунтовує, які саме негативні наслідки він зазнає (може зазнати) у разі стягнення цієї грошової суми, а також їх невідворотність.

А тому вказані твердження, щодо необхідності відкриття касаційного провадження на підставі підпунктів "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України Судом відхиляються, як необґрунтовані.

З урахуванням зазначеного, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Скаржника на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 910/848/23 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України

Керуючись статтями 234, 287, 290, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 910/848/23.

2. Надіслати копії ухвали учасникам справи.

3. Надіслати Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл" касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

О. Кролевець