Постанова

від 01.04.2024 по справі 910/848/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

(ДОДАТКОВА)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року м. Харків Справа № 910/848/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Мартюхіна Н.О.

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Є.В.

за участю представників сторін: не з`явились

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом)- не з`явились

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) адвокат Линник Л.С., довіреність б/н від 04.01.2024

від третьої особи- не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Східного апеляційного господарського суду заяву Приватного підприємства «АСД» (вх.№4173 від 21.03.2024) про ухвалення додаткового рішення у справі №910/848/23 щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу

за розглядом матеріалів апеляційної скарги Приватного підприємства АСД (вх. №61 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 у справі №910/848/23 (повний текст складено та підписано 22.12.2023 у м. Харків) суддя Калініченко Н.В.

за первісним позовом Приватного підприємства АСД, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВФ Ритейл, м. Київ,

про стягнення коштів, -

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВФ Ритейл, м. Київ,

до Приватного підприємства АСД, м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Продукти, м. Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство АСД звернувся до Господарського суду м. Києва (позовну заяву передано за підсудністю до Господарського суду Харківської області) з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю ВФ Ритейл про стягнення за договором суборенди нежитлового приміщення №010919-Х від 01 вересня 2019 року 769 906,06 грн, з них: 563 225,81 грн - заборгованість з орендної плати за період з березня 2022 року по 26 липня 2022 року, 120023,87 грн - пеня, 77 107,55 грн - інфляційні втрати, 9548,83 грн - 3% річних. Також, позивачем заявлено стягнення судових витрат, що складаються з судового збору та 230 971,82 грн витрат на правову допомогу (т. 1, а.с. 1-11).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 у справі №910/848/23 у задоволенні первісного позову Приватного підприємства АСД відмовлено повністю. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВФ Ритейл задоволений частково. Стягнуто з Приватного підприємства АСД на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВФ Ритейл кошти у розмірі 135 000,00 грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 228,16 грн. В іншій частині зустрічного позову відмовлено (т. 5, а.с. 112-133).

25.12.2023 року до суду від ПП «АСД» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. № 35369), а саме стягнення з ТОВ «ВФ Ритейл» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 83 000,00 грн (т. 5, а.с. 136-139).

27.12.2023 року до суду від ТОВ «ВФ Ритейл» надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх. № 35817) (т. 5, а.с. 159-165).

Додатковим рішенням від 08.01.2024 заяву Приватного підприємства «АСД» про ухвалення додаткового рішення (вх. № 35369 від 25 грудня 2023 року) задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ Ритейл» на користь Приватного підприємства «АСД» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено (т. 5, а.с. 196-201).

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням позивач за первісним позовом, Приватне підприємство АСД через підсистему Електронний суд 03.01.2024 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП АСД в особі представника, адвоката Дородних Сергія Володимировича на рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 року у справі №910/848/23. Зупинити дію рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 року у справі №910/848/23. Рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 року у справі №910/848/23 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позов Приватного підприємства АСД до Товариства з обмеженою відповідальністю ВФ Ритейл про стягнення задовільнити, а у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ВФ Ритейл до Приватного підприємства АСД - відмовити повністю. Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю ВФ Ритейл (т. 6, а.с. 16-57).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №910/848/23 апеляційну скаргу Приватного підприємства АСД на рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 у справі №910/848/23 задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 у справі №910/848/23 в частині відмови у задоволенні первісного позову Приватного підприємства АСД скасовано. Ухвалено нове рішення, яким задоволені первісні позовні вимоги Приватного підприємства АСД повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ВФ Ритейл на користь Приватного підприємства АСД 563 225,81 грн заборгованості з орендної плати за договором суборенди нежитлового приміщення №010919-Х від 01 вересня 2019 року, 120 023,87 грн - пені, 77 107,55 грн - інфляційних втрат, 9 548,83 грн - 3% річних, 11 548,60 грн - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 16 533,79 грн - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 у справі №910/848/23 в частині задоволення зустрічного позову щодо стягнення з Приватного підприємства АСД на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВФ Ритейл 135 000 грн скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ВФ Ритейл про стягнення з Приватного підприємства АСД на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВФ Ритейл 135 000 грн відмовлено. Рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 у справі №910/848/23 в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ВФ Ритейл у розмірі 27 618,76 грн залишено без змін. Доручено Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

21.03.2024 до Східного апеляційного господарського суду через підсистему Електронний суд від представника позивача за первісним позовом, ПП АСД адвоката Дородних С.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/848/23 щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій останній просить суд ухвалити додаткове рішення у справі №910/848/23 щодо розподілу судових витрат та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл" (ідентифікаційний код юридичної особи 41457291) на користь Приватного підприємства АСД (ідентифікаційний код юридичної особи 32436150) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 106 500,00 гривень. Заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №910/848/23 щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу розглянути без участі у судовому засіданні представника Приватного підприємства АСД.

Позивач, керуючись частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України вважає, що оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 року у справі №910/848/23, то рішення (додаткове) Господарського суду Харківської області від 08.01.2024 року у справі №910/848/23 втратило силу.

Позивач відзначає, що в судовому засіданні в суді першої інстанції, що відбулось 18.12.2023 року у справі №910/848/23, представником ПП «АСД» до початку судових дебатів зроблено усну заяву про те, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду ПП «АСД» до суду буде подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу (разом із доказами на їх підтвердження) у розмірі 84 500,00 грн.

Так первісний позов містив вимогу стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 230 971,82 грн. Водночас при зверненні до господарського суду ПП «АСД» заявило попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи у розмірі 242 520,42 грн, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 230 971,82 грн та витрат зі сплати судового збору у розмірі 11 548,60 грн.

Крім того, у відзиві на зустрічний позов ПП «АСД» вказало попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які воно понесло і які очікує понести у зв`язку із розглядом зустрічного позову справи у розмірі 42 500,00 грн, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 42 500,00 грн (т. 4, а.с.107-128).

Фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги з професійної правничої допомоги в межах справи №910/848/23 в суді першої інстанції складає 83 000,00 грн.

У тексті апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 року у справі №910/848/23 позивач зазначив, що сума судових витрат, які ПП «АСД» понесло і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи №910/848/23 Східним апеляційним господарським судом, складає орієнтовно 37 360,00 грн:

- 13 860,00 грн витрати зі сплати судового збору;

- 23 500,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги з професійної правничої допомоги в межах справи №910/848/23 в суді апеляційної інстанції складає 23 500,00 грн. Отже загальний розмір витрат на ПП «АСД» за надані послуги з професійної правничої допомоги в рамках справи №910/848/23 в судах першої та апеляційної інстанцій складає 106 500,00 грн.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.03.2024 клопотання позивача передане на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 призначено розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката Дородних С.В у справі №910/848/23 до розгляду на "01" квітня 2024 р. о 10:15 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131. Встановлено учасникам справи строк до 29.03.2024 року включно, для подання заперечень щодо клопотання про розподіл витрат на правничу допомогу з доказами його надсилання іншій стороні у справі. Явку учасників справи визнано не обов`язковою.

27.03.2024 через підсистему Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю ВФ Ритейл надійшли заперечення, за змістом яких заявник просить суд зменшити розмір витрат позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн. Розглянути дану заяву в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) з використанням електронного кабінету адвоката Линник Людмили Святославівни зареєстрована електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1

В обґрунтування заперечень відповідач зазначає наступне.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі №910/8682/18 від 14 листопада 2018 року, від якого Об`єднана палата у Постанові від 03 листопада 2019 року у справі №922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.

Також, з наданих позивачем документів вбачається про заявлення до стягнення витрат на професійну правничу допомогу як в межах первісного позову, так і в межах зустрічного. Водночас, ПП «АСД» чітко не визначає суму витрат в межах кожного із цих позовів. По-друге, для формування позиції по даному спору не вимагається аналіз великого обсягу документів, законодавства або судової практики; на виклад позиції не потребується багато часу. По-третє, позивачем не надано доказів, які підтверджують фактичне здійснення заявлених витрат учасником справи. По- четверте, суд задовольнив апеляційну скаргу ПП «АСД» та поклав на ТОВ «ВФ Ритейл» всі ризики, пов`язані з повномасштабним вторгненням Російської Федерації, стягнувши з ТОВ «ВФ Ритейл» не тільки орендну плату за приміщення, що не використовувалось в лютому -липні 2022 року (коли в Харкові як і в Києві не працювали навіть продуктові магазини), а ще й стягнув всі нараховані позивачем штрафні санкції та інфляційні втрати на загальну суму 206 680,25 грн, поклавши на одну сторону правовідносин надмірне фінансове навантаження, при цьому інша сторона не понесла жодних фінансових втрат у зв`язку з цим.

Відповідач вважає, що виходячи із загальних засад судочинства - справедливості, добросовісності та розумності та з метою забезпечення балансу інтересів сторін, враховуючи відсутність визначення погодинної вартості правової допомоги, що позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на відсутність поданих заявниками доказів на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, зважаючи, що розмір заявлених витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 106 500,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у суді, отже їх розмір є необґрунтованим у зазначеній вище частині, а тому наявні всі підстави для зменшення розміру витрат ПП «АСД», керуючись статтями 126, 129 ГПК України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2024 клопотання представника відповідача, ТОВ «ВФ Ритейл» адвоката Линник Людмили Святославівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №910/848/23, яке відбудеться "01" квітня 2024 р. о 10:15 год. задоволено.

У судовому засіданні 01.04.2024 представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) просив зменшити розмір витрат позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн, з мотивів, викладених у запереченнях.

Позивач запервісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) в судове засідання не з`явився. За змістом заяви просив розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №910/848/23 без участі у судовому засіданні представника Приватного підприємства «АСД».

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача в судове засідання не з`явилась, про наявність поважних причин неявки суд завчасно не повідомила. У контексті приписів ч.4 ст.244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до вимог статей 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Розглянувши вищевказану заяву Приватного підприємства «АСД», Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Із аналізу змісту ст. 244 ГПК України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати. Аналогічна правова позиція міститься у постанові КГС ВС від 31.05.2021у справі №911/132/14.

Згідно з частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також не вирішення окремих процесуальних питань, зокрема, розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Додаткове рішення це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.

У пункті 144 постанови від 01.02.2024 у справі №913/767/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку «Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №923/631/15, від 20.12.2019 у справі №240/6150/18, від 23.01.2020 у справі №927/229/19, від 23.12.2021 у справі №925/81/21».

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, додаткове рішення від 08.01.2024 у справі №910/848/23 втратило силу у зв`язку із скасуванням основного рішення від 18.12.2023 у справі №910/848/23.

Отже, враховуючи, що рішення та додаткове рішення по суті спору у цій справі є скасованими, то за правилами Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат, зокрема і витрат на професійну правничу допомогу, має бути здійснений судом, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Позивач стверджує, що фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги з професійної правничої допомоги в межах справи №910/848/23 в суді першої інстанції складає 83 000, 00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач подав наступні докази:

- договір про надання правової (правничої) допомоги № 77 від 17.05.2023 року (т. 5, а.с. 148-151);

- додаткову угоду №01 від 17.07.2023 року до договору про надання правової (правничої) допомоги № 77 від 17.05.2023 року (т. 5, а.с. 144);

- додаткову угоду №02 від 18.07.2023 року до договору про надання правової (правничої) допомоги № 77 від 17.05.2023 року (т. 5, а.с. 152);

- додаткову угоду №03 від 12.09.2023 року до договору про надання правової (правничої) допомоги № 77 від 17.05.2023 року (т. 5, а.с. 145);

- акт про надання правової (правничої) допомоги від 21.12.2023 року (т. 5, а.с. 143);

- детальний опис наданих послуг, наданих адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ПП «АСД» у справі №910/848/23 від 21.12.2023 року (т. 5, а.с.142).

Досліджуючи надані позивачем за первісним (відповідачем за зустрічним) позовом докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, відповідно до ст. 19 якого видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. При цьому, Верховний суд у постанові від 01.10.2018 року у справі №569/17904/17 зазначив, що у підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України), практична реалізація якої відбувається у такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

У ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Ці витрати підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з цим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Процесуальним законодавством передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. 33, 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 912/1025/20).

У п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2021 року у справі №34-16/17-3683-2011 викладено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Отже, суд касаційної інстанції чітко зазначив, що критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція наведена у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у додатковій постанові від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

При цьому за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

За правилами ст. 74, ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатів, пов`язаних з підготовкою до розгляду справи у судовому засіданні, має бути доведений та документально обґрунтований.

Понесені позивачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі № 911/3386/17, від 11.12.2018 року у справі № 910/2170/18).

Також, як вбачається із аналізу судових рішень Верховного Суду, сторона у справі, крім заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, поданої відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має право подати заперечення щодо розподілу (співмірності) судових витрат (постанова КГС ВС від 03.10.2018 року у справі № 910/23017/17, додаткова постанова КГС ВС від 27.06.2018 року у справі № 911/1803/17).

У даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю «ВФ Ритейл» 27.03.2024 через підсистему «Електронний суд» подало заперечення на клопотання позивача та просило зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн. Оскільки, зокрема, із наданих ПП «АСД» до заяви про ухвалення додаткового рішення доказів, останній на думку відповідача, взагалі не містить будь-якого розрахунку саме із визначенням погодинної вартості правової допомоги, що позбавляє іншу сторону можливості спростувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю цих сторін. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, зокрема, з огляду на положення частини 6 статті 126 ГПК України.

Тобто, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові від 20 листопада 2018 року у справі №910/23210/17 Верховний Суд також звернув увагу на те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, як зазначає Верховний Суд, зокрема, у постанові від 13 лютого 2019 року у справі №911/739/15, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №910/8682/18 від 14 листопада 2018 року від якого Об`єднана палата у Постанові від 03 листопада 2019 року у справі №922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.

Із матеріалів справи вбачається, що 17 травня 2023 року між ПП «АСД» (клієнтом) та Адвокатським бюро «Дородних Сергія» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 77 (т. 5, а.с.148-151).

Відповідно до п. 1.1. цього договору клієнт доручає, а адвокатське бюро, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правову (правничу) допомогу.

Згідно з п. 4.1. договору розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої п.п. 2.1.1-2.1.4., 2.1.7.- 2.1.9. встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін відповідно до Додатків та/або додаткових угод до цього Договору, які є його невід`ємною частиною. А відповідно до п.4.2. розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої п. 2.1.5, п.2.1.6 цього Договору у справах, що мають майновий характер, встановлюються у відсотковому розмірі від ціни позову, суми податкового повідомлення-рішення (іншого акту суб`єкта владних повноважень), рішення за яким прийнято судом (уповноваженим) органом на користь Клієнта або у фіксованому розмірі за домовленістю сторін (відповідно до Додатків та/або додаткових угод до цього Договору).

Позивачем надано Додаткову угоду №01 від 17.05.2023 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги №77 від 17.05.2023 року, пунктом 1.1. якої визначено, що Клієнт доручає Адвокатському бюро Дородних Сергія за винагороду надати Клієнту правову допомогу, а саме: здійснити представництво і захист прав та законних інтересів Клієнта в суді першої інстанції у справі №910/848/23 за позовом Приватного підприємства «АСД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ Ритейл» про стягнення.

Відповідно до п.2.1. сторони погодили, що розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої п. 1.1. цієї Угоди, встановлюється у розмірі:

2.1.1. за складання відповіді на відзив -15 000,00 грн;

2.1.2. за участь в судовому засіданні 2 500,00 грн за одне судове засідання;

2.1.3. за складання заяв або клопотань з процесуальних питань тощо від 2 500,00 грн за одне клопотання або заяву (том 5, а.с.144).

Позивачем надано Додаткову угоду №02 від 18.07.2023 р. до Договору про надання правової (правничої) допомоги №77 від 17.05.2023 року, пунктом 1.1. якої визначено, що Клієнт доручає Адвокатському бюро Дородних Сергія за винагороду надати Клієнту правову допомогу, а саме: скласти (підготувати) відзив на апеляційну скаргу ТОВ «ВФ Ритейл» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.06.2023 року у справі №910/848/23.

Відповідно до п.2.1. сторони погодили, що розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої п. 1.1. цієї Угоди, встановлюється у розмірі 8 000,00 грн (т. 5, а.с. 152).

Також позивачем додано Додаткову угоду №03 від 12.09.2023 р. до Договору про надання правової (правничої) допомоги №77 від 17.05.2023 року, пунктом 1.1. якої визначено, що Клієнт доручає Адвокатському бюро Дородних Сергія за винагороду надати Клієнту правову допомогу, а саме: здійснити представництво і захист прав та законних інтересів Клієнта в суді першої інстанції у справі №910/848/23 за зустрічним позовом Приватного підприємства «АСД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ Ритейл» до Приватного підприємства «АСД» про стягнення.

Відповідно до п.2.1. сторони погодили, що розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої п. 1.1. цієї Угоди, встановлюється у розмірі:

2.1.1. за складання (підготовку) відповіді на відзив -12 000,00 грн;

2.1.2. за складання (підготовку) заперечення (на відповідь на відзив) 6 000,00 грн.; 2.1.3. за участь в судовому засіданні 2 500,00 грн за одне судове засідання;

2.1.4. за складання заяв або клопотань з процесуальних питань тощо від 2 000,00 грн за одне клопотання або заяву (т. 5, а.с. 145).

Крім того, Позивачем додано Додаткову угоду №04 від 25.12.2023 р. до Договору про надання правової (правничої) допомоги №77 від 17.05.2023 року, пунктом 1.1. якої визначено, що Клієнт доручає Адвокатському бюро «Дородних Сергія» за винагороду надати Клієнту правову допомогу, а саме: підготувати (скласти) апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 року у справі №910/848/23 та здійснити представництво і захист інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п.2.1. сторони погодили, що розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої п. 1.1. цієї Угоди, встановлюється у розмірі:

2.1.1. за складання (підготовку) апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 року - 20 000,00 грн;

2.1.2. за складання (підготовку) заперечення (на відповідь на відзив) 6 000,00 грн; 2.1.3. участь у судовому засідання 3 500,00 грн / одне судове засідання.

На обґрунтування витрат на правову (правничу) допомогу по Договору про надання правової (правничої) допомоги №77 від 17.05.2023, позивачем додано детальний опис наданих послуг від 21.12.2023 та від 21.03.2024 на загальну суму 106 500,00 грн, де перелічені послуги та їх вартість, а також Акт про надання правової (правничої) допомоги від 21.12.2023 на суму 83 000,00 грн. та Акт про надання правової (правничої) допомоги від 21.03.2024.

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 23.11.2020 у справі №638/7748/18, інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 викладена правова позиція про те, що з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, або є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", можуть бути використані судом в якості джерела права.

Так, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна та інші проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, дослідивши заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої та апеляційної інстанції, надані заявником докази, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених заявником до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, ціну позову, складність та значення для сторін цієї справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що загальний розмір витрат на правничу допомогу заявлений представником позивача, є завищеним.

При визначенні розміру витрат на правову допомогу суд має врахувати: чи змінювалася правова позиція сторін у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20.

З матеріалів справи вбачається, що обґрунтування позивача, яке він відтворює в різних документах, що подавалися до суду першої інстанції (відповіді на відзив, відзиву на апеляційну скаргу, заперечення на клопотання, відзиву на зустрічну позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив за зустрічним позовом ТОВ «ВФ Ритейл» в розмірі, тощо) містить викладення тотожних обставин справи із посиланням на ті ж самі норми права (ГПК України, ГК України, ПК України, ЦК України, Рішень Європейського суду з прав людини, постанов Верховного Суду), тобто здебільшого ці документи за змістом фактично дублюють одне одне (складають копіювання текстів). Доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин у кожному з цих документів на стадії апеляційного перегляду не надано та з матеріалів справи не вбачається.

Також, неможливо визначити структуру розміру гонорару участі адвоката у судових засіданнях в суді першої інстанції, адже у відповідності до протоколів судових засідань їх тривалість коливалась від 10-ти хвилин і до 1,5 години, і не в усіх випадках передбачала викладення та доведення позивачем своєї правової позиції, тобто в деяких судових засіданнях розгляд справи передбачав вирішення суто процесуальних питань без покладення значного навантаження на учасників процесу. Позаяк, розмір гонорару за всі засідання визначений позивачем однаковою сумою в суді першої інстанції у розмірі 2500,00 грн/ одне судове засідання.

Крім того, судове рішення по даній справі жодним чином не впливає на репутацію позивача та не становить публічний інтерес.

Суд звертає увагу, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позивачем витрати до відшкодування у загальній сумі 106 500,00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, а тому їх відшкодування матиме надмірний характер.

Разом з тим, заявником не обґрунтовано розмір заявленої суми до стягнення з урахуванням того, що такі витрати є не лише фактичними, однак також розумними у своєму розмірі та неминучими.

З огляду на зазначене, визначений заявником розмір оплати за ведення даної господарської справи його адвокатом не відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру; такі витрати не є співмірні із виконаною адвокатом роботою.

Також суд апеляційної інстанції враховує заперечення відповідача від 27.03.2024 про неспівмірність заявлених витрат.

Таким чином, з врахуванням норм ч.ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Беручи до уваги викладене, враховуючи рекомендації щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару та характер спірних правовідносин у даній справі, зміст та обсяг документів, який полягає у незмінності правової позиції, підтриманих адвокатом у суді попередньої інстанції, проаналізувавши детальний опис наданих послуг, а також подані документи, з огляду на принципи пропорційності та розумності, колегія суддів вважає таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, задоволення заяви Приватного підприємства «АСД» про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 53 250,00 грн (тобто наявні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу зі 106 500, 00 грн до 53 250, 00 грн), а у решті заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції відмовляє.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Приватного підприємства «АСД» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/848/23 щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ Ритейл» (код ЄДРПОУ 41457291, 01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд.15) на користь Приватного підприємства «АСД» (код ЄДРПОУ 32436150, 61072, м. Харків, вуд. Єсеніна, буд. 16) витрати на професійну правничу допомогу у справі №910/848/23 у розмірі 53 250,00 грн.

В іншій частині заяви Приватного підприємства «АСД» - відмовити.

Видачу наказу на виконання даної постанови (додаткової) доручити Господарському суду Харківської області.

Постанова (додаткова) набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови (додаткової) складено 03.04.2024.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.О. Мартюхіна