Повістка

від 28.03.2024 по справі 907/874/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2024 м. УжгородСправа № 907/874/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання - Піпар А.Ю.

розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІД» адвоката Радь І.І. від 22.03.2024

про ухвалення додаткового рішення

у справі №907/874/23

за позовом ОСОБА_1 , м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІД», м. Мукачево Закарпатської області

про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації змін до статуту

За участю представників:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІД» в якому просило суд:

- визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ГІД, оформлені протоколом від 13 лютого 2015 року № 1;

- скасувати державну реєстрацію змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю ГІД (ЄДРПОУ 22096236), реєстраційний запис 13231050008001220, здійснену 23 лютого 2015 року державним реєстратором Мукачівським міськрайонним управління юстиції.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18 березня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, у вказаному рішенні Господарського суду Закарпатської області від 18 березня 2024 року вирішено питання про розподіл судових витрат лише в частині судового збору.

22 березня 2024 року від представника відповідача до канцелярії суду надійшла заява від 22.03.2024 у якій заявник просить суд ухвалити додаткове рішення яким стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 900,00 гривень.

До означеної заяви представник відповідача долучив копії: договору про надання правової допомоги від 24.10.2023 з додатком №1, рахунку розміру винагороди (гонорару, виконаних робіт) за Договором про надання правової допомоги від 20.03.2024, рахунку №01/ПД від 18.03.2024, платіжної інструкції від 19.03.2024 №1370.

Ухвалою суду від 22 березня 2024 року розгляд заяви представника відповідача від 22.03.2024 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначено в судовому засіданні 28.03.2024 о 10:30 год та встановлено учасникам справи строк до 27.03.2024 для подання письмових пояснень і заперечень щодо заяви у справі № 907/874/23.

Представники сторін в судове засідання 28.03.2024 не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали від 22.03.2024 до електронних кабінетів представників учасників та її отримання сторонами 25.03.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 25.03.2024 року.

Позивач причини неявки суду не повідомив. Водночас, відповідно до поданих 26.03.2024 заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 заперечує проти задоволення заяви відповідача, а у випадку наявності підстав для її задоволення позивач просить суд зменшити суму стягнення.

Зазначає, при цьому, що з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатських послуг і виконаних робіт у межах розгляду справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, а також те, що обставини справи свідчать, що справа є малозначною і підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів та законодавства, значних затрат часу та правових знань, Позивач вважає, що розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката в цьому випадку є завищеним, необґрунтованим та не доведеним належними доказами.

Звертає увагу на те, що час витрачений адвокатом Радь І.І. на підготовку пояснень і заяви про ухвалення додаткового рішення (майже 11 годин) є набагато завищеним і вважає, що не підлягає задоволенню судом в такому розмірі.

Акцентує увагу, що Договір про надання правової допомоги від 24.10.2023 року, укладений між Адвокатом Радь Іваном Івановичем та ТОВ «ГІД», тоді як рахунок на оплату наданих адвокатом послуг №1/ГІД від 18.03.2024 року в розмірі 10 900 грн. виставлений ФОП Радь Іваном Івановичем.

При цьому, зауважує, що адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може здійснюватися фізичною особою-підприємцем.

Відповідач згідно з поданою суду заявою від 28.03.2024 просить заяву про ухвалення додаткового рішення розглядати за його відсутності.

Приписами ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) визначено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути клопотання відповідача про ухвалення в даній справі додаткового рішення за відсутності представників сторін.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, додаткове рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

Розглянувши матеріали заяви та додані до неї докази, суд зважає на наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Статтею 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частина перша статті 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 ст.126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст.126 ГПК України).

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Судом встановлено, що відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, відповідно ТОВ «ГІД» і не долучено до матеріалів справи попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи в розумінні п. 8 ч. 3 ст. 165 ГПК України, водночас, приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України вирішення судом питання про розподілу судових витрат після прийняття рішення у справі пов`язується з поданням учасником справи доказів їх понесення до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.

Також суд зважає, що положення статті 124 ГПК України не передбачають прямим процесуальним наслідком, у випадку неподання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, відмову у задоволенні такої заяви (постанова Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 927/885/17 (927/485/19).

Відповідачем у справі як на стадії підготовчого провадження, так і під час розгляду справи по суті зроблено усну заяву про подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу після прийняття рішення у справі, що підтверджується звукозаписами відповідних засідань, зокрема, під час розгляду справи по суті 18.03.2024 року.

Водночас, позивачем в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України після прийняття рішення у справі відповідно до заяви про ухвалення додаткового рішення від 22.03.2024 надано суду Договір про надання правової допомоги від 24.10.2023, укладеного між Адвокатом Радь І.І. та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІД», додаткову угоду від 24.10.2023 (Додаток №1 до Договору від 24.10.2023), розрахунок від 20.03.2024 розміру винагороди (гонорару, виконаних робіт) за Договором від 24.10.2023, рахунок №01/ГІД від 18.03.2024, платіжну інструкцію №1370 від 19.03.2024, відповідно до яких загальна вартість наданих адвокатом та оплачених відповідачу послуг по даній справі становить 10 900,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 1.1. Договору про надання правової допомоги від 24.10.2023 (надалі Договір) Адвокат зобов`язується надати Клієнту правову допомогу (представницьке, консультаційне, організаційне, юридичне обслуговування, з питань господарського, цивільного, податкового, митного, міжнародного, кримінального та іншого законодавства України, а також його правозастосування), у всіх можливих її проявах, з правових питань та у обсягах необхідних клієнту, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта в межах судової справи, що розглядається Господарським судом Закарпатської області №907/874/23.

Згідно з п. 4.2. Договору гонорар Адвоката визначається сторонами та встановлюється в Додатковій угоді, що є невід`ємною частиною даного Договору.

За умовами п.п. 1, 3, 4 додаткової угоди від 24.10.2023 (Додаток №1 до Договору від 24.10.2023) Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надати клієнту професійну правничу допомогу в Господарському суді Закарпатської області у справі №907/874/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІД» про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації змін до Статуту.

Клієнт за надання професійної правничої допомоги зазначеної в пункті 1 даної Додаткової угоди сплачує Адвокату гонорар (фіксований) у розмірі 10 900,00 грн з розрахунку 1 000 гривень за 1 годину роботи, у відповідності до витрачених ним годин в ході представлення інтересів Клієнта.

Гонорар зазначений в п.3 даної Додаткової угоди сплачується Клієнтам авансово на підставі виставленого рахунку Адвоката у строк 30 (тридцяти) днів.

Згідно з розрахунком від 20.03.2024 розміру винагороди (гонорару, виконаних робіт) за Договором від 24.10.2023, зазначено про виконання Адвокатом наступних робіт на користь позивача:

-попередня співбесіда з директором позивача за наслідками звернення до адвоката, під час якої було: з`ясовано у клієнта фактичні обставини виникнення спірних правовідносин; проведено усне опитування клієнта на предмет виявлення істотних обставин, які можуть бути використані для подання пояснень/заперечень/відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ГІД» про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації змін до Статуту; визначено коло заходів, вчинення яких необхідне для доказування у справі про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації змін до Статуту; вивчення документів, отриманих від ТОВ «ГІД» - 2 год 30 хв.;

-формування та подання пояснень ТОВ «ГІД» по справі №907/874/23 4 год. 30 хв.;

-формування та подання заяви ТОВ «ГІД» про ухвалення додаткового рішення та розрахунку розміру винагороди (гонорару, виконаних робіт) за Договором у зв`язку з розглядом справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІД» про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації змін до Статуту 3 год. 50 хв.

Як зазначено у вказаному розрахунку, з посиланням на п. 3 Додаткової угоди №1 до Договору від 24.10.2023, розмір гонорару Адвоката за надану правову допомогу складає 10 900,00 грн, з розрахунку 1000,00 грн за 1 годину роботи.

Зазначена в Додатковій угоді №1 до Договору від 24.10.2023 та розрахунку від 20.03.2024 вартість правової допомоги відповідача 10 900,00 грн сплачена останнім на підставі рахунку ФОП Радь І.І. №01/ГІД від 18.03.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №1370 від 19.03.2024 року.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Водночас, суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21тощо (п.п. 8.39.-8.41. постанови Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

В даному контексті суд звертається до правової позиції, зазначеній у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц. Так, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

2) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Поряд з цим відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Оцінюючи докази на підтвердження наданої позивачу Адвокатом Радь І.І. правової допомоги в розмірі 10 900,00 грн, суд, керуючись зазначеними вище принципами обґрунтованості судових витрат, їх неминучості та необхідності для розгляду даної справи, приходить до висновку, що такі види наданої відповідачу правової допомоги як: «Попередня співбесіда з директором позивача за наслідками звернення до адвоката, під час якої було: з`ясовано у клієнта фактичні обставини виникнення спірних правовідносин; проведено усне опитування клієнта на предмет виявлення істотних обставин, які можуть бути використані для подання пояснень/заперечень/відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ГІД» про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації змін до Статуту; визначено коло заходів, вчинення яких необхідне для доказування у справі про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації змін до Статуту; вивчення документів, отриманих від ТОВ «ГІД»», на яку, за твердженням заявника, адвокатом витрачено 2 год 30 хвилин, фактично охоплюється та включаються в надану адвокатом правничу допомогу з «Формування та подання пояснень ТОВ «ГІД» по справі №907/874/23», позаяк очевидною є неможливість підготовки пояснень із запереченнями проти позову без вивчення змісту правовідносин між сторонами-учасниками спору, а доказів надання такої послуги як «Усне опитування клієнта..» відповідачу окремо, поза зв`язком з поданою в даній справі позовною заявою суду не надано.

Також, не може бути визнано судом обґрунтованим, неминучим та необхідним включення відповідачем до обсягу правничої допомоги «Формування та подання заяви ТОВ «ГІД» про ухвалення додаткового рішення та розрахунку розміру винагороди (гонорару, виконаних робіт) за Договором у зв`язку з розглядом справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІД» про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації змін до Статуту» на що, за твердженням заявника, адвокатом витрачено 3 год 50 хвилин, позаяк така послуга не стосується суті спору і безпосереднього захисту порушених прав та інтересів клієнта в межах судової справи про стягнення заборгованості за договором.

При цьому, суд зазначає, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, з огляду на що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22).

Зважаючи на наведене, суд вважає обґрунтованим, співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданої адвокатом правничої допомоги саме за розгляд даної справи в господарському суді 4500,00 грн судових витрат на правничу допомогу, яка підтверджена документально «Формування та подання пояснень ТОВ «ГІД» по справі №907/874/23», загальною тривалістю 4 год 30 хв., виходячи з встановлених в Додатковій угоді №1 до Договору ставок погодинної оплати вартості послуг адвоката.

Відхиляються судом, при цьому, заперечення позивача щодо виставлення рахунку відповідачу не адвокатом, а ФОП Радь Іваном Івановичем з посиланням, що адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може здійснюватися фізичною особою-підприємцем, позаяк виставлення рахунку №01/ГІД від 18.03.2024 та отримання грошових коштів від відповідача адвокатом Радь І.І. як підприємцем, не позбавляє його статусу адвоката, не спростовує факту наданням ним правничої допомоги відповідачу в справі та, відповідно, не може впливати на правильність і підставність розподілу судових витрат у справі.

Означена правова позиція за схожих обставин викладена в постанові Верховного Суду від 01.02.2022 у справі №910/10935/20, яку суд вважає релевантною до застосування у спірних правовідносинах.

При цьому, надаючи оцінку клопотанню позивача про зменшення розміру витрат на професійну (правничу) допомогу відповідача з підстав завищення часу, необхідного для її надання, суд зважає також і на ту обставину, що у вартість наданої відповідачу професійної правничої допомоги не включено, зокрема, участь адвоката відповідача в підготовчих засіданнях 29.11.2023, 17.01.2024, 31.01.2024, 09.02.2024, 22.02.2024 у даній справі та під час розгляду справи по суті 18.03.2024, що вочевидь також потребувало підготовки адвоката до участі у відповідних засіданнях, затрат часу, які могли б відповідати диспозиції п. 3 Додаткової угоди від 14.10.2023 до Договору та покладатися на позивача у справі, у зв`язку з чим, суд вважає безпідставним додаткове зменшення фактичних витрат на професійну правничу допомогу відповідача, які й так не в повній мірі покладені судом на позивача у справі.

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, за наслідками розгляду спору в даній справі 907/874/23 прийнято рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, підтверджені витрати відповідача на професійну правничу допомогу відповідача у розмірі 4500,00 грн покладаються на позивача у справі.

Керуючись статтями 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІД» адвоката Радь І.І. від 22.03.2024 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №907/874/23, - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІД» (89600, м. Мукачево Закарпатської області, вул. Томаша Масарика, буд. 15, код ЄДРПОУ 22096236) 4500,00 грн (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. У решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 29 березня 2024 року.

Суддя Лучко Р.М.