Постанова

від 25.04.2024 по справі 907/874/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2024 р. Справа №907/874/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді МАТУЩАКА О.І.

суддів ПЛОТНІЦЬКОГО Б.Д.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання - ТЕЛИНЬКО Я.П.

за участю представників:

від апелянта: Романишин Р.М. - адвокат - в режимі ВКЗ);

від відповідача: не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.ЗАГС 01- 05/1039/24 і 01-05/1040/24 від 09.04.2024)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.03.24 (повне рішення - 22.03.2024, суддя Лучко Р.М.)

та на додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2024 (повне рішення - 29.03.2024, суддя Лучко Р.М.)

у справі №907/874/23

за позовом ОСОБА_1 , м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІД", м. Мукачево Закарпатської області

про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації змін до статуту

ВСТАНОВИВ:

18.09.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ТОВ «ГІД» про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ «ГІД», оформлені протоколом від 13 лютого 2015 року № 1; скасування державної реєстрації змін до статуту ТОВ «ГІД», реєстраційний запис 13231050008001220, здійснену 23 лютого 2015 року державним реєстратором Мукачівського міськрайонного управління юстиції.

Позовні вимоги обґрунтовано незаконністю відчуження колишнім чоловіком ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частки в статутному капіталі Товариства відповідача. При цьому позивач зауважує, що частка ОСОБА_1 в статутному капіталі Товариства відповідача є спільною сумісною власністю, а відтак її відчуження на користь ОСОБА_2 могло відбуватися лише за згодою ОСОБА_1 , яка була відсутня.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.03.2024 року у справі №907/874/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що рішення, які прийняті на оспорюваних загальних зборах не мають правових наслідків безпосередньо для позивача, позаяк, відступлення частки в статутному капіталі відповідача, яке фактично і оспорюється позивачем, здійснено ОСОБА_3 ще до прийняття оспорюваного рішення загальних зборів Відтак, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення власних прав оспорюваним рішенням загальних зборів учасників ТОВ «ГІД», оформлених протоколом №1 від 12.02.2015 та обрання неналежного і неефективного способу захисту у спірних правовідносинах.

Додатковим рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2024 у цій справі заяву представника ТОВ «ГІД» адвоката Радь І.І. від 22.03.2024 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №907/874/23 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ГІД» 4 500,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. У решті вимог відмовлено.

При прийнятті додаткового рішення суд, враховуючи обставини справи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, та чи були вони фактично понесені стороною, дійшов висновку, що доведеними є витрати, понесені відповідачем на отримання професійної правової допомоги, наданої йому адвокатом Радь І.І. в розмірі 4 500,00 грн. При цьому, надаючи оцінку клопотанню позивача про зменшення розміру витрат на професійну (правничу) допомогу відповідача, суд вважав безпідставним додаткове зменшення фактичних витрат на професійну правничу допомогу відповідача, які й так не в повній мірі покладені судом на позивача у справі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, вважає оскаржувані рішення незаконними, необґрунтованими, ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. З огляду на наведене, просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.03.2024 та додаткове рішення від 28.03.2024 у цій справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі. На переконання скаржника вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників відповідача щодо виведення зі складу учасників товариства у зв`язку з передачею частки статутного капіталу іншій особі та внесення змін до статуту товариства є ефективним способом захисту прав позивача.

Звертає увагу, що відступлення ОСОБА_3 належної йому частки 10% в статутному капіталі ТОВ «ГІД» на користь Бойко Ксенії оформлялось не шляхом укладення цивільно-правового договору, а на підставі заяви від 02.09.2014 №3264. При цьому, за законом вимагається для прийняття такого рішення волевиявлення учасників товариства, їх згода. Водночас, місцевий господарський суд не звернув уваги і не надав належної правової оцінки тим обставинам, що ані заява ОСОБА_3 про виведення зі складу товариства від 02.09.2014, ані протокол загальних зборів учасників ТОВ «ГІД» від 12.02.2015 не містять відомостей щодо умов передачі частки, тобто її відчуження, зокрема відомостей про безоплатність такої передачі.

Крім того, на думку скаржника заявлений відповідачем до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу був надмірним, не відповідав критеріям, визначеним ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а також принципам пропорційності та справедливості.

Представник скаржника в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи наведені у апеляційній скарзі.

Відповідач не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, досліди наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права місцевим господарським судом, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини.

12.02.2015 відбулися загальні збори учасників ТОВ «ГІД», рішення яких оформлені протоколом №1 від 12.02.2015.

Відповідно до змісту протоколу на порядок денний загальних зборів винесено 4 питання, а саме:

1. Про уступку ОСОБА_4 частини своєї частки в уставному капіталі ТОВ «ГІД»;

2. Про входження до складу учасників (засновників) ТОВ «ГІД» ОСОБА_5 ;

3. Про вихід ОСОБА_3 із складу учасників (засновників) та уступки своєї частки в статутному капіталі товариства дочці ОСОБА_2 ;

4. Про входження до складу учасників (засновників) ТОВ «ГІД» ОСОБА_2 .

На загальних зборах взяли участь особисто: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , що разом складає 100% голосів від загальної кількості, за участю запрошених на збори - ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та директора ПП «ГІД-К» ОСОБА_8 .

Зміст протоколу свідчить, що на загальних зборах 12.02.2015 членами товариства відповідача було прийнято рішення, зокрема, про: виведення із складу учасників (засновників) ТОВ «ГІД» ОСОБА_3 , а його частку в статутному капіталі товариства в розмірі 10% передано ОСОБА_2 (3 питання порядку денного); введення до складу учасників (засновників) ТОВ «ГІД» ОСОБА_2 з часткою в статутному капіталі товариства в розмірі 10% (4 питання порядку денного).

Також, рішенням загальних зборів учасників ТОВ «ГІД» зобов`язано та надано повноваження директору ПП «ГІД-К» ОСОБА_8 внести відповідні зміни у статут ТОВ «ГІД» та подати його нову редакцію державному реєстратору Мукачівеького міськрайонного управління юстиції для реєстрації та внесення змін у державний реєстр юридичних осіб.

На підставі рішення загальних зборів учасників відповідача від 12.02.2015 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державним реєстратором Мукачівського міськрайонного управління юстиції проведено державну реєстрацію змін до Статуту відповідача (реєстраційний запис 13231050008001220 від 23.02.2015), відповідно до якої викладено в новій редакції, зокрема, п.п. 1.5, 6.3 статуту в частині визначення переліку учасників ТОВ «ГІД» відповідно до введених рішенням загальних зборів від 12.02.2015 в склад нових учасників товариства - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Рішення про виведення ОСОБА_3 зі складу учасників ТОВ «ГІД» загальними зборами учасників товариства прийнято на підставі заяви ОСОБА_3 від 02.09.2014 про виведення його зі складу учасників товариства у зв`язку з відступленням своєї частки в товаристві в розмірі 10% ОСОБА_2 .. Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу В.Л. Герцускі-Торжаш та зареєстрована в реєстрі за №3264.

Позивач вважає протиправним відчуження ОСОБА_3 своєї частки в статутному капіталі товариства відповідача, оскільки за твердженням позивача, на час прийняття загальними зборами учасників товариства відповідача оспорюваного у цій справі рішення така частка перебувала в спільній сумісній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , шлюб між якими був розірваний рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.01.2020 у справі №303/7240/19, а про наявність оспорюваного рішення ОСОБА_1 дізналася за результатами ознайомлення з реєстраційною справою ТОВ «ГІД», яка була витребувана Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області ухвалою від 15.06.2023 під час розгляду справи №303/64/23 про поділ спільного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Встановлення наявності підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «ГІД», оформлених протоколом від 12.02.2015 № 1 та скасування державної реєстрації змін до статуту товариства, є предметом розгляду у цій справі.

Оцінка суду.

Відповідно до положень статей 2, 20 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, що виникають, зокрема, з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи

Згідно із частиною 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).

Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 вказаної статті).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції на час прийняття оспорюваного рішення) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Згідно з ч. 1 ст. 10 названого Закону учасники товариства мають право, зокрема, здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства (ч. 2 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства»).

До компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г-ж","и-й" статті 41 цього Закону, належить: встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; вирішення питання про придбання товариством частки учасника; виключення учасника з товариства; визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів (ч. 1 ст. 59 Закону України «Про господарські товариства»).

Під час розгляду справи судом встановлено, що у зв`язку з відступленням ОСОБА_3 належної йому частки 10% в статутному капіталі ТОВ «ГІД» на користь ОСОБА_2 (заява від 02.09.2014 №3264) пунктами 3 та 4 рішення загальних зборів учасників ТОВ «ГІД», що оформлені протоколом №1 від 12.02.2015 - виведено зі складу учасників ТОВ «ГІД» ОСОБА_3 , а його частку в статутному капіталі товариства в розмірі 10% передано ОСОБА_2 , яку, відповідно введено до складу учасників (засновників) ТОВ «ГІД» з часткою в статутному капіталі товариства в розмірі 10%.

У поданій апеляційній скарзі скаржник вважаючи незаконним означене рішення загальних зборів відповідача, покликається на ту обставину, що відчужена ОСОБА_3 частка в статутному капіталі ТОВ «ГІД» перебувала в спільній сумісній власності та не могла бути відступлена без її згоди, тому вказане свідчить про недійсність оспорюваного рішення загальних зборів відповідача.

Водночас, як встановлено судом першої інстанції та як вбачається з матеріалів справи, рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.01.2020 у справі №303/7240/19 розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ..

За змістом позовної заяви позивач прагне відновлення становища, яке існувало до прийняття оспорюваного рішення загальних зборів ТОВ «ГІД» та внесення змін до статуту товариства, тобто прагне відновлення такого складу учасників ТОВ «ГІД».

Таким чином, як правомірно зазначив суд першої інстанції звертаючись з наведених підстав з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «ГІД» та скасування державної реєстрації змін до статуту, позивачем обрано встановлений в п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України спосіб захисту (відновлення становища, яке існувало до порушення), який на переконання позивача надасть змогу повернути колишньому чоловіку ОСОБА_3 частку в статутному капіталі товариства відповідача, яка є спільним майно та, в подальшому, здійснити поділ спільного майна.

За змістом ч. 2 ст. 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Згідно ч. 1 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними має оцінюватися, виходячи з конкретних обставин справи, в тому числі, враховуючи обставини зміни складу учасників, розміру статутного капіталу, добросовісності поведінки нових учасників, тощо.

Відповідно до наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань інформації на час розгляду справи судом першої інстанції учасниками ТОВ «ГІД» є: ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що свідчить про те, що з часу прийняття оспорюваного позивачем рішення склад учасників товариства-відповідача змінювався і як, ймовірно, змінювалися розміри часток учасників з 2015 по 2024 рік, про що обґрунтовано вказав місцевий господарський суд Зокрема, колишній чоловік ОСОБА_1 (позивача у справі) - ОСОБА_3 знову є учасником ТОВ «ГІД».

Таким чином, позивач ставить вимогу про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ «ГІД» та скасування державної реєстрації статуту товариства у відповідній редакції, що безумовно вплине на права та інтереси інших учасників щодо яких органом управління Товариства були прийняті рішення оформлені протоколом від 12.02.2015.

Отже, ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів має оцінюватися, виходячи з конкретних обставин справи, в тому числі враховуючи обставини зміни складу учасників, розміру статутного капіталу, добросовісності поведінки нових учасників тощо.

Колегія суддів критично оцінює твердження про те, що ні заява ОСОБА_3 про виведення його зі складу учасників товариства від 02.09.2014, ні протокол загальних зборів учасників товариства від 12.02.2015 не містять відомостей щодо умов передачі частки та іі відчуження, оскільки із змісту зазначеного протоколу вбачається, що він підписаний усіма присутніми особами, в тому числі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , із змісту заяви та самого протоколу вбачається про безоплатність відчуження частки ОСОБА_3 .

Разом з тим, рішення, які прийняті на оспорюваних загальних зборах не мають правових наслідків безпосередньо для позивача, позаяк, відступлення частки в статутному капіталі відповідача, яке фактично і оспорюється позивачем, здійснено ОСОБА_3 ще до прийняття оспорюваного рішення загальних зборів.

З огляду на наведені норми права та фактичні обставини даної справи, колегія суддів вважає підставним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції що визнання недійсним рішення загальних зборів учасників та скасування державної реєстрації змін до статуту не є належним та ефективним способом захисту в спірних правовідносинах, адже задоволення цієї позовної вимоги не здатне поновити майнову сферу позивача, за захистом якої подано позов у цій справі до суду, а сама вимога не відповідає ефективному способу захисту.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2024 року у цій справі, яким заяву представника ТОВ «ГІД» від 22.03.2024 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №907/874/23 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ГІД» 4 500,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання наведених вимог суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон), згідно зі статтею 26 якого адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Пунктами 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача - адвокатом Радь І.І. подано до Господарського суду Закарпатської області заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 907/874/23, в якій представник відповідача просив стягнути з позивача судові витрати на професійну (правничу) допомогу в розмірі 10 900,00 грн. На підтвердження судових витрат до заяви долучено копії наступних документів: договору про надання правової допомоги від 24.10.2023, додаткової угоди № 1 від 24.10.2023 до договору про надання правової допомоги, розрахунку розміру винагороди (гонорару виконаних робіт) від 30.03.2024 за договором про надання правової допомоги, рахунку № 01/ГІД від 18.03.2023, платіжної інструкції № 1370 від 19.03.2024.

Так, 24.10.2023 між Радь І.І. (адвокат) та ТОВ «ГІД» (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги. Відповідно до пункту 1.1 договору адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу (представницьке, консультаційне, організаційне, юридичне обслуговування, з питань господарського законодавства України, а також його правозастосування), у всіх можливих її проявах, з правових питань та у обсягах необхідних клієнту, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта в межах судової справи, що розглядається Господарським судом Закарпатської області за №907/874/23.

Згідно із п. 4.2 договору гонорар адвоката визначається сторонами та встановлюється в додатковій угоді до цього договору.

За умовами п.п. 1, 3, 4 додаткової угоди від 24.10.2023 (додаток №1 до договору від 24.10.2023) клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати клієнту професійну правничу допомогу в Господарському суді Закарпатської області у справі №907/874/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ГІД» про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації змін до статуту. Клієнт за надання професійної правничої допомоги зазначеної в пункті 1 даної додаткової угоди сплачує адвокату гонорар (фіксований) у розмірі 10 900,00 грн. з розрахунку 1 000,00 грн. за 1 годину роботи, у відповідності до витрачених ним годин в ході представлення інтересів клієнта. Гонорар зазначений в п.3 даної додаткової угоди сплачується клієнтам авансово на підставі виставленого рахунку адвоката у строк 30 днів.

Згідно з розрахунком від 20.03.2024 розміру винагороди (гонорару, виконаних робіт) за договором від 24.10.2023, зазначено про виконання адвокатом наступних робіт на користь позивача:

- попередня співбесіда з директором позивача за наслідками звернення до адвоката, під час якої було: з`ясовано у клієнта фактичні обставини виникнення спірних правовідносин; проведено усне опитування клієнта на предмет виявлення істотних обставин, які можуть бути використані для подання пояснень/заперечень/відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ГІД» про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації змін до статуту; визначено коло заходів, вчинення яких необхідне для доказування у справі про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації змін до статуту; вивчення документів, отриманих від ТОВ «ГІД» - 2 год. 30 хв.;

- формування та подання пояснень ТОВ «ГІД» по справі №907/874/23 - 4 год. 30 хв.;

- формування та подання заяви ТОВ «ГІД» про ухвалення додаткового рішення та розрахунку розміру винагороди (гонорару, виконаних робіт) за договором у зв`язку з розглядом справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ГІД» про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації змін до статуту - 3 год. 50 хв.

Як зазначено у вказаному розрахунку, з посиланням на п. 3 додаткової угоди №1 до договору від 24.10.2023, розмір гонорару адвоката за надану правову допомогу складає 10 900,00 грн., з розрахунку 1 000,00 грн. за 1 годину роботи.

Зазначена в додатковій угоді №1 до договору від 24.10.2023 та розрахунку від 20.03.2024 вартість правової допомоги відповідача 10 900,00 грн. сплачена останнім на підставі рахунку ФОП Радь І.І. №01/ГІД від 18.03.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №1370 від 19.03.2024 року.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів зауважує, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат вправі самостійно визначатися зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Водночас вважається неприпустимим штучне збільшення обсягу наданих адвокатом послуг, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір таких витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, або є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Місцевий господарський суд частково задовольняючи заяву представника відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи обставини справи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи те, чи були вони фактично понесені стороною, дійшов підставного та обґрунтованого висновку, що такі види наданої відповідачу правової допомоги як: «Попередня співбесіда з директором позивача за наслідками звернення до адвоката, під час якої було з`ясовано у клієнта фактичні обставини виникнення спірних правовідносин; проведено усне опитування клієнта на предмет виявлення істотних обставин, які можуть бути використані для подання пояснень/заперечень/відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ГІД» про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації змін до статуту; визначено коло заходів, вчинення яких необхідне для доказування у справі про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації змін до Статуту; вивчення документів, отриманих від ТОВ «ГІД»», на яку, за твердженням заявника, адвокатом витрачено 2 год. 30 хв., фактично охоплюється та включаються в надану адвокатом правничу допомогу з «Формування та подання пояснень ТОВ «ГІД» у справі №907/874/23», оскільки очевидною є неможливість підготовки пояснень із запереченнями проти позову без вивчення змісту правовідносин між сторонами-учасниками спору, а доказів надання такої послуги як «Усне опитування клієнта» відповідачу окремо, поза зв`язком з поданою у цій справі позовною заявою суду не надано.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не може бути обґрунтованим та неминучим включення відповідачем до обсягу правничої допомоги «Формування та подання заяви ТОВ «ГІД» про ухвалення додаткового рішення та розрахунку розміру винагороди (гонорару, виконаних робіт) за договором, на що за твердженням заявника витрачено 3 год. 50 хв., оскільки така послуга не стосується суті спору і безпосереднього захисту порушених прав та інтересів клієнта в межах даної справи.

При цьому, колегія суддів зауважує, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, з огляду на що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору (наведену правову позицію викладено Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.02.2024 справа №910/9714/22).

Беручи до уваги наведені вище правові норми, надавши оцінку поданим заявником (відповідачем-2) доказам на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, колегія суддів констатує наявність правових підстав для часткового задоволення заяви та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ГІД» 4 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і ці витрати є співрозмірними з виконаною роботою, про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок.

Водночас, колегія суддів зауважує, що в поданій апеляційній скарзі скаржником жодним чином не обґрунтовано незаконності додаткового рішення про стягнення судових витрат.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених у рішенні Господарського суду Закарпатської області від 18.03.2024 року та у додатковому рішенні від 28.03.2024 у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваних рішень суду першої інстанції, як таких, що ухвалені відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за скаржником.

Керуючись, ст. ст. 129, 269, 270, 275 - 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.03.2024 та додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2024 у справі №907/874/23 залишити без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Матеріали справи повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 07.05.2024.

Головуючий суддя О.І. МАТУЩАК

Судді Б.Д. ПЛОТНІЦЬКИЙ

О.С. СКРИПЧУК