Рішення

від 28.03.2024 по справі 910/19915/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.03.2024Справа №910/19915/23

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг"

про стягнення пені у розмірі 397 883,02 грн,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" про стягнення пені у розмірі 397 883,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл", посилаючись на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" своїх зобов`язань за Договором поставки №РА0027-TSP від 05.08.2019 з оплати товару, стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача нарахованої за період з 12.02.2022 по 12.08.2022 пені у розмірі 397 883,02 грн.

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач очікує понести судові витрати на оплату судового збору у розмірі 5 968,25 грн та на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 30 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 відкрито провадження у справі №910/19915/23; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

31.01.2024 засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить закрити провадження у справі та відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що стягнення пені за Договором поставки №РА0027-TSP від 05.08.2019 вже було предметом судового розгляду в межах справи №910/12703/23 та рішенням суду було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" у стягненні пені. Крім того, відповідач звертає увагу суду на сплив строку спеціальної позовної давності за вимогою про стягнення пені, нарахованої за період з 12.02.2022 по 12.08.2022. У змісті відзиву відповідачем викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" вказує, що вже понесло витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн, які складаються з оплати 12 000,00 грн за аналіз адвокатом позовної заяви та інших матеріалів і з оплати 10 000,00 грн за підготовку відзиву на позов. При цьому відповідач очікує понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі понад 30 000,00 грн. До відзиву Товариством з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" було долучено заяву про застосування строку позовної давності.

06.02.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" в системі "Електронний суд" сформовано відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що при поданні позовної заяви у справі №910/12703/23 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" заявляло до стягнення пеню за період з 13.09.2020 по 05.04.2021, а рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі №910/12703/23 відмовлено у стягненні пені з тих підстав, що строк оплати боргу для Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" настав 11.02.2022 та починаючи з 12.02.2022 відбулось прострочення виконання грошового зобов`язання. Також позивач вважає твердження відповідача щодо порушення спеціального строку позовної давності необґрунтованими з тих підстав, що пунктами 12 та 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України зупинено строки позовної давності з 12 березня 2020 року по сьогодні. Крім того, позивач заперечує заявлені у відповідних розмірах судові витрати відповідача та просить зменшити розмір таких витрат (у разі часткового задоволення вимог позивача), адже вони неспівмірні із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Пунктом 7 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі №910/19915/23 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" строк на подання заперечень на відповідь на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву.

Як вбачається із повідомлення Господарського суду міста Києва про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" на відзив була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" 08.02.2024 о 03 год. 30 хв., про що судом було отримано інформацію 09.02.2024 о 14 год. 38 хв.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" мало право подати до суду заперечення на відповідь на відзив у строк до 14.02.2024 включно, проте відповідач не скористався своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив.

Будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень тощо від сторін до суду не надходило, відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

05.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" (покупець) укладено Договір поставки №РА0027-ТSР (надалі - Договір), умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) покупцеві товар, зазначений у специфікації (специфікаціях) до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Найменування та кількість товару, вид упаковки зазначається у специфікації (специфікаціях) до даного договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник здійснює поставку покупцю товару, зазначеного в специфікації (специфікаціях) протягом строку дії договору на умовах поставки визначених у відповідній специфікації відповідно до умов ІНКОТЕРМС 2010 (Правил МТП з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі) з урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору.

Згідно п. 2.8 Договору при поставці товару на умовах СРТ або FCA обов`язок постачальника поставити товар вважається виконаним з моменту передачі товару першому перевізнику, з цього моменту до покупця переходить право власності та покупець несе ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару, в тому числі покупець несе ризик природної втрати, пов`язаної із його перевезенням.

За умовами п. 3.3.1 Договору товар постачається на умовах повної попередньої оплати, якщо сторони не погодили інше у відповідній специфікації.

Пунктом 3.4 Договору визначено, що покупець зобов`язаний повністю оплатити товар, що підлягає поставці за відповідною специфікацією, протягом трьох днів із дня підписання сторонами такої специфікації, якщо сторони не погодять інший строк оплати у самій специфікації.

Відповідно до п. 4.4 Договору за порушення строків оплати товару та/або вартості його перевезення (п. 3.6, п. 3.7 Договору), покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості товару та/або вартості його перевезення, оплату якого прострочено, за кожний день такого прострочення.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання (п. 5.6 Договору).

Специфікацією №1 до Договору визначено товар, що необхідно поставити, а саме: "Потрійний суперфосфат (TSP)", у кількості 3 000 тонн, загальною вартістю 35 550 000,00 грн (з урахуванням ПДВ).

Пунктом 4 Специфікації №1 сторони погодили умови оплати, а саме - відстрочення платежу строком на 1 (один) рік, за першою вимогою постачальника.

У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" про стягнення 2 516 937,64 грн боргу за Договором поставки №РА0027-TSP від 05.08.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023, у справі №910/1493/22, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" 2 516 937,64 грн заборгованості, а також 37 754,06 грн витрат зі сплати судового збору.

Судом у справі №910/1493/22 встановлено, що залишок заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар за Договором поставки №РА0027-TSP від 05.08.2019 становить 2 516 937,64 грн. Відповідачем факт поставки товару та розмір заборгованості за договором поставки №РА0027-TSP від 05.08.2019 у межах справи №910/1493/22 не оспорювався.

У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг", в якому просило суд стягнути з відповідача 354 188,56 грн - пені за період з 13.09.2020 по 05.04.2021, 1 407 662,09 грн - інфляційних втрат за період з 13.09.2020 по 10.07.2023 та 256 628,62 грн - 3% річних за період з 13.09.2020 по 10.07.2023.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі №910/12703/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" задовольнити частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" 106 332,00 грн 3% річних, 772 776,83 грн інфляційних втрат та 13 186,63 грн судового збору.

Часткове задоволення вимог в межах справи №910/12703/23 мотивоване тим, що з огляду на п. 4 Специфікації №1 до Договору поставки №РА0027-ТSР від 05.08.2019 та приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" зобов`язане було оплатити товар у строк до 11.02.2022, тож, починаючи з 12.02.2022 відбулось прострочення виконання грошового зобов`язання, в той час як Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" було заявлено до стягнення пеню, нараховану за період з 13.09.2020 по 05.04.2021, а також 3% річних та інфляційні втрати, нараховані за період з 13.09.2020 по 10.07.2023.

Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

При цьому суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.11.1999 в справі "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України" від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

Отже, обставини, які встановлені у рішеннях Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 у справі №910/1493/22 та від 02.11.2023 у справі №910/12703/23, які набрали законної сили, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.

Такими обставинами, які не підлягають повторному доказуванню, зокрема є: наявність та обсяг боргу відповідача за поставлений позивачем товар за Договором поставки №РА0027-TSP від 05.08.2019 у розмірі 2 516 937,64 грн, сплату якого відповідачем було прострочено з 12.02.2022, а також сплата відповідачем 11.07.2023 боргу, що підтверджується платіжною інструкцією №6900 від 11.07.2023.

Щодо викладеного у відзиві клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" про закриття провадження у справі №910/19915/23 з підстав того, що спір між сторонами з приводу стягнення пені, нарахованої на підставі Договору поставки №РА0027-TSP від 05.08.2019 за прострочення сплати боргу у розмірі 2 516 937,64 грн, був вирішений в межах справи №910/12703/23, то суд зазначає наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Як вбачається із рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 до предмету спору у справі №910/12703/23 входило вирішення питання про стягнення пені у розмірі 354 188,56 грн, нарахованої за період з 13.09.2020 по 05.04.2021.

Натомість в межах справи №910/19915/23 предметом спору є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" пені у розмірі 397 883,02 грн, нарахованої за період з 12.02.2022 по 12.08.2022.

Тобто заявлені в межах справи №910/12703/23 та №910/19915/23 періоди нарахування пені є відмінними, а відтак і предмети у вказаних справах також є відмінними. При цьому неправомірність нарахування пені за один період не завжди має своїм наслідком неправомірність нарахування пені за інші періоди.

Таким чином, оскільки предмети справ №910/12703/23 та №910/19915/23 є різними, то відсутні підстави для закриття провадження у справі №910/19915/23 на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" нараховану за період з 12.02.2022 по 12.08.2022 пеню у розмірі 397 883,02 грн.

Судами в межах справ №910/1493/22 та №910/12703/23 встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання з 12.02.2022, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що за порушення строків оплати товару та/або вартості його перевезення (п. 3.6, п. 3.7 Договору), покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості товару та/або вартості його перевезення, оплату якого прострочено, за кожний день такого прострочення.

З аналізу умов пункту 4.4 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня), порядок нарахування пені (від вартості товару та/або вартості його перевезення, оплату якого прострочено, за кожний день такого прострочення), однак не визначено строк нарахування пені.

Судом, враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими обмежено нарахування пені піврічним строком, однак відповідно до п. 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, постановою Кабінетом Міністрів України №211 від 11.03.2020 по всій території України було введено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), наразі строки дії карантину є продовженими до 30.06.2023 (згідно постанови Кабінетом Міністрів №383 від 25.04.2023).

Таким чином, строки нарахування пені, які встановлені у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, є продовженими до закінчення дії карантину.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеного позивачем періоду нарахування пені - з 12.02.2022 по 12.08.2022, суд приходить до висновку, що правомірним є нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" пені на прострочений борг (у сумі 2 516 937,64 грн) у розмірі 397 883,02 грн.

В той же час, Товариством з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" було подано до суду заяву про застосування наслідків пропуску строку спеціальної позовної давності за вимогою про стягнення пені.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У частині 1 статті 258 Цивільного кодексу України вказано, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Відповідач зазначає, що позивачами було пропущено строк позовної давності щодо вимоги про стягнення неустойки, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" заявлено до стягнення пеню, нараховану за період з 12.02.2022 по 12.08.2022, проте позивач звернувся до суду із позовом про її стягнення лише у грудні 2023 року, а відтак пропустив строк спеціальної позовної давності.

Проте, суд не погоджується із такими доводами відповідача, оскільки 02.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно якого Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено на всій території України карантин з 12.03.2020, дія якого закінчилась лише 30.06.2023.

Окрім того, відповідно п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, враховуючи, що право вимоги сплатити нараховану за період з 12.02.2022 по 12.08.2022 пеню виникло у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" під час дії запровадженого в Україні карантину, дія якого припинилась лише 30.06.2023, а після введення воєнного стану в Україні (з 24.02.2022) перебіг строків позовної давності зупинено, то станом на дату подання позову строк позовної давності за даною вимогою не був пропущений позивачем.

Щодо зменшення розміру неустойки за ініціативою суду.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Так, судом враховано, що сума простроченого боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" з оплати поставленого за Договором товару станом на дату звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" з позовом про його стягнення в межах справи №910/1493/22 складала 2 516 937,64 грн, при тому, що загалом позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 35 550 000 грн (встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 у справі №910/1493/22).

В свою чергу в межах справи №910/12703/23 судом було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" було прострочено своє зобов`язання з оплати товару на суму 2 516 937,64 грн з 12.02.2022 (тобто прострочення виникло напередодні повномасштабної військової агресії проти України).

При цьому за порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" свого зобов`язання з оплати поставленого за Договором товару на суму 2 516 937,64 грн, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі №910/12703/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" нараховані за період з 12.02.2022 по 10.07.2023 (тобто за весь період прострочення) 3% річних у розмірі 106 332,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 772 776,83 грн, що складає майже 35% від суми основного боргу, а з урахуванням заявленої до стягнення в межах даної справи пені нарахування на суму боргу складають понад 50% від суми боргу.

Водночас 24.02.2022 Російською Федерацією було розпочато повномасштабну військову агресію проти України, у зв`язку з чим указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 та в подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався і станом на дату ухвалення даного рішення досі триває.

Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомі факти не потребують доказування тоді, коли вони визнані такими судом. Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об`єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту. Але крім об`єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб`єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу (постанови Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3946/16 та від 26.10.2021 у справі №922/3990/19).

Обставини повномасштабної військової агресії відносно України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, з боку Російської Федерації, та обумовлені неї негативні наслідки для суб`єктів господарювання, які полягають у зменшенні доходів осіб та падінні купівельної спроможності громадян і суб`єктів підприємницької діяльності. Як наслідок переважна більшість суб`єктів господарювання перебувають у складному фінансову становищі.

В той час як обов`язок з оплати спірного товару настав у відповідача за 12 календарних днів до повномасштабної військової агресії з боку Російської Федерації (тобто напередодні агресії).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала таке: справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Отже, вирішуючи у цій справі питання щодо можливості зменшення суми пені, що заявлена до стягнення позивачем, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявленої до стягнення пені, зокрема, із розміром збитків позивача.

У контексті наведеного, суд бере до уваги, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Як встановлено судом, з відповідача на користь позивача рішенням суду стягнуто 3% річних у розмірі 106 332,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 772 776,83 грн.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.07.2021 у справі №916/878/20 виклав правову позицію, згідно із якою отримання кредитором 3% річних та суми інфляційних втрат оцінюється судами як сума, яка поряд з пенею, компенсує кредитору шкоду, завдану порушенням боржника.

Така позиція зумовлена тим, що неустойка, компенсація 3% річних та інфляційних втрат виконують функцію компенсації збитків, завданих кредитору порушенням зобов`язання.

Відповідно, присудження кредитору 3% річних та інфляційних втрат дозволяє суду зменшити розмір пені.

Також суд приймає до уваги, що позивач не надав суду доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов`язань перед іншими контрагентами або погіршення матеріального стану товариства саме у зв`язку з не оплатою відповідачем поставленого товару.

Враховуючи, що загальний розмір нарахованих відповідачу 3% річних, інфляційних втрат та пені сягає понад 50% від суми боргу, яка існувала станом на дату звернення позивача до суду у лютому 2022 року в межах справи №910/1493/22, а також з огляду на характер спірних правових відносин, виходячи із принципу збалансованості інтересів сторін, користуючись правом, наданим суду ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, господарський суд вважає справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права, необхідність зменшення розміру неустойки на 50% від заявленої суми, тобто до 198 941,51 грн.

З огляду на наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" підлягають частковому задоволенню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" підлягає стягненню пеня у розмірі 198 941,51 грн.

Щодо розподілу між сторонами судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір покладається на відповідача з огляду те, що спір у даній справі виник у зв`язку з неправильними діями останнього, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення неустойки.

Щодо розподілу судових витрат сторін на оплату професійної правничої допомоги.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" у відзиві зазначено, що ним вже понесено витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн, які складаються з оплати 12 000,00 грн за аналіз адвокатом позовної заяви та інших матеріалів і з оплати 10 000,00 грн за підготовку відзиву на позов. При цьому відповідач очікує понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі понад 30 000,00 грн.

Щодо судових витрат Товариством з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" на оплату професійної правничої допомоги, то на підставі ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає їх на відповідача, оскільки спір у даній справі виник у зв`язку з неправильними діями останнього, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення неустойки.

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач очікує понести судові витрати на оплату судового збору у розмірі 5 968,25 грн та на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 30 000,00 грн.

Щодо судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл", то судом враховано, що у змісті позовної заяви позивачем вказано про подання доказів на підтвердження розміру судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а відтак вирішення питання розподілу цих витрат позивача у рішенні суду є передчасним.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" (03195, м. Київ, вул. Рудницького Степана, буд. 2-б, поверх 6 (мансарда), модуль А; ідентифікаційний код 42321526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" (03148, м. Київ, вул. Комісара Рикова, буд. 2-А, офіс 4; ідентифікаційний код 40245579) пеню у розмірі 198 941 (сто дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот сорок одну) грн 51 коп. та судовий збір у розмірі 5 968 (п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят вісім) грн 25 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.03.2024.

Суддя Р.В. Бойко