Постанова

від 05.03.2024 по справі 522/21/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1409/24

Справа № 522/21/21

Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Трофименка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2023 року про стягненняна користь ОСОБА_1 судовихвитрат по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бліц 2011», ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Хома Анна Сергіївна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Петрушенко Тетяна Анатоліївна про поновлення запису про іпотеку, визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 березня 2023 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» залишено без задоволення.

03.04.2023 до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, згідно якої представник просила стягнути з позивача на користь відповідача витрати на надання правової допомоги у розмірі 1050 євро та 102,04 долари США.

В обґрунтування заяви відзначено, що витрати на професійну допомогу, які понесла ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом даної справи склали 100 євро та 102,4 долари США, витрати пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи та підготовки до її розгляду склали 950 євро: здійснення перекладів документів, засвідчення перекладів, проставлення апостиля та направлення документів засобами поштового зв`язку з Республіки Франція до суду.

06.04.2023 представник ТОВ «Брайт Інвестмент» адвокат Подорожній A.C. надав заперечення, згідно яких зазначив, що заявлена сума витрат на професійну допомогу необґрунтована, адже відзив представником не подавався, обсяг наданих адвокатом послуг є завищеним, а сума витрат є неспівмірною. Крім того, представником не наведено підстав стягнення таких витрат в іноземній валюті. Вказує, що перекладач до участі у справі не залучався, адвокат розуміє українську мову і договір між відповідачем та адвокатом також викладений українською мовою, а документи могли бути відправлені через електрону пошту або систему «Електронний суд», тому такі витрати були не обов`язковими.

Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на надання правової допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень. В решті вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким додатковим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2023 року скасувати та відмовити заявнику у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права

Тобто рішення оскаржується позивачем ТОВ «Брайт Інвестмент» лише в частині стягнення понесених витрат на надання правової допомогу у розмірі 2 000 гривень.

У частині відмови у задоволені заяви про стягнення решти витрат на правову допомогу додаткове рішення не оскаржується і в апеляційному порядку не переглядається.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 05.03.2024 року на 14:00 год. відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ТОВ «Бліц 2011», третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Хома А.С. не з`явилися, про причини неявки апеляційний суд в установленому порядку не повідомили, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відео-конференції не виявили та заяв про відкладення судового засідання не подавали.

Від третьої особи приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Петрушенко Т.А. до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності останньої.

Від представника ТОВ «Брайт Інвестмент» адвоката Желобницького Я.С. надійшла заява про відкладення судового засідання у зв`язку з вступом до справи в якості представника та необхідністю ознайомитися з матеріалами справи.

В судовому засіданні представник ТОВ «Брайт Інвестмент» адвокат Желобницький Я.С. підтримав свою заяву про відкладення судового засідання, представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Дідик С.В., заперечувала проти відкладення розгляду справи, оскільки зі змісту ордера доданого адвокатом Желобницьким Я.С. на підтвердження представництва ТОВ «Брайт Інвестмент» вбачається, що ордер виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 01.08.2023 року, тобто більше ніж за 6 місяців до дати судового засідання.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Оскільки поважність причин неявки учасників справи в судове засідання 05.03.2024 року на 14:00 годину судом апеляційної інстанції не встановлена, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності сторін та їхніх представників при таких обставинах не є порушенням прав осіб, які не з`явилися до судового засідання або не прийняли участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

Що стосується клопотання представника позивача ТОВ «Брайт Інвестмент» адвоката Желобницького Я.C., то колегія суддів звертає увагу на таке.

Справа перебуває на розгляді в судах з січня 2021 року, а в апеляційному суді з травня 2023 року, тобто з перевищенням строків передбачених ст.ст. 210, 371 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи повноваження на представництво інтересів ТОВ «Брайт Інвестмент» в суді першої та апеляційної інстанції має адвокат Подорожній A.C.

Відповідно до ч. 4 ст. 64 ЦПК України про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви.

Письмової заяви про припинення в апеляційному суді представництва інтересів ТОВ «Брайт Інвестмент» адвокатом Подорожнім A.C. до суду апеляційної інстанції не надходило ані від товариства, ані від адвоката Подорожнього A.C., які були повідомлені про судове засідання на 05.03.2024 року заздалегідь.

Повноваження адвоката Желобницького Я.С. підтверджені ордером від 04.03.2024 року, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги ТОВ «Брайт Інвестмент» від 01 08.2023 року.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання.

Частково задовольняючи заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення, стягуючи з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на надання правової допомогу у розмірі 2 000 гривень, суд першої інстанції виходив з дотримання принципів обґрунтованості, пропорційності (співмірності) витрат на оплату послуг адвоката, складності справи, значення її для сторін, з обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

- 01 березня 2023 між адвокатом Степанишиною Альоною Сергіївною та ОСОБА_8 , громадянкою Франції укладено договір №2023/06 про надання правової допомоги, згідно п.4 якого, розмір гонорару адвоката розраховується відповідно до кількості часу, витраченого Адвокатом на надання правової допомоги Клієнту (т. 3 а.с. 12-13).

- Адвокат Степанишина A.C. 14.03.2023 року подала попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат (т. 2 а.с. 181), а в судовому засіданні 29.03.2023 року подала клопотання про долучення заяви (т. 2 а.с. 204-208).

Враховуючи подання представником відповідача двох заяв, участь в двох судових засіданнях та приїзд на судове засідання, яке не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, беручи до уваги складність справи та її важливість для сторін, враховуючи заперечення представника позивача, суд вважав, що витрати на правову допомогу з позивача на користь відповідача підлягають стягненню у розмірі 2 000 грн.

Колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до змісту ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України закріплює принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої - п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 статті 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Статтею 270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VІ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VІ) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VІ встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VІ).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VІ видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VІ).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VІ врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі 2 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, §268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

За наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672 9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72)

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, та і оцінюючи їх необхідність.

Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Встановивши, що представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 до закінчення судових дебатів подано попередні розрахунок судових витрат, в тому числі в частині витрат на професійну правову допомогу та заявлено про відшкодування витрат відповідача на правову допомогу в порядку ст. 246 ЦПК Укріїни, а заява про ухвалення додаткового рішення подана у встановлений законом строк, суд першої інстанції з урахуванням задоволення позову, мав підстави для ухвалення додаткового судового рішення за відповідною заявою відповідача, врахувавши при цьому вимоги ст. 141 ЦПК України щодо принципу пропорційності судових витрат задоволеним вимогам або у задоволенні яких відмовлено.

Крім того суд також мав також оцінити витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені і їх необхідність.

Договором № 2023/06 про надання правової допомоги від 01 березня 2023 між адвокатом Степанишиною Альоною Сергіївною та ОСОБА_8 , громадянкою Франції, сторонами договору погоджено, що розмір гонорару адвоката розраховується відповідно до кількості часу, витраченого Адвокатом на надання правової допомоги Клієнту (т. 3 а.с. 12-13).

Представник відповідача ОСОБА_8 адвокат Степанишина A.C. заявила, що її клієнтом понесені витрати, на професійну правничу допомогу у розмірі 100 євро, що складало 3955,50 грн та 102,04 доларів США, що складало 3 731,46 грн та витрати пов`язані з вчиненням нею, як адвокатом, процесуальних дій, необхідних для розгляду справи та підготовки до її розгляду у розмірі 950 євро, що складало 37792,14 грн.

Згідно з детальним описом робіт від 31.03.2023 року, формування правової позиції, вивчення практики Верховного Суду та ознайомлення з документами, які направлені ОСОБА_8 до суду зайняло 4 години (100 євро), участь у судовому засіданні 02.03.2023 року (23,51 доларів США), прибуття до суду для участі у засідання 15.03.2023 року (25,51 доларів США), участь у судовому засіданні 29.03.2023 року (51,02 доларів США), що у сумі становить 100 євро, 102,04 доларів США (т. 3 а.с. 14).

Судом досліджено, що під час розгляду справи представником відповідача подані дві заяви та взято участь у двох судових засіданнях, а також здійснено приїзд в судове засідання, яке не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги та те, що загальний час проведений представником відповідача в судових засіданнях не перевищив 2-х годин, оцінено складність справи та її важливість для сторін, а також заперечення представника позивача.

Оцінивши зазначені обставини та докази, які надані до справи, суд першої інстанції вважав справедливим і розумним, що витрати на правову допомогу з позивача на користь відповідача підлягають стягненню у розмірі 2 000 грн.

Сутність поданої апеляційної скарги представника позивача зведена до того, що суд першої інстанції не врахував, що представником відповідача завищено вартість і обсяг послуг, які є необхідними для клієнта в частині спростування заявлених позовних вимог і відмови у їх задоволенні. При цьому суд не вмотивував належним чином і не конкретизував свій висновок щодо визначення розміру стягнення витрат на правову допомогу на користь відповідача.

Оскільки в розумінні пункту 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат для суду не є обов`язковими, а суд вирішуючи питання про розподіл судових витрат (зокрема витрат на правову допомогу), повинен перш за все оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність, а при визначенні суми відшкодування - виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а такожкритерію розумностіїхнього розміруз оглядуна конкретніобставини справита фінансовогостану обохсторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18), колегія суддів виходячи з обставин справи, її складності, процесуальної поведінки сторін (зокрема відповідача) постійність чи змінюватися позицій сторін (заперечень відповідача), погоджується з остаточним розміром стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 2 000 грн, визначених судом першої інстанції через призму критеріїв встановлених частиною четвертою статті 137 та частиною третьою статті 141 ЦПК України.

Слід зазначити, що при зменшенні витрат на правову допомогу також враховується: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах певної або всіх судових інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Bepxoвного Суду від 01.12.2021 року у справі № 910/20852/20.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, здійснення процесуальних дій адвоката щодо спростування заявлених до неї вимог, а також враховуючи обґрунтованого висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем ОСОБА_8 у розмірі 2 000 грн.

Доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з висновком суду першої інстанції без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських судців до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»),

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 28.03.2024 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О.Погорєлова