Рішення

від 29.03.2024 по справі 910/18884/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.03.2024Справа № 910/18884/23За позовом Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ ВІП-ГАРД»

про стягнення 9 997,33 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний банк України (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ ВІП-ГАРД» (надалі - відповідач) про стягнення суми штрафних санкцій в розмірі 9 997,33 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.530, 610, 611, 612, 626, 629, 631 Цивільного кодексу України, ст.180, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором №105680 від 17.11.2022 про надання послуг з фізичної охорони об`єкта Національного банку України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

21.12.2023 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/18884/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

04.01.2024 від представника відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечує щодо задоволення позову в повному обсязі та, зокрема, зазначає, що відповідачем не порушувались умови договору, а тому позивачем безпідставно застосовано штрафні санкції.

09.01.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує щодо обставин викладених у відзиві та, зокрема, зазначає, що порушення умов договору зафіксовано уповноваженими особами в актах перевірки, що наявні в матеріалах справи, а тому позивачем правомірно нараховано штрафні санкції, які заявлено до стягнення.

15.01.2024 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній заперечує проти позову посилаючись на його необґрунтованість.

23.01.2024 від представника позивача надійшли додаткові пояснення разом з довідкою банку про рух коштів між ним та відповідачем і письмове підтвердження, що ціна позову не змінилася.

30.01.2024 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

Інших заяв чи клопотань на адресу суду від сторін не надходило.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.11.2022 між позивачем (надалі - замовник) та відповідачем (надалі - виконавець) було укладено договір №105689 (надалі - договір) згідно п.2.1. якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги суб`єктів охоронної діяльності з охорони об`єктів Національного банку України, а саме: послуги з фізичної охорони об`єкта Національного банку України в Київській області, м. Ірпінь, вул. Давидчука, 63 - 79710000-4) (надалі - послуги), згідно з дислокацією (додаток 1 до договору), що є невід`ємною частиною договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

Згідно із п.п.2.2., 2.3. договору послуги за договором включають у себе: здійснення фізичної охорони об`єкта охороною; здійснення пропускного та внутрішньооб`єктового режиму; реагування на виявлення ознак правопорушення щодо майна замовника. Надання послуг за договором здійснюється цілодобово та не передбачає прийняття виконавцем майна замовника на зберігання або виникнення у виконавця права володіння, користування чи розпорядження майном замовника, крім випадків передбачених договором. Під час надання послуг виконавець здійснюватиме охорону майна замовника в цілому шляхом забезпечення його цілісності і збереження у період знаходження цього майна під охороною.

Відповідно до п.п.3.1., 3.2. договору строк надання послуг - з дати підписання сторонами акта про приймання-передавання під охорону/з-під охорони об`єкта Національного банку України, але не раніше 12-00 год. 18.01.2023 до 12-00 год. 18.01.2024. Початком надання послуг вважається підписання сторонами акта про приймання-передавання під охорону об`єкта Національного банку України (додаток 2 до договору).

Загальна вартість послуг, що надаються виконавцем за договором, згідно з розрахунком вартості надання послуг з охорони об`єкта Національного банку України, наведеним в додатку 3 до договору (надалі -розрахунок), становить 264 902,40 грн, без ПДВ і включає в себе сплату усіх податків, зборів, обов`язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені, згідно з діючим податковим законодавством України, в тому числі усіх інших витрат виконавця, пов`язаних з наданням послуг (п.4.1. договору).

У пункті 7.1.2. договору сторонами погоджено, що у разі несвоєчасного надання або ненадання послуг, визначених договором, виконавець, на вимогу замовника, сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі 15 (п`ятнадцяти) відсотків від суми загальної вартості послуг за місяць, у якому допущено порушення.

Факт несвоєчасного надання або ненадання послуг зазначається у акті про результати перевірки, який складається та підписується відповідальними представниками сторін. У разі не підписання виконавцем такого акту протягом 3 (трьох) робочих днів від дати вручення, цей акт, підписаний в односторонньому порядку замовником, вважається визнаним виконавцем в повному обсязі.

Згідно із п.7.1.3. договору у разі порушення зобов`язань, визначених в пунктах 6.1.2, 6.1.6, 6.1.9, 6.1.10, 6.1.12 - 6.1.18 та 6.1.20 договору, виконавець, на вимогу замовника, сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі 0,5 відсотків від суми загальної вартості послуг за договором за кожен факт порушення зобов`язань. Факт порушення зобов`язань визначених в пунктах 6.1.2, 6.1.6, 6.1.9, 6.1.10, 6.1.12 - 6.1.18 та 6.1.20 договору зазначається у відповідному акті, який складається та підписується відповідальними представниками сторін. У разі не підписання виконавцем такого акту протягом 3 (трьох) робочих днів від дати вручення, цей акт, підписаний в односторонньому порядку замовником, вважається визнаним виконавцем в повному обсязі.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін/накладення кваліфікованого електронного підпису уповноваженою особою сторони, яка робить це останньою (у разі укладання в електронній формі з накладанням кваліфікованого електронного підпису) і діє до 31.01.2024 включно (п.15.1. договору).

У разі невиконання сторонами умов договору в установлений термін він діє до повного виконання ними своїх зобов`язань, що не звільняє сторони від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов`язань за договором (п.15.2. договору).

18.01.2023 між сторонами підписано акт про передавання під охорону об`єкта Національного банку України, згідно якого позивач передав під охорону, а відповідач прийняв під охорону приміщення та територію об`єкта позивача розташовані за адресою: Київській області, м. Ірпінь, вул. Давидчука, 63.

Так, як зазначає позивач, у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, ним було складено акти про результати перевірки виконання договірних зобов`язань за договором, а саме:

1) 23.08.2023 акт про результати перевірки виконання договірних зобов`язань за договором, який було підписано працівниками замовника і виконавця, в якому зазначено про порушення пункту 6.1.13. договору щодо відсутності в працівника Линника Є.А. спецодягу (уніформи), п.6.1.14. договору відсутність обов`язкових ознак належності до виконавця. Також у акті зазначено, що на момент проведення перевірки працівник виконавця був відсутній на об`єкті, крім цього на об`єкті відсутня електроенергія та вода, територія не освітлюється, приміщення для поста охорони в незадовільному стані (вибиті вікна, сирість), огорожа території об`єкта пошкоджена в трьох місцях. Було встановлено відсутність запису про обхід території об`єкта о 12.00 год.

2) 14.09.2023 акт про результати перевірки виконання договірних зобов`язань за договором, який було підписано працівниками замовника та виконавця, в якому зафіксовані наступні порушення: журнал обходу об`єкта не відповідає за змістом складеному графіку обходу об`єкта затвердженого виконавцем та погодженого замовником, що є порушенням п.6.1.10. договору; надане у використання виконавцю приміщення не обладнане для несення чергування, а саме: відсутнє світло, водопостачання, туалет, засоби обігріву, що є порушенням п.6.1.12. договору; наявний на об`єкті первинний засіб пожежогасіння (вогнегасник) протермінований.

25.09.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією №2, в якій просив протягом 10 робочих днів з дня отримання претензії сплатити штрафні санкції в сумі 7 348,31 грн нараховані за порушення умов договору, що зафіксовано в акті від 23.08.2023.

24.10.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією №3, в якій просив протягом 10 робочих днів з дня отримання претензії сплатити штрафні санкції в сумі 2 649,02 грн нараховані за порушення умов договору, що зафіксовано в акті від 14.09.2023.

Відповідачем 28.09.2023 за вих.№2023/09-11 та 03.11.2023 за вих.№2023/11-16 надано заперечення проти претензій позивача, в яких зазначено про відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій.

Предметом даного позову є вимоги позивача до відповідача про стягнення суми штрафних санкцій (штрафу) в розмірі 9 997,33 грн.

Підставами позову є неналежне виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором №105680 від 17.11.2022.

У відповідності до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Відповідно до ч.1 ст.179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правочин укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, предметом даного спору є вимоги позивача до відповідача про стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує та, зокрема, зазначає, що відповідачем не порушувались умови договору, а тому позивачем безпідставно нараховано штрафні санкції.

Суд зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: « 8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору.

Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст.549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями п.4 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 7.1.2. договору сторонами погоджено, що у разі несвоєчасного надання або ненадання послуг, визначених договором, виконавець, на вимогу замовника, сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі 15 (п`ятнадцяти) відсотків від суми загальної вартості послуг за місяць, у якому допущено порушення.

Факт несвоєчасного надання або ненадання послуг зазначається у акті про результати перевірки, який складається та підписується відповідальними представниками сторін. У разі не підписання виконавцем такого акту протягом 3 (трьох) робочих днів від дати вручення, цей акт, підписаний в односторонньому порядку замовником, вважається визнаним виконавцем в повному обсязі.

Згідно із п.7.1.3. договору у разі порушення зобов`язань, визначених в пунктах 6.1.2, 6.1.6, 6.1.9, 6.1.10, 6.1.12 - 6.1.18 та 6.1.20 договору, виконавець, на вимогу замовника, сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі 0,5 відсотків від суми загальної вартості послуг за договором за кожен факт порушення зобов`язань. Факт порушення зобов`язань визначених в пунктах 6.1.2, 6.1.6, 6.1.9, 6.1.10, 6.1.12 - 6.1.18 та 6.1.20 договору зазначається у відповідному акті, який складається та підписується відповідальними представниками сторін. У разі не підписання виконавцем такого акту протягом 3 (трьох) робочих днів від дати вручення, цей акт, підписаний в односторонньому порядку замовником, вважається визнаним виконавцем в повному обсязі.

Як установлено судом вище 23.08.2023 замовником (позивачем) складено акт про результати перевірки виконання договірних зобов`язань за договором, який було підписано працівниками замовника і виконавця, в якому зазначено про порушення пункту 6.1.13. договору щодо відсутності в працівника Линника Є.А. спецодягу (уніформи), п.6.1.14. договору відсутність обов`язкових ознак належності до виконавця. Також у акті зазначено, що на момент проведення перевірки працівник виконавця був відсутній на об`єкті, крім цього на об`єкті відсутня електроенергія та вода, територія не освітлюється, приміщення для поста охорони в незадовільному стані (вибиті вікна, сирість), огорожа території об`єкта пошкоджена в трьох місцях. Було встановлено відсутність запису про обхід території об`єкта о 12.00 год.(а.с.30).

Також 14.09.2023 замовником (позивачем) складено акт про результати перевірки виконання договірних зобов`язань за договором, який було підписано працівниками замовника та виконавця, в якому зафіксовані наступні порушення: журнал обходу об`єкта не відповідає за змістом складеному графіку обходу об`єкта затвердженого виконавцем та погодженого замовником, що є порушенням п.6.1.10. договору; надане у використання виконавцю приміщення не обладнане для несення чергування, а саме: відсутнє світло, водопостачання, туалет, засоби обігріву, що є порушенням п.6.1.12. договору; наявний на об`єкті первинний засіб пожежогасіння (вогнегасник) протермінований (а.с.33).

На підставі вказаних вище актів позивачем нараховано та заявлено до стягнення 9 997, 33 грн штрафу, а саме:

- 3 374,78 грн (22 498,56 грн вартість послуг за місяць згідно акту №22 від 31.08.2023 х 15%) за порушення пунктів 2.1., 2.2., 2.3. договору (відсутність охоронника на об`єкті);

- 1 324,51 грн (264 902,40 грн загальна сума вартості послуг за договором х 0,5%) за порушення пункту 6.1.10. договору (відсутній запис про обхід території об`єкта о 12.00 год);

- 1 324,51 грн (264 902,40 грн загальна сума вартості послуг за договором х 0,5%) за порушення пункту 6.1.13. договору (відсутність спецодягу);

- 1 324,51 грн (264 902,40 грн загальна сума вартості послуг за договором х 0,5%) за порушення пункту 6.1.14. договору (відсутність обов`язкові ознаки належності охоронника до виконавця);

- 1 324,51 грн (264 902,40 грн загальна сума вартості послуг за договором х 0,5%) за порушення пункту 6.1.10. договору (невідповідність журналу обходу об`єкта встановленим вимогам);

- 1 324,51 грн (264 902,40 грн загальна сума вартості послуг за договором х 0,5%) за порушення пунктів 6.1.12., 6.1.17. договору (надане у використання виконавцю приміщення не обладнане для несення чергування).

Сторонами (додаток №5) до договору погоджено зразок акту про результати перевірки виконання договірних зобов`язань за договором.

Згідно п.6.2.7. договору замовник зобов`язаний письмово повідомляти виконавця про всі виявлені недоліки та порушення щодо надання послуг за договором зі складанням акту про результати перевірки виконання договірних зобов`язань за формою, наведеною в додатку 5 до договору (далі - акт про результати перевірки), що підписується уповноваженою особою замовника та охоронником, який безпосередньо здійснює охорону об`єкта або уповноваженою особою виконавця.

Як убачається з копії акту про результати перевірки виконання договірних зобов`язань за договором від 23.08.2023, який було підписано працівником замовника - старшим фахівцем Васьківським Р.В. та працівником виконавця - охоронцем Линником Є.А., суд дослідивши вказаний акт зазначає, що акт від 23.08.2023 за формою і змістом відповідає додатку №5 до договору. При цьому суд зауважує, що вказаний акт підписано працівником відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

Враховуючи зазначене, суд приймає до уваги в якості належного та допустимого доказу вказаний акт, як підтвердження факту ненадання послуг виконавцем (відсутність охоронника на об`єкті), що є порушенням відповідачем умов договору, зокрема, пунктів 2.1., 2.2., 2.3. та згідно пункту 7.1.2. договору є підставою для нарахування штрафу.

Також позивач вказує на порушення відповідачем пункту 6.1.10. договору - відсутній запис про обхід території об`єкта о 12.00 год та невідповідність журналу обходу об`єкта встановленим вимогам, пункту 6.1.13. договору - відсутність спецодягу, пункту 6.1.14. договору - відсутність обов`язкові ознаки належності охоронника до виконавця та пунктів 6.1.12., 6.1.17. договору - надане у використання виконавцю приміщення не обладнане для несення чергування.

Так, у розділі 6 сторонами погоджено права та обов`язки виконавця, зокрема:

- пункт 6.1.10. забезпечити ведення охороною службової документації, наданої замовником у тимчасове використання, яка зазначена у переліку заходів з організації пропускного та внутрішньооб`єктового режиму на об`єкті Національного банку України;

- пункт 6.1.12. у випадку використання виконавцем приміщення або його частини, яке належить замовнику, для надання послуг, виконавець зобов`язаний облаштувати (пристосувати) приміщення або його частини, яке належить замовнику, відповідно до мети використання та утримувати його в належному стані. У разі припинення договірних відносин повернути замовнику вказане майно, а також видану в тимчасове використання службову документацію;

- пункт 6.1.13. забезпечити охорону спецодягом (уніформою) та службовою документацією, перелік якої має бути погоджений уповноваженою особою замовника;

- пункт 6.1.14. забезпечити обов`язкову наявність на одязі охоронників, визначеному п.6.1.13, ознак належності до виконавця як суб`єкта охоронної діяльності згідно з його статутними документами;

- пункт 6.1.17. забезпечити власними силами належні умови несення служби охоронниками, зокрема: - облаштування поста охорони (приміщення у будівлі для несення служби охоронником) необхідними меблями; - облаштування санвузла; - забезпечення поста охорони обігрівом, водопостачанням.

Згідно із п.7.1.3. договору у разі порушення зобов`язань, визначених в пунктах 6.1.2, 6.1.6, 6.1.9, 6.1.10, 6.1.12 - 6.1.18 та 6.1.20 договору, виконавець, на вимогу замовника, сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі 0,5 відсотків від суми загальної вартості послуг за договором за кожен факт порушення зобов`язань. Факт порушення зобов`язань визначених в пунктах 6.1.2, 6.1.6, 6.1.9, 6.1.10, 6.1.12 - 6.1.18 та 6.1.20 договору зазначається у відповідному акті, який складається та підписується відповідальними представниками сторін. У разі не підписання виконавцем такого акту протягом 3 (трьох) робочих днів від дати вручення, цей акт, підписаний в односторонньому порядку замовником, вважається визнаним виконавцем в повному обсязі.

У актах від від 23.08.2023 та від 14.09.2023 встановлено порушення відповідачем умов договору, а саме пунктів 6.1.10., 6.1.12, 6.1.13., 6.1.14. та 6.1.17. договору.

Так, акт про результати перевірки виконання договірних зобов`язань за договором від 23.08.2023 було підписано працівником замовника - старшим фахівцем Васьківським Р.В. та працівником виконавця - охоронцем Линником Є.А., а акт від 14.09.2023 зі сторони виконавця - головним фахівцем відділу організації охоронної діяльності управління організації охорони Департаменту безпеки національного банку України Індиком В.І. і старшим фахівцем управління внутрішньої безпеки Департаменту безпеки Ревуном К.І., а зі сторони виконавця охоронцем Линником Є.А.

Суд зазначає, що вказані акти за формою і змістом відповідають вимогам додатку №5 до договору. При цьому суд зауважує, що вказані акти підписано працівником відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

Враховуючи зазначене, суд приймає до уваги в якості належних та допустимих доказів вказані акти, як підтвердження фактів: відсутності запису про обхід території об`єкта о 12.00 год., невідповідності журналу обходу об`єкта встановленим вимогам, відсутності спецодягу, відсутності обов`язкових ознак належності охоронника до виконавця, не обладнання наданого у використання виконавцю приміщення для несення чергування, тобто порушення відповідачем умов договору, а саме: пунктів 6.1.10., 6.1.12, 6.1.13., 6.1.14. та 6.1.17., що згідно пункту 7.1.3. договору є підставою для нарахування штрафу.

При цьому до посилань відповідача відносно того, що ним надавались заперечення на акти від 23.08.2023 та від 14.09.2023 суд відноситься критично, оскільки доказів направлення позивачу таких заперечень, що додані до відзиву на позов, матеріали справи не містять, а також як зазначено вище вказані акти підписано працівником відповідача без заперечень.

Також суд вважає необґрунтованими посилання відповідача відносно того, що охоронник був у літній формі, що затверджена наказом директора по підприємству №2/28-6к від 01.10.2019, оскільки вказаного наказу відповідачем суду не надано, а також як убачається з наданого позивачем фото (а.с.50) одяг охоронця не схожий на уніформу, а також на ньому не вбачається будь-яких ознак належності до виконавця, як суб`єкта охоронної діяльності.

Посилання відповідача на підписання актів неуповноваженими на це особами також є необґрунтованими, оскільки, як убачається з додатку №5 до договору, яким затверджена форма акту про результати перевірки виконання договірних зобов`язань за договором, такі акти підписуються працівниками виконавця та замовника, а пунктом 6.2.7. договору погоджено, що такий акт зі сторони виконавця може підписуватися охоронником, який безпосередньо здійснює охорону об`єкта або уповноваженою особою виконавця. Одночасно, зі сторони виконавця, згідно Переліку заходів організації пропускного та внутрішньооб`єктового режиму на об`єкті, акт може складатися працівниками Департаменту безпеки, яким є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підписували акти, а, зокрема, Індик В.І., який підписував акт від 14.09.2023 є особою, що безпосереднього погоджена в пункті 6.2.10. договору, як уповноважена особа, тобто, за висновками суду акти, як зі сторони замовника так зі сторони виконавця підписано безпосередньо уповноваженими на це особами.

Не знайшли свого підтвердження і посилання відповідача на те, що журнал обходу об`єкта не було передано виконавцю в тимчасове використання замовником та прямо не зазначено в Переліку заходів організації пропускного та внутрішньооб`єктового режиму на об`єкті, що на думку відповідача, свідчить про те, що такий журнал не підпадає під дію пункту 6.1.10. договору, оскільки як убачається з копію вказаного журналу його заведено згідно розділу ІІІ п.19 Переліку відповідно до якого результати обходів, що проводяться охоронцями не менше ніж 1 раз на 3 години, відображаються у відповідній службовій документації охорони за формою, затвердженою керівником суб`єкта охоронної діяльності та погодженою директором Департаменту безпеки замовника або його заступником не пізніше ніж за 3 (три) доби до початку надання послуг. Суд зазначає, що на сторінці вказаного журналу наявні підписи та відмітки охоронців про результати обходу об`єкта, а також наявний підпис директора відповідача і печатка товариства, що свідчить про те, що журнал обходу об`єкта передано виконавцю і затверджено його керівником, що відповідає Переліку заходів організації пропускного та внутрішньооб`єктового режиму на об`єкті.

Крім цього, твердження відповідача відносно порушення позивачем умов договору при проведенні перевірок, а саме пункту 6 Переліку заходів організації пропускного та внутрішньооб`єктового режиму на об`єкті, так як вони не погоджувались з уповноваженою особою відповідача є необґрунтованими, оскільки як убачається з даного пункту в окремих випадках такі перевірки можуть здійснюватися працівниками Департаменту без попередження із подальшим інформуванням уповноваженої особи виконавця та складанням відповідних актів.

Будь-яких належних доказів, які б спростовували факти, що викладені в актах від 23.08.2023 та від 14.09.2023 відповідачем суду, в порядку, передбаченому ГПК України, суду надано не було.

Отже, перевіривши розрахунок штрафу здійснений на підставі п.7.1.2. договору в розмірі 3 374,78 грн (22 498,56 грн вартість послуг за місяць згідно акту №22 від 31.08.202023 х 15%), суд зазначає, що вказаний розрахунок є арифметично вірним та відповідає умовам договору, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також перевіривши розрахунки штрафу, передбаченого пунктом 7.1.3. договору в загальній сумі 6 622,55 грн, а саме: 1 324,51 грн (264 902,40 грн загальна сума вартості послуг за договором х 0,5%) за порушення пункту 6.1.10. договору), 1 324,51 грн (264 902,40 грн загальна сума вартості послуг за договором х 0,5%) за порушення пункту 6.1.13. договору, 1 324,51 грн (264 902,40 грн загальна сума вартості послуг за договором х 0,5%) за порушення пункту 6.1.14. договору, 1 324,51 грн (264 902,40 грн загальна сума вартості послуг за договором х 0,5%) за порушення пункту 6.1.10. договору та 1 324,51 грн (264 902,40 грн загальна сума вартості послуг за договором х 0,5%) за порушення пунктів 6.1.12., 6.1.17. договору, суд зазначає, що вказані розрахунки є арифметично вірним та відповідають умовам договору, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 9 997,33 грн штрафу.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ ВІП-ГАРД» (02095, місто Київ, вулиця Ревуцького, будинок 6, ідентифікаційний код 42092827) на користь Національного банку України (01601, місто Київ, вулиця Інститутська, будинок 9, ідентифікаційний код 00032106) 9 997 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн 33 коп. штрафу та 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань