Постанова

від 01.08.2024 по справі 910/18884/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2024 р. Справа№ 910/18884/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Палія В.В.

Яковлєва М.Л.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ ВІП-ГАРД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2024

у справі № 910/18884/24 (суддя Карабань Я.І.)

за позовом Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ ВІП-ГАРД"

про стягнення 9 997,33 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Національний банк України (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ ВІП-ГАРД» (надалі - відповідач) про стягнення суми штрафних санкцій в розмірі 9 997,33 грн.

2. Позовні вимоги, з посиланням на ст.530, 610, 611, 612, 626, 629, 631 Цивільного кодексу України, ст.180, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором №105680 від 17.11.2022 про надання послуг з фізичної охорони об`єкта Національного банку України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 по справі №910/18883/23 позов Національного банку України задоволений повністю:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ ВІП-ГАРД" (далі ТОВ "СБ ВІП-ГАРД") на користь Національного банку України 9 997,33 грн штрафу та 2 147,20 грн судового збору.

4. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що в актах від 23.08.2023 та від 14.09.2023 встановлено порушення відповідачем умов договору, а саме пунктів 6.1.10., 6.1.12, 6.1.13., 6.1.14. та 6.1.17. договору.

5. Так, акт про результати перевірки виконання договірних зобов`язань за договором від 23.08.2023 було підписано працівником замовника - старшим фахівцем Васьківським Р.В. та працівником виконавця - охоронцем Линником Є.А., а акт від 14.09.2023 зі сторони виконавця - головним фахівцем відділу організації охоронної діяльності управління організації охорони Департаменту безпеки національного банку України Індиком В.І. і старшим фахівцем управління внутрішньої безпеки Департаменту безпеки Ревуном К.І., а зі сторони виконавця охоронцем Линником Є.А.

6. Місцевий суд зазначив, що вказані акти за формою і змістом відповідають вимогам додатку №5 до договору. При цьому суд зауважив, що вказані акти підписано працівником відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

7. Враховуючи зазначене, місцевий суд прийняв до уваги в якості належних та допустимих доказів вказані акти, як підтвердження фактів: відсутності запису про обхід території об`єкта о 12.00 год., невідповідності журналу обходу об`єкта встановленим вимогам, відсутності спецодягу, відсутності обов`язкових ознак належності охоронника до виконавця, не обладнання наданого у використання виконавцю приміщення для несення чергування, тобто порушення відповідачем умов договору, а саме: пунктів 6.1.10., 6.1.12, 6.1.13., 6.1.14. та 6.1.17., що згідно пункту 7.1.3. договору є підставою для нарахування штрафу.

8. При цьому до посилань відповідача відносно того, що ним надавались заперечення на акти від 23.08.2023 та від 14.09.2023 місцевий суд відноситься критично, оскільки доказів направлення позивачу таких заперечень, що додані до відзиву на позов, матеріали справи не містять, а також як зазначено вище вказані акти підписано працівником відповідача без заперечень.

9. Також суд першої інстанції вважає необґрунтованими посилання відповідача відносно того, що охоронник був у літній формі, що затверджена наказом директора по підприємству №2/28-6к від 01.10.2019, оскільки вказаного наказу відповідачем суду не надано, а також як убачається з наданого позивачем фото (а.с.50) одяг охоронця не схожий на уніформу, а також на ньому не вбачається будь-яких ознак належності до виконавця, як суб`єкта охоронної діяльності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

10. Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 по справі №910/18883/23, ТОВ "СБ ВІП-ГАРД" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 у справі №910/18884/23, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

11. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, на таке:

12. Відповідач належним чином виконав всі умови Договору, забезпечив надійну охорону Об`єкта, за час дії Договору не було встановлено жодного порушення цілісності Об`єкту, порушень пропускного та внутрішньооб`єктового режиму, відсутності реагування на виявлення ознак правопорушення щодо майна Замовника, проте на думку Позивача та суду першої інстанції відплатою за це мають бути штрафні санкції.

13. Висновки суду при цьому не ґрунтуються на матеріалах справи, суперечать нормам договору, поданим сторонами документам і чинному законодавству.

14. Враховуючи вищевикладене, зважаючи на нез`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи - вважаємо, що рішення Господарського суду м. Києва підлягає скасуванню, а позовні вимоги - не підлягають задоволенню.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

15. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2024 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий суддя), Яковлев М.Л., Михальська Ю.Б.

16. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ ВІП-ГАРД" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 у справі №910/18884/23; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

17. У зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці, протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2024 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий суддя), Яковлев М.Л., Палій В.В.

Позиції учасників справи

18. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ ВІП-ГАРД" заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

19. 17.11.2022 між позивачем (надалі - замовник) та відповідачем (надалі - виконавець) було укладено договір №105689 (надалі - договір) згідно п.2.1. якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги суб`єктів охоронної діяльності з охорони об`єктів Національного банку України, а саме: послуги з фізичної охорони об`єкта Національного банку України в Київській області, м. Ірпінь, вул. Давидчука, 63 - 79710000-4) (надалі - послуги), згідно з дислокацією (додаток 1 до договору), що є невід`ємною частиною договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

20. Згідно із п.п.2.2., 2.3. договору послуги за договором включають у себе: здійснення фізичної охорони об`єкта охороною; здійснення пропускного та внутрішньооб`єктового режиму; реагування на виявлення ознак правопорушення щодо майна замовника. Надання послуг за договором здійснюється цілодобово та не передбачає прийняття виконавцем майна замовника на зберігання або виникнення у виконавця права володіння, користування чи розпорядження майном замовника, крім випадків передбачених договором. Під час надання послуг виконавець здійснюватиме охорону майна замовника в цілому шляхом забезпечення його цілісності і збереження у період знаходження цього майна під охороною.

21. Відповідно до п.п.3.1., 3.2. договору строк надання послуг - з дати підписання сторонами акта про приймання-передавання під охорону/з-під охорони об`єкта Національного банку України, але не раніше 12-00 год. 18.01.2023 до 12-00 год. 18.01.2024. Початком надання послуг вважається підписання сторонами акта про приймання-передавання під охорону об`єкта Національного банку України (додаток 2 до договору).

22. Загальна вартість послуг, що надаються виконавцем за договором, згідно з розрахунком вартості надання послуг з охорони об`єкта Національного банку України, наведеним в додатку 3 до договору (надалі -розрахунок), становить 264 902,40 грн, без ПДВ і включає в себе сплату усіх податків, зборів, обов`язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені, згідно з діючим податковим законодавством України, в тому числі усіх інших витрат виконавця, пов`язаних з наданням послуг (п.4.1. договору).

23. У пункті 7.1.2. договору сторонами погоджено, що у разі несвоєчасного надання або ненадання послуг, визначених договором, виконавець, на вимогу замовника, сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі 15 (п`ятнадцяти) відсотків від суми загальної вартості послуг за місяць, у якому допущено порушення.

24. Факт несвоєчасного надання або ненадання послуг зазначається у акті про результати перевірки, який складається та підписується відповідальними представниками сторін. У разі не підписання виконавцем такого акту протягом 3 (трьох) робочих днів від дати вручення, цей акт, підписаний в односторонньому порядку замовником, вважається визнаним виконавцем в повному обсязі.

25. Згідно із п.7.1.3. договору у разі порушення зобов`язань, визначених в пунктах 6.1.2, 6.1.6, 6.1.9, 6.1.10, 6.1.12 - 6.1.18 та 6.1.20 договору, виконавець, на вимогу замовника, сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі 0,5 відсотків від суми загальної вартості послуг за договором за кожен факт порушення зобов`язань. Факт порушення зобов`язань визначених в пунктах 6.1.2, 6.1.6, 6.1.9, 6.1.10, 6.1.12 - 6.1.18 та 6.1.20 договору зазначається у відповідному акті, який складається та підписується відповідальними представниками сторін. У разі не підписання виконавцем такого акту протягом 3 (трьох) робочих днів від дати вручення, цей акт, підписаний в односторонньому порядку замовником, вважається визнаним виконавцем в повному обсязі.

26. Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін/накладення кваліфікованого електронного підпису уповноваженою особою сторони, яка робить це останньою (у разі укладання в електронній формі з накладанням кваліфікованого електронного підпису) і діє до 31.01.2024 включно (п.15.1. договору).

27. У разі невиконання сторонами умов договору в установлений термін він діє до повного виконання ними своїх зобов`язань, що не звільняє сторони від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов`язань за договором (п.15.2. договору).

28. 18.01.2023 між сторонами підписано акт про передавання під охорону об`єкта Національного банку України, згідно якого позивач передав під охорону, а відповідач прийняв під охорону приміщення та територію об`єкта позивача розташовані за адресою: Київській області, м. Ірпінь, вул. Давидчука, 63.

29. Так, як зазначає позивач, у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, ним було складено акти про результати перевірки виконання договірних зобов`язань за договором, а саме:

1) 23.08.2023 акт про результати перевірки виконання договірних зобов`язань за договором, який було підписано працівниками замовника і виконавця, в якому зазначено про порушення пункту 6.1.13. договору щодо відсутності в працівника Линника Є.А. спецодягу (уніформи), п.6.1.14. договору відсутність обов`язкових ознак належності до виконавця. Також у акті зазначено, що на момент проведення перевірки працівник виконавця був відсутній на об`єкті, крім цього на об`єкті відсутня електроенергія та вода, територія не освітлюється, приміщення для поста охорони в незадовільному стані (вибиті вікна, сирість), огорожа території об`єкта пошкоджена в трьох місцях. Було встановлено відсутність запису про обхід території об`єкта о 12.00 год.

2) 14.09.2023 акт про результати перевірки виконання договірних зобов`язань за договором, який було підписано працівниками замовника та виконавця, в якому зафіксовані наступні порушення: журнал обходу об`єкта не відповідає за змістом складеному графіку обходу об`єкта затвердженого виконавцем та погодженого замовником, що є порушенням п.6.1.10. договору; надане у використання виконавцю приміщення не обладнане для несення чергування, а саме: відсутнє світло, водопостачання, туалет, засоби обігріву, що є порушенням п.6.1.12. договору; наявний на об`єкті первинний засіб пожежогасіння (вогнегасник) протермінований.

30. 25.09.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією №2, в якій просив протягом 10 робочих днів з дня отримання претензії сплатити штрафні санкції в сумі 7 348,31 грн нараховані за порушення умов договору, що зафіксовано в акті від 23.08.2023.

31. 24.10.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією №3, в якій просив протягом 10 робочих днів з дня отримання претензії сплатити штрафні санкції в сумі 2 649,02 грн нараховані за порушення умов договору, що зафіксовано в акті від 14.09.2023.

32. Відповідачем 28.09.2023 за вих.№2023/09-11 та 03.11.2023 за вих.№2023/11-16 надано заперечення проти претензій позивача, в яких зазначено про відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій.

33. Предметом даного позову є вимоги позивача до відповідача про стягнення суми штрафних санкцій (штрафу) в розмірі 9 997,33 грн.

34. Підставами позову є неналежне виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором №105680 від 17.11.2022.

35. У пункті 7.1.2. договору сторонами погоджено, що у разі несвоєчасного надання або ненадання послуг, визначених договором, виконавець, на вимогу замовника, сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі 15 (п`ятнадцяти) відсотків від суми загальної вартості послуг за місяць, у якому допущено порушення.

36. Факт несвоєчасного надання або ненадання послуг зазначається у акті про результати перевірки, який складається та підписується відповідальними представниками сторін. У разі не підписання виконавцем такого акту протягом 3 (трьох) робочих днів від дати вручення, цей акт, підписаний в односторонньому порядку замовником, вважається визнаним виконавцем в повному обсязі.

37. Згідно із п.7.1.3. договору у разі порушення зобов`язань, визначених в пунктах 6.1.2, 6.1.6, 6.1.9, 6.1.10, 6.1.12 - 6.1.18 та 6.1.20 договору, виконавець, на вимогу замовника, сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі 0,5 відсотків від суми загальної вартості послуг за договором за кожен факт порушення зобов`язань. Факт порушення зобов`язань визначених в пунктах 6.1.2, 6.1.6, 6.1.9, 6.1.10, 6.1.12 - 6.1.18 та 6.1.20 договору зазначається у відповідному акті, який складається та підписується відповідальними представниками сторін. У разі не підписання виконавцем такого акту протягом 3 (трьох) робочих днів від дати вручення, цей акт, підписаний в односторонньому порядку замовником, вважається визнаним виконавцем в повному обсязі.

38. Як установлено судом вище 23.08.2023 замовником (позивачем) складено акт про результати перевірки виконання договірних зобов`язань за договором, який було підписано працівниками замовника і виконавця, в якому зазначено про порушення пункту 6.1.13. договору щодо відсутності в працівника Линника Є.А. спецодягу (уніформи), п.6.1.14. договору відсутність обов`язкових ознак належності до виконавця. Також у акті зазначено, що на момент проведення перевірки працівник виконавця був відсутній на об`єкті, крім цього на об`єкті відсутня електроенергія та вода, територія не освітлюється, приміщення для поста охорони в незадовільному стані (вибиті вікна, сирість), огорожа території об`єкта пошкоджена в трьох місцях. Було встановлено відсутність запису про обхід території об`єкта о 12.00 год.(а.с.30).

39. Також 14.09.2023 замовником (позивачем) складено акт про результати перевірки виконання договірних зобов`язань за договором, який було підписано працівниками замовника та виконавця, в якому зафіксовані наступні порушення: журнал обходу об`єкта не відповідає за змістом складеному графіку обходу об`єкта затвердженого виконавцем та погодженого замовником, що є порушенням п.6.1.10. договору; надане у використання виконавцю приміщення не обладнане для несення чергування, а саме: відсутнє світло, водопостачання, туалет, засоби обігріву, що є порушенням п.6.1.12. договору; наявний на об`єкті первинний засіб пожежогасіння (вогнегасник) протермінований (а.с.33).

40. На підставі вказаних вище актів позивачем нараховано та заявлено до стягнення 9 997, 33 грн штрафу, а саме:

41. - 3 374,78 грн (22 498,56 грн вартість послуг за місяць згідно акту №22 від 31.08.2023 х 15%) за порушення пунктів 2.1., 2.2., 2.3. договору (відсутність охоронника на об`єкті);

42. - 1 324,51 грн (264 902,40 грн загальна сума вартості послуг за договором х 0,5%) за порушення пункту 6.1.10. договору (відсутній запис про обхід території об`єкта о 12.00 год);

43. - 1 324,51 грн (264 902,40 грн загальна сума вартості послуг за договором х 0,5%) за порушення пункту 6.1.13. договору (відсутність спецодягу);

44. - 1 324,51 грн (264 902,40 грн загальна сума вартості послуг за договором х 0,5%) за порушення пункту 6.1.14. договору (відсутність обов`язкові ознаки належності охоронника до виконавця);

45. - 1 324,51 грн (264 902,40 грн загальна сума вартості послуг за договором х 0,5%) за порушення пункту 6.1.10. договору (невідповідність журналу обходу об`єкта встановленим вимогам);

46. - 1 324,51 грн (264 902,40 грн загальна сума вартості послуг за договором х 0,5%) за порушення пунктів 6.1.12., 6.1.17. договору (надане у використання виконавцю приміщення не обладнане для несення чергування).

47. Сторонами (додаток №5) до договору погоджено зразок акту про результати перевірки виконання договірних зобов`язань за договором.

48. Згідно п.6.2.7. договору замовник зобов`язаний письмово повідомляти виконавця про всі виявлені недоліки та порушення щодо надання послуг за договором зі складанням акту про результати перевірки виконання договірних зобов`язань за формою, наведеною в додатку 5 до договору (далі - акт про результати перевірки), що підписується уповноваженою особою замовника та охоронником, який безпосередньо здійснює охорону об`єкта або уповноваженою особою виконавця.

49. Як убачається з копії акту про результати перевірки виконання договірних зобов`язань за договором від 23.08.2023, який було підписано працівником замовника - старшим фахівцем Васьківським Р.В. та працівником виконавця - охоронцем Линником Є.А., суд дослідивши вказаний акт зазначає, що акт від 23.08.2023 за формою і змістом відповідає додатку №5 до договору. При цьому суд зауважує, що вказаний акт підписано працівником відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

50. Враховуючи зазначене, суд приймає до уваги в якості належного та допустимого доказу вказаний акт, як підтвердження факту ненадання послуг виконавцем (відсутність охоронника на об`єкті), що є порушенням відповідачем умов договору, зокрема, пунктів 2.1., 2.2., 2.3. та згідно пункту 7.1.2. договору є підставою для нарахування штрафу.

51. Також позивач вказує на порушення відповідачем пункту 6.1.10. договору - відсутній запис про обхід території об`єкта о 12.00 год та невідповідність журналу обходу об`єкта встановленим вимогам, пункту 6.1.13. договору - відсутність спецодягу, пункту 6.1.14. договору - відсутність обов`язкові ознаки належності охоронника до виконавця та пунктів 6.1.12., 6.1.17. договору - надане у використання виконавцю приміщення не обладнане для несення чергування.

52. Так, у розділі 6 сторонами погоджено права та обов`язки виконавця, зокрема:

- пункт 6.1.10. забезпечити ведення охороною службової документації, наданої замовником у тимчасове використання, яка зазначена у переліку заходів з організації пропускного та внутрішньооб`єктового режиму на об`єкті Національного банку України;

- пункт 6.1.12. у випадку використання виконавцем приміщення або його частини, яке належить замовнику, для надання послуг, виконавець зобов`язаний облаштувати (пристосувати) приміщення або його частини, яке належить замовнику, відповідно до мети використання та утримувати його в належному стані. У разі припинення договірних відносин повернути замовнику вказане майно, а також видану в тимчасове використання службову документацію;

- пункт 6.1.13. забезпечити охорону спецодягом (уніформою) та службовою документацією, перелік якої має бути погоджений уповноваженою особою замовника;

- пункт 6.1.14. забезпечити обов`язкову наявність на одязі охоронників, визначеному п.6.1.13, ознак належності до виконавця як суб`єкта охоронної діяльності згідно з його статутними документами;

- пункт 6.1.17. забезпечити власними силами належні умови несення служби охоронниками, зокрема: - облаштування поста охорони (приміщення у будівлі для несення служби охоронником) необхідними меблями; - облаштування санвузла; - забезпечення поста охорони обігрівом, водопостачанням.

53. Згідно із п.7.1.3. договору у разі порушення зобов`язань, визначених в пунктах 6.1.2, 6.1.6, 6.1.9, 6.1.10, 6.1.12 - 6.1.18 та 6.1.20 договору, виконавець, на вимогу замовника, сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі 0,5 відсотків від суми загальної вартості послуг за договором за кожен факт порушення зобов`язань. Факт порушення зобов`язань визначених в пунктах 6.1.2, 6.1.6, 6.1.9, 6.1.10, 6.1.12 - 6.1.18 та 6.1.20 договору зазначається у відповідному акті, який складається та підписується відповідальними представниками сторін. У разі не підписання виконавцем такого акту протягом 3 (трьох) робочих днів від дати вручення, цей акт, підписаний в односторонньому порядку замовником, вважається визнаним виконавцем в повному обсязі.

54. У актах від від 23.08.2023 та від 14.09.2023 встановлено порушення відповідачем умов договору, а саме пунктів 6.1.10., 6.1.12, 6.1.13., 6.1.14. та 6.1.17. договору.

55. Так, акт про результати перевірки виконання договірних зобов`язань за договором від 23.08.2023 було підписано працівником замовника - старшим фахівцем Васьківським Р.В. та працівником виконавця - охоронцем Линником Є.А., а акт від 14.09.2023 зі сторони виконавця - головним фахівцем відділу організації охоронної діяльності управління організації охорони Департаменту безпеки національного банку України Індиком В.І. і старшим фахівцем управління внутрішньої безпеки Департаменту безпеки Ревуном К.І., а зі сторони виконавця охоронцем Линником Є.А.

56. Суд зазначає, що вказані акти за формою і змістом відповідають вимогам додатку №5 до договору. При цьому суд зауважує, що вказані акти підписано працівником відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

57. Враховуючи зазначене, суд приймає до уваги в якості належних та допустимих доказів вказані акти, як підтвердження фактів: відсутності запису про обхід території об`єкта о 12.00 год., невідповідності журналу обходу об`єкта встановленим вимогам, відсутності спецодягу, відсутності обов`язкових ознак належності охоронника до виконавця, не обладнання наданого у використання виконавцю приміщення для несення чергування, тобто порушення відповідачем умов договору, а саме: пунктів 6.1.10., 6.1.12, 6.1.13., 6.1.14. та 6.1.17., що згідно пункту 7.1.3. договору є підставою для нарахування штрафу.

58. При цьому до посилань відповідача відносно того, що ним надавались заперечення на акти від 23.08.2023 та від 14.09.2023 суд відноситься критично, оскільки доказів направлення позивачу таких заперечень, що додані до відзиву на позов, матеріали справи не містять, а також як зазначено вище вказані акти підписано працівником відповідача без заперечень.

59. Також суд вважає необґрунтованими посилання відповідача відносно того, що охоронник був у літній формі, що затверджена наказом директора по підприємству №2/28-6к від 01.10.2019, оскільки вказаного наказу відповідачем суду не надано, а також як убачається з наданого позивачем фото (а.с.50) одяг охоронця не схожий на уніформу, а також на ньому не вбачається будь-яких ознак належності до виконавця, як суб`єкта охоронної діяльності.

60. Посилання відповідача на підписання актів неуповноваженими на це особами також є необґрунтованими, оскільки, як убачається з додатку №5 до договору, яким затверджена форма акту про результати перевірки виконання договірних зобов`язань за договором, такі акти підписуються працівниками виконавця та замовника, а пунктом 6.2.7. договору погоджено, що такий акт зі сторони виконавця може підписуватися охоронником, який безпосередньо здійснює охорону об`єкта або уповноваженою особою виконавця. Одночасно, зі сторони виконавця, згідно Переліку заходів організації пропускного та внутрішньооб`єктового режиму на об`єкті, акт може складатися працівниками Департаменту безпеки, яким є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підписували акти, а, зокрема, ОСОБА_3, який підписував акт від 14.09.2023 є особою, що безпосереднього погоджена в пункті 6.2.10. договору, як уповноважена особа, тобто, за висновками суду акти, як зі сторони замовника так зі сторони виконавця підписано безпосередньо уповноваженими на це особами.

61. Не знайшли свого підтвердження і посилання відповідача на те, що журнал обходу об`єкта не було передано виконавцю в тимчасове використання замовником та прямо не зазначено в Переліку заходів організації пропускного та внутрішньооб`єктового режиму на об`єкті, що на думку відповідача, свідчить про те, що такий журнал не підпадає під дію пункту 6.1.10. договору, оскільки як убачається з копію вказаного журналу його заведено згідно розділу ІІІ п.19 Переліку відповідно до якого результати обходів, що проводяться охоронцями не менше ніж 1 раз на 3 години, відображаються у відповідній службовій документації охорони за формою, затвердженою керівником суб`єкта охоронної діяльності та погодженою директором Департаменту безпеки замовника або його заступником не пізніше ніж за 3 (три) доби до початку надання послуг. Суд зазначає, що на сторінці вказаного журналу наявні підписи та відмітки охоронців про результати обходу об`єкта, а також наявний підпис директора відповідача і печатка товариства, що свідчить про те, що журнал обходу об`єкта передано виконавцю і затверджено його керівником, що відповідає Переліку заходів організації пропускного та внутрішньооб`єктового режиму на об`єкті.

62. Крім цього, твердження відповідача відносно порушення позивачем умов договору при проведенні перевірок, а саме пункту 6 Переліку заходів організації пропускного та внутрішньооб`єктового режиму на об`єкті, так як вони не погоджувались з уповноваженою особою відповідача є необґрунтованими, оскільки як убачається з даного пункту в окремих випадках такі перевірки можуть здійснюватися працівниками Департаменту без попередження із подальшим інформуванням уповноваженої особи виконавця та складанням відповідних актів.

63. Будь-яких належних доказів, які б спростовували факти, що викладені в актах від 23.08.2023 та від 14.09.2023 відповідачем суду, в порядку, передбаченому ГПК України, суду надано не було.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

64. Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції правильно визначив і застосував норми матеріального та процесуального права при вирішені спору у цій справі.

65. Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

66. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

67. У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

68. При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

69. Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

70. Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

71. Статті 626, 628, 629 ЦК України визначають, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

72. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

73. Відповідно до ст. 638 ЦК України (у редакції, чинній станом на момент укладення договору), яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

74. Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

75. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

76. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

77. Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

78. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

79. За визначенням ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

80. Частиною 2 ст. 901 ЦК України встановлено, що положення Глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

81. Згідно зі ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

82. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

83. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що Відповідач належним чином виконав всі умови Договору, забезпечив надійну охорону Об`єкта, за час дії Договору не було встановлено жодного порушення цілісності Об`єкту, порушень пропускного та внутрішньооб`єктового режиму, відсутності реагування на виявлення ознак правопорушення щодо майна Замовника, проте на думку Позивача та суду першої інстанції відплатою за це мають бути штрафні санкції.

84. Висновки суду при цьому, на думку скаржника, не ґрунтуються на матеріалах справи, суперечать нормам договору, поданим сторонами документам і чинному законодавству.

85. Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими твердженнями відповідача, у зв`язку з таким:

86. 23.08.2023 замовником складено акт про результати перевірки виконання договірних зобов`язань за договором, який було підписано працівниками Замовника та Виконавця, та в якому зафіксовані порушення Договору. Вказаний акт підписано працівником Товариства без будь-яких зауважень та заперечень.

87. 14.09.2023 замовником складено акт про результати перевірки виконання договірних зобов`язань за Договором, який було підписано працівником Замовника та Виконавця, та в якому зафіксовані порушення Договору. Вказаний акт також підписано працівником Товариства без будь-яких зауважень та заперечень.

88. Проте, на думку Відповідача, вказані документи неправомірно взяті місцевим господарським судом до уваги, оскільки вони нібито не підтверджують наявність порушень за Договором. Вказане твердження є необґрунтованим, та спростовується наступним.

89. Згідно з п. 6.4.3 Договору Замовник наділений правом здійснювати контроль за наданням Послуг Охоронниками за Договором шляхом здійснення перевірок відповідно до вимог Переліку заходів організації пропускного та внутрішньооб`єктового режиму.

90. У п. 6.2.7 Договору вказано що Акт про результати перевірки підписується уповноваженою особою Замовника та охоронником, який безпосередньо здійснює охорону Об`єкта або уповноваженою особою Виконавця.

91. Факт несвоєчасного надання або ненадання Послуг зазначається у Акті про результати перевірки, який складається та підписується відповідальними представниками сторін(п.7.1.2. Договору).

92. При цьому, згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

93. Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників.

94. Виходячи з приписів загальних норм Цивільного кодексу України, сторонами спору вчинені дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків, та зміст зобов`язальних відносин викладено в погодженому та підписаному обома сторонами правочині - Договорі № 105680 від 17.11.2022, відтак судом першої інстанції правомірно прийнято до уваги виключно зміст вказаного Договору.

95. При цьому посилання Відповідача на подальше листування (заперечення на акти) не мають юридичної сили, позаяк Договором не передбачена можливість незгоди/заперечення сторони Договору із Актом про результати перевірки після його підписання сторонами.

96. Посилання Відповідача на позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі № 757/2757/16-а, не є релевантним з огляду на різні галузі права, а також обставини справи, а тому не може бути взято до уваги.

97. Також необґрунтованим є твердження Відповідача про складення та підписання Актів перевірки неуповноваженою особою зі сторони Позивача, оскільки з матеріалів справи вбачається, що Національним банком доведено, а судом першої інстанції встановлено, що вказані акти підписані уповноваженою особою Замовника.

98. Тож, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих та досліджених у ході розгляду даної справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що акти про результати перевірки виконання є свідченням порушення Виконавцем умов Договору.

99. Необґрунтованими також є і твердження відповідача відносно порушення Національним банком умов договору при проведенні перевірок, а саме пункту 6 Переліку заходів організації пропускного та внутрішньооб`єктового режиму на об`єкті, так як вони не погоджувались з уповноваженою особою Відповідача, оскільки як вбачається з даного пункту, в окремих випадках такі перевірки можуть здійснюватися працівниками Департаменту без попередження із подальшим інформуванням уповноваженої особи виконавця та складанням відповідних актів.

100. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

101. Згідно із частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

102. Як передбачено частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

103. Відповідності до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

104. Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

105. Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

106. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

107. Згідно із частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов' язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

108. Підпунктом 7.1.2. Договору передбачено, що у разі несвоєчасного надання або ненадання Послуг, визначених Договором, Виконавець, на вимогу Замовника, сплачує Замовнику штрафні санкції у розмірі 15 (п`ятнадцяти) відсотків від суми загальної вартості Послуг за місяць, у якому допущено порушення. Факт несвоєчасного надання або ненадання Послуг зазначається у Акті про результати перевірки, який складається та підписується відповідальними представниками Сторін. У разі не підписання Виконавцем такого акту протягом 3 (трьох) робочих днів від дати вручення, цей акт, підписаний в односторонньому порядку Замовником, вважається визнаним Виконавцем в повному обсязі.

109. Згідно з пунктом пп. 7.1.3. Договору, у разі порушення зобов`язань, визначених в пунктах 6.1.2, 6.1.6, 6.1.9, 6.1.10, 6.1.12 - 6.1.18 та 6.1.20 Договору, Виконавець, на вимогу Замовника, сплачує Замовнику штрафні санкції у розмірі 0,5 відсотків від суми загальної вартості Послуг за Договором за кожен факт порушення зобов`язань. Факт порушення зобов`язань визначених в пунктах 6.1.2, 6.1.6, 6.1.9, 6.1.10, 6.1.12 - 6.1.18 та 6.1.20 Договору зазначається у відповідному акті, який складається та підписується відповідальними представниками Сторін. У разі не підписання Виконавцем такого акту протягом 3 (трьох) робочих днів від дати вручення, цей акт, підписаний в односторонньому порядку Замовником, вважається визнаним Виконавцем в повному обсязі.

110. Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку щодо доведеності позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги і стягнув з відповідача на користь позивача 9 997,33 грн штрафу.

111. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

112. Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

113. У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

114. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

115. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

116. Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

117. Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

118. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

119. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

120. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

121. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

122. 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів" .

123. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

124. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

125. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

126. Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

127. Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

128. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

129. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

130. Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду у від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

131. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності, стверджуючи про відсутність у позивача права вимагати оплати позивачу штрафних санкцій у заявленому розмірі, саме відповідач несе тягар доказування вказаних обставин.

132. На підставі наявних у справі доказів у сукупності місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що порушення відповідачем умов укладеного правочину - породило для відповідача обов`язок по оплаті штрафних санкцій, передбачених цим правочином.

133. З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення штрафу, у зв`язку з їх доведеністю позивачем в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України.

134. За таких обставин, колегією суддів апеляційної інстанції визнається правильним висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.

135. З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваного рішення відхиляються апеляційним господарським судом як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження.

136. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

137. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

138. У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

139. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

140. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 у справі № 910/18883/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

141. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ ВІП-ГАРД" відсутні.

Судові витрати

142. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

143. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ ВІП-ГАРД" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 у справі № 910/18884/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 01.08.2024.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді В.В. Палій

М.Л. Яковлєв