Постанова

від 29.03.2024 по справі 592/3131/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №592/3131/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Котенко О. А.Номер провадження 33/816/212/24 Суддя-доповідач Філонова Ю. О. Категорія 483 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,з участю представника Сумської митниці ДМС України Нестерова Д.О., розглянувши у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника Сумської митниці ДМС України Нестерова Д.О. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 вересня 2023 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, що був предметом порушення митних правил, а саме 339 509 грн. 52 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 536 грн. 80 коп.

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до постанови судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 вересня 2023 року, 22 лютого 2023 року за ч. 1 ст. 483 МК України відносно ОСОБА_1 був складений протокол про порушення митних правил № 0021/80500/23, з якого вбачається, що ОСОБА_1 20 вересня 2022 року в пункті пропуску «Щегині-Медика» МП «Мостиська» Львівської митниці вчинив дії, спрямовані на переміщення на територію України товару «Автомобіль легковий, бувший у використанні, марка: BMW, модель: 118, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 07.2017, модельний рік 2017, тип двигуна: дизельний (поршневий внутрішнього згорання з запалюванням від стиснення) моделі В47, робочий об`єм циліндрів 1 995 см3», фактичною вартістю 9 300 EUR (339 509 грн. 52 коп. згідно курсу НБУ на 20.09.2022 р.), з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, що містять неправдиві дані, а саме договору купівлі-продажу б/н від 17.09.2022 р., де зазначена вартість транспортного засобу в розмірі 7 000 EUR ( 255 544 грн. 80 коп. згідно курсу НБУ на 20.09.2022 р.).

Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України.

Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 вересня 2023 року, накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, що був предметом порушення митних правил, а саме 339 509 грн. 52 коп.

Не погодившись із судовим рішенням, представник Сумської митниці ДМС України ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій просить скасувати постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 вересня 2023 року. Прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, що став предметом порушення митних правил, а саме 339 509 грн. 52 коп. з конфіскацією цього предмета, а саме: автомобіля марки BMW, модель 118, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 .

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що санкція ч. 1 ст. 483 МК України полягає у застосуванні двох видів стягнень, як штрафу, так і конфіскації. Так, судом першої інстанції не враховано те, що рішенням Конституційного Суду України від 05 липня 2023 року відтерміновано втрата чинності абзацу 2 ч. 1 ст. 483 МК України.

Так, вказана норма втрачає чинність саме через шість місяців із дня ухвалення цього рішення. Отже на час ухвалення оскаржуваного рішення, суд першої інстанції мав застосувати до порушника два види стягнень, у виді штрафу та конфіскації.

Заслухавши особу представника Сумської митниці ДМС України ОСОБА_2 , який вимоги поданої апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, перевіривши матеріали даної справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Оскільки в апеляційній скарзі не оспорюється доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України та обставини його вчинення, апеляційний суд, відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, в цій частині постанову районного суду не переглядає і не наводить доказів на підтвердження тих фактичних обставин, які ніким не оспорено.

Дії ОСОБА_1 суд правильно кваліфікував за ч. 1 ст. 483 МК України, оскільки він 20 вересня 2022 року в пункті пропуску «Щегині-Медика» МП «Мостиська» Львівської митниці вчинив дії, спрямовані на переміщення на територію України товару «Автомобіль легковий, бувший у використанні, марка: BMW, модель: 118, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 07.2017, модельний рік 2017, тип двигуна: дизельний (поршневий внутрішнього згорання з запалюванням від стиснення) моделі В47, робочий об`єм циліндрів 1 995 см3», фактичною вартістю 9 300 EUR (339 509 грн. 52 коп. згідно курсу НБУ на 20.09.2022 р.), з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, що містять неправдиві дані, а саме договору купівлі-продажу б/н від 17.09.2022 р., де зазначена вартість транспортного засобу у розмірі 7 000 EUR ( 255 544 грн. 80 коп. згідно курсу НБУ на 20.09.2022 р.).

Щодо призначеного судом першої інстанції стягнення ОСОБА_1 за вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, апеляційний суд вважає, що при накладенні стягнення суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст.33 ч.1 КУпАП, ч. 1 ст. 483 МК України, обґрунтовано не застосував відносно ОСОБА_1 стягнення у виді конфіскації безпосереднього предмету порушення митних правил, а саме автомобіля.

Так, відповідно до правового висновку Конституційного Суду України, викладеного в рішенні від 05 липня 2023 року, абзац другий частини першої статті 483 МК України (щодо санкції частини даної статті), визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що для досягнення легітимної мети суд повинен мати дискрецію. Однак суд під час розгляду справи про порушення митних правил за частиною першою статті 483 Кодексу не може забезпечити індивідуалізації відповідальності через: відсутність у зазначеній статті Кодексу інших видів стягнень; неможливість зміни розміру відсотків, за якими визначено штраф і обов`язковість застосування конфіскації. Неможливість вибору виду та розміру адміністративного стягнення з урахуванням обставин справи, а саме: характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, унеможливлює справедливий розгляд справи судом.

Таке законодавче регулювання суперечить засадам демократичного суспільства, базованого на верховенстві права (правовладді). А тому, абзац другий частини першої статті 483 Кодексу суперечить приписам частини першої статті 8, частин першої, четвертої статті 41, частини другої статті 61, частини першої статті 64 Конституції України.

Зазначене також відповідає практиці Європейського суду з прав людини та вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд, використовує Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі Краєва проти України від 13 січня 2022 року, Європейський суд з прав людини, констатувавши, що сума штрафу, накладеного на заявницю за порушення митних правил (частина перша статті 483 Кодексу), становила надмірне втручання в її право власності всупереч вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зазначив, зокрема, що: «накладення штрафу як таке становитиме втручання у право, гарантоване абзацом першим статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки воно позбавляє особу, якої це стосується, певної частки майна, а саме суми, яку має бути сплачено» (§ 23); «щоб бути сумісним зі статтею 1 Першого протоколу, захід (втручання) має відповідати трьом умовам: він має бути правомірним, мати правомірну мету та забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом суспільства й основоположними правами особи» (§ 24).

За частиною першою статті 483 Митного кодексу, згідно з якою заявницю було визнано винною, штраф у розмірі, що дорівнює вартості товару, сам собою є надмірно великою сумою, та конфіскація товару були обов`язковими заходами без жодних винятків. Брак будь-якої дискреції у цьому випадку не дав українським судам можливості оцінити осібну ситуацію, унаслідок чого втрачається сенс будь-якого оцінювання. Суд уже зазначав, що подібна жорстка система не здатна забезпечити потрібний справедливий баланс між вимогами загального інтересу та захистом права власності особи (§31).

Європейський суд з прав людини вказав, що для того, щоб відповідати вимозі домірності, суворість санкцій має відповідати тяжкості правопорушень, за які їх призначають. Принцип домірності має бути дотриманий не лише під час визначення норм, які стосуються суворості санкції, а й під час оцінювання тих факторів, що їх має бути взято до уваги, коли визначають санкції.

Також, Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення щодо Брумареску, параграф 78).

Отже, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, перш за все виходить із оцінки дотримання принципу правомірності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном та оцінки забезпечення «справедливого балансу», дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п.п. 31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).

Вказана позиція Європейського Суду щодо необхідності забезпечення необхідного справедливого балансу між захистом права власності та вимогами загального інтересу з огляду на свободу розсуду, якою наділена держава в цій сфері, також відображена у справі «Садоча проти України».

Суд вказав, що захід у вигляді конфіскації відповідає загальному суспільному інтересу, підкресливши, що необхідний баланс не буде досягнуто, якщо на відповідного власника майна буде покладено «індивідуальний та надмірний тягар» (рішення від 11 липня 2019 року ( п. п. 26, 27).

Окрім цього, на думку Європейського суду з прав людини, стаття 1 Першого протоколу вимагає, щоб будь-яке втручання було виправдано домірним стосовно визначеної мети. Тобто потрібно досягти «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та потребами захисту основоположних прав людини. Потрібного балансу не буде досягнуто, якщо особі або особам, яких це стосується, доведеться нести індивідуальний і надмірний тягар.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що у даному випадку слід враховувати практику ЄСПЛ щодо співмірності покарання, застосованого до особи, що передбачає обов`язкове застосування штрафу та конфіскація товару, як санкції за порушення митних правил, встановлених ст.483 Митного кодексу (справа «Краєва проти України» (заява №72858/13)).

Окрім того, у рішенні ЄСПЛ, від 06.11.2008 року по справі «Ісмаїлов проти Росії», встановлено, що згідно з принципом верховенства права, який закріплений в усіх статтях Конвенції, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, стягнення повинне бути пропорційним, відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. У випадку, якщо суд дійде висновку, що стягнення у вигляді конфіскації майна не забезпечить балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту права власності конкретної особи, то він має право не накладати таке стягнення навіть у випадку, коли воно передбачене положеннями МК України, як обов`язкове.

Відповідно до ч. 1 ст. 465 МК України конфіскація як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, і безоплатній передачі їх у власність держави.

Відтак, апеляційний суд вважає, що накладення адміністративного стягнення у виді конфіскації транспортного засобу суперечитиме положенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, а також висновкам, викладеним у рішеннях ЄСПЛ, які наведені вище, не забезпечить справедливого балансу між вимогами публічних інтересів та захистом права власності особи, буде непропорційним і не узгоджуватиметься з принципом верховенства права.

Вищевикладене свідчить про обґрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення в частині накладення стягнення та не є підставою для його скасування.

Таким чином, зважаючи на встановлені суддею судом першої інстанції обставини, апеляційний суд вважає висновок суду, про доведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу порушення митних правил, передбачених ч. 1ст. 483 МК України, правильним, як і висновок про накладення на останнього адміністративного стягнення у виді штрафу без конфіскації товару, що став предметом порушення митного правила.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 вересня 2023 року, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, що був предметом порушення митних правил, а саме 339 509 грн. 52 коп., залишити без змін, а апеляційну скаргу представника Сумської митниці ДМС України Нестерова Д.О. на цю постанову, без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.