Рішення

від 19.03.2024 по справі 914/3147/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2024 Справа № 914/3147/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СІВЕРМОНД», м.Чернігів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБЕР РЕЙ», м.Львів,

про: стягнення заборгованості за договором поставки №3/12.2021 від 20.12.2021 на суму 2 495 243,19 грн.

Суддя І. КОЗАК

При секретарі Г.Гелеш

Представники сторін:

Від позивача: А. Борода представник,

Від відповідача: А.Дацко, Л.Коцюбинська представники.

Судове засідання проводилося в режимі відеконференції.

На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СІВЕРМОНД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБЕР РЕЙ» про заборгованості за договором поставки №3/12.2021 від 20.12.2021 на суму 2 495 243,19 грн.

Ухвалою суду від 23.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.11.2023. 12.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 16.01.2024. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Правова позиція позивача.

У судове засідання 19.03.2024 представник позивача не з`явився. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору поставки №3/12.2021 від 20.12.2021 одержав суму попередньої оплати 1052100,00 грн, однак не поставив товар. Позивач просить стягнути з відповідача борг (суму попередньої оплати) в розмірі 1 052 100,00грн, 778 150,45 грн пені, 302 378,55 грн інфляційних втрат, 362 614,19 грн 20% річних.

Попередній розрахунок судових витрат позивача:

· 37428,65 грн сплачений судовий збір,

·5000,00 грн витрати на правову допомогу.

Правова позиція відповідача.

Представники відповідача у судове засідання 19.03.2024 прибули. У відзиві на позов визнали суму основного боргу, у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій просили відмовити повністю. Повідомив, що відповідач підписав 07.02.2022 контракт №0702-22 з фірмою-виробником товару (плита фасадна камяна) з Туреччини і навіть перерахував кошти нерезиденту). Прострочення виконання договірного зобов`язання відповідач пояснив початком збройної агресії росії, знищенням офісу компанії-позивача у м.Чернігів, оскільки період поставки обумовленого товару був запланований на 22-28.02.2022, що є початком військових дій.

Ухвалою суду від 06.02.2024 відмовлено відповідачу у поновленні строку на подання відзиву та повернення до стадії підготовчого провадження.

15.03.2024 відповідач подав письмові пояснення (вх.№7481/24 від 15.03.2024), у яких просив зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.

Обставини справи.

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №3/12.2021 від 20.12.2021.

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі.

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що Покупець здійснює оплату вартості Товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, на умовах 100 (сто) % передоплати, здійсненої на протязі 3 (трьох) банківських днів, з дня отримання Рахунку Постачальника на замовлений Покупцем товар.

Платіж вважається здійсненим з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п.4.2 Договору).

28.12.2021 ТОВ «СІВЕРМОНД» здійснило перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «АМБЕР РЕЙ» грошових коштів в сумі 1052100,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1663.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що Продавець зобов`язується поставити Товар Покупцю протягом 30 календарних днів з дати отримання передоплати.

Відповідно до п.3.4 Договору Датою поставки (переходу права власності) вважається дата, проставлена у відвантажувальних документах (п.3.3. Договору) в момент передачі Товару Покупцю.

Враховуючи здійснення оплати 28.12.2021, Відповідач взяв на себе зобов`язання поставити відповідну партію товару у строк не пізніше 27.01.2022, але так і не виконав своїх зобов`язань.

Станом на дату подання позову відповідно до договірних умов та вимог чинного законодавства, загальна сума попередньої оплати за непоставлений товар становить 1052100,00 грн. Товар, обумовлений договором, відповідачем не поставлений.

Позивач звертався до відповідача з вимогою від 25.09.2023перерахувати суму оплачених котів за товар та штрафні санкції ТОВ «СІВЕРМОНД».

Станом на дату винесення рішення відповідачем не подано доказів оплати суми боргу.

Оцінка суду.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Між сторонами у справі виникли права і обов`язки на підставі укладеного договору поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 655 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи підтверджується факт одержання відповідачем суми попередньої оплати від позивача 1052100,00 грн, тому позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі. Суд враховує в цій частині визнання суми основного боргу відповідачем.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

У відповідності до п.8.4 Договору Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо Постачальник, який одержав суму попередньої оплати Товару за цим Договором, не передав Товар у встановлений цим Договором строк, Покупець має право за власним вибором вимагати від Постачальника передачі оплаченого Товару або повернення Покупцю суми попередньої оплати. У випадку прийняття Покупцем рішення про повернення Постачальником суми попередньої оплати, Покупець направляє Постачальнику відповідне письмове повідомлення з вимогою повернути попередню оплату.

Сторони дійшли згоди, що у випадку повернення Постачальником суми попередньої оплати за Товар, що не був поставлений Постачальником, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу в розмірі 20 (двадцяти) % від суми попередньої оплати та від дня перерахування Покупцем попередньої оплати до дня повернення Покупцеві суми попередньої оплати, а також пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми попередньої оплати від дня перерахування Покупцем попередньої оплати до дня повернення Покупцеві суми попередньої оплати.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Здійснивши перерахунок суми 20% річних (розмір 20% річних встановлений п.8.4 договору) та інфляційних втрат, суд встановив правомірність до стягнення з відповідача 302 378,55 грн інфляційних втрат, 362 614,19 грн 20% річних.

Позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача на підставі п.8.4 договору 778 150,45 грн пені за невиконання грошового зобов`язання.

Відповідач просив зменшити штрафні санкції на 90%.

У пункті 8.38. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Тобто, Великою Палатою зроблено висновок відносно можливості зменшення: 1) неустойки; 2) відсотків річних, що встановлені статтею 625 ЦК України. Таким чином, вказаний висновок не стосується інфляційних втрат, а отже не може бути застосовний до цієї справи. У зв`язку з чим відсутні правові підстави для зменшення суми інфляційних втрат.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

За частинами 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Так, відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають значення.

Згідно з частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен, зокрема, об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та інше. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

У той же час зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 року в справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року в справі № 916/553/19.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Отже, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Доказів скрутного фінансового становище підприємства сторона відповідача на подала (наприклад, відсутній фінансовий звіт підприємства за 2022, 2023 рік, витяг з банківських рахунків про рух коштів та ін.).

Підсумовуючи все наведене, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення суми пені та відсотків річних до 90%.

Судові витрати.

Сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача.

Перед початком судових дебатів адвокат позивача повідомив про намір подати заяву про стягнення витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 231, 219-221, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер Рей» (адреса: вул.Петлюри, б.17, кв.81, м.Львів, 79021, ідентифікаційний код 42499107) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівермонд» (адреса: вул.Гребінки, б.89, м.Чернігів, 14021, ідентифікаційний код 41017870) 1052100,00 грн боргу (попередньої оплати), 778 150,45 грн пені, 302 378,55 грн інфляційних втрат, 362 614,19 грн 20% річних, 37428,65 грн, 5000,00 грн судового збору.

3.Відмовити у задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій на 90%.

4.Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5.Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

6.Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 27.03.2024.

СуддяКозак І.Б.