Рішення

від 19.03.2024 по справі 922/38/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2024м. ХарківСправа № 922/38/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Пономар Є. А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м.Харків (адреса: 61003, м.Харків, м-н Конституції, 7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ", м.Київ (адреса: 02090, м.Київ, вул.Гродненська, 32) про стягнення 6813598,02 грн, розірвання договору та повернення земельної ділянки за участю представників:

позивача - Жилко С.Е. (самопредставництво згідно з витягом);

відповідача - Мельник М.М. (адвокат, ордер серія АІ №1530827 від 19.01.2024 року).

ВСТАНОВИВ:

03.01.2024 року позивач - Харківська міська рада звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ" в якому просить суд:

- стягнути заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул.Коцарська, 58-А у м.Харкові відповідно до договору оренди землі від 25.12.2006 №540667100100 за період з 17.03.2019 по 28.02.2022 у розмірі 6813598,02грн;

- розірвати договір оренди землі від 25.12.2006 щодо земельної ділянки загальною площею 0,5463 га по вул.Коцарській, 58-А у м.Харкові, який зареєстрований за №540667100100;

- зобов`язати ТОВ "ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ" повернути земельну ділянку загальною площею 0,5463 га по вул.Коцарській, 58-А у м.Харкові (кадастровий номер 6310137200:01:025:0004) до земель запасу міста Харкова.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.01.2024 року відкрито провадження у справі №922/38/24 та призначено підготовче засідання на 30.01.2024.

19.01.2024 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№1741), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зокрема зазначає, що 28.07.2018 року відбулася фактична заміна сторони Договору оренди - землекористувача (орендаря): ФОП Мільгевська С.І. замінено Відповідачем. Тобто, Договір оренди став для відповідача підставою для отримання земельної ділянки в оренду. При цьому відповідач стверджує, що земельна ділянка не була передана йому за актом приймання-передачі. Також відповідач зазначає, що позивач здійснив невірний розрахунок заборгованості.

29.01.2024 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив (вх.№2512), в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що з урахуванням вимог на підставі ч.2 ст.120 ЗК України з моменту набуття відповідачем права власності на нежитлові будівлі, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137200:01:025:0004 за адресою: м.Харків, вул.Коцарська, буд.58-А (28.07.2018) до ТОВ "ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ" перейшло право користування земельною ділянкою на тих самих умовах що були у попереднього користувача цієї земельної ділянки, а саме, ФОП Мільгевської С.І. на підставі договору оренди землі від 16.11.2006 укладеного між ФОП Мільгевською С.І. та Харківською міською радою, при цьому зазначений договір припинився в частині оренди земельної ділянки її попереднім орендарем ФОП Мільгевською С.І. Також позивач зазначає, що здійснений Харківською міською радою розрахунок орендної плати за користування земельною ділянкою за спірний період, з урахуванням індексу інфляції, є таким, що відповідає умовам договору оренди землі та нормам чинного законодавства. Крім того, позивач вважає, що неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору. Отже, з урахування викладеного, позивач просить суд, стягнути заборгованість зі сплати орендної плати, розірвати договір оренди землі та повернути земельну ділянку.

Протокольною ухвалою суду від 30.01.2024 року було відкладено підготовче засідання на 20.02.2024 року.

05.02.2024 року представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№3250), в яких заперечує проти прийняття до розгляду та долучення до матеріалів справи відповіді на відзив, оскільки вона подана з пропуском строку на її подання.

20.02.2024 року представники сторін надали до суду спільну заяву про згоду на початок розгляду справи по суті, безпосередньо після закінчення підготовчого судового засідання.

Протокольною ухвалою суду від 20.02.2024 року у зв`язку із тим, що позивачем було пропущено строк на подання відповіді на відзив, однак для всебічного та об`єктивного розгляду справи, судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відповідь на відзив у якості письмових пояснень. Закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті, безпосередньо після закінчення підготовчого судового засідання, в якому було оголошено перерву до 05.03.2024 року.

Протокольною ухвалою суду від 05.03.2024 року оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 19.03.2024 року.

14.03.2024 року представник відповідача надав до суду письмові пояснення (вх.№7074), в яких зазначав, що у відповідача була відсутня можливість використовувати земельну ділянку та реалізовувати своє право на користування земельною ділянкою, оскільки остання була передана до земель запасу міста, та не передавалась відповідачу за актом-приймання передачі. Зокрема відповідач зазначав, що угодою від 30.05.2019 року, укладеною між Позивачем та ФОП Мільгевська С.І. про розірвання договору оренди землі, пункт 4 якої передбачає: «Передача земельної ділянки Харківській міський радi здійснюється відповідно до цієї угоди без укладання акту приймання-передачі за взаємною згодою сторін та вимог чинного законодавства. Угода підтверджує прийняття земельної ділянки до земель запасу міста.

Надані сторонами документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 19.03.2024 року позовні вимоги підтримував повністю та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.03.2024 року проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення представників сторін, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням 46 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 06.03.2006 № 61/06 «Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» надано Фізичній особі-підприємцю Мільгевській Світлані Іванівні в оренду строком до 01.03.2031 земельну ділянку площею 0,5463 га по вул. Коцарській, 58-А в межах, які визначені договором оренди землі, реєстраційний № 72154/05 від 06.12.2005, для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та складських будівель.

25.12.2006 між Харківською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Мільгевською Світланою Іванівною укладено договір оренди земельної ділянки по вул. Коцарська, 58-А у м. Харкові загальною площею 0,5463 га, кадастровий номер 6310137200:01:025:0004, строком до 01.03.2031. Земельна ділянка за договором була надана в оренду для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та складських будівель.

Даний договір оренди землі зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 25.12.2006 за № 540667100100.

Відповідно до умов Договору ФОП Мільгевській С.І. передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,5463 га по вул. Коцарській, 58-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:01:025:0004) із земель несільськогосподарського призначення - промисловості, для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та складських будівель.

Пунктом 3 Договору визначено, що на земельній ділянці розташовані нежитлові будівлі літ. «Е-1», літ. «Д-1», літ. «Г-1», літ. «В-1», літ. «Б-1» та літ. «А-1».

Відповідно до п. 10 Договору обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

28.04.2009 між Харківською міською радою та ФОП Мільгевською С.І. укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 25.12.2006 №540667100100, зареєстровану у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель за № 540967100047, якою внесені зміни до п. 5 та 9 вище зазначеного договору.

Згідно з п.5 додаткової угоди до Договору нормативно грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання додаткової угоди становить 13744808 грн.

Відповідно до абз. 2 п. 9 додаткової угоди до Договору розмір орендної плати за земельну ділянку на рік становить 5,6 % від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 886705,05 грн в рік, або 73892,09 грн в місяць.

06.07.2018 ОСОБА_1 внесла належне їй на праві власності нерухоме майно до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тор-Девелопмент", що підтверджується актом приймання-передавання майна до статутного капіталу б/н від 06.07.2018, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Метелицею О.О. та зареєстровано в реєстрі за № 600,601.

Право власності на передані до статутного капіталу будівлі зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Тор-Девелопмент" 28.07.2018, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

В подальшому, на підставі угоди від 30.05.2019 про розірвання договору оренди землі, укладеного між Харківською міською радою та фізичною особою-підприємцем Мільгевською С.І., розірвано договір оренди земельної ділянки №540667100100 від 25.12.2006.

Як зазначає позивач, TOB «ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ» набувши 28.07.2018 право власності на нежитлові будівлі: літ. «А-1» літ. «Е-1», літ. «Д-1», літ. «Г-1», літ. «В-1», літ. «Б-1», літ. «М-1», загальною площею 1817,40 кв. м., що розташовані на земельній ділянці по вул.Коцарській,58-А у м.Харкові з кадастровим номером 6310137200:01:025:0004, в силу положень ч. 1 с. 377 ЦК України, чч.1, 2 ст.120 Земельного кодексу України, ч.3 ст.7 Закону України «Про оренду землі» автоматично набуло право оренди вказаної земельної ділянки, яку мала ФОП Мільгевська С. І. за договором оренди від 25.12.2006, при цьому зазначений договір припинився в частині оренди земельної ділянки з її попереднім орендарем - ФОП Мільгевською С. І.

Згідно з пунктом 11 договору орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 20 договору передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом десяти днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Згідно з пунктом 21 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно з підпунктом ї) пункту 31 договору неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором.

Відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 21.12.2023 №26521/5/20-40-04-02-12 ТОВ «ТОР- ДЕВЕЛОПМЕНТ» є платником земельного податку, зокрема за земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:025:0004 площею 0,5463 га.

За даними податкових декларацій з плати за землю за 2019-2020 роки платником задекларовано до сплати за земельну ділянку площею 0,5463 га за 2019 рік - 476365,13 грн, за 11 місяців 2020 року - 436668,04 грн, за 2021 рік - 686582,74грн, за 2022 рік - 125873,54 грн (за січень-лютий 2022 року - 62936,77 грн) земельного податку.

В обґрунтування позовних вимог позивачем у позовній заяві зазначено, що розмір базової орендної плати за додатковою угодою від 28.04.2009 до договору оренди землі від 25.12.2006 № 540667100100 з квітня 2009 року за земельну ділянку складає 73892,09 грн в місяць.

Як стверджує позивач, базовим місяцем для розрахунку розміру орендної плати за додатковою угодою від 28.04.2009 до договору оренди землі від 25.12.2006 № 540667100100 є квітень 2009 року. Починаючи з травня 2009 року орендна плата повинна сплачуватися вже з урахуванням індексу інфляції.

Отже розмір орендної плати, яку повинно було сплатити ТОВ «ТОР- ДЕВЕЛОПМЕНТ» з 17.03.2019 по 28.02.2022 складає:

-за період 17.03.2019-31.12.2019 - 2190160,96 грн;

-за період 01.01.2020-31.12.2020 (крім березня 2020 року) - 2601451,93 грн;

-за період 01.01.2021-31.12.2021 - 3100412,47 грн;

-за період 01.01.2022-28.02.2022 - 547179,11 грн.

Отже позивач стверджує, що заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 0,5463 га по вул.Коцарській,58-А у м.Харкові (кадастровий номер 6310137200:01:025:0004), відповідно до договору оренди землі від 25.12.2006 № 540667100100 (з урахуванням додаткової угоди від 28.04.2009) за період з 17.03.2019 по 28.02.2022 складає 6813598,02 грн.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зазначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, TOB «ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ» набувши 28.07.2018 право власності на нежитлові будівлі: літ. «А-1» літ. «Е-1», літ. «Д-1», літ. «Г-1», літ. «В-1», літ. «Б-1», літ. «М-1», загальною площею 1817,40 кв. м., що розташовані на земельній ділянці по вул. Коцарська, 58-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:01:025:0004, в силу положень ч.1 ст.377 ЦК України, чч.1, 2 ст.120 Земельного кодексу України, ч.3 ст.7 Закону України «Про оренду землі» автоматично набуло право оренди вказаної земельної ділянки, яку мала ФОП Мільгевська С.І. за договором оренди від 25.12.2006, при цьому зазначений договір припинився в частині оренди земельної ділянки з її попереднім орендарем - ФОП Мільгевською С. І.

Згідно з ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статті 377 ЦК України, статті 120 Земельного кодексу України та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, у разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма відповідними власності складовими - володінням, користуванням, розпорядженням ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №910/22093/17, від 20.03.2019 у справі № 910/6186/17.

За змістом статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

З урахуванням наведеного, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже, й відповідні права та обов`язки. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №920/675/17, від 18.02.2020 у справі №907/132/19.

За змістом частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

За змістом частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Тобто, особа, яка набула права власності на це нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новий власник набув право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 910/16433/21, від 06.09.2022 у справі № 920/591/21, 'від 09.02.2022 у справі № 914/3250/20, від 13.10.2020 у справі № 908/3146/19.

У розумінні наведеної норми законодавства, при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови) право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, до якого переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 913/165/21, від 06.09.2022 у справі №920/591/21, від 12.10.2021 у справі № 905/1695/19, від 26.05.2020 у справі №921/613/17-Г/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц викладено подібний правовий висновок про те, що після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувана, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій цс майно розміщене.

Враховуючи викладене, відчуження об`єкта нерухомості, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, призводить до припинення договору оренди земельної ділянки з попереднім власником. Однак, договір діє на тих самих умовах щодо особи, яка набула право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці.

При цьому, якщо внаслідок відчуження нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, відчужувач повністю вибуває з орендних правовідносин за відповідним договором оренди, його подальші дії як їх учасника, спрямовані на припинення цих правовідносин, не тягнуть настання правових наслідків для нового власника майна як орендаря земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 914/1925/18.

Згідно з підп.А п.38 договору оренди від 25.12.2006, що укладений між Харківською міською радою та ФОП Мільгевською С. І., дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.

Однак, станом на момент прийняття ФОП Мільгевською С.І. рішення про звернення до Харківської міської ради щодо припинення дії договору оренди землі від 25.12.2006, остання вже не мала на праві власності нерухомості, розташованої на земельній ділянці по вул. Коцарській, 58-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:01:025:0004, тоді як в силу положень ч. 1 ст. 377 ЦК України, чч.1, 2 ст.120 Земельного кодексу України, ч.3 ст.7 Закону України "Про оренду землі", з моменту втрати такого права власності договір оренди від 25.12.2006 припинився в частині оренди земельної ділянки з її попереднім орендарем - ФОП Мільгевською С.І., а з 28.07.2018 права та обов`язки орендаря за договором оренди землі від 25.12.2006 набуло ТОВ "Тор-Девелопмент".

Вказаний факт підтверджується рішенням Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 у справі № 922/3596/23 за позовом Харківської міської ради до ТОВ «ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ» про стягнення 1781690,58 грн. У даній справі Харківська міська рада зверталась до суду із позовом про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:025:0004 площею 0,5463 га по вул. Коцарській, 58-А у м. Харкові без оформленого права користування, однак, рішенням від 08.11.2023 Господарським судом Харківської області було відмовлено у задоволенні позову, та встановлено, що ТОВ «ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ» використовує зазначену земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 25.12.2006 № 540667100100.

З огляду на викладене, суд відхтляє заперечення відповідача щодо відсутності можливості користування земельною ділянкою.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статі 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом частини 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування.

Частиною 3 статті 762 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Пунктом 14.1.136 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

Статтею 287.3 ПК України передбачено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно зі вимогами статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з пунктом "в" частини 1 статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати оренду плату.

Таким чином, законодавством прямо передбачено здійснення обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції як істотну умову договору оренди землі, в разі, якщо інше не встановлено договором. У розумінні положення пункту 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата підлягає збільшенню на індекс інфляції, якщо інше не визначено умовами договору.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 у справі №904/2820/18 зазначив, що сплата орендних платежів за землю без урахування індексів інфляції може свідчити про порушення умови укладеного між сторонами договору оренди землі.

Відповідно до пункту 10 договору погоджено та передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Пунктом 11 договору передбачено, що орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частинами щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Отже, з аналізу вище викладених умов договору вбачається, що відповідач мав сплачувати орендну плату за звітний місяць з урахуванням індексу інфляції.

Висновки щодо внесення орендної плати за земельну ділянку з урахуванням індексів інфляції знайшли своє відображення у постановах Верховного Суду від 07.10.2019 у справі №922/3321/18, від 16.03.2020 у справі №922/1658/19.

Відтак, твердження відповідача про те, що сторони не погоджували та не передбачали в договорі правил обчислення орендної плати з урахуванням індексів інфляції є таким, що не ґрунтується на положеннях чинного законодавства та погоджених між сторонами умов укладеного договору.

Окрім того, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1996 затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (надалі - методика).

Пунктом 13 зазначеної методики передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Статтею 8 ЦК України встановлено, що в разі якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Дана методика дійсно не регулює питання щодо порядку здійснення розрахунку розміру орендної плати за землю комунальної власності, проте, саме дана методика регулює подібні за змістом цивільні відносини (розрахунок орендної плати з урахуванням індексації), як і ті, що існують між сторонами в межах даної справи.

В даному випадку, методика розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, є джерелом права яка регулює подібні відносини, а формула розрахунку відповідає правовій природі інфляційних нарахувань, яка полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (правові висновки щодо можливості застосування методики до спірних правовідносин також висловлено в постанові Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №922/2434/20).

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003.

З огляду на вказане, твердження відповідача про помилковість застосування позивачем Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення є безпідставними.

Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078).

Отже, при обчисленні інфляційних втрат за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

Відповідно до наказу Держкомстату "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін" від 27.07.2007 №265 індекс споживчих цін - показник, що характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним. Інформація про індекси споживчих цін (індекси інфляції) за відповідні роки розміщена на сайті Державної служби статистики України http://www.ukrstat.gov.ua.

Згідно із Наказом державного комітету статистики України від 14.11.2006 № 519 "Про затвердження Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін", інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги.

Суть інфляції полягає в тому, що національна валюта знецінюється по відношенню до товарів, послуг та іноземної валюти, які зберігають стабільність своєї купівельної спроможності. При чому процес інфляції відбувається не впродовж лише одного місяця, а на протязі тривалого часу.

В зв`язку з цим, індекс інфляції застосовується щомісяця до суми орендної плати за минулий місяць, який також був обчислений з урахуванням індексу інфляції за відповідний місяць. Дане застосування індексу інфляції є кумулятивним, та запобігає знеціненню грошових коштів відповідно до товарів та послуг.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, суд по-перше, відступив від висновків Касаційного суду у постановах від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13 та від 14.01.2020 у справі № 924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України "Про Індексацію грошових доходів населення", Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженою наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної у цих нормативних актах (п. 42 постанови), а по-друге, суд в своєму рішенні зазначив, що встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків (а у даних правовідносинах - орендної плати з урахуванням інфляції) означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю (п. 28 постанови).

Тобто, суд зазначив, що інфляція повинна нараховуватися кумулятивно.

Позивачем у позові зазначено, що різниця сплаченої відповідачем орендної плати за період з 17.03.2019 по 28.02.2022 складає: з 17.03.2019 по 28.02.2022 - 6813598,02 грн, а саме 8439204,47 грн - розмір орендної плати, яку повинен був сплатити орендар, та 1625606,45 грн - розмір фактично сплаченої орендної плати.

Разом з тим матеріали справи свідчать, що при розрахунку позовних вимог, позивачем враховано відомості з листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 21.12.2023 №26521/5/20-40-04-02-12, відповідно до якого ТОВ «ТОР- ДЕВЕЛОПМЕНТ» сплачено за 2019 рік - 476365,13 грн, за 11 місяців 2020 року - 436668,04 грн, за 2021 рік - 686582,74 грн, за 2022 рік - 125873,54грн орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:025:0004 загальною площею 0,5463 га по вул.Кацарській, 58-А у м.Харкові.

Отже, за розрахунком позивача, розмір орендної плати, яку повинно було сплатити ТОВ «ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ» за період з 17.03.2019 по 28.02.2022 становить 6813598,02 грн.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою та строки її внесення відповідачем встановлені сторонами в договорі оренди землі.

Виходячи зі змісту п.10 Договору розмір орендної плати має обчислюватися Орендарем з урахуванням індексів інфляції.

Таким чином стягненню підлягає заборгованість зі сплати орендної плати з урахуванням індексу інфляції.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості з орендної плати за договором за період користування з 17.03.2019 по 28.02.2022. Строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати є таким, що настав.

Перевіривши відповідні розрахунки позивача, суд приходить до висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України.

Отже, заборгованість ТОВ «ТОР- ДЕВЕЛОПМЕНТ» зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул.Кацарській, 58-А у м. Харкові, відповідно до договору оренди землі від 25.12.2006 за № 540667100100 за період з 17.03.2019 по 28.02.2022 складає 6813598,02 грн.

Щодо вимог позивача про розірвання договору та повернення земельної ділянку до земель запасу міста.

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді розірвання договору.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.3 статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

В листі № 01-06/1642/2011 від 24 листопада 2011 року "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів") Вищий господарський суд роз`яснив, що передбачене статтею 188 Господарського кодексу України, надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує та може звернутися за захистом свого порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору (постанова від 19.09.2011 №22/110).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду, у тому числі, в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору (ст.32 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар зобов`язувався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування землею. Дане положення є істотною умовою будь-якого договору оренди землі (ст.15 Закону України "Про оренду землі").

Систематична несплата земельного податку або орендної плати згідно з пп. "д" ч.1 ст.141 ЗК України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою, одним з видів якої є користування землею на умовах оренди.

Пленум Вищого господарського суду України у п.2.20 своєї постанови від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз`яснив, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі".

Враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом "д" статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 у справі № 925/1074/17, від 10.01.2019 у справі № 904/3953/17 та від 26.06.2018 у справі № 909/815/16, від 30.03.2021 у справі № 902/526/19.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно із частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 31 договору оренди землі від 25.12.2006 №540667100100 передбачено обов`язки орендаря, серед яких є обов`язок сплачувати орендну плату в строки та розмірах, встановлених цим договором.

Підпунктом 2 пункту 38 Договору сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Однією з підстав розірвання договору за законом є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

За змістом статей 31, 32 Закону України "Про оренду землі" розірвання договору оренди землі є одним із способів припинення цього договору.

Доцільно прийняти до уваги роз`яснення Вищого господарського суду України, викладені в листі від 01.01.2010 року "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов`язаних із земельними правовідносинами" та постанові пленуму № 6 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" в яких зазначено, що за змістом статей 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати в установленому розмірі.

Отже, частина перша статті 32 Закону України "Про оренду землі", пункт "д" ст.141 ЗК України та п.38 договору передбачають можливість розірвання договору оренди землі на вимогу однієї із сторін за рішенням суду у разі невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених умовами договору, що узгоджується з положеннями частини другої статті 651 ЦК України щодо можливості розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, у зв`язку з тим, що ТОВ «ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ» порушено істотну умову договору оренди землі від 25.12.2006 № 540667100100, а саме ним систематично сплачується орендна плата у розмірі меншому, ніж визначено умовами договору оренди землі.

Верховний Суд у справі № 479/1073/18 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, шо сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на шо він розраховував при укладанні договору. Разом з тим власне факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, шо звичайно ставляться.

У справі № 917/957/20 Верховний суд 22.02.2022 року констатував, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мас виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У справі № 923/1001/19 Верховний суд зазначив, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те чи виплачена в подальшому заборгованість.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) також зроблено висновок, шо підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору.

З огляду на те, що внаслідок порушення відповідачем умов договору, позивач (орендодавець) позбавлений можливості отримувати орендні платежі, на які він розраховував під час укладення цього договору, зазначені порушення є істотними, а відтак вимога про розірвання договору у зв`язку з невиконанням відповідачем (орендарем) свого обов`язку є доведеною, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а, отже, підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Пунктом 21 Договору визначено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельні ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав їх в оренду.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

З приводу інших аргументів, доводів та міркувань сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Харківської міської ради правомірними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже, підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73-80, 86, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ" (адреса: 02090, м.Київ, вул.Гродненська, 32; код ЄДРПОУ 41994510) на користь Харківської міської ради (адреса: 61003, м.Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243, платіжні реквізити: отримувач - ГУК Харків обл/МТГ Харків, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37874947, рахунок (IBAN) - UA508999980334109812000020649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 18010600) заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул.Коцарській, 58-А у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 25.12.2006 №540667100100 за період з 17.03.2019 по 28.02.2022 року у розмірі 6813598,02 грн.

Розірвати договір оренди землі від 25.12.2006 щодо земельної ділянки загальною площею 0,5463 га по вул.Коцарській, 58-А у м.Харкові, який зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель за №540667100100.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ» (адреса: 02090, м.Київ, вул.Гродненська, 32; код ЄДРПОУ 41994510) повернути земельну ділянку загальною площею 0,5463 га по вул. Коцарській, 58-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:01:025:0004) до земель запасу міста Харкова.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ» (адреса: 02090, м.Київ, вул.Гродненська, 32; код ЄДРПОУ 41994510) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243, платіжні реквізити: Отримувач - Харківська міська рада, код отримувача (ЄДРПОУ) -04059243, рахунок (IBAN) - UA 518201720344240012000032986, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172) 107571,97 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "29" березня 2024 р.

СуддяК.В. Аріт