СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2024 року м. Харків Справа № 922/38/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.
при секретарі Семенові О.Є.
за участю:
позивача - Жилко С.Е., посвідчення дійсне до 31.12.2025 року № 2663;
відповідача - не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ" - адвоката Мельник М.М. (вх. №970П/1-18)
на рішення господарського суду Харківської області від 19.03.2024 року у справі №922/38/24, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Аріт К.В. ), повний текст якого складено 29.03.2024 року
за позовом Харківської міської ради, м.Харківдо Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ", м.Київ про стягнення 6813598,02 грн., розірвання договору та повернення земельної ділянки
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 19.03.2024 року у справі №922/38/24 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ" на користь Харківської міської ради заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул.Коцарській, 58-А у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 25.12.2006 №540667100100 за період з 17.03.2019 по 28.02.2022 року у розмірі 6813598,02 грн.; розірвано договір оренди землі від 25.12.2006 щодо земельної ділянки загальною площею 0,5463 га по вул.Коцарській, 58-А у м.Харкові, який зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах в Державному реєстрі земель за №540667100100; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ повернути земельну ділянку загальною площею 0,5463 га по вул. Коцарській, 58-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:01:025:0004) до земель запасу міста Харкова; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ на користь Харківської міської ради 107571,97 грн. судового збору.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ" - адвокат Мельник М.М. з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" з апеляційною скаргою в електронній формі, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19.03.2024 року у справі повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.
Позивач повинен був надати копію договору оренди землі від 25.12.2006 року №540667100100, а суд повинен був його дослідити; договору позивачем не було надано, а тому його вимоги, які він обґрунтовує даним договором, є безпідставними.
Для визначення початку перебігу строку користування земельною ділянкою відповідачем має значення не дата виникнення права на оренду, тобто дата заміни орендаря за договором оренди, а (і) факт передачі земельної ділянки позивачем відповідачу та (її) факт державної реєстрації такого права, що має бути підтверджено належними доказами, такими як: акт приймання-передачі земельної ділянки, підписаний позивачем та відповідачем та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди; таких доказів позивачем не надано.
Рішенням господарського суду Харківської області від 08.11.2023 року у справі №922/3596/23 встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.09.2023 №345551333 право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:025:0004 площею 0,5463 га по вул. Коцарська, 58-А у м. Харкові припинено 12.06.2019 року на підставі угоди про розірвання договору оренди землі, серія та номер б/н, виданий 30.05.2019 року, за заявою Харківської міської ради; речові права на зазначену земельну ділянку за ТОВ "Тор-Девелопмент" станом на сьогодні не зареєстровані; форма власності комунальна, а тому з 12.06.2019 року, в тому числі протягом періоду стягнення, земельна ділянка не перебувала у користуванні (оренді) будь-якої особи, в тому числі і відповідача.
В іншому б разі, позивач не звертався до суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів на підставі статті 1212 ЦК України, тобто, позивач усвідомив, що відповідач став стороною договору оренди, тільки після оголошення судового рішення у справі №922/3596/23, але і після цього не виконав своїх обов`язків за договором оренди по відношенню до відповідача як нового орендаря по договору.
Обов`язок відповідача сплачувати орендну плату по договору оренди виникає виключно після її належної передачі відповідачу позивачем та державної реєстрації права оренди; оскільки позивачем цього не було здійснено, у відповідача відсутній обов`язок сплачувати орендну плату та відсутній факт систематичної несплати орендної плати.
Ані договір оренди, ані чинне законодавство не передбачають кумулятивного способу розрахунку орендної плати з врахуванням індексу інфляції, кумулятивний спосіб застосовується тільки при розрахунку коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.
Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ" - адвоката Мельник М.М. на рішення господарського суду Харківської області від 19.03.2024 року у справі №922/38/24; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу №922/38/24 до розгляду на "29" травня 2024 р. о 10:00 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; запропоновано учасникам справи свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі Електронний суд; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; запропоновано учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду; попереджено, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи; витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/38/24.
22.04.2024 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/38/24 (вх.№5667).
01.05.2024 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6169), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що реквізитами спірного договору є саме дата його державної реєстрації 25.12.2006 року та порядковий номер, за яким він внесений у Книгу записів державної реєстрації договорів оренди землі 540667100100; відповідач набувши 28.07.2018 року право власності на нежитлові будівлі: літ. "А-1"літ. "Е-1", літ. "Д-1", літ. "Г-1", літ. "В-1", літ. "Б-1", літ. "М-1", загальною площею 1817,40 кв.м., що розташовані на земельній ділянці по вул. Коцарська, 58-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:01:025:0004, в силу положень ч. 1 с. 377 ЦК України, ч. ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" автоматично набуло право оренди вказаної земельної ділянки (зокрема, виник обов`язок зі сплати орендної плати), яку використовувала ФОП Мільгевська С.І. за договором оренди від 25.12.2006 року № 540667100100, при цьому зазначений договір припинився в частині оренди земельної ділянки її попереднім орендарем - ФОП Мільгевською С.І.; при розгляді справи №922/3596/23, відповідачем підтримувалась позиція стосовно того, що він використовує земельну саме на підставі договору оренди землі від 25.12.2006 року № 540667100100, право за яким у нього виникло відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, та ст. 7 Закону України "Про оренду землі", при розгляді справи № 922/38/24, його позиція змінилась, і навпаки стверджує, що він не є користувачем земельної ділянки за вказаним договором; умовами договору оренди не передбачено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у зв`язку з чим обчислення розміру орендної плати повинно здійснюватися з урахуванням індексу інфляції.
07.05.2024 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ" - адвоката Мельник М.М. надійшла заява (вх.№ 6351) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", яку долучено до матеріалів справи, в якій останній просив надати можливість його участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцз`язку EasyCon.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 року задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ" - адвоката Мельник М.М.; судове засідання у справі, призначене на "29" травня 2024 р. о 10:00 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, ухвалено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ" - адвоката Мельник М.М. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів вказаного представника; вчинено інші процесуальні дії.
27.05.2024 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№ 7255) в електронному вигляді, в якому останній просить долучити до матеріалів справи № 922/38/24 копію ухвали від 16 травня 2024 року господарського суду Харківської області від 16.05.2024 року у справі №922/3596/23, якою задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тор-Девелопмент" (вх. № 11651 від 02.05.2024) про виправлення описки у судовому рішенні; виправлено описку в рішенні господарського суду Харківської області від 08.11.2023 року у справі № 922/3596/23 щодо дати укладання договору оренди землі укладеного між Харківською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Мільгевською Світланою Іванівною; замість вказаної в рішенні господарського суду Харківської області від 08.11.2023 року у справі № 922/3596/23 дати укладання договору оренди землі укладеного між Харківською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Мільгевською Світланою Іванівною - 25.12.2006 року, вважати вірною дату укладання договору - 16.11.2006 року, яке, разом з додатками долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 року, зокрема оголошено перерву у розгляді справи №922/38/24 до "12" червня 2024 р. о 09:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; судове засідання у справі, призначене на "12" червня 2024 р. о 09:45 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, ухвалено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ" - адвоката Мельник М.М. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів вказаного представника, на підставі його заяви, поданої суду апеляційної інстанції 07.05.2024 року за вх.№6351; вчинено інші процесуальні дії.
Представник позивача у судовому засіданні 29.05.2024 року та 12.06.2024 року проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача у судове засідання, призначене в приміщенні Східного апеляційного господарського суду 29.05.2024 року та 12.06.2024 року не з`явився; в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" на зв`язок не вийшов, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції; розгляд справи здійснювався судом за відсутності представника відповідача.
Ухвали суду від 16.04.2024 року, від 08.05.2024 року та 29.05.2024 року надіслано ТОВ "ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ", представнику ТОВ "ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ" адвокату Мельник М.М., Харківській міській раді до електронного кабінету в системі "Електронний суд".
05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.
Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).
Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвали суду апеляційної інстанції від 16.04.2024 року, від 08.05.2024 року та від 29.05.2024 року у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.
Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).
При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Рішенням 46 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 06.03.2006 року № 61/06 Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд надано Фізичній особі-підприємцю Мільгевській Світлані Іванівні в оренду строком до 01.03.2031 року земельну ділянку площею 0,5463 га по вул. Коцарській, 58-А в межах, які визначені договором оренди землі за реєстраційним № 72154/05 від 06.12.2005 року, для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та складських будівель.
25.12.2006 року між Харківською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Мільгевською Світланою Іванівною укладено договір оренди земельної ділянки по вул. Коцарська, 58-А у м. Харкові загальною площею 0,5463 га, кадастровий номер 6310137200:01:025:0004, строком до 01.03.2031 року; земельна ділянка за договором була надана в оренду для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та складських будівель.
Даний договір оренди землі зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 25.12.2006 року за № 540667100100.
Відповідно до умов договору ФОП Мільгевській С.І. передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,5463 га по вул. Коцарській, 58-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:01:025:0004) із земель несільськогосподарського призначення - промисловості, для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та складських будівель.
Пунктом 3 договору визначено, що на земельній ділянці розташовані нежитлові будівлі літ. Е-1, літ. Д-1, літ. Г-1, літ. В-1, літ. Б-1 та літ. А-1.
Відповідно до п. 10 договору обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
28.04.2009 року між Харківською міською радою та ФОП Мільгевською С.І. укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 25.12.2006 року №540667100100, зареєстровану у Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах в Державному реєстрі земель за № 540967100047, якою внесені зміни до п. 5 та 9 зазначеного договору.
Згідно з п.5 додаткової угоди до договору нормативно грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення додаткової угоди становить 13744808 грн.
Відповідно до абз. 2 п. 9 додаткової угоди до договору розмір орендної плати за земельну ділянку на рік становить 5,6 % від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 886705,05 грн. в рік, або 73892,09 грн. в місяць.
06.07.2018 року ОСОБА_1 внесла належне їй на праві власності нерухоме майно до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тор-Девелопмент", що підтверджується актом приймання-передавання майна до статутного капіталу б/н від 06.07.2018 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Метелицею О.О. та зареєстровано в реєстрі за № 600, 601.
Право власності на передані до статутного капіталу будівлі зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Тор-Девелопмент" 28.07.2018 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
На підставі угоди від 30.05.2019 року про розірвання договору оренди землі, укладеного між Харківською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Мільгевською С.І., розірвано договір оренди земельної ділянки №540667100100 від 25.12.2006 року.
У позові позивач посилається на таке:
TOB ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ набувши 28.07.2018 року право власності на нежитлові будівлі: літ. А-1 літ. Е-1, літ. Д-1, літ. Г-1, літ. В-1, літ. Б-1, літ. М-1, загальною площею 1817,40 кв. м., що розташовані на земельній ділянці по вул.Коцарській,58-А у м.Харкові з кадастровим номером 6310137200:01:025:0004, в силу положень ч. 1 с. 377 ЦК України, ч.ч.1, 2 ст.120 Земельного кодексу України, ч.3 ст.7 Закону України Про оренду землі автоматично набуло право оренди вказаної земельної ділянки, яку мала ФОП Мільгевська С. І. за договором оренди від 25.12.2006 року, при цьому договір припинився в частині оренди земельної ділянки з її попереднім орендарем - ФОП Мільгевською С. І.
Згідно з п. 11 договору орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Пунктом 20 договору передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом десяти днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.
Згідно з п. 21 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівно з тим, у якому він одержав її в оренду.
За змістом п.п. ї) п. 31 договору неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором.
Відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 21.12.2023 року №26521/5/20-40-04-02-12 ТОВ ТОР- ДЕВЕЛОПМЕНТ є платником земельного податку, зокрема за земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:025:0004 площею 0,5463 га.
За даними податкових декларацій з плати за землю за 2019-2020 роки платником задекларовано до сплати за земельну ділянку площею 0,5463 га за 2019 рік - 476365,13 грн., за 11 місяців 2020 року - 436668,04 грн., за 2021 рік - 686582,74грн., за 2022 рік - 125873,54 грн. (за січень-лютий 2022 року - 62936,77 грн.) земельного податку.
Розмір базової орендної плати за додатковою угодою від 28.04.2009 року до договору оренди землі від 25.12.2006 року № 540667100100 з квітня 2009 року за земельну ділянку складає 73892,09 грн. в місяць.
Базовим місяцем для розрахунку розміру орендної плати за додатковою угодою від 28.04.2009 року до договору оренди землі від 25.12.2006 року № 540667100100 є квітень 2009 року; починаючи з травня 2009 року орендна плата повинна сплачуватися вже з урахуванням індексу інфляції.
Розмір орендної плати, яку повинно було сплатити ТОВ ТОР- ДЕВЕЛОПМЕНТ з 17.03.2019 року по 28.02.2022 року складає: за період 17.03.2019 року -31.12.2019 року - 2190160,96 грн.; за період 01.01.2020 року -31.12.2020 року (крім березня 2020 року) - 2601451,93 грн.; за період 01.01.2021 року -31.12.2021 року - 3100412,47 грн.; за період 01.01.2022 року -28.02.2022 року - 547179,11 грн.
Заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 0,5463 га по вул.Коцарській,58-А у м.Харкові (кадастровий номер 6310137200:01:025:0004), відповідно до договору оренди землі від 25.12.2006 року № 540667100100 (з урахуванням додаткової угоди від 28.04.2009 року ) за період з 17.03.2019 року по 28.02.2022 року складає 6813598,02 грн.
Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул.Коцарська, 58-А у м.Харкові відповідно до договору оренди землі від 25.12.2006 року №540667100100 за період з 17.03.2019 року по 28.02.2022 року у розмірі 6813598,02грн.; розірвати договір оренди землі від 25.12.2006 року щодо земельної ділянки загальною площею 0,5463 га по вул.Коцарській, 58-А у м.Харкові, який зареєстрований за №540667100100; зобов`язати ТОВ "ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ" повернути земельну ділянку загальною площею 0,5463 га по вул.Коцарській, 58-А у м.Харкові (кадастровий номер 6310137200:01:025:0004) до земель запасу міста Харкова.
19.03.2024 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 174 ГК України зазначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
За матеріалами справи, TOB ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ набувши 28.07.2018 року право власності на нежитлові будівлі: літ. А-1 літ. Е-1, літ. Д-1, літ. Г-1, літ. В-1, літ. Б-1, літ. М-1, загальною площею 1817,40 кв. м., що розташовані на земельній ділянці по вул. Коцарська, 58-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:01:025:0004, в силу положень ч.1 ст.377 ЦК України, ч.ч.1, 2 ст.120 Земельного кодексу України, ч.3 ст.7 Закону України Про оренду землі автоматично набуло право оренди вказаної земельної ділянки, яку мала ФОП Мільгевська С.І. за договором оренди від 25.12.2006 року, при цьому зазначений договір припинився в частині оренди земельної ділянки з її попереднім орендарем - ФОП Мільгевською С. І.
Згідно з ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Частинами 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, у разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма відповідними власності складовими - володінням, користуванням, розпорядженням ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.01.2019 року у справі №910/22093/17, від 20.03.2019 року у справі № 910/6186/17.
За змістом ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Отже, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже, й відповідні права та обов`язки. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29.08.2018 року у справі №920/675/17, від 18.02.2020 року у справі №907/132/19.
За змістом ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
За змістом ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
Тобто, особа, яка набула права власності на це нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новий власник набув право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.06.2023 року у справі № 910/16433/21, від 06.09.2022 року у справі № 920/591/21, від 09.02.2022 року у справі № 914/3250/20, від 13.10.2020 року у справі № 908/3146/19.
У розумінні наведеної норми законодавства, при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови) право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, до якого переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.02.2022 року у справі № 913/165/21, від 06.09.2022 року у справі №920/591/21, від 12.10.2021 року у справі № 905/1695/19, від 26.05.2020 року у справі №921/613/17-Г/17.
Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі №263/6022/16-ц вказано на те, що після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувана, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене.
Враховуючи викладене, відчуження об`єкта нерухомості, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, призводить до припинення договору оренди земельної ділянки з попереднім власником, однак, договір діє на тих самих умовах щодо особи, яка набула право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці.
При цьому, якщо внаслідок відчуження нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, відчужувач повністю вибуває з орендних правовідносин за відповідним договором оренди, його подальші дії як їх учасника, спрямовані на припинення цих правовідносин, не тягнуть настання правових наслідків для нового власника майна як орендаря земельної ділянки. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 року у справі № 914/1925/18.
Згідно з підпунктом А п.38 договору оренди від 25.12.2006 року, що укладений між Харківською міською радою та ФОП Мільгевською С. І., дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.
Однак, станом на момент прийняття ФОП Мільгевською С.І. рішення про звернення до Харківської міської ради щодо припинення дії договору оренди землі від 25.12.2006 року, остання вже не мала на праві власності нерухомості, розташованої на земельній ділянці по вул. Коцарській, 58-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:01:025:0004, тоді як в силу положень ч. 1 ст. 377 ЦК України, ч.ч.1, 2 ст.120 Земельного кодексу України, ч.3 ст.7 Закону України "Про оренду землі", з моменту втрати такого права власності договір оренди від 25.12.2006 року припинився в частині оренди земельної ділянки з її попереднім орендарем - ФОП Мільгевською С.І., а з 28.07.2018 року права та обов`язки орендаря за договором оренди землі від 25.12.2006 набуло ТОВ "Тор-Девелопмент".
Вказаний факт підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 08.11.2023 року у справі № 922/3596/23 за позовом Харківської міської ради до ТОВ ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ про стягнення 1781690,58 грн.
Аргументи апелянта на те, що рішенням господарського суду Харківської області від 08.11.2023 року у справі №922/3596/23 встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.09.2023 №345551333 право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:025:0004 площею 0,5463 га по вул. Коцарська, 58-А у м. Харкові припинено 12.06.2019 року на підставі угоди про розірвання договору оренди землі, серія та номер б/н, виданий 30.05.2019 року, за заявою Харківської міської ради; речові права на зазначену земельну ділянку за ТОВ "Тор-Девелопмент" станом на сьогодні не зареєстровані; форма власності комунальна, а тому з 12.06.2019 року, в тому числі протягом періоду стягнення, земельна ділянка не перебувала у користуванні (оренді) будь-якої особи, в тому числі і відповідача; в іншому б разі, позивач не звертався до суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів на підставі статті 1212 ЦК України, тобто, позивач усвідомив, що відповідач став стороною договору оренди, тільки після оголошення судового рішення у справі №922/3596/23, але і після цього не виконав своїх обов`язків за договором оренди по відношенню до відповідача як нового орендаря по договору; обов`язок відповідача сплачувати орендну плату по договору оренди виникає виключно після її належної передачі відповідачу позивачем та державної реєстрації права оренди; оскільки позивачем цього не було здійснено, на думку апелянта у відповідача відсутній обов`язок сплачувати орендну плату та відсутній факт систематичної несплати орендної плати, не приймаються, з огляду на таке.
У рішенні господарського суду Харківської області від 08.11.2023 року у справі №922/3596/23 встановлено наступне: Таким чином, у даному випадку ТОВ "Тор-Девелопмент" набувши 28.07.2018 право власності на нежитлові будівлі: літ. "А-1" літ. " Е-1", літ. "Д-1", літ. "Г-1", літ. "В-1", літ. "Б-1", літ. " М-1", загальною площею 1817,40 кв. м., що розташовані на земельній ділянці по вул. Коцарська, 58-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:01:025:0004, в силу положень ч. 1 с. 377 ЦК України, ч. ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" автоматично набуло право оренди вказаної земельної ділянки, яку мала ФОП Мільгевська С. І. за договором оренди від 25.12.2006 року, при цьому зазначений договір припинився в частині оренди земельної ділянки її попереднім орендарем - ФОП Мільгевською С. І., тобто, з моменту набуття права власності на зазначені нежитлові приміщення, ТОВ "Тор-Девелопмент" з 28.07.2018 набуло також і права та обов`язки орендаря за договором оренди від 25.12.2006.
Отже, вказаним судовим рішенням встановлено, що ТОВ ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ використовує зазначену земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 25.12.2006 року № 540667100100.
Разом з цим, факт користування земельною ділянкою відповідачем підтверджується листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 21.12.2023 року №26521/5/20-40-04-02-12, де, зазначено на те, що ТОВ ТОР- ДЕВЕЛОПМЕНТ є платником земельного податку, зокрема за земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:025:0004 площею 0,5463 га. та податковими деклараціями з плати за землю за 2019-2020 роки, де платником задекларовано до сплати за земельну ділянку площею 0,5463 га за 2019 рік - 476365,13 грн., за 11 місяців 2020 року - 436668,04 грн. ", за 2021 рік - 686582,74грн., за 2022 рік - 125873,54 грн. (за січень-лютий 2022 року - 62936,77 грн. ") земельного податку.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Статтею 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
За змістом ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За змістом ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування.
Частиною 3 ст. 762 ЦК України визначено, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Пунктом 14.1.136 ст.14 ПК України визначено, що орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
Відповідно до ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).
Статтею 287.3 ПК України визначено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Згідно ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
У відповідності до п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати оренду плату.
Таким чином, законодавством прямо передбачено здійснення обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції як істотну умову договору оренди землі, в разі, якщо інше не встановлено договором. У розумінні положення пункту 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата підлягає збільшенню на індекс інфляції, якщо інше не визначено умовами договору.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 року у справі №904/2820/18 зазначив, що сплата орендних платежів за землю без урахування індексів інфляції може свідчити про порушення умови укладеного між сторонами договору оренди землі.
Відповідно до п. 10 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Пунктом 11 договору сторони погодили, що орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частинами щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Отже, відповідач мав сплачувати орендну плату за звітний місяць з урахуванням індексу інфляції, що виключає прийняття аргументів апелянта на те, що ані договір оренди, а ні чинне законодавство не передбачають кумулятивного способу розрахунку орендної плати з врахуванням індексу інфляції, кумулятивний спосіб застосовується тільки при розрахунку коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки.
Відповідні правові висновки щодо внесення орендної плати за земельну ділянку з урахуванням індексів інфляції викладені у постановах Верховного Суду від 07.10.2019 року у справі №922/3321/18, від 16.03.2020 року у справі №922/1658/19.
Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1996 року затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (надалі - Методика).
Пунктом 13 Методики передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Статтею 8 ЦК України встановлено, що в разі якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
Дана методика дійсно не регулює питання щодо порядку здійснення розрахунку розміру орендної плати за землю комунальної власності, проте, саме дана методика регулює подібні за змістом цивільні відносини (розрахунок орендної плати з урахуванням індексації), як і ті, що існують між сторонами в межах даної справи.
В даному випадку, методика розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, є джерелом права яка регулює подібні відносини, а формула розрахунку відповідає правовій природі інфляційних нарахувань, яка полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (правові висновки щодо можливості застосування методики до спірних правовідносин також викладено у постанові Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №922/2434/20).
Крім того, відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 року у справі №905/21/19, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року.
А тому, твердження відповідача про помилковість застосування позивачем Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення є безпідставними.
Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078).
Отже, при обчисленні інфляційних втрат за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.
Відповідно до наказу Держкомстату "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін" від 27.07.2007 року №265 індекс споживчих цін - показник, що характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним. Інформація про індекси споживчих цін (індекси інфляції) за відповідні роки розміщена на сайті Державної служби статистики України http://www.ukrstat.gov.ua.
Згідно із Наказом державного комітету статистики України від 14.11.2006 року № 519 "Про затвердження Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін", інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги.
Суть інфляції полягає в тому, що національна валюта знецінюється по відношенню до товарів, послуг та іноземної валюти, які зберігають стабільність своєї купівельної спроможності; процес інфляції відбувається не впродовж лише одного місяця, а на протязі тривалого часу, у зв`язку з цим, індекс інфляції застосовується щомісяця до суми орендної плати за минулий місяць, який також був обчислений з урахуванням індексу інфляції за відповідний місяць; дане застосування індексу інфляції є кумулятивним, та запобігає знеціненню грошових коштів відповідно до товарів та послуг.
Також, у правових висновках, викладених у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 року у справі №905/21/19, суд відступив від висновків Касаційного суду, викладених у постановах від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13 та від 14.01.2020 року у справі № 924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України "Про Індексацію грошових доходів населення", Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженою наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної у цих нормативних актах (п. 42 постанови) та у своєму рішенні, зокрема зазначив, що встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків (а у даних правовідносинах - орендної плати з урахуванням інфляції) означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю (п. 28 постанови), тобто, Верховний Суд зазначив, що інфляція повинна нараховуватися кумулятивно.
Позивачем у позові зазначено, що різниця сплаченої відповідачем орендної плати за період з 17.03.2019 року по 28.02.2022 року складає: з 17.03.2019 року по 28.02.2022 року - 6813598,02 грн., а саме 8439204,47 грн. - розмір орендної плати, яку повинен був сплатити орендар, та 1625606,45 грн. - розмір фактично сплаченої орендної плати.
Разом з тим, за матеріалами справи, при розрахунку позовних вимог, позивачем враховано відомості з листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 21.12.2023 року №26521/5/20-40-04-02-12, відповідно до якого ТОВ ТОР- ДЕВЕЛОПМЕНТ сплачено за 2019 рік - 476365,13 грн., за 11 місяців 2020 року - 436668,04 грн., за 2021 рік - 686582,74 грн., за 2022 рік - 125873,54грн. орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:025:0004 загальною площею 0,5463 га по вул.Кацарській, 58-А у м.Харкові.
Отже, за розрахунком позивача, розмір орендної плати, яку повинно було сплатити ТОВ ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ за період з 17.03.2019 року по 28.02.2022 року становить 6813598,02 грн.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою та строки її внесення відповідачем встановлені сторонами в договорі оренди землі.
Виходячи зі змісту п.10 договору розмір орендної плати має обчислюватися орендарем з урахуванням індексів інфляції.
Таким чином, стягненню підлягає заборгованість зі сплати орендної плати з урахуванням індексу інфляції.
Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості з орендної плати за договором за період користування з 17.03.2019 року по 28.02.2022 року. Строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати є таким, що настав.
Колегія суддів, перевіривши відповідні розрахунки позивача, за допомогою калькулятору ЛІГА:ЗАКОН, зазначає що вони є арифметично вірними та відповідають вимогам чинного законодавства України, отже заборгованість ТОВ ТОР- ДЕВЕЛОПМЕНТ зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул.Кацарській, 58-А у м. Харкові, відповідно до договору оренди землі від 25.12.2006 року за № 540667100100 за період з 17.03.2019 року по 28.02.2022 року складає 6813598,02 грн.
Аргументи апелянта на те, що для визначення початку перебігу строку користування земельною ділянкою відповідачем має значення не дата виникнення права на оренду, тобто дата заміни орендаря за договором оренди, а (і) факт передачі земельної ділянки позивачем відповідачу та (її) факт державної реєстрації такого права, що має бути підтверджено належними доказами, такими як: акт приймання-передачі земельної ділянки, підписаний позивачем та відповідачем та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди, але таких доказів позивачем не надано, не приймаються, з огляду на таке.
Так, вище вказано, відповідач, набувши 28.07.2018 року право власності на нежитлові будівлі: літ. "А-1" літ. " Е-1", літ. "Д-1", літ. "Г-1", літ. "В-1", літ. "Б-1", літ. " М-1", загальною площею 1817,40 кв.м., що розташовані на земельній ділянці по вул. Коцарська, 58-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:01:025:0004, в силу положень ч. 1 с. 377 ЦК України, ч. ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" автоматично набув право оренди вказаної земельної ділянки (зокрема, виник обов`язок зі сплати орендної плати), яку використовувала ФОП Мільгевська С.І. за договором оренди від 25.12.2006 року № 540667100100.
Вказаний договір припинився в частині оренди земельної ділянки її попереднім орендарем - ФОП Мільгевською С.І., що підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 08.11.2023 року у справі № 922/3596/23 за позовом Харківської міської ради до ТОВ "ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ" про стягнення 1 781 690,58 грн., про що зазначено вище.
Щодо вимог позивача про розірвання договору та повернення земельної ділянку до земель запасу міста, слід зазначити на таке.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді розірвання договору.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Передбачене статтею 188 Господарського кодексу України, надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує та може звернутися за захистом свого порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12.02.2019 року у справі № 914/2649/17.
На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду, у тому числі, в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору (ст.32 Закону України "Про оренду землі").
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар зобов`язувався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування землею. Дане положення є істотною умовою будь-якого договору оренди землі (ст.15 Закону України "Про оренду землі").
Систематична несплата земельного податку або орендної плати згідно з пп. "д" ч.1 ст.141 ЗК України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою, одним з видів якої є користування землею на умовах оренди.
У вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі".
Враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом "д" статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.
Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 року у справі № 925/1074/17, від 10.01.2019 року у справі № 904/3953/17 та від 26.06.2018 року у справі № 909/815/16, від 30.03.2021 року у справі № 902/526/19.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно із ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Пунктом 31 договору оренди землі від 25.12.2006 року №540667100100 передбачено обов`язки орендаря, серед яких є обов`язок сплачувати орендну плату в строки та розмірах, встановлених цим договором.
Підпунктом 2 пункту 38 договору сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.
Однією з підстав розірвання договору за законом є істотне порушення стороною цього договору.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України), тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
За змістом ст. ст. 31, 32 Закону України "Про оренду землі" розірвання договору оренди землі є одним із способів припинення цього договору.
За змістом статей 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати в установленому розмірі.
Отже, частина перша статті 32 Закону України "Про оренду землі", пункт "д" ст.141 ЗК України та п.38 договору передбачають можливість розірвання договору оренди землі на вимогу однієї із сторін за рішенням суду у разі невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених умовами договору, що узгоджується з положеннями частини другої статті 651 ЦК України щодо можливості розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін в інших випадках, встановлених договором або законом.
Отже, ТОВ ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ порушено істотну умову договору оренди землі від 25.12.2006 року № 540667100100, а саме ним систематично сплачується орендна плата у розмірі меншому, ніж визначено умовами договору оренди землі.
Між іншим, Верховний Суд у справі № 479/1073/18 зазначив на те, шо сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на шо він розраховував при укладанні договору. Разом з тим власне факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, шо звичайно ставляться.
Також, у правовому висновку у справі № 917/957/20 Верховний Суд вказав, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мас виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Окрім іншого, у правовому висновку у справі № 923/1001/19 Верховний Суд зазначив, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те чи виплачена в подальшому заборгованість.
У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) також викладено правовий висновок про те, шо підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).
При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору.
З огляду на те, що внаслідок порушення відповідачем умов договору, позивач (орендодавець) позбавлений можливості отримувати орендні платежі, на які він розраховував під час укладення цього договору, зазначені порушення є істотними, а відтак вимога про розірвання договору у зв`язку з невиконанням відповідачем (орендарем) свого обов`язку є доведеною, ґрунтується на нормах чинного законодавства та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Пунктом 21 договору визначено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельні ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав їх в оренду.
Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги є правомірними, такими, що підтверджуються матеріалами справи та відповідачем не спростовані.
Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.
Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ" - адвоката Мельник М.М. залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 19.03.2024 року у справі №922/38/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18.06.2024 року.
Головуюча суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Плахов
Суд | Східний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 12.06.2024 |
Оприлюднено | 20.06.2024 |
Номер документу | 119802553 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про припинення права користування земельною ділянкою щодо припинення права оренди |
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Терещенко Оксана Іванівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні