Рішення

від 28.02.2024 по справі 925/1002/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року Черкаси справа №925/1002/23

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І., із секретарем судового засідання Міняйло А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом Черкаської міської ради (вул.Байди Вишневецького, 36, м.Черкаси, 18000, код ідентифікаційний код 25212542)

до фізичної особи-підприємця Платонова Олександра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-промисловий дім «Піонер» (вулиця Смілянська, 2, квартира 265, м.Черкаси, 18002, ідентифікаційний код 14197503)

про стягнення 340 437,68 грн

за участю представників:

від позивача Слинько М.Г., за посадою,

від відповідача ОСОБА_1 , особисто, Глущенко О.С., адвокат,

від третьої особи Платонов О.А., директор,

25.07.2023 Черкаська міська рада звернулась у Господарський суд Черкаської області із позовом до фізичної особи-підприємця Платонова Олександра Анатолійовича, у якому просила суд стягнути з відповідача безпідставно утримані кошти у розмірі 324 262,42 грн за користування земельною ділянкою комунальної власності із кадастровим номером 7110136700:06:01:0005 площею 919 м2, на якій розташоване майно відповідача. У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 4863,94 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у період з 02.04.2017 до 31.06.2023 користувався земельною ділянкою за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою, не сплачуючи кошти за таке користування. Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки із кадастровим номером 7110136700:06:01:0005 площею 919 м2, зберіг у себе кошти у розмірі 324 262,42 грн, які мав сплатити за користування нею, тобто оренду плату, а тому на думку позивача відповідач зобов`язаний сплатити ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

У своїй відповіді на відзив, позивач зазначив, що у зв`язку із введенням на території України карантину у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби з 02.04.2020 строк позовної давності про стягнення безпідставно набутих грошових коштів зупинився, строки позовної давності є продовженими на строк дії воєнного стану, тому позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення безпідставно утриманні кошти за період з 02.04.2017 до 30.06.2023. Цей спір винник з приводу майна, що належить фізичній особі на праві приватної власності, але використовується нею в підприємницької діяльності, а тому цей спір є господарським та підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Власником спірної земельної ділянки є Черкаська міська рада, що підтверджене належними доказами, доказів іншого відповідач у матеріали справи не надав. Щодо доводів відповідача про те, що земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно перебуває у державній власності, то позивач зазначив, що відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку. Враховуючи норми чинного законодавства, позивач є власником земельної ділянки, оскільки ця ділянка розташована в межах населеного пункту м.Черкаси, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї. У відповідача винник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою за час фактичного користування земельної ділянкою по АДРЕСА_2 та обов`язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій розміщено майно. З огляду на невідповідність класифікації видів цільового призначення земель у відомостях Державного земельного кадастру, розрахунок заборгованості у 2017-2018 роках здійснювався із застосуванням коефіцієнту функціонування використання 2,0 до 16.07.2018, а у 2018-2023 , починаючи з 17.07.2017 3,0. Посилання відповідача на витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є недостатнім, оскільки зазначені у ньому відомості щодо виду цільового призначення земельної ділянки зазначені як 1.10 не відповідають класифікації видів цільового призначення земель у відомостях Державного земельного кадастру, що підтверджується витягом міськрайонного управління у Черкаському районні та місті Черкаси від 13.09.2019 №4143/0/15-19 з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що надає право для застосування коефіцієнту 2 і 3 для розрахунку заборгованості протягом спірного періоду. Щодо посилання відповідача про порушення його права власності, то позивач зазначив, що предметом спору у цій справі є стягнення коштів за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому твердження відповідача про не затвердження позивачем проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки у даному випадку жодним чином не стосуються предмета спору та виходять за межі розгляду позовних вимог.

05.02.2024 позивач надіслав суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій останній зазначив, що позивачем збільшено період нарахування до моменту відчуження вищезазначеного нерухомого майна. Згідно з цим розрахунком за час фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 02.04.2017 до 06.10.2023 розмір заборгованості відповідача становить 340 437,68 грн.

У відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у жодному документі, які долучені позивачем не зазначено, що відповідач володіє нерухомим майном за адресою АДРЕСА_3 , , як підприємець, а тому цей спір не підсудний Господарському суду Черкаської області. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру форма власності спірної земельної ділянки державна, а позивач не надав суду документи, на підставі яких у нього виникло право власності на цю земельну ділянку. Позивачем також не зазначено, хто та якою частиною спірної земельної ділянки користується і в якому розмірі повинні відшкодовуватись збитки, оскільки з матеріалів справи також слідує, що 27.05.2005 за Товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-промисловий дім «Піонер» зареєстровані відомості про оренду, суборенду. А тому незрозуміло чого саме ОСОБА_1 є єдиним відповідачем у цій справі. Щодо застосування коефіцієнтів 2 та 3, який характеризує функціональне використання земельної ділянки під час розрахунку безпідставно збережених коштів, то відповідач зазначив, що земельна ділянка із кадастровим номером 7110136700:06:01:0005 площею 919 м2 має вид цільового призначення 1.10. Законодавець чітко визначив умови використання коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки це відсутність по будь-якій причині у відомостях Державного земельного кадастру коду класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки. Саме відсутність, а не відповідність, як хибно тлумачить позивач. У період з 2011 року до 2023 року відповідач не зміг зареєструвати проект землеустрою щодо відведення йому спірної земельної ділянки з причин неналежного врядування позивачем, останній під різними приводами не бажав затверджувати проект і передавати земельну ділянку у власність відповідача. Позивачем порушено принцип належного врядування, а тому пред`явлення позову позивачем по земельній ділянці з обґрунтуванням, що не визначено цільове призначення земельної ділянки порушує право відповідача на справедливий суд. Також відповідач просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності щодо стягнення безпідставно утриманих коштів за період з 02.04.2017 до 16.03.2020.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 31.07.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

08.08.2023 представник позивача направив до суду заяву про усунення недоліків, до якого долучив докази, зазначені в ухвалі від 31.07.2023.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.08.2023 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою призначено підготовче засідання у справі об 11 год 00 хв 12.09.2023 та встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про прийняття справи до свого провадження для подання суду відзиву на позовну заяву та усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Протокольною ухвалою від 12.09.2023 суд відклав підготовче засідання у справі до 15 год 30 хв 27.09.2023.

Протокольною ухвалою від 27.09.2023 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті о 12 год 00 хв 24.10.2023.

Судове засідання о 12 год 00 хв 24.10.2023 не відбулось у зв`язку з проходженням навчання судді ОСОБА_2 у Національній школі суддів України.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.10.2023 судове засідання призначено о 12 год 00 хв 01.11.2023.

Протокольною ухвалою від 01.11.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 11 год 00 хв 28.11.2023.

Протокольною ухвалою від 28.11.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 13 год 30 хв 12.12.2023.

Протокольною ухвалою від 12.12.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 14 год 30 хв 14.12.2023.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.12.2023 суд вирішив повернутися до розгляду справи у підготовчому провадженні та залучив до участі у справу як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-промисловий дім «Піонер». Підготовче засідання у справі призначено о 15 год 00 хв 10.01.2024.

Протокольною ухвалою від 10.01.2024 суд оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 15 год 00 хв 23.01.2024.

У зв`язку із оголошенням повітряної тривоги на території Черкаської області підготовче засідання 23.01.2024 не відбулося, ухвалою суду від 23.01.2024 підготовче засідання призначено об 11 год 00 хв 30.01.2024.

Протокольною ухвалою від 30.01.2024 суд оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 12 год 30 хв 07.02.2024.

Протокольною ухвалою від 07.02.2024 суд оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 14 год 30 хв 21.02.2024.

Протокольною ухвалою від 21.02.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті о 12 год 00 хв 28.02.2024.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

07.05.1996 між ОСОБА_3 , який діє від імені відділу робітничого постачання ст. Черкаси та ОСОБА_1 , який діє імені Торгово-промислового дому «Піонер» було укладено договір купівлі-продажу магазину-складу (павільйону), відповідно до якого відділ робітничого постачання ст. Черкаси продав, а Торгово-промисловий дім «Піонер» купив магазин-склад (павільйон) металевий, що знаходиться у АДРЕСА_4 . Покупець набуває право власності на вказаний магазин-склад (павільйон) з моменту посвідчення цього договору приватного нотаріуса (а.с.10).

Договір купівлі-продажу магазину-складу (павільйону) від 07.05.1996 посвідчений 07.05.1996 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовою Л.В.

07.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий дім «Піонер» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу частини нерухомого майна (а.с.11-12). За умовами цього договору продавець продав та передав, а покупець купив та прийняв у власність 11/25 частин магазину-складу (павільйон), що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , а саме: склади «В-1, в1», погріб «Д», водоколонка « 4» (нерухоме майно) та зобов`язується оплатити його вартість відповідно до умов, що визначені у цьому договорі. Кадастровий номер земельної ділянки площею 919 м2, на якій розташоване вказане майно 7110136700-06-01-005.

Договір купівлі-продажу частини нерухомого майна від 07.02.2013 посвідчений 07.02.2013 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовою Л.В.

15.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий дім «Піонер» (співвласник 1) та ОСОБА_1 (співвласник 2) було укладено договір про поділ нерухомого майна (далі договір про поділ) (а.с.13-14). Відповідно до умов цього договору сторони домовились про поділ в натурі належного їм на праві спільної часткової власності магазину-складу (павільйон), що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 (пункт 1 договору про поділ).

Нерухоме майно, яке є предметом цього договору має таку характеристику: магазин з прибудовою «А-І, а», тамбури «а1, а2», склад «Б», склад «в», огорожа №1, 2, склади «В-1, в1», водоколонка « 4», погріб «Д». Кадастровий номер земельної ділянки площею 919 м2, на якій розташоване вказане майно 7110136700-06-01-005 (пункт 2 договору про поділ).

Співвласнику 1 належить 14/25 часток у праві власності на нерухоме майно, а співвласнику 2 11/25 часток в праві власності на нерухоме майно (пункт 3 договору про поділ).

За цим договором за згодою сторін на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна, у власність співвласника 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий дім «Піонер» переходить магазин з прибудовою «А-І, а», тамбури «а1, а2», склад «Б», склад «в», огорожа №1, 2, інвентаризаційною вартість 54136,00 грн. У власність співвласника 2 - ОСОБА_1 переходить: склади «В-1, в1», водоколонка « 4», погріб «Д», інвентаризаційною вартістю 42750,00 грн (пункт 4 договору про поділ).

Договір про поділ нерухомого майна від 15.10.2013, посвідчений 15.10.2013 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовою Л.В.

13.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий дім «Піонер» та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін до договору про поділ нерухомого майна (а.с.15), відповідно до якого сторони домовились, що нерухоме майно, яке є предметом цього договору, має таку характеристику: магазин з прибудовою «А-І, а», тамбури «а1, а2», склад «Б», склад «в», огорожа №1, 2, склади «В-1, в1», водоколонка « 4», погріб «Д». Кадастровий номер земельної ділянки площею 919 м2, на якій розташоване вказане майно 7110136700-06-01-005 (пункт 2 договору про поділ). У власність співвласника 2 - ОСОБА_1 переходить: склади «В-1, в1», водоколонка « 4», погріб «Д», інвентаризаційною вартістю 42750,00 грн, які розташовані на земельній ділянці площею 919 м2, кадастровий номер 7110136700:06:01:005. Адреса нерухомого майна, що знаходиться у власності ОСОБА_1 - АДРЕСА_4 .

15.10.2013 ОСОБА_1 звернувся до Центру надання адміністративних послуг департаменту управління справами Черкаської міської ради із заявою про надання окремого порядкового номеру на нежитлові приміщення, у якій просив надати окремий порядковий номер на нежитлові приміщення (склади «В-1, в1», водоколонка « 4», погріб «Д») за адресою АДРЕСА_4 (а.с.16).

Наказом департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради «Про присвоєння та зміну нумерації будинків та споруд на території м.Черкаси) №835-а від 06.11.2013 надано окремий порядковий вуличний знак №1/2 по вул.Крупської - складу (літ.В-1, в1), погребу (літ.Д), водоколонці №4 (а.с.17).

21.03.2014 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення (склади «В-1, в1», водоколонка « 4», погріб «Д»), загальною площею 72 м2, за адресою АДРЕСА_5 , що підтверджене інформаційною довідкою №340378186 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.46-47).

Судом також встановлено, що 17.01.2005 між Черкаською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий дім «Піонер» (орендар) було укладено договір оренди землі (а.с.18). За умовами цього договору Черкаська міська рада на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради №1694 від 28.12.2001 надає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий дім «Піонер» приймає у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , площею 919 м2. На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна та інфраструктури. Договір укладено до 28.12.2050.

Судом також встановлено, що 31.01.2012 ОСОБА_1 звертався до Черкаської міської ради із заявою, у якій просив Черкаську міську раду надати висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0919 га у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий дім «Піонер» за адресою вул.Крупської, 1 та надав до заяви розроблений відповідний проект землеустрою (а.с.69-85).

Листом №01-09/2290 від 26.12.2012 міськрайонне управління Держкомзему у м.Черкаси та Черкаському району Черкаської області надало ОСОБА_1 зауваження та пропозиції до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.87).

Згідно з витягом з містобудівної документації на визначення обмежень у використанні території для містобудівних потреб №6586-2 від 29.06.2023, містобудівні потреби (для відведення земельної ділянки у власність під розміщення індивідуального житлового будинку) не відповідають діючій містобудівній документації міста Черкаси (а.с88).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.05.2015 у справі №925/530/15 задоволено повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий дім «Піонер». Цим рішенням розірвано договір оренди земельної ділянки площею 919 м2 по АДРЕСА_4 від 17.01.2005, який укладений між Черкаською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий дім «Піонер» з моменту набрання судовим рішенням законної сили та стягнуто з Черкаської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий дім «Піонер» 1218,00 грн судових витрат (а.с.19).

Розпорядженням міського голови м.Черкаси №29-6 від 22.02.2016 вулицю Крупської перейменовано на вулицю Володимира Ложешнікова (а.с.30-34).

Станом на момент звернення позивача з цим позовом до суду відповідач зазначений власником нежитлових будівель а саме складів «В-1, в1», водоколонки « 4», погрібу «Д», загальною площею 72 м2, що знаходяться за адресою АДРЕСА_5 , що підтверджене відповідною інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.20).

Наведене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №19473113 від 25.03.2014 (а.с.110).

Вказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці із кадастровим номером 7110136700:06:001:0005 загальною площею 919 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 .

У витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.07.2023 №НВ-0001346932023 зазначено, що право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 7110136700:06:001:0005 загальною площею 919 м2, зареєстровано за Черкаською міською радою, вид цільового призначення 1.10 (а.с.21).

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №4143/0/25-19 від 19.09.2019 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:06:001:0005, становить 1 796 470,39 грн, а розмір нормативно грошової оцінки 1 м2 - 1954,81 грн, коефіцієнт 3. У цьому витязі зазначено, що код цільового призначення не відповідає класифікації видів цільового призначення земель (а.с.28).

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №7423/42-23 від 28.12.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:06:001:0005 становить 2 106 362,05 грн.

Рішеннями Черкаської міської ради №2-1312 від 25.06.2015, №2-2219 від 27.06.2017, №2-4690 від 27.06.2019 затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси.

07.05.2021 Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради направив ОСОБА_1 лист №1649-01-25, у якому повідомив, що він як власник майна, яке знаходиться на земельній ділянці, що належить Черкаській міські раді, повинен терміново вирішити питання щодо укладення договору оренди землі по АДРЕСА_2 та договору відшкодування збитків (неодержаного доходу) (а.с.25).

Листом №1280-01-25 від 08.05.2023 Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради знов повідомив ОСОБА_1 , про необхідність оформлення права оренди та укладення договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) (а.с.26).

Листом №1666-01-25 від 30.05.2023 Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради запросив ОСОБА_1 для участі в засіданні комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва м.Черкаси, яке відбудеться о 15 год 00 хв 07.06.2023. На засіданні комісії буде розглядатися питання про визначення збитків у вигляді неодержаного доходу Черкаською міською радою за час фактичного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_6 (а.с.27).

Після звернення позивача з цим позовом до суду, а саме 07.10.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір дарування, згідно з яким ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_4 прийняла у дар нежитлові будівлі, загальною площею 72,0 м2, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 , а саме склади В-1, в1, погріб Д, водоколонка - №4 (а.с.188).

За доводами позивача, відповідач до 06.10.2023 здійснював фактичне користування спірною земельною ділянкою, без правовстановлюючих документів та без здійснення плати за таке фактичне користування. Станом на дату подачі позову, договір оренди землі не укладено та кошти за здійснення фактичного користування землею до міського бюджету не сплачено. Тобто, відповідач з моменту набуття права власності на нерухоме майно здійснює фактичне користування земельною ділянкою під його нерухомим майном без відповідних правовстановлюючих документів та без здійснення оплати за таке фактичне користування.

За розрахунком позивача розмір заборгованості за час фактичного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_6 площею 919 м2 без правовстановлюючих документів за період (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) з 02.04.2017 до 06.10.2023 (оскільки 07.10.2023 відповідач подарував нерухоме майно ОСОБА_4 ) становить 340 437,68 грн.

Фактичне користування відповідачем земельною ділянкою та ухилення від сплати безпідставно збереженої за рахунок Черкаської міської ради орендної плати, є порушенням права територіальної громади міста Черкаси щодо надходження грошових коштів до місцевого бюджету, і відповідно стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду для примусового стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.

Щодо підвідомчості цього спору Господарському суду Черкаської області, то суд зазначає, що у статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до приписів частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №761/33069/16-ц.

Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті) та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи №492/1519/15-ц у постанові від 15.01.2020 дійшла висновку, що критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 у справі №920/1275/16 зазначив, що чинне законодавство не виділяє такого суб`єкта права власності як фізична особа - підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи-підприємця. Отже, суб`єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому, правовий статус фізичної особи-підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності.

Доводи відповідача про факт реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем як за фізичною особою без прив`язки до статусу підприємця не заслуговують на увагу суду з огляду на те, що чинним законодавством права власності на будь-який об`єкт реєструється виключно за фізичною чи юридичною особою.

Законодавство лише встановлює, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Отже, суб`єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому, правовий статус фізичної особи-підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що цей спір підвідомчий господарському суду, оскільки відповідач є учасником господарських відносин щодо організаційно-господарських повноважень на основі відносин права власності останнього.

Щодо права власності Черкаської міської ради на земельну ділянку із кадастровим номером 7110136700:06:001:0005 площею 919 м2, то суд зазначає, що Законом України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 05.02.2004 №1457-IV (втратив чинність 01.01.2013, підстава - Закон №5245-VІ) було визначено правові засади розмежування земель державної та комунальної власності і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин з метою створення умов для реалізації ними конституційних прав власності на землю, забезпечення національного суверенітету, розвитку матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування.

У статті 5 цього Закону було наголошено, що суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Водночас, при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передаються: усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності; земельні ділянки за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти комунальної власності; землі запасу, які раніше були передані територіальним громадам сіл, селищ, міст відповідно до законодавства України; земельні ділянки, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади та держави (стаття 7 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності»).

Із 01.01.2013 набув чинності Закон України №5245-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (далі Закон №5245-VІ), за змістом пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.

Згідно з пунктом 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №5245-VІ державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Як передбачено у пункті 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №5245-VІ у разі якщо відомості про земельні ділянки, що зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

За змістом пункту 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №5245-VІ державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється у порядку, встановленому законом.

Отже, враховуючи наведені положення закону Черкаська міська рада є власником спірної земельної ділянки, оскільки ця ділянка розташована у межах населеного пункту міста Черкаси, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї.

Цьому висновку відповідає також положення пункту 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №5245-VІ, відповідно до якого державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється у порядку, встановленому законом», що з урахуванням змісту пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №5245-VІ лише визначає порядок державної реєстрації права, однак не змінює моменту, з якого земля вважається комунальною власністю відповідних територіальних громад в силу закону.

За таких підстав Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 дійшов висновку, що правом власності на спірну земельну ділянку, яка розташована у межах відповідного населеного пункту, міськрада наділена в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому за змістом пунктів 1, 3, 7, 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №5245-VІ державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об`єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності, тобто до 01.01.2013. Подібну за змістом правову позицію Верховний Суд виклав у постанові від 12.05.2020 у справі №911/488/18. Водночас, відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку. Наведене повністю спростовує твердження скаржника про те, що право комунальної власності на конкретну земельну ділянку в межах населеного пункту виникає з моменту державної реєстрації цього речового права.

Державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. Досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з`ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

У цій справі право комунальної власності на земельну ділянку загальною площею 919 м2 (кадастровий номер 7110136700:06:01:0005) підтверджено розташуванням спірної земельної ділянки у межах м.Черкаси.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення коштів у порядку статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України з відповідача, як землекористувача, який використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів.

Відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як слідує із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Водночас, за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за змістом приписів вказаних норм чинного законодавства виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

З огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, на якій розташоване це нерухоме майно.

Яз зазначено вище, відповідач на підставі договору купівлі-продажу набув у власність об`єкти нерухомого майна, які знаходяться на земельній ділянці, яка перебувала у користуванні на праві оренди у попереднього власника цього майна. З моменту набуття права власності на ці об`єкти нерухомого майна між позивачем та відповідачем не укладений договір оренди землі і відповідно право оренди земельної ділянки не зареєстровано. Водночас, суд дійшов висновку, що у зв`язку з тим, що на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно відповідача, останній користувався спірною земельною ділянкою без достатньої на те правової підстави.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Судом встановлено, що відповідач не є власником чи постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (підпункти 14.1.125, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14, пункт 288.5 статті 288 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач з 21.03.2014 (дата реєстрації набуття права власності на нерухоме майно) і до 06.10.2023 (дату відчуження спірної ділянки) не сплачував за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі. Отже, відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

Розмір доходу за користування земельною ділянкою фізичної особи-підприємця за період 02.04.2017 до 06.10.2023 було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

У статті 289 Податкового Кодексу України визначено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213 (зі змінами). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №489). Порядком затверджена форма заяви (додаток на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема вказано «Витяг сформовано» із зазначенням дати його формування.

Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012, про що зазначено у пункті і 2 розділу III Порядку №489.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України «Про адміністративні послуги» та постанови Кабінету Міністрів України №835 від 01.08.2011 «Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг», що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається у даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.09.2019 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 1 796 470,39 грн, а розмір нормативно грошової оцінки 1 м2 - 1954,81 грн, коефіцієнт 3. У цьому витязі зазначено, що код цільового призначення не відповідає класифікації видів цільового призначення земель

При визначенні розміру заборгованості за користування земельною ділянкою позивачем застосовано Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, який затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №489 від 25.11.2016 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за № 1647/29777. Цей Порядок набрав чинності з 2017 року та є обов`язковим для територіальних органів Держгеокадастру при формуванні витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельних ділянок.

Зазначеним Порядком визначено процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів та змінено розрахунок нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 5 розділу 11 Порядку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, яка затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306.

Відповідно до примітки №2 до Додатку №1 до Порядку передбачено, що у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства №162 від 27.03.2018 «Про внесення змін до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 10.04.2018 за № 432/31884 та набрав чинності 17.07.2018, у примітках до додатку №1 до Порядку, цифри « 2,0» змінено цифрами «3,0». Тобто, починаючи з 01.01.2017 наведеними правовими актами регламентовано питання застосування коефіцієнтів при формуванні витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0 (а з 17.07.2018 із значенням - 3,0) у випадках, коли з будь-яких причин у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф).

У витязі міськрайонного управління у Черкаському районі та м.Черкасах з технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки від 13.09.2019 №4143/0/15-19 зазначено, що код цільового призначення не відповідає Класифікації видів цільового призначення земель.

Отже, з огляду на невідповідність Класифікації видів цільового призначення земель у відомостях Державного земельного кадастру, розрахунок заборгованості у 2017-2018 роках здійснювався із застосуванням коефіцієнту функціонального використання - 2,0 до 16.07.2018, а у 2018-2023 роках - із застосуванням коефіцієнту функціонального використання - 3,0, що відповідає вимогам статей 18, 20 Закону «Про оцінку земель», Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів №489 та спростовує доводи відповідача щодо безпідставного застосування коефіцієнтів у зазначених розмірах при визначенні нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

За розрахунками позивача за користування земельною ділянкою за період з 02.04.2017 до 06.10.2023 відповідач заборгував кошти у розмірі 340 437,68 грн. Розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів здійснювався позивачем на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки, рішення Черкаської міської ради від 13.05.2010 №5-656 «Про затвердження показників грошової оцінки земель м. Черкаси», рішень №5-657 від 13.05.2010 «Про плату за оренду землі», №2-4690 від 27.06.2019 «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси», №34-34 від 22.12.2022 «Про бюджет Черкаської міської територіальної громади на 2023 рік, виходячи із загальної площі земельної ділянки із кадастровим номером 7110136700:06:01:0005 площею 919 м2

Водночас, суд не погоджується з доводами позивача, що здійснення розрахунку кондиційних зобов`язань відповідача необхідно враховувати усю площу спірної земельної ділянки.

Як слідує з доказів, які містяться у матеріалах справи, зокрема, договору оренди земельної ділянки, який був укладений у 2005 році між Черкаською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий дім «Піонер» (орендар), на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою м.Черкаси, вул.Крупської, 1, площею 919 м2 на ній відсутні об`єкти нерухомого майна та інфраструктури. Разом з тим, у 2013 році укладаючи договір купівлі-продажу нерухомого майна сторонами було зазначено, що усе майно (яка залишилося у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий дім «Піонер» та фізичної особи-підприємця Платонова О.А) знаходиться на спірній земельній ділянці площею 919 м2 по вул.Крупської, 1, і тільки після присвоєння майну відповідача окремого порядкового вуличного номеру було змінено його адресу.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач зазначений власником нежитлових будівель: складів «В-1, в1», водоколонки « 4», погрібу «Д», загальною площею 72 м2.

Отже, судом встановлено, що відповідач користується земельною ділянкою на якій розміщене нерухоме майно, яке належало йому на праві власності загальною площею 72 м2. За розрахунками суду заборгованість відповідача зі сплати за користування земельною ділянкою за період 02.04.2017 до 06.10.2023 становить 26667,17 грн.

Щодо застосування судом строків позовної давності, про яку було зазначено відповідачем у заяві по суті, то суд зазначає, що відповідно до статті 256 Цивільного Кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного Кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Водночас, при дослідженні питання строку позовної давності у межах даної справи необхідно враховувати наступні норми законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 до 31.10.2020 на всій території України карантин, дію якого неодноразово продовжено (в тому числі й на момент розгляду справи №925/1299/22).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COV1D-19)» №540-ІХ від 30.03.2020 вирішено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнити, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ІХ від 30.03.2020 набрав своєї чинності 02.04.2020.

При цьому, досліджуючи питання про релевантність вищенаведених положень законодавства, слід враховувати, що Верховний Суд у постанові від 22.09.2022 у справі №920/724/21 зазначив, що ні Цивільний Кодекс України, ані інші нормативно-правові акти, якими встановлений (продовжений) на території України карантин, продовжено строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу на строк дії такого карантину і автоматичне продовження цих строків пов`язане саме із встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону.

З огляду на наведені положення позивачем правомірно визначено строк заборгованості відповідача у межах строку позовної давності.

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, у розумінні вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту його порушеного права. З огляду на це, суд вважає, що позовні вимоги Черкаської міської ради підлягають до часткового задоволення, у частині стягнення з відповідача на користь позивача 26666,17 грн безпідставно збережених коштів.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, сплачена сума судового збору підлягає відшкодуванню Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради за рахунок відповідача у сумі 400,00 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця Платонова Олександра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь міського бюджету м.Черкаси (рахунок UA608999980314000611000023759, банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач платежу: ГУК у Черк.обл./тг м. Черкаси, ідентифікаційний код 37930566, код бюджетної класифікації: 24062200) 26666,17 грн безпідставно збережених коштів.

3.Стягнути з фізичної особи-підприємця Платонова Олександра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (вул.Б.Вишневецького, 36, м.Черкаси, 18001, ідентифікаційний код 38715770) 400,00 грн судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 28.03.2024.

Суддя О.І.Кучеренко