Рішення

від 15.03.2024 по справі 548/521/20

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/521/20

Провадження №2/548/6/24

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М У КР АЇ НИ

15.03.2024 року м. Хорол Хорольський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Миркушіної Н.С.,

за участю секретаря судового засідання Калініченко А.В. ,

адвоката - Подорожняка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 правонаступникомякогоє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Хорольського районного суду з позовом до ОСОБА_3 , Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання заповіту недійним, посилаючись на те, що вій є родичем братом по матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилася спадщина на належне спадкодавцю нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_4 ,18.02.2020позивач звернувсядо приватногонотаріуса БерезиД.В.щодо реєстраціїспадкової справи.У цейдень позивачустало відомопро існуваннязаповіту,який складено ОСОБА_4 на користь відповідача ОСОБА_3 . На думку позивача, у померлої ОСОБА_4 не було жодних підстав, мотивів та переконань складати заповіт на користь ОСОБА_3 , а тому він вважав, що заповіт якщо і був укладений, то під впливом обману, помилки, або ж у момент посвідчення заповіту ОСОБА_4 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Крім того, на думку позивача, у зв`язку із поганим зором та слабким здоров`ям заповідач не могла самостійно прочитати заповіт та підписати заповіт, посвідчений секретарем Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 06 вересня 2018 року, зареєстрований за номером 34.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 27.03.2020року відкрито провадженняпо справі та призначено до підготовчого судового засідання в порядкузагального позовного провадження.

Ухвалами суду від 30.04.2020 року та 01.09.2020року відкладено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 03.03.2021 року залучено до участі у цій цивільній справі № 548/521/20 в якості позивача по справі ОСОБА_2 , як правонаступника померлого позивача ОСОБА_1 .

Ухвалою судувід03.03.2021року замінено відповідача у цій цивільній справі на Хорольську міську раду Лубенського району Полтавської області.

Ухвалою суду від 09.04.2021 року відкладено підготовчезасідання.

Ухвалою судувід 18.05.2021 року витребувано докази.

Ухвалою судувід 12.10.2021 року призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу.

Ухвалою судувід 11.02.2022 року відновлено провадженняу ційцивільній справі.

Ухвалою суду від 04.03.2022року відкладено підготовчезасідання.

Ухвалою судувід 20.04.2023 року призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу.

Ухвалою судувід 29.05.2023 року відновлено провадженняу ційцивільній справі.

Ухвалою судувід 29.09.2023року відкладено підготовчезасідання.

Ухвалою судувід 01.12.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_2 про призначення ще однієї судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою судувід 19.12.2023року відкладено підготовчезасідання.

Ухвалою суду від 18.01.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 , яка є правонаступником померлого ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримала та просила суд їх задоволити, так як наявна хвороба органів зору заповідачки ОСОБА_4 не давала їй змоги самостійно прочитати заповіт, але при його посвідченні всупереч вимогам закону не було залучено 2 свідків для прочитання в їх присутності заповіту іншою особою.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та її представник - адвокат Подорожняк В.В. заперечували проти позову та просили суд відмовити в його задоволенні.

У судовому засіданні представник відповідача Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області Бибик В.В. заперечував проти задоволення позовних вимог.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала суду, що вона була сусідкою померлої ОСОБА_4 , проживає навпроти її квартири. Померлий ОСОБА_1 був братом ОСОБА_4 , але приходив до неї рідко і нічим не допомагав, не цікавився її здоров`ям, хоча теж проживав в АДРЕСА_2 . Останні 2 роки життя ОСОБА_4 стала слабувати, ненадовго виходила на подвір`я постояти і поверталася назад у квартиру. У ОСОБА_4 є 3 дочки, які проживають в Російській Федерації, але до матері приїжджали рідко, а на її похоронах взагалі не були. За ОСОБА_4 постійно доглядала ОСОБА_3 , вона носила їй продукти харчування та воду з колонки тому, що в квартирі не було ні водогону, ні ванної з вбиральнею. Коли ОСОБА_4 злягла, то ОСОБА_3 її доглядала, годувала, купала. До моменту смерті ОСОБА_4 була зрячою, хоча все життя перебувала в окулярах.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала суду, що вона була сусідкою померлої ОСОБА_4 . Коли ОСОБА_4 стала слабувати, то саме ОСОБА_3 її доглядала до саамї смерті тому, що більше не було кому, так як 3 дочки проживають у м. Москві. Близько року ОСОБА_4 була майже лежачою і ОСОБА_3 кожного дня приходила до неї, приносила їжу, годувала, прибирала, прала, носила їй воду з колонки. Щоб покупати ОСОБА_4 ОСОБА_3 просила домогти свідка чи ще когось із сусідок тому, що сама вона фізично не могла цього зробити. ОСОБА_4 до останнього дня була адекватною, зрячою, дивилася передачі по телевізору. Старша дочка інколи телефонувала до свідка, цікавилась життям матері та казала, що вона з сестрами не проти того, щоб ОСОБА_7 успадкувала квартиру їхньої матері. Крім ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ніхто більше не приходив її доглядати. У ОСОБА_4 був брат, але він навіть не прийшов на похорон, а з`явився лише коли ОСОБА_4 вже винесли з двору.

У запереченні на позовну заяву, яке суд розцінює як відзив на позов, відповідач ОСОБА_3 просила суд відмовити в задоволенні позову, так як померла ОСОБА_4 у момент посвідчення заповіту хоч і була особою похилого віку, але повністю усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними, не перебувала у лежачому стані та підписала

заповіт. На підписання заповіту на користь відповідача була внутрішня воля ОСОБА_4 Померлий позивач ОСОБА_1 не приймав участі в житті своєї сестри по матері ОСОБА_4 , не піклувався про неї та не допомагав їй і навіть не взяв участі в її похованні. Всі витрати, щодо поховання ОСОБА_4 понесла відповідач.

У відповіді на відзив позивач ОСОБА_1 просив задоволити позов, так як ОСОБА_4 , на його думку, була хворою і, на його думку, самостійно не могла прочитати і підписати заповіт. Позивач також вказав, що прочитання заповіту іншою особою, можливе лише за участі 2 свідків, в зв`язку з чим вказав на недійсність заповіту.

Відповідно до ч. 3ст. 211 ЦПК Україниучасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, з`ясувавши позиції позивачки ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_3 і її представника адвоката Подорожняка В.В., представника відповідача Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України з`ясувавши всі обставини справи та надавши їм правову оцінку, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2018 року у справі «Печенізький та інші проти України» встановлено, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Крім цього, кожній стороні має бути забезпечено можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу.

Судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено і не заперечувалося сторонами по справі наступне.

Сестра по матері померлого позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 82 років.

За свого життя 06.09.2018 ОСОБА_4 склала заповіт, який був посвідчений секретарем Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області 06.09.2018, зареєстрований у реєстрі за номером 34.

Згідно вищевказаного заповіту квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_3 , тобто відповідачці по справі.

В судовому засіданні з показань відповідачки та свідків встановлено, що ОСОБА_3 декілька років здійснювала догляд за ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла, так як звернулася своєчасно до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до ст.1223 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. У відповідності до вимог ст.1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується згідно з ч.4 ст.207 ЦК України. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими службовими особами.

Так як заповіт є одностороннім правочином, його чинність пов`язується з вимогами, встановленими для чинності будь-якого правочину. Так, ч.1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Однією із загальних вимог, додержання якої є необхідним для чинності правочину, та яка закріплена у ч.3 ст.203 ЦК України, є те, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відтак, волевиявлення заповідача є вільним та відповідає його внутрішній волі тоді, коли уся процедура вчинення правочину відбувається за попереднім вираженням такої волі особи. Наявність вільного волевиявлення на вчинення заповіту свідчить про наявність можливості та реальне усвідомлення заповідачем значення та змісту вчинюваних дій, керування ними і передбачення наслідків цих дій. Про вираження волевиявлення особи свідчить і проставлення особою особистого підпису на правочині (заповіті).

Таким чином, волевиявлення особи включає в себе вільне (без будь якого тиску) вираження її волі щодо укладення конкретного правочину (прояв ініціативи); висловлення змісту (умов) зазначеного правочину; вираження бажання щодо особливостей складення правочину (при свідках, наприклад); бажання настання наслідків, обумовлених правочином; можливість ознайомитися зі змістом вже складеного правочину; підписання правочину. Усі ці складові в сукупності становлять повноцінний вияв волевиявлення особи, а відсутність хоча б однієї з них є порушенням ч.3 ст.203 ЦК України.

Підставою для визнання недійсним заповіту позивач вважає те, що даючи розпорядження щодо свого майна, ОСОБА_4 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Мотивами такого твердження позивач вважає сукупність доказів: те, що ОСОБА_4 була особою похилого віку зі слабким здоров`ям та поганим зором.

При цьому свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заперечили в своїх показах те, що ОСОБА_4 не могла усвідомлювати значення своїх дій, оскільки в побуті вона була звичайною людиною, вона завжди пам`ятала усі події зі свого життя, тобто була звичною як для свого віку особою. Такі покази свідків є послідовними, несуперечливими між собою, є різними за викладом, однак за змістом є аналогічними та такими, що підтверджують перебування ОСОБА_4 у адекватному стані на час складання заповіту.

Заслухавши пояснення сторін та свідків, суд прийшов до висновку, що ні померлий позивач ОСОБА_1 , ні його дочка ОСОБА_2 , яка є його правонаступницею і позивачем по справі, - за життя ОСОБА_4 не цікавилися її станом здоров`я, нічим їй не допомагали, не доглядали за нею на відміну від відповідачки ОСОБА_3 . Тому суд не приймає до уваги твердження позивачки ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_4 не усвідомлювала своїх дій чи не могла самостійно прочитати текст заповіту. Із показань свідків судом встановлено, що три рідних доньки померлої ОСОБА_4 знали, що їхня мати заповіла свою квартиру особі, яка її доглянула до смерті.

Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. При цьому в силу ст. 79 цього Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. А в порядку ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Допустимість доказів, у розумінні вимог ст.78 ЦПК України, означає, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на те, що на неодноразові клопотання позивача про призначення почеркознавчої експертизи жодної експертизи так і не вдалося провести у зв`язку із ненаданням позивачем відповідних зразків почерку ОСОБА_4 та невідповідністю поставлених питань вимогам Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998, тому у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази викладених доводів позивача.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які медичні документи, які б свідчили про які-небудь психічні відхилення заповідачки.

Клопотання про призначення посмертної судово-прихіатичної експертизи позивачкою не заявлялося. Покази свідків однозначно стверджують про адекватність поведінки ОСОБА_4 до самої смерті, заповідач була дієздатна, особисто спілкувалася з ними, які не побачили у ОСОБА_4 вагань чи сумнівів з приводу її волевиявлення, яке було обдумане, заповідач наполягала на вчиненні заповіту. Суд не має підстав вважати, що спадкодавець на момент складення заповіту на користь ОСОБА_3 не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а відтак не має підстав для задоволення позову з цих підстав.

Не доведена позивачем і інша підстава заявленого позову про те, що волевиявлення ОСОБА_4 на момент підписання оспорюваного заповіту не відповідалоїї волі.Судом вжито заходів сприяння сторонам у здобутті доказів, в отриманні яких позивач була позбавлена можливості: судом отримано оригінал оскаржуваного заповіту, оригінал медичної картки ОСОБА_4 , призначено у справі судові почеркознавчі експертизи.

Однак, експертами надано повідомлення про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи, а покази свідківоднозначно стверджують про адекватність поведінки ОСОБА_4 до самої смерті, відтак не має підстав вважати, що спадкодавець на момент складення оскаржуваного заповіту на користь ОСОБА_8 перебувала в якомусь особливому стані, який позбавляв би її можливості усвідомлювати значення своїх дій.

Крім цього, позивач вказувала на порушенняособою, яка посвідчувала оскаржуваний заповіт процедури посвідченнязаповітуОСОБА_4 , оскільки остання перебувала у хворобливому стані, а тому це передбачало, на думку ОСОБА_2 , необхідність приїзду особи, яка посвідчувала заповіт до ОСОБА_4 додому. Це не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні з наступних підстав.

Позивачем не надано доказів, а судом не встановлено, будь-яких порушень секретарем виконавчого комітету Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області при посвідченні 06.09.2018 року заповіту ОСОБА_4 .

Заповіт зареєстрований в реєстрі, позивачем не доведено належними та допустимими доказами у справі порушення будь-яких норм чинного законодавства відповідачкою ОСОБА_3 та іншими особами при посвідченні даного правочину.

Посилання позивачки на те, що в заповідача була хвороба органів зору, через яку вона не могла самостійно прочитати і підписати заповіт і відповідно для посвідчення останнього необхідно було залучити двох свідків, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як допитані в судовому засіданні свідки сусіди померлої, показали суду, що до самої смерті заповідачка була зрячою, постійно перебувала в окулярах та дивилася передачі по телевізору.

Судом встановлено, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

В контексті вказаної судової практики суд вважає обґрунтування цього рішення достатнім.

Суд, з`ясувавши позиції позивачки ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_3 і її представника адвоката Подорожняка В.В., представника відповідача Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України з`ясувавши всі обставини справи та надавши їм правову оцінку, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що передбачені законом підстави для визнання заповіту недійсним відсутні, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

У відповідності до вимогст. 141 ЦПК України, у разі відмови в задоволені позову судові витрати по справі залишаються за позивачем.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст. 1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 правонаступникомякогоє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання заповіту недійсним -відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційногосуду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Хорольський районний суд Полтавської області.

Сторони справи:

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса АДРЕСА_3 адмін.буд., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 адреса: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ,

Представник відповідача адвокат ПодорожнякВіталій Вікторович,адреса 37830, с.Мусіївка Лубенськогорайону Полтавської області, вул.Лісна, 43, ідентифікаційний номер: 2874609819,

Відповідач Хорольська міська рада Лубенського району Полтавської області, адреса: м.Хорол Лубенського району Полтавської області, вул.1Травня,4, код ЄДРПОУ 22528612.

Повнийтекст судового рішенняскладено 22.03.2024 року.

Суддя: Н.С.Миркушіна