Рішення

від 18.03.2024 по справі 348/1239/15-ц

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1239/15-ц

18 березня 2024 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.,

з участю секретарів судового засідання: Боєчко О.Р., ОСОБА_1

позивача: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

представників відповідача

Надвірнянської міської ради: Дем`янчука Я.Б., Синяк О.Б.

представника відповідача

ПФ «Імпорт-експорт-Люкс»: Шургот О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Надвірнянської міської ради, приватної фірми «Імпорт-експорт-Люкс» в особі власника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання сантехнічного вузла таким, що збудований самочинно та заборону його роботи, визнання недійсним рішення Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, свідоцтва про право власності, договору купівлі-продажу та визнання права на користування земельною ділянкою,-

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Надвірнянської міської ради, ПФ «Імпорт-експорт-Люкс» в особі власника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання сантехнічного вузла таким, що збудований самочинно та заборону його роботи, визнання недійсним рішення Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, свідоцтва про право власності, договору купівлі-продажу та визнання права на користування земельною ділянкою.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що на підставі договору купівлі продажу від 06.05.1996року вона є власником квартири за АДРЕСА_1 та на підставі договорукупівлі-продажувід 21 червня 2013 року вона також є власником квартири за АДРЕСА_2 . Отжевонає власником житлового будинку по АДРЕСА_3 . Поруч з її будинком ПФ ««Імпорт-Експорт-Люкс» побудовано сантехнічний вузол (громадську вбиральню)площею 27,7кв.м. Вузол зведено на земельній ділянці, що не була виділена для цієї мети у встановленому порядку, з істотним порушенням будівельних норм і правил. А отже, згідно положень статті 376 ЦК України є самочинним будівництвом і відповідно особа, яка його здійснила не набуває права власності на нього.

Однак, право власності на цей сантехнічний вузол визнано за Приватною фірмою «Імпорт-експорт Люкс», яка належить ОСОБА_4 , що підтверджується витягом з реєстру про реєстрацію права власності на сантехнічний вузол,

В зв`язку з тим, що сантехнічним вузол збудований з істотним порушенням будівельних норм і правил і який порушує її права, як власника житлового будинку та унеможливлює її проживання - у власному будинку, то відповідно до ст. 376 ЦК України його слід визнати таким, що збудований самочинно, а рішення виконкому міської ради про визнання на нього права власності та свідоцтво про право власності, яке видане ОСОБА_4 необхідно визнати недійсними.

Після придбання у 1996 році квартири АДРЕСА_1 , їй на підставі рішення Надвірнянської міської ради від 30.10.1997 року за №394 була передана у приватну власність земельна ділянка пл.0,0321га для обслуговування частини належного їй житлового будинку. Її право власності на земельну ділянку площею 0, 0321 га посвідчене державним актом на землю, який виданий 21.12.1997року.

Решта земельної ділянки площею 0,0184 га залишена у користуванні власника квартири АДРЕСА_4 цього будинку - ОСОБА_6 , який 21.06.2013 року продав їй.

Оскільки, вона стала власником цілого житлового будинку АДРЕСА_3 , у в червні 2014 року звернулась до Надвірнянської міської ради із заявою про передачу їй у власність земельної ділянки площею 0, 0184 га, яка була в користуванні ОСОБА_6 , але на даний час її заява не вирішена та земельна ділянка не передана ні у власність, ні у користування,

Тому вона вимушена звернутись до суду з вимогу про визнання за нею права користування земельною ділянкою для обслуговування частини, придбаного житлового будинку. Крім того ПП Приватна фірма» Імпорт-експорт Люкс» в особі директора ОСОБА_4 уклало договір купівлі-продажу нежитлого приміщення (приміщення сантехнічного вузла) від 22.05.2015 р.з ОСОБА_5 . Оскільки сантехнічний вузол будований на відстані 0, 85 см. від її житлового будинку, то він збудований з порушенням санітарних ( не менше15 м) та протипожежних норм і правил ( не менше 8 м), та є збудований самочинно. Отже ПП Приватна фірма» Імпорт-експорт Люкс» не набула права власності на сантехнічний вузол, а тому укладений договір купівлі-продажу нежитлого приміщення від 22.05.2015не породжує будь-яких правових наслідків та його необхідно визнати недійсним.

Короткий зміст відзивів:

Представником Надвірнянської міської ради подано відзив на позовну заяву на підставі ст.178 ЦПК України. Відповідно якого вважають, що вимога ОСОБА_2 про визнання нею права користування на земельну ділянку 0,0184 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3 не підлягає до задоволення. Зазначають, що позивач заявляє позовну вимогу щодо визнання за нею права на користування присадибною земельною ділянкою площею 0,0184 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3 з посиланням на рішення м виконавчого комітету Надвірнянської міської ради від 30.10.1997року №394, яким вирішено передати земельну ділянку площею 0.0505 га за будинком по АДРЕСА_3 гр. ОСОБА_2 у власність, а не у користування. Однак оформлення права користування на підставі рішення про передачу у власність суперечить нормами ст.123 ЗК України(в редакції 2001р.) Відповідно до ч. 1.2 ст.120 ЗК України (у редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 21.06.2013 року) у 2013 році після набуття у власність квартири АДРЕСА_2 у позивачки виникло право вимагати оформлення права користування земельною ділянкою для обслуговування належного їй двоквартирного житлового будинку, оскільки обидві квартири в цьому будинку належать позивачці, виключно за проектом землеустрою, у порядку, визначеному земельним законодавством, однак вона ним не скористалась.Також зазначає, що позивач вважається такою, що використала право на безоплатну приватизацію землі в нормах, що визначені законодавством, оскільки їй на підставі рішення виконавчого комітету Надвірнянської міської ради №394 від 30.10.1997 року видано Державний акт на право приватної власності на землю Ш-ІФ №042474 від 29.12.1997 року площею 0,0321 га на АДРЕСА_5 , а також на підставі рішення Надвірнянської міської ради від 30.10.1997 року видано Державний акт на право приватної власності на землю серія Р1 №191358 від 14.11.2002 року, площею 0,1000 га на АДРЕСА_6 .

Вважають, що посилання позивачки на те, що вона у 2014 році, на підставі рішення виконавчого комітету Надвірнянської міської ради № 394 від 30.10.1997, та технічного завдання Івано-Франківської філії «Центр ДЗК» розробила технічну документацію землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натур і(на місцевості) на земельну ділянку площею 0,0184 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_3 , є безпідставним і незаконним.

Станом на час розгляду справи земельна ділянка під житловим будинком по АДРЕСА_3 відноситься до земель житлової громадської забудови комунальної власності територіальної громади м. Надвірна в особі Надвірнянської міської ради і нікому не надавалась у власність або у користування, що підверджується інформацією із Публічної кадастрової карти України. Під двоповерховим двоквартирним житловим будинком по АДРЕСА_3 , що належить позивачці, та навколо нього фактично наявна вільна земельна ділянка комунальної власності, яка безперешкодно може бути надана позивачці виключно в користування для обслуговування цього будинку в поррядку, що визначений Земельним законодавством України, тобто за проектом землеустрою.

Тому вважають, що права позивачки не порушені, оскільки суміжні земельні ділянки, а саме: -земельна ділянка комунальної власності площею 0,0186 га на майдані Шевченка, б/н для влаштування пішохідного переходу з вулиці Шептицькогодо майдану Шевченка (кадастровий №2624010100:01:001:0412); та земельна ділянка площею 0,0131 га на майдані Шевченка,10«б» для обслуговування приміщення сантехнічного вузла (кадастровий №2624010100:01:001:0276) не входять до складу земельної ділянки для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_3 та не вилучались із її складу. Вказані земельні ділянки ділянки у встановленому порядку передані у власність та користування за рахунок інших земель комунальної власності Надвірнянської міської ради.

Зазначають, що вирішення питання про надання у користування спірної земельної ділянкуи, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 належить до виключної компетенції Надвірнянської міської ради. Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначено статтею 123 ЗК України. Однак позивачем не надано доказів, що вона зверталась у порядку визначеному ст. 123 ЗК України здля отримання земельної ділянки у користування і їй було надано відмову. Суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про передачу земельних ілянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору ренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі.

Зважаючи на вищенаведене, у позовній вимозі ОСОБА_2 про визнання за нею право на користування присадибною земельною ділянкою площею 0,0184 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3 слід відмовити повністю. Оскільки, як було вказано КЦС у своїй постанові від 16.09.2020 року при розгляді даної справи, про те, що решта позовних вимог є похідними від вимог про визнання права користування спірної земельною ділянкою, тому інші вимоги також не підлягають до задоволення.

Представник ПФ «Імпорт-Експорт-Люкс» та ОСОБА_5 подала відзив на позовну заяву відповідно якого зазначила, що вимога ОСОБА_2 про визнання нею права користування на земельну ділянку 0, 0,0184 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3 не підлягає до задоволення. Зазначає, що рішенням виконавчого комітету Надвірнянської міської ради від 30.10.1997 №394 вирішено передати земельну ділянку площею 0,0505 га за будинком по АДРЕСА_3 ОСОБА_2 у власність, а не у користування, тому право користування на підставі рішення про передачу у власність не узгоджується із ст. 123ЗК України і посилання позивача як на підставу набуття права користування є безпідставним. З 21.06.2013 року гр. ОСОБА_2 набула права власності на квартиру АДРЕСА_2 , тому відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 120ЗК України (у редакції чинній на момент укладення договору купівлі- продажу від 21.06.2013 року до особи, в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право на земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж були у попереднього землекористувача. Попередній власник ОСОБА_6 не набув право власності, чи право користування на земельну ділянку під квартирою АДРЕСА_2 , тому у позивача виникло право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою відповідно до п. г ч. 1 ст. 121 ЗК України (у ред. станом на 2001 рік) та ст. 67 ЗК України (у аном на 1997 рік), однак вона ним не скористалась по сьогоднішній день. Крім того зазначає , що вирішення питання про надання у користування спірної земельної ділянки, розшашованої за адресою: АДРЕСА_3 належить до виключної компетениіі органу місцевого самоврядування.

Зважаючи на вищенаведене, у позовній вимозі ОСОБА_2 про визнання за нею право користування присадибною земельною ділянкою площею 0,0184 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3 необхідно відмовити. Оскільки, КЦС у своїй постанові від 16.09.2020 року при розгляді даної справи, визначено, що решта позовних вимог є похідними від вимог про визнання права користування спірної земельною ділянкою, відповідно інші вимоги також не підлягають до задоволення. Таким чином, право позивачки ОСОБА_2 на оформлення права користування земельною ділянкою під належною їй на праві власності квартирою АДРЕСА_2 не є порушеним, а позивачкою не надано достатніх допустимих доказів для обгрунтування свого позову.

Фактично, як убачається зі змісту позовної заяви, позивачка, аргументуючи позовні вимоги неможливістю оформлення права користування земельною ділянкою, посилається на те, що їй чиняться перешкоди в цьому, оскільки поряд збудоване нежитлове приміщення санвузла, а також влаштований прохід для мешканців міста. Однак, на підтвердження таких обставин позивачка не надала жодних доказів - ні доказів, ні перетинів з іншими ділянками, ні доказів існування якихось перешкод в зверненні до міської ради з метою отримання рішення про передачу земельної ділянки в користування, так само і відсутні докази, що побудова приміщення санвузла якимось чином перешкоджає їй в оформленні права користування земельною ділянкою під належним їй на праві власності приміщенням. Відтак, вважають,що право позивачки не є порушеним, а позов ОСОБА_2 є таким, що не підлягає до задоволення. Просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Короткий зміст відповіді на відзив:

Представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно яких підтримав позовні вимоги з підства викладених в позовній заяві, зазначивши, що позивач правомірно володіє (користується )земельною ділянкою по АДРЕСА_3 площею 0,0184га та має право її набуття у власність, а відповідачами порушено її право.

Стислий виклад позицій сторін:

Позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав вказаних у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог та просили їх задовільнити повністю,просили визнати сантехнічний вузол таким, що збудований самочинно та заборонити його роботу, визнати недійсними рішення Надвірнянської міської ради від 12 червня 2008 року, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13 червня 2008 року та договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22 травня 2015 року. Визнати за нею право на користування земельною ділянкою площею 0,0184 га для обслуговування житлового будинку, скасувати рішення Надвірнянської міської ради від 09 вересня 2015 року № 2397-53/2015 та повернути цю земельну ділянку у її власність.

Представник Надвірнянської міської ради позовні вимоги не визнала, заперечила обставини на які посилається позивач, підтримала заперечення на позов викладені у відзиві Зазначила, що позивачем не доведено що її право порушено оскільки земельна ділянка площею 0,0184 га відноситься до земель комунальної власності, то відведення земельної ділянки в користування повинно здійснюватися виключно за проектом землеустрою, у порядку, що визначений ЗК України. Проте, позивач не розробляла такий проект. Позивачем не надано належних та допустимих доказів про те, що земельна ділянка, площею 0,0186 га на майдані Шевченка, б/н для влаштування пішохідного переходу перебувала чи перебуває у її приватній власності, вилучена з її фактичного користування, вважає вимоги позивача необгрунтованими Просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В подальшому подала заяву про слухання справи у її відсутності.

Представник відповідача ПФ «Імпорт-експорт-Люкс» в особі власника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечив обставини на які посилається позивач. Вважає позов безпідставним, зазначила що позивач не довела у в судовому засіданні належним доказами що її право порушене, а також вважає що позивач обрала неефективний спосіб захисту свого права, а відповідно не належний спосіб звернення до суду не приведе до відновлення прав позивача. Оскільки право позивача на користування земельною ділянкою не порушене, то в суда відсутні підстави для перевірки та дослідження похідних позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі продажу та скасувань рішень. Просить у задоволенні позову відмовити.

Процесуальні дії у справі:

Постановою Верховного Судуу складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 348/1239/15-цпровадження № 61-48525св18 Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської областівід 10 серпня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного судувід 14 листопада 2018 року скасувано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 16.10.2020 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Надвірнянської міської ради, ПФ «Імпорт-експорт-Люкс» в особі власника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання сантехнічного вузла таким, що збудований самочинно та заборону його роботи, визнання недійсним рішення Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, свідоцтва про право власності, договору купівлі-продажу та визнання права на користування земельною ділянкою прийнято до провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 16.04.2021постановлено справу розглядати у загальному позовному провадженні прчинаючи зі стадії підготовчого провадження

Ухвалою суду від 18.10.2021 відмовив у клопотанні позивача про витребування доказів.

Ухвалою від 18.10.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом:

На підставі договору купівлі продажу від 06.05.1996року позивач ОСОБА_2 є власником квартири за АДРЕСА_1 (т.1, а.с.5).

Рішенням виконавчого комітету Надвірнянської міської ради від 30 жовтня 1997 року № 394 вирішено передати громадянам у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства тощо згідно додатку № 1. В пункті 16 вказаного додатку зазначено прізвище ОСОБА_2 , розмір закріпленої земельної ділянки площею 0,0505 га за будинком АДРЕСА_7 та передачу у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель (т.1, а.с.45-46).

На підставі вказаного рішення 29 грудня 1997 року позивачу видано Державний акт на право приватної власності на землю, відповідно до якого у приватну власність передано земельну ділянку площею 0,0321 га, що розташована по АДРЕСА_5 . Із плану зовнішніх меж земельної ділянки Державного акта на право приватної власності вбачається, що земельна ділянка площею 0,0184 га перебувала у спільному користуванні співвласників даного житлового будинку, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_6 а, який був власником квартири АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 15).

На підставі договору купівлі-продажу від 21 червня 2013 року позивач ОСОБА_2 є власником квартири за АДРЕСА_2 . Отже вона є власником житлового будинку АДРЕСА_3 (т.1, а.с.6).

Оскільки, позивач є власником цілого житлового будинку АДРЕСА_3 , у червні 2014 року вона звернулась до Надвірнянської міської ради із заявою про передачу їй у власність земельної ділянки площею 0, 0184 га, яка була в користуванні ОСОБА_6 , але на даний час її заява не вирішена та земельна ділянка не передана ні у власність, ні у користування.

Позивачем надано технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0184 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території будинку АДРЕСА_3 , яка не затверджена (т.1, а.с.151-153).

Відповідно до довідки Відділу Держземагества у Надвірнянському районі від 22.04.2015 станом на 01.01.2013р відомості про надання у власність в межах норм безоплатної приватизації земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлоого будинку на території Надвірянського району наступні , позивачці на підставі рішення виконавчого комітету Надвірнянської міської ради №394 від 30.10.1997 року видано Державний акт на право приватної власності на землю ІП-ІФ №042474 від 29.12.1997 року площею 0,0321 га на АДРЕСА_5 , на підставі рішення Надвірнянської міської ради №406 від 30.10.1997 року видано Державний акт на право приватної власності на землю Ш-ІФ032693 від 29.12.1997 року площею 0,1216 га на АДРЕСА_8 , і на підставі рішення Надвірнянської міської ради від 30.10.1997 року видано Державний акт на право приватної власності на землю серія Р1 №191358 від 14.11.2002 року, площею 0,1000 га на АДРЕСА_6 (т.1, а.с.181).

План-схемою земельної ділянки на АДРЕСА_3 а також суміжник земельних ділянок із зазначенням усіх будівель та спорудих ділянок , виготовлену сертифікованим інженером -геодезистом ОСОБА_7 встановлено: -ділянка № НОМЕР_1 , площею 0,0321 га, надана ОСОБА_8 в приватну власність в 1997 році; -ділянка № НОМЕР_2 площею 0,0145 га, перебуває в комунальній власності і знаходитьтся частково під квартирою АДРЕСА_2 і частково призначена для обслуговування будинку та не передана у власність чи користування та немає жодних перетинів із іншими земельними ділянками і спорудами; -ділянка № НОМЕР_3 з кадастровим номером 2624010100:01:001:0276 належить на праві власності ОСОБА_5 не межує з ділянками , які є у власності ОСОБА_2 та у фактичному користуванні (т.4, а.с. 61).

Позивач ОСОБА_2 обґрунтовує неможливість реалізувати своє право на користування земельною ділянкою під належним їй житловим будинком по АДРЕСА_3 через наявність поруч її будинку санвузла та пішохідного переходу.

Так, 30 липня 1996 року, розглянувши клопотання директора приватної фірми «Імпорт-Експорт-Люкс» ОСОБА_9 про виділення земельної ділянки під будівництво сантехнічного вузла, виконавчим комітетом Надвірнянської міської ради вирішено надати дозвіл ПФ на проведення проектних і пошукових робіт на Майдан шевченка 10-а для будівництва сантехнічного вузла (туалету). Закріплення ділянки в натурі виконати після проведення проектних робіт. Також замовника зобов`язано до початку будівництва одержати в міського архітектора містобудівний паспорт, вимоги якого врахувати при будівництві споруди (т.1, а.с.97). На виконання цього рішення виготовлено архітектурно-планувальне завдання на проектування сантехнічного вузла, затверджене головним архітектором м. Надвірна (т.1, а.с.101).

В подальшому комісією у складі представників міськвиконкому, санепідслужби, пожежної служби, інспекції по охороні довкілля, проектної організації, інженерних служб (водопостачання і водовідведення, теплопостачання, електропостачання, радіофікації, телефонізації, газифікації, ДАІ), головного архітектора м. Надвірна, землевпорядника та замовника складено акт вибору земельної ділянки для будівництва сантехнічного вузла. Також затверджено його у встановленому порядку головою виконкому Надвірнянської міської ради (т.1, а.с.98).

З`ясовано, що в червні 2008 року КП «Івано-Франківське ОБТІ» провело технічну інвентаризацію збудованого об`єкта нерухомості та виготовило технічний паспорт на сантехнічний вузол. Згідно технічного паспорта роком побудови нежитлового приміщення зазначено 2002 рік (т.1, а.с. 113-116).

Рішенням виконавчого комітету Надвірнянської міської ради №669 від 12 червня 2008 року здійснено адресне впорядкування та присвоєно приміщенню сантехнічного вузла адресний номер МайданШевченка 10б. Також вирішено оформити за ПФ «Імпорт-Експорт-Люкс» право власності на вказане приміщення, загальною площею 27,7 кв.м. На підставі цього рішення 30 червня 2008 року ПФ видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - спірне нежитлове приміщення (т.1, а.с. 61, 62).

Встановлено, що рішенням Надвірнянської міської ради №1944-ХХVШ/2008 від 30 жовтня 2008 року ПФ «Імпорт-Експорт-Люкс» надано дозвіл на розробку технічної документації щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою площею 0,0131 га на Майдан Шевченка 10б для обслуговування приміщення сантехнічного вузла за рахунок земель житлової та громадської забудови, які використовуються в комерційних цілях. Виготовлення технічної документації відповідачем було замовлено у МП «Геоінформ».

Головним архітектором м. Надвірна та Управлінням земельних ресурсів у Надвірнянському районі надано позитивні висновки щодо можливості передачі спірної земельної ділянки для обслуговування сантехнічного вузла.

В подальшому рішенням Надвірнянської міської ради від 30 квітня 2009 року затверджено технічну документацію щодо складання документа, який посвідчує право користування земельною ділянкою площею 0,0131 га (земельно-кадастровий номер 2624010100:01:001:0275), що розташована на Майдан Шевченка 10б ПФ «Імпорт-Експорт-Люкс». Вирішено надати приватній фірмі цю ділянку в оренду терміном на 5 років для обслуговування сантехнічного вузла. Окрім того, зобов`язано ПФ «Імпорт-Експорт-Люкс» в місячний термін оформити договір оренди земельної ділянки та у п`ятнадцятиденний термін з дня укладення договору оренди земельної ділянки провести його державну реєстрацію у відповідності до вимог чинного законодавства. На підставі вказаного рішення 28 липня 2009 року між Надвірнянською міською радою та ПФ «Імпорт-Експорт-Люкс» укладено договір оренди землі №29/07/09, який зареєстрований у Надвірнянському райвідділі Івано-Франківської філії ЦДЗК, про що в Державному реєстрі вчинено запис від 20 серпня 2009 року №040930700212 (т.1, а.с.121-122, 129).

16 березня 2015 року між Надвірнянською міською радою та ПФ «Імпорт-Експорт-Люкс» укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Надвірнянського РНО Гуменюком Р.В. (т.1, а.с.117).

22 травня 2015 року між ПФ «Імпорт-Експорт-Люкс» в особі директора ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення. Згідно його умов продавець продав, а покупець придбала приміщення сантехнічного вузла, що знаходиться в майдан Шевченка буд 10б (т.1, а.с.47-48).

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №0056/11-2016 від 28 листопада 2016 року при будівництві нежитлового приміщення (сантехнічного вузла) за адресою: АДРЕСА_9 , власник ОСОБА_5 , істотні відхилення від проекту, що суперечать суспільним інтересам або порушують права інших осіб не виявлені. В процесі дослідження об`єкта експертизи виявлено, що при будівництві були частково порушені архітектурні, санітарні, екологічні та протипожежні норми (т.1, а.с.209-220).

Рішенням виконавчого комітету Надвірнянської міської ради №401 від 19 листопада 2012 року за висновками та рекомендаціями постійної депутатської комісії міської ради з питань будівництва та архітектури, у відповідності до ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»,Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», затверджено схему пішохідного переходу з вул. Шептицького до Майдану Шевченка, на земельній ділянці загальною площею 0,0218 га.

В подальшому рішенням Надвірнянської міської ради від 26 лютого 2015 року №2157-48/2015 затверджено вказане рішення. Також надано територіальній громаді міста Надвірна в особі Надвірнянської міської ради дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для влаштування пішохідного переходу загального користування з вул. Шептицького до Майдану Шевченка, за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності (т.2, а.с. 57).

Розглянувши проект землеустрою щодо відведення у комунальну власність територіальної громади м. Надвірної земельної ділянки площею, 0,0186 га на Майдані Шевченка, для влаштування пішохідного переходу загального користування з вул. Шептицького до Майдану Шевченка, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-260134142012 від 21 серпня 2015 року та керуючись ст.ст. 12, 79-1, 123, 134 Земельного кодексу України, Надвірнянська міська рада 9 вересня 2015 року прийняла рішення №2397-53/2015, яким затвердила проект землеустрою щодо відведення у комунальну власність земельної ділянки площею 0,0186 га (т.2, а.с.59).

Відповідно до матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність підтверджується, що позивачка не є суміжним землекористувачем спірної ділянки. Ця ділянка відведена із земель запасу житлової та громадської забудови комунальної власності міста Надвірної (т.2, а.с.58, 63, 66).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права:

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Важливим також є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18).

З урахуванням наведеного, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Звертаючись до суду позивач просила визнати сантехнічний вузол таким, що збудований самочинно та заборонити його роботу, визнати недійсними рішення Надвірнянської міської ради від 12 червня 2008 року, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13 червня 2008 року та договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22 травня 2015 року. Визнати за нею право на користування земельною ділянкою площею 0,0184 га для обслуговування житлового будинку.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.Частиною другою статті 16 ЦК України визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, одним із яких може бути визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Таким чином, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Суд враховує, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно також враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Отже, при вирішенні позову про право на користування земельною ділянкою площею 0,0184 га та на її отримання у власність та порушення прав як на власника житловогобудинку внаслідок побудованого на самовільно зайнятій земельній ділянці комунальної та приватної власності з істотним порушенням Державних будівельних норм спірний санвузолу та влагштування пішохідного переходу влаштованого на земельній ділянці, яка належить позивачці, підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

За результатами розгляду такого спору має бути також визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Позивач ОСОБА_2 обґрунтовує неможливість реалізувати своє право на користування земельною ділянкою під належним їй житловим будинком по АДРЕСА_3 через наявність поруч її будинку санвузла та пішохідного переходу, а тому вона звернулася до суду із даним позов

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 348/1239/15-цпровадження № 61-48525св18 визначено характер спірних правовідносин, а саме визнання права користування земельною ділянкою під належним на праві мвласності ОСОБА_2 житловим будинком.Усі інші вимоги є похідними від вимоги про визнання права користування спірною земельною ділянкою .

Порядок передачі земельних ділянок у власність встановлено статтею 17 ЗК України, у редакції, чинній на час передачі земельної ділянки у приватну власність позивачці.

За правилами статті 17 ЗК України, у редакції, чинній на час передачі земельної ділянки у приватну власність позивачці, громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї.Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно зстаттею 56 цього Кодексу; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями57і67цьогоКодексу.

Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара (стаття 67 ЗК України, у редакції, чинній на час передачі земельної ділянки у приватну власність позивачці.

Рішенням виконавчого комітету Надвірнянської міської ради від 30 жовтня 1997 року № 394 вирішено передати громадянам у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства тощо згідно додатку № 1. В пункті 16 вказаного додатку зазначено прізвище ОСОБА_2 , розмір закріпленої земельної ділянки площею 0,0505 га за будинком АДРЕСА_7 та передачу у приватну власність їй земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішеннявід 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи інтереси територіальних громад сіл, селищ, та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

За наведених роз`яснень Конституційного Суду у взаємозв?язку із фактичними обставинами цієї справи, слід дійти висновку про те, що рішення виконавчого комітету Надвірнянської міської ради від 30 жовтня 1997 року № 394 є ненормативним актом, який застосовується одноразово і лише після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання.

Тобто, лише після повного виконання такого рішення, воно вичерпує свою дію.

Судом встановлено, що на підставі вказаного рішення 29 грудня 1997 року позивачу видано Державний акт на право приватної власності на землю, відповідно до якого у приватну власність передано земельну ділянку площею 0,0321 га, що розташована по АДРЕСА_5 .

За встановлених фактичних обставин, необхідно зробити висновок проте, що прийняте виконавчим комітетом Надвірнянської міської ради рішення від 30 жовтня1997 року № 394 не вичерпало свою дію, оскільки ОСОБА_2 , якій оскаржуваним актом органу місцевого самоврядування передано у приватну власність 0,0505га, оформила право власності лише на 0,0321 га.

Разом з тим на момент прийняття зазначеного рішення був чинний Земельний кодекс України в ред. від 18.12.1990 року.Відповідно до ч. 3 ст. 17ЗК України (в ред. від 18.12.1990 року) відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Статтею 22 ЗК України (в ред. від 18.12.1990 року) було передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ст. 23 ЗК України (в ред. від 18.12.1990 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районнимиРадами народних депутатів.

Виходячи із аналізу ст. ст. 22, 23 ЗК України (в ред. від 18.12.1990 року) право власності на надану земельну ділянку виникало за наявності двох умов: 1)встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); 2)одержання документа, що посвідчує це право, тобто державного акту.

Однак, після прийняття - рішення виконавчим комітетом Надвірнянської міської ради вищенаведеного рішення від 30.10.1997 року №394 межі земельної ділянки площею 0.0184 га під будинком по АДРЕСА_3 не було встановлено, державного акту на вказану частину земельної ділянки не видавалось. Тому в силу чинного на той час законодавства у ОСОБА_2 не виникло право власності на земельну ділянку площею 0,0184 га під будинком по АДРЕСА_3 .

Позивач ОСОБА_2 виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0,0184 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території АДРЕСА_3 , у 2014році, яка не затверджена.

25.10.2001 року прийнято новий Земельний кодекс України, який набрав чинності 01.01.2002 року, згідно якого передача у власність чи користування земельної ділянки у 2014 році мала відбуватися із врахуванням вимог діючого Земельного кодексу України.

У рішенні КСУ № N 1-рп/99 від 09.02.1999 року визначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Також, відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Частинами 1,2 ст. 116ЗК України (у ред. від 11.01.2005 року чинній на момент видачі спірного державного акту) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їхповноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеною у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 1640/2594/18 (адміністративне провадження К/9901/67463/18), системний аналіз норм статей 22, 116, 118 Земельного кодексу України дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання зацікавленою особою клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання зацікавленою особою погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є стадією процедури отримання права власності (права користування) на земельну ділянку.

Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Позивач, не було дотримано даного алгоритму дій для отримання земельної ділянки у власність (чи користування).

З врахуванням ст. ст.22,23 ЗК України (в ред. від 18.12.1990 року, яка була чинна на момент прийняття виконавчим комітетом Надвірнянської міської ради рішення від 30.10.1997 року )суд дійшов висновку, що у позивача не виникло права власності на земельну ділянку площею 0,0184га під будинком по АДРЕСА_3 , оскільки не було визначено її меж тадержавний акт на права власності на вказану частину земельної ділянки не видавався, а сама ділянка знаходилась під частиною будинку, яка належала на праві власності не позивачу ОСОБА_2 , а ОСОБА_6 який був власником квартири АДРЕСА_4 .

21.06.2013 року позивач ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Надвірнянського РНО Івасиком Ю.Ю. придбала у гр.. ОСОБА_6 житлову квартиру АДРЕСА_2 .

Отже право на оформлення земельної ділянки під частиною будинку виникло тільки в 2013 році після укладення договору купівлі-продажу та набуття права власності на майно.

Суд звертає увагу, що 25.10.2001 року прийнято новий Земельний кодекс України, який набрав чинності 01.01.2002 року, тому передача позивачу ОСОБА_2 земельної ділянки у власність чи у користування у 2014 році мала відбуватися із врахуванням вимог діючого Земельного кодексу України,

Таким чином рішення виконавчого комітету Надвірнянської міської ради від 30.10.1997 року №394, яким вирішено передати громадянам у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0505 га за будинком по АДРЕСА_3 для обслуговування житлового будинку та господарських будівель та від 26.11.1997 року №458 про встановлення огорожі, не може бути підставою для надання у власність (чи користування) частини земельної ділянки площею 0,0184 га по АДРЕСА_3 .

Оформлення права користування на підставі рішення про передачу у власність також не узгоджується із нормами ст. 123 ЗК України.

В судовому засіданні встановлено, що вищенаведена земельна ділянка площею 0,0184 га відноситься до земель житлової громадської забудови комунальної власності територіальної громади м.Надвірна в особі Надвірнянської міської ради і нікому не надавалась у власність або у користування, що підтверджується скріншотами із Публічної кадастрової карти. Із них чітко вбачається,що біля земельних ділянок із кадастровими номерами 2624010100:01:001:0276 та 2624010100:01:001:0412 є вільна земельна ділянка.

Виключно до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, відноситься питання про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі.

Тому зобов`язання судом органів місцевого самоврядування внести певні зміни до рішення міської ради за відсутності відповідного волевиявлення таких органів є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції на здійснення права власності та управління землями, яке підлягає захисту. Отже відсутність рішень Надвірнянської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0184 га у користування по АДРЕСА_3 та рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,0184 га у користування по АДРЕСА_3 , тобто волевиявлення власника земельної ділянки, виходячи із приписів земельного законодавства, виключає можливість передання земельної ділянки у користування.

Таким чином суд не може самостійно вирішити питання про передачу земельної ділянки площею 0,0184 га у користування, оскільки це відноситься до повноважень Надвірнянської міської ради.

Відповідно до ч. 14 ст. 123 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Разом з тим позивачем не надано суду належних доказів звернення до органу місцевого самоврядування Надвірнянської міської ради у порядкуу

визначеному ст. 123 ЗК України для отримання спірної земельної ділянки у користування чи відмови у наданні спірної земельної ділянки у користування або ж залишення відповідного клопотання без розгляду .

Перелік способів захисту земельних прав викладений у частині третій статті 152 ЗК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним вказаною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018року у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20), не відступаючи від правових позицій Верховного Суду України, висловлених у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, зробила висновок, щопри відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена нормастаті 120 ЗК Українизакріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При застосуванні положеньстатті 120ЗКУкраїниу поєднанні з положеннямистатті 125 ЗК Україниу редакції, що була чинною, починаючи з 01 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першійстатті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Стаття 30 Земельного кодексу Української РСР (1991 року) в імперативній формі передбачала автоматичний перехід права власності на земельну ділянку у разі переходу права власності на будівлю і споруду.Стаття 120 ЗК України(у чинній редакції),стаття 377 ЦК України(у чинній редакції) також передбачають припинення права власності чи користування земельною ділянкою та перехід такого права до особи, що набуває право власності на нерухоме майно. Щодо застосування приписів вказаних статей у відповідних редакціях Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалася про те, щоособа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанови від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (пункт 8.17), від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц (пункт 61), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42)).

Позивач 21.06.2013 року набула права власності на підставі договору купівлі-продажу на житлову квартиру АДРЕСА_2 , яку придбала у ОСОБА_6 .

Суд враховує правову позицію ВП ВС від 04.12.2018 року в справі №910/18560/16 « особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.»

В судовому засіданні встановлено , що попередній власник квартири АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_6 не набув ні право власності, ні право користування на земельну ділянку .Отже у позивача виникло право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою.

Таким чином у 2013 році після набуття у власність квартири АДРЕСА_2 у позивачки виникло право вимагати оформлення права користування земельною ділянкою за проектом землеустрою під належною їй квартирою у відповідності до порядку, визначеному земельним законодавством, однак позивач станом на день розгляду спору не скористалась цим правом.

Відповідно до п. г ч. 1 ст. 121 ЗК України (у ред. станом на 2001 рік) та ст. 67 ЗК України (у редакції станом на 1997 рік) громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах І- не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

В судовому засіданні встановлено що позивачці на підставі рішення виконавчого комітету Надвірнянської міської ради №394 від 30.10.1997 року видано Державний акт на право приватної власності на землю ІП-ІФ №042474 від 29.12.1997 року площею 0,0321 га на АДРЕСА_5 , на підставі рішення Надвірнянської міської ради №406 від 30.10.1997 року видано Державний акт на право приватної власності на землю Ш-ІФ032693 від 29.12.1997 року площею 0,1216 га на АДРЕСА_8 , і на підставі рішення Надвірнянської міської ради від 30.10.1997 року видано Державний акт на право приватної власності на землю серія Р1 №191358 від 14.11.2002 року, площею 0,1000 га на АДРЕСА_6 , а тому вона вважається такою, то використала право безоплатної приватизації землі в нормах, що визначені законодавством.

Також, при вирішенні даного спору суд ураховує вимоги ст. ст. 116,118,121,123,134 ЗК України відповідно яких право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз.Таким висновок міститься у постанові ВП ВС від 24 квітня 2019 року у справі №525/1225/15-ц.

Верховний Суд, переглядаючи рішення судів в даній справі звернув увагу що оскільки сторони не обумовили розмір земельної ділянки, яка переходить у власність позивачки, під час нового розгляду справи необхідно.з`ясування дійсні намірів сторін щодо такого розміру. Для цього необхідно встановити, який розмір земельної ділянки, призначений для розміщення і обслуговування будинку, є нормативно визначеним у місцевості, де він знаходиться, а також для визначення тієї частини земельної, яка необхідна для обслуговування будинку позивачки, слід з`ясувати, чи використовує відповідач відповідну земельну ділянку, яку саме її частину та для якої мети

Для з`ясування даних обставини в судовому засіданні досліджено долучений відповідачем Надвірнянською міською радою План-схема земельної ділянки на АДРЕСА_3 а також суміжник земельних ділянок із зазначенням усіх будівель та спорудих ділянок , виготовлену сертифікованим інженером -геодезистом ОСОБА_7 , та встановлено : ділянка № НОМЕР_1 , площею 0,0321 га, надана ОСОБА_8 в приватну власність в 1997 році, ділянка № НОМЕР_2 площею 0,0145 га, перебуває в комунальній власності і знаходиться частково під квартирою АДРЕСА_2 і частково призначена для обслуговування будинку та не передана у власність чи користування та немає жодних перетинів із іншими земельними ділянками і спорудами, ділянка № НОМЕР_3 з кадастровим номером 2624010100:01:001:0276 , належить на праві власності ОСОБА_5 не межує з ділянками , які є у власності ОСОБА_2 та у фактичному користуванні, - ділянка № НОМЕР_4 з кадастровим номером 2624010100:01:001:0412, належить на праві власності Надвірнянській міській раді є проходом загального користування до АДРЕСА_3 .(а.с.61 т.4)

Таким чином в судвому засіданні підтверджено, що позивачка безперешкодно може оформити право користування на земельну ділянку під квартирою АДРЕСА_2 , яку придбала у власність і 'її цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такою квартирою може бути задоволений в спосіб , що визначений законом шляхом подання відповідної заяви до органу місцевого самоврядування , отримання відповідних рішень та виготовлення проекту відведення. Площа земельної ділянки в розмірі 0,0145 га не перевищує граничних розмірів площі земельної ділянки, яка передається громадянам для обслуговування житлового будинку і споруд та в сукупності з площею ділянки, яка передавалась в власність в 1997 році буде становити 0,0466 га.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 по справі№917/664/19зауважив, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Звертаючись до суду позивач посилається на неможливістю оформлення права користування земельною ділянкою, що їй чиняться перешкоди в цьому, оскільки поряд самочинно збудоване нежитлове приміщення санвузла, а також влаштований прохід для мешканців, пішохідний перехід влаштовано на земельній ділянці, яка належить позивачці, чим порушено її право на власність.

Разом з тим в судовому засідпнні позивачем не надано належних доказів перетинів з іншими ділянками, ні доказів існування якихось перешкод в зверненні до міської ради з метою отримання рішення про передачу земельної ділянки в користування, так само і відсутні докази , що побудова приміщення санвузла якимось чином перешкоджає їй в оформленні права користування земельною ділянкою під належним їй на праві власності приміщенням. План-схемою земельної ділянки на АДРЕСА_3 а також суміжник земельних ділянок із зазначенням усіх будівель та спорудих ділянок , виготовлену сертифікованим інженером -геодезистом Иосипенком спростовано вищенаведені докази так як встановлено, що ділянка № НОМЕР_2 площею 0,0145 га перебуває в комунальній власності і знаходитьтся частково під квартирою АДРЕСА_2 та частково призначена для обслуговування будинку та не передана у власність чи користування та немає жодних перетинів із іншими земельними ділянками і спорудами., ділянка АДРЕСА_10 з кадастровим номером 2624010100:01:001:0276 ,яка належить на праві власності ОСОБА_5 не межує з ділянками, які є у власності ОСОБА_2 та у фактичному користуванні.

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов висновку, що право позивачки ОСОБА_2 на оформлення права користування земельною ділянкою під належною їй на праві власності квартирою АДРЕСА_2 не є порушеним, а позивачкою не надано належних, достатніх і допустимих доказів для обгрунтування позову.

Відповідно до ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2022 по справі №921/591/20 зауважив, що додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 по справі№910/8060/19 вказав, що під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до правової позиції, яка міститься в постанові КГС ВС від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20, відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. А у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача, судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності нормам закону .

Крім заявленою вимоги про визнання права користування земельною ділянкою, позивач заявила позовні вимоги про визнання сантехнічного вузла, що розташований на майдані Шевченка, 10а збудований самочинно та заборонити його роботу; визнання недійсним Рішення виконкому Надвірнянської міської ради від 12.06.2008 року за №669 «Про присвоєння адресного номера та оформлення права власності на1приміщення сантехнічного вузла на майдані Шевченка за приватною фірмою «Імпорт-експорт-Люкс»; визнання недійсним Свідоцтва про право власності від 13.06.2008 року про належність сантехнічного вузла приватній фірмі «Імпорт-експорт-Люкс»; визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.05.2015 року, укладеного між ПП «Імпорт-експорт-Люкс» та ОСОБА_5 ; визнання недійсним рішення сесії Надвірнянської міської ради за №2397-53/2015 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у комунальну власність територіальної громади м. Надвірна земельної ділянки пл..0,0186 га на майдані Шевченка б/н для влаштування пішохідного переходу загального користування з вул. Шептицького до майдану Шевченка» та повернути ОСОБА_2 у власність земельну ділянку.

Зазначені позовні вимоги є похідними від вимог про визнання права користування спірної земельною ділянкою.

В судовому засіданні позивачем не доведено яким чином її законні права на земельну ділянку порушені прийняттям спірних рішень органу місцевого самоврядування, побудовою нежитлового приміщення, влаштування переходу загального користування та договором купівлі-продажу.

Задоволення таких позовних вимог ніяким чином не відновлять прав позивачки, оскільки ні одна із цих вимог не впливає на право позивачки на оформлення її законних прав на користування земельною ділянкою.та підстави недійсності прийнятих рішень і договорів.І

Відповідно до правової позиції, яка міститься в постанові КГС ВС від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20, відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. А у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача, судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності нормам закону.

Таким чином похідні позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають до задоволенняі, оскільки позивачка просить застосувати неналежний спосіб захисту, що, у свою чергу, виключає дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог на предмет їх відповідності положенням законодавства.

Висновки суду:

Суд, враховуючи встановлені обставини та досліджені докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку із чим в позові ОСОБА_2 необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами:

На підставі ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою в задоволенні позовних вимог, витрати позивача по сплаті судового збору за подання позовної заяви, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст. 55 Конституції, ст.ст. 15, 16, 203 ЦК України, ст.ст. 22, 116, 118, 120, 121, 123 ЗК України, ст.ст. 17, 20 ЗК (в ред. 1990 року), керуючись ст.ст. 4, 5, 15, 19,76-81, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_2 до Надвірнянської міської ради, приватної фірми «Імпорт-експорт-Люкс» в особі власника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання сантехнічного вузла таким, що збудований самочинно та заборону його роботи, визнання недійсним рішення Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, свідоцтва про право власності, договору купівлі-продажу та визнання права на користування земельною ділянкою відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_11 .

Відповідач: Надвірнянська міська рада, код ЄДРПОУ 04054257, місцезнаходження: вул. Мазепи, буд. 29, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78405.

Відповідач:, Приватне підприємство приватна фірма «ІМПОРТ-ЕКСПОРТ-ЛЮКС», майдан Шевченка, буд. 10-А, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78405.

Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса проживання: АДРЕСА_12 .

Повний текст рішення складено 28.03.2024.

Суддя Міськевич О.Я.