Постанова

від 19.03.2024 по справі 752/11044/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024року місто Київ

Справа № 752/11044/23

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7490/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого судді Желепи О. В.

суддів: Мазурик О. Ф., Немировської О. В.

за участю секретаря судового засідання Рябошапка М. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Кравця Дмитра Миколайовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітітек Солюшнс» на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 18 січня 2024 року (постановлену у складі судді Кордюкової Ж. І., інформація про дату складання повного рішення відсутня)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітітек Солюшнс» до ОСОБА_2 про відшкодування майновоїшкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

ВСТАНОВИВ

У червні 20232 року ТОВ «Сітітек Солюшнс» звернулось до ОСОБА_2 з позовом в якому просило стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Сітітек Солюшнс» майнову шкоду в розмірі 255 648 грн 17 к. та судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що ТОВ «Сітітек Солюшнс» є власником автомобіля марки «РЕUGЕОТ 301», д.н. НОМЕР_1 .

31березня 2023 року приблизно о 22:35 год. ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки РЕUGЕОТ 301», д.н. НОМЕР_1 , поблизу будинку №35 по пр-ту Академіка Заболотного в м. Києві, не був уважним та при виявленні небезпеки для руху (перешкоди) не вжив заходів для зменшення швидкості, внаслідок чого здійснив наїзд на металевий відбійник, що спричинило механічні пошкодження автомобіля та відбійника, крім того, він керував вказаним автомобілем у стані алкогольного сп`яніння.

На місці дорожньо-транспортної пригоди працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №439825 від31 березня 2023 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 439826 від 31 березня 2023 року за ст. 124 КУпАП, документи приладу Драгер, схему місця дорожньо-транспортної пригоди, відібрано пояснення.

17травня 2023 року Голосіївським районним судом міста Києва прийнято постанову у справі №752/7132/23, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 130 ч. 1 КУпАП по факту 31.03.2023.

Згідно зі звітом №09/34.04.23 від 03 квтня 2023року про оцінку вартості матеріального збитку матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля марки «РЕUGЕОТ 301», д.н. НОМЕР_1 , на дату оцінки складає 284 613грн 45 к., ринкова вартість автомобіля на дату оцінки складає 31 965 грн 28 к.

Вартість послуг експерта за складання звіту №09/34.04.23 становить 3 000 грн.

Розмір матеріальної шкоди, який заподіяно ТОВ «Сітітек Солюшнс» з вини відповідача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 31.03.2023, становить 255 648 грн 17 к. (284613,45 грн. - 31965,28 грн. + 3000 грн.).

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітітек Солюшнс» задоволено.

Стягнутоз ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітітек Солюшнс» матеріальну шкоду в розмірі 255648 (двісті п`ятдесят п`ять тисяч шістсот сорок вісім) грн 17 к., судові витрати в розмірі 3834 (три тисячі вісімсот тридцять чотири) 72 к.

14 грудня 2023 року представник позивача адвокат Кравець Д. М. звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з заявою про стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу, в якій просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.

В обґрунтування заяви вказував, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року позов задоволено, з урахуванням чого підлягають розподілу витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 18 січня 2024 року заяву Кравця Дмитра Миколайовича про розподіл судових витрат залишено без задоволення.

Не погоджуючись з такою ухвалою Кравець Д. М. в інтересах ТОВ «Сітітек Солюшнс» 25 січня 2024 року подав через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 18 січня 2024 року та прийняти нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітітек Солюшнс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що ухвала є незаконною, необґрунтованою, при її постановлені судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що суд першої інстанції не звернув увагу, що ОСОБА_3 , як керівник підприємства, діє від імені та в інтересах ТОВ «Сітітек Солюшнс», це стосується як укладання та підписання договору, подання необхідних документів так і здійснення платежів тощо.

Зазначає, що адвокатом було надано послуги професійної правничої допомоги, що полягали в наступному :

1. Зустріч з Клієнтом та усна правова консультація щодо способів та порядку вирішення справи за позовом Клієнта до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 31.03.2023 року - 500,00 грн.

2. Виїзд адвоката до Голосіївського районного суду м. Києва з метою ознайомлення з матеріалами справи № 752/7132/23, участі в судовому засіданні, отримання постанови суду - 1500,00 грн.

3. Складання Позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку спрощеного позовного провадження) - 6 годин - 9000,00 грн.

4. Оплата адвокату за участь у судових засіданнях, а саме:

09 жовтня 2023 року о 10:00 год., здійснений виїзд до суду, брав участь у судовому засіданні - 1500 грн.

13 грудня 2023 року о 14:00 год., здійснений виїзд до суду, брав участь у судовому засіданні - 1500 грн.

5. Оплата гонорару адвоката за результатами розгляду справи, оплата буде здійснена за результатами розгляду справи, заявляється з можливістю стягнення цих витрат - 9 500 грн.

Вказує, що позивачем було надано всі необхідні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, подано опис наданих послуг, всі надані послуги є необхідними, документально підтвердженими, їх розмір є цілком розумним та обґрунтованим.

Крім того, норми процесуального закону передбачають можливість стягнення не тільки судових витрат, які вже фактично понесені стороною, а й судових витрат що мають бути сплачені в майбутньому.

Вказує, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки витратам, які будуть понесені позивачем в майбутньому у розмірі 9 500 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 січня 2024 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та надано учасникам справи 5-денний строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу з моменту отримання даної ухвали.

Відповідач своїм правом на надання відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання сторони не з`явились, про розгляд справи повідомлені судом належним чином.

Від представника ТОВ «Сітітек Солюшнс» адвоката Кравця Д. М. 04 березня 2024 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без участі скаржника та його представника.

ОСОБА_2 повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, однак поштова кореспонденція суду повернулась як не отримана з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності нез`явившихся осіб, які відповідно до ст. 128 ЦПК України належним чином повідомлені про розгляд справи.

За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь Головуючої судді Желепи О. В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи заяву без задоволення суд першї інстанції керувався тим, що відсутнє документальне підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем.

Суд вказував, що перерахування власних коштів особою, яка не є учасником справи ( ОСОБА_3 ), не є підтвердженням понесення витрат на правову допомогу за договором від 09.05.2023 №09/05, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Сітітек Солюшнс» та АБ «Кравець», за умовами якого бюро зобов`язалось надати клієнту правничу (адвокатську) допомогу саме ТОВ «Сітітек Солюшнс».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина третя статті 2 ЦПК України).

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи, позивачем до суду першої інстанції було надано: копію договору про надання правової (адвокатської) допомоги від 09 травня 2023 року № 09/05, укладеного між АБ «КРАВЕЦЬ» та ТОВ «СІТІТЕК СОЛЮШНС», в особі керівника ОСОБА_3 ,; копію додаткової угоди від 09 травня 2023 року в якому сторони погодили вартість послуг; ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1403792 від 01.06.2023; копії платіжних інструкції та виписки по карткам.

Разом з тим, суд першої інстанції вказав, що надані платіжні інструкції та виписки не свідчать про здійснення оплати ТОВ «СІТІТЕК СОЛЮШНС»,оскільки згідно з платіжною інструкцією від 11.05.2023 ОСОБА_3 перерахував власні кошти Кравцю Д.М. в сумі 1500 грн, згідно з виписками за період 01.06.2023 по 02.06.2023 з картки Універсальна ОСОБА_4 перерахував грошові кошти в сумі 12100 грн. та 1300 грн, згідно з платіжною інструкцією від 09.10.2023 ОСОБА_3 перерахував власні кошти Кравцю Д.М. в сумі 1500 грн., призначення платежу засідання по ОСОБА_2 .

Щодо оплати послуг адвоката особою, яка не є учасником справи

За обставинами цієї справи не викликає сумнівів, що при розгляді справи у суді першої інстанцій позивачу надавалася професійна правнича допомога адвокатом Кравцем Д. М. на підставі договору від від 09 травня 2023 року № 09/05 та додаткової угоди до цього договору, які було укладено від імені товариства керівником товариства ОСОБА_3 .

Верховним Судом сформовано підхід, який є усталеним та відповідає критеріям ЄСПЛ, про те, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає помилковими висновки місцевого суду про відмову у розподілі витрат на правову допомогу з підстав оплати їх не учасником справи, а іншою особою.

В даному випадку оплату здійснено керівником товариста ТОВ «СІТІТЕК СОЛЮШНС» ОСОБА_3 .

Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи. Закон не забороняє будь-якій фізичній чи юридичній особі здійснити оплату послуг адвоката, який здійснює представництво інтересів іншої особи. Для розподілу за результатами розгляду справи витрат на правову допомогу не має правового значення причини в силу яких сам учасник справи не оплатив послуги адвоката, і таку оплату здійснено іншою особою.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21)

Щодо платіжного документа, який підтверджує оплату правової допомоги

Суд першої інстанції відмовив позивачу у відшкодуванні витрат на правову допомогу, мотивуючи це відсутністю документального підтвердження понесення цих витрат.

Вчергове наголошуючи на тому, що за змістом статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючипідготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Тому відмова у розподілі витрат на правову допомогу з підстав надання неналежного доказу фактичної оплати, є необґрунтованою.

Щодо підстав для відшкодування витрат на правову допомогу

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення закону, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21).

Відмова у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів фактичної оплати вказаних послуг до моменту розподілу їх між сторонами у справі не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та наведеними висновками Верховного Суду.

Аналогічний підхід застосовує і ЄСПЛ. Так, у Рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, необхідно розглядати як фактично понесені: «115. Суд зазначає, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження у Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України» (Savin V. Ukraine), n. 97)».

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про скасування ухвали суду про відмову в ухвалені додаткового рішення та ухвалення нового рішення.

Щодо розміру витрат на правничу допомогу

В заяві про стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу представником позивача наведено детальний опис виконаних робіт, а саме:

1. Зустріч з Клієнтом та усна правова консультація щодо способів та порядку вирішення справи за позовом Клієнта до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 31.03.2023 року - 500,00 грн.

2. Виїзд адвоката до Голосіївського районного суду м. Києва з метою ознайомлення з матеріалами справи № 752/7132/23, участі в судовому засіданні, отримання постанови суду - 1500,00 грн.

3. Складання Позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку спрощеного позовного провадження) - 6 годин - 9000,00 грн.

4. Оплата адвокату за участь у судових засіданнях, а саме:

09 жовтня 2023 року о 10:00 год., здійснений виїзд до суду, брав участь у судовому засіданні - 1500 грн.

13 грудня 2023 року о 14:00 год., здійснений виїзд до суду, брав участь у судовому засіданні - 1500 грн.

5. Оплата гонорару адвоката за результатами розгляду справи, оплата буде здійснена за результатами розгляду справи, заявляється з можливістю стягнення цих витрат - 9 500 грн.

Відповідачемне подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та не висловлено доводів щодо їх неспівмірності, тому відсутні правові підстави для відмови у стягненні цих витрат на користь ТОВ «Сітітек Солюшнс» .

Крім того, такої заяви і при апеляційному перегляді відповідачем здійснено не було.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлена сума витрат у розмірі 25 000 грн 00 к. є обґрунтованою та підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Сітітек Солюшнс» .

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при постановлені оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, ухвалу постановлено без дотримання норм матеріального та процесуального права.

Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 18 січня 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви Кравця Д. М. в інтересах ТОВ «Сітітек Солюшнс»про стягнення витрат на правничу допомогу.

Керуючись, ст.ст. 367, 368, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Кравця Дмитра Миколайовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітітек Солюшнс» - задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 18 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву Кравця Дмитра Миколайовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітітек Солюшнс» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітітек Солюшнс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн (двадцять п`ять тисяч гривень)

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України

Повний текст постанови складено 26 березня 2024 року.

Суддя-доповідач О. В. Желепа

Судді О. Ф. Мазурик

О. В. Немировська