Рішення

від 26.03.2024 по справі 320/9429/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2024 року м. Київ№ 320/9429/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративний позов Акціонерного товариства "Городище-Пустоварівський цукровий завод" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Акціонерне товариство "Городище-Пустоварівський цукровий завод" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області № 4597/0708 від 18.03.2021 в частині нарахування пені в сумі 1413404,73 грн (один мільйон чотириста тринадцять тисяч чотириста чотири грн. 73 коп.).

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню в частині, оскільки висновки акта перевірки про порушення ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», а саме порушення законодавчо встановлених строків валютних розрахунків є помилковим, позаяк з моменту підписання сторонами зовнішньоекономічного договору про зарахування зустрічних однорідних вимог, тобто з 29.05.2020, взаємні зобов`язання сторін на суму 60000,00 євро за вищевказаними договорами, припинились, а отже, у ГУ ДПС у Київській області були відсутні підстави для нарахування пені на вказані суми.

Також, позивач вказує на те, що зобов`язання щодо повернення сплаченої передоплати та щодо сплати передоплати є грошовим зобов`язанням, а отже, на них розповсюджуються вимоги про зарахування зустрічних однорідних вимог, передбачені ст. 601 Цивільного Кодексу України. Водночас, посилання відповідача на оборотно-сальдові відомості по рахунку 632 та по рахунку 3712 та на те, що на вказаних рахунках станом на дату проведення перевірки обліковувалась дебіторська заборгованість компанії «Mastor Allstedt ГмбХ» та кредиторська заборгованість позивача, а отже, в оборотно-сальдових відомостях не відображено припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних вимог, на переконання позивача, не можуть бути взяті до уваги, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення зобов`язання на його підставі не залежить від відображення вказаної операції в регістрах бухгалтерського обліку, зокрема, в оборотно-сальдових відомостях.

Крім того, повідомлено про те, що головний бухгалтер позивача була притягнута до дисциплінарного стягнення у вигляді догани за допущену помилку у веденні регістрів бухгалтерського обліку та невідображення операції зарахування зустрічних однорідних вимог на відповідних рахунках бухгалтерського обліку, що підтверджується наказом про оголощення догани головному бухгалтеру позивача ОСОБА_1 та відібраними поясненнями головного бухгалтера з цього приводу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

На підставі розпорядження Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2022 № 77/р-ка, у зв`язку з перебуванням судді Терлецької О.О. у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, проведено повторний автоматизований розподіл справи № 320/9429/21, за результатами якого, головуючим суддею визначено Головенка О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 прийнято до провадження дану адміністративну справу, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 08.07.2022.

Зобов`язано позивача подати до суду пояснення з приводу розбіжностей, які містяться в сумі позову (рішення № 4597/0708 від 18.03.2021 - 1413404,73 грн), яка вказана в позовних вимог та сумі, що вказна безпосередньо у спірному рішенні (рішення № 4597/0708 від 18.03.2021 - 1965012,01 грн).

До суду від Головного управління Державної податкової служби України у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що перевіркою було встановлено, що позивачем надано до перевірки договір від 29.05.2020 про залік зустрічних однорідних вимог по договорам № MU-ET-2019 від 16.05.2019 та № MU-ET-2019 від 08.04.2019 на суму 60000 євро, водночас, оскільки станом на 29.05.2020 (дата підписання договору про залік зустрічних однорідних вимог), у позивача відсутня кредиторська заборгованість (боргові зобов`язання) по договору, тому підстави для проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог станом на 29.05.2020 відсутні. Перевіркою дотримання вимог валютного законодавства встановлено порушення п. 3 ст. 13 Закону України № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», а саме, імпортна операція від 27.05.2019 на суму 71250,00 євро здійснена з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків: вартість товару, отриманого з порушенням термінів - 15000,00 євро, кількість днів порушення - 144 дні (з 26.05.2020 по 16.10.2020); вартість не отриманого товару (неповернутих коштів) 56250,00 євро, кількість днів порушення - 266 днів (з 26.05.2020 по 15.02.2021). Крім того, вказано на те, що позивачем не надавались документи, що свідчать про звернення до судових органів з позовом про стягнення з нерезидента заборгованості.

Від АТ "Городище-Пустоварівський цукровий завод" до суду надійшла відповідь на відзив, в якій наголошено на тому, що доводи відповідача не спростовують покладених позивачем в основу позову доводів та обґрунтувань, при цьому, контролюючим органом не було враховано наявність зумстрічних однорідних взаємних зобов`язань між сторонами ЗЕД у розмірі 60000 євро, які були зараховані, що безумовно впливає на розмір суми, строки по якій/розрахункам були порушені, та, як наслідок, на суму пені. Також, відповідач у відзиві лише відтворив висновки акта перевірки, проте не надав заперечень щодо доводів позивача про неправомірне визначення та розрахунок пені за період 26.05.2020 по 16.10.2020, замість періоду з 11.07.2020 по 16.10.2020, як і не було надано пояснень щодо доводів позивача про необґрунтоване зазначення суми договору № MU-ЕТ-2019.1 від 26.06.2019, а саме, сплата 25000 євро за платжним дорученням № 6 від 12.07.2019 стосувалась не одного договору.

27.06.2022 від сторони позивача надійшли пояснення на виконання вимог ухвали суду, в яких вказано на те, що позовні вимоги стосуються оскарження прийнятого податкового повідомлення-рішення в частині нарахування пені на суму 1413404,73 грн, про що надано відповідний розрахунок пені за порушення строків валютних розрахунків, за яким сума штрафних санкцій складає 551607,28 грн, яку позивач визнає та яка сплачена до бюджету 21.09.2021, згідно платіжного доручення № 79035 від 21.09.2021.

15.07.2022 позивачем подано пояснення щодо строків початку нарахування пені, в яких зазначено про те, що останнім днем граничного строку розрахунку для платежу є 26.05.2020, а отже, датою початку нарахування пені є 27.05.2020, тому у позивача виникло прострочення строків валютних розрахунків по сумі 71250 євро в період з 27.05.2020 (дата початку нарахування пені) по 28.05.2020, оскільки 29.05.2020 вже був укладений договір про зарахування зустрічних однорідних вимог і зобов`язання на суму 60 000,00 євро припинилось). Отже, прострочення по сумі 71250 євро складає 2 дні. Водночас, після укладення позивачем та компанією нерезидентом 29.05.2020 договору про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 60000 євро, у компанії нерезидента залишились зобов`язання повернути позивачу 11250 євро, яке не було виконано на момент початку перевірки позивача, а отже, по вказаній сумі існує прострочення строків валютних розрахунків, починаючи з 27.05.2020 по день початку проведення перевірки (15.02.2021). Таким чином, нарахування пені за прострочення валютних розрахунків складає 12614,84 грн + 263915,75 грн = 276530,59 грн.

Також, другий платіж 12.07.2019 - 15 000,00 євро за платіжним дорученням № 6, інвойсом № 2019-1007 від 03.07.2019, додатковою угодою від 12.07.2019, кінцевим строком розрахунків за цим платежем є 11.07.2020, а отже, датою початку нарахування пені є 12.07.2020, при цьому, поставка обладнання на цю суму відбулась лише 16.10.2020, тобто кінцевою датою нарахування пені є дата, що передує даті поставки обладнання, тобто 15.10.2020, з урахуванням чого, нарахування пені за прострочення валютних розрахунків в даному випадку складає 131915,09 грн. За договором № MU-ET-2019.1 від 26.06.2019 на загальну суму 10000 євро, позивачем було сплачено 12.07.2019 - 10000,00 євро за платіжним дорученням № 6. Таким чином, кінцевим строком розрахунків за даним платежем є 11.07.2020, а отже, датою початку нарахування пені є 12.07.2020. Компанія «Mastor Allstedt ГмбХ» здійснила поставку обладнання за вказаним договором 16.10.2020 на загальну суму 4000 євро. Тобто, по сумі 4000 євро пеня має нараховуватись за період з 12.07.2020 по 15.10.2020 (дата, що передує даті поставки обладнання). По сумі 6000 євро пеня має нараховуватись з 12.07.2020 по дату початку проведення перевірки позивача включно, тобто 15.02.2021, а отже, нарахування пені за прострочення валютних розрахунків складає: 35177,36 грн + 120372,52 грн = 155549,88 грн.

18.07.2022 до суду від ГУ ДПС у Київській області надійшли додаткові пояснення, в яких вказано, що під час судового засідання представником позивача було зазначено, що контролюючим органом під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не було прийнято до уваги додаткову угоду № б/н від 28.05.2020 до договору № MU-ET-2019 від 16.05.2019 та договір від 29.05.2020 про залік зустрічних однорідних вимог по договорам № MU-ET-2019 від 16.05.2019 та № MU-ET-2019 від 08.04.2019. Водночас. Відповідач вказує на те, що під час проведення перевірки дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, позивачем було надано договір від 16.05.2019 № MU-ET-2019. Договір від 16.05.2019 № MU-ET-2019, укладений позивачем (покупець) в особі директора ОСОБА_2 з компанією «Master Allstedt Gmbh», Німеччина (продавець) в особі директора ОСОБА_3 . Станом на 25.05.2020, позивачем не отримано обладнання, що є предметом договору, тобто після закінчення граничного терміну в 365 календарних днів.

Дослідивши виконання договору № MU-ET-2019 від 08.04.2019 з метою встановлення правомірності проведення взаємозаліку, встановлено, що договір від 08.04.2019 № MU-ET-2019, укладений AT "ГОРОДИЩЕ-ПУСТОВАРІВСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД" (покупець) в особі директора ОСОБА_2 з "Mastor Allstedt Gmbh", Німеччина (продавець). Предмет договору: купівля-продаж частини технологічного обладнання. Загальна сума договору 120000,00 євро. Умови оплати: (п. 2.4.) 50% попередня оплата, 40% оплата при готовності до відвантаження, 10% оплата після запуску. Строки поставки: (п. 4.1.) Обладнання має бути поставлено до 15.06.2019 Додатковою угодою б/н від 04.05.2020 сторони домовились, що оплата по договору має бути проведена наступним чином: 50% попередня оплата, 50% оплата на пізніше 25.05.2020 Адреса та банківські реквізити нерезидента: Am Gehren, 8, 06542 Allstedt , Deutsche bank, SWIFT BYLADEMlOOl, IBAN НОМЕР_1 , BLZ 1203000. Перевіркою встановлено, що в рамках з договору № MU-ET-2019 від 08.04.2019 станом на дату підписання договору про залік зустрічних однорідних вимог (29.05.2020), позивачем 15.04.2019 здійснено попередню оплату в сумі 60000,00 євро та отримано товар згідно митної декларації №UA125270/2019/867073 від 29.10.2019.

Так, перевіркою банківських виписок, митних декларацій, згідно даних оборотно-сальдових відомостей по рахункам 632 та 3712, станом на 29.05.2020 (дата підписання договору про залік зустрічних однорідних вимог) у позивача по договору № МЦ-ЕТ-2019 від 08.04.2019 кредиторська заборгованість відсутня. Оскільки станом на 29.05.2020 (дата підписання договору про залік зустрічних однорідних вимог у позивача відсутня кредиторська заборгованість, боргові зобов`язання по договору № МЦ-ЕТ-2019 від 08.04.2019, то підстави для проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог станом на 29.05.2020 відсутні. Таким чином, проведеною перевіркою встановлено порушення статті 13 Закону України № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» при здійсненні розрахунків по договорам та у відповідності до п. 5 ст. 13 цього Закону, правомірно нараховано пеню за порушення резидентами строку розрахунків.

08.07.2022 у судовому засіданні суд ухвалив закінчити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті 22.07.2022.

22.07.2022, на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вирішив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п.п. 20.1.4., п. 20.1 ст. 20, п. 75.1.1 ст. 75, п. 78.1, п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Головним управлінням ДПС у Київській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Акціонерного товариства «Городище-Пустоварівський цукровий завод», про що складено акт перевірки від 25.02.2021.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», а саме, порушення законодавчо встановлених строків валютних розрахунків.

На підставі вищевказаного акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 4597/0708 від 18.03.2021, яким позивачу нараховано пеню за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1 965 012,01 грн.

На вказане податкове повідомлення-рішення позивачем була подана скарга до ДПС України, однак, рішенням ДПС України від 07.07.2021 № 1533716/99-00-06-01-02-06, скарга позивача була залишена без задоволення, а вищевказане податкове повідомлення-рішення без змін.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області № 4597/0708 від 18.03.2021 протиправним в частині нарахування пені в сумі 1413404,73 грн та таким, що підлягає скасуванню в цій частині, що і зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Згідно змісту ст. 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до змісту п. п. 14.1.39 п. 14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

За нормами п. п. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про валюту і валютні операції», Положенням про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5 та Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 7.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» НБУ має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів та встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно з нормами ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше, встановленого НБУ граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Згідно п. 21 Розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ № 5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

За ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Згідно з ч. 8 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону, є НБУ та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами з валютного законодавства.

Згідно з п. п. 2 п. 6 Інструкції № 7 банк здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за операцією резидента з імпорту товарів, якщо на дату оплати резидентом товару нерезидентом не була здійснена поставка за операцією з імпорту товару з оформленням типів митних декларацій (далі - МД), зазначених у підпункті З пункту 9 розділу III цієї Інструкції, та відображенням інформації про таке оформлення у реєстрі МД, або документів, зазначених у підпунктах З, 4 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, або в банку немає інформації про здійснення поставки за такою операцією

Відповідно до п. п. 2 п. 7 Інструкції № 7 банк розпочинає відлік встановлених Національним банком граничних строків розрахунків зокрема: з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів. Банк для здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів самостійно визначає систему заходів (уключаючи фіксацію цих операцій з дотриманням принципів актуальності, достовірності та інформативності) (п. 8 Інструкції).

Згідно із п. п. 3 п. 9 Інструкції № 7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків, зокрема: у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, - після отримання інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД типу ІМ- 40 "Імпорт", ІМ-41 "Реімпорт", ІМ-51 "Переробка на митній території", ІМ-72 "Безмитна торгівля", ІМ-75 "Відмова на користь держави", ІМ-76 "Знищення або руйнування" (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або після пред`явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції (якщо на продукцію, що імпортується, згідно із законодавством України не оформляється МД).

За змістом ч. 2 та 7 ст. 11 Закону України «Про валюту і валютні операції» валютний нагляд здійснюється агентами валютного нагляду з метою встановлення відповідності здійснюваних валютних операцій валютному законодавству з урахуванням ризик-орієнтованого підходу. Банки як уповноважені установи - агенти валютного нагляду під час проведення ними валютних операцій здійснюють безпосередній нагляд за виконанням вимог валютного законодавства резидентами (крім інших уповноважених установ) та нерезидентами, що здійснюють валютні операції через ці уповноважені установи.

Відповідно до приписів ч. 11 ст. 11 Закону України «Про валюту та валютні операції» у разі виявлення агентом валютного нагляду порушення суб`єктом валютної операції валютного законодавства агент валютного нагляду запобігає проведенню такої валютної операції та інформує про таку валютну операцію орган валютного нагляду у порядку, встановленому НБУ.

Банк надає НБУ інформацію про виявлені факти ненадходження, в установлені НБУ граничні строки розрахунків валютних цінностей (п. п. 1 п. 25 Інструкції № 7).

Судом досліджено, що між позивачем та Компанією «Mastor Allstedt ГмбХ» (Німеччина) було укладено три договори на поставку технологічного обладнання, зокрема:

1) договір № MU-ET-2019 від 16.05.2019 на загальну суму 95 000,00 євро, за яким позивач здійснив наступні платежі: 27.05.2019 - 71250,00 євро за платіжним дорученням № 4; 12.07.2019 - 15000,00 євро за платіжним дорученням № 6, інвойсом № 2019-1007 від 03.07.2019, додатковою угодою від 12.07.2019.

28.05.2020 між сторонами була підписана додаткова угода до цього договору про зменшення асортименту обладнання, яке підлягає поставці та про відповідне зменшення ціни договору до 15000 євро, якою передбачено, що сплачена передоплата за договором в сумі 71250 євро підлягає поверненню позивачу.

16.10.2020 Компанією «Mastor Allstedt ГмбХ» було здійснено поставку обладнання позивачу за вказаним договором на суму 15000 євро, що підтверджується митною декларацією;

2) договір № MU-ET-2019 від 08.04.2019 на загальну суму 120000 євро, при цьому, 04.05.2020 між сторонами була підписана додаткова угода до вказаного договору, якою був змінений порядок розрахунків за договором, а саме позивач зобов`язувався сплатити 50% передоплатою та 50% вартості обладнання - не пізніше 25.05.2020.

За цим договором позивач здійснив наступні платежі: 17.04.2019 - 60000 євро за платіжним дорученням № 3.

Компанія «Mastor Allstedt ГмбХ» здійснила поставку обладнання за вказаним договором: 29.10.2019 - на загальну суму 60000 євро; 16.10.2020 - на загальну суму 60000 євро;

3) договір № MU-ET-2019.1 від 26.06.2019 на загальну суму 10000 євро, за яким позивач здійснив наступні платежі: 12.07.2019 - 10 000,00 євро за платіжним дорученням № 6.

Компанія «Mastor Allstedt ГмбХ» здійснила поставку обладнання за вказаним договором: 16.10.2020 - на загальну суму 4000 євро.

За висновками акта перевірки, встановлено порушення позивачем вимог ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», а саме, порушення законодавчо встановлених строків валютних розрахунків та нараховано пеню за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1965012,01 грн.

Водночас, позивач в частині визнає порушення строків розрахунків, проте вважає податкове повідомлення-рішення № 4597/0708 від 18.03.2021 в частині нарахування пені в сумі 1413404,73 грн протиправним. У іншій частині сума пені не є спірною.

Так, згідно договору на поставку технологічного обладнання № MU-ET-2019 від 16.05.2019, Компанія «Mastor Allstedt ГмбХ» продає, а позивач купує обладнання загальною вартістю 95000,00 євро. Відповідно до п. 2.4 вищевказаного договору, оплата за обладнання проводиться наступним чином: 75% передоплата; 20% оплата при готовності до відвантаження; 5% оплата після запуску обладнання.

Позивачем на виконання умов договору було перераховано на користь Компанії «Mastor Allstedt ГмбХ» 86250,00 євро, що підтверджується платіжними дорученнями № 6 від 12.07.2019 та № 4 від 23.05.2019, Додатковою угодою від 12.07.2019.

28.05.2020 до вказаного договору сторонами було підписано додаткову угоду, відповідно до умов якої, п. 1.1 договору був викладений в наступній редакції: продавець продає, а покупець купує деталі технологічного обладания: пристрій для переміщення жому, конвеєр шнековий безперервної дії діаметром 800 мм - 1 шт.

Також, у новій редакції був викладений п. 2.1 договору, а саме, загальна сума договору становить 15000,00 євро.

Крім того, в п. 3 вказаної додаткової угоди, сторони погодили, що сума передоплати, сплачена покупцем до дати підписання цієї додаткової угоди, в розмірі 71250,00 євро, підлягає поверненню продавцем покупцю протягом 15 днів з дати підписання цієї додаткової угоди.

Таким чином, підписанням вказаної додаткової угоди сторони, зменшили кількість та асортимент обладнання, що підлягає поставці за договором, відповідно, зменшилась і загальна ціна договору.

У зв`язку із зазначеним, у продавця Компанії «Mastor Allstedt ГмбХ» виникло зобов`язання повернути покупцю сплачену передоплату в сумі 71250,00 євро.

Таким чином, строк виконання зобов`язання продавця щодо повернення передоплати настав в день, наступний за днем підписання вищевказаної додаткової угоди, тобто 29.05.2020.

Також, позивачем та Компанією «Mastor Allstedt ГмбХ» 08.04.2019 був підписаний інший Договір № MU-ET-2019 про поставки технологічного обладнання, відповідно до умов якого Компанія «Mastor Allstedt ГмбХ» зобов`язалась поставити, а позивач прийняти деталі технологічного обладания: жомовий прес 6 шт.; масляна станція 1 комплект; комп`ютер та управління 1 комплект.

Відповідно до п. 2.4. вказаного договору, оплата проводиться наступним чином: 50% передоплата; 40% оплата при готовності до відвантаження; 10% оплата після запуску.

04.05.2020 сторонами була підписана додаткова угода до вказаного договору, відповідно до якої, п. 2.4 був викладений у новій редакції, а саме, оплата проводитьея наступним чином: 50% - передоплата, 50% покупець сплачує не пізніше 25.05.2020.

Так, 50% передоплати в сумі 60000,00 євро було сплачено позивачем 15.04.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 15.04.2019. На вказану суму 29.10.2019 Компанією «Master Allstedt ГмбХ» було поставлено обладнання, що підтверджується митною декларацією UA125270/2019/867073 від 29.10.2019.

Таким чином, у позивача по договору № MU-ET-2019 від 08.04.2019 та додаткової угоди до цього договору від 04.05.2020, виникло зобов`язання по оплаті 50% вартості товару 60000 евро, строк виконання якого настав в момент підписання додаткової угоди до договору, тобто 04.05.2020.

Водночас, у зв`язку із наявністю взаємних однорідних вимог одна до одної, сторонами було прийнято рішення про зарахування зустрічних однорідних вимог, про що сторонами 29.05.2020 був підписаний договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого позивач є боржником, а Компанія «Master Allstedt ГмбХ» - кредитором за договором № MU-ET-2019 від 08.04.2019 на суму 60000,00 євро; Компанія «Master Allstedt ГмбХ» є боржником, а позивач - кредитором за договором № MU-ET-2019 від 16.05.2019 на суму 60000,00 євро; вказані зобов`язання припиняються у зв`язку із їх зустрічним заліком.

Відповідно до положень ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Щодо укладеного між позивачем на компанією «Mastor Allstedt ГмбХ» договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.05.2020, то сторонами були дотримані умови, передбачені чинним законодавством, що надають можливість сторонам припинити зобов`язання зарахуванням, а саме, вимоги обох сторін були зустрічними, оскільки випливали із взаємних зобов`язань сторін за укладеними договорами № MU-ET-2019 від 16.05.2019 та № MU-ET- 2019 від 08.04.2019, а також, вимоги обох сторін були однорідними, оскільки обидві сторони мали зобов`язання щодо сплати грошових коштів в одній і тій самій валюті; строк виконання за зустрічними вимогами настав.

Підлягає врахуванню й те, що строк виконання зобов`язання компанією «Mastor Allstedt ЕмбХ» за договором № MU-ET-2019 від 16.05.2019 та додатковою угодою до нього від 28.05.2020 настав 29.05.2020, оскільки додатковою угодою було передбачено, що Компанія «Mastor Allstedt ЕмбХ» зобов`язана повернути суму передоплати у розмірі 71250,00 євро протягом 15 днів з моменту підписання додаткової угоди. Тобто, строк повернення грошових коштів почався в день, наступний за днем підписання додаткової угоди, тобто 29.05.2020 і закінчився 13.06.2020.

При цьому, строк виконання зобов`язання позивача за договором № MU-ET-2019 від 08.04.2019 та додатковою угодою до нього від 04.05.2020 настав в день наступний за днем підписання додаткової угоди, а саме 05.05.2020, оскільки вказаною додатковою угодою було передбачено, що позивач зобов`язаний сплатити 50% вартості товару не пізніше 25.05.2020.

Таким чином, з моменту підписання сторонами договору про зарахування зустрічних однорідних вимог, тобто з 29.05.2020 взаємні зобов`язання сторін на суму 60000,00 євро за вищевказаними договорами, припинились, а отже, суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що у ГУ ДПС у Київській області були відсутні підстави для нарахування пені на вказані суми.

Згідно із положеннями ч. 4 ст. 6 та ч. 1 ст. 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-ХІІ суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, та самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Відповідно до ст. ст. 627, 628 ЦК України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 Припинення зобов`язання розділу І книги п`ятої Зобов`язальне право ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (ст. 601 ЦК України). Аналогічні положення закріплені також у статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК), згідно з частиною третьою якої господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Суд вважає, що при тлумаченні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

Із цього приводу Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в низці судових рішень дотримуються послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування, як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (постанова від 31.01.2020 у справі № 1340/3649/18; постанова від 16.04.2019 у справі № 911/483/18; постанова від 21.11.2018 у справі № 755/9929/15-ц;).

На можливість припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог прямо зазначено в пункті 1.10 Інструкції № 136 (Інструкцію доповнено цим пунктом постановою Правління Національного банку України від 13.12.2006 N455; Інструкція втратила чинність 07.02.2019), яким встановлено, що експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо.

Суд наголошує на тому, що чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, чинне законодавство не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів, як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.01.2020 у справі № 1340/3649/18 вже зробив висновок щодо застосування наведених норм у правовідносинах щодо відповідальності резидента за ненадходження валютної виручки в разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Відповідно до правової позиції, сформованої в цій постанові, резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому, перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР). Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

У розвиток наведеної правової позиції, Верховний Суд в постанові від 29.07.2021 у справі №817/1200/15 сформував правовий висновок, відповідно до якого, у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону № 185/94-ВР для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.

Таким чином, суд вважає, що зобов`язання щодо повернення сплаченої передоплати та щодо сплати передоплати є грошовим зобов`язанням, а отже, на них розповсюджуються вимоги про зарахування зустрічних однорідних вимог, передбачені ст. 601 ЦК України.

Водночас, посилання контролюючого органу на оборотно-сальдові відомості по рахунку 632 та по рахунку 3712 та на те, що на вказаних рахунках станом на дату проведення перевірки обліковувалась дебіторська заборгованість компанії «Mastor Allstedt ГмбХ» та кредиторська заборгованість позивача, а отже в оборотно-сальдових відомостях не відображено припинення зобов`язань шляхом зарахування зуетрічних вимог, не можуть бути взяті до уваги, позаяк, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляxoм подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом, відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

У свою чергу, ч. 2 ст. 9 Закону Укаїни «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено вимоги до первинних документів.

Тож, у випадку зарахування зустрічних однорідних вимог первинним документом може бути заява, акт, протокол, договір про зарахування зустрічних вимог, який містить всі обов`язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому, зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення зобов`язання на його підставі, передусім не залежить від відображення вказаної операції в регістрах бухгалтерського обліку, зокрема, в оборотно-сальдових відомостях у контексті наслідків та відповідальності платника податків.

У контексті наведеного, слід прийняти до уваги посилання сторони позивача про те, що головний бухгалтер позивача була притягнута до дисциплінарного стягнення у вигляді догани за допущену помилку у веденні регістрів бухгалтерського обліку та невідображення операції зарахування зустрічних однорідних вимог на відповідних рахунках бухгалтерського обліку, що підтверджується наданою до суду копією наказу про оголощення догани головному бухгалтеру ОСОБА_1 та поясненнями з цього приводу.

Компанія «Mastor Allstedt ГмбХ» 16.10.2020 здійснила поставку обладнання за договором № MU-ET-2019 від 16.05.2019 на суму 15000,00 євро, що підтверджується ВМД № UA 100500/2020/866441 від 16.10.2020.

Позивачем сума вартості цього обладнання була сплачена 12.07.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 12.07.2019 та додатковою угодою від 12.07.2019 до договору № MU-ET-2019.1 від 26.06.2019. Тобто, кінцевий строк розрахунків припадав на 11.07.2020.

Таким чином, пеня має нараховуватись від дати кінцевого строку валютних розрахунків і до дати фактичної поставки обладнання, тобто з 11.07.2020 по 16.10.2020 (96 днів), проте контролюючим органом було здійснено нарахування пені за період з 26.05.2020 по 16.10.2020 (144 дні).

Згідно договору на поставку технологічного обладнання № MU-ET-2019.1 від 26.06.2019 Компанія «Mastor Allstedt ГмбХ» продає, а позивач купує обладнання загальною вартістю 10000,00 євро.

Відповідно до п. 2.4 вищевказаного договору, оплата за обладнання проводиться наступним чином: 100% передоплата.

На виконання укладеного договору, позивач перерахував на користь Компанії «Mastor Allstedt ГмбХ» 10000,00 євро, що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 12.07.2019 та додатковою угодою від 12.07.2019 до договору № MU-ET-2019.1 від 26.06.2019.

16.10.2020 Компанія «Mastor Allstedt ГмбХ» поставила позивачу обладнання за цим договором на загальну суму 4000,00 євро, що підтверджується вантажно-митною декларацією № UA100500/2020/866442 від 16.10.2020.

Проте, в акті перевірки та розрахунку пені за порушення термінів розрахунків, який є додатком до рішення, зазначено, що за договором № MU-ET-2019.1 від 26.06.2019 було порушено строки валютних розрахунків на суму 21000,00 євро.

При цьому, за вказаним договором позивач сплатив на користь компанії «Mastor Allstedt ГмбХ» всього 10000,00 євро, а отже, залишок заборгованості компанії «Mastor Allstedt ГмбХ» складає 6000 євро.

Дійсно, платіжним дорученням № 6 від 12.07.2019 позивачем було сплачено на користь компанії «Mastor Allstedt ГмбХ» 25000,00 євро, проте з них 10000,00 євро - на виконання договору № MU-ET-2019.1 від 26.06.2019 і 15000,00 євро на виконання іншого договору № MU-ET-2019 від 16.05.2019.

При цьому, в акті перевірки ГУ ДПС у Київській області в додатку № 4 посилається на договір № MU-ET-2019.1 від 26.06.2019, який досліджувався під час перевірки, як на підставу для нарахування пені. Загальна ціна вказаного договору становить 10000,00 євро, а не 25000,00 євро, як про це стверджує ГУ ДПС у Київській області, що вплинуло на висновки акта перевірки та нарахування пені у відповідній частині, адже пеня, в даному випадку, має нараховуватись на залишок заборгованості за вказаним договором, тобто на 6000 євро, а не на 21000 євро, як це було зроблено відповідачем у розрахунку пені.

Також, судом враховуються подані позивачем письмові пояснення щодо строків початку нарахування пені, за якими, останнім днем граничного строку розрахунку для платежу є 26.05.2020, а отже, датою початку нарахування пені є 27.05.2020, тому у позивача виникло прострочення строків валютних розрахунків по сумі 71250 євро в період з 27.05.2020 (дата початку нарахування пені) по 28.05.2020, оскільки 29.05.2020 вже був укладений договір про зарахування зустрічних однорідних вимог і зобов`язання на суму 60 тим.євро припинилось). Отже, прострочення по сумі 71250 євро складає 2 дні.

Водночас, після укладення позивачем та компанією нерезидентом 29.05.2020 договору про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 60000 євро, у компанії нерезидента залишились зобов`язання повернути позивачу 11250 євро, яке не було виконано на момент початку перевірки позивача, а отже, по вказаній сумі існує прострочення строків валютних розрахунків, починаючи з 27.05.2020 по день початку проведення перевірки (15.02.2021).

Таким чином, нарахування пені за прострочення валютних розрахунків складає 12614,84 грн + 263915,75 грн = 276530,59 грн.

Також, другий платіж 12.07.2019 - 15 000,00 євро за платіжним дорученням № 6, інвойсом № 2019-1007 від 03.07.2019, додатковою угодою від 12.07.2019, кінцевим строком розрахунків за цим платежем є 11.07.2020, а отже, датою початку нарахування пені є 12.07.2020, при цьому, поставка обладнання на цю суму відбулась лише 16.10.2020, тобто кінцевою датою нарахування пені є дата, що передує даті поставки обладнання, тобто 15.10.2020, з урахуванням чого, нарахування пені за прострочення валютних розрахунків в даному випадку складає 131915,09 грн.

За договором № MU-ET-2019.1 від 26.06.2019 на загальну суму 10000 євро, позивачем було сплачено 12.07.2019 - 10000,00 євро за платіжним дорученням № 6.

Таким чином, кінцевим строком розрахунків за даним платежем є 11.07.2020, а отже, датою початку нарахування пені є 12.07.2020. Компанія «Mastor Allstedt ГмбХ» здійснила поставку обладнання за вказаним договором 16.10.2020 на загальну суму 4000 євро.

Тобто, по сумі 4000 євро пеня має нараховуватись за період з 12.07.2020 по 15.10.2020 (дата, що передує даті поставки обладнання).

По сумі 6000 євро пеня має нараховуватись з 12.07.2020 по дату початку проведення перевірки позивача включно, тобто 15.02.2021, а отже, нарахування пені за прострочення валютних розрахунків складає: 35177,36 грн + 120372,52 грн = 155549,88 грн.

У додатку до позовної заяви, позивач надав інформацію про виконання зовнішньоекономічних контрактів в період з 27.05.2019 по 15.02.2021 (дата направлення на перевірку) та розрахунок пені за порушення строку валютних розрахунків, виконаний позивачем. У свою чергу, під час розгляду даного спору судом не встановлено його помилковості, а відповідачем не спростовано відповідного розрахунку, адже відповідач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення у повному обсязі обґрунтованим та законним, а пеню - нарахованою у відповідності до фактичних обставин та висновків перевірки.

Наявність складу валютного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" (далі - Закон 2473-VІІІ), законодавець пов`язує, в першу чергу, з фактом вчинення резидентом дій або допущення бездіяльності, що зумовили недотримання граничних строків поставки за імпортними операціями. При цьому, значення має не лише сам факт допущення вчинення відповідних дій чи допущення бездіяльності, а й також можливість резидента вплинути на перебіг таких строків. Валютне правопорушення фактично є правовою підставою юридичної відповідальності, а відтак, як і будь-яке інше правопорушення, характеризується сукупністю об`єктивних і суб`єктивних ознак, що утворюють його склад. Об`єктивна сторона становить собою сукупність зовнішніх ознак, що характеризують дане правопорушення, таких як: протиправне діяння (дія чи бездіяльність) суб`єкта права, його шкідливі наслідки, причинно-наслідковий зв`язок між діянням і його результатом. У свою чергу, суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про помилковість висновків акта перевірки в оскаржуваній частині та наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області № 4597/0708 від 18.03.2021 в частині нарахування пені в сумі 1413404,73 грн. Також, підлягає врахуванню судом й те, що позивачем надано обґрунтований розрахунок пені за порушення строків валютних розрахунків, за яким сума штрафних санкцій складає 551607,28 грн, яку позивач визнає та яка була сплачена до бюджету 21.09.2021, згідно платіжного доручення № 79035 від 21.09.2021.

Сторона відповідача під час розгляду даного спору не спростувала покладених позивачем в основу позовних вимог доводів та обґрунтувань, натомість, надані до суду пояснення грунтуються на висновках акта перевірки, які в оскаржуваній частині позивачем були заперечені, а суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та недостатнє опрацювання з боку контролюючого органу.

Підсумовуючи, суд дійшов наступних висновків по суті спору, зокрема, що при розрахунку пені, контролюючим органом не було враховано, що 1) випадки, у яких суб`єктам господарювання забороняється припиняти зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, мають бути визначені виключно в законах України. При цьому, жодних обмежень на використання такого способу розрахунку за зовнішньоекономічними операціями законами України не передбачено. Положення актів НБУ не регулюють підприємницької діяльності суб`єктів господарювання, не встановлюють форми розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, не містять прямої заборони припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних вимог та, як підзаконні акти, не можуть обмежувати дію норм Законів України, якими передбачено вільний вибір сторонами форми розрахунків; 2) також, відповідачем було неповно з`ясовано всіх фактичних обставин розрахунків позивача по 3 договорам ЗЕД із нерезидентом, не у всіх випадках правильно визначено період нарахування пені, суму, як величину для обрахунку пені.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду спору в суді та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Акціонерного товариства "Городище-Пустоварівський цукровий завод" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області № 4597/0708 від 18.03.2021 в частині нарахування пені в сумі 1413404,73 грн (один мільйон чотириста тринадцять тисяч чотириста чотири гривні 73 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області на користь Акціонерного товариства "Городище-Пустоварівський цукровий завод" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 21201,07 грн (двадцять одна тисяча двісті одна гривня 07 коп).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.