Рішення

від 27.03.2024 по справі 640/21377/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2024 року № 640/21377/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОНЕ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ТОНЕ» (далі також - ТОВ «ТОНЕ», позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 вересня 2019 року №00000210502, № 00000220502 та № 00000230502 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5 771 353, 00 грн за звітний період 2016 рік.

Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

На виконання положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу було передано до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року прийнято до провадження адміністративну справу № 640/21377/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства і тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і прийняті податкове повідомлення-рішення є законними.

У судовому засіданні 19 лютого 2024 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 12.06.2019 по 25.07.2019 року на підставі направлень від 12.06.2019 №1192/26-15-14-02-04, від 12.06.2019 №1191/26-15-14-0-04, від 12.06.2019 №1561/26-15-14-03-04, від 12.06.2019 № 5483/26-15-14-09-01, від 12.06.2019 №1452/26-15-14-06-04, від 12.06.2019 №1258/26-15-42-08, від 20.06.2019 №220/26-15-16-02, від 20.06.2019 №219/26-15-16-02, виданих ГУ ДФС у м. Києві, , на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 30.05.2019 № 7343 проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «ТОНЕ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, валютного - за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування - за період з 24.09.2012 по 31.03.2019 та іншого законодавства за відповідний період.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 01.08.2019 № 513/26-15-14-02-04/38389536.

Згідно висновків, наведених в акті перевірки, перевіркою встановлено наступні порушення ТОВ «ТОНЕ»:

1.пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 140.2 статті 140 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальній суму 17 068 934, 00 грн;

2.пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 977 325, 00 грн;

3.пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті несвоєчасного подання звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до ДПІ у Печерському районі за липень 2017 року.

В подальшому на адресу ТОВ «ТОНЕ» надійшли податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту перевірки від 01.08.2019 №513/26-15-14-02-04/38389536, а саме:

-від 06.09.2019 № 00000230502, щодо зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5 771 353, 00 грн за 2016 рік, та у розмірі 11 297 581,00 грн за 1 квартал 2019 року;

-від 06.09.2019 № 00000210502, щодо сплати податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 1 059 160, 00 грн.

-від 06.09.2019 № 00000220502, щодо сплати штрафу за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних за податкові період листопад 2016, листопад 2017, грудень 2018 в розмірі 71 865, 13 грн.

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ТОНЕ» (замовник) та ТОВ «ФІНАНС ПРОДАКШН ГРУП» (виконавець) було укладено Договір № Р03/01 від 03.01.2018, відповідно до п. 1.1 якого, Виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, на свій ризик власними та/або залученими силами та засобами, із використанням власних та залучених інструментів, матеріалів, обладнання, виконувати та передавати в обумовлений цим Договором строк ремонтні роботи у підсобних приміщеннях закладу громадського харчування, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, буд. 9 (далі Об`єкті), а Замовник зобов`язується надати Виконавцю майданчик для робіт, забезпечити своєчасне функціонування, прийняти закінчені роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт і використаних матеріалів.

Також, між ТОВ «ТОНЕ» (замовник) та ТОВ «ВЕЛВІТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (виконавець) було укладено Договір № 65 від 10.05.2016, відповідно до п. 1.1 якого, Виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, на свій ризик власними та/або залученими силами та засобами, із використанням власних та залучених інструментів, матеріалів, обладнання, виконувати та передавати в обумовлений цим Договором строк ремонтні роботи у ресторані «Шоті», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, буд. 9 (далі Об`єкті), а Замовник зобов`язується забезпечити своєчасне фінансування ремонтних робіт, прийняти закінчені роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт і використаних матеріалів.

Між ТОВ «ТОНЕ» (покупець) та ТОВ «ПАЛЛАНТ-ВІКНО» (постачальник) було укладено Договір №12/2016 від 01.12.2016, відповідно до п. 1.1 якого, Продавець зобов`язується передати в обумовлені Договором строки Покупцю, а Покупець отримати та оплатити обладнання (далі - Обладнання) у відповідності з асортиментом та в кількості, які вказані в Специфікації № 1 що є невід`ємною частиною даного Договору.

Також, між ТОВ «ТОНЕ» (покупець) та ТОВ «ЖАРУС» (постачальник), було укладено Договір поставки №1 від 31.03.2014, згідно п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується на умовах, передбачених цим договором, поставляти і передавати у власність покупцю, а покупець зобов`язується приймати й оплачувати на протязі 5-х банківських днів, іменовані надалі «Товар», в асортименті. Асортимент, повне найменування Товару, його опис і характеристики, кількість Товару, ціна одиниці Товару, вартість партії в цілому і ін. параметри Товару містяться в рахунках та накладних, що надаються Постачальником і є невід`ємною частиною Договору.

Між ТОВ «ВЕЛВІТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (виконавець) та ТОВ «ТОНЕ» (замовник) було підписано Акт №2 від 15.09.2016 року про надання послуг, згідно якого було виконано наступні роботи:

-Клінінг стелі в приміщенні ресторану;

-Реставрація столів;

-Реставрація стільців;

-Клінінг стін та вікон в приміщенні ресторану;

-Клінінг підлоги в приміщенні ресторану.

Також, між ТОВ «ТОНЕ» (замовник) та ТОВ «ТЕГРАНД ЛТД» (виконавець) було укладено Договір № 05-12/2018 від 05.12.2018, відповідно до п. 1.1 якого, Замовник доручає Виконавцю, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати клінінг приміщення (додаток №1), який є невід`ємною частиною цього Договору, на Об`єкті Замовника - ТОВ «ТОНЕ», ресторан «Шоті», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 9.

Між ТОВ «ТОНЕ» (замовник) та ТОВ «ІЗОПРО» (виконавець) було укладено Договір №01/2017 від 02.01.2017, відповідно до п. 1.1 якого, Замовник доручає Виконавцю, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати клінінг приміщення після ремонту (додаток №1), який є невід`ємною частиною цього Договору, на Об`єкті Замовника - ТОВ «ТОНЕ», ресторан «Шоті», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 9.

Також, між ТОВ «ТОНЕ» (замовник) та ТОВ «БМП «ВІКТАН» (виконавець) укладено Договір №10/2016 від 01.10.2016, відповідно до п. 1.1 якого, Замовник доручає Виконавцю, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати сервісні роботи з обслуговування комунікаційних систем ресторану та обладнання (додаток №1), який є невід`ємною частиною цього Договору, на Об`єкті Замовника - ТОВ «ТОНЕ», ресторан «Шоті», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 9.

Сплачені за такими договорами з його контрагентами кошти були включені позивачем до складу податкового кредиту та суми витрат у періодах, що перевірялись контролюючим органом.

Згідно з п. 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти зазначені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо не зазначено іншого), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

дохід за договорами страхування, визначений згідно з підпунктом 141.1.2 пункту 141.1 статті 141 цього Кодексу;

дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу, з джерелом походження з України;

дохід суб`єктів, які здійснюють випуск та проведення лотерей, підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.8 статті 141 цього Кодексу;

дохід операторів, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.5 статті 141 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно підпункту 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 у постанові від 04 вересня 2018 року Верховним Судом сформовану обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно пункту 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце між позивачем та його контрагентами надано суду, у тому числі копії таких документів: договорів та додатків до них, видаткових та податкових накладних, актів приймання-передачі виконаних робіт, актів надання послуг, виписок по банківських рахунках, товаро-транспортних накладних, оборотно-сальдових відомостей, платіжних доручень.

Між тим, суд зазначає, що окремі надані документи не відповідають вказаним вище обов`язковим вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема: товарно-транспортні накладні, видаткові накладні не містять відомостей, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (їх прізвища, ім`я, по-батькові), видаткові накладні не містять відомостей про дату та номер довіреності на підписання, хоча такі дані становлять собою обов`язкові до заповнення реквізити відповідних документів.

На думку суду вказані порушення в частині дотримання вимог закону щодо наявності всіх обов`язкових реквізитів при складанні первинних документів не є формальними, а мають суттєвий вплив, внаслідок якого неможливим є віднесення вказаних документів до категорії первинних, оскільки відсутність наведених вище їх обов`язкових реквізитів створює ситуацію, за якої не вбачається можливим встановити реальний зміст здійснюваних господарських операцій, наявність дійсного волевиявлення їх учасників.

Таким чином, надані позивачем документи з зазначеними вище недоліками, суд не вважає первинними документами в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Отже реальний характер господарських операцій при виконанні вказаних вище договорів не підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

Сукупність наведених обставин не дає суду змогу встановити реальний характер господарських зобов`язань, що за словами позивача мали місце між ним та його контрагентами, обставин їх дійсного виконання.

При цьому, оцінюючи наявний у матеріалах справи висновок експерта від 27.10.2023 № СЕ-19/111-23/39247-ЕК, яким не підтверджуються встановлені у акті перевірки позивача висновки про порушення ним вимог податкового законодавства, суд виходить з того, що відповідно до вимоги статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу.

Між тим, оскільки наведені у такому висновку експерта відомості не узгоджуються з наявними у матеріалах справи доказами, протирічать їх оцінці судом, яка була надана вище, суд відхиляє такий висновок у відповідності до статті 108 КАС України.

У контексті наведеного, суд звертає увагу на те, що у постанові від 14 лютого 2020 року (адміністративне провадження № К/9901/26975/18) Верховний Суд зробив висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести, що у нього були встановлені законом підстави для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми податкового зобов`язання.

З`ясовуючи обставини щодо реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 825/3990/14 викладена правова позиція, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Також суд при вирішенні даної справи враховує, що в рамках кримінального провадження № 32018100000000133 від 21.09.2018, допитано директора ТОВ «ФІНАНС ПРОДАКШН ГРУП» ОСОБА_1 щодо реєстрації підприємства за грошову винагороду без мети здійснення господарської діяльності. Також, як встановлено актом перевірки, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень (ЄДРСР) у провадженні другого слідчого відділу СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві перебуває кримінальне провадження №32019100000000049 від 16.01.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, ч. 2 статті 205-1 КК України, де ТОВ «ФІНАНС ПРОДАКШН ГРУП» вказане, як підприємство з ознаками фіктивності.

Крім того, що за даними ЄДРСР, у провадженні слідчого управління ГУ НП у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12017100000000690 від 22.06.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 статті 191 та ч. 3 статті 212 КК України, де ТОВ «ВЕЛВІТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» ТОВ «ІЗОПРО» та ТОВ «БМП «ВІКТАН» вказані, як підприємство з ознаками фіктивності.

Також, СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №32017100060000080 від 19.09.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 205-1, ч. 2 статті 205, ч. 2, ч. 3 статті 212 КК України, де контрагент позивача ТОВ «ПАЛЛАНТ-ВІКНО» вказане, як підприємство з ознаками фіктивності.

Наведені вище обставини є додатковим, до зазначеного вище, свідченням відсутності реального характеру у господарських зобов`язаннях між позивачем та вказаними вище контрагентами такого підприємства.

Враховуючи все зазначене вище вбачається, що обґрунтованими є викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства у наведеній частині, що стосується його взаємовідносин з вказаними контрагентами та які були проаналізовані у даному рішенні. А тому, відповідно, обґрунтованими є і викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Як наслідок, правомірними та такими, що не підлягають скасуванню, є оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтуються на зазначених висновках акту перевірки.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ТОНЕ» (01133, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 9; код ЄДРПОУ 38389536) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.