Постанова

від 25.09.2024 по справі 640/21377/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/21377/19

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача ТОВ «ТОНЕ» адвоката Драпака Дмитра Анатолійовича про компенсацію понесених позивачем судових витрат на оплату правничої допомоги, у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОНЕ» до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ТОНЕ» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2019 № 00000210502, № 00000220502 та № 00000230502 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5 771 353 грн за звітний період 2016 рік.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 та задовольнити позовні вимоги.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТОНЕ» задоволено.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТОНЕ» до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 06.09.2019 № 00000210502.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 06.09.2019 № 00000220502.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 06.09.2019 № 00000230502 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5 771 353 грн за звітний період 2016 рік.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТОНЕ» судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 19 210 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень) відповідно до платіжного доручення № 3074 від 22.10.2019 та апеляційної скарги у розмірі 28 815 грн (двадцять вісім тисяч вісімсот п`ятнадцять гривень) відповідно до платіжної інструкції № 1957 від 18.04.2024.

16.09.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника ТОВ «ТОНЕ» - адвоката Драпака Д.А. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Заява обґрунтована тим, що при ухваленні постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024 судом апеляційної інстанції не вирішено питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які понесені позивачем у даному апеляційному провадженні за апеляційною скаргою ТОВ «ТОНЕ».

17.09.2024 повісткою-повідомленням Шостого апеляційного адміністративного суду викликоно сторін до розгляду вказаної заяви представника позивача у відкритому судовому засіданні на 25.09.2024.

25.09.2024 в судове засідання сторони не з`явилися, були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути заяву про відшкодування витрат на правову допомогу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 300/941/19 та від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 17.12.2020 у справі № 808/1849/18, від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 20.01.2021 у справі № 120/3929/19-а.

Згідно з пунктами 4, 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Дійсно, наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц.

Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України».

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Водночас, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

36254 позивач разом з заявою (вх. № 36254) на підтвердження понесених витрат на правову допомогу під час розгляду його апеляційної скарги подав копії:

Договору № 24 про надання правової допомоги, відповідно до п. 4.1. якого розмір гонорару за надання правової допомоги та порядок його оплати, передбаченої п. 2.1.1.- п. 2.1.9 цього Догвоору, встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю Сторін у відповідних додатках до цього Договору;

Додатку № 3 до Договору про надання правової допомоги № 24 від 19.08.2019, згідно п. 2 якого розмір гонорару адвоката становить 20 000 грн та є фіксованим;

Рахунку на оплату № 29 від 10.04.2024 правничої допомоги з питань підготовки та подання апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністратвиного суду від 27.03.2024 у справі № 640/21377/19, а також послуг з представництва інтересів Клієнта під час здійснення апеляційного провадження в Шостому апеляційному адміністративному суді в якості представника скаржника на суму 20 000 грн;

Інформаційного повідомлення про зарахування коштів № 1924 від 10.04.2024 у сумі 20 000 грн;

Реєстру банківських операцій за період 10.04.2024;

Акту наданння послуг № 22 від 10.04.2024 щодо надання правничої допомоги з питань підготовки та подання апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністратвиного суду від 27.03.2024 у справі № 640/21377/19, а також послуг з представництва інтересів Клієнта під час здійснення апеляційного провадження в Шостому апеляційному адміністративному суді в якості представника скаржника на суму 20 000 грн;

Рахунку на оплату № 54 від 19.08.2024 щодо оплати правничої допомоги з питань підготовки та подання на вимогу Суду Додаткових письмових пояснень до апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністратвиного суду від 27.03.2024 у справі № 640/21377/19, в тому числі додаткового ознайомлення з матеріалами справи у кількості 8 томів на суму 8 000 грн;

Інформаціного повідомлення про зарахування коштів № 2447 від 28.08.2024 на суму 8 000 грн;

Реєстру банківських операцій за період 28.08.2024;

Акту надання послуг № 43 від 28.08.2024 щодо надання правничої допомоги з питань підготовки та подання на вимогу Суду Додаткових письмових пояснень до апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністратвиного суду від 27.03.2024 у справі № 640/21377/19, в тому числі додаткового ознайомлення з матеріалами справи у кількості 8 томів на суму 8 000 грн.

Проаналізувавши вказані норми та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що правова допомога позивачу з боку адвоката Драпака Д.А. дійсно була надана в суді апеляційної інстанції. Так, апеляційна скарга подана до суду апеляційної інстанції від імені адвоката Драпака Д.А., адвокат приймав участь у судових засіданнях 10.07.2024, 28.08.2024, 11.09.2024, адвокат 12.08.2024 ознайомився з матеріалами справи та 19.08.2024 надав додаткові пояснення на виконання зобов`язання суду

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в суді апеляційної інстанції не сформував свої правової позиції щодо відшкодування витрат на правову допомогу на користь позивача.

В той же час, право зменшити розмір відшкодованих витрат на правову допомогу у зв`язку з іх неспівмірністю не може залежати виключно лише від вчинення процесуальних дій з боку учасників справи щодо подання відповідних клопотань про зменшення розміру таких або заперечення їх відшкодування взагалі.

Зокрема, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зробила висновок, що: «…113. Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення…

…119. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

120. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи…».

Дослідивши надані позивачем документи, враховуючи наведені норми права та правові висновки Верховного Суду, беручи до уваги, що правова позиція представника позивача була незмінна впродовж всього розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в суді апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційних скарги позивача в даному випадку є неспівмірними. За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність зменшення відшкодування розміру витрат на правничу допомогу, надану адвокатом позивачу в суді апеляційної інстанції за наслідком розгляду його апеляційної скарги до 15 000 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 252, 322, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника позивача ТОВ «ТОНЕ» адвоката Драпака Дмитра Анатолійовича задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову у справі № 640/21377/19 щодо розподілу витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТОНЕ» витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ТОНЕ» в розмірі 15 000 грн (п`ятнадцять тисяч гривень).

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.О. Беспалов

І.О. Грибан