Постанова

від 28.03.2024 по справі 300/3126/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/3126/23 пров. № А/857/17277/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф» та Державної служби геології та надр України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

суддя (судді) в суді першої інстанції Микитин Н.М.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

31 травня 2023 року Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківськторф» (далі ПАТ «Івано-Франківськторф») звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України, в якому просило: визнати протиправним та скасувати наказ № 122 від 13.03.2023 про відмову у продовженні строку дії спеціального дозволу на користування надрами; зобов`язати продовжити йому строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 24.09.1997 № 1083, наданого з метою видобування торфу родовища «Під Бором» Рожнятівського району Івано-Франківської області, починаючи з 25.09.2017, терміном на 20 років, шляхом видання відповідного наказу.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 24.09.1997 Державною службою геології та надр України видано йому спеціальний дозвіл на користування надрами № 1083, строком на 20 років, дійсний до 24.09.2017, для видобування торфу придатного для приготування торф`яних компостів у родовищі «Під Бором» Рожнятівського району Івано-Франківської області. Вказує, що з метою продовження терміну дії вказаного спеціального дозволу подало до Державної служби геології та надр України заяву за № 23 від 02.03.2017 з відповідним пакетом документів відповідно до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 за № 615 (далі Порядок № 615). Проте, відповідач листом від 27.04.2017 повернув йому пакет документів та відмовив в продовженні строку дії спеціального дозволу з посиланням на пункт 15 Порядку № 615, зокрема, на негативне рішення Мінприроди, оформлене наказом від 31.03.2017 за № 153. Зауважує, що в подальшому неодноразово зверталось до відповідача із заявами на продовження спеціального дозволу користування, які Держгеонадра повертали з різних причин. Вказує, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 у справі № 300/2536/20, яке залишено без змін постановами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2021 та Верховного Суду від 18.05.2022, визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо не продовження ПАТ «Івано-Франківськторф» спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування торфу на родовищі «Під Бором» Рожнятівського району Івано-Франківської області, зобов`язано Державну службу геології та надр України повторно розглянути заяви ПАТ «Івано-Франківськторф» про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами № 1083 від 24.09.1997, із врахуванням вищенаведених висновків суду. Зазначає, що з метою виконання відповідачем рішення у справі № 300/2536/20, повторно направило листом від 17.02.2023 № 10 Держгеонадрам свою заяву від 02.03.2017 № 23 з доданими до неї документами, щодо продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 24.09.1997 № 1083, за результатами розгляду якої відповідачем прийнято оскаржуваний наказ № 122 від 13.03.2023 про відмову в продовженні строку дозволу з підстав невідповідності документів поданих товариством вимогам пункту 14 Порядку № 615, відповідно до положень пункту 15 Порядку № 615. Обґрунтовуючи протиправність та наявність підстав до скасування наказу відповідача, вказує на те, що відповідачем при прийнятті цього наказу не враховано висновків суду по справі № 300/2536/20 щодо відповідності заяви № 23 від 02.03.2017 вимогам пункту 8 Порядку № 615, а відтак відсутності у відповідача підстав до прийняття рішення про відмову в задоволенні розглядуваної заяви. Також, вказує на протиправну зміну підстав відмови відповідачем у продовженні строку дії дозволу, оскільки первинною підставою при першому розгляді заяви товариства був лист Мінприроди про те, що родовище відноситься до водних об`єктів, що в подальшому було спростовано. Також вважає, що підставою до скасування наказу є протиправне застосування відповідачем редакції Порядку № 615 станом на 19.02.2020, тоді як заява № 23 від 02.03.2017 з додатками відповідала вимогам цього Порядку в редакції станом на дату її первинного подання 16.02.2017. Вважає, що належним способом порушення його прав буде зобов`язання відповідача продовжити строк дії спеціального дозволу на користування надрами.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України № 122 від 13.03.2023 про відмову у продовженні строку дії спеціального дозволу на користування надрами. В задоволенні решти вимог позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що станом на дату видання наказу № 122 від 13.03.2023 відповідач керувався Порядком № 615 у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 124 від 19.02.2020, якою змінено (розширено) вимоги до документів, що повинні бути долучені до заяви про продовження дії спеціального дозволу відповідно до Додатку 1. За таких обставин, на думку суду першої інстанції, відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу повинен був керуватися законодавством, чинним в період тривання спірних правовідносин, а саме з дати звернення позивача із відповідною заявою до Держгеонадр (02.03.2016) упродовж 45-ти днів наданих Порядком № 615 відповідачу для прийняття відповідного рішення, а не законодавством, чинним на момент прийняття відповідного рішення. Поширення на спірні правовідносини в цій частині норм Порядку № 615, в редакції Постанови № 124, за умови відсутності у ній прямої вказівки про таке, суперечить принципу юридичної (правової) визначеності та свідчить про надання відповідачем нормам цієї Постанови характеру ретроактивних на власний розсуд та за відсутності для цього належних правових підстав. Суд першої інстанції вважав, що встановлені обставини є такими, що мають наслідком протиправність спірного наказу № 122 від 13.03.2023, а відтак, прийшов до висновку про необхідність його скасування. Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що отриманню спеціального дозволу на користування надрами або ж продовженню строку дії спеціального дозволу на користування надрами має передувати визначена законодавством процедура, а подані позивачем документи підлягають перевірці, що відноситься до повноважень відповідача. Таким чином, суд не вправі перебирати на себе функції дозвільного органу та своїм рішенням зобов`язувати останнього прийняти відповідне рішення про продовження строку дії дозволу, оскільки за своєю правовою природою, відповідно до норм законодавства, повноваження дозвільного органу щодо прийняття рішення про продовження строку дії дозволу є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією відповідача. Суд першої інстанції взяв до уваги, те, що рішення про відмову у продовженні дії дозволу відповідачем прийнято відповідно до Порядку № 615 в редакції від 19.02.2020, при цьому вимоги щодо такої заяви та її додатків в редакції цього Порядку від 16.02.2017 значно відрізняється і відповідачем не перевірялось. При цьому вказав, що керуватись оцінкою доказів, наданої судом у справі № 300/2536/20 суд не праві, оскільки оцінка доказів судом не є тотожна поняттю встановлених судом преюдиційних обставин. З урахування викладених обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог у цій частині. Оскаржуваний наказ свідчить про прийняття рішення щодо відмови у продовженні дії дозволу, тобто виконання рішення суду № 300/2536/20, та, як наслідок, такий є самостійним предметом спору. Застосування судом статті 383 КАС України було б можливе у разі відмови відповідачем від повторного розгляду заяви, чи її повернення листом без прийняття рішення у формі наказу про відмову в продовженні дії дозволу або продовження дії дозволу. Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав до застосування статті 383 КАС України, як підстави відмови у задоволенні позову, оскільки предмет і підстави позову не тотожні справі № 300/2536/20, а є новими правовідносинами.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ «Івано-Франківськторф» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та прийняти нове, яким адміністративний позов в цій частині задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції встановив протиправність спірного наказу № 122 від 13.03.2023 та скасував його, проте не захистив порушеного права ПАТ «Івано-Франківськторф». Вказує, що обраний ним спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання продовжити строк дії спеціального дозволу на користування надрами шляхом видання відповідного наказу відповідає вимогам справедливості та забезпечить ефективне поновлення його прав. Звертає увагу на те, що протиправність дій відповідача щодо спірних правовідносин була тривалою і встановленою рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 у справі № 300/2536/20, яке набрало законної сили. Зазначає, що у цій справі, аналізуючи заяву від 02.03.2017 за № 23 з доданими до неї документами та вимоги пункту 8 Порядку № 615 щодо оформлення та комплектності заяви на отримання спеціального дозволу на користування надрами, суд прийшов до висновку про відповідність заяви позивача від 02.03.2017 за № 23 вимогам пункту 8 Порядку № 615, а також про безпідставність відмови відповідача (у вигляді листів) у продовженні строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 24.09.1997 за № 1083, в той час як позивачем надано увесь перелік встановлених законодавством документів для здійснення відповідачем визначених законодавством дій. Вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення повинен був взяти до уваги вже встановлені преюдиційні обставини у справі № 300/2536/20.

Також, не погодившись з прийнятим рішенням, Державна служба геології та надр України подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що оскаржуване рішення не містить спростування висновку Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16 з урахуванням якого прийнятий наказ № 122 від 13.03.2023. Вказує, що суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про протиправність дій щодо застосування відповідачем до заяви № 23 від 02.02.2017 з додатками Порядку № 615 в редакції станом на 19.02.2020 та необхідності при її розгляді застосовувати редакцію від 16.02.2017. Зазначає, що згідно із висновком Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16, рішення, за результатами розгляду заяви про надання чи продовження дії спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу, а не на час звернення із заявою. Звертає увагу на те, що звернення позивача із цією позовною заявою стосується виконання відповідачем рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року у справі № 300/2536/20, яке набрало законної сили, тому позивач має право звернутись до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України про визннаня протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання такого рішення суду.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф» слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Івано-Франківськторф» зареєстроване 04.02.2000 як юридична особа, основний вид діяльності 08.92 Добування торфу згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

24.09.1997 Державною службою геології та надр України товариству видано спеціальний дозвіл на користування надрами № 1083 строком на 20 років, дійсний до 24.09.2017, для видобування торфу придатного для приготування торф`яних компостів у родовищі «Під Бором» (а.с.32).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 у справі № 300/2536/20, залишеним без змін постановами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2021 та Верховного Суду від 18.05.2022, позов ПАТ «Івано-Франківськторф» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не продовження позивачу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування торфу на родовищі «Під Бором» Рожнятівського району Івано-Франківської області та зобов`язання відповідача продовжити позивачу спеціальний дозвіл на користування надрами, починаючи з 25.09.2017, з метою видобування торфу на родовищі «Під Бором» Рожнятівського району Івано-Франківської області - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо не продовження приватному акціонерному товариству «Івано-Франківськторф» спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування торфу на родовищі «Під Бором» Рожнятівського району Івано-Франківської області. Зобов`язано Державну службу геології та надр України повторно розглянути заяви приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф» про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами № 1083 від 24.09.1997, із врахуванням вищенаведених висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.120-133).

Вказаним рішенням встановлено наступні преюдиційні обставини.

02.03.2017 позивачем розпочато процедуру по продовженню спеціального дозволу на користування надрами від 24.09.1997 за № 1083 з метою видобування торфу родовища «Під Бором». Так, позивачем подано до Державної служби геології та надр України заяву № 23 з пакетом необхідних документів на продовження вищевказаного спеціального дозволу на користування надрами, що визначено у відповідності до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 за № 615.

Проте, відповідач своїм листом від 27.04.2017 за № 9625/13/12-17 повернув зазначений пакет документів позивачу та відмовив в продовженні строку дії спеціального дозволу з посиланням на пункт 15 Порядку № 615. Підставою відмови слугувало негативне рішення Мінприроди, оформлене наказом від 31.03.2017 за № 153.

Надалі ПАТ «Івано-Франківськторф» подало відповідачу заяву від 15.05.2017 за № 47 з доданими до неї документами (вх. № 9265/02/12-17) на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами № 1083 від 24.09.1997, яка також була повернута листом Держгеонадр від 02.08.2018 за № 14962/03/12-18 у зв`язку з не відповідністю контурів ділянки.

В подальшому ПАТ «Івано-Франківськторф» листами від 07.08.2018 за № 81, від 27.08.2018 за № 84, від 25.10.2018 за № 95, від 03.12.2018 за № 102, від 01.04.2019 за № 20, від 11.05.2019 за № 30, від 03.12.2019 за № 140 зверталось до Державної служби геології та надр України з метою продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 24.09.1997 за № 1083.

В свою чергу, Державна служба геології та надр України листами від 21.08.2018 за № 16495/03/12, від 16.10.2018 за № 20722/03/12-8, від 22.11.2018 за № 23391/03/12-18 , від 13.02.2019 за № 3090/03/12-19, від 08.04.2019 за № 6698/03/12-10, від 20.06.2019 за № 11302/03/12-19, від 22.01.2020 за № 1185/01/11-20 повертала документи позивачу у зв`язку з відсутністю висновку з оцінки впливу на довкілля, у зв`язку з наявністю зауважень Мінприроди, у зв`язку з не відповідністю документів Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», у зв`язку з наявністю зауважень Мінприроди, у зв`язку з невідповідністю Порядку № 615, у зв`язку з наявністю зауважень Мінприроди, у зв`язку з наявністю зауважень Мінекоенерго відповідно, не приймаючи рішення.

Підставами часткового задоволення позову товариства у справі № 300/2536/20 було не прийняття відповідачем рішення або про продовження строку дії спеціального дозволу, або про відмову в продовженні такого строку оформленого наказом. Щодо відмови позивачу в частині зобов`язання Держгеонадра продовжити дію дозволу, то суд виснував про те, що отриманню спеціального дозволу на користування надрами або ж продовженню строку дії спеціального дозволу на користування надрами має передувати визначена законодавством процедура, а подані позивачем документи підлягають перевірці, що відноситься до повноважень відповідача.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи, що товариство листом від 17.02.2023 № 10 (вх. Держгеонадр від 20.02.2023 № 4321-311 1-23) направленого Держгеонадрам, просило виконати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 № 300/2536/20 та прийняти рішення за наслідком розгляду заяви № 23 від 02.03.2017 (а.с. 201-202). Додатками до листа долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та матеріали по заяві на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами № 23 від 02.03.2017 (2 папки по 86 аркушів).

Відповідно до витягу з протоколу № 5-РГ/2023 від 10.03.2023 засідання Робочої групи з питань надрокористування ухвалено рекомендувати Держгеонадрам за результатами повторного розгляду заяви ПАТ «Івано-Франківськторф» від 02.03.2017 № 23 з доданими до неї документами, яка надіслана листом товариства від 17.02.2023 № 10 відмовити товариству у продовженні строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 24.09.1997 № 1083, наданого з метою видобування торфу родовища «Під Бором», що знаходиться у Івано-Франківській області, у зв`язку з невідповідністю документів, поданих товариством, вимогам пункту 14 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 124), згідно з вимогами пункту 15 Порядку (а.с. 29).

Наказом Державної служби геології та надр України від 13.03.2023 № 122 «Про відмову у продовженні строку дії спеціального дозволу на користування надрами» товариству було відмовлено у продовженні строку дії дозволу за результатами розгляду заяви від 02.03.2017 № 23 з доданими до неї документами, яка надіслана листом товариства від 17.02.2023 № 10 у зв`язку з невідповідністю документів поданих товариством вимогам пункту 14 Порядку, відповідно до положень пункту 15 Порядку (а.с. 27-28). Вказаний наказ, як в ньому зазначено, прийнято відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174, пункту 14 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 124), керуючись пунктом 15 Порядку, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 у справі № 300/2536/20, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2021 та постановою Верховного Суду від 18.05.2022, з урахуванням рекомендацій Робочої групи з питань надрокористування (протокол від 10.03.2023 № 5-РГ/2023), а також висновку Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16 (а.с.27-28).

30.03.2023 Держгеонадра заяву № 23 від 02.03.2017 з доданими до неї документами було повернуто товариству (за помилково зазначеною адресою) листом від 20.03.2023 № 1425/07/2-23 із чітко зазначеними зауваженнями до такої заяви та її додатків, а саме:

1. У Заяві Товариством не вказано географічні координати ділянки надр та актуальна інформація (дані) на дату подання заяви, що дає змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника. - прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства (підданства), а в разі коли кінцевий бенефіціарний власник іноземець є громадянином (підданим) декількох країн - усі країни його громадянства (підданства), серія (за наявності) та номер документа (документів), що посвідчує особу та підтверджує громадянство (підданство), зокрема, але не виключно паспорта громадянина України для виїзду за кордон, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), характер та міра (рівень, ступінь, частка) бенефіціарного володіння - (вигоди, інтересу, впливу) або обґрунтована причина його (їх) відсутності, згідно з вимогами пунктів 14 га 8 Порядку.

2. До заяви Товариством не додано опис доданих документів, засвідчений підписом уповноваженої особи Товариства, згідно з вимогами пунктів 14 та 8 Порядку.

3. У пояснювальній записці, доданій до Заяви, Товариством не зазначено реєстраційні дані з висновку про оцінку виливу на довкілля відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» (реєстраційний номер справи, номер висновку, дата видачі та дата офіційного опублікування в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля), який визначає допустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження, згідно з вимогами Додатку 1 до Порядку.

4. У каталозі географічних координат кутових точок ділянки надр, поданому Товариством до Заяви, географічні координати ділянки надр зазначені у системі СК 1942 та з точністю більше однієї десятої секунди, що не відповідає вимогам Додатку 1 до Порядку (згідно з Додатком 1 до Порядку зазначаються в системі WGS 84 з точністю не менше однієї десятої секунди).

5. На ситуаційному плані, поданому Товариством до Заяви, не визначено систему географічних координат ділянки надр, а також географічні координати ділянки надр зазначені з точністю більше однієї десятої секунди, що не відповідає вимогам Додатку 1 до Порядку (згідно з Додатком 1 до Порядку зазначаються в системі S 84 з точністю не менше однієї десятої секунди).

6. На плані підрахунку запасів, поданому Товариством до Заяви, не визначено систему географічних координат ділянки надр, а також географічні координати ділянки надр зазначені з точністю більше однієї десятої секунди, що не відповідає вимогам Додатку 1 до Порядку (згідно з Додатком 1 до Порядку зазначаються в системі WGS 84 з точністю не менше однієї десятої секунди) (а.с. 20-24).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу відповідача № 122 від 13.03.2023 про відмову у продовженні строку дії спеціального дозволу на користування надрами, а також про безпідставність позовних вимог в частині зобов`язання відповідача продовжити позивачу строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 24.09.1997 № 1083, наданого з метою видобування торфу родовища «Під Бором» Рожнятівського району Івано-Франківської області, починаючи з 25.09.2017, терміном на 20 років, шляхом видання відповідного наказу.

Однак, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною першою статті 4 Кодексу України про надра встановлено, що надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

За приписами статті 11 Кодексу України про надра державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.

Згідно зі частиною першою ст. 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.

Статтею 14 Кодексу України про надра встановлено, що надра надаються у користування, зокрема, для видобування корисних копалин.

Частиною першою статті 19 Кодексу України про надра визначено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Кодексу України про надра користувачі надр мають право на першочергове продовження строку тимчасового користування надрами.

Згідно із ст. 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» № 2806-ІV від 06.09.2005 (далі Закон № 2806-ІV) дозвільна (погоджувальна) процедура сукупність дій, що здійснюються адміністраторами та дозвільними органами під час проведення погодження (розгляду), оформлення, надання висновків тощо, які передують отриманню документа дозвільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закон № 2806-ІV виключно законами, які регулюють відносини, пов`язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі (переоформлення, видачі дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру; строк видачі або надання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання документа дозвільного характеру; строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа; перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності; перелік та вимоги до документів, які суб`єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру.

Державна служба геології та надр України є центральним органом виконавчої влади, який наділений функціями для забезпечення реалізації державної політики у сфері надрокористування та діє відповідно до Положення про Державну службу геологи та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174 (далі Положення № 1174).

Згідно із частинами 9-11 пункту 4 Положення № 1174, Держгеонадра України відповідно до покладених на неї завдань видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), поновлює їх дію у разі зупинення, здійснює переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), внесення до них змін та видачу дублікатів, продовжує строк дії спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами).

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін, врегульовані Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615 (далі Порядок № 615).

Стосовно доводів Державної служби геології та надр про помилкове застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин Порядку № 615 в редакції станом на 16.02.2017 та необхідності застосувати редакцію Порядку № 615 від 19.02.2020, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 у справі № 300/2536/20, яке набрало законної сили, встановлено, що вперше до Державної служби геології та надр України позивач звернувся із заявою від 02.03.2017 за № 23 для продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 24.09.1997 № 1083, який отримано відповідачем 06.03.2017 за № 5272/02/12-17. Зазначену заяву подано за шість місяців до закінчення строку дії дозволу, який спливав 24.09.2017, тобто вчасно.

Згідно з абзацами 1, 5, 6, 10 пункту 14 Порядку № 615 (в редакції станом на 16.02.2017, тобто на дату подання заяви № 23), у разі виникнення потреби у продовженні строку дії дозволу, наданого на геологічне вивчення, геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку родовищ корисних копалин, видобування корисних копалин, геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), будівництво та експлуатацію підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод, строк дії дозволу продовжується за наявності інформації про відсутність порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування надрами, за результатами здійснення останнього заходу державного нагляду (контролю).

Для продовження строку дії дозволу надрокористувач подає до органу з питань надання дозволу заяву на видобування корисних копалин, геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), будівництво та експлуатацію підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод, не пізніше ніж за шість місяців, заяву на геологічне вивчення надр та геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку, не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку його дії. У заяві зазначається причина продовження строку дії дозволу. Надрокористувач, що не подав заяви в установлений строк, втрачає право на продовження строку дії дозволу.

Для продовження строку дії дозволу надрокористувач подає заяву і ті ж документи, що і для отримання дозволу без проведення аукціону, та їх копію в електронній формі.

Рішення про продовження строку дії дозволу приймається органом з питань надання дозволу протягом 45 днів після надходження документів у повному обсязі з урахуванням географічних координат ділянки надр, зазначених у заяві про отримання дозволу, та документів, зазначених у додатку 1, та розміщується на офіційному веб-сайті органу з питань надання дозволу протягом п`яти робочих днів з дати прийняття рішення про продовження строку дії дозволу.

Також, колегія суддів враховує, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 № 300/2536/20, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо не продовження приватному акціонерному товариству «Івано-Франківськторф» спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування торфу на родовищі «Під Бором» Рожнятівського району Івано-Франківської області з мотивів не прийняття відповідного рішення встановленої форми.

Із матеріалів справ слідує, що станом на дату видання оскаржуваного наказу № 122 від 13.03.2023 відповідач керувався Порядком № 615 у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 124 від 19.02.2020, якою змінено (розширено) вимоги до документів, що повинні бути долучені до заяви про продовження дії спеціального дозволу відповідно до Додатку 1.

Так, 19.02.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 124 «Про внесення змін до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами», якою внесено зміни до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, виклавши його в новій редакції.

Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування, крім другого і третього речення абзацу п`ятнадцятого пункту 8 та другого речення абзацу шостого пункту 14 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. № 615, - в редакції цієї постанови, які набирають чинності одночасно з Порядком функціонування електронного кабінету надрокористувача (до п. 2 цієї постанови).

Вказані зміни стосувались зокрема п. 8, 14, 15 Порядку № 615 та додатку 1 до Порядку №615, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до п. 8 Порядку № 615 (в редакції станом на 16.02.2017), для отримання дозволу без проведення аукціону заявник подає органові з питань надання дозволу заяву разом з документами, зазначеними у додатку 1. Разом із заявою подаються дві копії заяви та доданих до неї документів. У заяві зазначаються назва і місцезнаходження ділянки надр, вид корисних копалин, відомості про заявника (найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи-підприємця чи серія та номер паспорта такої особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган ДФС і мають відмітку у паспорті), інформація для здійснення зв`язку із заявником (номер телефону, адреса електронної пошти), а також підстава для надання дозволу згідно з пунктом 8 цього Порядку.

Згідно з пунктом 2 Переліку документів, що подаються разом із заявою про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону (Додаток №1 до Порядку № 615 в редакції станом на 16.02.2017), з метою видобування корисних копалин надрокористувачем разом із заявою подаються наступні документи:

- пояснювальна записка з характеристикою об`єкта, стану його геологічного вивчення, методу розробки, обґрунтуванням необхідності використання надр, із зазначенням потужності підприємства;

- копії протоколів, завірені заявником, Державної комісії по запасах (Української територіальної комісії по запасах корисних копалин, центральної комісії по запасах корисних копалин, науково-технічних/технічних рад) про затвердження (апробацію) запасів у повному обсязі;

- каталог географічних координат кутових точок ділянки надр (похибка - менш як 1 секунда) із зазначенням її площі;

- оглядова карта (масштаб не менш як 1:200000);

- ситуаційний план з нанесеними межами площі видобування та географічними координатами її кутових точок (похибка - менш як 1 секунда) у масштабі, який дає змогу перевірити правильність визначення координат;

- план підрахунку запасів корисної копалини на топографічній основі з нанесеними межами категорії запасів, межами земельного та гірничого відводів (за наявності), контуром ліцензійної площі з географічними координатами кутових точок ділянки надр (похибка - менш як 1 секунда), а також з лініями геологічних розрізів;

- характерні геологічні розрізи з межами категорій запасів та умовними позначками;

- програма робіт із введення родовища в експлуатацію із зазначенням окремих етапів та строку їх проведення, джерел фінансування до досягнення підприємством проектної потужності.

При прийнятті оскаржуваного наказу відповідачем застосовано Порядок № 615 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 124, відповідно в новій редакції п. 8 Порядку № 615 встановлює таке: «Для отримання дозволу без проведення аукціону заявник подає органові з питань надання дозволу заяву разом з документами, зазначеними у додатку 1, у паперовій та електронній формі (далі - заява). В електронній формі заява та документи подаються через електронний кабінет надрокористувача. Порядок функціонування електронного кабінету надрокористувача затверджується Мінекоенерго.

Разом із заявою подаються дві копії заяви та доданих до неї документів. У заяві зазначаються назва ділянки надр, її місцезнаходження відповідно до адміністративно-територіального устрою України (область, район, населений пункт, прив`язка на місцевості), географічні координати ділянки надр, вид корисних копалин, вид користування надрами, строк дії дозволу, відомості про заявника (найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта такої особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті), інформація для здійснення зв`язку із заявником (номер телефону, адреса електронної пошти), а також підстава для надання дозволу згідно з пунктом 8 цього Порядку.

Заява та додані до неї документи подаються органові з питань надання дозволу з прошитими і пронумерованими сторінками та з описом доданих документів, засвідченим підписом уповноваженої особи заявника. Заява засвідчується підписом уповноваженої особи заявника із зазначенням дати та вихідного номера.

Інформація про реєстрацію документів, що надійшли для надання дозволу, протягом трьох робочих днів з дня реєстрації розміщується на офіційному веб-сайті органу з питань надання дозволу.

Документи, що не відповідають вимогам цього Порядку, повертаються заявникові не пізніше семи робочих днів з дня їх реєстрації. Інформація про повернення документів розміщується на офіційному веб-сайті органу з питань надання дозволу протягом трьох робочих днів з дня їх повернення заявникові.

Дозвіл без проведення аукціону не може бути надано особі, що не виконує програми робіт на ділянках надр, на користування якими їй вже надано дозвіл, або щодо якої виявлені порушення правил користування надрами на таких ділянках, що зафіксовані в актах перевірок, приписах або розпорядженнях відповідних органів у сфері надрокористування, до моменту їх усунення.

Рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається органом з питань надання дозволу відповідно до даних, зазначених у заяві, протягом 30 календарних днів після отримання всіх погоджень, передбачених пунктом 9 цього Порядку, та пропозицій Мінекоенерго, передбачених пунктом 24 цього Порядку. Зазначене рішення розміщується на офіційному веб-сайті органу з питань надання дозволу протягом п`яти робочих днів з дня його прийняття.

Надання дозволу без проведення аукціону здійснюється протягом 20 робочих днів після сплати у повному обсязі збору за надання спеціального дозволу.

Надання дозволів у випадках, передбачених підпунктами 1-9, 11 цього пункту, здійснюється за рішенням органу з питань надання дозволу.

У випадку, передбаченому підпунктом 10 цього пункту, дозволи надаються Держгеонадрами за поданням Міжвідомчої комісії з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції на підставі укладеної угоди про розподіл продукції.»

Також, в новій редакції Додаток 1 до Порядку № 615 (в редакції станом на 19.02.2020) встановлює інші вимоги до переліку документів, що подаються разом із заявою про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону Так, з метою видобування корисних копалин надрокористувачем разом із заявою подаються наступні документи: копія паспорта та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця (фізичні особи, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті, замість зазначеного реєстраційного номера подають копію паспорта із серією, номером та відміткою); - пояснювальна записка з характеристикою об`єкта, стану його геологічного вивчення, методу розробки, обґрунтуванням необхідності використання надр, із зазначенням потужності підприємства; - результати хімічного та бактеріологічного аналізу води строком давності не більш як шість місяців (для родовищ підземних вод);

копії протоколів, завірені заявником, Державної комісії України по запасах корисних копалин комісії по запасах (Української територіальної комісії по запасах корисних копалин, центральної комісії по запасах корисних копалин, науково-технічних/технічних рад) про затвердження (апробацію) запасів; - каталог географічних координат кутових точок ділянки надр (похибка - менш як 1 секунда) із зазначенням її площі, а для видобування підземних вод - каталог географічних координат водозабірних споруд; - оглядова карта (масштаб не менш як 1:200000); - ситуаційний план з нанесеними межами площі видобування та географічними координатами її кутових точок (похибка - менш як 1 секунда) у масштабі, який дає змогу перевірити правильність визначення координат, а для підземних вод - ситуаційний план з нанесеними водозабірними спорудами та їх географічними координатами; - план підрахунку запасів корисної копалини на топографічній основі з нанесеними межами категорії запасів, межами земельного та гірничого відводів (за наявності), контуром ліцензійної площі з географічними координатами кутових точок ділянки надр, а для підземних вод - з нанесеними водозабірними спорудами та їх географічними координатами (похибка - менш як 1 секунда), а також з лініями геологічних розрізів; - характерні геологічні розрізи з межами категорій запасів та умовними позначками. До зазначених документів додаються: завірена заявником копія висновку з оцінки впливу на довкілля відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»; - у разі продовження строку дії дозволу - завірена заявником копія висновку з оцінки впливу на довкілля відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

Згідно з п. 14 Порядку № 615 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 124 у разі виникнення потреби у продовженні строку дії дозволу, наданого на геологічне вивчення, геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку родовищ корисних копалин, видобування корисних копалин, геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), будівництво та експлуатацію підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод, строк дії дозволу продовжується за наявності інформації про відсутність порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування надрами, за результатами здійснення останнього заходу державного нагляду (контролю).

Продовження строку дії дозволу на геологічне вивчення, геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку, може здійснюватися не більше одного разу, крім дозволів на геологічне вивчення, згідно з якими роботи виконуються виключно за кошти державного бюджету.

Продовження строку дії дозволу на геологічне вивчення корисних копалин місцевого значення може здійснюватися не більше одного разу.

Строк дії дозволу, наданого на геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку родовищ корисних копалин загальнодержавного значення або видобування корисних копалин, якщо відповідно до законодавства заявнику цілісний майновий комплекс, побудований (реконструйований) з метою видобування та переробки корисних копалин з ділянки надр, на користування якою надано дозвіл, надано в оренду (концесію), може бути продовжено лише в межах строку дії договору оренди (концесії) цілісного майнового комплексу.

Для продовження строку дії дозволу надрокористувач подає до органу з питань надання дозволу заяву на видобування корисних копалин, геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), будівництво та експлуатацію підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод, не пізніше ніж за шість місяців, заяву на геологічне вивчення надр та геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку, не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку його дії. У заяві зазначається причина продовження строку дії дозволу. Надрокористувач, що не подав заяви в установлений строк, втрачає право на продовження строку дії дозволу.

Для продовження строку дії дозволу надрокористувач подає заяву і ті ж документи, що і для отримання дозволу без проведення аукціону, та їх копію в електронній формі. В електронній формі заява та документи подаються через електронний кабінет надрокористувача.

Рішення про продовження строку дії дозволу приймається органом з питань надання дозволу протягом 45 днів після надходження документів у повному обсязі з урахуванням географічних координат ділянки надр, зазначених у заяві про отримання дозволу, та документів, зазначених у додатку 1, та розміщується на офіційному веб-сайті органу з питань надання дозволу протягом п`яти робочих днів з дати прийняття рішення про продовження строку дії дозволу.

Пунктом 15 Порядку № 615 визначено, виключний перелік підстав до відмови надрокористувачеві у продовженні строку дії дозволу: надрокористувачеві відмовляється у продовженні строку дії дозволу у разі, зокрема, невідповідності поданих документів заявником вимогам пункту 14 цього Порядку.

Отже, отриманню спеціального дозволу на користування надрами або ж продовженню строку дії спеціального дозволу на користування надрами має передувати визначена законодавством процедура, а подані позивачем документи підлягають перевірці, що відноситься до повноважень відповідача.

Із матеріалів справи слідує, що наказом Державної служби геології та надр України від 13.03.2023 № 122 «Про відмову у продовженні строку дії спеціального дозволу на користування надрами» товариству було відмовлено у продовженні строку дії дозволу за результатами розгляду заяви від 02.03.2017 № 23 з доданими до неї документами, яка надіслана листом товариства від 17.02.2023 № 10 у зв`язку з невідповідністю документів поданих товариством вимогам пункту 14 Порядку, відповідно до положень пункту 15 Порядку (а.с. 27-28). Вказаний наказ, як в ньому зазначено, прийнято відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174, пункту 14 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 124), керуючись пунктом 15 Порядку, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 у справі № 300/2536/20, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2021 та постановою Верховного Суду від 18.05.2022, з урахуванням рекомендацій Робочої групи з питань надрокористування (протокол від 10.03.2023 № 5-РГ/2023), а також висновку Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16 (а.с.27-28).

Суд першої інстанції у цій справі прийшов до висновку про те, що відповідач при прийнятті рішення про видачу або відмову у продовженні дії спеціального дозволу повинен був керуватися законодавством, чинним в період тривання спірних правовідносин, а саме з дати звернення позивача із відповідною заявою до Держгеонадра (06.03.2016) упродовж 45-ти днів наданих Порядком № 615 відповідачу для прийняття відповідного рішення, а не законодавством, чинним на момент прийняття відповідного рішення.

Суд першої інстанції зазначив, що вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 22 грудня 2020 року по справі № 817/856/16, від 12 грудня 2019 року по справі № 826/16535/17 та від 23 жовтня 2020 року по справі №826/11779/17.

Колегія суддів зазначає, що питання стосовно того, яка саме редакція Постанови № 615 застосовується до правовідносин, подібних до тих, що слугували підставою для звернення до суду з цим позовом, було предметом розгляду Верховним Судом у справі № 803/1541/16, про що і було зазначено відповідачем в оскаржуваному наказі та в апеляційній скарзі.

Так, у справі № 803/1541/16 Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду (постанова від 31 березня 2021 року) відступив від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 816/1053/16, від 02 жовтня 2020 року у справі №826/1236/17, від 22 грудня 2020 року у справі №817/856/16 та інших, в частині неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, закріплену у частині першій статті 58 Конституції України, з огляду на внесення змін до Порядку № 615 та підтримав правовий підхід, застосований Верховним Судом у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 826/10971/16, за яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою).

У справі № 803/1541/16 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у тому числі, зазначила, наступне: «у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

З огляду на наведене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у цій справі вважала правильним підхід, застосований у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 826/10971/16, за яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою)».

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що схожі підходи у застосуванні законодавства про надра неодноразово застосовувалися Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.11.2021 у справі №360/1406/20, від 01.12.2022 у справі №640/7578/20, від 08.10.2021 у справі №240/19318/20, від 21.12.2021 у справі №826/6873/16, від 17.10.2023 у справі № 640/414/22.

Також колегія суллів зазначає, що різні аспекти дії закону у часі неодноразово досліджувалися Конституційним Судом України.

Зокрема, у Рішенні від 9 лютого 1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У Рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням, і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.

Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №5-р/2018 від 22 травня 2018 року).

При цьому суд апеляційної інстанції звертає на позицію Комітету міністрів РЄ, висловлену у Рекомендаціях /Rec (2007) 7 державам-членам щодо належного адміністрування. Так, у статті 6 вказаних Рекомендацій зазначено, що державні органи діють відповідно до принципу правової визначеності. Вони не можуть вживати жодних заходів із зворотною силою, за винятком юридично обґрунтованих обставин.

Крім того, колегія суддівтакож враховує, що ЄСПЛ навіть допускає ретроактивну дію закону, коли це забезпечує захист суспільних інтересів, у тому числі уточнює початкові наміри законодавця (P. Plaisier B.V. v. the Netherlands, заява № 46184/16).

У контексті обставин справи, що розглядається, колегія суддів звертає увагу, що Постанова № 124, якою змінено порядок надання дозволів на користування надрами без проведення аукціону, набрала чинності 25 лютого 2020 року. На цей час розгляд заяви позивача не був завершений, отже правовідносини між заявником та Держгеонадрами були триваючими.

Кабінет Міністрів України, приймаючи Постанову № 124, не визначив перехідного періоду та особливостей застосування законодавства за заявами, розгляд яких не закінчено. Отже, Постанова № 124 і змінений нею Порядок № 615 підлягали застосуванню до триваючих правовідносин стосовно заяви ПАТ «Івано-Франківськторф» № 23 від 02.03.2017.

З урахуванням наведеного правового регулювання та предмету спору у цій справі, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин нечинні положення Порядку № 615 у редакції, чинній станом на дату звернення із заявою. В той час, як до спірних відносин слід було застосовувати законодавство, чинне на момент прийняття оскаржуваного наказу від 13.03.2023 № 122, а саме Порядок № 615 у редакції Постанови № 124.

Стосовно доводів ПАТ «Івано-Франківськторф» в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення повинен був взяти до уваги вже встановлені преюдиційні обставини у справі № 300/2536/20, якими встановлено бездіяльність відповідача щодо не продовження позивачу спеціального дозволу на користування надрами, колегія суддів зазначає, що рішенням у справі № 300/2536/20 встановлено лише протиправну бездіяльність відповідача щодо вирішення питання про продовження позивачу строку дії спеціального дозволу на користування надрами, оскільки заяви позивача на момент розгляду справи № 300/2536/20 не були розглянуті по суті.

Також необгрунтованими є доводи апеляційної скарги позивача про те, що у справі № 300/2536/20 суд прийшов до висновку про відповідність заяви позивача від 02.03.2017 за № 23 вимогам пункту 8 Порядку № 615, оскільки у межах цієї справи не досліджувалось питання стосовно того, яка саме редакція Постанови № 615 повинна застосовуватись при розгляді заяв позивача.

Щодо доводів Державної служби геології та надр про необхідність використання позивачем спеціальної процедури визначеної статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.

Із матеріалів справи слідує, що оскаржуваний наказ № 122 від 13.03.2023 видано відповідачем за результатом розгляду заяви № 23 від 02.03.2017 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду № 300/2536/20 від 15.12.2020, яке набрало законної сили.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 у справі № 300/2536/20, залишеним без змін постановами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2021 та Верховного Суду від 18.05.2022, позов ПАТ «Івано-Франківськторф» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не продовження позивачу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування торфу на родовищі «Під Бором» Рожнятівського району Івано-Франківської області та зобов`язання відповідача продовжити позивачу спеціальний дозвіл на користування надрами, починаючи з 25.09.2017, з метою видобування торфу на родовищі «Під Бором» Рожнятівського району Івано-Франківської області - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо не продовження приватному акціонерному товариству «Івано-Франківськторф» спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування торфу на родовищі «Під Бором» Рожнятівського району Івано-Франківської області. Зобов`язано Державну службу геології та надр України повторно розглянути заяви приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф» про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами № 1083 від 24.09.1997, із врахуванням вищенаведених висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.120-133).

Згідно з частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до частини шостої статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Стаття 249 КАС України регулює питання постановлення судом окремих ухвал.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що зазначена правова норма КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Колегія суддів також звертає увагу на те що рішенням № 300/2536/20 зобов`язано Держгеонадра повторно розглянути заяви приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф» про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами №1083 від 24.09.1997, із врахуванням вищенаведених висновків суду.

Оскаржуваний наказ свідчить про прийняття рішення по суті спору щодо відмови у продовженні дії дозволу, тобто виконання рішення суду № 300/2536/20, та як наслідок такий є самостійним предметом спору.

Застосування судом статті 383 КАС України було б можливе у разі відмови відповідачем повторного розгляду заяви, чи її повернення листом без прийняття рішення у формі наказу про відмову в продовженні дії дозволу або продовження дії дозволу.

Враховуючи викладене, відсутні підстави до застосування статті 383 КАС України, як підстави відмови у задоволенні позову, оскільки предмет і підстави позову не тотожні справі № 300/2536/20, а є новими правовідносинами. Також, слід звернути увагу на те, що за результатом розгляду заяви в порядку статті 383 КАС України суд може постановити окрему ухвалу, але не скасувати наказ, що є предметом спору у даній справі.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Оскільки на момент прийняття оскаржуваного наказу від 13.03.2023 № 122 заява ПАТ «Івано-Франківськторф» та додані до неї документи не відповідали вимогам, встановленим п. Порядком № 615 (в редакції Постанови № 124), у Держгеонадр були відсутні підстави для прийняття рішення щодо продовження позивачу строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 24.09.1997 № 1083 наданого з метою видобування торфу родовища «Під Бором» Рожнятівського району Івано-Франківської області, починаючи з 25.09.2017 терміном на 20 років, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України задовольнити повністю.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у справі № 300/3126/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф» відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 28 березня 2024 року.