Ухвала

від 28.03.2024 по справі 320/4840/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2024 року

м. Київ

справа №320/4840/22

адміністративне провадження №К/990/26234/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб як суд касаційної інстанції заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ДЕВЕЛОПМЕНТ» про стягнення судових витрат на оплату правничої допомоги, понесених у зв`язку з переглядом в суді касаційної інстанції справи № 320/4840/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ДЕВЕЛОПМЕНТ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ДЕВЕЛОПМЕНТ» (далі - позивач, ТОВ «ГРАНД ДЕВЕЛОПМЕНТ») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), у якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС від 31 серпня 2021 року № 19451/18-14, № 19453/18-14.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 25 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року, позов задовольнив.

15 березня 2024 року Верховний Суд ухвалив постанову у справі № 320/4840/22, якою касаційну скаргу ГУ ДПС залишив без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року залишив без змін.

20 березня 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ДЕВЕЛОПМЕНТ» надійшла заява про стягнення судових витрат. Заявник просить стягнути з ГУ ДПС на користь ТОВ «ГРАНД ДЕВЕЛОПМЕНТ» витрати на оплату правничої допомоги в сумі 46000 грн.

До заяви про стягнення судових витрат на оплату правничої допомоги заявник додав Квитанцію про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС - Головного управління ДПС у Київській області, що відбулося 20 березня 2024 року о 16:20. Факт доставки документів до Електронного кабінету відповідача підтверджується і відомостями, наявними в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою від 21 березня 2024 року Верховний Суд призначив заяву ТОВ «ГРАНД ДЕВЕЛОПМЕНТ» до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб на 28 березня 2024 року. Суд запропонував Головному управлінню ДПС у Київській області у триденний строк з дня отримання цієї ухвали суду подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги з наведенням відповідних обґрунтувань (за наявності).

25 березня 2024 року від ГУ ДПС через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. У своїх запереченнях ГУ ДПС процитувало норми КАС України, які врегульовують питання розподілу судових витрат, наведено витяги з постанов Верховного Суду, які стосуються критеріїв, якими має керуватися суд під час вирішення зазначених питань. На підставі таких мотивів ГУ ДПС наголошує, що сума заявлених витрат на правничу допомогу є такою, що безпідставно збільшена та не співмірна із понесеними витратами адвоката на надання правничої допомоги. ГУ ДПС просить у задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити у повному обсязі.

Вирішуючи подану заяву, суд виходить з такого.

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на касаційну скаргу позивач зазначав, що відповідно до вимог статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) докази на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним переглядом справи, будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Позивач заявив про надання доказів протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення до закінчення судових дебатів, а докази на підтвердження їх понесення подані у передбачений строк, а тому підстави для залишення заяви без розгляду відсутні.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Стаття 134 КАС України визначає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин другої - сьомої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Отже, у розумінні наведених положень КАС України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо вона вважає, що не було дотримано вимоги стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3098/20, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених витрат, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

У постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3098/20 Верховний Суд зазначав, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Позивач до заяви додав належним чином засвідчені копії таких документів: Додатку №3 від 24 серпня 2023 року до Договору про надання правової допомоги №04052022; рахунку на оплату №1/18032024 від 18 березня 2024 року на суму 46000 грн; платіжної інструкції в національній валюті №324 від 20 березня 2024 року про сплату позивачем 46000 грн гонорару адвоката; виписки з рахунку адвоката Причепи Т. В. про отримання 46000 грн з призначенням платежу «гонорар адвоката»; звіту про надання правової допомоги у період з 24 серпня 2023 року по 20 березня 2024 року.

Згідно з поданими позивачем доказами, адвокат Причепа Т. В. надала таку правову допомогу, пов`язану із переглядом справи у суді касаційної інстанції: аналіз касаційної скарги та підготовка відзиву на касаційну скаргу.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Договору про надання правової допомоги №04052022 від 04 травня 2022 року адвокат Причепа Т. В. взяла на себе зобов`язання надати правову допомогу ТОВ «ГРАНД ДЕВЕЛОПМЕНТ» з метою захисту інтересів позивача щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 31 серпня 2021 року № 19451/18-14, № 19453/18-14 (т. 1 а. с. 204).

Згідно з пунктом 4 цього Договору в редакції змін, внесених Додатковою угодою №1 від 26 серпня 2022 року (т. 2 а. с. 39) за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар, розмір і порядок оплати якого погоджується Сторонами у Додатках до цього Договору.

Згідно з Додатком № 3 від 24 серпня 2023 року сторони погодили, що гонорар адвоката за представлення інтересів Клієнта у суді касаційної інстанції складає 46000 грн, які позивач зобов`язався сплатити протягом десяти календарних днів з дати виставлення адвокатом рахунка на оплату.

Відповідно до поданого звіту про надання правової допомоги від 20 березня 2024 року адвокат Причепа Т. В. на виконання завдання з аналізу касаційної скарги та підготовки відзиву на касаційну скаргу витратила 16,50 год.

ГУ ДПС у поданому клопотанні про зменшення судових витрат наполягає на обставинах завищення їх вартості. Просить суд врахувати висновки Верховного Суду про необхідність дослідження співмірності таких витрат відповідно до критеріїв, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Застосовуючи такі висновки, колегія суддів оцінює характер роботи, про виконання якого зазначено у звіті про надання правової допомоги і вважає, що витрачений адвокатом час кількістю 16,50 год з оцінкою вартості у 46000 грн, не є співмірним із обсягом наданої адвокатом правової допомоги, яка полягала виключно у підготовці відзиву на касаційну скаргу, а також не в повній мірі відповідає критеріям необхідності і пропорційності до предмета спору і складності справи. Отже, заявлений до відшкодування розмір витрат підлягає зменшенню.

З огляду на вищезазначене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи обставини конкретно цієї справи, суть виконаних послуг, колегія суддів вважає, що з урахуванням принципу справедливості і складності справи, обсягу опрацьованого матеріалу, впливу наданих послуг на кінцевий результат розгляду справи, відшкодуванню на користь позивача підлягають витрати на правову допомогу у сумі 15000 грн. На переконання колегії суддів саме такий розмір є співмірним відповідно до критеріїв, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ДЕВЕЛОПМЕНТ» про стягнення судових витрат на оплату правничої допомоги задовольнити частково.

Ухвалити додаткову постанову.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ДЕВЕЛОПМЕНТ» (код ЄДРПОУ 36202630; місцезнаходження: Україна, 08170, Київська обл., Фастівський р-н, село Віта-Поштова, вул.Садова, будинок 1-А) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797; місцезнаходження: Україна, 03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 5, корпус А) судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді касаційної інстанції, на оплату професійної правничої допомоги в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

Додаткова постанова є невід`ємною частиною постанови Верховного Суду від 15 березня 2024 року, набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко