Ухвала

від 27.03.2024 по справі 909/1078/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

"27" березня 2024 р. Справа № 909/1078/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в особі:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія "Рись"</a> б/н від 22.03.2024,

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2024 суддя Малєєва О.В., м. Івано-Франківськ, повний текст рішення складено 20.02.2024

за позовом Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго",

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія "Рись"</a>,

про стягнення 33 387, 37 грн., з яких 22 999, 59 грн. - заборгованості за надані послуги з теплопостачання, 8 453, 78 грн. - інфляційні втрати та 1 934, 03 грн. - 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2024 у справі №909/1078/23 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія "Рись"</a> на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" 33 273, 38 грн., з яких 22 999, 38 грн. - заборгованість за надані послуги з теплопостачання, 8 453, 78 грн. - інфляційні втрати, 1 820, 04 грн. 3% річних, а також 2 674, 84 грн. судових витрат.

Відмовлено в позові в частині стягнення 3% річних в розмірі 113, 99 грн.

22.03.2024 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія "Рись"</a> б/н від 22.03.2024 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2024 у справі №909/1078/23.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ГПК України, особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Згідно з ч.7 ст.42 ГПК України, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що апелянтом не виконано належним чином вимоги передбачені ч. 1 ст. 259 ГПК України, а саме відсутні докази надсилання апеляційної скарги Державному міському підприємству "Івано-Франківськтеплокомуненерго".

Судом встановлено, що разом із апеляційною скаргою апелянтом подано клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Також апеляційним господарським судом встановлено, що оскаржуване рішення проголошене 20.02.2024, повний текст рішення складено 20.02.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Статтею 5 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються.

Згідно з п. а ч. 1 ст. 1 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972, ця Конвенція застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, включаючи процедуру стосовно таких справ, якщо такі строки встановлені законом або судовим чи адміністративним органом.

Згідно з ч. 1 ст. 115 ГПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

За змістом ч. 1, 4, 6, 7 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Перебіг строку апеляційного оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2024 розпочинається з 21.02.2024 та завершується 11.03.2024.

Як вбачається з апеляційної скарги, така була сформована в системі "Електронний суд" 22.03.2024, та згідно відмітки Західного апеляційного господарського суду була зареєстрована 22.03.2024, а тому строк на подання апеляційної скарги пропущено.

Апелянтом в апеляційній скарзі зазначено про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.202 з тих підстав, що 01.03.2024 представник апелянта - адвокат Булах Д.С., який є внутрішньо-переміщеною особою, у зв`язку з пошкодженням домоволодіння у м. Херсон був вимушений виїхати до м. Херсон за речами разом з донькою. У зв`язку з отриманням донькою адвоката Булаха Д.С. травми коліна, адвокат знаходився в м. Херсон з 04.03.2024 по 18.03.2024. Таким чином, як зазначає адвокат Булаха Д.С., він отримав можливість здійснювати професійні обов`язки лише 19.03.2024, після повернення з донькою до м.Чернівці, у зв`язку з чим не мав змоги подати апеляційну скаргу у строк, визначений ГПК України.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є обєктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та повязані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Апелянтом не наведено обставин, які б спростовували, що про оскаржуване рішення йому не було відомо та він не мав об`єктивної можливості ознайомитися з його змістом.

Також апеляційний господарський суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень - рішенню Господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2024 у справі №909/1078/23 забезпечено надання загального доступу: 22.02.2024 (http://www.reestr.court.gov.ua/Review/ 117103935).

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, вищенаведені норми процесуального закону регламентують принцип диспозитивності судового процесу, згідно з яким особа самостійно або через уповноваженого представника здійснює свої процесуальні права та обов`язки.

Окрім того, апеляційний господарський суд зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, а також права на оскарження судового рішення (фактично права на виправлення судової помилки) з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду та строку на оскарження у розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).

Розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»).

З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, зазвичай, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи «Рябих проти Росії», «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії»).

При цьому у кожному випадку прийняття національними судами рішення про поновлення строків на звернення до суду або на оскарження судового рішення, ЄСПЛ наголошує на необхідності перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків втручання у принцип res judicata, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні у підставах для поновлення строків (справа «Пономарьов проти України»), а також, чи є обмеження права особи на доступ до суду пропорційним (справа «Мельник проти України»).

Отже, згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв`язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об`єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.

Що стосується забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення у контексті пропуску строку на таке оскарження, у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо: 1) пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника, а тим більше, якщо пропуск строку стався з вини судів попередніх інстанцій, зокрема, у зв`язку з несвоєчасним врученням повного тексту судового рішення при одночасній добросовісній поведінці скаржника та вчиненні останнім усіх залежних від нього дій з метою отримання такого рішення; 2) оскарження судового рішення здійснюється не з метою перегляду остаточного рішення, а обумовлене метою виправлення судової помилки, яка має суттєве значення для захисту прав та інтересів особи або становить значний суспільний або у, виняткових випадках, державний інтерес.

Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов`язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності. При цьому дотримання строків однаковою мірою стосується всіх учасників судового спору, які мають абсолютне право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Оцінюючи подані апелянтом докази в обгрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не підтверджують обставин які можу бути підставою для поновлення строку.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання скаржника про поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки підстави для поновлення строку на подання апеляційної скарги вказані апелянтом у заяві, визнані судом неповажними.

Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Таким чином, апеляційним судом встановлено недотримання апелянтом положень п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України, що тягне за собою наслідок у вигляді залишення апеляційної скарги без руху в силу застосування ч. 1 ст. 174 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про залишення без руху апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія "Рись"</a> б/н від 22.03.2024 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2024 у справі №909/1078/23 з підстав визначених в ч. 2 ст. 260 ГПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 260 ГПК України, питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги.

Керуючись статтями 42, 174, 234, 258, 259, 260, Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

залишити без руху апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія "Рись"</a> б/н від 22.03.2024 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2024 у справі №909/1078/23.

Скаржнику, протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання суду доказів надіслання апеляційної скарги Державному міському підприємству "Івано-Франківськтеплокомуненерго" в розумінні ч. 1 ст. 259 ГПК України та зазначення інших підстав для поновлення строку, а також подання належних доказів в обгрунтування причин поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2024 у справі №909/1078/23.

Ухвалу надіслати учасникам справи, в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий (суддя-доповідач)С.М. Бойко