Рішення

від 20.03.2024 по справі 367/4001/15-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/4001/15-ц

Провадження №2/367/2282/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

06 березня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Шестопалової Я.В.,

при секретарі Пронченко О.С.,

за участі прокурора Годлевської-Коновалової А.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області цивільну справу за позовною заявою Бучанської окружної прокуратури Київської області, в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Ірпінської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСББ "Матросова 15Д про визнання недійсними рішення міської ради та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду Київської області звернувся прокурор м. Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Київське лісове господарство» із позовом до Ірпінської міської ради Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення міської ради та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, який вмотивовано тим, наступним. Згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 1983-2003 років, розроблених ВО «Укрдерджіспроект», листа ДП «Київське лісове господарство» № 02-315 від 07.05.2015 року, до складу земель наданих у користування підприємству входить і земельна ділянка площею 0,1 га по АДРЕСА_1 . Рішенням Ірпінської міської ради № 2538-ІІ від 06.09.2012 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність та передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1 га для вказаних цілей. На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 видано державний акт серії ЯМ № 818968 на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210900000:01:046:0073, площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Опрацюванням планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП «Київське лісове господарство» встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,1 га, яку передано у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_4 відносяться до земель лісового фонду кварталу 46 виділу 5 Ірпінського лісництва, покриті лісовою рослинністю, мають відповідні таксаційні характеристики та у 1983 та 2003 роках протаксовані. Вивченням матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 , розробленого ТОВ «Лідер Плюс», вбачається, що їх відведення передбачалось за рахунок земель громадської та житлової забудови. З огляду на викладене, рішення Ірпінської міської ради та державний акт на право власності на земельну ділянку є незаконними та підлягають визнанню недійсними. Вказують, що ДП «Київське лісове господарство» погодження про можливість вилучення та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки не надаволось. Так, рішення Ірпінської міської ради № 2538-36-11 від 06.09.2012 року прийнято усупереч ст. 19 Конституції України, ст.ст. 20, 55, 56, 84, 116, 149 ЗК України, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсними судом. Крім того, державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_4 також підлягає визнанню недійсними в судовому порядку, виходячи з того, що на момент прийняття рішення Ірпінської міської ради № 2538-36-ІІ від 06.09.2012 року в Ірпінській міській раді не затверджено генеральний план населеного пункту, місцеві правила забудови та схеми планування територій. Таким чином, спірне рішення Ірпінської міської ради прийнято без врахування містобудівної документації. Згідно інформаційної довідки № 37308779, що на підставі договору купівлі-продажу № 1346 від 18.12.2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відчужено спірну земельну ділянку останньому. Право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3 (рішення про державну реєстрацію № 18117339 від 18.12.2014 року). Відновлення правового становища земельної ділянки по АДРЕСА_1 на території Ірпінського лісництва, яке існувало до порушення можливе шляхом визнання недійсними рішення Ірпінської міської ради № 2538-36-11 від 06.09.2012 року та витребування вказаної земельної ділянки із незаконного чужого володіння у власність держави в особі розпорядника спірних земельних ділянок - Київської обласної державної адміністрації та землекористувача ДП «Київське лісове господарство». Тому прокурор міста Ірпеня звертається до суду з цим позовом в інтересах держави в особі розпорядника спірних земельних ділянок - Київської обласної державної адміністрації та землекористувача ДП «Київське лісове господарство», оскільки спірну земельну ділянку на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 року № 673 надано у користування Київському лісовому господарству без виключення її з Держлісфонду України, тому її виключення з лісового фонду та зміна цільового призначення всупереч встановленої законодавством процедури є прямим порушенням інтересів держави. Згідно інформації з листа ДП «Київське лісове господарство» № 02-239 від 01.04.2015 року та акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 23.03.2015 року, на спірній земельній незаконно здійснено порубку 56 дерев. Знищення зелених насаджень на спірній земельній ділянці та незаконна зміна категорії її цільового призначення із земель лісогосподарського призначення на землі громадської та житлової забудови, а саме для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд свідчить про намір забудови земельної ділянки, що в подальшому значно утруднить виконання судового рішення та відновлення її правового становища. Згідно експертного висновку про ринкову вартість земельної ділянки проведеного ФОП ОСОБА_5 , вартість спірної земельної ділянки площею 0,1 га становить 984 556, 00 грн. Про факт незаконного вилучення та передачі у власність спірної земельної ділянки прокуратурі міста Ірпеня стало відомо з листа ДП «Київське лісове господарство» №02-239 від 01.04.2015 року про вжиття заходів представницького характеру щодо порушень лісового та земельного регіону на території Ірпінського лісництва. Таким чином, строк позовної давності не пропущено. На підставі викладеного, з урахуванням уточнення позовних вимог від 18.08.2015 року, просили визнати недійсним рішення Ірпінської міської ради № 2538-ІІ від 06.09.2012 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд»; витребувати на користь Київської обласної державної адміністрації та Державного підприємства «Київське лісове господарство» із незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,1 га. кадастровий номер 3210900000:01:046:0073 вартістю 984 556 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду, позивачі ДП «Київське лісове господарство» та прокурор Київської області подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для справи, просять рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Скарги обґрунтували тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наявним доказам, згідно з якими спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду. Вказують, що судом не взято до уваги доводи позовної заяви. За таких умов є підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29.08.2016 року апеляційні скарги ДП «Київське лісове господарство» та прокурора Київської області було відхилено. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 грудня 2015 року залишено в силі.

Перший заступник прокурора Київської області у жовтні 2016 року подав касаційну скаргу, у якій просив скасувати судові рішення й задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що належними доказами віднесення спірної земельної ділянки до лісогосподарських земель та постійного користування ДП «Київське лісове господарство» цією ділянкою є копії протоколів технічної наради Київського державного лісогосподарського об?єднання «Київліс» від 12 грудня 2002 року та лісовпорядної наради від 14 квітня 2005 року, планшет лісовпорядкування 1983 року № 5. Крім того, прокурор вказав, що первісний набувач спірної земельної ділянки зобов?язаний був знати про її належність до земель лісогосподарського призначення, оскільки вона була вкрита лісом. Також зазначив про безпідставність висновків судів щодо місцезнаходження спірної ділянки в межах м. Ірпеня.

Постановою Верховного суду від 21.02.2018 року касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задоволенео частково, Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 грудня 2015 року та Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 29.08.2016 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Пархоменко О.В. від 11.04.2018 року було прийнято справу до свого провадження та призначено справу до розгляду.

15.11.2018року досуду надійшлописьмове клопотаннявід представникаІрпінської міськоїради КиївськоїобластіЧеркас А.В. про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Відповідно до Рішення Вищої Ради правосуддя від 29.08.2019 року № 2285/0/15-19 суддю Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_6 звільнено у відставку.

Відповідно до витягу з розпорядження керівника апарату ОСОБА_7 від 11.11.2019 року № 127 справу № 367/4001/15-ц протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2020 року справу № 367/4001/15-ц передано для розгляду судді Шестопаловій Я.В.

Ухвалою судді Шестопалової Я.В. від 01.04.2020 року було прийнято справу до свого провадження та призначено справу до розгляду.

22.05.2020року досуду відІрпінської міськоїради Київськоїобласті надійшоввідзив напозовну заяву,у якомувказали,що згідноіндексної карти(КОАТУУ3210900000),всі землі,які зазначенів індекснійв картізнаходяться натериторії населеногопункту м.Ірпінь.Саме кадастровийномер підтверджуєфакт реєстраціїземельної ділянкив Державномуземельному кадастрііз інформацієюпро їївласника,цільове призначенняземлі,межі.Земельна ділянказ кадастровимномером 3210900000:01:046:0073по АДРЕСА_1 невідноситься дочисла тих,які відповіднодо п.4розділу ІІПрикінцеві таперехідні положенняЗакону України«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо розмежуванняземель державноїта комунальноївласності» залишаютьсяу державнійвласності.А тому доводи позивача про те, що спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту м. Ірпінь і є державною власністю, а тому Ірпінською міською радою при прийнятті рішення № 2538-II від 06.09.2012 року порушені права КОДА (яка, не заявляла про порушення своїх прав), є помилковими. Також у відзиві представник відповідача просив залучити до участі у справі № 367/4001/15-ц в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСББ "Матросова 15Д".

16.03.2021 року до суду надійшла заява керівника Бучанської окружної прокуратури Р.Кравченка, в якій просив залучити до участі у справі № 367/4001/15-ц Бучанську окружну прокуратуру Київської області та вважати позовну заяву поданою Бучанською окружною прокуратурою Київської області.

Ухвалою судді Шестопалової Я.В. від 19.04.2021 року заяву керівника Бучанської окружної прокуратури Р.Кравченка задоволено частково. Залучено керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області до участі по цивільній справі № 367/4001/15-ц.

Ухвалою судувід 10.06.2021рокузалучено доучасті усправі №367/4001/15-ц,третю особу,яка незаявляє самостійних вимог щодопредмета спору на стороні відповідачів ОСББ "Матросова 15Д".

Ухвалою суддіШестопалової Я.В.від 02.12.2021рокуклопотання представника відповідача Ірпінської міської ради Київської області Черкас А.В. було задоволено. Позовну заяву керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області, в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації, Державного підприємства "Київське лісове господарство" до Ірпінської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСББ "Матросова 15Д" про визнання недійсними рішення міської ради та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, 27.01.2022 року керівник Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 14.06.2022 року було задоволено апеляційну скаргу керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області Кравченка Р.О., Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 02.12.2021 року скасовано та напрвлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Шестопалової Я.В. від 16.08.2023 року було залучено до участі у справі Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в якості правонаступника Державного підприємства «Київське лісове господарство».

Ухвалою суду від 21.12.2023 року було закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_9 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Семко В.Ю. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача Київської обласної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява, в якій просили розгляд справи проводити без участі представника Київської обласної державної адміністрації позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача Ірпінської міської ради Київської області в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява, в якій просили розгляд справи проводити без участі представника Ірпінської міської ради Київської області, заперечили проти задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги не визнав.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи ОСББ "Матросова 15Д" у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши думку прокурора та представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, оглянувши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі сторони або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що на підставі рішення Ірпінської міської ради Київської області №2538-ІІ від 06.09.2012 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджено ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .

Згідно державного акту серії ЯМ № 818968 на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210900000:01:046:0073, площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виданого на підставі рішення Ірпінської міської ради №2538 від 06.09.2012 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га.

Згідно договору дарування від 04.06.2013 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_10 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Згідно договору дарування від 25.09.2013 року ОСОБА_10 подарувала ОСОБА_11 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.02.2024 власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210900000:01:046:0073, площею 0,1 га, є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 1346, виданого 18.12.2014р. приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Єщенко А.В..

Згідно експертного висновку про ринкову вартість земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_1 складає 984556 грн.

Згідно повідомлення Державного агентства лісових ресурсів України ВО «Укрдержліспроект» від 22.06.2015 року протоколи 1 і 2 лісовпорядних нарад лісовпорядкування 1983 року в підприємстві відсутні. Окружні межі оновлених планшетів за даними розширеного безперервного лісовпорядкування 2003 року не погоджувались. Дані планшети виготовлені на основі окружних меж планшетів лісовпорядкування 1983 та 1993 років з внесеними змінами про приймання передавання земель згідно відповідних рішень та розпоряджень.

Згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та виготовлення державних актів ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за рахунок земель запасу міста в межах АДРЕСА_1 , земельна ділянка розташована в межах АДРЕСА_1 , віднесена до земель житлової та громадської забудови, проект погоджено з комісією з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою, відділом Держкомзему у м.Ірпінь, відділом містобудування та архітектури Ірпінської міської ради, Обласною державною екологічною регіональною інспекцією, ДЗ «Ірпінська міська СЕС Міністерства охорони здоров`я України», обласним центром з охорони історії, археології та мистецтва.

Згідно довідки Відділу Держкомзему у м.Ірпінь Київської області від 09.08.2012 року, земельна ділянка, площею 0,1000 га, що передбачена для передачі у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , станом на 01.01.2012 року згідно статистичної звітності форми 6-зем обліковується в рядку 12.3 (шифр рядка 96), як землі не надані у власність або постійне користування, в графі 56. Земельна ділянка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови.

Згідно висновку №399 від 16.08.2012 року комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою у м.Ірпінь було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Згідно висновку відділу містобудування та архітектури Ірпінської міської ради з№743 від 13.08.2012 року, земельна ділянка, що передбачена для передачі у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 належить до земель запасу міста.

Згідно схеми розташування земельної ділянки вбачається, що земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 знаходиться в межах міста.

Згідно відповіді Управління Держкомзем у м.Ірпіні Київської області від 18.08.2015 року №0-1017-0.4-749/2-15 відповідно до проекту формування і встановлення меж Ірпінської міської ради затвердженого рішенням Київської обласної ради Про погодження проекту встановлення меж міста обласного значення Ірпінь Київської області від 15 червня 2000 року № 211-12-ХХІІІ, земельна ділянка з кадастровим номером - 3210900000:01:046:0073 в АДРЕСА_1 розташована в межах населеного пункту м.Ірпінь та підтверджено викопіровкою з проекту формування та встановлення меж Ірпінської міської ради.

Так, планшет лісовпорядкування від 2003 року № 5, розроблено в процесі оновлення лісовпорядних матеріалів на підставі попереднього планшету лісовпорядкування від 1983 року № 5, що вбачається з протоколу технічної наради з розгляду виробничих питань, пов`язаних з проведенням розширеного безперервного лісовпорядкування і оновлення матеріалів по лісогоcподарським підприємствам Київського державного лісогосподарського об"єднання "Київліс" від 12 грудня 2002 року, що є доказом перебування спірної земельної ділянки в користуванні ДП "Київліс".

Відповідно до акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 23 березня 2015 року, спірна земельна ділянка площею 0,1 га цілковито була вкрита лісової рослинністю до самовільної порубки на ділянці лісових насаджень у вигляді 56 сосен сироростучих (1 категорія лісів) до ступеня припинення росту.

Вказаний акт про лісопорушення є доказом належності земельної ділянки до земель лісу через його складення на підставі непогодженого планшету лісовпорядкування від 2003 року № 5. вказаний акт є чинним, перший набувач земельної ділянки ОСОБА_2 зобов`язаний був знати, а, проявивши розумну обачність, в силу фізичних властивостей лісу, повинен був передбачати її належність до земель лісу.

Відповідно до ст.25 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п.п. б,й ч.1 ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вирішення земельних спорів.

Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначається постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.04 р. № 667, відповідно до якого проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт. Проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, орган земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. Погоджений проект відведення земельної ділянки не підлягав обов`язковій Державній землевпорядній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації» в редакції яка діяла станом на 05.08.2012 року.

Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Відповідно до Інструкції по проведенню лісовпорядкування в лісовому фонді СРСР від 31.05.1990 року, яка чинна згідно з п.2 Прикінцевих положень ЛК України, проекти організації та розвитку лісового господарства є основним нормативно-технічним документом лісовпорядкування. До планово картографічних матеріалів відносяться лісовпорядні планшети. Їх виготовлення та розмноження впорядковується Інструкцією, погодженою головним управлінням геодезії і картографії Ради Міністрів СРСР 28.11.1986 р. Згідно з вимогами даної інструкції складені оригінали планшетів, які мають межі з іншими землекористувачами, завіряються в органах землевпорядкування того району, де проводяться лісовпорядкувальні роботи.

Відповідно до ч.4 ст. 48 ЛК України, матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Як встановлено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Положеннями ст. 19 цього Закону передбачено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів.

Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації.

Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Детальний план території за межами населеного пункту розглядається і затверджується відповідною районною державною адміністрацією протягом 30 днів з дня його подання.

Статтею 12 Закону України «Про основи містобудування» передбачено, що до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Державним класифікатором об`єктів адміністративно-територіального устрою України ДК 014-96 місту обласного підпорядкування Київської області Ірпінь присвоєно код 3210900000.

Згідно з Тимчасовими методичними вказівками щодо присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення державного земельного кадастру, схваленими Протоколом НТР Держкомзему України від 26.01.1998 р. № 1 визначено, що компактне об`єднання земельних ділянок у населеному пункті є кадастровим кварталом.

У зв`язку з прийняттям Постанови ВРУ від 18.12.1990 р. № 563-12 «Про земельну реформу» була проведена інвентаризація земель та складена Індексна кадастрова карта м. Ірпінь Київської області.

Відповідно до даної індексної карти (КОАТУУ 3210900000) всі землі, які зазначені в індексній карті, розташовані на території населеного пункту м. Ірпінь.

Таким чином саме кадастровий номер підтверджує факт реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі із інформацією про її власника, цільове призначення землі, межі.

Відповідно ст. 1 ч. 1 п. 11 Закону України «Про державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки - це індивідуальний цифровий код (номер) земельної ділянки, що не повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці під час проведення її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування такої ділянки.

Кадастровий номер земельної ділянки має чотирьохрівневу ієрархічну структуру, в якій перші десять знаків - це код одиниці адміністративно-територіального устрою України, наступні два - це номер кадастрової зони, наступні три - номер кадастрового кварталу в межах відповідної кадастрової зони, а останніх чотири знаки - порядковий номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (позиційна структура кадастрового номера має наступний вид: ХХХХХХХХХХ:ХХ:ХХХ:ХХХХ).

Перші десять цифр, кадастрових номерів всіх земельних ділянок, щодо яких рішенням Ірпінської міської ради затверджено детальний план території забудови кварталу міста Ірпінь обмеженого вул. Маяковського, провул. Озерний, вул. Достоєвського та вул . Гайдара є саме - 3210900000, що означає розташування таких земельних ділянок саме в межах адміністративно-територіальної одиниці - міста обласного підпорядкування Київської області Ірпінь.

Суд вважає помилковим підхід щодо з`ясовування питання щодо належності спірних земельних ділянок до території міста Ірпеня на підставі розшифровки перших десяти знаків кадастрових номерів цих земельних ділянок.

Так, частини 4, 6 статті 9 Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачають, що кадастрові номери земельним ділянкам присвоює державний кадастровий реєстратор. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього.

Проте, Державний кадастровий реєстратор не наділений повноваженнями встановлювати межі населених пунктів або визначати належність певної земельної ділянки до території населеного пункту. А тому, присвоєння державним кадастровим реєстратором земельним ділянкам кадастрових номерів, у яких перші десять цифр свідчать розташування в межах міста Ірпінь, не є безспірним свідченням розташування цих ділянок в межах міста Ірпінь.

Відповідно вимог статті 173 Земельного Кодексу України, межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів.

Частиною 1 статті 174 Земельного Кодексу України встановлено, що рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад.

Таким чином, законом регламентований порядок встановлення меж населених пунктів. Судам необхідно встановити, чи були встановлені межі населених пунктів у встановленому законом порядку, після чого з`ясувати, у межах якого з них перебуває спірна земельна ділянка.

Водночас, у разі якщо межі населених пунктів не встановлені у порядку, визначеному Земельним кодексом України, необхідно виходити з фактичних меж населених пунктів. Так, відсутність реалізації компетентними органами своїх повноважень щодо встановлення меж міста не свідчить про фактичну відсутність таких меж.

Під час розгляду справи, суду не було надано жодного доказу на підтвердження тих обставин,що спірна земельна ділянка у передбаченому законом порядку була вилучена з постійного користування ДП «Київське лісопаркове господарство», що ДП «Київське лісопаркове господарство» надавало згоду на вилучення даної земельної ділянки і що з даного приводу було прийнято відповідне рішення.

Крім того, відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

За загальним правилом, визначеним у ст. 84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, серед іншого, і землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

А єдиний можливий такий випадок, передбачений ч. 2 ст. 56 даного Кодексу, згідно якої громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Інших випадків, які б передбачали можливість передачі земель лісогосподарського призначення у власність громадянам та юридичним особам законодавство не містить.

Таким чином, в даному випадку спірне рішення прийнято всупереч вимогам ст.ст. 56, 84 Земельного кодексу України, оскільки ним передано у власність землі, які заборонено передавати у власність.

Крім того, земельну ділянку у приватну власність відповідачу передано з порушенням порядку зміни цільового призначення земель.

За ч. 2 ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.

Крім того, в порушення вимог ст. 20 Земельного кодексу України у проекті землеустрою, затвердженому спірним рішенням Ірпінської міської ради Київської області, відсутнє погодження органу лісового господарства.

Таким чином, цільове призначення вказаної земельної ділянки змінено в порушення вказаних норм земельного та лісового законодавства не уповноваженим органом, за відсутності погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства, землю відведено для житлової забудови за межами населеного пункту, що відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України є підставою для визнання недійсним рішення Ірпінської міської ради Київської області.

З огляду на викладене Гостомельською селищною радою Київської області з перевищенням визначених законом повноважень в порушення вимог ст.ст. 12, 20, 38, 39, 84, 116, 118, 122, 149. п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 33, 57 Лісового кодексу України, п. 34 ст. 36 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» земельна ділянка державної власності лісогосподарського призначення, що знаходилась за межами населеного пункту смт. Гостомель, без вилучення у постійного користувача передано у приватну власність ОСОБА_12 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, у зв`язку з чим рішення селищної ради від 21.10.2010 року № 1449-56-У є незаконним.

Щодо позовної вимоги про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, суд зазначає наступне.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді. Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України. Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Частинами 1, 3 статті 388 ЦК України визначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

У спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі№ 488/6211/14-ц, пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року № 183/1617/16, пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц).

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17 серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Згідно висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №372/1030/15-ц власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Перелік способів захисту земельних прав викладений у частині третій статті 152 ЗК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним вказаною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існує провідносини та правопорушення.

Отже, зайняття земельної ділянки лісового фонду з порушенням ЗК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) вказала, що питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18). Зокрема, у пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; у пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

У цій категорії справ задоволення порушеного права має бути захищено у спосіб не шляхом витребування спірної земельної ділянки у власність територіальної громади на підставі статей 387, 388 ЦК України, а на підставі статті 391 цього Кодексу та частини другої статті 152 ЗК України шляхом пред`явлення позову про повернення земельної ділянки.

Оскільки вимога прокурора про витребування земельної ділянки на підставі ст. 388 ЦК Українине є належним способом захисту права власника на земельну ділянку природно - заповідного фонду, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про витребування на користь Київської обласної державної адміністрації та Державного підприємства «Київське лісове господарство» із незаконного володіння ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,1 га. кадастровий номер 3210900000:01:046:0073 вартістю 984 556 грн.. Така відмова через обрання неналежного способу захисту не перешкоджає прокурору заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки її власникові.

За таких обствин, оцінивши в сукупності викладене, суд приходить до висновку про визнання недійсним рішення Ірпінської міської ради № 2538-11 від 06.09.2012 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд».

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 19, 121 Конституції України, ст.ст. 387, 388 ЦК України, ст.ст. 152, 155 ЗК України, керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76, 81, 82, 84, 141, 256, 257, 259, 261, 264-265, 268 , 273, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимогиБучанської окружної прокуратури Київської області, в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Ірпінської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСББ "Матросова 15Д" про визнання недійсними рішення міської ради та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення Ірпінської міської ради № 2538-11 від 06.09.2012 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд».

Стягнути з Ірпінської міської ради (адреса: Україна, 08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Шевченка, будинок 2а, код ЄДРПОУ 33800777) судові витрати на користь держави у розмірі 365,40 грн. ( триста шістдесят п`ять гривень 40 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст судового рішення буде складено протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua

Суддя: Я.В. Шестопалова