Ухвала

від 27.03.2024 по справі 947/38919/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/38919/23

Провадження № 1-кс/947/4087/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023160000001492 від 05.12.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 309 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023160000001492 від 05.12.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 309 КК України, в рамках якого ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні даних кримінальних правопорушень.

У клопотанні слідчий просить: накласти арешт на майно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: майно в межах корпоративних прав, 100% частки статутного капіталу (фонду), яка становить 663100 гривень ТОВ «УКРГРУЗРОС КОНСАЛТІНГ» код ЄДРПОУ 33389201, шляхом заборони відчуження корпоративних прав, у тому числі звернення стягнення, укладання угод купівлі-продажу, міни, дарування, передачі в заставу, розпорядження та передачі статутного капіталу іншим особам будь-яким способом, спрямованим на відчуження частки у статутному капіталі (фонді) ТОВ «УКРГРУЗРОС КОНСАЛТІНГ» код ЄДРПОУ 33389201, окрім як за зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) код ЄДРПОУ 41037901 у межах наданих Законом повноважень на виконання ухвали суду. Заборонити державним (іншим) реєстраторам, нотаріусам іншим уповноваженим особам вносити зміни пов`язані з зміною засновника, зміни в статутні документи товариств, статутного капіталу (фонду), власника, а також будь-які інші реєстраційні дії щодо ТОВ «УКРГРУЗРОС КОНСАЛТІНГ» код ЄДРПОУ 33389201, окрім як за зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) код ЄДРПОУ 41037901 у межах наданих Законом повноважень на виконання ухвали суду. Зобов`язати державних реєстраторів, нотаріусів, інших уповноважених осіб в порядку виконання ухвали внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про заборону вчинення будь-яких дій, пов`язаних з перереєстрацією та внесенням будь-яких змін до реєстраційних відомостей та установчих документів ТОВ «УКРГРУЗРОС КОНСАЛТІНГ» код ЄДРПОУ 33389201, окрім як за зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) код ЄДРПОУ 41037901 у межах наданих Законом повноважень на виконання ухвали суду.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що ОСОБА_5 , який обгрунтовано підозрюється у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, покарання за яке передбачає конфіскацію майна, є єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «УКРГРУЗРОС КОНСАЛТІНГ» код ЄДРПОУ 33389201, юридична адреса : Україна, 65069, Одеська область, місто Одеса, вулиця Героїв Сталінграду, будинок 72, з часткою у статутному капіталі 100%, який становить 663100 грн.

Таким чином, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання виникла необхідність у накладенні арешту на майно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: майно в межах корпоративних прав, 100% частки статутного капіталу (фонду), яка становить 663100 гривень ТОВ «УКРГРУЗРОС КОНСАЛТІНГ» код ЄДРПОУ 33389201.

Прокурор та слідчий в судове засідання не з`явилися, проте від прокурора ОСОБА_4 до суду надійшла заява про розгляд вказаного клопотання за його відсутності. Крім того, сторона обвинувачення просила розглянути клопотання та без повідомлення власника майна, його представників.

За ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Враховуючи ту обставину, що власником майна, на яке слідчий та прокурор просять накласти арешт, є ОСОБА_5 , щодо якого існують достатні підстави вважати про пов`язаність з подіями, які розслідуються у кримінальному провадженні, то слідчий суддя дійшов висновку, що наявні обґрунтовані підстави вважати про існування можливості у власника майна вжити заходів, що унеможливлять накладення арешту на вказане у клопотанні майно, а за такого, з метою забезпечення арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України розгляд клопотання слід проводити без повідомлення власника такого майна, його представників.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено такий вид заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК Українизастосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

Згідно положень п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Частина 4 ст. 170 КПК України визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 173 КПК України, у випадку арешту майна з підстав, передбачених пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу,при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати:правову підставу для арешту майна; можливість спеціальної конфіскації майна;розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, з огляду на вищенаведені положення закону, такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна не може бути застосовано, якщо детектив/прокурор, серед іншого, не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого/прокурора, а у випадку, якщо клопотання про арешт майна подано на підставі п.2 ч. 2 ст. 170 КПК України, з метою забезпечення спеціальної конфіскації, то детектив/прокурор мають довести чи буде дотримано принцип розумності внаслідок накладення арешту та чи є співрозмірним відповідне обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе:

- необхідність такого арешту;

-наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, тобто наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, щодо якого вирішується питання про арешт.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023160000001492 від 05.12.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 309 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що 05.12.2023 року, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичного засобу обіг якого обмежено у особливо великих розмірах кокаїну, особам схильним до їх вживання з метою отримання за це грошових коштів та особистого збагачення, що є порушенням вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори».

З метою реалізації злочинного умислу ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що охороняють здоров`я населення України, незаконно, в порушення вимог ЗУ «Пронаркотичні засоби,психотропні речовиниі прекурсори» та ЗУ «Прозаходи протидіїнезаконному обігунаркотичних засобів,психотропних речовині прекурсорівта зловживаннюними» усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, у невстановлені досудовим розслідуванням дати, часу, місця, обставин та невстановленої особи придбав наркотичну речовину обіг якої обмежено кокаїн у особливо великих розмірах, яку зберігав за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , з метою подальшого збуту.

Усвідомлюючи незаконність такої злочинної діяльності ОСОБА_5 запропонував гр. ОСОБА_6 збувати наркотичний засіб обіг якого обмежено - кокаїн, та попросив підшукати клієнта, якому мав намір збути 750 грам вартістю 40000 доларів США.

У подальшому, ОСОБА_6 залучено до конфіденційного співробітництва в ході проведення негласної слідчої дії контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки наркотичних засобів обіг яких обмежено з метою документування злочинної діяльності ОСОБА_5 .

Так, 09.12.2023 приблизно о 12 годині 30 хвилин реалізовуючи свій злочинний намір на збут наркотичних засобів ОСОБА_5 знаходячись на АДРЕСА_2 взяв частину раніше придбаного наркотичного засобу обіг якого обмежено кокаїну вагою до 1 грама, запакував його до паперового конверту та передав ОСОБА_6 для подальшої передачі потенційному покупцю.

Далі, знаходячись за адресою: АДРЕСА_3

ОСОБА_6 добровільно надав співробітникам поліції паперовий конверт в якому знаходилась кристалоподібна речовина, білого кольору з якої відібрано 1 зразок для проведення експрес-тесту.

У відповідності до результатів експрес-тесту марки «IDT 9000Т General Screening Drugs» установлено, що в паперовому конверту, вилученому 09.12.2023 знаходилась речовина, що згідно до інструкції по використанні експрес тесту відноситься до наркотичної речовини кокаїн або крек.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також в незаконному збуті наркотичного засобу обіг якого обмежений, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

Крім того, ОСОБА_5 , діючи повторно, розуміючи протиправність своїх дій та бажаючи настання наслідків, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення домовився про збут наркотичної речовини, обіг якої обмежено кокаїну у кількості 750 грамів, використовуючи у якості посередника ОСОБА_7 .

У подальшому, ОСОБА_6 залучено до конфіденційного співробітництва в ході проведення негласної слідчої дії контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки наркотичних засобів обіг яких обмежено з метою документування злочинної діяльності ОСОБА_5 .

Далі, 09.12.2023 приблизно о 15 годині 10 хвилин перебуваючи біля свого будинку за адресою: АДРЕСА_4 , сівши до автомобіля марки «Hundai» д/н НОМЕР_2 , який перебуває у користуванні ОСОБА_6 , передав останньому поліетиленовий пакет в якому знаходились скляні банки приблизним об`ємом 200 грамів, 470 грамів, 750 грамів, які були заповнені порошкоподібною речовиною білого кольору.

Після здійснення ОСОБА_5 збуту наркотичних засобів, обіг яких обмежено, 09.12.2023 о 15 годині 24 хвилині останній був затриманий працівниками поліції в порядку ст. 208 КПК України.

Після чого, 09.12.2023 в період часу з 16 годині 01 хвилини по 17 годину 05 хвилин під час проведення обшуку автомобіля марки «Hundai» д/н НОМЕР_2 який знаходився за адресою: АДРЕСА_4 співробітниками поліції виявлено поліетиленовий пакет в якому перебували скляні банки приблизно об`ємом 200 грамів, 470 грамів, 750 грамів, які були заповнені порошкоподібною речовиною білого кольору. Далі, зі скляної банки приблизним об`ємом 200 грамів, в якій містилась речовина білого кольору у спресованому стані відібрано 1 зразок для проведення експрес-тесту.

У відповідності до результатів експрес-тесту марки «IDT 9000Т General Screening Drugs» установлено, що в скляній банці приблизним об`ємом 200 грамів в якій знаходилась речовина білого кольору у спресованому стані, вилученій 09.12.2023 в ході обшуку з автомобіля марки «Hundai» д/н НОМЕР_2 ., знаходилась речовина, що згідно до інструкції по використанні експрес тесту відноситься до наркотичної речовини кокаїн або крек вагою 11,17 грамів.

На підставі викладеного, 09.12.2023 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України, та 10.12.2023 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених:

- ч. 1 ст. 307 КК України, а саме: незаконному придбанні, зберіганні наркотичних засобів обіг яких обмежено з метою збуту та в незаконному збуті наркотичних засобів обіг яких обмежено;

- ч. 3 ст. 307 КК України, а саме: незаконному придбанні, зберіганні наркотичних засобів обіг яких обмежено з метою збуту та в незаконному збуті наркотичних засобів обіг яких обмежено у особливо великих розмірах.

Санкції норм кримінального закону, які встановлюють відповідальність за вчинення цих злочинів, передбачають можливість конфіскації майна. Отже, наявні підстави вважати, що ОСОБА_5 може бути призначене покарання у виді конфіскації майна

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України.

Стаття 170 КПК України встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном для забезпечення можливої конфіскації майна.

При цьому, згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України з вказаною метою арешт може накладатись лише на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Також положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.

До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.

Отже, з аналізу зазначених норм КПК України, при вирішення питання про арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації, слідчий суддя має встановити:

1)чи існує обґрунтована підозра у вчиненні такою особою інкримінованого кримінального правопорушення та чи достатні підстави вважати, що суд може призначити їй покарання у виді конфіскації майна?

2)чи відноситься майно, щодо якого вирішується питання про його арешт до виду майна, на яке можна накладати арешт та чи перебуває воно у власності осіб, щодо майна яких дозволено накладення арешту з відповідною метою?

3)чи можливо за допомогою арешту досягнути завдань, для виконання яких детектив звертається із відповідним клопотанням?

4)чи будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються внаслідок його застосування?

З урахуванням вказаного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення детектива, слідчий суддя, встановлюючи наявність зазначених вище обставин, приходить до таких висновків

Щодо наявності обґрунтованої підозри

Як вказувалось вище, підставою застосування арешту майна з метою забезпечення можливої конфіскації, є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.

При цьому, відповідні обставини, які враховані при оцінці обґрунтованості повідомленої ОСОБА_5 підозри, встановлені слідчим суддею на підставі досліджених в ході судового засідання копій документів: рапортами, протоколом допиту свідка, протоколом обшуку, протоколом затримання, повідомленням про підозру.

Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України за викладених у клопотанні обставин.

При цьому, слідчим суддею встановлено, що за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Тобто конфіскація майна передбачена у санкції відповідної статті як обов`язкове додаткове покарання, а тому, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд повинен буде застосувати до ОСОБА_5 додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Таким чином, враховуючи надані стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, яка передбачає конфіскацію майна як обов`язкове додаткове покарання, слідчий суддя вважає, що дійсно існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може бути призначене покарання у виді конфіскації майна. Вказане обумовлює необхідність забезпечення такої можливої конфіскації шляхом застосування до майна підозрюваного такого заходу забезпечення як арешт належного йому майна.

Відповідно до ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина 1 ст. 96-2 КК України передбачає випадки застосування спеціальної конфіскації, зокрема, вона застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Зазначені грошові могли бути одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто належать до переліку майна, щодо якого може бути застосована спеціальна конфіскація (п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України).

Щодо можливості накладення арешту на вказане у клопотанні майно

Частина 10 статті 170 КПК України встановлює, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Сторона обвинувачення у своєму клопотанні просить накласти арешт на корпоративні права ТОВ «УКРГРУЗРОС КОНСАЛТІНГ» код ЄДРПОУ 33389201, власником та яких є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як зазначалося вище, арешт з метою збереження речового доказу може накладатися на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи, а з метою забезпечення конфіскації майна лише на майно підозрюваного.

Так, проведеним комплексом слідчих дій, оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих (розшукових) дій встановлено, що ОСОБА_5 є єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «УКРГРУЗРОС КОНСАЛТІНГ» код ЄДРПОУ 33389201, юридична адреса : Україна, 65069, Одеська область, місто Одеса, вулиця Героїв Сталінграду, будинок 72, з часткою у статутному капіталі 100%, який становить 663100 грн.

З огляду на обставини відшукання вказаного майна, а також місце його виявлення, слідчий суддя погоджується, що існують підстави вважати, що вказане майно належить саме підозрюваному.

Щодо можливості виконання завдань арешту

Відповідно до положень ст. 173 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У цьому кримінальному провадженні необхідність арешту майна обумовлена тим, що таке майно може підлягати конфіскації як виду покарання. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником чи довіреними йому особами.

Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження щодо підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, майно якого за вироком суду може бути конфісковане, можливість відчуження ним вказаного майна є обґрунтованою.

З накладенням арешту можливість особи розпоряджатись відповідним майном на власний розсуд та відчужувати його на користь третіх осіб втрачається. Отже у такий спосіб, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.

За таких умов, заявлена слідчим мета (забезпечення конфіскації майна як виду покарання) може бути досягнута через застосування до майна підозрюваного саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Щодо розумності та співрозмірності арешту

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, його специфіку і тяжкість, наявність обґрунтованої підозри у його вчиненні особи, яка є власником такого майна, а також необхідність забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов`язані із накладенням арешту обмеження є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються.

Також слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що обмеження, яких зазнає підозрюваний, на даному етапі виправдовують такий ступінь втручання у його право власності.

Крім того, з урахуванням характеру кримінального правопорушення, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, такий захід забезпечення кримінального провадження є пропорційним втручанню у володіння майном. Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає. У цьому випадку арешт майна необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження та негативних наслідків для володільців майна не створює.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для задоволення клопотання детектива про арешт майна з метою конфіскації майна як виду покарання.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023160000001492 від 05.12.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 309 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на майно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: майно в межах корпоративних прав, 100% частки статутного капіталу (фонду), яка становить 663100 гривень ТОВ «УКРГРУЗРОС КОНСАЛТІНГ» код ЄДРПОУ 33389201, шляхом заборони відчуження корпоративних прав, у тому числі звернення стягнення, укладання угод купівлі-продажу, міни, дарування, передачі в заставу, розпорядження та передачі статутного капіталу іншим особам будь-яким способом, спрямованим на відчуження частки у статутному капіталі (фонді) ТОВ «УКРГРУЗРОС КОНСАЛТІНГ» код ЄДРПОУ 33389201, окрім як за зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) код ЄДРПОУ 41037901 у межах наданих Законом повноважень на виконання ухвали суду.

Заборонити державним (іншим) реєстраторам, нотаріусам іншим уповноваженим особам вносити зміни пов`язані з зміною засновника, зміни в статутні документи товариств, статутного капіталу (фонду), власника, а також будь-які інші реєстраційні дії щодо ТОВ «УКРГРУЗРОС КОНСАЛТІНГ» код ЄДРПОУ 33389201, окрім як за зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) код ЄДРПОУ 41037901 у межах наданих Законом повноважень на виконання ухвали суду.

Зобов`язати державних реєстраторів, нотаріусів, інших уповноважених осіб в порядку виконання ухвали внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про заборону вчинення будь-яких дій, пов`язаних з перереєстрацією та внесенням будь-яких змін до реєстраційних відомостей та установчих документів ТОВ «УКРГРУЗРОС КОНСАЛТІНГ» код ЄДРПОУ 33389201, окрім як за зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) код ЄДРПОУ 41037901 у межах наданих Законом повноважень на виконання ухвали суду.

Виконання ухвалипокласти на слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1