Рішення

від 01.04.2024 по справі 214/9338/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/9338/23

2/212/1317/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2024 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Борис О.Н., за участю секретаря судового засідання Годунової В.Г., в порядку ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів, треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Дубенський відділ державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

встановив:

В січні 2024 року на адресу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшли матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів, треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Дубенський відділ державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, для розгляду за підсудністю.

Позовна заява мотивована тим, що 30 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. було вчинено виконавчий напис №26612, яким звернуто стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») заборгованість у загальному розмірі 45116,50 грн, яка виникла за Кредитним договором №2973675 від 01.10.2020 року, боржником за яким є позивач ОСОБА_1 . Вказана заборгованість є спірною, оскільки позивач не отримував від відповідача листа-вимоги про дострокове погашення заборгованості за вказаним Кредитним договором, а нотаріус не мав права вчиняти зазначений виконавчий напис, оскільки не перевірив безспірність розміру заборгованості. Позивач з вчиненим виконавчим написом повністю не погоджується, вважаючи його таким, який прийнято з порушенням діючого законодавства. Також згідно з інформацією централізованої бухгалтерії відділу освіти виконкому Покровської районної в місті ради із заробітної плати позивача за період з 01.10.2021 по 31.10.2023 року було утримано 14652,07 грн згідно виконавчого провадження №66362706 та згідно з документом, виданого АТ «Укрсиббанк», з банківського рахунку позивача було також утримано 6492,85 грн на підставі вказаного виконавчого провадження, відкритого Дубенським відділом ДВС на виконання вказаного виконавчого напису.

На підставі викладеного, позивач просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню вказаний вище виконавчий напис №26612 від 30.04.2021 року, а також стягнути з ТОВ «ФК «Кредит-капітал» на її користь 21144,92 грн безпідставно набутих коштів та суму судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Ухвалою суду від 31 січня 2024 року позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк на виправлення недоліків.

Ухвалою суду від 14 лютого 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

Також 14 лютого 2024 року на підставі ухвали суду задоволено заяву позивача про забезпечення позову у справі та зупинено стягнення за виконавчим написом №26612 від 30.04.2021 року.

Відповідач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є зареєстрованою особою електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Так відповідач 14 лютого 2024 року отримав ухвалу про відкриття провадження у справі в електронному вигляді, яка була надіслана одержувачу в його особистий електронний кабінет. Однак, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, а також на подання клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Треті особи не надали до суду письмові пояснення у справі.

Також сторони не подали до суду клопотань про проведення розгляду справи з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, 30.04.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. було видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №26612, про звернення стягнення з боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є боржником за Кредитним договором №2973675 від 01.10.2020 року, укладеного нею з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги №59-МЛ від 12.01.2021 року за вказаним Кредитним договором є ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Стягнення заборгованості проводиться за період з 11.01.2021 року по 28.04.2021 рік у загальному розмірі 45116,50 грн, яка складається з: 9700,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 33486,50 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; - 1000,00 грн заборгованість за нарахованою комісією за надання кредиту, а також плати із стягувача, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача за вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат». (а.с. 12)

Постановою старшого державного виконавця Дубенського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 04.08.2021 року відкрито виконавче провадження №66362706 на підставі виконавчого напису №26612, виданого 30.04.2021 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості в розмірі 45116,50 грн. (а.с. 13)

Як вбачається з Довідки КПНЗ «Міський палац дитячої та юнацької творчості «Горицвіт» КМР за вих. №30 від 08.02.2024 року, ОСОБА_1 є працівником КПНЗ «МПДЮТ «Горицвіт» КМР з 18.03.2014 року. Згідно з інформацією централізованої бухгалтерії відділу освіти виконкому Покровської районної в місті ради № 263 від 15.11.2023 року, за період з 01.10.2021 року по 31.10.2023 рік із заробітної плати ОСОБА_1 здійснювалося утримання сум боргу в розмірі 14652,07 грн на підставі постанови від 06.08.2021 року, ВП №66362706, виконавчий напис №26612 від 30.04.2021, виданого ОСОБА_2 щодо стягнення боргу в сумі 49828,15 грн. (а.с. 41,43)

Також згідно з документом №36308086326 від 01.11.2023 року, виданого АТ «Укрсиббанк», з банківського рахунку позивача було утримано 6492,85 грн на підставі виконавчого провадження, відкритого Дубенським відділом державної виконавчої служби. (а.с. 42)

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

З матеріалів справи щодо виконавчого напису від 30.04.2021 року вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).

Постановою Кабінету Міністрів № 622 від 26.11.2014 року Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами, відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови від 22.02.2017 року, колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 Постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд, з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Згідно ч. 5 ст. 254 КАС України в редакції, що діяла на момент ухвалення вказаного судового рішення, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня - 22.02.2017 року, отже і п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратив чинність з цього дня.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

До аналогічних по суті висновків дійшов Верховний Суд й у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 та від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17.

Як вбачається з копії наданого до суду виконавчого напису, оскаржуваний виконавчий напис №26612 вчинений нотаріусом 30.04.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, й Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінет Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року у редакції, станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Отсапенко Є.М. 30.04.2021 року стосувався лише нотаріально посвідчених договорів. Доказів на підтвердження того, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено на підставі нотаріально посвідченого кредитного договору відповідач до суду не надав.

Для застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд перевіряє доводи боржника, зокрема, чи є заборгованість боржника перед стягувачем безспірною.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Так, доказів на підтвердження безспірності заборгованості позивача перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», розрахунку вказаної безспірної заборгованості на час звернення відповідача до нотаріуса, з якого можливо було б встановити момент прострочення кредитного зобов`язання, відповідачем до суду надано не було.

Також, відповідачем не надано доказів надіслання та вручення боржнику повідомлень про порушення ним кредитного зобов`язання, письмової вимоги про усунення такого порушення.

Водночас, вчинення виконавчого напису, в разі порушення основного зобов`язання, здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі №357/12818/17 (провадження №44380св18).

У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

При цьому, неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє боржника можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо нього або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Так, матеріали справи не містять підтвердження направлення позивачу повідомлень про вчинення відносно нього оспорюваного виконавчого напису, а також про відступлення прав вимоги за кредитними договорами до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за Кредитним договором №2973675 від 01.10.2020 року.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. письмових пояснень до суду не надав.

Зважаючи, що відповідачем не було надано до суду документів, що підтверджували б безспірність заборгованості боржника та встановлювали прострочення виконання зобов`язання за Кредитним договором №2973675 від 01.10.2020 року, а також матеріалами справи не підтверджено, що вказаний Кредитний договір був нотаріально посвідченим, тому виконавчий напис від 30.04.2021 року вчинена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., зареєстрований в реєстрі за №26612, щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором №2973675 від 01.10.2020 року з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мілоан», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №59-МЛ від 12.01.2021 року, є відповідач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в загальному розмірі 45116,50 грн, яка складається з: 9700,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 33486,50 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; - 1000,00 грн заборгованість за нарахованою комісією за надання кредиту та плати із стягувача, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача за вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат», підлягає скасуванню.

Відповідно до 1,2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Зі змісту ст. 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Результат аналізу ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставно набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі ст. 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до ст. 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Згідно з матеріалами справи, за період з 01.10.2021 року по 31.10.2023 рік із заробітної плати ОСОБА_1 здійснювалося утримання сум боргу в розмірі 14652,07 грн на підставі постанови від 06.08.2021 року у виконавчому провадженні №66362706, відкритого на підставі виконавчого напису №26612 від 30.04.2021 (а.с. 41,43), а також з банківського рахунку позивача було утримано 6492,85 грн на підставі вказаного виконавчого провадження, відкритого Дубенським відділом державної виконавчої служби (а.с. 42).

Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів у загальній сумі 21144,92 грн, що стягнуті з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса відпали, оскільки суд прийшов до висновку про визнання його таким, що не підлягає виконанню, отримані відповідачем кошти в сумі 21144,92 грн підлягають поверненню позивачу відповідно до ст. 1212 ЦК України, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Представник відповідача не скористався своїм правом на надання відзиву та не спростував надані позивачем докази на підтвердження утриманих коштів за спірним виконавчим провадженням.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Також, відповідно до вимог ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2684,00 грн (за подання до суду позовної заяви, що містить вимоги майнового та немайнового характеру, та заяви про забезпечення позову).

У відповідності до положень ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскільки позовні вимоги з визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задоволені, клопотання про скасування заходів забезпечення позову до суду не надходило, тому заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2024 року продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів, треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Дубенський відділ державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 30.04.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за №26612, за яким стягнуто заборгованість за Кредитним договором №2973675 від 01.10.2020 року з ОСОБА_1 у розмірі 45 116,50 грн (сорок п`ять тисяч сто шістнадцять гривень 50 копійок).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в сумі 21144,92 грн (двадцять одна тисяча сто сорок чотири гривні 92 копійки).

Стягнути зтовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Кредит-Капітал»на користь ОСОБА_1 судовийзбір всумі 2684,00грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Визначити, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2024 року продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: 79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28.

Треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, юридична адреса: 01001, м. Київ, Мала Житомирська, 6/5.

Дубенський відділ державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, юридична адреса: 35604, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Михайла Грушевського, 134.

Повний текст рішення суду складений та підписаний 01 квітня 2024 року.

Суддя: О. Н. Борис