Ухвала

від 25.03.2024 по справі 405/1217/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/1217/24

провадження № 1-кс/405/738/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2024 м. Кропивницький

Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області капітан юстиції ОСОБА_6 , яке погоджене начальником відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина Азербайджану, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. ч. 1, 2 ст. 190 КК України, у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 25.07.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023120000000123, -

ВСТАНОВИВ:

13.03.2024 до Ленінського районного суду м. Кіровограда від слідчого слідчоговідділу УправлінняСлужби безпекиУкраїни вКіровоградській області ОСОБА_6 надійшло клопотання, у якому слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави у розмірі 1 000 000 грн.

Обґрунтовуючи клопотанняпро застосуваннязапобіжного заходуслідчий зазначив,що слідчимвідділом УСБУв Кіровоградськійобласті проводитьсядосудове розслідуванняв кримінальномупровадженні №22023120000000123від 25.07.2023за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1, 2 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 22 лютого 2022 року президент РФ, реалізуючи злочинний план, направив до Ради федерації звернення про використання ЗС РФ за межами РФ, яке було задоволено. 24 лютого 2022 року о 5 годині президент РФ оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.

У подальшому на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.

Цього ж дня у зв`язку з військовою агресією РФ проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України Президентом України видано указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», яким зокрема зобов`язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення громадян, які призиваються на військову службу.

Строк проведення загальної мобілізації та дії воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України і триває дотепер.

Пунктом 9 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку» визначено, що національна безпека України це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.

У відповідності до п. 2 ст. 1 вказаного Закону, воєнна безпека це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз.

Згідно п. п. 44-45 рішення Ради національної безпеки та оборони України від 14.09.2020, основним завданням у сфері воєнної безпеки є розвиток потенціалу стримування. Безумовним пріоритетом є боєздатні Збройні Сили України (далі ЗСУ), підготовлений і вмотивований військовий резерв та ефективна територіальна оборона, які у поєднанні зі спроможностями інших органів сектору безпеки і оборони здатні завдати таких неприйнятних для противника втрат на землі, у повітрі, на морі та у кіберпросторі, що унеможливить реалізацію його агресивних намірів.

Пунктом 22 частини III Стратегії забезпечення державної безпеки, ухваленої рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 16.02.2002 визначено, що державна політика у сфері державної безпеки спрямовується на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам державній безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних, диверсійних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що призводять до цих загроз та причин їх виникнення.

Так, положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Військове формування це створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Згідно з приписами ст. 4 Закону України «Про оборону України», у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

З`єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до Закону можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, безпеки та захисту критичної інфраструктури, здійснення заходів щодо поводження з військовополоненими в особливий період, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, організації та підтримання дій руху опору, проведення військових інформаційно-психологічних операцій, боротьби з тероризмом і піратством, заходів щодо здійснення захисту життя, здоров`я громадян та об`єктів (майна) державної власності за межами України, забезпечення їх безпеки та евакуації (повернення), посилення охорони державного кордону, захисту суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі та їх правового оформлення, забезпечення безпеки національного морського судноплавства України у відкритому морі чи в будь-якому місці поза межами юрисдикції будь-якої держави, заходів щодо запобігання розповсюдженню зброї масового ураження, протидії незаконним перевезенням зброї і наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у відкритому морі, ліквідації надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, кризових ситуацій, надання військової допомоги іншим державам, а також брати участь у міжнародному військовому співробітництві, міжнародних антитерористичних, антипіратських та інших міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» до структури Збройних Сил України входять органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення), затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до пункту 8 Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Пунктом 9 Положення передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; взаємодіють з місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування з питань військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); надають командирам військових частин інформацію про військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом; розробляють плани проведення мобілізації людських і транспортних ресурсів, удосконалення системи оповіщення, збору та поставки зазначених мобілізаційних ресурсів на відповідній території; ведуть на відповідній території облік підприємств, які залучаються до виконання мобілізаційних завдань, а також облік людських і транспортних ресурсів, призначених для задоволення потреб оборони держави; беруть у межах своїх повноважень участь у здійсненні контролю за виконанням мобілізаційних заходів у місцевих держадміністраціях, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, здійснюють заходи, спрямовані на задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв`язку у людських і транспортних ресурсах; ведуть облік осіб, звільнених з військової служби із Збройних Сил в запас або у відставку (далі - особи, звільнені з військової служби), які проживають на відповідній території, для оформлення документів, що додаються до пенсійної справи відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; вивчають питання щодо потреби в комплектуванні штатних посад територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки військовослужбовцями, державними службовцями та працівниками, вносять пропозиції щодо їх підготовки та підвищення кваліфікації, проводять роботу з персоналом; проводять моніторинг суспільно-політичної обстановки на відповідній території та налагодження цивільно-військових відносин; звертаються до Національної поліції або її територіальних підрозділів щодо надання відомостей стосовно призовників про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості; звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; розглядають справи про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення; виконують інші функції відповідно до законодавства.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Цим же законом особливий період визначено як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Пунктом 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно п. 5 ст. 22 вказаного Закону призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.

Пунктами 1, 3 цієї ж статті Закону зобов`язано громадян з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; під час мобілізації з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.

Пунктом 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено настання відповідальності громадян за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством. Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, ІНФОРМАЦІЯ_3 , Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

На виконання вказаних вище вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1487 від 30.12.2022, Положення про ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 154 від 23.02.2022, представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки спільно із представниками Національної поліції здійснюють заходи щодо оповіщення та призову військовозобов`язаних та резервістів під час мобілізації.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», серед іншого, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, Бюро економічної безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України.

У невстановлені досудовим розслідуванням час та місці в ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період з корисливих мотивів.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел ОСОБА_4 , з корисливих мотивів, у невстановлений досудовим розслідуванням час, запровадив схему перешкоджання законній діяльності працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 під час здійснення останніми мобілізаційних заходів по оповіщенню військовозобов`язаних осіб під час воєнного стану, шляхом виготовлення та видачі військовозобов`язаним особам за грошову винагороду посвідчень громадської організації « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (ЄДРПОУ 44517997, АДРЕСА_1 ), в якій він є засновником. При цьому за вступний внесок ІНФОРМАЦІЯ_5 надавав «пакет послуг», які в сукупності створювали перешкоди та перепони роботі представників ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема:

- надавав шеврони військового зразка нібито батальйону «Туран»;

- надавав рекомендації щодо закупівлі форми військово-тактичного зразку і обов`язковості її постійного носіння з виданими шевронами, з метою створення уявлення та демонстрації, начебто, приналежності до військового формування;

- інструктував як в подальшому поводитись із патрулями ІНФОРМАЦІЯ_2 (відмовлятись пред`являти будь-які документи, окрім посвідчення; відмовлятись від отримання повістки, а у випадку її отримання не з`являтись до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; представлятись одночасно волонтером ГО та членом батальйону «Туран», у зв`язку з чим, начебто, вказані особи є діючими військовими або добровольцями, які виконують завдання з оборони держави у складі неофіційних підрозділів Сил безпеки та оборони (що має пояснювати для працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 факт відсутності у осіб офіційних військово-облікових документів);

- про будь-які конфліктні ситуації із представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 необхідно було терміново повідомити ОСОБА_4 для надання консультативної та практичної допомоги, в т ч. шляхом особистого морально-психологічного тиску на співробітників ТЦК та СП.

Фактично членство в громадській організації «Міжнародна асоціація націй» та наявність вказаних посвідчень, а також шевронів, не надають військовозобов`язаним особам статусу військовослужбовця та не звільняють від призову на військову службу, а лише створюють у працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 під час проведення ними мобілізаційних заходів уявлення приналежності військовозобов`язаного до військового підрозділу та особи, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, та перешкоджають виконанню ІНФОРМАЦІЯ_2 , покладених на них законодавством України заходів із оповіщення попередньо призначених військовозобов`язаних та резервістів з метою проходження військово-лікарської комісії, уточнення військово-облікових даних та планування призначення військовозобов`язаних до призову під час мобілізації, а також з метою адміністративного затримання та доставлення військовозобов`язаних та резервістів до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у випадку, якщо такі особи вчинили правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 210-1 КУпАП.

Так, діючи з умислом, спрямованим на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, з корисливих мотивів 18 січня 2024 року, перебуваючи в офісі громадської організації «Міжнародна асоціація націй», за адресою: АДРЕСА_2 , зустрівся з мешканцями м. Кропивницького громадянами України військовозобов`язаними ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .. Під час вказаної зустрічі, ОСОБА_4 повідомив вказаним громадянам, що у разі вступу в громадську організацію «Міжнародна асоціація націй» та здійснивши вступні внески, стануть її членами, набудь статусу волонтерів, що в свою чергу звільнить їх від мобілізації та вони не підлягатимуть призову для проходження військової служби, що не відповідало дійсності.

ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , вважаючи, що вступ до ГО звільнить їх від мобілізації, відразу передали ОСОБА_4 грошові кошти в сумі двадцять тисяч гривень від кожного, під виглядом членських внесків до громадської організації «Міжнародна асоціація націй».

Продовжуючи свої злочинні дії, 26.01.2024 ОСОБА_4 , перебуваючи в офісі громадської організації «Міжнародна асоціація націй», за адресою: АДРЕСА_2 , передав ОСОБА_9 посвідчення члена ГО серії НОМЕР_1 та довідку від 25.01.2024, видану на ім`я останнього, а також посвідчення члена ГО серії НОМЕР_2 та довідку видану на ім`я ОСОБА_10 , шеврони ГО « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та нібито батальйону « ОСОБА_11 ». Вказане, мало створити у працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 уявлення приналежності ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до військовослужбовців збройних сил і дати можливість не бути мобілізованим до Збройних Сил України.

Фактично членство в громадській організації «Міжнародна асоціація націй» та наявність вказаних посвідчень, а також шевронів, не надають військовозобов`язаним особам статусу військовослужбовця та не звільняють від призову на військову службу, а лише створюють у працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 під час проведення ними мобілізаційних заходів уявлення приналежності військовозобов`язаного до військового підрозділу та особи, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

Продовжуючи свої злочинні дії, діючи в межах єдиного неправомірного умислу, спрямованого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, з корисливих мотивів, ОСОБА_4 , 17.02.2024 о 09 год. 58 хв. зустрівся в офісі громадської організації «Міжнародна асоціація націй» з громадянином України ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за адресою: АДРЕСА_2 , та за грошову винагороду в сумі 20 (двадцять) тисяч гривень запропонував останньому виготовити та видати довідку та пластикове посвідчення про членство в громадській організації «Міжнародна асоціація націй», в яких буде зазначено в якому військовому підрозділі нібито перебуває ОСОБА_12 , а також інша інформація, яку потрібно повідомляти представникам ТЦК та СП. Крім того, в майбутньому, ОСОБА_12 в ході розмови з представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 має повідомляти, що він знаходиться у даних структурах вже тривалий час. Крім зазначених документів ОСОБА_12 видадуть шеврон ГО «Міжнародна асоціація націй» та нібито батальйону «Туран», які необхідно прикріпити на придбану за власні кошти форму військового зразка.

Вказане в сукупності має створити у працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 уявлення приналежності ОСОБА_12 до діючих військовослужбовців, що унеможливить його мобілізацію до Збройних Сил України та інших військових формувань.

В свою чергу, ОСОБА_12 передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 10000 (десять тисяч) гривень як аванс.

В подальшому, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, 27.02.2024 приблизно о 17 год. 00 хвилин ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_12 перед офісом громадської організації «Міжнародна асоціація націй» за адресою: АДРЕСА_2 , після чого завів останнього до офісу, де в ході розмови ОСОБА_4 ще раз проінструктував ОСОБА_12 , про необхідність обов`язкового придбання та носіння форми військового зразка, надав два шеврони, пластикове посвідчення члена громадської організації «Міжнародна асоціація націй» серії НОМЕР_3 , видане на ім`я останнього, а також проінструктував, що ОСОБА_12 тепер зарахований до формування «Міжнародна асоціація націй», є членом відділу «Підтримки миру і безпеки», має загальний та спеціальний коди, які вказані у посвідченні. Крім того, ОСОБА_12 має повідомляти, що тривалий час надає допомогу вищевказаній структурі, як фінансово, так і особистими виїздами. Вказане, створює у працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 уявлення приналежності військовозобов`язаного до військовослужбовця збройних сил і дає можливість не бути мобілізованим до Збройних Сил України.

В свою чергу, ОСОБА_12 передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 10000 (десять тисяч) гривень.

Отже, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, у період з 18.01.2024 по 27.02.2024 вчинив дії, спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом видачі за грошову винагороду ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 посвідчень громадської організації «Міжнародна асоціація націй» та інструктажу щодо дій під час зустрічі з представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , що у сукупності створює у працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 уявлення приналежності військовозобов`язаного до військового підрозділу та особи, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, хоча фактично не надає такій особі зазначеного статусу.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Крім того, ОСОБА_4 , діючи в рамках єдиного корисливого умислу, спрямованого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, повторно заволодівав чужим майном грошовими коштами шляхом обману, тобто вчинив шахрайство.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , з корисливих мотивів, у невстановлений досудовим розслідуванням час, запровадив схему перешкоджання законній діяльності працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 під час здійснення останніми мобілізаційних заходів по оповіщенню військовозобов`язаних осіб під час воєнного стану, шляхом виготовлення та видачі військовозобов`язаним особам за грошову винагороду посвідчень громадської організації « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (ЄДРПОУ 44517997, АДРЕСА_1 ), в якій він є засновником. При цьому за вступний внесок ІНФОРМАЦІЯ_5 надавав «пакет послуг», які в сукупності створювали перешкоди та перепони роботі представників ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема:

- надавав шеврони військового зразка нібито батальйону «Туран»;

- надавав рекомендації щодо закупівлі форми військово-тактичного зразку і обов`язковості її постійного носіння з виданими шевронами, з метою створення уявлення та демонстрації, начебто, приналежності до військового формування;

- інструктував як в подальшому поводитись із патрулями ІНФОРМАЦІЯ_2 (відмовлятись пред`являти будь-які документи, окрім посвідчення; відмовлятись від отримання повістки, а у випадку її отримання не з`являтись до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; представлятись одночасно волонтером ГО та членом батальйону «Туран», у зв`язку з чим, начебто, вказані особи є діючими військовими або добровольцями, які виконують завдання з оборони держави у складі неофіційних підрозділів Сил безпеки та оборони (що має пояснювати для працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 факт відсутності у осіб офіційних військово-облікових документів);

- про будь-які конфліктні ситуації із представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 необхідно було терміново повідомити ОСОБА_4 для надання консультативної та практичної допомоги, в т ч. шляхом особистого морально-психологічного тиску на співробітників ТЦК та СП.

Фактично членство в громадській організації «Міжнародна асоціація націй» та наявність вказаних посвідчень, а також шевронів, не надають військовозобов`язаним особам статусу військовослужбовця та не звільняють від призову на військову службу, а лише створюють у працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 під час проведення ними мобілізаційних заходів уявлення приналежності військовозобов`язаного до військового підрозділу та особи, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, та перешкоджають виконанню ІНФОРМАЦІЯ_2 , покладених на них законодавством України заходів із оповіщення попередньо призначених військовозобов`язаних та резервістів з метою проходження військово-лікарської комісії, уточнення військово-облікових даних та планування призначення військовозобов`язаних до призову під час мобілізації, а також з метою адміністративного затримання та доставлення військовозобов`язаних та резервістів до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у випадку, якщо такі особи вчинили правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 210-1 КУпАП.

Тобто, ОСОБА_4 , шляхом обману, заволодівав коштами громадян, які мали на меті не бути призваними на військову службу, створюючи шляхом обману у них впевненість, що сплата вступних членських внесків до громадської організації «Міжнародна асоціація націй» тягне за собою їх бронювання від призову під час мобілізації у воєнний стан.

Зокрема, 18 січня 2024 року, ОСОБА_4 , перебуваючи в офісі громадської організації «Міжнародна асоціація націй», за адресою: АДРЕСА_2 , зустрівся з мешканцем м. Кропивницький громадянином України військовозобов`язаним ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .. Під час вказаної зустрічі, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_9 , що у разі вступу в громадську організацію «Міжнародна асоціація націй» та здійснивши вступний внесок в сумі 20 000 грн., він стане її членом, набуде статусу волонтеру, що в свою чергу звільнить його від мобілізації та він не підлягатиме призову для проходження військової служби, що не відповідало дійсності.

Будучи введеним в оману ОСОБА_9 відразу передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі двадцять тисяч гривень, під виглядом членських внесків до громадської організації «Міжнародна асоціація націй», оскільки був впевнений, що вказане означає автоматичне бронювання від мобілізації.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заволодів чужим майном грошовими коштами на суму 20 000 грн., що належали громадянину ОСОБА_9 шляхом його обману, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України шахрайство.

В цей же день, 18.01.2024, ОСОБА_4 повторно заволодів чужим майном - грошовими коштами, шляхом обману.

Так ОСОБА_4 , діючи за вищевказаним алгоритмом, перебуваючи в офісі громадської організації «Міжнародна асоціація націй», за адресою: АДРЕСА_2 , зустрівся з мешканцем м. Кропивницький громадянином України військовозобов`язаним ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .. Під час вказаної зустрічі, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_10 аналогічні неправдиві відомості, що у разі вступу в громадську організацію «Міжнародна асоціація націй» та здійснивши вступний внесок, останній стане її членом, набуде статусу волонтеру, що в свою чергу звільнить його від мобілізації та він не підлягатиме призову для проходження військової служби.

Будучи введеним в оману ОСОБА_10 відразу передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі двадцять тисяч гривень, під виглядом членських внесків до громадської організації «Міжнародна асоціація націй», оскільки вважав, що зазначене звільнить його від призову на військову службу.

Продовжуючи свої злочинні дії, маючи на меті укрити свої дійсні наміри спрямовані на заволодіння грошовими коштами в сумі 40 000 грн., які належали ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , 26.01.2024 ОСОБА_4 , перебуваючи в офісі громадської організації «Міжнародна асоціація націй», за адресою: АДРЕСА_2 , передав ОСОБА_9 посвідчення члена ГО серії НОМЕР_1 та довідку від 25.01.2024, видану на ім`я останнього, а також посвідчення члена ГО серії НОМЕР_2 та довідку видану на ім`я ОСОБА_10 , шеврони ГО «Міжнародна асоціація націй» та нібито батальйону «Туран». Вказане мало створити обманне уявлення у вказаних осіб, про те, що за надані у вигляді вступних внесків коштів на загальну суму 40 000 грн., вони не підлягатимуть призову для проходження військової служби, що не відповідало дійсності. При цьому передача зазначених коштів не тягнула за собою будь-яких юридичних наслідків та не вимагала вчинення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 будь-яких дій як членів ГО.

Таким чином, ОСОБА_4 повторно заволодів чужим майном грошовими коштами на суму 20 000 грн., що належали громадянину ОСОБА_10 шляхом його обману, тобто підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України шахрайство, вчинене повторно.

Цими, вищевказаними неправомірними умисними діями, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив:

- перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 114-1 КК України;

- шахрайство, вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1, 2 ст. 190 КК України.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю нижчеперелічених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Метою та підставами застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, може здійснити вищезазначені дії, зокрема:

Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні.

Так, встановлено, що ОСОБА_4 , являючись мешканцем населеного пункту м. Кропивницький, де вчинялись кримінальні правопорушення у вчиненні яких він підозрюється, впродовж тривалого часу, має сталі зв`язки з особами, котрі прямо чи опосередковано причетні до протиправних дій, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Також, як вбачається з легалізованих матеріалів НСРД, після викриття його злочинної діяльності, ОСОБА_4 незаконно впливає на свідків, в тому числі, які можливо були потерпілими від його злочинних дій. Зокрема на ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , поки невстановлену особу на ім`я ОСОБА_15 .

Крім цього, хоча органом досудового розслідування на даний час виконано певна кількість слідчих (розшукових) дій, завдяки яким вдалось викрити злочинну діяльність та повідомити про підозру правопорушника в особі громадянина ОСОБА_4 , враховуючи наявні матеріали кримінального провадження, на даний час у кримінальному провадженні встановлюються інші особи, які можливо причетні до скоєння вказаного злочину, у зв`язку з чим ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може повідомити зазначених осіб про їх переслідування правоохоронними органами, а вказані особи можуть знищити або сховати предмети злочинної діяльності, які мають доказове значення у провадженні.

Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Вказаний ризик органом досудового розслідування обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 , являється мешканцем населеного пункту м. Кропивницький, де вчинялись кримінальні правопорушення у вчиненні яких він підозрюється впродовж тривалого часу має сталі зв`язки з особами, котрі прямо чи опосередковано причетні до протиправних дій, а тому може вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Тобто вказані обставини, свідчать про можливість продовження ОСОБА_4 протиправної діяльності та/або скоєння інших протиправних дій, в тому числі, щодо свідків у даному кримінальному провадженні з метою помсти.

Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

За вчинення злочину, у якому підозрюється ОСОБА_4 , відповідно до санкції ч. 1 ст. 114-1 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років позбавлення волі.

Враховуючи той факт, що підозрюваний є громадянином Республіки Азербайджан, тому може вільно виїхати з України; умисно здійснював свою протиправну діяльність в прихований спосіб, все це вказує на те, що останній схильний до вчинення дії щодо переховування від органів досудового розслідування та реально це демонструє, а протиправні дії самого підозрюваного попередньо було зафіксовано лише шляхом проведення негласних слідчих оперативно-розшукових дій та заходів.

З огляду на вищевикладене, наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може здійснити вищезазначені дії.

У виняткових випадках застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за вчинення тяжкого злочину.

Враховуючи, що ОСОБА_4 вчинив умисний тяжкий злочин, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, враховуючи, що вчинене кримінальне правопорушення, під час російської агресії фактично призводило до зриву мобілізаційних заходів, визначити заставу у розмірі, що перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в розмірі 1 000 000 грн., при цьому, визначити необхідність виконання ним наступних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду; не відлучатись із м. Кропивницький Кіровоградської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення.

Все вищезазначене дає органу досудового розслідування достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у подальшому може переховуватись від слідства та суду, знищувати, ховати будь-які речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити, посилаючись на обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, що зазначені у клопотанні, та неможливість їх запобігання шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу. Крім того, зазначив, що є підвищений ризик впливу на свідків, що зафіксовано під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки підозрюваний казав свідкам, що під час допиту необхідно відмовитись від давання показань відповідно до ст. 63 Конституції України, за результатами допиту свідок ОСОБА_16 відмовився від давання показань на підставі ст. 63 Конституції України; на даний час інші свідки встановлюються, їх приблизно 120; підозрюваний є громадянином ОСОБА_17 , а тому, може вільно виїхати за межі України; до ЄРДР були внесені відомості за заявами осіб, які були членами громадської організації, яку очолює підозрюваний; з протоколу НСРД вбачається, що ОСОБА_18 надає особам рекомендації щодо уникнення від мобілізації; органом досудового розслідування не оспорюється факт надання допомоги військовим та людям, які постраждали внаслідок воєнних дій.

Захисник в судовому засіданні заперечував щодо застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи це тим, що підозра, яка повідомлена підозрюваному є необґрунтованою; вважає, що відомості до ЄРДР внесені для того, щоб проводити обшуки; ОСОБА_19 або ОСОБА_20 не повідомлено про підозру у ухиленні від мобілізації; відеофайли, досліджені у судовому засіданні, доказують те, що всі кошти підозрюваний направляв на допомогу військовим; грошові кошти для вступу в громадську організацію направлялись для допомоги ЗСУ, а докази, надані органом досудового розслідування, свідчать про імітацію злочинної діяльності; відповідь ТЦК написано на прохання працівників СБУ; працівники ТЦК розуміють різницю між особами, які звільняються від мобілізації, та особами, які підлягають мобілізації; ОСОБА_18 на свідків не впливав, а надавав консультації особам, яких переслідують працівники СБУ; допит свідків в СБУ проводиться під застосуванням насильства. Просив відмовити у задоволенні клопотання.

Підозрюваний в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що не згодний з прокурором; він особисто багато зробив для українського народу; переховуватись не буде, оскільки буде доводити свою невинуватість.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснив, що у нього з підозрюваним дружні відносини, вони знайомі з травня 2022; ОСОБА_18 надавав допомогу переселенцям у м. Кропивницькому, будинкам для людей похилого віку, родинам військових; особисто відвозив гуманітарну допомогу людям під м. Херсон; коли був потоп у Херсонській області він рятував людей; на Новий Рік був у м. Авдіївці, відвіз гуманітарну допомогу більше ніж на 300000 грн., їздив, щоб рятувати людей, за власні кошти; допомога від його організації дуже велика; він особисто допомагав ОСОБА_18 , особисто вносив кошти близько 100000 грн.; від ОСОБА_18 він кошти не отримував; допомагав йому сплачувати кошти за квартиру; до ОСОБА_22 на допит він йти побоювався без захисника, оскільки він знає, що ОСОБА_18 побили в його офісі працівники СБУ; не відповідає дійсності той факт, що до ОСОБА_18 приводили, щоб той допоміг уникнути від мобілізації; посвідчення члена громадської організації не звільняє від мобілізації.

Свідок ОСОБА_23 о. в судовому засіданні пояснив, що з підозрюваним ОСОБА_18 познайомився два роки тому, вони разом допомагали армії, відвозили допомогу до офісу громадської організації; він особисто ОСОБА_18 гроші не давав, а допомагав продуктами, речами; коли Ібрагімлі їхав до м. Авдіївки, він допомагав завантажувати речі та продукти; йому не відомі факти того, що ОСОБА_18 допомагав ухилятись чоловікам від мобілізації.

Заслухавши прокурора, підозрюваного, захисника, свідків, дослідивши матеріали клопотання, якими обґрунтовується необхідність застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів клопотання, ОСОБА_4 підозрюється у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, та у шахрайстві, вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 190 КК України.

13.03.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 та ч. ч. 1, 2 ст. 190 КК України.

За практикою Європейського суду з прав людини розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться у статті 5 (підпункт «с» пункту 1) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Також ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Термін «обґрунтована підозра», згідно практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Надані слідчим матеріали кримінального провадження, а саме: повідомлення про виявлене кримінальне правопорушення від 25.07.2023; матеріали, надані оперативним підрозділом в порядку ст.ст. 40, 93 КПК України, за результатами виконання доручень слідчого у кримінальному провадженні № 61/5/3/704/НТ від 24.01.2024, № 61/5/3/1060/НТ від 08.02.2024, №61/5/3/1293/НТ від 19.02.2024, з яких вбачається, що ОСОБА_4 , використовуючи зареєстровану ним ГО « ІНФОРМАЦІЯ_4 » створив механізм отримання грошових коштів для перешкоджання законній діяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 ; протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео- контролю особи від 19.02.2024 №61/5/3/4145/т, з якого вбачається, що ОСОБА_4 пропонував ОСОБА_12 за грошову винагороду виготовити документи, що унеможливлюють мобілізацію ОСОБА_12 ; протокол про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту №61/5/3/5016/т від 28.02.2024, з якого вбачається, що ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 20000 грн. за виготовлення документів для унеможливлення його мобілізації; відповідь ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якої вбачається, що дії ГО «Міжнародна асоціація націй» та батальйону «Туран» створюють умови перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період; протокол обшуку від 27.02.2024 за місцем та роботи ОСОБА_4 , під час якого були вилучені заздалегідь ідентифіковані грошові кошти; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 28.02.2024; заява про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9 від 28.02.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 28.02.2024; заява про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_10 від 28.02.2024; протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 08.03.2024 №61/5/3/5930/Т, у сукупності свідчать про обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України.

Слідчий суддя вважає, що викладені вище обставини на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням, оскільки для стороннього спостерігача прослідковувався б зв`язок між описаними діями та наслідками. В подальшому, такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, а пред`явлена підозра, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.

Твердження сторони захисту про необґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, у вчиненні яких йому повідомлено про підозру, не заслуговують на увагу, та є безпідставними, оскільки, на переконання слідчого судді, обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об`єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Показання допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_23 та наведені стороною захисту факти та долучені докази про те, що підозрюваний ОСОБА_4 займається волонтерською діяльністю, допомагає українським військовим, людям, які постраждали від військових дій, не спростовують версію органу досудового розслідування щодо обставин кримінального провадження, викладених у повідомлені про підозру ОСОБА_4 о.

Слідчим суддею звертається увага на те, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Слідчий суддятакож вважає,що прокуроромта слідчимобґрунтовано наведенийперелік ризиків,що передбаченийп.п.1,2,3ч.1ст.177КПК України,а самете,що підозрюванийможе переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, одно з яких, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, оскільки за його вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, а тому, ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку може бути визнаним як менш небезпечним, ніж покарання та процедура його відбування. Такий висновок слідчого судді узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та враховуючи, що на всій території України введено військовий стан, вказаний ризик не є уявним.

Підозрюваний ОСОБА_4 є громадянином Азербайджану, а тому, у нього відсутні обмеження для виїзду за кордон, навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.177 КПК України,підозрюваний ОСОБА_4 може знищити, сховати, або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, в тому числі, інформації щодо часу, місця та обставин подій, які відбувались під час вчинення кримінальних правопорушень, які не відомі органу досудового розслідування.

Має підсобою підґрунтяй зазначенийпрокурором таслідчим ризиктого,що підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно прямо чи через третіх осіб впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, що зможе призвести до зміни їх показань або відмови від давання показань, оскільки з протоколу про проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 08.03.2024 №61/5/3/5930/Т вбачається, що ОСОБА_4 о. прямо зазначає свідкам ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та невстановленій особі на ім`я ОСОБА_15 , яких викликає на допит орган досудового розслідування, що необхідно відмовитись від давання показань, керуючись ст. 63 Конституції України.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальнимкодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.

З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Водночас,слідчий суддявважає недоведенимстороною обвинуваченняризиків перешкоджати кримінальномупровадженню іншимчином тавчинення підозрюваниміншого кримінальногоправопорушення,оскільки встановлення таких ризиків передбачає таку ймовірність у перспективі за факторами небезпеки із врахуванням інших обставин та особи підозрюваного. Проте, матеріали клопотання не містять інших доказів, окрім зазначених, які б могли переконати слідчого суддю в існуванні обставин, що вказували б на реальність зазначених ризиків на даному етапі кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор), але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід ніж той, який зазначений у клопотанні.

Під час вирішення про достатній та необхідний запобіжний захід, що може забезпечити належну процесуальну поведінку та запобігти встановленим ризикам, слідчий суддя враховує, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, не працює, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч.ч.1. 2 ст. 190 КК України, зазначив, що він одружений та має малолітню дитину 2017 року народження, але доказів цього не надав, тяжкість можливого покарання; наявність подяк за надання благодійної, гуманітарної допомоги, надання допомоги українським військовим, людям, які постраждали від військових дій.

При вирішенні клопотання суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення у справі «Ніколова проти Болгарії»). Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ноймайстер проти Австрії» позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.

Отже, прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, проте, не доведені обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме, недостатності застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання встановленим ризикам, які б давали змогу об`єктивному спостерігачу переконатись в тому, що запобігти вказаним ризикам можливо виключно застосувавши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На переконання слідчого судді достатнім запобіжним заходом, який забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, за вказаного вище обґрунтування, є застава з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч.ч.1. 2 ст. 190 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 114-1 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, оскільки за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч.5 ст. 182 КПК України).

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п.3 ст.5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».

Така ж позиція щодо помірності розміру грошової застави міститься і в рішенні по справі «Єлоєв проти України», а саме: закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувало підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».

Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов`язків підозрюваним. В такому випадку, для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави є майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється. Сума застави, на думку слідчого судді, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що застава у межах, які визначені п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України не може забезпечити належну поведінку підозрюваного та уникненню встановлених п.п. 1,2,3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, а тому, враховуючи ч.5 ст. 182 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне вийти за граничну межу застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та визначити ОСОБА_24 о. розмір застави у 130 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 393640 грн., з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що буде достатньою мірою гарантувати виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, передбачених КПК України.

Саме такий розмір застави, на переконання слідчого судді, буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме підозрюваного від реалізації наявних ризиків і такий розмір підозрюваний або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.

На підставі викладеного, слідчий суддя прийшов до висновку про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави, який в сукупності із встановленими конкретними обставинами кримінального провадження в повній мірі відповідає практиці Європейського суду з прав людини та статті 5 Конвенції, положення якої вказують, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-178, 183-184, 194, 196 - 197, 309, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого слідчоговідділу УправлінняСлужби безпекиУкраїни вКіровоградській областікапітан юстиції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 130 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 393 640 (триста дев`яносто три тисячі шістсот сорок) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26241445, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA458201720355279001000002505, призначення платежу забезпечення виконання ухвали суду від 25.03.2024 по справі № 22023120000000123 від 25.07.2023.

Відповідно до ч. 6 ст. 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Покласти на ОСОБА_4 , на строк до 13.05.2024 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із м. Кропивницького без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.

Роз`яснити ОСОБА_4 наслідки невиконання покладених обов`язків. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомоїстатті 194 цього Кодексу.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_25